Tag: діти

20 листопада більшість країн відзначили Всесвітній день дитини, який щорічно нагадує про те, що людство зобов’язане дати дітям найкраще, забезпечити захист і піклування. У зв’язку з цим Національне агентство із захисту прав дитини, Національна рада учнів та ЮНІСЕФ організували дебати, на яких були обговорені пріоритети Стратегії Ради Європи щодо прав дитини, а також Стратегії Румунії щодо забезпечення прав дитини. У Стратегії Ради Європи були визначені сім основних викликів в сфері прав дитини: бідність, нерівність і виключення, правова система, що має відповідати потребам дітей, насильство, міграція, расизм і розпалювання ненависті.

З нагоди Всесвітнього дня дитини було підписано угоду про
партнерство між ЮНІСЕФ та Радою учнів
Румунії, спрямовану на заохочення і залучення якомога більшої кількості дітей до
процесу прийняття рішень, які зачіпають їх інтереси. Розповідає Деспіна Андрей,
директор з питань зв’язків з громадськістю ЮНІСЕФ Румунія: «ЮНІСЕФ Румунія і
Національна рада учнів мають спільні інтереси в сфері утвердження та дотримання
прав дітей. З іншого боку ми маємо спільне бачення в галузі прав дитини, в тому
сенсі, що й учні, і ми вважаємо, що кожна дитина в Румунії має право на
отримання якісної інклюзивної освіти. Це випливає й з проведеної нами онлайн-анкети,
з тим, щоб побачити, окрім того, що вважаємо ми важливим для дітей, що думають
діти про пріоритети на майбутнє. Ми зібрали відповіді понад 6900 дітей, які
дуже ясно зазначають, що головним пріоритетом для них є доступ до інклюзивної
та якісної освіти. Другим пріоритетом є дружні послуги служби охорони здоров’я,
а також ​​життя без насильства. Іншими словами, у нас є спільні пріоритети і
працюючи разом, ми можемо забезпечити дітям право висловлювати власні думки
щодо свого майбутнього. Ми хочемо надати можливість впливати на кінцеві рішення,
які ми приймаємо щодо них і разом шукати кращу стратегію на майбутнє.»

Згідно
з результатами цього ж дослідження молоді люди вважають іншим пріоритетом доступ
до добровільних програмам, до консультації з питань кар’єри, до професійного навчання
та відпочинку, а також захист від дискримінації. Говорить Данієла Георге,
директор Федерації НУО для дітей: «Я скажу вам те, що діти з якими працює федерація
зазначили в останній альтернативній доповіді про права дітей в Румунії. Діти
сказали наступне: ми хочемо, щоб права дітей не були чимось написаним на
папері, ми хочемо, щоб вони були реальними. А ми, у свою чергу, прагнемо здійснити
цю мрію дітей, що їх права будуть забезпечені. Ще одна дитина сказала щось дуже
важливе, а саме, що участь дітей не повинно бути лише пунктом на політичному і
громадському порядку денному, а має стати реальністю. Долучення дітей має
бути цінністю і принципом кожної установи, що працює з дітьми та для дітей. Долучення
дітей означає забезпечення безпосередньої участі в ухваленні рішень, як в сім’ї,
так і в установах. Надання дітям цієї можливості означає мати мужність і
впевненість в тому, що діти можуть приймати рішення, коли мова заходить про їх
долю, про школу, про сім’ю. Надання такої можливості дітям, означає допомогти
їм стати самостійними, в тому числі дітям із системи соціального захисту. Виховання
самостійних дітей, здатних приймати правильні рішення означає створення кращого
майбутнього для Румунії. Діти, які написали альтернативну доповідь сказали:
Школа більше не відповідає на наші потреби. Тому ми не щасливі в школі…
ми не щасливі. Якщо діти просять нас допомогти їм стати щасливим, я
думаю, що ми зобов’язані це зробити.»

У
Румунії більше половини дітей перебувають на межі бідності. Невідповідний доступ
до охорони здоров’я, соціального захисту й освіти, а також обмежені знання про
права і можливості, призводять до соціальної ізоляції вразливих сімей та їх
дітей. Економічна криза вплинула на вразливі сім’ї у вигляді втрати робочих
місць і зниження доходів. У цьому контексті ЮНІСЕФ впроваджує у повіті Бакеу
проект із покращення доступу 45 громад до послуг в галузі охорони
здоров’я, освіти та захисту для всіх дітей. Говорить Деспіна Андрей. «Ми
працюємо з учителями, з тим, щоб вони поліпшити свої методи викладання,
ставлячи потреби дитини на перше місце. Мова йде про особистісно-орієнтовану
освіту. Проводимо спеціальні курси для батьків, надаємо батькам консультації і
надаємо школам доступ до мікро-грантів з тим, щоб стимулювати творчий потенціал,
щоб стимулювати молодь писати проекти, вчитися радитися між собою і знаходити
місцеві рішення для місцевих проблем.»

Мінімальний
пакет послуг від ЮНІСЕФ для громад Бакеуського повіту має, в той же час, сильний компонент
профілактики. Йдеться про необхідність забезпечити в кожному населеному пункті
роботу щонайменше одного соціального працівника, медсестри і шкільного
консультанта, які в тісній співпраці мають встановити потреби вразливих дітей
та їх сімей, і в залежності від цього надати їм необхідні послуги. Вартість проекту,
що впроваджується в Бакеуському регіоні становить 5,3 млн євро і може стати прикладом
для всієї країни, з тим щоб всі діти Румунії мали можливість скористатися
мінімальним пакетом якісної інклюзивної освіти і мінімальним пакетом послуг.

Люди думали, що історія є вірним хранителем пам’яті, і коли вони перетворили її на наукову дисципліну навіть повірили, що в історії вони знайдуть істину. Філософія історії говорить нам, що історія, пам’ять та істина, є ніщо інше як фрагменти того, що належало людині та суспільству. І ностальгія, яка іноді охоплює нас відправляє нас в минуле, яке частіше за все ми намагаємось зрозуміти, незважаючи на те, яким неприємним б не було.

Пам’ять комунізму залишається тягарем, якого важко взяти на себе, якого важко носити, незважаючи на те, що ностальгія гуманізувала її в деякій мірі. Після десятків років комуністичного режиму, після ще інших десятків років упродовж яких дослідження показали його катастрофічні помилки, ностальгія була та котра примирила людей з комунізмом і його ганебними діями. Покоління Вперед є поколінням дітей 1970-1980 років, яке тепер є зрілим поколінням Румунії. Воно, ще називається поколінням дітей декретчиків, які народились в результаті Постанови №. 770 від 1966, що забороняла аборт. Назване на знак піонерського вітання Вперед, воно тепер досягло віку ностальгії, але яку не слід плутати з ностальгією по комуністичному режиму, а за віком, який визначив її як таку.
У 1990-ті роки покоління Вперед спостерігало за ностальгією літніх людей з байдужістю, а деколи з бунтом. Але з плином часу покоління Вперед було охоплене у свою чергу ностальгією. Спочатку це була гра, а потім ностальгія все більш поглиблювалась.

Історики Сімона Преда і Валеріу Антонович опитали 22 державних діячів, про дитинство в комуністичному режимі, тоді коли діти були якось за межами турбот дорослих. У зв’язку з цим побачила світ книга Вперед! Спогади про дитинство, і знято документальний фільм. Сімона Преда розповідає про вправу, яку вона разом з опитаними здійснила, як акт спільного замислення не без ризику спотвореного сприйняття: В чому полягає складність, тоді коли говоримо про своє дитинство? Це може здатися тривіальним, але дуже важко говорити про своє власне дитинство. Тим більше, коли маємо перед собою знімальну камеру. Дуже важко повернутись в минуле, і знайти себе там, адже після довгого часу, ризикуємо спотворити спогади ідеологією, яку ми пережили набагато пізніше. Коли ти мав справу з дорослими, дискусіями, дослідженнями, ідеологічними впливами, ризикуєш поставити себе до речей, які колись пережив у певному сприйнятті. Ти радів або насолоджувався у певний спосіб, коли був дитиною. Пасткою, коли ми маємо справу з дослідженням про пам’ять може бути це пізне відношення, спотворене, в врешті-решт, зрілим баченням. Тому дослідження про минуле та дослідження усної історії завжди будуть спотворені плином часу. Загалом, коли мова йде про історію, навіть, коли мова йде про нашу власну особистість ми маємо справу лише з інтерпретаціями. Реальність, або ми такими якими були, з хорошими і менш добрими речами, сенсаційними або, які тоді здавались нам сенсаційним, ми більше не можемо їх повністю повернути, скільки ми б цього не хотіли.

Ностальгію за дитинством комунізму легше зрозуміти, ніж інші види ностальгії, тому що вона посилає нас в дитинство, коли навколишній світ гарний, хороший, чистий, людина оточена любов’ю і увагою. З цієї причини, весь арсенал предметів, ситуацій і проблем повсякденного життя цього дитинства, і його максимальна ідеологізація, розглядаються з прихильністю. До мілітаризованої структури організацій піонерів, червоного прапора, піонерського вітання, шкільних форм, підручників, всього дитячого всесвіту 1970-1980 рр., хоча являє собою певний спосіб життя політичного режиму, який дресував і глибоко принизив громадян , ставляться поблажливо.

Сімона Преда, як і ті, хто згадував комуністичне дитинство, знає, що тодішні часи ніколи не повинні повернутися, але людське життя не може ігнорувати його: Є ще можливість повернути певним чином тільки те, що нам сподобалося або те, що ми хотіли б, щоб сталося. Або згадати так як ми думали, що були, або згадати те, що нам хотілося, щоб відбулось. Але тут йде мова також про плин часу. Я вважаю, що протагоністи були чесними, бувають випадки, коли чесність може розбити екран. Є моменти, коли ми запитуємось з приводу деяких аспектів минулого. Я не думаю, що можна встановити діагноз або зробити соціологічні інтерпретації після трьох, кілька десятків, навіть після, триста, трьох мільйонів або 23-ох мільйонів інтерв’ю, скільки нас було в певний час. Кожен жив у своєму власному дитинстві, жили свої моменти ностальгії, величі і смирення, і не гадаю, що ми можемо виписати якийсь рецепт за певними шаблонами. Як хтось сказав, я ніколи не ріс при комунізмі, я виріс за часів мого дитинства.

Покоління Вперед є поколінням, яке мало історичну можливість позбутися найбільш репресивного політичного режиму в історії. Це покоління, зробило Румунію такою, якою вона є сьогодні. Це покоління, яке, попри всі ностальгії літніх людей, ще має багато чого сказати і зробити.

У
Румунії рівень бідності і соціальної ізоляції є одним з найвищих в
Європейському Союзі, приблизно 40% за даними Євростату. У лютому Уряд Румунії презентував
План по боротьбі з бідністю, що включає 47 комплексних заходів щодо вирішення
всіх проблем, з якими стикаються найбільш вразливі верства населення. Більшість
заходів спрямовані на дітей. Понад 1,7 мільйона дітей живуть в умовах бідності,
особливо в сільській місцевості. Через вісім місяців від початку впровадження програми
по боротьбі з бідністю були представлені основні досягнення та кроки, які слід
зробити в майбутньому.

Прем’єр-міністр Дачіан
Чолош заявив з цього приводу, що бідність в Румунії є результатом корупції і способу
розподілу державних ресурсів: «Доти, доки ми не вийдемо за рамки поведінки, що
сприяє корупції, не зможемо знищити ні бідність… Ми зосередили свою увагу, в
першу чергу, на розблокуванні певних вже ініційованих заходів, але, які з
різних причин не застосовувалися. Ми вжили певних заходів для спрощення
процедур, з’єднали людей з установами, що мають повноваження в цих сферах, але
працювали окремо і неузгоджено. Потім ми об’єднали кошти з державного бюджету, з фондів ЄС та інших джерел фінансування, які зазвичай мали одну й ту ж мету, але
які окремо діяли неефективно. Ми виходили з того, що після розблокування цих
корисних дій, вони поширюватимуться безповоротно, якщо будуть застосовуватися відповідально
і сумлінно. Потім, поряд із діями держави, важливо знайти найбільш ефективні
способи спільної роботи з громадянським суспільством як для впровадження таких
заходів, так і щодо аналізу результатів…»

У
Румунії кожна третя дитина живе в умовах постійної бідності і, хоча немає
ніякої офіційної статистики, за деякими оцінками понад 150 тис. молодих людей у
віці від 14 років не мають ніяких документів, що засвідчують особу. Крім того
багато дітей не йдуть до школи: кожна п’ята молода людина припиняє навчання
після досягнення повноліття. Дачіан Чолош: «У нас були і досі є діти, які не
мають ніякого документу. Тому ми вжили заходів для забезпечення видачі ідентифікаційних
документів кожній дитині. Потім були вжиті заходи із запобігання відсіву і для
цього потрібно вирішити проблему інтеграції дітей в дитячі садки. Так ми
розробили програму, яка вже добре зарекомендувала себе в недержавній сфері і узагальнили
її. Потім ми побачили, що багато дітей не йдуть до школи, тому що не мають що
одягнути і не мають що покласти в ранець, від приладдя до продуктів
харчування. Для цього ми зосередилися на програмах, що вже існували – «Фрукти в
школі» або «Гарячий обід в школі», які вже готові до загального застосування. На
сьогодні ми почали цю пілотну програму «Гарячий обід в школі», щоб потім на її базі побудувати програму «Школа після школи».»

Для заохочення ринку праці, із наголосом на безробітних,
які шукають роботу, було прийнято рішення, згідно з яким компанії, що
прийматимуть на роботу випускників навчальних закладів або безробітних отримуватимуть,
починаючи з 1 грудня субсидії, розмір яких був збільшений від 500 до 900 леїв
(від 120 до 200 євро). Водночас безробітні, у разі зміни постійного місця
проживання на відстані більше 50 кілометрів від попереднього для влаштування на
роботу отримають спеціальну фінансову допомогу у розмірі 12.500 леїв (приблизно
2.800 євро).

Міністр освіти Мірча Думітру представив ряд заходів
в галузі освіти, підкресливши, що до кінця року буде здійснено кілька «стратегічних
проектів». «Я хочу оголосити про розширення національної програми з придбання
шкільного приладдя для учнів з малозабезпечених сімей. Цей пакет буде більш змістовним
починаючи з наступного навчального року, коли плануємо надати шкільне приладдя і
дітям в дитячих садках, а не тільки в школах. Ми хочемо почати публічну
дискусію на тему реформи обов’язкового навчального плану у закладах системи загальної середньої освіти. Плануємо прискорити обговорення
між фахівцями створення більш ефективної моделі аспірантури для педкадрів. Тому що, аби усі ці соціальні заходи запрацювали максимально ефективно в сфері освіти, нам
потрібні добре підготовлені і мотивовані викладачі. Отже, нам потрібна краща
школа для підготовки майбутніх вчителів, які мають бути більш ефективними. Невостаннє,
в результаті нашої постійної боротьби з обманом і корупцією, ми винесли на громадське
обговорення методологію оцінки докторських шкіл і, в перспективі, бажано не дуже далекій, хочемо почати загальнонаціональну
оцінку аспірантур, з тим, щоб вищі навчальні заклади мали якісну освіту в
галузі професійної підготовки висококваліфікованої робочої сили.»

Боротьба
з бідністю є однією з головних цілей державної політики, а економічне зростання мають
відчути всі, – зазначила міністр фінансів Анка Драгу. «Нам вдалося забезпечити
фінансування нових програм, таких як «Кожній дитині місце в дитячому садку» і «Яблука
в дитячому садку». Мені особливо припала до душі програма «Гарячий обід у
школах», для якої було виділено 2,5 мільярда леїв. Це не дешева програма, але
вона вкрай важлива в боротьбі з бідністю і забезпечення освіти для молоді та майбутнього
для Румунії. На початку року ми виділили 1,2 млрд леїв на ремонт шкіл. В
області професійної підготовки ми працюємо зараз над пакетом податкових пільг
для підприємців, які готові профінансувати курси професійної підготовки.
Протягом року ми забезпечили фінансування для численних проектів у сфері
освіти, охорони здоров’я і в цілому для боротьби з бідністю. Після останньої
корекції держбюджету в серпні ми змогли виявити додаткові кошти і виділили 570
мільйонів леїв для підтримки охорони здоров’я і більше одного мільярда леїв на
освіту. Так само 2,8 млрд леїв були виділено на соціальну допомогу. Ми також
визначили додаткові ресурси для покриття витрат на персонал в загальноосвітніх
навчальних закладах, на програму «Фрукти в школі» і на фінансування будинків
для престарілих.»

У
ході обговорення стадії впровадження Плану по боротьбі з бідністю, ініційованого
технократичним урядом в лютому цього року, міністр охорони здоров’я Влад
Войкулеску наголосив на взаємозв’язку між бідністю і здоров’ям, стверджуючи, що бідність
несе відповідальність за неадекватне харчування, що в кінцевому рахунку призводить
до захворювання. Через відсутність грошей люди їдять дешеву їжу з великою кількістю
хімічних домішок, що призводить до встановлення серйозних захворювань, таких як
рак. З-поміж проектів Міністерства охорони здоров’я слід відзначити медичні
каравани, що фінансуються з норвезьких фондів, в рамках яких лікарі і медсестри
їздять у віддалені села, де немає медичних послуг. Крім цього, на досить просунутій
стадії розробки знаходиться закон про щеплення, в якому передбачені соціальні
стимули для родин, які не щеплять дітей через
відсутність грошей.

Для
продовження заходів, передбачених у Плані боротьби з бідністю, Румунія має в
розпорядженні понад 572 млн євро з Європейського фонду регіонального розвитку
на період 2014-2020 рр, що фінансує проекти, спрямовані на соціальну інтеграцію
та скорочення бідності.

У скільки способів можна прочитати розповідь, запитали ми восени цього року співробітників Асоціації Куртя Веке і, щоб з’ясувати це питання, вони запросили дітей, батьків та вчителів на другий випуск Фестивалю читання для дітей Наратів (Оповідання). Ті 120 заходів фестивалю були безкоштовними і спрямованими на підвищення інтересу дітей до читання, а також для ознайомлення батьків з поняттям виховання дітей у дусі любові до читання.

Валентіна Роман, керівник проекту Наратів – Фестиваль читання для дітей і виконавчий директор Асоціації Куртя Веке, організатора заходу, розповіла нам, як виникла ідея цього фестивалю: Асоціація Куртя Веке була заснована понад два роки тому. Минуло два роки від коли ми просуваємо читання серед дітей, намагаючись просувати читання для задоволення, а не з примусу. У всіх наших заходах в міських і сільських районах ми визначили дві проблеми щодо читання серед малих, а саме: в сільському середовищі, в селах, ми стикаємося із відсутністю доступу до книг, а у великих містах, де є книги, є бібліотеки, діти мають книги у себе вдома, але вони не обов’язково дуже раді читати їх, вони не знають як могли б підійти до читання, і батьки стурбовані тим, що не можуть знайти стратегії для того, щоб переконати дітей відкрити для себе читання. Так постала у нас ідея організації фестивалю читання, в ході якого ми проводимо всі види інтерактивних заходів для дітей. Ми намагаємося наблизити їх до книги і змусити їх уявити собі історії по інакшому.

Такі майстер-класи як Одіссея – Комікси, Піноккіо – Розповіді про музику, Пітер Пен – акторство для читачів, Storytelling були приводом, коли діти малювали, складали пісні, грали в театр і навіть придумували свої історії. Відомі книги всесвітньої літератури стали приводом для нових викриттів, розповіла нам Валентіна Роман, керівник проекту Наратів – Фестиваль читання для дітей: На цій основі ми придумали серію інтерактивних майстер-класів, запросили дітей зробити саундтрек для книги, яка їм найбільше сподобалася, здійснити комікс за книгою Одіссея, театр тіней, винайти розповіді. А для тих дітей, які ще не вміють читати, ми підготували віршики і загадки – Букви для малюків – щоб ознайомити їх з алфавітом.

Неметі Барна, режисер і фотограф, провів майстер-клас для дітей, і розповів про досвід накопичений на фестивалі: Мій майстер-клас називався Казковий журналіст і я намагався рушити з основних питань журналіста та якимось чином досліджувати розповіді, які вони читають. Однією з причин мого демаршу є, щоб показати дітям, що книгу не тільки цікаво читати. Наприклад, Робінзон Крузо, яка є дитячою книгою, може бути також трактатом з політології. Я практично намагався навчити їх досліджувати все про що вони читають.

Фестиваль Наратів – це відмінний спосіб увійти в контакт з учнями та дітьми, а також з купівельними звичками, коли справа доходить до читання, зізнався наш співрозмовник і додав: Наприклад, сьогодні я розповів дітям про Подорож до центру землі Жюля Верна, яка є однією з перших книг наукової фантастики і у нашій розмові ми торкнулися багатьох речей: що знаходиться в центрі землі, як ми можемо дізнатися про це, що саме знав Жюль Верн про центр землі. Це був дуже цікавий обмін інформацією для них.

Гашпар Дьордь є фахівцем по сімейним справам і проводив в рамках цього фестивалю майстер-класи з виховання дітей шляхом читання: Так само, як в минулому році, і цей рік дав мені особливий досвід, бо є дуже багато батьків, які дуже хочуть якось поліпшити відносини між їхніми дітьми і книгами. Є батьки, які хочуть створити дружні стосунки між дітьми і читанням. Це був сімейний досвід, в якому як діти, так і батьки користувалися цілим рядом заходів, заснованих на важливості читання. Я дивлюся на читання як на будь-які інші дружні відносини в нашому житті. А це значить що, для того щоб розвинути здорову поведінку коли мова йде про читання в житті дитини, важливо не змушувати її читати, а знайти ту відповідну стратегію стимулювання читання із задоволення. Це означає, що з перших місяців життя дитини, батьки повинні почати читати йому казки, спілкуватися якомога більше з дитиною, тому що читання ґрунтується на здібності дитини почути слова та їх зрозуміти. У моєму майстер-класі взяли участь понад сто батьків.

Валентіна Роман, керівник проекту Наратів – фестиваль читання для дітей і виконавчий директор Асоціації Куртя Веке, організатора заходу, розповіла, що від 40 майстер-класів організованих в минулому році, фестиваль досяг 120 майстер-класів, цього року, і більше 2000 дітей-учасників. І оскільки праця з дітьми завжди сповнена новинами, Валентіна Роман поділилася з нами одним з досвідів: Ми зібрали кілька словесних перлин від юних читачів. Навіть я можу розповісти вам про одну маленьку дівчинку, яка сказала, що їй подобається книга Три мушкетери, тому що насправді їх є чотири.

Точно так же, в центрі землі можна знайти меншу землю і так далі. Ігри, розвідка, знання, все від читання.

Відмова батьків від щеплення дітей проти кору та
безвідповідальні кампанії проти імунізації дітей мають болісні наслідки. Як
випливає з офіційних даних Міністерства охорони здоров’я: троє дітей померли і
майже 700 захворіли на кір в перші вісім місяців цього року.

Для порівняння
треба сказати, що в минулому році було тільки сім підтверджених випадків кору і
без смертельних результатів. Інакше кажучи Румунія стикається з епідемією кору,
хоча в останні два роки не було ніяких серйозних проблем з поставками вакцини.

Прес-секретар Міністерства охорони здоров’я Лауренціу Колінтіняну заявив: Йдеться про три випадки смерті дітей у віці до одного року. З огляду на те, що мова йде
про немовлят віком до одного року, які не були щеплені проти кору, вони стають
носіями вірусу кору і загрозою для дітей у віці до одного
року. Фактично в цих трьох випадках діти ще не досягли віку вакцинації для
імунізації проти кору і це викликає велику
стурбованість.

У цих трьох випадках йдеться про смерть дітей у віці до
одного року життя, тобто до досягнення ними віку, передбаченого в календарному
графіку дитячих щеплень проти кору. У громаді з оптимальним рівнем охоплення
вакцинацією, усі діти у віці до одного року захищені так званим колективним імунітетом. Простіше кажучи, цих трьох немовлят можна було б захистити
відсутністю кору у дітей старшого віку, якщо б вони були щеплені. Що таке кір?
Це інфекційне захворювання, що представляє небезпеку особливо для здоров’я
маленьких дітей, яка проявляється лихоманкою, кашлем і папульозно-плямистим
висипом на шкірі. Як запобігти захворюванню? Виключно за допомогою щеплення.

Згідно з останніми дослідженнями Румунія має найбільший
спад рівня вакцинації, а Міністерство охорони здоров’я продовжує інформувати
громадськість про переваги щеплень. Говорить речник МОЗ Лауренціу Колінтіняну:
Дійсно ми стикаємося з різними проблемами у впровадженні щеплювальних
кампаній, тому Міністерство охорони здоров’я
має намір найближчим часом, за кілька тижнів, організувати кампанію з
інформування громадськості про переваги вакцинації, оскільки здоров’я і безпека
дітей є нашим пріоритетом.

Міністерство
охорони здоров’я закликає батьків дотримуватися графіку
щеплень
комбінованою вакциною проти кору, краснухи та
паротиту.
А в постраждалих районах Національний інститут громадського здоров’я рекомендує щеплення дітей у віці семи місяців з ревакцинацією у віці одного року. Більшість
випадків спалаху кору було зафіксовано в
центральній і західній частині Румунії. Однак поодинокі випадки
були зареєстровані у більше половині повітів.

Якщо ринок освіти в Румунії почав бути переповненим
пропозиціями позашкільних програм, покриваючи такі галузі як іноземні мови,
музика, практичні здібності чи особистісний розвиток, то запрошення до гри є
все-таки чимось незвичайним. Тож дізнавшись, що організовуються ігрові дні для
батьків та дітей, ми вирішили дізнатися більше. Наприкінці тижня батьків з
дітьми запрошують погратися поруч з іншими батьками й дітьми упродовж 2,5
годин. Орієнтовно вік дітей-учасників був встановлений від 5-11 років, а сім’ям
пропонують принести декілька улюблених ігор: Руммікуб, шахи, Катан та інші.

Від організатора заходу Клаудії Сухов ми дізналися, що це
дуже добра нагода для соціалізації, відпочинку, часу для сім’ї, навчання та
розвитку інтелекту, інформування та обміну досвідом для батьків та їхніх дітей,
і що ця ідея прийшла після подібного досвіду з Нідерландів: Ми відкрили
цю діяльність на одній сімейній події, де ми були присутні в Гаазі. В
основному, там було кілька сімей з декількох країн, група експатів, куди кожен
прийшов з чоловіком, дружиною, дитиною чи дітьми, друзями, і практично ми
гралися разом. Мені здалося це дуже цікавим, тому що вони хотіли повчитися один
від одного, батьки дізнатися більше про місце, де вони зараз живуть, про
виховання дітей, і завести нових друзів, поспілкуватися, познайомитися одне з
одним. І мені здавалося це дуже гарною ідеєю, тому що тут, у Бухаресті, багато
батьків мають різні питання: в який дитсадок чи в яку школу повести дитину, на
яку позакласну діяльність, що їм читати, які ігри є підхідними. Практично, ми
створили цю діяльність саме для того, щоб ввести батьків в контакт один з
одним, а для дітей, щоб вони вийшли з їхньої зони комфорту, яка складається з
дітей, з якими вони зустрічаються в школі, дитсадку, і познайомилися з іншими
дітьми, відкрили для себе нові ігри, навчилися від інших батьків, щоб
взаємодіяли з іншими батьками, щоб побачили інші способи й моделі, як робляться
сімейні зв’язки та як вони граються. Я хотіла, щоб це була некваплива
діяльність, де кожен відчуватиме себе добре.

Ми запитали Клаудію Сухов, засновницю проекту, чим подібний
захід переважає над звичайною взаємодією з друзями сім’ї: Розмови з
друзями відбуваються постійно і ти залишаєшся зазвичай в тому ж гурті друзів, з
тією ж самою інформацією, і досить важко вийти з нього й відкрити для себе інші
види діяльності й виховання для твоєї дитини. Треба вийти за рамки того кола,
дуже часто для того, щоб збагатитися духовно, інтелектуально, треба вийти
якомога далі й пізнати більше.

Відомо, що батьки створюють для своїх дітей власний досвід
навчання, будучи для них зразком незалежно від їхнього віку. Клаудія Сухов
констатувала, що в Румунії батьки хочуть брати участь на таких заходах:
Батьки стають все більш відкритими пізнати, вийти зі своїми дітьми,
навчитися спочатку самим, а потім передати свої знання далі своїм дітям. Я бачу
це як діяльність, яку можна розширити по всій країні, ці дні з групами батьків
та дітей. Це проста діяльність, без багатьох обумовлень, де особливим гостем є
бажання дати й отримати інформацію, а також відпочинок й гармонія поруч з
дитиною чи дітьми, які є іншими учасниками.

Клаудія Сухов із задоволенням ділиться отриманими в Гаазі
знаннями про важливість гри в сім’ї, і запрошує нас насолодитися цим досвідом і
в Румунії: Практично, ми організували два дні в одному конференц-залі
площею майже в 80 квадратних метрів. Діти і батьки повинні записатися до списку
й принести кілька улюблених ігор, в які будуть гратися разом з іншими. Чи це
цеглинки для Лего, чи гральні карти або шахи, чи Катан, Боргин чи різні інші
ігри, якими вони граються удома й хотіли б погратися з нами, та ігри, якими б
можна було обмінятися між собою. Наприклад,
може є діти, які ще не відкрили для себе шахи, і можливо, що є батьки чи
діти, які могли б навчити цьому інших. Практично, це обмін досвідом між дітьми
і батьками. Я очікую, що буде більше дітей, ніж батьків, але сподіваюся, що ті,
хто буде тут присутній, матимуть приємну діяльність, і практично ми почнемо
трішки координувати цю діяльність, щоб вони познайомилися між собою й відкрили
свій апетит до гри, до того, щоб навчити інших і навчитися, у свою чергу, й
самим.

Організатори Ігрового дня для дітей та батьків вірять
у те, що найважливішим аспектом цієї діяльності є стимулювання уяви й навичок
дітей, а також заохочення батьків відіграти велику роль у вихованні дітей та
вихованні громади в цілому.

Іграшки теж мають своє життя.
І якщо ми згадаємо про бунт іграшок зі знаменитої серії
фільмів TOY STORY, ми зможемо краще зрозуміти, чому хтось подумав створити лікарню для іграшок. У вас є
іграшки, які потрібно полагодити? Єдина лікарня іграшок у Бухаресті вже вилікувала понад 20 тонн пацієнтів. Іграшки, які
потрапляють на лікування в лікарню іграшок, очищають, дезинфікують і ремонтують, а потім вони потрапляють до дітей у дитячих будинках
Головного управління соціального захисту Бухарестського муніципалітету.

Проект Лікарня
іграшок у Бухаресті діє з березня 2013 року і мав успіх як серед тих, хто вирішив віддати
старі іграшки, так і серед тих, кому пізніше вони дісталися. Валентин Діну,
лікар іграшок, розповів нам, як діє лікарня іграшок: «Лікарня іграшок є ідеєю мерії Бухареста, що виникла з бажання створити центр зі збору використаних, поламаних або морально зношених іграшок, щоб потім вони потрапити до дітей з малозабезпечених сімей. Проект
стартував два роки тому, це була наша ініціатива, проект з нульовою вартістю,
оскільки мова йшла тільки про зберігання та приміщення для майстерень по
ремонту іграшок. Перший етап проекту почався з отримання іграшок з різних частин
країни, і після того, як до нас дійшли різними шляхами ці іграшки, поштою або
просто їх залишили в управлінні в численних мішках, ми почали організовувати ці
майстерні по ремонту іграшок. Ми забезпечуємо координацію роботи майстерень, а
різні люди з Головного управління соціального захисту, в тому числі безпритульні,
беруть участь в цих операціях.»

Багато людей знаходять час для
хворих іграшок, тому що лікарем в цій лікарні може стати будь-хто,
хто має кілька годин вільного часу і бажання допомогти представникам установи,
щоб подарувати радість дітям. Ми запитали Валентина Діну, найдосвідченішого з
лікарів іграшок, яке лікування було надане пацієнтам
упродовж усього часу: «Лікування було різним. У випадку плюшевих іграшок їх або
потрібно було випрати чи підшити, або вони потребували складніших операції,
таких як підклеювання з елементами, які було важче полагодити. У пакунках з
всієї країни ми отримали дуже багато іграшок, багато з яких вже не можна було
полагодити й вони навіть потрапили до заснованого нами музею іграшок. Музей
іграшок знаходиться в Центрі допомоги й ранньої освіти Магічна
веселка. У цьому музеї, діти можуть безкоштовно відзначати свій день
народження, за умови залишити речі по завершенню саме так, як вони їх знайшли.»

Особливі іграшки, які не можна
відремонтувати, стають експонатами в першому Музеї іграшок у Бухаресті, про який нам розповів наш співрозмовник, а те, що не можна полагодити і
не представляє інтерес для музею, розбирається на частини в залежності від
матеріалу і відправляється до центрів переробки. Ми
дізналися, що найскладнішими операціями в лікарні для іграшок є механічні або електричні, і що лікарня іграшок потребує допомоги електрика, який би зміг повернути до життя
іграшки, які інші добровольці не можуть відремонтувати.

Величезна кількість
подарованих іграшок, показує, що в Бухаресті і у всій країні є багато батьків,
які постійно купують нові іграшки своїм дітям і в той же час готові допомогти
іншим бідним дітям. А ще ми
дізналися, що до лікарні іграшок потрапило й багато іграшок, яким не потрібен був ремонт. Ми запитали Валентина Діну, як сприйняли люди цей проект: «Як гарну ініціативу, тому що після того, як
ми зібрали перші іграшки й відремонтували їх, ми навіть організували різні заходи з нашими бенефіціарами, даючи ці іграшки
дітям, які приходять до нашої їдальні. І ми отримали несподівані реакції, тому
що деякі з дітей не отримали до того моменту жодної іграшки і прийняли їх з ентузіазмом.»

Й оскільки лікарня іграшок
була й залишається проектом для душі, Валентин Діну попросив нас
дозволити звернутися до наших слухачів: «Якщо у вас є іграшки, які вам більше
не потрібні, в різних експлуатаційних станах, ви можете принести їх до нас, у
Головне управління соціального захисту Бухарестського муніципалітету, щоб
подарувати дитині, яка не може собі дозволити цього, не мала шансу мати іграшку в дитячому віці.»

Як і будь-яка поважаюча себе
лікарня, лікарня іграшок діє цілодобово, як в
осередку Головного управління, по вулиці Фоішорулуй нр. 56-58, так і в Музеї
іграшок, який знаходиться по Каля Шербан Воде, нр. 48.

Діти – це наше майбутнє, саме тому батьки, вчителі та дорослі прагнуть зробити все, аби дитячі роки були радісними й незабутніми. Учитель Петро Шойман із села Балківці Сучавського повіту дуже гарно працює зі своїми учнями, крім уроків фізичного виховання, він є керівником вже популярного у всій Румунії й не лише, ансамблю «Козачок».

Як провели наймолодші члени ансамблю «Козачок» Міжнародний день захисту дітей, скаже Петро Шойман: Ми дуже раді, що нас запросили святкувати Міжнародний день дітей у сучавському гіпермаркеті, з яким ми дуже добре співпрацюємо. Там, ми виступили і на Різдво і показали всім присутнім наші українські традиції та звичаї. На цей раз, наймолодші члени ансамблю «Козачок» та інші діти, які гарно малюють від школи Балківці виступали та відсвяткували цей день дуже гарно. Наша школа і я особисто багато старалися зробити щось цікаве і корисне для дітей на їх день. Ми там співали українські пісні, виконували танець «Козачок». Я дуже радий, що всі присутні люди уважно дивилися на дітей та навіть пробували танцювати. Мм дуже раді, що діти школи Балківці провели приємний день. Діти отримали з боку організаторів маленькі сюрпризи: солодощі та мали нагоду робити фотографії із клоуном. Був також присутній актор Маріус Русу Ботошанського театру «Васілаке», який є чудовою людиною. Він знав про нас, бо ми виступали й у місті Ботошани і був радий знову зустріти членів ансамблю «Козачок».

Міжнародний день захисту дітей був відзначений й у восьмирічній школі Балківці, яка може пишатися дуже добрими учнями, які не лише танцюють і співають, але здобувають і гарні результати на різних конкурсах та олімпіадах із української мови та інших предметів. Петро Шойман: Перша подія з нагоди Міжнародного дня дітей відбулася у школі Балківці, де вчаться 200 дітей. Ми організували коротку артистичну програму. Вчителі, які працюють в нашій школі, привітали учнів та спонукали їх далі любити школу, родичів і традиції.

Члени ансамблю Козачок взяли участь у численних фестивалях, концертах та конкурсах, проведених різними телеканалами та здобули великий успіху. Вчитель Петро Шойман: Ансамбль «Козачок» виступив цього місяця в місті Плоєшти на фестивалі «Алфавіт співжиття» (Alfabetul convietuirii), в якому взяли участь художні колективи та представники національних меншин, які проживають в Румунії. Я хочу подякувати Союзу українців Румунії, який запропонував нам взяти участь у такому цікавому фестивалі. Нещодавно, працівники румунського приватного телеканалу прибули до Балківцях знімати наших дітей і запросили нас взяти участь у вже відомому конкурсі Румунія має талант (Romanii au talent). Я дуже радий, що цього року прибули до нашого ансамблю ще 15 дітей. Тут вони можуть навчатися українським традиціям. Слід уточнити, що і пан отець підтримує нас. До речі, ми маємо намір заснувати фолк-гурт.

Найближчим часом, учитель Петро Шойман також має намір заснувати у селі Балківці Український культурний центр для дітей: Я думаю, що в Балківцях можемо заснувати Культурний центр для дітей, де б приходили діти вивчати українську мову, танцювати, співати, займатися спортом тощо. Цей проект адресується дітям з Балківцях, але і з сусідніх сіл: Гропини, Негостина і всім тим дітям, які люблять українську мову і українські традиції. Проект не можу сам зробити, я сподіваюся на допомогу СуР-у, мера села, батьків та вчителів, щоб ми разом заснували Культурний центр для дітей.

Діти – це наше майбутнє, саме тому батьки, вчителі та дорослі прагнуть зробити все, аби дитячі роки були радісними й незабутніми. Учитель Петро Шойман із села Балківці Сучавського повіту дуже гарно працює зі своїми учнями, крім уроків фізичного виховання, він є керівником вже популярного у всій Румунії й не лише, ансамблю «Козачок».

Як провели наймолодші члени ансамблю «Козачок» Міжнародний день захисту дітей, скаже Петро Шойман: Ми дуже раді, що нас запросили святкувати Міжнародний день дітей у сучавському гіпермаркеті, з яким ми дуже добре співпрацюємо. Там, ми виступили і на Різдво і показали всім присутнім наші українські традиції та звичаї. На цей раз, наймолодші члени ансамблю «Козачок» та інші діти, які гарно малюють від школи Балківці виступали та відсвяткували цей день дуже гарно. Наша школа і я особисто багато старалися зробити щось цікаве і корисне для дітей на їх день. Ми там співали українські пісні, виконували танець «Козачок». Я дуже радий, що всі присутні люди уважно дивилися на дітей та навіть пробували танцювати. Мм дуже раді, що діти школи Балківці провели приємний день. Діти отримали з боку організаторів маленькі сюрпризи: солодощі та мали нагоду робити фотографії із клоуном. Був також присутній актор Маріус Русу Ботошанського театру «Васілаке», який є чудовою людиною. Він знав про нас, бо ми виступали й у місті Ботошани і був радий знову зустріти членів ансамблю «Козачок».

Міжнародний день захисту дітей був відзначений й у восьмирічній школі Балківці, яка може пишатися дуже добрими учнями, які не лише танцюють і співають, але здобувають і гарні результати на різних конкурсах та олімпіадах із української мови та інших предметів. Петро Шойман: Перша подія з нагоди Міжнародного дня дітей відбулася у школі Балківці, де вчаться 200 дітей. Ми організували коротку артистичну програму. Вчителі, які працюють в нашій школі, привітали учнів та спонукали їх далі любити школу, родичів і традиції.

Члени ансамблю Козачок взяли участь у численних фестивалях, концертах та конкурсах, проведених різними телеканалами та здобули великий успіху. Вчитель Петро Шойман: Ансамбль «Козачок» виступив цього місяця в місті Плоєшти на фестивалі «Алфавіт співжиття» (Alfabetul convietuirii), в якому взяли участь художні колективи та представники національних меншин, які проживають в Румунії. Я хочу подякувати Союзу українців Румунії, який запропонував нам взяти участь у такому цікавому фестивалі. Нещодавно, працівники румунського приватного телеканалу прибули до Балківцях знімати наших дітей і запросили нас взяти участь у вже відомому конкурсі Румунія має талант (Romanii au talent). Я дуже радий, що цього року прибули до нашого ансамблю ще 15 дітей. Тут вони можуть навчатися українським традиціям. Слід уточнити, що і пан отець підтримує нас. До речі, ми маємо намір заснувати фолк-гурт.

Найближчим часом, учитель Петро Шойман також має намір заснувати у селі Балківці Український культурний центр для дітей: Я думаю, що в Балківцях можемо заснувати Культурний центр для дітей, де б приходили діти вивчати українську мову, танцювати, співати, займатися спортом тощо. Цей проект адресується дітям з Балківцях, але і з сусідніх сіл: Гропини, Негостина і всім тим дітям, які люблять українську мову і українські традиції. Проект не можу сам зробити, я сподіваюся на допомогу СуР-у, мера села, батьків та вчителів, щоб ми разом заснували Культурний центр для дітей.

Безневинні, ніжні, грайливі або сором’язливі діти, після
того як записані в дитячий садок або в школу, вони часто залишають сімейне захисне
середовище та роблять перші кроки в напрямку створення своїх власних відносин в рамках більшої групи. Як це відбувається та які зміни мають
місце у поведінці дітей, щоб вони були прийняті до окремої групи, щоб подружитися або здобувати
пошани від інших учнів, батькам зазвичай невідомо. Батьки із дивуванням виявляють цю реальність, яка іноді їм
подобається, а іншим
разом – ні, як наприклад у випадку насильства або приниження серед дітей.

Емоційне насильство, яке присутнє
в кожному суспільстві, в нашій
країні було більш детально розглянуто лише в останній час, через проведене
соціологічне дослідження неурядовою організацією Врятуйте дітей. Перший висновок
дослідження є наступним:
насильство
над однолітками має як джерело поведінку дорослих. Деталі подає психолог
Діана Стенкулеску: Найчастіше, діти навчаються емоційному насильству,
існує зв’язок між насильством
серед дітей і знущанням
над ними особливо в
сім’ї. Іншими словами, діти, яких б’ють батьки вдома, вони у свою чергу несуть агресивну
поведінку до школи, або вони пристосовуються терпіти цьому виду агресивної поведінки, без того щоб оскаржувалися, отож вони стають жертвами.

Із точки зору психологів та педагогів у
випадках насильства в школі, всі діти – навіть агресори є в дійсності жертвами. Зазнавши насильства, дитина, як правило, засвоює агресивну
модель поведінки. Окремі діти лякають своїх колег, через неодноразові образи або вдаючись до фізичної та вербальної агресії та запланованого виключення з групи друзів. Хоча діти потерпають від насильства ще від початкової школи, емоційне насильство серед дітей частіше має місце в середній школі та в ліцеї. Саме тому громадська організація Врятуйте дітей провела дослідження серед цієї вікової категорії, в тому числі серед батьків. Психолог Чіпріан Гредінаріу розповість у
чому полягає цей вид насильства: Йде мова про виключення з групи друзів,
такими словами як:
Не грайся з нами!,
Не працюй з нами!. Потім слідують моделі поведінки, пов’язаних із загрозою фізичного насильства або приниженням, аж до знищення особистих предметів та фізичного насильства.

Соціальна маргіналізація є
ще одним проявом насильства.
Поширення чуток і брехні є іншою
формою емоційного насильства, яка особливо присутня в онлайн-середовищі. Зазвичай конфлікти виникають через нерозуміння індивідуальності окремої
дитини. Діана Стенкулеску: Йде мова про зовнішній вигляд дитини, як
наприклад надмірна її вага або про дітей з фізичними вадами, про тих, хто відрізняються
від групи дітей своїми аксесуарами таких
як: геджети, телефони, сумки тощо. Йде мова також
про відмінну поведінку.
Іноді достатньо, щоб дитина була сором’язливою або не дуже популярною в своєму класі, щоб стала жертвою. У іншому випадку
досить, щоб дитина
була більш амбітною, більш відповідальною, щоб привернути негативну увагу з боку класу. Жертвами також
стають діти з проблемами
психічного здоров’я, які мають специфічну поведінку:плачуть легко, не знають як поводитися з колегами.

За даними соціологічного дослідження, твердження свідків випадків насильства є відмінними від тих, хто стали жертвами або є агресорами. Соціолог Чіпріан Гредінаріу: Давайте почнемо з виключенням
з групи друзів. Двоє
з 10 опитаних дітей ствердили, що вони виключили когось в групи або, у свою чергу, були виключені. Щодо загрози фізичного насильства і
приниження,
20% дітей ствердили, що вони неодноразово принижували іншу дитину або своїх однолітків, у той час як 29%
учнів сказали, що
вони були жертвами загрози фізичного насильства, в той час як 16% з опитаних зізналися, що вони неодноразово вдарили іншу дитину. Що стосується жертв, 32% дітей ствердили, що вони були вигнані або штовхані іншими дітьми, 39% отримали легкі тілесні удари з боку інших дітей, в той час як 16% заявили, що вони неодноразово були побиті. Взамін, 75% дітей визнають, що у
школах наявне фізичне насильство, 58% ствердили, що це має місце в класному залі, 70% дітей говорять
про насильство в
Інтернеті, а 50% визнають, що випадки насильства мають місце і в колі
друзів.

Але, мабуть одним з найцікавіших виявлених результатів
дослідження про насильство в школі стосується думки дітей про втручання дорослих у цих випадках. Діана Стенкулеску
пояснює: На жаль, у румунській системі освіти, вчителя або іншого дорослого присутнього в школі рідко дитина сприймає як джерелом допомоги для вирішення вищезгаданих
ситуацій. Багато дітей ствердили,
що якщо говорять про насильство, вони вважаються
донощиками, а ця поведінка не є хорошою. Крім того, викладачі стверджують, що їхня робота не полягає в вирішенні таких ситуацій, зокрема тому що
вони мають місце дуже рідко у класному залі. Ці випадки зазвичай відбуваються на коридорах, в туалеті на шкільному дворі або біля школи. Вчителі вважають, що нагляд за дітьми у цих місцях не передбачено у трудовому договорі, у тому значені, що
вони не повинні бути у вищезгаданих місцях.

Хоча проведене дослідження організацією Врятуйте дітей показує, наскільки серйозним є насильство
в школах, на рівні
Міністерства освіти та Шкільних інспекторатів не
має спільної стратегії по боротьбі з емоційним насильством. І це відбувається, в умовах коли Всесвітня організація охорони
здоров’я вважає емоційне насильство, поряд з способом виховання дитини батьками,
найбільшими факторами
ризику для психічного здоров’я дітей та підлітків.

Відтворена
середньовічна фортеця, яка розкинулася на 4 тисячах квадратних метрів, з критою
трибуною, 15 акторами й каскадерами, які зіграли у відомих фільмах та новий сезон, відкритий групою ентузіастів! Такою може бути презентація
артистичного проекту, який запрошує нас
насолодитися виставами, задуманими за зразком румунських казок.

Ми запросили
Валентіна Васілеску, ініціатора проекту, розповісти нам, як народився цей
проект, названий Казкою з конями: Наша група робить цей вид вистав
більше 12 років, тільки що ми ставили їх по всій країні, на середньовічних
фестивалях або з інших нагод. А потім, десь через шість років, ми почали хотіти
мати своє місце, де б ставили на сцені наші вистави. Минулого року, в кінці
червня, ми знайшли арену. Цього року 23 квітня відбулася прем’єра, і з того
часу ми продовжуємо з виступами.

Виступи
проходять на відкритому повітрі у вихідні й приносять радість як дітям, так і
дорослим через свою незвичайність, ак розповів нам Валентін Васілеску: Це
вистави, які у нашій країні зустрічаються рідше. Вони не обов’язково для дітей,
ми намагаємося перейняти цю моду з мультфільмів, де є частина із жартами для
дітей і частина з жартами й дією для дорослих, щоб таким чином ніхто не
нудьгував. Ми намагаємося поставити на сцені казки, як у фільмі, тобто те, що
ви можете побачити в історичних фільмах по телевізору чи в кіно, у нас
відбувається в декількох метрах від вас. Відчуття трохи відрізняються, коли ти
бачиш коней, вовків, яструбів, драконів, принцес і лицарів з близької відстані.

І якщо дракони,
принцеси й лицарі є, звичайно ж, акторами й
каскадерами, то коні, вовки і яструби, як дізналися ми, є справжніми, і
що їх не дресували насильно, а їхня участь у виставі їм навіть подобається. З
подробицями Валентін Васілеску: У
нашій виставі яструб вільно літає у трибуну. Коні та вовк також вільно, без
повідка входять в трибуну. І глядачі мають певні остереження або реакції, але
до сих пір у нас не було ніяких скарг, люди швидко зрозуміли, що тварини дуже
добре соціалізовані, так що цей вид вистав був дуже добре прийнятий. І гадаю,
що й через цю причину. Тварини нічим не змушені робити те, що роблять, і це
розслабляє всіх. У виставі Дракон, яку ми поставили в минулому році,
вовки тільки стояли в трибуні біля
Його Величності Зеленому Королі, після чого ми виявили, що їм дуже подобається
цей вид діяльності, тож взимку, коли ми підготували
виставу Велетні, ми спробували дати їм більш вагому роль.

Ми дізналися від
Валентіна Васілеску, що казки дитинства надихають його у постановці історій та
виборі персонажів, але не якась певна історія, а ідея казкового персонажу й
конкретні дії, де добро і зло бореться, щоб врешті-решт добро перемогло: Сценарій
і режисура належать мені, ми намагаємося створити історії так, щоб можна було
використати талант людей і коней, і всіх інших тварин. Вистави тривають близько
півтори години. Ми пишаємося собою, тому що до сих пір ми мали публіку від 1,5
року до більш ніж 70 років, і нікому не було нудно, а навпаки, багато батьків
казали нам, що діти ніколи не сиділи так тихо.

Виставочна арена
знаходиться на шосе Кітіла, в торговому парку Колоссеум, і має 1000 місць. Хоча організаторам вистав Дракон і Велетні ще не вдалося заповнити зал, вони
знають, що наближається момент, коли вони зможуть сказати, що поставили виставу
з переповненим залом. Ми запитали Валентіна Васілеску, хто сприймає вистави
краще: діти чи батьки? Ось, що відповів: На початку вистави діти, дійсно,
більше захоплені такого роду діями, але настає момент, коли мами, тата, дідусі й бабусі перегукують їх у підтримуванні
різних лицарів, у вигуках у трибунах. Тож я сказав би, що вистава може
в рівній мірі захопити як дорослого, так і дитину.

Люди, люди,
приходьте на виставу! Приходьте порадуватися казковою атмосферою! Приходьте
познайомитися з принцесами й лицарями, з вовками та яструбами. Скориставшись
гарною погодою, давайте потрапимо в світ казки, подивившись Казку з
конями.

Нещодавно уряд виніс на громадське обговорення пакет із 47 заходів по
боротьбі з бідністю. Він зосереджений
передусім на неповнолітніх, з огляду на те, що приблизно 1,7
мільйонів дітей знаходяться під загрозою бідності. Проте відповідний пакет заходів призначений і для інших соціальних категорій, таких як, наприклад, літні люди, яким пропонує можливість активного старіння.

На презентації пакету прем’єр-міністр Дачіан Чолош озвучив низку цілей. «При народженні, окрім звичайного медичного
догляду, щеплення та необхідної допомоги, ми повинні забезпечити державну реєстрацію
всіх дітей. Є випадки, коли діти, чиї сім’ї не мають постійного місця
проживання, залишаються незареєстрованими, а потім стають соціально
виключеними. Для уникнення
цього ми пропонуємо ряд рішень. Стосовно
дітей шкільного віку, ми повинні максимально скоротити
кількість випадків, коли діти покидають школу. Для тих, хто залишив школу і
не має
жодних шансів знайти роботу, ми пропонуємо
проактивний підхід з боку Агентства з питань зайнятості, плануємо розробити спеціальні програми, зосереджені
на виявленні цих молодих людей і допомозі їм в пошуку роботи. Є, також, варіант розширення програми «Другий шанс на школу» з тим, щоб надати їм можливість продовжити навчання.»

Але якими
є реальні обсяги бідності в країні, уникаючи загальних виразів на кшталт: «Усім
відомо, що Румунія є однією з найбідніших країн в ЄС»? На запитання вже понад
рік намагається відповісти «Соціальний монітор», розроблений Фондом їм. Фрідріха
Еберта в Румунії. Цей проект збирає, аналізує і представляє широкому загалу соціо-економічні
статистичні дані від різних національних і європейських інститутів. Після обробки
цих даних, як стверджує координатор програм Фонду їм. Фрідріха Еберта Вікторія Стойчу
стає зрозумілим одне: деякі з цих даних вводять в оману. Наприклад, ті, з яких
випливає, що рівень безробіття в Румунії є одним з найнижчих в ЄС. Статистичні
дані по безробіттю, рівню зайнятості, а також про фрілансерів, насправді,
приховують жорстоку реальність. Вікторія Стойчу: «Зайнятість в ЄС стосується
тих категорій осіб, які мають оплачувану або неоплачувану роботу. Прикладом
останньої є ФОП (фізична особа підприємець). Якщо врахувати відповідне визначення,
то можна стверджувати, що в Румунії є пристойний рівень зайнятості, більше 60% і
таким чином ми вписуємося в середній показник по ЄС, хоча ще не досягли мети Порядку
денного 2020. Але якщо подивитися на структуру цієї категорії населення, ми побачимо
зовсім інше… У нас є близько 4,5 мільйона працівників. Окрім них є ще майже
3 мільйони людей, з яких половина вважається самозайнятими, а решта – неоплачувані
працівники сімейних підприємств. Останні працюють у власному домашньому
господарстві, але вони насправді не мають ніякого доходу і не отримують жодного
заробітку наприкінці місяця. Фактично вони безробітні, оскільки не мають постійної
роботи, але статистично кажучи, вони вважаються зайнятими. 90% фрілансерів
працюють в сільському господарстві, яке у свою чергу є сферою прожиткового
мінімуму.»

Ситуація не краща й в працівників, враховуючи те, що повна мінімальна заробітна плата в Румунії становить 218 євро. Серед країн ЄС, тільки
в Болгарії вона трохи менша. А чиста середня зарплата досягла у кінці 2015 року 473 євро. Крім того, так звані соціальні
трансферти – допомога по безробіттю, допомога для дітей, пенсії, соціальні
допомоги тощо – складають всього 16% від ВВП. Середньоєвропейський показник становить понад 20%. Румунія встановила ще один негативний рекорд – з-поміж європейських країн вона витрачає найменше на
соціальний захист. У цих умовах, що думає
Вікторя Стойчу про Пакет заходів по боротьбі з
бідністю. «Це
хороший пакет, я не маю ніякої критики до нього. Але я хотіла б зробити два
зауваження. На початку минулого року була прийнята Національна стратегія по
боротьбі з бідністю на період 2015-2020, що була на публічному обговоренні і, на мій погляд, була непоганою. Тому я не розумію, чому
нинішній уряд не спробував продовжувати
те, що було зроблено в минулому. Чому, якщо не було ніякої обґрунтованої
критики до старої стратегії вони розробили щось нове, навіть якщо теж непогане, в свою чергу. У Румунії є така звичка: кожен уряд «стирає
ганчіркою» все
що було зроблено попереднім урядом, тому немає ніякої послідовності в державній політиці. По-друге, хоча у мене немає ніяких
критик по суті і заходи, передбачені цим пакетом стосовно соціальних трансфертів дуже потрібні, треба
зосередитися на причині бідності для подолання цього
явища. Джерелом цієї
проблеми є відсутність робочих місць.»

У Пакеті заходів по боротьбі
з бідністю наводяться й ряд успішних прикладів, кілька пілотних програм, розроблених неурядовими
організаціями, які потім були включені в національне законодавство. Одним з
таких прикладів є проект «Кожній дитині – місце у дитячому садку», розроблений Фондом
«OvidiuRo», який припускає надання соціального купона вартістю 50 леїв (11
євро) бідним сім’ям, якщо діти йдуть до дитсадочка. Цей купон може бути
використаний для придбання продуктів харчування, засобів гігієни, одягу та
взуття. Про проект «Кожній дитині – місце у дитячому садку» розповів виконавчий президент Фонду «OvidiuRo» Марія Гьоргіу.
«Цей пілотний проект ми почали впроваджувати в низці населених пунктів Румунії в
2010 році, а торік ми вирішили, що таким чином можна підтримати всіх бідних
дітей та ініціювали законодавчу пропозицію, щоб перетворити пілотний-проект «Кожній
дитині – місце у дитячому садку» на національну програму. У жовтні 2015 року
Палата депутатів прийняла закон, а потім почалася співпраця з чинним урядом
щодо розробки порядку впровадження цього закону. Відповідна процедура була
завершена на початку січня, а потім наша програма була включена до Пакету заходів
по боротьбі з бідністю. Суть цього механізму полягає в наданні бідним сім’ям
соціальних купонів якщо їх діти регулярно йдуть до дитячого садка. Навколо
цього центрального механізму, ми створили інші інструменти, такі як надання
одягу та взуття, а також необхідних дітям реквізитів. Інструменти, передбачені в
новому пакеті заходів по боротьбі з бідністю фактично доповнюють соціальний
купон.»

До 10 лютого мерії всіх населених
пунктів Румунії мали повідомити приблизну кількість бідних дітей податковим службам, а
останні вже переказали гроші у місцеві бюджети.

Румунія була на порозі нової національної трагедії, після того як кілька десятків дітей у віці до двох років з повіту Арджеш були на межі життя і смерті через інфекцію викликану ентерогеморагічною кишковою паличкою (бактерією Е.соlі). Повітові ради оголосили надзвичайний стан у сфері охорони здоров’я та розслідують обставини, при яких була розповсюджена ця бактерія, яка до тепер забрала життя трьох дітей.

Фахівці стверджують, що захворювання відбулися через споживання їжі, зараженої бактерією E.сoli та зажадали санітарно-ветеринарної перевірки у магазинах, які продають молочні продукти, м’ясо, овочі та фрукти. Водночас, стверджується, що у дитячій лікарні міста Пітешти, немовлятам було помилково встановлено діагноз та що відповідна медична установа не повідомила про виявлення цих випадків так як передбачає закон, через що румунський міністр охорони здоров’я зажадав відставки керівництва лікарні.

Міністр Патрічу Акімаш-Кадаріу: Знову не дотримувалися законодавства. Знову лікарня не повідомила Дирекцію громадського здоров’я. Лікар поступив правильно та представив випадок, але крім цього існує певний механізм, який передбачає застосування адміністративних заходів, як наприклад проведення епідеміологічного розслідування.

Менеджер дитячої лікарні міста Пітешти Васіле Стан повідомив, що не має намір подати у відставку, а тамтешні лікарі загрожують подати разом у відставку, якщо менеджер буде примушений піти у відставку. Між часом, стан здоров’я дітей, які перебувають у в столичній лікарні ім. Марі Кюрі є добрим та немає іншим важких випадків, – стверджують лікарі.

Ця ситуація, яка спричинила смерть трьох дітей не є єдиною в історії румунської системи охорони здоров’я після 1989 року. Нагадаємо, що внаслідок вибуху в пологовому будинку у столиці Румунії шестеро дітей загинуло. Громадянське суспільство неодноразово вимагало реформування румунської системи охорони здоров’я, яка посідає останнє місце в Європейському Союзі. На жаль, чимало політичних діячів в останні 26 років проігнорували необхідність повної зміни менталітету в системі, вважаючи, що реформування припускає лише зміну механізмів фінансування та збільшення виділених грошей для цієї системи, які аби як не є достатніми.

Через близько два тижні після перших випадків захворювання дітей з повіту Арджеш (південна Румунія), госпіталізованих у бухарестській лікарні Марі Кюрі, з гемолітичним уремічним синдромом, не було виявлено ще причину, яка привела до зараження новонароджених. Проведені лабораторні аналізи виявили, що воду, сухе молоко і фрукти, споживані дітьми у віці від семи місяців до півтора року не можна вважати можливими причинами зараження.

Епідеміологічне розслідування триватиме з метою виявлення інших джерел харчових продуктів тваринного походження, які могли бути джерелом захворювання. Керівник Відділу нефрології лікарні Марії Кюрі Міхаела Билгридян заявила, що точну причину захворювання цих дітей буде дуже важко виявити. За її словами, спочатку захворювання має певний інкубаційний період, продовжується періодом діареї і тому втрачається багато часу, протягом якого власне зародок там більше не існує. Існує тільки його токсин, який несе відповідальність за драматичність цього захворювання. Билгридян пояснила, що ці діти не є носіями штаму кишкової бактерії Esherichia coli (E.coli), яка могла би пояснити їх стан здоров’я.

Голова Румунського товариства мікробіології, доктор Александру Рафіла пояснює також, чому інфекцію не можна було виявити і у решти госпіталізованих дітей. Александру Рафіла: Діагноз був негативним з двох причин: перш за все, тому що інтервал часу між початком захворювання і тестуванням був довгим і по друге, тому що деякі з цих дітей приймали антибіотики. Лікування антибіотиками практично виключає можливість виділення патогенного мікроорганізму. На жаль, не завжди нам вдається визначити джерело інфекції.

Лікар Александру Рафіла також уточнив, що остаточні результати дослідження очікуються протягом двох тижнів і підкреслив, що з метою уникнення інших ситуацій подібного роду, лікарні повинні повідомляти про підозрювані випадки швидше і співпрацьовувати з органами охорони здоров’я. Навіть для немовлят, які були або будуть виписані з лікарні, ситуація є складною. Їх моніторинг триватиме протягом не менше одного року. Лікарі кажуть, що вони можуть залишитися із наслідками після цього епізоду, відповідно більшою чи меншою нирковою недостатністю.

Доброю вісткою є те, що в останні дні, не виявлено жодного ускладненого випадку гострого шлунково-кишкового захворювання у дітей. Національний інститут суспільної охорони здоров’я звернувся по допомогу до Європейського центру профілактики та контролю захворювань, з метою відправлення групи фахівців Європейського центру до Румунії, які б допомогли у виявленні випадків захворювання.

Уряд Румунії представив пакет заходів по боротьбі з
бідністю в країні, який фінансуватиметься за рахунок коштів державного бюджету
та європейських коштів у розмірі понад мільярд євро, – повідомив речник уряду Дан Сучу.

Прем’єр-міністр, технократ Дачіан Чолош сказав, що пакет
заходів стосується всіх людей, кому загрожує бідність. Він привернув
увагу на те, що в Румунії є дуже багато людей, які живуть за межею бідності, з
яких 1,7 мільйонів дітей. Найвищий рівень бідності спостерігається у сільських
регіонах. Дачіан Чолош нагадав, що існує національна стратегія по боротьбі з бідністю, але виконавча влада
не хоче, щоб вона залишилася тільки на папері.

За словами прем’єр-міністра, вищезгаданий план повинен
бути здійснений в кілька етапів, щоб допомогти цим особам від народження та до кінця життя. Дачіан Чолош: При
народженні ми повинні переконатися в тому, що крім відповідної медичної допомоги, всі
діти будуть зареєстровані. Для дітей дошкільного віку ми хочемо покращити національну
програму Кожній дитині – місце у дитячому садку кількома заходами, які
передбачають надання допомоги для купівлі приладдя, одягу та вітамінів.

Для
школярів, прем’єр-міністр ствердив, що розглядає можливість розвитку за кошти з європейських фондів різних програм, як наприклад Другий шанс, а для юнаків, які полишили школу і не можуть знайти місце праці, уряд хоче розвинути програми, які
допоможуть їм професійно інтегруватися в суспільство або продовжити навчання.

Уряд подумав і про людей віком понад 65 років. Дачіан
Чолош: Для людей похилого віку ми вирішили розробити програму під назвою
Бабусі і дідусі нашого суспільства, таким чином, щоб літні особи, які можуть доглядати за дітьми робили це в організованих рамках.

Інші ініціативи
для літніх осіб мають на увазі створення
багатофункціональних громадських центрів, забезпечення гарантій для літніх
працівників, фінансування домашнього догляду за літніми людьми. Пакет також
включає програми для запобігання залишення немовлят у пологових будинках, а для
малозабезпечених сімей надання соціального житла або грантів для ремонту
помешкань, також пропонується пакет фінансового стимулювання для поденників,
гарантування мікрокредитів з більш низькими процентними ставками для
підприємців, які працюють у малорозвинених регіонах.

Пакет, який передбачає
47 заходів по боротьби з бідністю, буде
докладніше представлений наступного тижня, а потім він буде обговорюватися і з представниками неурядових організацій, академічних кіл, органів місцевої влади,
мерів та з особами, для яких створюються ці програми.