Tag: Молдова

27 березня 1918 року
під кінець Першої світової війни, на тлі розпаду Російської імперії вищий
законодавчий орган Бессарабії Сфатул Церій проголосував за об’єднання цієї переважно
румуномовоної провінції з Батьківщиною. Це був перший акт процесу створення єдиної
національної держави Румунія, який завершився наприкінці того ж року переходом під
владу Бухареста Буковини, Трансільванії, Банату, Марамурешу і Крішани,
території на яких проживали переважно румуни, котрі до цього входили до складу
Австро-Угорської імперії.

Церемонії, присвячені
цій пам’ятній даті, мають переважно емоційний характер і не позбавлені почуття смутку.
Після 27 березня 1918 року Бессарабія пробула у складі Румунії лише 22 роки.
Улітку 1940 року, після ультиматуму, сталінський режим у Москві анексував
Бессарабію та північну Буковину, території, які тепер входять до складу Республіки
Молдова та, відповідно, України. Сотні тисяч мешканців Бессарабії були змушені
переселитися до Румунії, десятки тисяч були депортовані в Сибір або Казахстан,
а на їх місце окупанти привезли переселенців з усіх куточків Радянського Союзу.

Незалежна з 1991
року «сьогоднішня республіка не є Бессарабією 1918 року, ні з точки зору
національного складу, ні з погляду території та кордонів. Республіка Молдова набагато
більш політично, адміністративно, етнічно, мовно, релігійно роздроблена ніж
Бессарабія 1918 року», – заявив молдовський посол у Бухаресті Міхай Грібінча.
Він попередив, що найбільш серйозним наслідком півстоліття окупації є те, що,
хоча Республіка Молдова вийшла з Радянського Союзу, на рівні менталітету Радянський
Союз не вийшов з Республіки Молдова.

Змушені до
коабітації, прозахідний прем’єр-міністр Павел Філіп, який називає дві сусідні держави «серцями-близнюками», та проросйський президент, соціаліст Ігор Додон, який
їде до Москви частіше, ніж в регіони власної країни, є найкращими виразниками політичного,
геополітичного та ціннісного розколу в сьогоднішньому
молдовському суспільстві. А парламентські вибори, що відбулися минулого місяця
не дали чіткого переможця, здатного створити нову більшість, фактично підтвердивши
ту саму роздробленість між прихильниками президента, уряду і правих проєвропейських
сил.

В останні роки в
обох столицях десятки тисяч людей під гаслом «Бессарабія це Румунія!» брали
участь у так званих уніоністських маршах. Вони були і надалі переконані, що для
Республіки Молдова, якою керує глибоко корумпований політичний клас, ослабленої
проросійським сепаратизмом в Придністров’ї, і яку всі рейтинги видають як
найбіднішу країну Європи, єдиним рішенням є об’єднання з Румунією,
державною-членом ЄС і НАТО, в якій дійсно діє принцип верховенства права, а ВВП
на душу населення, за даними експертів, у 20 разів більший за молдовський.

Незабаром, через п’ять років від попередніх виборів парламент у Кишиневі змінить свій склад.
Парламентські вибори, намічені на неділю, 24 лютого, уперше пройдуть за змішаною
системою в один тур, за якою 50 депутатів будуть обрані за партійними
списками, а ще 51 – в одномандатних виборчих округах. Одночасно з виборами відбудеться і референдум, на
який будуть винесені питання про скорочення кількості депутатів та про відкликання мандату народного обранця виборцями.

Влада в Республіці Молдова відкрила рекордну кількість виборчих дільниць за
кордоном, але з боку представників громадянського суспільства лунає критика, що їх все одно недостатньо для того, щоб у волевиявленні взяли участь більш ніж 800 тисяч
громадян, які проживають за кордоном. Вони становлять чверть від
загальної кількості виборців і в парламенті будуть
представлені лише трьома депутатами.

Як зазвичай, вибори в
Республіці Молдова, створеній на колишніх східних румунських територіях, захоплених
Радянським Союзом у 1940 році, матимуть не лише особливе політичне, а й геополітичне
значення. За результатами попередніх опитувань, до парламенту цієї країни наступного скликання увійдуть чотири партії.
Фаворитами є проросійська Партія соціалістів президента Ігоря Додона, яку
підтримують майже 40% виборців, блок «АКУМ», до якого входять Партія Дія
і справедливість та Партія Платформа гідність і порядок, тобто права
проєвропейська політична сила з підтримкою у 25% виборців, та лівоцентристська Демократична
партія, що наразі очолює парламентську коаліцію, яка вважається прозахідною
партією та за яку готові проголосувати 15% виборців.

Як зазначають кореспонденти Радіо Румунії в Кишиневі ситуація ніколи не
була настільки напруженою, особливо в останні дні виборчої кампанії. Лідери правого
блоку «АКУМ» Майя Санду та Андрей Нестасе заявили про те, що їх намагались отруїти ртуттю. Вони стверджують, що їм раптово стало зле, а медичні аналізи підтвердили у крові обох політиків підвищений рівень важких металів, які мали з’явитися в організмі природним
шляхом. Нестасе стверджує, що представники чинної влади стоять
за спробою отруєння. З боку лівих сил, президент Додон закликав своїх
прихильників підготуватися до акцій протесту і звинуватив уряд демократів у
підготовці до, так званих, крайніх заходів проти нього самого й соціалістів.

Після зустрічі з президентом Додоном, посол США в Республіці Молдова Дерек Хоган попередив громадян США про ризик
масових протестів після виборів. Посол Румунії в Кишиневі Даніель Йоніце підкреслив,
що Республіка Молдова була, залишається й буде пріоритетом
зовнішньої політики офіційного Бухареста. Але з кожним днем все важче вибудовувати цей пріоритет, – стверджують
румунські політики та політичні
оглядачі. Останні нагадують, що п’ять
років тому Республіка Молдова підписала Угоду про асоціацію і вільну торгівлю з ЄС, а сьогодні ситуація в країні як ніколи далека від європейських норм та вимог.

Останнім часом деякі питання постійно стоять на
порядку денному європейської дипломатії, від відносин з офіційним Лондоном після виходу Великобританії з ЄС до
ускладнення відносин зі Сполученими Штатами Америки. І в понеділок міністри
закордонних справ країн Євросоюзу зосередили свою увагу на темі конфліктів
поблизу європейських кордонів із наголосом на ситуації в Україні та Сирії.

За словами міністра закордонних справ Румунії
Теодора Мелешкану ЄС має активніше залучатися до процесу пошуку політичного врегулювання
кризи в Сирії, яка триває вже майже десять років і безпосередньо впливає на
Європу, зокрема через потоки міграції та повернення радикалів із зони бойових
дій на територію ЄС. Глава румунської дипломатії також закликав ЄС знову дати чіткий
сигнал щодо підтримки суверенітету, незалежності і територіальної цілісності сусідньої України.

Як передає кореспондент Радіо Румунії в Брюсселі, як
очікувалося, дипломати країн ЄС узгодили заборону на отримання віз та заморожування
активів 8 громадян РФ, причетних до інциденту в Керченській протоці, в
результаті якого були захоплені українські моряки. Теодор Мелешкану пояснив,
чому відповідні санкції ще не були запроваджені: «ЄС розглядає таку можливість,
але пріоритетом Євросоюзу є кроки для звільнення моряків, які були захоплені у
Керченській протоці. Ми прийшли до висновку, що увага має бути зосереджена на звільненні українських моряків, і паралельно обговорити питання санкцій щодо причетних до
цього захоплення осіб.»

Іншим питанням на порядку денному засідання в
Брюсселі була ситуація у Республіці Молдова. У неділю в цій країні пройдуть парламентські
вибори, на яких, як кажуть аналітики, вирішуватиметься не лише політичне, а й
геополітичне майбутнє. Згідно з попередніми опитуваннями, лідером електоральних
уподобань є проросійська Партія соціалістів президента Ігоря Додона, за яку
готові віддати свої голоси майже 40% респондентів. За соціалістами йде
проєвропейський блок АКУМ, який має підтримку 25% опитаних та лівоцентристська
Демократична партія, «перша скрипка» чинної проєвропейської влади – 15%.

Теодор Мелешкану не приховував надії, що вибори в
Молдові принесуть більшість, яка продовжить європейський шлях офіційного Кишинева.
Румунія, за словами міністра, наголошує, що ЄС зробить велику помилку, якщо
припинить фінансові та політичні інвестиції, які надходять сьогодні в Республіку
Молдову.

Об’єднання Молдови з Волощиною, 24 січня 1859 року,
відбулося під
знаком волі народу, але особливо міжнародної кон’юнктури. Румунський національний
проект не можна розглядати поза межами переосмислення Європи.

Одним з
пояснень є зосередження європейських держав, а особливо Франції та
Німеччини, на Дунаї, великої загальноєвропейської ріки. Річкова
магістраль Європи
із Заходу на Схід буланими переоцінена. Дунай повинен був бути рікою
європейської цивілізації, де демократія, свобода і емансипація націй на старому
континенті панували
над східним деспотизмом. Наслідком наступу Заходу заради
визволення Дунаю
було об’єднання
1859 року і створення Румунії.

Але об’єднання Молдовита Волощини, особливо майбутній проект організації румунської держави,було результатом інтенсивних
розбіжностей. Історики довели, що акт від 24 січня 1859 року був важким, із постійними
дилемами щодо ідентичності аж до міжвоєнного періоду.
Історик Адріан Чофлинке стверджує, що наприкінці 1850-х років зустрілися дві основні
суспільні ідеї: «Напередодні 1859 року відбулося зближення двох дебатних тем: тема модернізації та тема
об’єднання, які
до революції 1848 року, обговорювалися незалежно одна від іншої. До 1859 року,
об’єднання означало
не обов’язково
модернізацію, а модернізація не передбачала автоматично й об’єднання. Після фіаско Революції 1848 року, революційні енергії були реінвестовані в такий політичний проект як об’єднання, підпорядкувавши йому модернізаційний проект. Цей
національний проект вимагав, щоб політична та національна єдність були
конгруентними. Об’єднання розглядалося як панацея від усіх проблем румунського
суспільства. Ця відчайдушна і негабаритна інвестиція пояснює успіх цього проекту у тому періоді, але майбутнє розчарування та об’єднання не призвели автоматично до поліпшення внутрішньої ситуації».

Деякі історики вважають, що царська експансія до
Південно-східної Європи, а також анексія Молдови між Прутом і Дністром Росією в 1812 році,
були факторами, які змусили молдовські еліти все більш замислюватися про об’єднання з
Волощиною. Історик
Андрій Кушко з Кишинівського державного університету є одним з тих, хто не виключає
такої можливості: «Альтернативи були численними.Те, що відбувалося, було лише
однією з можливих альтернатив. Чи можна спекулювати, враховуючи ті альтернативи? Що сталося би, якщо росіяни анексували би всю Молдову? Малоймовірно, щоб росіяни зупинилися на
Дністрі, то була межа, яку вони вже досягли в 1792 році. Ця версія подій
створила дилему для еліт, менше для населення тієї території. Починаючи з 1812
року, решти території Молдови йшло в напрямок до об’єднання з
Волощиною, на противагу Росії. Так чи
інакше, анексія 1812 року прискорила об’єднання князівств Волощини та
Молдови, і з
цієї точки зору ми маємо позитивний наслідок. Але що стосується
бессарабців, то ця
версія розгортання подій створила нові ускладнення».

Як мала бути організована майбутня держава? Чи то мало
бути централістична
структура, за французькою моделлю, або
федеральна чи конфедеративна, за німецькою моделлю? Ці питання турбували
тих, хто хотів
об’єднання,з обох боків ріки Мілков і, нарешті, переміг централізм. Адріан Чофлинке: «Після 1859 року у
створені нового
державного устрою, був зроблений політико-адміністративний вибір для радикалістської
централістської формули. З культурної точки зору, був обраний
варіант ідентичної уніформізації. Але централізм не був
єдиною організаційною формулою на початку XIX століття. Сепаратисти хотіли конфедерацію, тобто державну
модель, яка поважає регіональні ідентичності та інтереси. Цікавим є, щоб конфедеративні проекти були
розроблені на першому етапі, особливо в революційних середовищах, що стали пізніше прихильниками
об’єднання.
Федералізм був спробою вивести східноєвропейські національні
ідентичності з-під контролю імперій і організувати їх як
нові політичні формули. До 1859 року,кілька важливих авторів так званих
політограм, більшість з них уніоністи, висували аргументи на користь
адміністративної децентралізації. Я хочу згадати тут про Міхаїла Когилнічану, Ніколая Суцу, Йона Геліаде Редулеску, Костянтина Геракліде і особливо Василя Боєреску.»

Ті два табори, прихильники
об’єднання і
федералісти, яких називали сепаратистами, мали сильні аргументи на цю
тему. У той
час як, прихильники об’єднання вважали, що об’єднання надало би узгодженості і сили майбутній державі,
федералісти вважали, що влада полягає в децентралізації, що представляє
рівність між двома князівствами, Молдовою і Волощиною, які сформували би державу. Адріан Чофлинке: «Два князівства вже пройшли, кожний
по своєму, крізь процес
централізації, який завершився Органічними регламентами 1831-32 рр. У момент об’єднання, з політичним та
адміністративним досвідом, єдиною практикою з певною традицією був централізм. Тема модернізації привела
до того, що новостворена громада була би задумана на тлі відсутності глибоких політичних дебат про внутрішню організацію
держави. По-третє, йдеться про закордонні загрози. Найважливіші заходи централізації
під час правління Александра Іоана Кузи накладаються на тих, які стосуються міжнародного
визнання об’єднання».

5 і 24 січня 1859 року, в Яссах і Бухаресті, Александру Іоан Куза був обраний правителем
Молдови і
Волощини. Це
було початком того, що можна побачити сьогодні.

Румунія була першою країною у світі, яка визнала незалежність Республіки Молдова та підтримала її суверенітет, територіальну цілісність та європейські прагнення. У четвер, прем’єр-міністр Віоріка Денчіле повторила, що європейський шлях – це єдине рішення для Молдови та процвітання її громадян. Румунія, нагадала глава уряду, буде в наступному семестрі головувати в Раді Європейського Союзу та може допомогти Кишиневу в реалізації реформ, викладених в Угоді про асоціацію з ЄС. Спільно з своїм колегою Павелом Філіпом вона очолила в Бухаресті нове спільне засідання урядів Румунії та Республіки Молдова.

Узгоджено договори про співробітництво в таких сферах, як туризм, охорона навколишнього середовища або телекомунікації, і знову ж таки мова йшла про збільшення румунських інвестицій у сусідній державі. Віоріка Денчіле: Ми вважаємо, що тісніша співпраця через участь міністрів Румунії в подіях або дискусіях у Кишиневі буде стимулювати і наближати наші країни.

У свою чергу, прем’єр-міністр Філіп закликав укласти двосторонню угоду про скорочення тарифів на мобільний телефон. Він також оголосив символічне рішення: 1 грудня з нагоди Національного дня Румунії громадяни Республіки Молдова не платитимуть роумінг за дзвінки до своїх братів з-за кордону. На політичній сцені в Кишиневі як Ліберальна партія, парламентська опозиція, так і багато інших правих позапарламентських партій та громадських організацій виступають за об’єднання двох держав. Член ліво-центристської Демократичної партії, стриманий щодо цієї ідеї, прем’єр-міністр вважає, що заяви про об’єднання – це лише мода та виступає за прагматизм.

Він виступає за створення спільного простору енергії, транспорту, оборони та безпеки, а також культурного простору. Павел Філіп: Так ми бачимо об’єднання, з конкретними проектами взаємозв’язку інфраструктури між нашими країнами. Це просто. У нас однакова кров, тепер у нас є можливість перебудовувати або будувати мережі разом.»

В обох країнах аналітики відзначають, що спільне засідання двох урядів відбувається в надзвичайно критичний момент для офіційного Кишинева. Навіть на цьому тижні Європейський Союз оголосив про призупинення своєї макрофінансової допомоги в розмірі 100 млн. євро для Р. Молдова через численні відхилення від демократії. Крім того, 24 лютого, запрограмовані парламентські вибори, а згідно опитуванням здобуде перемогу Соціалістична партія проросійського президента Ігоря Додона.

Близько 80 представників компаній з різних сфер діяльності взяли участь у тристоронньому бізнес- форумі Румунія-Україна-Молдова, організованому Сучавською торгово-промисловою палатою, який відбувся 14 червня, в штаб-квартирі Сучавської ТПП.

У форумі були задіяні провідні представники широкого кола бізнес-спільноти Румунії, України та Молдови. Учасників заходу ознайомлено із сучасним станом економіки трьох країн, можливостями участі бізнесу в реалізації спільних міжнародних та регіональних проектів та подальшого розвитку взаємовигідного тристороннього співробітництва.

Президент Сучавської ТПП Ніколає Троаше зазначив, що форум організований Сучавською Торгово-промисловою палатою під патронажем Торгово-промислових палат Румунії, України та Молдови, і за підтримки Торгово-промислових палат з транскордонних зон. Він підкреслив, що тристоронній бізнес-форум націлений на створення і просування динамічного та ефективного економічного середовища в прикордонній зоні трьох країн, і не тільки. «Наша спільна мета полягає в підтримці інвесторів з трьох країн і зміцненні економічних відносин шляхом створення умов, що сприяють прямому діалогу між компаніями-учасниками», – сказав президент Сучавської Торгово-промислової палати.

Ніколає Троаше уточнив, що до участі в форумі були запрошені компанії з таких сфер, як сільське господарство, харчова промисловість, обробна промисловість, нерухомість і готельна індустрія, торгівля, послуги, інвестиції, а також інші економічні агенти, зацікавлені в такій тристоронній зустрічі.

Під час зустрічі відбулась презентація економічних та ділових можливостей повіту Сучава, а також можливостей Молдови та України. Також на форумі були проведені презентації компаній і відвідування суб’єктів підприємницької діяльності повіту Сучава зі сфери харчової промисловості, виробництва напоїв, взуття та меблів.

Водночас, ця тристороння зустріч була прекрасною можливістю для виявлення нових партнерів з України та Республіки Молдова та особлива можливість для реалізації транскордонних проектів у регіоні.

У контексті вищесказаного, зазначає представник ТПП Румунії, ми переконані, що ця подія була хорошою можливістю для представників компаній зміцнювати свої економічні відносини з партнерами трьох країн та знайти нових партнерів, виграючи від нових двосторонніх правил торгівлі.

Як прогнозували аналітики, Генеральна Асамблея ООН прийняла проект резолюцію, запропоновану Республікою Молдова, яка закликає до виведення російських військ з сепаратистського регіону Придністров’я. Співавторами проекту виступили 10 країн, включаючи Румунію та Україну, сусіди Республіки Молдова, три балтійські держави, які півстоліття перебували під радянською окупацією, а також важливі члени Європейського Союзу та НАТО, такі як Великобританія чи Польща.

Постійний захисник незалежності та цілісності сусідньої держави Бухарест привітав прийняття цієї резолюції за, яку проголосували 64 держави, 15 виступили проти та 83 утрималися. Сполучені Штати, Німеччина, Франція, Канада, Туреччина чи Японія є державами, які проголосували за виведення росіян. Проти проголосували лояльні союзники Москви, такі як Вірменія чи Білорусь, або диктаторські режими Північної Кореї, Сирії та Куби. Російська Федерація також проголосувала проти, а придністровський сепаратистський режим і проросійський президент у Кишиневі Ігор Додон не приховують роздратування щодо її прийняття.

Від імені прозахідного уряду Республіки Молдова, колишнього прем’єр-міністра та глави дипломатії, нинішній заступник прем’єр-міністра Юріє Лянке вважає, що прийняття резолюції є політичним успіхом: Ми всі розуміємо, що резолюція, проголосована Генеральною Асамблеєю, має символічний характер, але символізм у відносинах між країнами означає дуже багато. Навіть якщо ми не очікуємо після цього деяких негайних рухів у цій зоні та початку виведення боєприпасів і тих, хто охороняє ці боєприпаси, але це є дуже важливою метою ».

Придністров’я вийшло де-факто з-під контролю центральної влади в 1992 році після збройного конфлікту, що призвів до загибелі сотень людей і вирішений разом з втручанням московських військ на стороні сепаратистів. Незалежна менш ніж рік, Молдова не мала тоді своєї армії, тому вона послала проти російських бронетранспортерів контингенти поліцейських і загони добровольців. З односторонньо проголошеною незалежністю і невизнане навіть Москвою, Придністров’я часто вважають злочинним притулком біля воріт Європи, плацдармом торгівлі людей, зброї і наркотиків. У 1999 році на саміті ОБСЄ в Стамбулі, Росія, на чолі з тодішнім президентом Борисом Єльцином зобов’язався вивести свої війська і зброю. Але, через п’ять років цей процес був остаточно зупинений і сьогодні молдовська влада вважає, що у Придністров’ї, як і раніше, незаконно перебувають між 1500 і 1700 російських військовослужбовців і близько 20 000 тонн боєприпасів.

Факт передбачений аналітиками, часткові учорашні місцеві вибори в Республіці Молдова були свого роду тестом. Ставкою були п’яти сільських мерій та, зокрема, посади мерів у перших двох містах республіки, столиці Кишиневі та місті Бєлць (північ). Вони стали вакантними, оскільки мери, обрані в червні 2015 року, проєвропейський ліберал Дорін Кіртоаке в Кишиневі та популістський проросійський Ренато Усатий в Бєльцях пішли у відставку після того, як проти них порушено кримінальні справи, що обидва визнали, що це були політично замовлені справи. У Бєлцях, де частка росіян та проросійського населення дуже висока, мер був обраний з першого туру, з більш ніж 60% голосів.

Це Ніколай Григоришин, кандидат тої ж популістської партії, підозрюваної у фінансуванні з Москви, до якої належав і Усатий. У столиці, де проживає одна третина населення країни і яка виробляє половину ВВП, новий мер буде відомий через два тижні після другого туру. Фіналісти – кандидат від соціалістів Іон Чебан, близький друг проросійського президента Ігоря Додона, який набрав більше 40% голосів, та проєвропейський Андрій Нестасе, лідер Платформи Гідність та правда, який також підтримується колишнім кандидатом у президенти Майєю Санду, який набрав приблизно 32 відсотки голосів. Незалежна Сільвія Раду, яка виконувала обов’язки мера, після відставки Кіртоаке, яку підтримувала Демократична партія, при владі, посіла третє місце з 18%.

Більше ніж відсотки, здобуті кандидатами, однак, дивує низька явка, лише 35 відсотків. Це, на думку оглядачів, є наслідком того факту, що мери, обрані після цих часткових виборів, виконуватимуть свій мандат тільки протягом одного року до місцевих виборів, що пройдуть у 2019 року. Громадянські об’єднання, які наглядали за виборами, поскаржились на помилки у виборчих списках, наявність неуповноважених осіб у виборчих дільницях та навколо них або організований транспорт виборців. Дострокові вибори в двох найбільших містах Республіки Молдова – це репетиція того, як основні політичні діячі будуть позиціонуватись на парламентських виборах наприкінці року, – вважає політолог Ігор Мунтяну, цитований Радіо Румунія.

Таку думку поділяє і експерт Іон Тибирце, який висловлює жаль з приводу того факту, що під час виборчої кампанії знову було відмічено розпорошеність правих проєвропейців. Другий тур виборів у Кишиневі може, однак, виправити ситуацію, саме під тиском електорату. Проєвропейські спрямування переважають у цьому місті, яке ніколи не обрало проросійських міських голів і де, крім того, більш ніж половина населення висловилась в недавнім опитуванні на користь об’єднання з Румунією. Ось чому, на думку коментаторів, очікується, що у фіналі Андрей Нестасе скористається підтримкою всіх правих.

Кількість сіл та міст у Р. Молдова, де мери та місцеві ради прийняли символічні декларації про возз’єднання з Румунією перевищила 120. Лавина декларацій посилюється наближенням 27 березня, коли в 1918 році, наприкінці Першої світової війни, Бессарабія, провінція з переважно румунським населенням під царською окупацією, приєдналася до Батьківщини. Радянський Союз анексував її, унаслідок ультиматуму в 1940 році, і на частині її території створилась нинішня Республіка Молдова.

У суботу місцеві уніоністські мери були почесні гості мера урядової СДП в місті Бузеу (південно-східна частина Румунії) Костянтина Томи, який сказав: У нас є жива і спільна історія, і я сподіваюся, що це буде добре. Будемо сподіватися, що те, що ці люди зробили з великою відвагою в Молдові, ми продовжимо тут і створимо ту хвилю, яку ніхто не зупинить.

Зірка делегації Володимир Сусаренко, мер села Садова, де народився нинішній проросійський президент Республіки Молдова Ігор Додон, заявив: Я спочатку порадився з селом, і коли побачив, що село назбирало 600 підписів, тоді я сказав так, село Додона – це село, яке підписало символічну заяву про возз’єднання, і це декларація людей, моїх співвітчизників. І я радий, що історія сьогодні не пишеться зверху донизу, а знизу вверх і, врешті-решт, правда візьме верх, адже правда кожного разу виходить на поверхню.

У неділю мери мали переговори також з лідерами правої опозиції в Бухарестському парламенті. Лідер НЛП Людовик Орбан заявив, що коли більшість громадян сусідньої республіки бажатимуть возз’єднання воно відбудеться: Я переконаний, що Румунія готова до цього об’єднання. Ми постійно передаємо місцевим обранцям Націонал-ліберальної партії розвивати співпрацю, спільні програми з міськими головами та місцевими радами Р. Молдова».

Лідер Союзу Рятуйте Румунію Дан Барна заявив, що, скоріше, обидві країни можуть зустрітись в ЄС: «Точка зору, яку я передав нашим колегам і братам, які прийшли сьогодні до Бухареста, що ми і Румунія бачимо це наближення в природному європейському контексті, тому що ми щиро вважаємо, що місце Румунії та Республіки Молдова в ЄС.

У неділю, всі прихильники Возз’єднання, очікуються в Кишиневі на великому мітингу, щоб відзначити сторіччя Возз’єднання. Ініційований громадськими організаціями двох країн та діаспори мітинг повинен підтвердити їх переконання, що Возз’єднання є єдиним способом відновити історичну правду, вступу до ЄС і НАТО, щоб забезпечити добробут і свободу для бессарабців.

Після 27 років незалежності від Москви демократія в Республіці Молдова знаходиться на межі провалу, бідність широко поширена, і лише об’єднання з Румунією забезпечить чітку перспективу розвитку колишньої радянської республіки, переважно румуномовна. Це заява одного з більш ніж 100 місцевих обраних представників колишньої території Румунії, які від імені представлених ними громад, у тому числі і тої, від якої походить проросійський президент Ігор Додон, підписали Декларацію про об’єднання з Румунією.

На запрошення місцевої влади вони зустрілися у вихідні в Палаці культури в Яссах (східна Румунія), де вони утворили Лігу місцевих уніоністів. Міністр закордонних справ Румунії Теодор Мелешкану зазначає, що заяви про об’єднання Румунії з Республікою Молдова є вираженням бажання бути ближчими, але вони не мають юридичного значення: Я переконаний, що ми повинні об’єднати наші зусилля у процесі наближення Республіки Молдова до ЄС. За умов, коли Республіка Молдова та Румунія стануть частиною ЄС, буде вільне пересування людей, капіталу та товарів. Тому я не вважаю, що нам потрібно думати про класичні схеми зміни кордонів або інші, як військові дії.

Глава румунської дипломатії зробив цю заяву в контексті, в якому в середу керівництво Праховської повітової ради (південна Румунія) та повітові радники також підписали документ, в якому закликають Парламенти в Бухаресті та Кишиневі прийняти спільну декларацію про возз’єднання країни та румунського народу і пакет законів у цьому сенсі.

Історичний регіон Молдова до цих пір залишається не тільки місцем, де народні традиції все ще живуть у нашій країні, а й є основним культурним регіоном Румунії. Тут народилися класики румунської літератури, поет Міхай Емінеску та письменник Іон Крянге. Не дивно, що Національний музей літератури в Яссах (колишня столиця Молдови) є одним з найцікавіших в країні. Протягом багатьох років він був літературним відділом Музейного комплексу Молдова. У 1990 році став самостійним закладом і піклується про 11 музейних об’єктів: 9 меморіальних будинків у місті Ясси та ще двоє в повіті.

До речі, у цьому повіті нещодавно було відкрито ще чотири музеї, присвячені письменникам. Їх відвідання може навіть початися з міста Ясси, з будинку Василя Погора. Книжник Васіле Погор був членом Товариства Жунімя, вирішального для модернізації румунської культури в другій половині ХIХ століття. Куратор Анка Марія Бузя розповідає про будинок Василя Погора: Тут було створено в 1863 році Товариство Жунімя, а також журнал асоціації Літературні бесіди в 1867 році. Це Будинок Юнімя, будинок з освітленими вікнами, якого можна було бачити у минулому з будь-якої точки міста Ясс, будинок, де зустрічалися юнімісти, куди прибував Емінеску, але також обговорювалися політичні, математичні та економічні питання. Теж у Яссах маємо й хатину Іона Крянге, побудовану в 1842 році, у кварталі Цікеу. Це був, до речі, й першим меморіальним музеєм в Румунії, відкритим у квітні 1918 року. Починаючи з 1872 року, Крянга жив у своїй хатині і теж тут він написав найважливішу частину його літературних творів. Теж у цій хатині, у 1876 році, жив протягом півроку поет Міхай Емінеску.

Наша подорож по старій молдовській столиці продовжується. Зупинимося в центрі, де розташований Музей Св. Дософтея Митрополита. Розповідає теж куратор Анка Марія Бузя: Це дуже красивий і дуже старий будинок, побудований під час Антонія Вода Русета між 1677 і 1679 роками. Тут знаходиться філія старої літератури Яського Національного літературного музею. Так само запрошую вас до музею Міхая Кодряну, якого дуже легко знайти, оскільки він знаходиться навпроти знаменитого ресторану Болта Рече. У 1934 р. мерія подарувала поетові Міхаю Кодряну землю для зведення свого майбутнього будинку, і ця вілла стала улюбленим місцем зустрічі багатьох літературних діячів того часу: письменника Міхая Садов’яну, поетів Джордже Топирчану та Отілії Казімір, братів Іонела та Песторела Теодоряну. З 1970 року вілла стала музеєм і є одним з найкрасивіших меморіальних будинків у місті Ясси.

Іншим символом міста є Вілла з вежою або Музей Міхаїла Садовяну, побудований на Горбі Копоу, одному з символічних горбів міста. Анка Марія Бузя: Будинок був побудований Міхаїлом Когальнічану в першій половині ХІХ ст. Садовяну став його власником лише в 1918 році і написав тут більшість його представницьких творів. А під час Першої світової війни жив тут, у Віллі з вежею, композитор Джордже Енеску. Будинок став музеєм у 1980 році з нагоди сотої річниці з дня народження письменника. Постійна виставка є прекрасною і показує письменника Садовяну у всі моменти свого життя, із його захопленнями, сім’єю та творчими моментами.

За межами міста Ясси є дві дуже важливі музейні одиниці. Першою є Будинок Костаке Негруці в селі Гермезіу, відкритий у 1995 році, в колишньому особняку Негруцці, побудованому в 1807 році. Анка Марія Бузя: Ми відновили будинок у період з 1993 по 1995 рр., постійна виставка є точною музейною реконструкцією боярської хати, боярина книжника, який був також посадовцем. Запрошуємо і до Музею Василя Алескандрі у н.п. Мірчешть, де знаходиться відомий особняк поета, побудований з 1861 по 1867 рр. Інтер’єр був, так само, відновлений і відтворює колишню атмосферу сім’ї Алескандрі на пам’ять поета.

Виявлення слідів, залишених румунськими письменниками в Молдові, також може стати можливістю відкрити для себе тамтешні краєвиди.

У інтерв’ю
Радіо Румунія глава румунської дипломатії Теодор Мелешкану відмітив зовнішньополітичні пріоритети Румунії. Частина цих пріоритетів була представлена у
попередній рубриці. Сьогодні продовжуємо цей огляд, посилаючись на перспективи
вступу Румунії до Шенгенського
простору та відносини Бухареста
з
Москвою й
Кишиневом.

У
східному сусідстві нас цікавить мати партнери держави, які ґрунтуються на міцному
інституційному фундаменті зі
вільно обраними перспективами безпеки та розвитку. Нас цікавить й майбутнє балканських держав, що
також є стратегічною ставкою
для нас. Ми хочемо, щоб Румунія була пілоном
стратегічних планів ЄС та
НАТО в регіонах безпосередньої близькості, – сказав
міністр Теодор Мелешкану.

Торкаючись відносин між Румунією та Республікою Молдовою, міністр закордонних справ Румунії
Теодор Мелешкану розповів про намір зміцнення цих стосунків: Ми
маємо багато проектів, спільною
метою яких є приєднання Республіки Молдова до Європи з енергетичної,
інфраструктурної, інституційної точок зору. Ми
продовжуємо виділяти значні
кошти для модернізації Республіки Молдова,
для благополуччя її громадян та підтримуємо європейський шлях Республіки Молдова. Наприкінці вересня ми виділили останній транш кредиту Республіці Молдова, загальний
обсяг якого становить 150
мільйонів євро. Цей кредит значно допоміг
забезпечити
фінансову стабільність та сприяв мобілізації надання підтримки з боку ЄС Республіці Молдова. Румунія підтримала
схвалення Європейським Парламентом 4 липня рішення про надання макрофінансової допомоги в розмірі 100
мільйонів євро Молдові з боку ЄС. Але
наш варіант європейської інтеграції Республіки Молдова зосереджений, зокрема на ідеї досягнення стійких відповідей на
очікування процвітання, безпеки та стабільності її громадян.

Румунія
далі буде надійним партнером в
просуванні європейських устремлінь Республіки
Молдова, -
уточнив міністр Теодор Мелешкану, відмітивши водночас про те, що протягом 2009-2015 років, Румунія надала фінансову допомогу Республіці Молдова у розмірі близько 122 мільйонів євро в таких сферах як: освіта, сільське господарство, громадянське суспільство, охорона здоров’я, адміністрація, верховенство права.

Торкаючись відносин між Бухарестом та Москвою, глава румунської дипломатії сказав, що Румунія
бажає прагматичні та
передбачувані стосунки, враховуючи законні інтереси обох країн та зосереджуючись на норми і принципи міжнародного права та взаємності. Теодор Мелешкану: Однак, це бажання не можна матеріалізувати, не беручи до уваги що сталося зокрема в останній
період – незаконна анексія
Криму або ситуація на сході України. Ми занепокоєні серйозним
накопиченням російських збройних
сил та військової техніки на нашому східному кордоні.
Європейський Союз відреагував на ці дії, запровадив санкції, до яких наша країна
приєдналася та підтримувала їх. Стосовно
НАТО
ми далі підтримуємо подвійний підхід щодо Росії, який базується, з одного боку на захисті та міцному стримуванні, а
з іншого боку, на наявності прагматичного діалогу на основі
взаємності.

Запланований на березень 2011 року вступ Румунії до Шенгенської зони однак не здійснився. Ми вже здавна виконуємо
всі технічні критерії, але відсутність одностайності на політичному рівні не дає
нам можливості досягти цієї мети, – пояснює глава румунської дипломатії Теодор
Мелешкану: Приєднання
до Шенгену залишається важливим політичним пріоритетом Румунії. Також ми
повинні визнати також наслідки міграційної кризи від 2015 року або терактів,
які мали місце в окремих європейських країнах, те що в останні роки призвело до
ініціювання заходів по зміцненню Шенгенської зони та внутрішньої безпеки ЄС. З
моєї точки зору, позитивне рішення в цьому сенсі сприятиме підвищенню
потенціалу Європейського Союзу краще відповісти на сучасні виклики безпеки,
беручи до уваги також значний досвід Румунії в цій галузі.

Суттєву роль, яку відіграє Бухарест щодо забезпечення безпеки
ЄС не є лише нашим баченням, – сказав румунський міністр закордонних справ, це
загальновизнане та відновлене останнім часом європейським співтовариством, а це
зміцнює аргументи Румунії щодо можливого внеску як повноправного члена Шенгенського
простору.

Ще сильно розділене між ностальгіками за радянською епохою, з одного боку, і прихильниками західних цінностей, з іншого боку, молдовське суспільство висуває відповідні політичні вектори. Вибори призвели до складного співжиття між соціалістичним президентом, проросійським Ігорем Додоном та гетерогенним проєвропейським коаліційним урядом, очоленим Павлом Філіпом. Після інавгурації, Додон три рази відвідав Росію менше, ніж за півроку. Філіп відчуває себе більш комфортно в Бухаресті, Брюсселі чи Страсбурзі.

Підписання в 2014 році Угод про асоціацію та вільну торгівлю між Молдовою і Європейським Союзом дратувало Москву, яка наклала ембарго на експорт товарів Кишиневом. Ні західні партнери не перетравлюють легко тамтешню корупцію, що призвела до зникнення з місцевої банківської системи одного мільярд доларів, що дорівнює приблизно 15% від ВВП. Щоб не кидати гроші в чорну діру, ЄС, МВФ і Світовий банк припинили тимчасово кредитні лінії для Кишинева. Румунія була тоді єдиною готовою надати сусідній державі кредит у розмірі 150 мільйонів євро, на чотири з половиною роки, з пільговою процентною ставкою 1,45%.

Присутній у понеділок на Парламентській асамблеї Ради Європи, прем’єр-міністр Молдови зізнався у заяві кореспонденту Радіо Румунія в Страсбурзі, наскільки важливою є підтримка Бухареста для уряду в Кишиневі. Павло Філіп: «Підтримка Румунії для нас дуже важлива, і я хочу передати подяку, з цієї нагоди, нашим друзям у Бухаресті, тому що ми відчуваємо її не тільки тут, в Раді Європи, але ми відчуваємо цю підтримку щодня. Коли Молдова переживала найважчі моменти, маю на увазі минулий рік, коли фінансування було заблоковане, Румунія надала нам перший кредит, який був необхідний для нас, щоб забезпечити повернення до нормальності в Кишиневі. Не кажучи вже про багато іншої допомоги, наданої Румунією Молдові. Наприклад, ремонт і будівництво численних дитячих садків, надання автобусів для учнів. Але я вважаю, що найважливіше для нас є постійна підтримка, яку надає Румунія для нашого європейського шляху.

Ця підтримка, є до речі, константа політики Бухареста. Створена на частині східних румунських територій, анексованих 1940-го року сталінською Москвою, після ультиматуму, Молдова проголосила свою незалежність 27 серпня 1991 року, разом з розпадом радянської імперії. Румунія була першою країною в світі, котра в той же день, визнала державність свого нового сусіда. І відтоді, незалежно від політичного кольору її урядів, була найпослідовнішим прихильником і прибічником незалежності, територіальної цілісності та європейської інтеграції Молдови.