Tag: діти

  • Підручники з румунської мови для українських дітей та підлітків

    Підручники з румунської мови для українських дітей та підлітків

    У середу, 28 лютого, у Бухаресті за підтримки румунської філії провідної швейцарської організації «Terre des hommes» (Земля людей), що опікується питаннями допомоги дітям, відбулася презентація румуномовних допоміжних підручників та робочих зошитів для українських дітей та підлітків, котрі, тікаючи від війни, знайшли прихисток у Румунії.

     

    Оскільки «Terre des hommes» з самого початку війни в Україні надає різноманітну підтримку українським дітям та їхнім родинам, фонд також вирішив допомогти їм у вивченні незнайомої мови, тому сприяв створенню семи двомовних підручників та робочих зошитів. Аби допомогти з вимовою вони містять і транслітерацію текстів румунською мовою кириличними літерами. «Підручники та зошити можуть бути використані для індивідуального навчання, для вивчення румунської мови без вчителя, а також у класі вчителями, які володіють обома мовами», – заявила Родіка Новак, старший офіцер з питань захисту Фонду «Terre des hommes» у Румунії та координаторка проєкту зі створення цих освітніх ресурсів.

     

    u
    На фото: зліва направо – Анжеліка Стус, Родіка Новак та Марічка Чубара
     

    Родіка Новак: «Для створення підручників ми наполягали на тому, щоб знайти авторів, які мають досвід викладання румунської мови українським дітям та учням. Підручники були протестовані їхніми авторами в класі, майже урок за уроком і вправа за вправою, і вони розставляють пріоритети понять, які є дуже корисними для вивчення іноземної мови, але без включення великої кількості граматики. Ми співпрацювали з двома україномовними вчительками – Анжелікою Стус та Марічкою Чубарою, а вони, в свою чергу, консультувалися з українськими та румунськими вчителями початкових класів, у випадку підручників для дітей до 12 років, а також з викладачами Філологічного факультету Бухарестського університету, у випадку підручників для підлітків. Тож ми впевнені, що співпрацювали з експертами, які запевнили нас у тому, що наші підручники мають високу якість і справді можуть використовуватися вчителями, особливо українськими, на уроках.»

    За даними Міністерства освіти Румунії, в румунській освітній системі зареєстровано близько 34 000 українських дітей. Майже 22 000 з них мають статус «слухача», що надає право відвідувати заклади освіти і користуватися допомогою шкільних консультантів і вчителів. Таким чином, українські діти проводять багато годин у класах з румунською мовою викладання, не маючи можливості вільно спілкуватися зі своїми однолітками чи вчителями. «Підручники та робочі зошити допомагають їм, але вони також можуть стати у пригоді в повсякденному житті дітей-біженців – на дитячому майданчику, на вулиці, в автобусі, у магазині», – наголосила Родіка Новак. «Численні дослідження показують, що українські діти неохоче беруть участь у заняттях як слухачі, оскільки вони не розуміють румунської мови, а румунські вчителі докладають дуже мало зусиль, щоб інтегрувати їх у навчальний процес. Українські діти також паралельно відвідують українську систему освіти. Вони перевантажені, оскільки ходять також до румунських шкіл і навчаються дистанційно в українських школах і це наштовхнуло нас на ідею створення двомовних підручників. Стратегія Міністерства освіти полягала в тому, щоб навчати румунської мови іноземців, які не є носіями мови, і ми побачили, що існує велика потреба у двомовних матеріалах, які також допомогли б навчатися без вчителя.»

     

     

    «Кількість уроків, які відвідують українські учні значно перевищує звичайну. Крім того, їм доводиться вчити незнайому іноземну мову. Тому ми намагаємося бути поруч з ними», – каже Родіка Новак, старший офіцер з питань захисту організації «Terre des hommes – Румунія» та координаторка проєкту зі створення цих освітніх ресурсів. «Шкільні інспекторати організовують курси румунської мови з румунськими вчителями, без мови-посередника. Але вчителі пройшли обмежену підготовку з викладання румунської мови як іноземної. Фонд «Terre de hommes» вирішив доповнити існуючі ресурси для вивчення румунської мови в Румунії підручниками та робочими зошитами, які є двомовними і можуть бути використані для індивідуального вивчення румунської мови без вчителя. Вони можуть бути дуже корисними, оскільки містять транслітерацію румунських текстів кириличними літерами, щоб допомогти з вимовою. Ми вважаємо, що це дуже інноваційні та практичні інструменти, які можна використовувати як з вчителем, так і без нього.» «Ми хочемо, щоб процес навчання був привабливим і прогресував дуже швидко, щоби діти могли засвоїти румунську мову і якнайшвидше стати учнями в системі освіти», – додала координаторка проєкту.

    Для складання підручників Фонд «Terre des hommes – Румунія» співпрацював з авторками Анжелікою Стус та Марічкою Чубарою, які протягом останніх двох років набули досвіду викладання румунської мови українським дітям та студентам. Підручники були протестовані авторами в класах і надають пріоритет поняттям, які є дуже корисними для вивчення іноземної мови, не включаючи занадто багато граматики. Вони також містять вільні місця для практики письма, а також малюнки та інтерактивні завдання, які заохочують до гри та полегшують навчання. Вчителька та авторка румунсько-українських підручників Ажеліка Стус розповіла про початок роботи над проєктом. «Коли я приїхала в Румунію, чула більше російської мови, ніж української. Мене це бентежило і я була приємно здивована, коли дізналася, що є організація, яка пропонує написати румунсько-український підручник. Коли подала свій проєкт, мені була цікава й думка дітей. Я з ними поговорила і питаю: Діти скажіть, будь ласка, а якби ми написали підручник вивчення румунської мови румунською та українською, як ви на це дивитесь? Діти на той час не розуміли і казали, що було б добре російською. Тоді я їм пояснила: Дивіться, ось таке стається у нас в країні, нам потрібно і тут просувати українську мову. І вони тоді згодились зі мною, тому що я їм пояснила, в чому суть і чому повинна бути українська, точніше румунська та українська. Тож діти мене підтримали, сказали, що так, Ви праві, що так було б дуже добре і чудово. І я бачу дітей, з якими на той час спілкувалася, це було рік тому, і зараз, ну це зовсім інші діти, і вони уже знають, чого хочуть. Бачу все більше батьків, які просять, щоб був вчитель, який спілкується українською.»

     

    Анжеліка Стус
     

    Анжеліка Стус розповіла, що є однією з сотень тисяч українок, які були змушені поспіхом тікати з України на початку повномасштабного вторгнення Росії. Володіючи як українською, так і румунською мовою, вона вирішила допомагати українським дітям продовжувати навчання та знайомитися з румунським суспільством.  «У Румунії, коли я переїхала з іншої країни, була в пошуках роботи, шукала роботу,  тому що розуміла що ця підтримка, допомога для українців, не буде постійною. І знайшла роботу, стала медіатором в школі «Єнекіце Векереску», пропрацювала там медіатором рік, допомагала інтегруватися українським дітям в румунських школах, постійно допомагала з перекладами на уроках. Паралельно влаштувалася вчителькою румунської мови для українців, але переважно з дітьми якраз такого віку, від п’яти до дванадцяти років. Спочатку влаштувалася на роботу в приватній школі, звідти перейшла в хаб. У хабі вчаться двісті дітей, деякі з них вчаться в румунських класах у румунській школі, а після обіду вони вчаться в хабі, там де повністю вчителі українські, де уроки відбуваються за українською програмою. Румунську мову я розумію як носій румунської, але хотіла зрозуміти, як румунську мову бачать діти. Так, завдяки своїм дітям, які не спілкуються румунською, не знають її, і завдяки моїм учням, я змогла побачити румунську мову їхніми очима. І кожен раз, коли виникали якісь ідеї, це завдячувалося урокам, що я проводила з ними, тому що завжди старалася і досі стараюся проводити уроки таким чином, щоб дітям було цікаво і щоб вони дійсно полюбили румунському. Коли вивчали алфавіт, так само, я вибирала слова, завжди шукала назву предметів, тварин, які схожі з українськими назвами в українському алфавіті. І коли я їх питала: Скажіть мені, будь ласка, які слова ви знаєте на літеру «є», вони всі мені говорили «єнот». В українському алфавіті є слово «єнот» під літерою «є», тож я вирішила вписати в румунському алфавіті під літерою «e» те саме слово «enot». Я шукала слова, які схожі з румунськими, щоб діти не так лякалися, аби їм не було страшно починати чи більше вивчати румунську мову. І тому зараз я бачу, що коли діти працюють по моїх підручниках, вони настільки раді тому що завдяки підручникам вони бачать дуже багато слів схожих з українськими. Той же «автобус», румунською «autobuz» торт – tort, орхідея – orhidee і дуже багато інших слів, які звучать так само як в українській і діти дуже раді.»

    Серед найбільших викликів, з якими українці, особливо діти, стикалися через вимушену міграцію, особливе місце займали складнощі спілкування з однолітками. Незнання мови країни, куди вони переїхали, було додатковим фактором стресу. Але, як розповідає Анжеліка Стус, діти, особливо молодшого віку, часто вміють спілкуватися одне з одним не знаючи мови. «Мені дуже приємно, тому що я працювала у двох школах паралельно. Тобто я також  працювала в школі «Уругвай», як волонтер, просто допомагала школі, так само з українськими дітьми. І тому, що була присутня на уроках і в школі «Уругвай», і в школі «Єнекіце Векереску», побачила, що діти почали трошки більше спілкуватися з румунами. І якщо ви подивитися на мої підручники, у першій частині там є малюнки моїх учнів. Мені було цікаво зрозуміти як вони себе бачать в колі румунів. Настільки це було цікаво, тому що там є такі прапорці над головами – тут румун, а тут українець. Одна дитина мені там пояснювала: Румун багато говорить до мене, я ж не розумію, не знаю як йому це пояснити, а він такий задумливий, дивлюся на нього і не знаю, що йому відповісти… Але сам факт того, що уже йде спілкування між українцями і румунами це великий плюс. І дійсно вони вже спілкуються, граються. У нульовому класі, в якому я працювала чотири місяці перекладачем для українців, були вісім дітей українців з двадцяти всього, тобто там були діти і румуни, і українці. Вони вже потрошки і граються, і спілкуються з румунами, так, вони не дуже можуть говорити, але вони уже потрошки починають розуміти один одного.»

    Підручники та зошити були створені Фондом «Terre des hommes» у Румунії за підтримки Агентства ООН у справах біженців, організації Swiss Solidarity, а також УВКБ ООН, представник якого в Румунії Пабло Запата заявив. «По-перше, ця подія – справді результат важкої праці «Terre des hommes», це надзвичайно віддані своїй справі люди, з великим досвідом у сфері освіти. А ми допомагаємо через наше партнерство з «Terre des hommes», також співпрацюємо з іншими десятьма організаціями по всій Румунії. Це дійсно ті відсутні ланки, яких нам бракує у реагуванні на потреби біженців. Звичайно, ми визначили мовний бар’єр як найпоширенішу перешкоду для доступу до прав і послуг. Зазвичай можна було б припустити, що мовний бар’єр не так сильно впливає на дітей, або що ми забуваємо про дітей по дорозі. Але дуже важливо мати такі підручники, щоб діти з України могли перейти до румунських класів. А це нелегкий процес. Я думаю, що для нас один з уроків, які ми винесли з цієї надзвичайної ситуації, полягає в тому, що національні системи, не тільки в Румунії, але і в усій Європі, повинні бути краще підготовлені і більш стійкі до таких викликів. Так, наприклад, в Румунії ми ще недостатньо розвинули викладання румунської як другої мови, і я думаю, що ці підручники йдуть в цьому напрямку, що дуже важливо. Ми більше звикли до викладання англійської як другої мови або німецької як другої мови у школах, які пропонують ці предмети. Але румунська як друга мова залишається не менш важливою. І для українських дітей дуже важливо перейти з онлайн-класів та освітніх хабів в освітню систему Румунії.»

     

     

    Комплект із семи підручників та робочих зошитів Фонд «Terre des hommes» роздасть серед румунських та українських неурядових організацій та громад, які пропонують курси румунської мови для дітей та підлітків. Підручники також доступні в електронному форматі на сайті Фонду за посиланням https://tdh.ro/en/romanian-language-handbooks-ukrainian-teenagers-and-children.

    З початку війни у лютому 2022 року Фонд «Terre des hommes – Румунія» всіляко реагував на нагальні потреби дітей, молоді та матерів, які прибували до Румунії, незалежно від того, чи йшлося про захист, психічне здоров’я, психосоціальну підтримку або індивідуальну персоналізовану допомогу. Соціальна допомога надавалася українським сім’ям як самостійно, так і в партнерстві з центрами для біженців та іншими неурядовими організаціями. Було створено дружній простір для ігор та навчання дітей, надано емоційну підтримку дітям та їхнім батькам, організовано курси румунської та англійської мов, а також надано переселенцям можливість бути почутими та брати участь у житті громади. Завдяки своїм проєктам Фонд допоміг понад 22 000 дітей та дорослих у Бухаресті, Брашові, Констанці, Сучаві та Бая-Маре. У Бухаресті та Брашові були створені центри інновацій та стійкості – освітні хаби, куди щотижня приходять десятки українських дітей, які беруть участь у різноманітних майстер-класах, що поєднують технології з неформальною освітою. Подібний центр також відкрився в Констанці, яким керує партнер фонду Центр громадянських ресурсів.

  • Діти у вирі історії

    Діти у вирі історії


    Тиранічні
    політичні режими, війни, геноциди, переселення, пандемії, стихійні лиха були
    найбільшими випробуваннями, яким історія піддавала людину, а разом з нею і
    суспільство. Історія 20-го століття – чемпіонка зі знущань над особистістю в
    усіх її проявах. У протистоянні з перипетіями часу найбільше постраждали діти,
    найчутливіші і найбезпорадніші істоти. Історія Румунії не є винятком з правил,
    з усіма видами жорстокості, згаданими в 20-му столітті. Діти в Румунії,
    невинні, як і діти в усьому світі, заплатили занадто високу ціну за тиранічну історію.




    Центр усної історії Румунського
    радіомовлення записав тривожні свідчення про страждання дітей у важкі часи. У
    роки Другої світової війни в окупованій угорцями Північній Трансільванії
    єврейське населення відправляли до концентраційних таборів. Греко-католицький
    священик Грігоре
    Баля
    згадував у 1997 році, як він був свідком жахливих сцен, коли євреїв вантажили в
    потяги. Його мати намагалася запропонувати відро води єврейській родині з 9
    дітьми, яка чекала на депортацію: Один
    з угорських солдатів-охоронців вдарив
    мою матір по потилиці. Я ніколи не забуду, як боліло мамине серце, коли вона
    бачила, як забирають людей без жодної
    провини. У Вішеу ні мене, ні моєї матері не було, але я
    дізнався, що там їх розділили. Маленьких дітей посадили на перон, осторонь, а
    матерів – в протилежний бік,
    і ось тут трагедія!
    Діти плакали на пероні і кричали, матері з іншого боку теж плакали.




    Іляна Ковач була з н.п. Мойсей, місця, де у жовтні 1944
    року угорська армія вбила кілька десятків невинних етнічних румунів. Вона
    згадала, як угорська влада депортувала її до Австрії після кримінального
    розслідування, до якого вона не була причетна: Вночі прийшли угорські жандарми і підняли нас з ліжка. Ми
    були неповнолітні, я старша, сестра молодша, і нас забрали, відвели до будинку мерії і замкнули до ранку!
    Ми сильно плакали. Не кажучи нам, що сталося, чим ми провинилися. І батько з матір’ю
    плакали, казали, що дівчат забрали на роботу, щоб вони не крали. Після того, як
    нас випустили, нам сказали, що везуть нас на три місяці до Австрії.







    Ана Даріє з н.п. Селіштя де Сус, Марамуреш, розповіла, як її доньки страждали
    через те, що їхній батько був противником комуністичного режиму, який був
    встановлений 6 березня 1945 року: Дівчат
    вигнали зі школи, тільки одна могла вчитися. Та, яку вигнали, подружилася з
    румунською вчителькою з міста Бая Маре, яка сказала її: Будеш вчитися зі
    мною, поки не закінчиш. Нам
    було дуже важко. Коли вона пішла до старших класів, їй погрожували з Сільської ради, казали, що якщо її
    батько політв’язень, то вона не зможе вчитися. Допоміг нам директор школи, і вона
    вчилася, поки не закінчила ліцей.





    Ув’язнений на 13 років у комуністичній
    в’язниці Аюд,
    Сіма Дімчіке
    залишив
    вдома трьох неповнолітніх дітей. Коли повернувся додому, їхнє возз’єднання було
    обопільно незручним: Я приїхав
    додому, де залишив трьох маленьких дітей: одному було лише 6 місяців,
    середньому – 3 роки, а найстаршому – 5 з половиною, майже 6. Старшому зараз було 19-20, середньому – 16, наймолодшому – 13-14 років. Мені було
    соромно, мені було соромно за них, їм було соромно за мене. Де мама? – питаю я їх.
    В аюдській в’язниці!
    Вчора прийшов сільський начальник пошти з телеграмою і сказав мамі, щоб вона
    терміново з’явилася до в’язниці в Аюді.
    Настає вечір, ми лягаємо спати. Ви думаєте, я спав? Всю ніч я думав, що б це
    могло бути? Коли я повернувся додому, моя дружина приїхала в Аюд. Навіщо, не знаю. Вони зробили це
    навмисно, щоб відправити нас, з потрясіннями та емоціями, в дорогу.





    Іон Преда допомагав групі
    антикомуністичних партизанів на чолі з Томою Арнауцою. Ув’язнений і
    переслідуваний до кінця життя політичною поліцією комуністичного режиму, у 2000
    році він оцінив наслідки власних рішень:
    Мені шкода, що діти роками страждали через мене. Молодшу доньку
    забрали в дитячий будинок, вона пробула
    там кілька років. Коли я повернувся
    додому, її мені повернули, вона закінчила школу, вийшла заміж за льотчика. Мені
    шкода, що я пропустив свої молоді роки, найкращі роки в житті кожної людини.
    Але, з іншого боку, залишилося моє переконання, що я хочу бачити країну такою,
    якою вона була: вільною, чесною, демократичною, без диктатури, а не тим, що людина має бути
    рабом.





    Діти разом зі своїми батьками набагато
    сильніше постраждали від перипетій історії. Маленькі істоти з тендітними
    душами, долі багатьох з них мають бути достатнім аргументом для людства, щоб
    краще думати, коли воно має нелюдські плани.

  • Як відзначили Міжнародний день захисту дітей українці в Румунії

    Як відзначили Міжнародний день захисту дітей українці в Румунії

    Щороку 1 червня, у багатьох країнах світу відзначається Міжнародний день захисту дітей. Головна мета свята – привернути увагу громадськості, урядових установ, організацій, дорослих до проблем дотримання прав і охорони здоров’я дитини та реалізацію різноманітних заходів для добробуту дітей в світі. Подія закликає всіх дорослих до зусиль по забезпеченню дітям гідних умов життя, освіти й відпочинку, а також надійного захисту від насилля та експлуатації.

    У свою чергу, з нагоди Дня захисту дітей Союз українців Румунії через молодіжну організацію реалізував у кожнiй повітовiй філії тематичні заходи, присвячені учням та дошкільнятам, які вивчають українську мову. Діти мали можливість поспілкуватися з героями Діснея, відвідати музеї чи взяти участь у різноманітних екскурсіях разом зі своїми вчителями та батьками.

    ucra-ziua-copilului-in-mm.png

    Директорка Восьмирічної школи села Вишівської долини Марамороського повіту розкаже коротенько про те як діти українців Марамороського повіту відсвяткували свій день – Міжнародний день захисту дітей: «І цього року були організовані події Союзом українців Румунії з нагоди цього дня, точніше молодіжною організацією СУРу, представники якої не забули про наших дітей. Таким чином протягом кількох днів у кінці місяця травня та на початку червня у кожному зі сіл Марамороського повіту були організовані різні розважальні заходи для дітей. Події відбулися на приміщенні місцевих організацій Союзу українців Румунії або на подвір’ях шкіл. Так що на кілька годин подвір’я сурівських або шкіл перетворилися на справжні парки розваг, тому що там були превезені надувні гірки, а організатори робили малюнки дітям на обличчі, були різні ігри, танці для дітей та пісні, щоб діти якнайкраще себе почували в ці дні. Дуже велика радість для нас всіх, що Союз українців Румунії подумав і цього року на наших дітей і за це дякуємо від імені діточок і від імені родичів керівництву. Ще хочу подякувати і родичам і моїм колегам та колегам інших шкіл, які прийшли зі своїми учнями, щоб бути разом з ними, щоб їх наглядати. Дуже добре коли й дорослі розуміють важливу роль дитинства для нас всіх. Сподіваємось, що ми й надалі будемо відчувати таку підтримку від Союзу українців Румунії. Бажаємо, щоб наші діточки завжди були веселі, щоб вони ніколи не зазнали смутку, біди або тяжкої долі. Всім діточкам українців Румунії та зі всього світу бажаю всього найкращого!»


    ucra-ziua-copilului-in-sv.png

    Учителька української мови Серетського технічного коледжу імені Лацку Воде Антонета Крайнічук розповідає про те як діти-українці відзначили свято в місті Серет Сучавського повіту: «У Румунії, з 2017 року, 1 Червня – Міжнародний день захисту дітей став вихідним, неробочим днем. Ініціатори визнали, що саме час проведений батьками зі своїми дітьми є найефективнішим та найпростішим методом формування та зміцнення здорових дитячо-батьківських стосунків. Діти – це найдорожча цінність! У цей день діти заслуговують особливої уваги. Для них це має означати багато радості, різнокольорові кульки, іграшки, солодощі, ігри та розваги, танці, малюнки, прогулянки. На жаль не таким є цей день для дітей з України. Вже вдруге цей день вони проводять цей день в умовах війни. Війна торкнулася життя кожного маленького українця. І цього року Союз українців Румунії не залишився байдужим до дітей. 1 Червня у партнерстві з Мерією міста Серет та Культурним центром міста Серет організували для дітей гарну подію. На березі річки Серет, де розташований розважальний парк, організатори запросили групу «Showlandia», яка приготовила для дітей багато сюрпризів, ігор та розваг. Захід розпочався з паради персонажів мультфільмів, потім виступали діти, були танці, інтерактивні ігри, а на завершення всі учасники охолодилися морозивом. Мер міста Серед Адріан Попою та голова Сучавської філії СУРу Ілля Саучук були присутні на цьому святі, побажали дітям щасливого дитинства та гарної забави. В цій події взяли участь не тільки діти з Серету, а й зі сусідніх сіл, де проживають українці, наприклад з Негостини, Бальківців, Шербівців, Каліништи, Дарминешти та діти з гірського села Ульми, для яких СУР забезпечив два мікробуси. Дітям дуже сподобався цей захід і, на мою думку, надовго залишиться в їхній пам’яті. Для дітей від мене побажання у віршах, це не мої слова, але хочу щоб вони дійшли до всіх діточок:

    «Бажаю дітям на землі

    Рости в любові і ласці.

    Погане щоб не знали ви

    І жили всі, як в казці!

    Щоб найкраще все завжди

    Діткам діставалося,

    І щоб сонечко з небес

    Вам щодня всміхалося!»

    ucra-ziua-copilului-in-tm.png

    Місто Тімішоара стало другим домом для багатьох переселенців з України, в тому числі для пані Анни Заблоцької з Чернігівської області, яка дуже добре співпрацьовує з Тіміської філією СУРу. Пані Анна розповідає про те як святкували діти-українці «День захисту дітей» в місті Тімішоара: «Так склалося, що останні два літа ми маємо захищати своїх дітей від самого страшного у світі, від війни. Усі вони постраждали від російської агресії: комусь довелося покинути межі рідної країни, залишити своїх друзів, звичне місце і звикати до інших реалій. Ті, хто залишився в Україні, останнім часом практично щодня чують вибухи, замість дитячого дозвілля-перебувають в укриттях, а замість сну у своїх ліжках-часто ночують на облаштованих батьками спальних місцях у коридорі чи ванній кімнаті. Бо так безпечніше. Діти не мають бачити та переживати ті жахіття, що кояться на нашій Батьківщині. Вони повинні жити в любові, підтримці та розумінні. Дуже хочеться, щоб наша малеча була найщасливішою. Росла під мирним небом і була в безпеці. Справжнім прихистком для багатьох українців стала дружня Румунія, а саме для нас-чудове місто Тімішоара. Цьогорічне свято для моєї родини було особливим. Організували цю незабутню подію Союз українців Румунії філія Тіміш в особі голови пана Юрія Глеби, голови організації молоді Б’янки Хінди, радника СУРу Соріна Шпілки, голови організації жінок Міхаели Бумбук, та її спонсори, а саме Асоціація Mark Benevolent Found для Румунії. Дійство відбулося у Банатському музеї біля української хати, яка була завезена з повіту Марамуреш. Організатори постаралися на славу. Було проведено чимало майстер-класів жінкою з України Надією Кирилюк, з виготовлення паперових будиночків, іграшок на паличці. Також дітки залюбки малювали фарбами та виготовляли з пластиліну різноманітні фігурки. Майстриня з аквагріму розмальовувала дитячі обличчя, перетворюючи їх у найчарівніших персонажів. А пригощання від організаторів припало до серця кожному, адже немає такого дорослого та дитини, які б не любили запашну піцу. А для діток, звісно, ще були солодощі та соки. Як же дитяче свято без дитячих виступів. Першими радо виконали румунські пісні українські дітки, які вивчають румунську мову під керівництвом професорки із Тімішоарської гімназії 2, пані Іонелли Кващук. Продовжив виступ ансамбель Веселі діточки із села Щуки повіт Тіміш, художній керівник Міоара Чінар. Артисти виконали українські народні пісні, а найвидовищним номером став національний український гопак, виконання якого багатьох тронуло до сліз. Перлиною заходу став прихід Міккі та Мінні Маусів, які весело гралися, танцювали та фотографувалися з малечею. Ці персонажі завзято розважали та радували дітей. Від них були в захваті всі, навіть дорослі, які намагалися зробити і свої світлини з героями. І що ж за свято без сюрпризу, дітлахи отримали по пакетику подарунків! А там купа солодощів, розвиваюча гра, розмальовка, пластилін, і головне-водний пістолет, який так любий у жарку погоду. Бажаю вам, дорогі для нас люди, Божого благословення та сонячних усмішок всіх вдячних дітей.»

    Дев’ятирічна Уляна Мальник з міста Рівне України розповідає як для неї пройшов Міжнародний день захтисту дітей у місті Тімішоара: «Мені дуже сильно сподобалось. Там було багато дітей. Можна було там погратися, потанцювати, помалювати, піцу поїсти, попити сок. Подарунки мені дуже сподобалося. Були багато майстер-класів, були Міккі та Мінні Мауси, вони розвеселили дітей. Дякую Союзу українців Румунії та Фонду Mark Benevolent Found.»

    ucra-ziua-copilului-sm.png

    Вихователька Адріанна Бежера-Горват Школи імені Геллерта Шандора з Мікули Сату-Марського повіту, розповідає як провели День захисту дітей дошкільнята та учні, які вивчають українську мову в цій школі: «З нагодою 1 Червня 2023 року Сату-Марська філія Союзу українців Румунії організувала документальну екскурсію «Познайомся з нашою країною!». Взяло участь 48 дітей. Діти відвідали Клузький потів, побували в зоопарку. Метою філії було підтримання та мотивування діточок, які брали участь у Конкурсі декламування української поезії та Олімпіаді з української рідної мови. Інша ціль є необхідність інформування учнів щодо розвитку та просування туризму, а також розвиток когнітивних здібностей, об’єднуючи знання про історію, літературу, географію, біологію і так далі. Інша ціль це просування діалогу між учнями, розвиток особистості учня і можливість учнів відвідувати туристичні атракції. Ця документальна екскурсія – подарок Союзу українців Румунії для наших учнів, подарок, який повторюється щорічно. Дякуємо Союзу українців Румунії за всю підтримку.»

  • Як відзначили Міжнародний день захисту дітей українці в Румунії

    Як відзначили Міжнародний день захисту дітей українці в Румунії

    Щороку 1 червня, у багатьох країнах світу відзначається Міжнародний день захисту дітей. Головна мета свята – привернути увагу громадськості, урядових установ, організацій, дорослих до проблем дотримання прав і охорони здоров’я дитини та реалізацію різноманітних заходів для добробуту дітей в світі. Подія закликає всіх дорослих до зусиль по забезпеченню дітям гідних умов життя, освіти й відпочинку, а також надійного захисту від насилля та експлуатації.

    У свою чергу, з нагоди Дня захисту дітей Союз українців Румунії через молодіжну організацію реалізував у кожнiй повітовiй філії тематичні заходи, присвячені учням та дошкільнятам, які вивчають українську мову. Діти мали можливість поспілкуватися з героями Діснея, відвідати музеї чи взяти участь у різноманітних екскурсіях разом зі своїми вчителями та батьками.

    ucra-ziua-copilului-in-mm.png

    Директорка Восьмирічної школи села Вишівської долини Марамороського повіту розкаже коротенько про те як діти українців Марамороського повіту відсвяткували свій день – Міжнародний день захисту дітей: «І цього року були організовані події Союзом українців Румунії з нагоди цього дня, точніше молодіжною організацією СУРу, представники якої не забули про наших дітей. Таким чином протягом кількох днів у кінці місяця травня та на початку червня у кожному зі сіл Марамороського повіту були організовані різні розважальні заходи для дітей. Події відбулися на приміщенні місцевих організацій Союзу українців Румунії або на подвір’ях шкіл. Так що на кілька годин подвір’я сурівських або шкіл перетворилися на справжні парки розваг, тому що там були превезені надувні гірки, а організатори робили малюнки дітям на обличчі, були різні ігри, танці для дітей та пісні, щоб діти якнайкраще себе почували в ці дні. Дуже велика радість для нас всіх, що Союз українців Румунії подумав і цього року на наших дітей і за це дякуємо від імені діточок і від імені родичів керівництву. Ще хочу подякувати і родичам і моїм колегам та колегам інших шкіл, які прийшли зі своїми учнями, щоб бути разом з ними, щоб їх наглядати. Дуже добре коли й дорослі розуміють важливу роль дитинства для нас всіх. Сподіваємось, що ми й надалі будемо відчувати таку підтримку від Союзу українців Румунії. Бажаємо, щоб наші діточки завжди були веселі, щоб вони ніколи не зазнали смутку, біди або тяжкої долі. Всім діточкам українців Румунії та зі всього світу бажаю всього найкращого!»


    ucra-ziua-copilului-in-sv.png

    Учителька української мови Серетського технічного коледжу імені Лацку Воде Антонета Крайнічук розповідає про те як діти-українці відзначили свято в місті Серет Сучавського повіту: «У Румунії, з 2017 року, 1 Червня – Міжнародний день захисту дітей став вихідним, неробочим днем. Ініціатори визнали, що саме час проведений батьками зі своїми дітьми є найефективнішим та найпростішим методом формування та зміцнення здорових дитячо-батьківських стосунків. Діти – це найдорожча цінність! У цей день діти заслуговують особливої уваги. Для них це має означати багато радості, різнокольорові кульки, іграшки, солодощі, ігри та розваги, танці, малюнки, прогулянки. На жаль не таким є цей день для дітей з України. Вже вдруге цей день вони проводять цей день в умовах війни. Війна торкнулася життя кожного маленького українця. І цього року Союз українців Румунії не залишився байдужим до дітей. 1 Червня у партнерстві з Мерією міста Серет та Культурним центром міста Серет організували для дітей гарну подію. На березі річки Серет, де розташований розважальний парк, організатори запросили групу «Showlandia», яка приготовила для дітей багато сюрпризів, ігор та розваг. Захід розпочався з паради персонажів мультфільмів, потім виступали діти, були танці, інтерактивні ігри, а на завершення всі учасники охолодилися морозивом. Мер міста Серед Адріан Попою та голова Сучавської філії СУРу Ілля Саучук були присутні на цьому святі, побажали дітям щасливого дитинства та гарної забави. В цій події взяли участь не тільки діти з Серету, а й зі сусідніх сіл, де проживають українці, наприклад з Негостини, Бальківців, Шербівців, Каліништи, Дарминешти та діти з гірського села Ульми, для яких СУР забезпечив два мікробуси. Дітям дуже сподобався цей захід і, на мою думку, надовго залишиться в їхній пам’яті. Для дітей від мене побажання у віршах, це не мої слова, але хочу щоб вони дійшли до всіх діточок:

    «Бажаю дітям на землі

    Рости в любові і ласці.

    Погане щоб не знали ви

    І жили всі, як в казці!

    Щоб найкраще все завжди

    Діткам діставалося,

    І щоб сонечко з небес

    Вам щодня всміхалося!»

    ucra-ziua-copilului-in-tm.png

    Місто Тімішоара стало другим домом для багатьох переселенців з України, в тому числі для пані Анни Заблоцької з Чернігівської області, яка дуже добре співпрацьовує з Тіміської філією СУРу. Пані Анна розповідає про те як святкували діти-українці «День захисту дітей» в місті Тімішоара: «Так склалося, що останні два літа ми маємо захищати своїх дітей від самого страшного у світі, від війни. Усі вони постраждали від російської агресії: комусь довелося покинути межі рідної країни, залишити своїх друзів, звичне місце і звикати до інших реалій. Ті, хто залишився в Україні, останнім часом практично щодня чують вибухи, замість дитячого дозвілля-перебувають в укриттях, а замість сну у своїх ліжках-часто ночують на облаштованих батьками спальних місцях у коридорі чи ванній кімнаті. Бо так безпечніше. Діти не мають бачити та переживати ті жахіття, що кояться на нашій Батьківщині. Вони повинні жити в любові, підтримці та розумінні. Дуже хочеться, щоб наша малеча була найщасливішою. Росла під мирним небом і була в безпеці. Справжнім прихистком для багатьох українців стала дружня Румунія, а саме для нас-чудове місто Тімішоара. Цьогорічне свято для моєї родини було особливим. Організували цю незабутню подію Союз українців Румунії філія Тіміш в особі голови пана Юрія Глеби, голови організації молоді Б’янки Хінди, радника СУРу Соріна Шпілки, голови організації жінок Міхаели Бумбук, та її спонсори, а саме Асоціація Mark Benevolent Found для Румунії. Дійство відбулося у Банатському музеї біля української хати, яка була завезена з повіту Марамуреш. Організатори постаралися на славу. Було проведено чимало майстер-класів жінкою з України Надією Кирилюк, з виготовлення паперових будиночків, іграшок на паличці. Також дітки залюбки малювали фарбами та виготовляли з пластиліну різноманітні фігурки. Майстриня з аквагріму розмальовувала дитячі обличчя, перетворюючи їх у найчарівніших персонажів. А пригощання від організаторів припало до серця кожному, адже немає такого дорослого та дитини, які б не любили запашну піцу. А для діток, звісно, ще були солодощі та соки. Як же дитяче свято без дитячих виступів. Першими радо виконали румунські пісні українські дітки, які вивчають румунську мову під керівництвом професорки із Тімішоарської гімназії 2, пані Іонелли Кващук. Продовжив виступ ансамбель Веселі діточки із села Щуки повіт Тіміш, художній керівник Міоара Чінар. Артисти виконали українські народні пісні, а найвидовищним номером став національний український гопак, виконання якого багатьох тронуло до сліз. Перлиною заходу став прихід Міккі та Мінні Маусів, які весело гралися, танцювали та фотографувалися з малечею. Ці персонажі завзято розважали та радували дітей. Від них були в захваті всі, навіть дорослі, які намагалися зробити і свої світлини з героями. І що ж за свято без сюрпризу, дітлахи отримали по пакетику подарунків! А там купа солодощів, розвиваюча гра, розмальовка, пластилін, і головне-водний пістолет, який так любий у жарку погоду. Бажаю вам, дорогі для нас люди, Божого благословення та сонячних усмішок всіх вдячних дітей.»

    Дев’ятирічна Уляна Мальник з міста Рівне України розповідає як для неї пройшов Міжнародний день захтисту дітей у місті Тімішоара: «Мені дуже сильно сподобалось. Там було багато дітей. Можна було там погратися, потанцювати, помалювати, піцу поїсти, попити сок. Подарунки мені дуже сподобалося. Були багато майстер-класів, були Міккі та Мінні Мауси, вони розвеселили дітей. Дякую Союзу українців Румунії та Фонду Mark Benevolent Found.»

    ucra-ziua-copilului-sm.png

    Вихователька Адріанна Бежера-Горват Школи імені Геллерта Шандора з Мікули Сату-Марського повіту, розповідає як провели День захисту дітей дошкільнята та учні, які вивчають українську мову в цій школі: «З нагодою 1 Червня 2023 року Сату-Марська філія Союзу українців Румунії організувала документальну екскурсію «Познайомся з нашою країною!». Взяло участь 48 дітей. Діти відвідали Клузький потів, побували в зоопарку. Метою філії було підтримання та мотивування діточок, які брали участь у Конкурсі декламування української поезії та Олімпіаді з української рідної мови. Інша ціль є необхідність інформування учнів щодо розвитку та просування туризму, а також розвиток когнітивних здібностей, об’єднуючи знання про історію, літературу, географію, біологію і так далі. Інша ціль це просування діалогу між учнями, розвиток особистості учня і можливість учнів відвідувати туристичні атракції. Ця документальна екскурсія – подарок Союзу українців Румунії для наших учнів, подарок, який повторюється щорічно. Дякуємо Союзу українців Румунії за всю підтримку.»

  • Новий навчальний рік

    Новий навчальний рік

    У понеділок, 5 вересня, майже три мільйони учнів і дошкільнят в Румунії, в
    тому числі діти, які вивчають рідну українську мову, почали новий навчальний
    рік. Разом з дітьми Румунії до румунських шкіл пішли й багато дітей
    переселенців з України, які тимчасово проживають на території нашої країни.


    «Сьогодні починається новий навчальний рік з новими викликами для учнів,
    вчителів та батьків. Початок навчального року завжди сповнений емоціями, а
    цього року, коли разом з нашими дітьми до шкіл Румунії пішли й багато дітей
    біженців з України, охоплює ще сильніше почуття хвилювання та відповідальності.
    Для Союзу українців Румунії діти завжди були пріоритетом. СУР підтримував і
    завжди підтримуватиме освіту рідною мовою, впроваджував і розвивав освітні
    проєкти, спрямовані як на популяризацію української мови, культури та традицій,
    так і на успішність навчання на всіх рівнях. Лише спільними зусиллями, які ми
    докладаємо для заохочення дітей до навчання, можна забезпечити процвітаюче
    майбутнє нашої громади», – написав голова Союзу українців Румунії, депутат
    Микола Мирослав Петрецький на своїй сторінці у Фейсбуці з нагоди початку нового
    навчального року.


    З точки зору сприяння освіті українською мовою та вивчення української
    мови, основними суб’єктами є: Міністерство освіти Румунії через Дирекцію «Меншини» та
    Повітові шкільні інспекторати, Департамент міжетнічних відносин, а також Союз
    українців Румунії через Комісію з питань освіти і науки. Союз Українців Румунії
    підтримує українське шкільництво, проводить тематичні конкурси для дітей та
    молоді, організовує наради працівників українського шкільництва Румунії, бере
    активну участь в організації й проведенні олімпіад з української мови,
    співпрацює з навчальними закладами Румунії та закордоння.

    ucra-comisia-invatamant.png


    Таким чином 2 вересня 2022 року, голова Союзу українців Румунії, депутат
    Микола Мирослав Петрецький, разом із членами Президії СУР та адміністративного
    відділу, скликав членів Комісії освіти і науки в приміщення
    місцевої організації Мікула Сату-Марської філії СУР. У робочій зустрічі взяла участь і
    нова шкільна інспекторка з української мови Шкільного інспекторату Марамуреського повіту Галина Мікулайчук, яка ствердила: «На зустрічі було представлено чимало проблем, з якими ми
    стикаємось при викладанні та вивченні української рідної мови та шляхи їх
    вирішення. Були присутні голова Союзу
    українців Румунії, депутат Микола Мирослав Петрецький, шкільні інспектори з української мови з Сучавського, Марамуреського, Тіміського та Ботошанського повітів, члени Президії
    СУР, а також представники керівництва шкільних інспекторатів, зокрема генеральний шкільний інспектор
    Поп Космін Міхай Шкільного інспекторату Марамуреського повіту. Найболючішими були
    представлені проблеми дітей українських біженців та їх інтеграція у
    процесі навчання. Висловлюю щиру подяку за підтримку представникам Союзу
    українців Румунії, які щоразу докладають
    чималих зусиль та допомагають у
    всьому, що стосується нас, української громади.»




    Учителька
    Делія Мартіняк, яка викладає
    українську мову у Сучавському повіті, член Комісії з питань освіти та науки, у свою чергу розповіла про теми розглянуті на робочій зустрічі:
    «Обговорювалися різні проблеми, з якими стикаються викладачі української мови,
    заходи, які необхідно вжити для їх вирішення, способи допомоги українським дітям-біженцям,
    які зараз перебувають в Румунії, також були створені робочі групи для розробки
    підручників української мови для восьмого та девятого класів а також підручника
    Історія і традиції українців» для шостого класу. Ця зустріч була дуже
    корисною для виявлення різних проблем та пошуку надійних рішень.»



    Представники Союзу Українців Румунії, шкільні інспектори з української
    рідної мови разом з членaми Комісії освіти і науки просять щоб будь-яка
    інформація щодо навчання українською рідною мовою, як для етнічних українських
    учнів, так і для учнів-біженців, була взята лише з офіційних сайтів, які
    надають правильну інформацію.


    Слід уточнити, що діти етнічних українців Румунії мають можливість вивчати
    українську мову в середніх загальноосвітніх школах, професійних школах та
    ліцеях в Арадському, Ботошанському, Караш-Севекрінському, Марамуреському, Сату-Марському,
    Сучавському, Тіміському і Тулчанському повітах, де компактно проживає етнічна українська
    громада. Після закінчення середньої освіти можуть продовжити навчання
    українською мовою в українських відділеннях Філологічного факультету в
    Університеті імені Бабеша-Бойоя, м. Клуж-Напока, Факультету іноземних мов та
    літератур Бухарестського університету, Факультету літературних і комунікаційних наук в Університеті Штефана чел Маре,
    м. Сучава.


    Діти переселенці з України мають можливість ходити до румунських шкіл у будь-якому повіті Румунії та до шкіл, де викладається українська мова, як слухачі, або до
    українських шкіл, створених на території Румунії, під час дії воєнного стану в
    Україні, за програмами, затвердженими Міністерством освіти і науки України.

  • Новий навчальний рік

    Новий навчальний рік

    У понеділок, 5 вересня, майже три мільйони учнів і дошкільнят в Румунії, в
    тому числі діти, які вивчають рідну українську мову, почали новий навчальний
    рік. Разом з дітьми Румунії до румунських шкіл пішли й багато дітей
    переселенців з України, які тимчасово проживають на території нашої країни.


    «Сьогодні починається новий навчальний рік з новими викликами для учнів,
    вчителів та батьків. Початок навчального року завжди сповнений емоціями, а
    цього року, коли разом з нашими дітьми до шкіл Румунії пішли й багато дітей
    біженців з України, охоплює ще сильніше почуття хвилювання та відповідальності.
    Для Союзу українців Румунії діти завжди були пріоритетом. СУР підтримував і
    завжди підтримуватиме освіту рідною мовою, впроваджував і розвивав освітні
    проєкти, спрямовані як на популяризацію української мови, культури та традицій,
    так і на успішність навчання на всіх рівнях. Лише спільними зусиллями, які ми
    докладаємо для заохочення дітей до навчання, можна забезпечити процвітаюче
    майбутнє нашої громади», – написав голова Союзу українців Румунії, депутат
    Микола Мирослав Петрецький на своїй сторінці у Фейсбуці з нагоди початку нового
    навчального року.


    З точки зору сприяння освіті українською мовою та вивчення української
    мови, основними суб’єктами є: Міністерство освіти Румунії через Дирекцію «Меншини» та
    Повітові шкільні інспекторати, Департамент міжетнічних відносин, а також Союз
    українців Румунії через Комісію з питань освіти і науки. Союз Українців Румунії
    підтримує українське шкільництво, проводить тематичні конкурси для дітей та
    молоді, організовує наради працівників українського шкільництва Румунії, бере
    активну участь в організації й проведенні олімпіад з української мови,
    співпрацює з навчальними закладами Румунії та закордоння.

    ucra-comisia-invatamant.png


    Таким чином 2 вересня 2022 року, голова Союзу українців Румунії, депутат
    Микола Мирослав Петрецький, разом із членами Президії СУР та адміністративного
    відділу, скликав членів Комісії освіти і науки в приміщення
    місцевої організації Мікула Сату-Марської філії СУР. У робочій зустрічі взяла участь і
    нова шкільна інспекторка з української мови Шкільного інспекторату Марамуреського повіту Галина Мікулайчук, яка ствердила: «На зустрічі було представлено чимало проблем, з якими ми
    стикаємось при викладанні та вивченні української рідної мови та шляхи їх
    вирішення. Були присутні голова Союзу
    українців Румунії, депутат Микола Мирослав Петрецький, шкільні інспектори з української мови з Сучавського, Марамуреського, Тіміського та Ботошанського повітів, члени Президії
    СУР, а також представники керівництва шкільних інспекторатів, зокрема генеральний шкільний інспектор
    Поп Космін Міхай Шкільного інспекторату Марамуреського повіту. Найболючішими були
    представлені проблеми дітей українських біженців та їх інтеграція у
    процесі навчання. Висловлюю щиру подяку за підтримку представникам Союзу
    українців Румунії, які щоразу докладають
    чималих зусиль та допомагають у
    всьому, що стосується нас, української громади.»




    Учителька
    Делія Мартіняк, яка викладає
    українську мову у Сучавському повіті, член Комісії з питань освіти та науки, у свою чергу розповіла про теми розглянуті на робочій зустрічі:
    «Обговорювалися різні проблеми, з якими стикаються викладачі української мови,
    заходи, які необхідно вжити для їх вирішення, способи допомоги українським дітям-біженцям,
    які зараз перебувають в Румунії, також були створені робочі групи для розробки
    підручників української мови для восьмого та девятого класів а також підручника
    Історія і традиції українців» для шостого класу. Ця зустріч була дуже
    корисною для виявлення різних проблем та пошуку надійних рішень.»



    Представники Союзу Українців Румунії, шкільні інспектори з української
    рідної мови разом з членaми Комісії освіти і науки просять щоб будь-яка
    інформація щодо навчання українською рідною мовою, як для етнічних українських
    учнів, так і для учнів-біженців, була взята лише з офіційних сайтів, які
    надають правильну інформацію.


    Слід уточнити, що діти етнічних українців Румунії мають можливість вивчати
    українську мову в середніх загальноосвітніх школах, професійних школах та
    ліцеях в Арадському, Ботошанському, Караш-Севекрінському, Марамуреському, Сату-Марському,
    Сучавському, Тіміському і Тулчанському повітах, де компактно проживає етнічна українська
    громада. Після закінчення середньої освіти можуть продовжити навчання
    українською мовою в українських відділеннях Філологічного факультету в
    Університеті імені Бабеша-Бойоя, м. Клуж-Напока, Факультету іноземних мов та
    літератур Бухарестського університету, Факультету літературних і комунікаційних наук в Університеті Штефана чел Маре,
    м. Сучава.


    Діти переселенці з України мають можливість ходити до румунських шкіл у будь-якому повіті Румунії та до шкіл, де викладається українська мова, як слухачі, або до
    українських шкіл, створених на території Румунії, під час дії воєнного стану в
    Україні, за програмами, затвердженими Міністерством освіти і науки України.

  • Клузький Клуб української малечі організував спеціальний захід для дітей

    Клузький Клуб української малечі організував спеціальний захід для дітей

    Діти – це наше майбутнє, саме тому батьки, дідусі, вчителі та всі
    зацікавлені особи прагнуть зробити все, аби дитячі роки були радісними й
    незабутніми. Клузький «Клуб української малечі», який діє при Клузькій
    повітовій філії Союзу українців Румунії (СУР) у місті Клуж-Напока, щомісяця організовує
    цікаві заходи для дітей.


    Саме коли розпочалися літні канікули, 11 червня, Клуб української малечі провів спеціальний захід
    для дітей членів Клузької філії Союзу українців Румунії, а також для дітей переселенців
    з України, які знайшли тимчасовий притулок у місті Клуж Напока. Захід відбувся з нагоди
    святкування Міжнародного дня захисту дітей та об’єднав черговий випуск
    «Літературної скарбнички» – читання українською
    мовою найгарніших казок і віршів для дітей.




    Людмила Дорош, керівник клубу та головна редакторка журналу
    «Дзвоник», що видається СУР-ом сказала, що від коли діє «Клуб української малечі» та
    «Літературна скарбничка» представники Клузької філії СУР
    організовують щось цікаве з нагоди Міжнародного
    дня захисту дітей. І цього року вони провели цікаву подію, яка поєднала два заходи: читання цікавого оповідання та майстер-класи для дітей. Людмила
    зачитала повчальне оповідання про права дітей, кумедне
    оповідання про одного хлопчика, який не зовсім добре зрозумів свої права і, лише
    коли дізнався про свої обов’язки, він зрозумів як справді треба поводитися, щоб і
    твої права і права інших дітей були дотримані. Поетеса та художниця Вікторія Черняхівська з Києва провела майстер-класи для дітей.
    На заході були присутні й гості з України, які від коли розпочалася війна дуже активно
    приєднуються до діяльності Клубу української малечі. Дітям це
    дуже подобається, батькам теж. Вони активно беруть участь у майстер-класах, організованих клубом.




    Після того як менші й старші
    учасники заходу послухали оповідання про права дітей, діточки
    проявили свої вміння та майстерність у двох майстер-класах: створенні
    книжки-гармошки та намиста зі футболок та різноманітних намистин. Їм радісно
    допомагали батьки. Людмила Дорош подає деталі: «Цього разу майстер-класи ми попросили провести пані Вікторію Черняхівську. Вона мати хлопчика Ореста, якому
    майже 8 років, саме вона родом з Києва та зараз тимчасово проживає у місті
    Клуж-Напока. Пані Вікторія – поетеса, художниця, ілюстраторка книг і вона дуже полюбляє
    робити всякі такі поробки і тому ми попросили провести цей захід саме її. Вона
    з радістю погодилася і мушу вам сказати,
    що вийшли дуже цікаві майстер-класи. Діти робили книжки-гармошки, а потім із старих
    футболок робили всі ми намиста. Дітям дуже сподобалися ці заняття, їх не можна
    було відірвати. І мами і менші і старші дітки всі вони робили намиста і прикрашали його намистинками. А
    потім, оскільки ми назбирали дуже багато старих футболок різних розмірів та
    різних кольорів, одна із мам запропонувала
    зробити дизайн одягу. Ми розрізали старі футболки, відрізали їм рукава, робили
    різні надрізи і походили дуже цікаві футболки саме для наших маленьких
    учасників. Усім дітям і особливо моій донечці, Норі, дуже сподобалося це
    заняття. Думаю, що ми відсвяткували як слід Міжнародний день захисту дітей і
    цей захід пройшовся дуже до смаку нашим дітям.»




    Пані Вікторія Черняхівська, поетеса, художниця та книжковий
    ілюстратор, розповідає як вона зі своїм сином Орестом дісталися до Румунії та як
    її вдалося провести майстер-класи для дітей у приміщенні Клузької філії СУР: «Я
    зазвичай живу в Києві, а в Румунії, в Клужі, я опинилася в кінці березня, коли
    ми з сином тікали від війни. Березень ми провели в Україні на Житомерщині і хоч
    були у порівнянно у безпечному містечку, де були тільки повітряні тривоги щодня та над нами літали літаки, але одного вечора почувши вибух, я хотіла забрати
    дитину подалі. В Румунії нас зустріли дуже приязно. Я у захваті від того як
    румуни підтримують українців. Навіть незнайомі люди, почувши, що ми з України,
    підходять, висловлюють співчуття, бажають Україні швидшої перемоги. Тут
    проводять багато подій для українських дітей, тож ми часто побували на різних
    майстер-класах, заходах, розвагах. Так ми потрапили і на захід Союзу українців
    Румунії. Нам дуже сподобалось. Синові найбільше сподобалося спілкування з
    іншими дітьми, гойдалки в саду. Ну, мені теж – спілкування і атмосфера. Тож
    коли Людмила Дорош від Союзу українців Румунії запропонувала самі мені провести
    захід для дітей, то я охоче погодилась. Ми разом поміркували, що цікавого
    можемо запропонувати дітям і зрештою обрали зробити книжку-гармошку, яка зветься
    Лепорелло, а також робити намиста зі старих футболок. Спершу всі малювали свої
    книжочки, а потім взялися за створення намист. Мені здалося, що найбільше всі
    учасники були у захваті від намистин, які ми нанизували на тканинні смужки. А
    коли діти розійшлися просто гратися та
    спілкуватися, то за робочі столи сіли їхні мами і кожна зробила намисто для
    себе. І не лише творили прикраси ще й співали
    українські пісні. Тож на заході була чудова українська творча атмосфера. Я рада,
    що змогла долучитися.»




    5-річний Мілан Даніель з міста Клуж-Напока поділяється своїми враженнями від участі у заході, який провів Клуб української малечі: «Мені сподобалося зробити
    книжочку-гармошичку. Я грався з дітками у футбол, гойдався на гойдалці та їв
    черешні.»


    Заняття затягнулися на довгий час. Лунала також українська пісня, яка надавала маленьким та великим творцям сил та
    наснаги у їхній діяльності. Діточки також гарно провели час на подвір’ї Клузької
    філії СУР, де гралися в футбол, гойдалися на гойдалці, спілкувалися рідною українською
    мовою.

    Мета «Клубу української малечі» полягає, в першу чергу, у спілкуванні дітей українською мовою. Як підказує й сама назва, це неформальні зустрічі, де діти граються, майструють, розважаються та спілкуються українською мовою. Таким чином вони збагачують свій словниковий запас, дізнаються про українські звичаї й традиції, що в майбутньому допоможе їм у формуванні національної свідомості та ідентичності. Дитина змалечку повинна знати, хто вона така, знати свою мову і не соромитися бути собою, – сказала Людмила Дорош.

  • Клузький Клуб української малечі організував спеціальний захід для дітей

    Клузький Клуб української малечі організував спеціальний захід для дітей

    Діти – це наше майбутнє, саме тому батьки, дідусі, вчителі та всі
    зацікавлені особи прагнуть зробити все, аби дитячі роки були радісними й
    незабутніми. Клузький «Клуб української малечі», який діє при Клузькій
    повітовій філії Союзу українців Румунії (СУР) у місті Клуж-Напока, щомісяця організовує
    цікаві заходи для дітей.


    Саме коли розпочалися літні канікули, 11 червня, Клуб української малечі провів спеціальний захід
    для дітей членів Клузької філії Союзу українців Румунії, а також для дітей переселенців
    з України, які знайшли тимчасовий притулок у місті Клуж Напока. Захід відбувся з нагоди
    святкування Міжнародного дня захисту дітей та об’єднав черговий випуск
    «Літературної скарбнички» – читання українською
    мовою найгарніших казок і віршів для дітей.




    Людмила Дорош, керівник клубу та головна редакторка журналу
    «Дзвоник», що видається СУР-ом сказала, що від коли діє «Клуб української малечі» та
    «Літературна скарбничка» представники Клузької філії СУР
    організовують щось цікаве з нагоди Міжнародного
    дня захисту дітей. І цього року вони провели цікаву подію, яка поєднала два заходи: читання цікавого оповідання та майстер-класи для дітей. Людмила
    зачитала повчальне оповідання про права дітей, кумедне
    оповідання про одного хлопчика, який не зовсім добре зрозумів свої права і, лише
    коли дізнався про свої обов’язки, він зрозумів як справді треба поводитися, щоб і
    твої права і права інших дітей були дотримані. Поетеса та художниця Вікторія Черняхівська з Києва провела майстер-класи для дітей.
    На заході були присутні й гості з України, які від коли розпочалася війна дуже активно
    приєднуються до діяльності Клубу української малечі. Дітям це
    дуже подобається, батькам теж. Вони активно беруть участь у майстер-класах, організованих клубом.




    Після того як менші й старші
    учасники заходу послухали оповідання про права дітей, діточки
    проявили свої вміння та майстерність у двох майстер-класах: створенні
    книжки-гармошки та намиста зі футболок та різноманітних намистин. Їм радісно
    допомагали батьки. Людмила Дорош подає деталі: «Цього разу майстер-класи ми попросили провести пані Вікторію Черняхівську. Вона мати хлопчика Ореста, якому
    майже 8 років, саме вона родом з Києва та зараз тимчасово проживає у місті
    Клуж-Напока. Пані Вікторія – поетеса, художниця, ілюстраторка книг і вона дуже полюбляє
    робити всякі такі поробки і тому ми попросили провести цей захід саме її. Вона
    з радістю погодилася і мушу вам сказати,
    що вийшли дуже цікаві майстер-класи. Діти робили книжки-гармошки, а потім із старих
    футболок робили всі ми намиста. Дітям дуже сподобалися ці заняття, їх не можна
    було відірвати. І мами і менші і старші дітки всі вони робили намиста і прикрашали його намистинками. А
    потім, оскільки ми назбирали дуже багато старих футболок різних розмірів та
    різних кольорів, одна із мам запропонувала
    зробити дизайн одягу. Ми розрізали старі футболки, відрізали їм рукава, робили
    різні надрізи і походили дуже цікаві футболки саме для наших маленьких
    учасників. Усім дітям і особливо моій донечці, Норі, дуже сподобалося це
    заняття. Думаю, що ми відсвяткували як слід Міжнародний день захисту дітей і
    цей захід пройшовся дуже до смаку нашим дітям.»




    Пані Вікторія Черняхівська, поетеса, художниця та книжковий
    ілюстратор, розповідає як вона зі своїм сином Орестом дісталися до Румунії та як
    її вдалося провести майстер-класи для дітей у приміщенні Клузької філії СУР: «Я
    зазвичай живу в Києві, а в Румунії, в Клужі, я опинилася в кінці березня, коли
    ми з сином тікали від війни. Березень ми провели в Україні на Житомерщині і хоч
    були у порівнянно у безпечному містечку, де були тільки повітряні тривоги щодня та над нами літали літаки, але одного вечора почувши вибух, я хотіла забрати
    дитину подалі. В Румунії нас зустріли дуже приязно. Я у захваті від того як
    румуни підтримують українців. Навіть незнайомі люди, почувши, що ми з України,
    підходять, висловлюють співчуття, бажають Україні швидшої перемоги. Тут
    проводять багато подій для українських дітей, тож ми часто побували на різних
    майстер-класах, заходах, розвагах. Так ми потрапили і на захід Союзу українців
    Румунії. Нам дуже сподобалось. Синові найбільше сподобалося спілкування з
    іншими дітьми, гойдалки в саду. Ну, мені теж – спілкування і атмосфера. Тож
    коли Людмила Дорош від Союзу українців Румунії запропонувала самі мені провести
    захід для дітей, то я охоче погодилась. Ми разом поміркували, що цікавого
    можемо запропонувати дітям і зрештою обрали зробити книжку-гармошку, яка зветься
    Лепорелло, а також робити намиста зі старих футболок. Спершу всі малювали свої
    книжочки, а потім взялися за створення намист. Мені здалося, що найбільше всі
    учасники були у захваті від намистин, які ми нанизували на тканинні смужки. А
    коли діти розійшлися просто гратися та
    спілкуватися, то за робочі столи сіли їхні мами і кожна зробила намисто для
    себе. І не лише творили прикраси ще й співали
    українські пісні. Тож на заході була чудова українська творча атмосфера. Я рада,
    що змогла долучитися.»




    5-річний Мілан Даніель з міста Клуж-Напока поділяється своїми враженнями від участі у заході, який провів Клуб української малечі: «Мені сподобалося зробити
    книжочку-гармошичку. Я грався з дітками у футбол, гойдався на гойдалці та їв
    черешні.»


    Заняття затягнулися на довгий час. Лунала також українська пісня, яка надавала маленьким та великим творцям сил та
    наснаги у їхній діяльності. Діточки також гарно провели час на подвір’ї Клузької
    філії СУР, де гралися в футбол, гойдалися на гойдалці, спілкувалися рідною українською
    мовою.

    Мета «Клубу української малечі» полягає, в першу чергу, у спілкуванні дітей українською мовою. Як підказує й сама назва, це неформальні зустрічі, де діти граються, майструють, розважаються та спілкуються українською мовою. Таким чином вони збагачують свій словниковий запас, дізнаються про українські звичаї й традиції, що в майбутньому допоможе їм у формуванні національної свідомості та ідентичності. Дитина змалечку повинна знати, хто вона така, знати свою мову і не соромитися бути собою, – сказала Людмила Дорош.

  • Особливі діти з особливими потребами

    Особливі діти з особливими потребами

    Сьогоднішня історія про особисту та
    колективну участь для благополуччя громади, коли і де це потрібно. Розпочате добро може котитися, як сніжний ком з гори, набуваючи все більших розмірів.

    Аліна Діна-Тенасіе, випускниця біологічного факультету, вирішила вступити на інший факультет – психологічний. Наразі
    вона є вчителем для дітей з особливими потребами та головою Асоціації «Автентичність,
    різноманітність, прийняття» в місті Римніку-Вилча. Вона мати двох дітей, одна з них з аутизмом. Спочатку вона
    хотіла дізнатися про потреби свого хлопчика, щоб допомогти йому. Що сталося
    далі? Розсповідає Аліна Діна-Тенасіе: «Мій хлопчик був моєю мотивацією. Він мотивував і призвів мене знаходити все більше і більше способів підтримати його. Я дуже хотіла йому допомогти. Спочатку я не могла повірити, що це сталося у моєму випадку. Я все заперечувала, поки не зрозуміла, що це реальність, та якщо я не зроблю щось для своєї дитини, крім звичайної терапії, не зможу жити в злагоді з собою. Мені потрібно було дізнатися більше речей, більше вчитися, і тому я багато читала та навчалась як з ним працювати. Мені допомогли терапевти, з якими він працював. Я попросила їх дозволити мені дивитися, як вони працюють. Потім почала я сама купувати необхідні матеріали і, поволі, якось я повернулася до свого першого кохання – психології. Мене керувало бажання робити щось для інших. Коли я побачила, скільки багато можу зробити для своєї дитини, я подумала, що можу зробити
    ти саме і для інших дітей. Так сталося, що всі необхідні навчальні матеріали були у мене вдома. П’ять років тому коли я
    чекала, щоб мій хлопчик закінчив урок терапії, я подумала, щоб у нашому місті був
    центр для дітей з вадами, де діти б користувалися послугами, які були доступні у
    різних місцях міста. Моєю мрією було створити єдине місце для обслуговування дітей.»

    Через п’ять років мрія Аліни Діни-Тенасіе здійснилася. У місті Римніку-Вилча був відкритий Багатофункціональний психосоматичний центр для дітей з особливими
    потребами. Тут вони отримують послуги з відновлення психічного, емоційного та фізичного стану здоров’я, а їхнім батькам, сподівається ініціаторка, повернуть усмішка, спокій та рівновага. Аліна Діна-Тенасіе уточнює: «Цей центр допомагає як батькам, так
    і дітям з вадами з нашого повіту, а це, перш за все, означає правильне
    оцінювання стану здоров’я дітей, а також консультування батьків, майстер-класи
    для батьків та дітей, дитячі майстерні з особливими дітьми, лікувальна
    фізкультура, логопедична допомога та 3-С терапія, тобто психомоторне відновлення (концентрація, координація, усвідомленість). Дитина, яка увійде в цю
    програму, зможе стати психомоторною автономною і, таким чином, зможе
    усвідомлювати власне тіло, бути більш цілеспрямованою, краще координувати свій рух,
    вміти адаптуватися до зовнішнього середовища. Таким чином, відновлення нервового та психічного
    стану здоров’я буде все кращим

    За словами Аліни Діни-Тенасіе, у всьому південному регіоні Румунії – Олтенії, у 2019-2020 навчальному році навчалося майже 7.700 дітей з особливими освітніми потребами та майже 1500
    – з обмеженими можливостями. Порівняно з попереднім навчальним роком їх
    кількість скоротилася більш ніж на 4%, за ​​її словами, через дуже складну інтеграцію цих дітей в румунську освітню систему. А пандемічні роки, зрозуміло, що загострили цю ситуацію! Вона хоче, щоб лікувальний центр сприяв адаптації особливих дітей у школах та громадах
    в цілому. Ось вона сказала: «Двері відкриті для дітей з різними
    вадами, чи йде мова про фізичні або психологічні. Діти, які пересуваються на інвалідних візках або діти з аутизмом, синдромом Дауна чи затримкою розумового розвитку. Ми надаємо також логопедичні послуги дітям з проблемами мовлення, які можуть провести час з дітьми з особливими потребами.»

    Ми запитали Аліну, чого можуть чекати батьки від центру. Ось, що вона відповіла: «Не соромно просити допомоги. Не соромно сказати,
    що не можуть впоратися. Батькам дитини з вадами дуже важко. Перш за все, йде мова
    про початковий шок. Потім слідує заперечення. Після заперечення, зазвичай виникає
    депресія, потім обурення, наприклад, вони запитуються «Чому це відбувається зі нами?», «Чим ми заслужили це?» І поступово коли починають ставити собі ці запитання, з’являються й відповіді, та люди приходять нам їх поміч. Це перший крок, це спосіб, щоб ми погодилися з ситуацією. Також дуже важливо, це спосіб прийняти на себе роль батьків дитити з вадами.»

    Аліна Діна-Тенасіе не самотня, вона не могла б сама втілити в практику свою мрію, а саме допомогти дітям з особливими потребами в Вилчанському повіті. На початку ми говорили про те добро,
    яке може покотитися як сніжний ком, якщо люди місцевої громади серйозно ставляться до своїх потреб та діють. Один із приблизно 20 громадських фондів Румунії працює
    в місті Римніку-Вилча. Дії цих фондів, створені щедрістю та бажанням людей змінити свої громади, втілюють у життя проєкти в галузі освіти, охорони здоров’я, культури та
    навколишнього середовища. Фонди краще розуміють місцеві потреби та можливості, їх завданням є створити мости між донорами та користувачами, між потребами та рішеннями. Так сталося і у випадку Аліни Діни-Тенасіе, яка зажадала створити Багатофункціональний
    психосоматичний центр для дітей з особливими потребами. Її допоміг громадський фонд Румунії, який працює в місті Римніку-Вилча. Аліна Діна-Тенасіе подає деталі: «Фонд з самого початку нам дуже допоміг. Вони були для нас так би мовити ангелом-хранителем, вони дуже нас підтримували, вірили в наш проєкт. За допомогою цього фонду ми зуміли зв’язатися з Асоціацією, де працює колишня журналістка Меланія Меделяну, яка тепер підтримує нас, і завдяки
    їй ми продовжуємо свою працю та успішно розгортаємо наші проєкти та реалізуємо наш задум.»

    З моменту створення перших громадських фондів у Румунії в 2008 році, десятки
    мільйонів леїв були спрямовані для реалізації тисячі проєктів, які перетворюють
    на краще місцеві громади. Психосоматичний багатофункціональний центр в місті Римніку-Вилча
    для особливих дітей з особливими потребами, про який мріяла та створила Аліна
    Діна-Тенасіе, є одним із них.

  • Житлові проблеми для молоді

    Житлові проблеми для молоді

    Європейська статистика роками підтверджує наявність явища, яке не має жодних ознак уповільнення: все більше молодих
    людей віком від 19 до 34 роки продовжують жити у тому ж помешканні з батьками. Мрія покинути дім та якомога швидше стати незалежним більше не є
    пріоритетом для молодих європейців, у тому числі й в Румунії. Наприклад, у 2018 році приблизно 42% молодих
    румунів віком від 25 до 34 роки все ще мешкали з батьками, а за останніми даними їх кількість становить
    2,2 мільйона. Під час пандемії коронавірусу ця ситуація не змінилася, Румунія увійшла до
    10 країн Європи з найвищим рівнем проживання разом батьків і дітей.
    Перші місця займають Хорватія, Греція та Словаччина, в той час як країни Північної Європи, такі як Швеція, Фінляндія та
    Данія, займають останні місця.

    Соціолог Думітру Санду, викладач Бухарестського
    університету, досліджував це явище, аналізуючи останні
    дані: «У 2020 році на європейському рівні 65% молодих людей у Хорватії жили зі
    своїми батьками, 60% у Греції та 53% у Словаччині. Румунія посіла 10-е місце
    з 43%. Фактично, протягом 2018-2020 років відбулися серйозні зміни, що
    стосується гендерних відмінностей. Частка молодих чоловіків у віці 24-34 роки,
    які все ще жили з батьками, становила 55%. Молоді жінки цієї ж вікової
    категорії становили 29%. Отже, ми маємо справу з різницею приблизно в 27%. За
    гендерними розривами Румунія посідає 2-е місце на європейському рівні після
    Болгарії, де різниця становить 28%. Тому ми спостерігаємо в Європі розрив не
    між старим ЄС і новим, а між географічними екстремами. З одного боку південні
    країни, такі як Хорватія, Греція, Словаччина та Румунія, мають демографічні
    тенденції, подібні до Португалії, Іспанії, Італії та Мальти, а з іншого боку
    країни Північної Європи. Отож, наявний значний розрив між південною та
    північною Європою.»

    Основна причина цього
    явища носить економічний характер. Високий рівень безробіття серед молоді,
    стрімке зростання орендної плати та зростання цін на нерухомість – це причини,
    які заважають молоді залишати батьківський будинок. Зберігання старих
    культурних або соціальних моделей також може бути поясненням цієї реальності, враховуючи зокрема вищезгадані гендерні
    відмінності. Соціолог Думітру Санду: «Економічні причини реальні, але є також культурна або соціальна
    мотивація, у тому сенсі, що в традиційній культурній парадигмі чоловік є
    основним постачальником доходу. Чоловіки домінують на ринку праці. Ця соціальна
    мотивація впливає на соціологічні дослідження. Я виміряв результати соціальної ситуації
    27 країн-членів ЄС щодо очікуваної тривалості життя при народженні, показник,
    який використовується в експертних дослідженнях, які вимірюють розвиток
    суспільств. Коротше кажучи, суспільства з нерозвиненими соціальними та
    медичними послугами, як правило, змушують молодих людей продовжувати жити зі
    своїми батьками, зокрема чоловіків. Звідси величезні розриви між чоловіками та
    жінками в південній Європі, порівняно з північною Європою.»

    Проте, це не повністю
    пояснює цей феномен, враховуючи, що Південна Європа зазнала багатьох
    трансформацій, в тому числі Румунія. Соціолог Думітру Санду: «Бідні країни Південної Європи за останні
    20 років пережили процес прискореного зростання з точки зору перспектив молоді.
    Коротше кажучи, молоді люди в Румунії, незалежно від свого фінансового
    становища чи економічного розвитку країни, хочуть жити в країнах Заходу. За
    таких обставин деякі з них виїжджають до західних країн, однак інші залишаються
    в країні. Вони обмежують свої особисті витрати і готуються до створення сім’ї.
    Наприклад, румунське суспільство почало більше вкладати в навчання дітей. «Не
    хочу багато дітей, а бажаємо забезпечити кращі умови життя в нашій сім’ї, у
    нашому господарстві та в суспільстві, щоб діти мали доступ до кращої освіти та
    вищого рівня життя», – схильні думати румуни. Тому цей тип зволікання, яке на
    перший погляд може здатися незвичайним, є цілком обґрунтованим. Воно є
    результатом раптового зростання прагнень відносно бідних молодих людей у
    ​​південній Європі, які відкладають створення сім’ї та створення свого власного
    господарства до наближення до ідеальних умов.»

    На жаль, жодне з
    поточних досліджень не вказує на те, що рівень проживання батьків і дітей скоро
    знизиться, принаймні доти, доки буде зберігатися нинішній економічний контекст.

  • 1 червня – день захисту дітей

    1 червня – день захисту дітей


    Найдавніша інформація про
    «День захисту дітей» датуються 1856 роком, коли пастор на ім’я Чарльз Леонард
    виголосив особливу проповідь дітям у Массачусетсі в червні того ж року. Пастор
    назвав цей день «Днем троянд», пізніше – «Квітковою неділею», а потім «Днем
    дитини». Пройшло майже століття до того, як цей день, присвячений малечі,
    розповсюдився по всій земній кулі. Цікаво, що Туреччина була першою країною, де
    відзначався «День захисту дітей» з 1920 року, коли цей день було встановлено на
    23 квітня.




    Шлях до всесвітнього
    впровадження Дня захисту дітей був довгим: у 1925 році на конференції з питань
    добробуту дітей у Женеві було проголошено Міжнародний день захисту дітей.
    Міжнародна організація, заснована в 1945 році і близька до комуністичного руху,
    – Міжнародна демократична федерація жінок – починаючи з 1950 року відзначатиме
    «Міжнародний день захисту дітей». Тому з 1950 року в комуністичних державах
    Східної та Центральної Європи, День захисту дітей відзначають 1 червня, а на Генеральній
    Асамблеї Організації Об’єднаних Націй у 1954 році було проголошено Всесвітній
    день захисту дітей, відмінний від Міжнародного дня захисту дітей. Декларація
    прав дитини ООН була прийнята 20 листопада 1959 року, і тому 20 листопада
    відзначався Всесвітній день захисту дітей. Багато країн відзначають «День
    захисту дітей» 20 листопада і зараз, але не так багато, як ті, хто святкує цей
    день 1 червня.




    Продовжуючи багаторічну традицією і в 2022 році Румунія,
    як і понад 100 інших країн світу, відзначають 1 червня – Міжнародний день
    захисту дітей. Багато дітлахів з нетерпінням чекають перший день літа. Починаючи з 2017 року, уряд Румунії
    оголосив перший день червня вихідним, що стало гарною нагодою для того, щоб сім’ї
    проводили час разом, за добрим настроєм та різними іграми і забавами. День
    захисту дітей став і прекрасною
    нагодою піти в музей, ігрові комплекси чи зоопарк, звичайно, там де погода сприяє
    цьому.




    Однак 1 червня багато дорослих згадують
    і про дітей з неблагополучних сімей. Двоє з 10 дітей,
    які живуть у румунських селах, не мають достатньої їжі, а понад 33% підлітків
    пропускають уроки в школах, тому що їм доводиться працювати вдома, допомагаючи
    батькам. Такі висновки звіту про становище дітей у сільському середовищі,
    проведеного World Vision Romania напередодні 1 червня, Міжнародного дня захисту
    дітей. Автори дослідження також стверджують, що майже половина матерів ніколи
    не проходила медичні обстеження своїх дітей. Сільські діти не мають доступу до
    медитацій, і 73% тих, хто навчається в середній школі, кажуть, що ніколи не побували
    в таборах і не виїжджали ніколи із свого села.




    З 24 лютого і українські діти вчаться жити в умовах нової
    реальності, бо війна розділила їх життя на
    до і після. А статистика виглядає досить сумно: за даними ЮНІСЕФ, станом на 26 травня, від російської
    військової агресії в Україні постраждало близько 700 дітей, із них – понад 240
    померли, інші отримали численні поранення, або ж стали інвалідами. Цей день в
    Україні та повсюди у світі де живуть українці, відзначають хвилиною мовчання та
    запаленими лампадками, аби пом’янути
    усіх діток, життя яких обірвала війна.




    За даними Управління Верховного комісара ООН у справах
    біженців, через війну в Україні 64% українських дітей були змушені покинути
    свої домівки, школи та громади. З 24 лютого, коли Володимир Путін віддав наказ
    про вторгнення в Україну, і до 23 травня було підтверджено, що у війні загинули
    90 дівчаток, 98 хлопчиків і 69 інших дітей, стать яких поки що невідома. За
    оцінками, офіційна кількість постраждалих дітей значно нижча за реальну цифру. Приблизно 100.000 осіб, з
    яких 50.000 дітей, залишилися в Румунії і потребують соціальної, психологічної
    допомоги та підтримки для освітньої інтеграції.

  • Вакцинація дітей

    Вакцинація дітей

    Незважаючи на дуже вдалий старт 13 місяців тому, кампанія вакцинації в Румунії зазнала сильної тенденції до зниження, під впливом інформації без будь-якої наукової основи, яка почала дедалі частіше лунати в публічному просторі, іноді підтримувана, на жаль, навіть медичним персоналом. Зусилля влади пришвидшити процес імунізації не змогли підняти Румунію з передостаннього місця в Союзі за рівнем вакцинації, оскільки після початкового ентузіазму, рідкісними були ті моменти, коли люди стояли в чергах в центрах імунізації, налякані великою кількістю інфекцій або перспективою зеленого сертифіката на роботі.

    Амбітних цілей, оголошених владою, стає все важче досягти, а цифри показують, що наразі трохи більше 8 мільйонів румунів отримали принаймні одну дозу вакцини. У столиці рівень імунізації становить майже 67% принаймні однією дозою, є сім інших повітів з рівнем вакцинації від 50% до 60%, 24 повіти, де рівень вакцинації коливається в діапозоні 40% – 50%, і 10 повітів з рівнем вакцинації від 30% до 40 %, оголосив координатор кампанії вакцинації, лікар Валеріу Георгіце, минулого тижня.

    Тиждень, протягом якого в Румунії вперше за добу зареєстровано понад 19.000 захворювань, тобто більше, ніж у будь-якому із днів від початку пандемії. І ситуація ще не стабілізувалася. За оцінками, цього тижня рівень захворюваності може скласти від 25 до 28 тисяч нових випадків за добу. Більшість випадків підтверджено в районі Бухарест-Ілфов, де попит на тестування є високим, і для того, щоб відповісти на ці запити в найкоротші терміни, Міністерство охорони здоров’я – за підрахунками якого, пік цієї пандемічної хвилі буде через близько три тижні – вирішило відкрити 28 центрів тестування в стількох же лікарнях району.

    Особливістю цієї хвилі пандемії є більша кількість дітей серед інфікованих – близько 8-9% госпіталізованих – діти. Можливо, це тому, що змінилися правила проведення навчання, перехід на онлайн-навчання дозволений лише якщо 75% ліжко-місць, виділених у лікарнях для пацієнтів з COVID, зайняті. З іншого боку, з 26 січня ковід-імунізація дітей віком від 5 до 11 років розпочнеться і в Румунії. З 13 січня електронна платформа дозволила батькам записувати свої дітей до списку очікування на вакцинацію, і вже було зареєстровано кілька тисяч запитів.

  • Види жорстокого поводження з дітьми

    Види жорстокого поводження з дітьми

    Незважаючи на труднощі зі збором даних про пандемію, організації «Рятуйте дітей» вдалося завершити дослідження на тему жорстокого поводження з дітьми за допомогою відповідей як дітей, так і батьків. Як і слід було очікувати, дорослі та неповнолітні мають різні погляди щодо певних питань. Наприклад, відповіді, отримані від дітей, свідчать про набагато більшу частоту тілесних покарань у сім’ях (46%), ніж визнають батьки (28%). Існують також відмінності при порівнянні цьогорічних результатів з результатами досліджень, проведених у 2001 та 2013 роках.

    Більше про це дізнаємося від соціолога Чіпріана Гредінару: «Спостерігаємо, що рівень словесних образливих зловживань дещо знижується, але він все ще відносно високий. Що стосується фізичного насильства, ось деякі елементи, які варто згадати. Ми помічаємо, що число випадків побиття дитини без слідів постійно зменшується в трьох хвилях з майже 85% у 2001 році до 46% у 2021 році, але із все ще дуже високою часткою. Це думки або відповіді дітей. Ми також спостерегли щось, що викликає занепокоєння: а саме, що фізичне насильство, жорстоке побиття різними предметами або рівень побиття, яке залишає слідів не зменшується, а навпаки, у 2021 році ми зберігаємо трохи вищий рівень порівняно з 2013 роком. Те ж саме відбувається і з емоційним насильством та погрозами. Воно зберігається приблизно на тому ж рівні, як і нехтування дітьми, експлуатація дітей і сексуальне насильство. Зменшується, на думку дітей, фізичне насильство. (…) Але, швидше за все, це те, що ми називаємо розпізнаванням явища. Батьки, здається, усвідомлюють, що ображати або кричати на дитину – це погано. Якщо поглянути на 2013 рік, то відсотки були значно нижчими. (…) З відповідей дітей про поведінку вчителів ми бачимо, що фізичне насильство постійно зменшується, маючи чітку тенденцію до зниження з 30% у 2001 році до 5% у 2021 році. Натомість частка емоційного насильства залишається на високому рівні.»

    Що саме означає емоційне насильство і які його підкатегорії? Пояснює теж соціолог Чіпріан Гредінару: «Класичне емоційне насильство – коли тебе ображають – має рівень 12%. Майже 90% дітей кажуть, що батьки сварять їх. Половина дітей кажуть, що неодноразово стають свідками сварок між батьками, і це може бути ще однією формою емоційного насильства. Майже двоє з десяти дітей кажуть, що батьки не дозволяють їм зустрічатися з іншими дітьми. Подібний відсоток дітей стверджує, що хтось із їхніх батьків занадто багато п’є. Більш серйозна форма жорстокого поводження – це не годувати дитину. Заходячи трохи далі й аналізуючи занедбаність, ми помічаємо, що майже кожна третя дитина каже, що батьки не забезпечують їм харчі, або буває так, що вдома немає готової їжі. Більше двоє з десяти дітей кажуть, що батьки не звертаються до лікаря, коли вони хворі, що їх залишають вночі вдома, щоб доглядати за молодшими братами і сестрами, або що їх залишають вдома цілими днями. Тут ми говоримо про соціально-економічні фактори, а не про поведінковий чи освітній вибір батьків.»

    Також тривожними залишаються показники сексуального насильства: близько 3% батьків стверджують, що за останній рік їхня дитина стала жертвою сексуального насильства, майже у двох третинах випадків насильником є невідома особа, а 2,9% підлітків сказали, що їх змушували займатися сексом проти їхньої волі. Чіпріан Гредінару: «Приблизно 3 з 10 дітей бачили в Інтернеті або по телебаченню сексуальні зображення. З огляду на те, що соромно говорити про це, відсотки, можуть бути, безперечно, вищими. Тут ми бачимо лише верхівку айсберга. Проте в реальному житті близько 7% дітей кажуть, що вони бачили дорослих у реальному житті, а не по телевізору чи в Інтернеті, у сексуальних ситуаціях. Кажуть, що в Інтернеті були розміщені або викладені відео, на яких вони зображені в сексуальних позах. Цей відсоток, схоже, не має тенденції до зниження.»

    Що робить школа, щоб зменшити кількість зловживань чи попередити зловживання загалом? Відповідь також надають шкільні радники, на жаль, нечисленні й зазвичай дуже переважтажені. Але навіть у цьому випадку можна вжити заходів, як ми дізнаємося від радника Аури Стенкулеску: «Ми зацікавлені у запобіганні поведінки, яку нам навряд чи вдасться ліквідувати пізніше, щоб побудувати правильні поведінки. Тому на уроці з учнями ми проводимо багато заходів у сфері спілкування, щоб навчити їх спілкуватися та спілкуватися вибірково, навчити їх визначати ситуації, коли вони відчувають дискомфорт, і з’ясовувати, що спричинило дискомфорт і, перш за все, можливість сказати, висловити це і звернутися до людей, які можуть впоратися з ситуацією. (…) Дитина, яка каже, що її болить, – це дитина, яка навчилася захищатися, і ми зацікавлені в тому, щоб ці діти не залишалися в ролі жертви, тому що травми посилюються, і згодом вони стануть нещасними дорослими, які, у свою чергу, стануть кривдниками. Ми зацікавлені створити здорове середовище в школі».

    Але для того, щоб у школі було здорове середовище, необхідно також змінити бачення на рівні суспільства, де досі зберігаються традиції, згідно з якими «ліпше, щоб дитина плакала тепер, ніж батьки опісля.».

  • Сирітство, від явища до музею

    Сирітство, від явища до музею

    У Румунії кількість покинутих дітей занадто
    велика. Чи вони проводять своє дитинство в дитячих будинках, у будинках сімейного
    типу або перебувають під опікою розширеної сім’ї – для них поняття «дома» не існує, або глибоко спотворене. За офіційною статистикою, наразі у
    Румунії майже 76 тисяч дітей, чиї батьки працюють за кордоном. Нещодавно Омбудсмен
    Румунії Ренате Вебер заявила, що їхня кількість є значно більшою – понад 100
    тисяч – а це жахливо, за її словами, з огляду на те, що з різних причин про багатьох
    з них ніхто не піклується.

    З десятків тисяч покинутих дітей
    майже 4.000 перебувають у дитячих будинках. Чому вони туди
    потрапили? Директор неурядової організації «Hope and Homes for Children» (Надія та житло для дітей) Роберт Йон розповідає: «У Румунії кожна третя дитина живе
    за межею бідності, і через бідність більшість дітей потрапляють до дитячих
    будинків, переважно з сільських місцевостях, де вони не мають нічого вдома. Діти потрапляють до дитячих будинках
    з багатьох інших причин. Тому, що обидва батьки працюють за кордоном, або тому,
    що дитина була покинута в пологовому будинку або тому, що суд вирішив
    вилучити дитину з небезпечного середовища. Однак головною причиною потрапляння дітей в інституційні заклади є бідність.»

    Впродовж часу було констатовано, що шанси
    дітей, які виросли в дитячих будинках стати дорослими, яких очікує, але
    особливо приймає суспільство, є дуже малими. Що можна зробити, щоб змінити ці речі? Знову біля мікрофону Роберт Йон: «Найкраще
    мати відповідний бюджет, щоб запобігти відокремленню дитини від сім’ї. Всі післяреволюційні
    уряди не виділили кошти на вирішення цієї проблеми. Наявні кошти для функціонування
    дитячих центрів, тобто після вилучення дитини з сім’ї, а це є неприродним. Ми
    повинні мати бюджетні кошти для того, щоб не допустити розлучення дитини від
    сім’ї, щоб допомогти тим бідним батькам або дітям вразливих
    соціально-економічних груп залишитися зі своїми батьками. Коли має місце ця розлука, ми
    говоримо про трагедію як для дитини, так і для сім’ї, яку ми вирішуємо,
    помістивши дитину в спеціалізованих будинках, без того щоб дитина мала якусь
    вину. Програми запобігання відокремленню дитини від сім’ї, здебільшого,
    підтримують неурядові організації, такі як наша організація. У довгостроковій перспективі ми
    повинні зрозуміти, що означає виховання загалом – виховання батьків вразливих
    верств населення та виховання суспільства в цілому. У довгостроковій
    перспективі ми, як країна, також повинні не допустити, щоб
    інституціоналізація була визнана формою захисту дітей. Ми не б залишити власних дітей у дитячих
    будинках, але вважаємо, що для інших дітей це нормально, і це не повинно
    бути так. Ми повинні мати більше послуг з профілактики, мати якомога більше
    будинків сімейного типу, більш широку мережу професійних опікунів, також ми
    повинні допомагати батькам утримувати дітей вдома.»

    У цьому сенсі організація «Hope and
    Homes for Children» (Надія та житло для дітей) діє, наприклад, на трьох рівнях,
    які детально представить директором організації Роберт Йон: «Ми працюємо
    індивідуально для кожної дитини та сім’ї, щоб забезпечити те, що потрібно дитині
    та сім’ї. У окремих випадках це може означати медикаменти
    та лікування, в інших випадках запобігання відсіву учнів, в інших випадках,
    можливо, взуття, одяг, товари першої необхідності, яких з різних причин ця сім’я
    немає. Ми працюємо над тим, щоб закрити дитячі
    центри, шляхом меморандумів, підписаних з Повітовими радами та Головним
    управлінням з питань захисту дітей, і замінити дитячі центри на те, що ми називаємо
    «альтернативні методи догляду», як наприклад будинки сімейного типу, професійна
    допомога… Ми також допомагаємо молоді, яка виходить із системи захисту у 18 років, або в 26 років, зробити перші
    кроки до самостійного життя. Ми платимо для них орендну, тому що,
    хоча вони визнані вразливими категоріями населення і мають доступ до
    соціального житла, наразі в Румунії не вистачає соціальних помешкань, і молоді особи,
    які покидають дитячі центри, не мають доступу до них, альтернативою будучи
    проживання просто неба. Потім ми повинні разом з ними знайти
    відповіді на запитання «Чи вони хочуть продовжити навчання» або «яка робота їм
    найбільше підходить»? Для нас захист дитини є головним пріоритетом, і тому ми
    працюємо у цій сфері. Усі зацікавлені особи можуть долучитися до нас, вони
    також можуть зайти нас на веб-сайті departedefrica.ro, щоб дізнатися, як можуть допомогти дітям, яких ми підтримуємо, або можуть просто надіслати SMS з
    текстом «hope» (надія) на номер 8864
    для щомісячної пожертви – 4 євро.»


    До цього проєкту долучилася також Оана
    Дрегулінеску, засновниця цифрового Музею сирітства. Віртуальне місце цього
    музею є будинок-лікарня для неповнолітніх з непоправними вадами з міста
    Сігету-Мармацієй (північ) – найсильніший і найболючіший символ явища покинутості
    та інституалізації дітей під час комуністичної диктатури в Румунії. Закритий 20 років тому дитячий будинок-лікарня
    в Сігету Мармацієй досі залишився в пам’яті багатьох людей завдяки зйомкам, які
    бути широко
    медіатизовані по всьому світі, відразу ж після Революції. Ми
    хочемо, щоб Музей сиріства став місцем зцілення для громад, чия колективна
    травма ніколи не була по-справжньому визнана та не була публічно обговорена -
    травма сотень тисяч дітей, покинутих під час комунізму, а також в новітній
    історії країни, – ствердила Оана Дрегулінеску: «Кому адресується зцілення? Мабуть, нам, як нація. Я вважаю, що ми повинні
    вилікуватися від байдужості, тому що ці дитячі заклади – ми говоримо про одну і
    Сігету Мармацієй, але в Румунії було кілька сотень, мабуть, кілька десятків у
    такому крайньому вигляді, дитячих будинках-лікарнях, – ці установи знаходилися
    в центрі міст, де працювали люди такі, такі як я, як ви, та все ж таки під час
    записування наших інтерв’ю здавалося, що ніхто, навіть ті, хто працював у сфері
    соціальної системи, не знав, що в місті Сігету Мармацієй відбулося щось таке
    жахливе. Я вважаю, що це спосіб власного захисту, коли ми бачимо щось жахливе, нам легше не звертати увагу. На короткий
    строк можливо це працює, однак у довгостроковій перспективі, ось що стається тоді,
    коли ми не приділяємо уваги. У Румунії рівень покидання дітей не зменшився
    після 1989 року та після скасування 770-го декрету про заборону абортів та
    будь-яких форм контрацепції. Саме тому ми ваажаємо за корисним
    говорити про цей аспект, щоб усвідомити той факт, що працювати за кордон для наших
    дітей, щоб вони мали краще життя, може перетворитися теж на форму
    покидання дітей. Саме тому ми відкрили цей віртуальний Музей сирітства.»


    Не забуваймо: покидання дитини – це найгірша
    форма бездоглядності дитини!

  • Коли діти проводять більше часу в інтернеті, ніж у школі

    Коли діти проводять більше часу в інтернеті, ніж у школі




    Розвиток технології мав глибокий вплив на
    сучасне суспільство і приніс неймовірні зміни (ще два десятиліття тому) у житті людей. Технологія стала незамінною частиною нашого життя. Але масове використання сучасних
    технологій принесло нам не тільки користь і комфорт, а й нові
    соціально-психологічні проблеми, однією з яких є хронічна залежність від
    технологій.




    Технологічна залежність – це особливий клас поведінкової (нехімічної)
    залежності, яка передбачає надмірну людино-машинну взаємодію і яка в основному
    включає явища інтернет-залежності, залежності від смартфонів та відеоігор.
    Встановлено, що залежність від технологій негативно впливає на багато аспектів
    життя, наприклад, на здоров’я та самопочуття підлітків та їх академічний
    розвиток. Діти та підлітки найбільш уразливі до цифрових технологій. Але звідки
    все це береться? Як пояснити, науково і безболісно, ​​нескінченні години,
    проведені малечею перед екранами? Марія Елена Думітреску – психолог, фахівець у сфері когнітивно-поведінкової терапії, розповідає, як все починається: «Перша емоція, яку ми відчуваємо, коли ми народжуємось, це страх. Дитина
    залишає материнське оточення і стикається з абсолютно невідомим середовищем,
    повним невизначеності, потребуючи почуватися в безпеці. Вона плаче, шукає маму,
    немов хоче сказати «бачи мене», «почуй мене», «спостерігай за мною». Таким
    чином, першою емоційною потребою у створенні цього відчуття безпеки є увага.
    Мати годує її, захищає її, любить її, і, таким чином, дитина відчуває любов,
    яка приходить на зміну страху і задовольняє потребу дитини в безпеці, будучи
    водночас пов’язаною з відчуттям насолоди. Таким чином, наш мозок, відчуваючи це
    відчуття, стає залежним від задоволення, яке ми згодом навчимося розвивати,
    використовуючи свої рекреаційні здібності. Активність в онлайн-середовищі,
    особливо пов’язана з активністю в соціальних мережах, може задовольнити деякі з
    наших основних потреб, а саме потребу уваги. Там нас можна побачити, за нами
    можна спостерігати, нас можна почути, є ті лайки, серця та коментарі, які
    можуть задовольнити нашу потребу в оцінці».




    І так мова заходить про модель батька. Звичайно, у нього
    найкращі наміри, але коли ти постійно повторяєш дитині, що вона нічого не може зробити
    без тебе (тобто без батьків), то зрозуміло, що дитина зверниться до інтернету, де все, але все можливо. Марія Елена Думітреску: «Я вже згадувала
    про дві основні потреби дитини. Очевидно, є й інші, і тут я хотіла би
    підкреслити, що батьки з найкращими намірами та з усією любов’ю передають
    дитині, коли вона маленька і повністю від них залежна, що вона не може бути без
    них, і це так, але по мірі того як дитина проходить через різні етапи розвитку,
    то ми батьки повинні повернути їй цю силу назад. Щоб вона мала те відчуття
    здатності поки не стане дорослим і зможе робити це самою. Часто дорослий
    вважає, що біологічний вік вирішив цю потребу відчувати, що людина має контроль
    і владу над собою, але це не так, тому що тут йдеться про емоційну зрілість,
    яка не обов’язково пов’язана з біологічним віком. Ми повинні повернути нашим
    дітям цю силу назад. Онлайн-ігри можуть бути способом проявлення сили. Там вони
    відчувають, що у них є сила, що, ось, я можу робити все, що можу чи не можу в
    реальному житті».




    7 годин 22 хвилини на день. Саме стільки витрачає, в середньому, підліток в онлайн-середовищі. Таку цифру
    представило дослідження, проведене цього року та опубліковане в «Актуальних педіатричних звітах». Це більше, ніж час,
    відведений на сон або шкільні заняття. Молоді люди звертаються до своїх колег як до основної системи соціальної
    підтримки, а телефони дають їм постійний зв’язок з друзями, а також доступ до
    популярних ЗМІ, які часто визначають і
    формують культуру молоді. Ось що каже Марія Елена Думітреску: «Ми бачимо групи дітей, які зустрічаються в реальному житті, але
    спілкуються віртуально, і ми дивуємося, чому. Особливо це відбувається в період
    статевого дозрівання, підліткового віку, коли потреба іміджу, бути помітним
    певним чином дуже інтенсивна, і тоді цей віртуальний план приходить і полегшує,
    з одного боку, цей аспект, а з іншого, полегшує вплив у взаємодії з іншими.
    Якщо у нас емоційна невпевненість, то все, що пов’язано з цим віртуальним планом,
    якось приходить і полегшує це викриття, тому що, зрештою, ми всі хочемо, щоб нам
    було легше, але це не допомагає дитині розвиватися, і тому нам потрібно знайти
    баланс. Зрештою, ми живемо в епоху технологій, інтернету. Заборонити НЕ варто,
    тому що будь-які заборони, як правило, порушуються, бо така природа людини. Той
    факт, що іноді ми доводимо речі до крайності і нав’язуємо їх, не даючи їм
    навіть можливості порушити ці заборони, то це може підлітка дуже стурбувати,
    тому що він ризикує бути виключеним, бути відкинутим групою, до якої він
    належить, а з іншого боку, дитина відчуває, що її не поважають. Ми повинні допомогти
    її відчути задоволення від виконання певного завдання в реальному житті, щоб
    створити рівновагу між тим, що він повинен показати в реальному житті, і тим,
    що він повинен зробити в цьому онлайн-плані цифрових технологій, тому що,
    зрештою, все зводиться до задоволення потреб, які підтримують цю рівновагу».




    Важливу роль у цьому рівнянні відіграє психолог. Разом з батьком він може
    допомогти дитині зрозуміти, що Інтернет – це не сила зла, яку потрібно
    терміново відкинути, а дуже корисний інструмент у повсякденному житті: «Психо-освіта дуже
    важлива у пізнанні процесів розвитку дитини, адже необхідно знати, як ми можемо
    задовольнити потреби, які допоможуть їй розвинути самооцінку, впевненість у
    собі, вміти самореалізуватися та проявити власний потенціал. Все це допоможе її пережити це задоволення від добре виконаної роботи,
    привнести в його життя сенс і наповнення. Взаємодія дитини з психотерапевтом
    передбачає активну роль батьків у терапевтичному процесі, оскільки, поки дитина
    не стане дорослою, вона потребує підтримки з боку важливих людей у ​​своєму житті. Що стосується технологій,
    онлайн-ігор, соціальних мереж, то мета полягає в тому, щоб вони стали
    інструментами, які допоможуть дитині розвиватися, а не представляти спосіб життя».