Tag: Молдова

Минуло 99 років, відколи 27 березня 1918 року, в кінці Першої світової війни, на тлі розпаду царської імперії, Рада країни (законодавчий орган Бессарабії) проголосувала за об’єднання цієї провінції, з переважно румунським населенням, з Батьківщиною. Це був перший акт створення румунської національної унітарної держави, процес, який, в кінці того ж року, завершився входом під керівництво Бухареста, Буковини, Трансільванії (центр), Банату, Марамурешу і Крішани (захід), які до тоді перебували під владою Габсбурзької імперії. Об’єднання протривало всього 22 роки.

Влітку 1940 року, після ультиматуму, Москва Сталіна анексувала Бессарабію і Північну Буковину, території, що належать, в даний час Молдові та Україні. Сотні тисяч молдован втекли тоді в Румунію, десятки тисяч були депортовані до Сибіру та Казахстану, і на їх місце окупанти привезли людей з усіх куточків імперії. Незалежна з 1991 року, «сьогоднішня республіка не є Бессарабією 1918 року, ні з точки зору етнічного складу, ні території та кордонів. Р. Молдова набагато більше розділена з політичної, адміністративної, етнічної, мовної та релігійної точок зору, ніж Бессарабія 1918, – підкреслив посол Кишинева в Бухаресті Міхай Грібінча.

Він попередив, що найгірший результат півстолітньої окупації, є той факт, що, хоча Молдова покинула Радянський Союз, на рівні менталітету Радянський Союз не вийшов з Р. Молдова. Вимушені співпрацювати, прозахідний прем’єр Павел Філіп, який минулого тижня відвідав Румунію, і назвав дві країни «близнюками», та новий президента, соціаліст, русофіл Ігор Додон, котрий побував у Москві два рази, менше ніж за три місяці після вступу на посаду, є репрезентативними для політичного, геополітичного і цінностей розриву в бессарабському суспільстві. В останні роки в обох столицях, десятки тисяч людей брали участь, під гаслом «Бессарабія це Румунія»,у так званих уніоністських мітингах.

Вони були і є переконаними, що для Молдови, керована глибоко корумпованим політичним класом, ослаблена проросійським сепаратизмом у Придністров’ї (схід), яку всі рейтинги вважають найбіднішою країною Європи, єдиним рішенням є возз’єднання з Румунією член ЄС і НАТО з діючою правовою державою, і ВВП на душу населення, на думку експертів, приблизно в 20 разів вище. Паралельно, без жодних експансіоністських тенденцій, офіційний Бухарест, Адміністрація Президента, Уряд, Парламент, Міністерство закордонних справ – залишаються найбільш послідовним і енергійним прихильником суверенітету і цілісності сусідньої держави та її євроінтеграційних прагнень.

На спільному засіданні урядів двох країн, проведеного у четвер вперше в місті П’ятра Нямц (північно-східна Румунія), прем’єр-міністр Румунії Сорін Гріндену сказав своєму колезі Павелу Філіпу, що Бухарест хоче більше інвестувати в Молдові і брати участь в процесі приватизації. Він закликав прозахідний уряд у Кишиневі не відмовлятися від європейського курсу.

Сорін Гріндяну: «Румунія очікує від Р. Молдова стабільності і послідовності, і підтверджую, що тільки європейський варіант може принести стійкі відповіді на очікування процвітання, безпеки і стабільності молдовських громадян. Ми готові і далі підтримувати Молдову на цьому шляху.

Прем’єр-міністр Павел Філіп подякував Румунії за відплатну фінансову допомогу, що вважалась дуже необхідною для молдовської економіки в кризі, яка складе 150 мільйонів євро. Він висловив подяку Кишиневу і за 96 мікроавтобусів, що надійдуть протягом декількох тижнів у Молдову, які Румунія надає для перевезення учнів в сільській місцевості. І підсумував, що майбутнє Молдови тільки в Європейському Союзі, поряд з Румунією.

Павел Філіп: Я запевнив прем’єр-міністра, що Молдова, як і раніше твердо прихильна досягненню нашого стратегічного проекту, послідовній імплементації реформ в рамках Угоди про асоціацію з ЄС. Як проект країни, Молдова й надалі дивиться на Захід. Правда полягає в тому, що незалежно від президентського позиціонування, Конституція Республіки Молдова дає більше повноважень парламенту і рішенням уряду. І з цієї точки зору, в наших відносини з Румунією нічого не зміниться, також нічого не зміниться щодо нашого європейського вибору, який, по суті, є нашим проектом країни.

Прем’єр Павел Філіп додав, що бюро зв’язку НАТО буде відкрито в червні в Кишиневі, незважаючи на протидію з боку нового президента країни, проросійського соціаліста Ігоря Додона. Уточнення прем’єр-міністра стали обов’язковим після того, як минулого місяця Додон заборонив молдовським військовослужбовцям брати участь разом зі своїми румунськими та американськими колегами у навчаннях, організованих в Румунії.

Він два рази побував у Москві менше, ніж за три місяці від вступу на посаду, і сказав, що розглядає питання про розірвання угод про асоціацію та вільну торгівлю з ЄС і поглиблення відносин з Євразійським союзом і федералізацію Молдови, як рішення умиротворити проросійське Придністров’я. Аналітики в Кишиневі, цитовані кореспондентами Радіо Румунія кажуть, що ставка цього питання Додона є виключно електоральною, тобто підтримка Росією соціалістів на парламентських виборах, що пройдуть наступного року.

Наприкінці грудня Ігор Додон склав присягу президента Республіки Молдова. Серед перших рішень прийнятих проросійським керівником були змінення румунської мови на так звану молдавську мову на веб-сайті Адміністрації президента, хоча Конституційний Суд в Кишиневі встановив, що офіційною мовою є румунська, а також зняття прапора ЄС з будівлі президентської резиденції. Ігор Додон підписав також указ про позбавлення молдовського громадянства колишнього президента Румунії Траяна Бесеску, лише два місяці після здобуття громадянства.

Для того щоб підтвердити проросійську орієнтацію, днями Ігор Додон обрав зробити свій перший закордонний візит як президент Республіки Молдова до Москви, будучи першим високопоставленим чиновником Республіки Молдова останніх 9 років, який починає свій мандат з офіційним візитом до Росії. Головною метою візиту є відновлення стратегічного партнерства з Росією, яке було занедбане під час його попередника проєвропейського Ніколає Тімофті, який вважав наближення до Європейського Союзу, за підтримки сусідньої Румунії, головним пріоритетом.

Натомість, у вівторок президент Ігор Додон був прийнятий, в Кремлі, президентом Росії Володимиром Путіним, у присутності якого заявив, що Угода про асоціацію між Республікою Молдовою і Європейським Союзом, укладена в 2014 році, може бути переглянута або навіть скасована після майбутніх парламентських виборів у Кишиневі, у разі здобуття перемоги Соціалістичної партії, якою він очолив.

На думку Ігоря Додона, Угода про асоціацію з європейцями не принесла ніякої користі Республіці Молдова, натомість, Кишинів отримав би значні переваги в Євразійському економічному союзі. У зв’язку з цим Ігор Додон закликав Володимира Путіна підтримати Республіку Молдова отримати статусу спостерігача. До речі, й Москва надала візиту Ігоря Додона вищого політичного рівня, що було помітно в організації візиту, в форматі переговорів та в обміні подарунками. Президент Володимир Путін подарував лідерові Республіки Молдова історичну карту Молдови, з кордонами від XVIII століття, внаслідок чого Ігор Додон ствердив, що половина нинішньої території Румунії є молдавською.

Політичні оглядачі вважають, що Президент Ігор Додон перебуває в Москві для вирішення в першу чергу питання, що представляють інтерес для Росії, а ні пріоритетні питання Республіки Молдова. Той факт, що до офіційної делегації Республіки Молдова не входив жоден член уряду означає, що Ігор Додон виступає самостійно, а не в якості представника держави. Щодо інтересів Росії, то вони далі стосуються геополітики.

Новий Президент Республіки Молдова проросійський
Ігор Додон, який склав присягу минулої п’ятниці залишає враження, що не витрачає часу
щодо реалізації суперечливої
програми оголошеної під час передвиборчої кампанії. Перші два рішення були змінення назви державної мови на офіційному сайті
Адміністрації Президента з румунської на молдовську та зняття прапора ЄС з будівлі президентської резиденції. Давня суперечка довкола так
званої молдовської мови була
роз’яснена у
2013 році. Тоді, Конституційний суд в
Кишиневі вирішив, що Декларація
про незалежність Республіки Молдова від Росії, прийнята 27 серпня 1991 року, в якій є прямі посилання на румунську мову є ясними, привалює Основному закону, в якому є вираз молдовська мова.

Зняття прапора
ЄС також був несподіваним жестом. В останні місяці, Ігор Додон висловив своє
чітке бажання переглянути відносини між Кишиневом і Брюсселем, які б дозволяли
замінити режим вільної торгівлі, передбачений Угодою про асоціацію, на режим асиметричної торгівлі, яка б дозволила Республіці
Молдова експортувати товари до ЄС без сплати мита. З іншого боку, Ігор Додон продовжує активно
виступати за інтеграцію в Євразійський економічний союз, до якого входять Росія,
Білорусь та Казахстан, та взагалі наближення до Росії.

Для політичних
оглядачів в Кишиневі, прийняті заходи Додоном свідчать про те, що пропагування румунофобії
та настроїв проти ЄС не були лише риторичною вправою під час виборчої агітації. Цієї думки
дотримується і політичний оглядач Влад Цуркану радник колишнього президента
Ніколає Тімофті: Він,
здається, що хоче випробовувати терпіння значної частини нашого суспільства,
яка має такі цінності як європейська інтеграція. Йдеться про людей, які близькі
до румунського почуття. Їх, Ігор Додон зневажає; якби вони ні не були його співгромадянами. Він утверджує, таким чином, реваншистські дії, здається, що він прийшов нам казати як ми повинні
думати, що ми повинні робити.

З іншого боку, Румунія надасть ще 100 стипендій
молодим особам з Республіки Молдова до 2019
року на підставі протоколу підписаного між послом Румунії в Кишиневі Даніелєм Йоніце
та міністром освіти Республіки Молдова Коріною Фусу. Минулого тижня Ігор Додон
різко критикував той факт, що сусідня Румунія надає річні стипендії численним
молодим особам з Республіки Молдова. Він назвав це політикою румунізації.

Недавна перемога на президентських виборах в Республіці Молдова соціаліста Ігоря Додона ризикує швидше за все анулювати всі кроки, навіть боязливі, які колишня радянська республіка зробила в останні роки на європейському шляху. Оскільки Додон прямо сказав, що він бажає переосмислити закордонну політику, шляхом якої Респ. Молдова знову б увійшла під опіку Росії, так як це було в період з 2001 по 2009 рр, коли комуністи правили країною.

Навіть і так, сусідній Румунії, яка стала підтримувачем європейських устремлінь Кишинева, постійним постачальником експертних знань у багатьох областях і спонсором вмираючої економіки Республіки Молдова, зміна намірів Додона не змінює її планів. Це дав зрозуміти глава держави Клаус Йоханніс, з нагоди участі в Клужі (на північному заході Румунії), в дебатах на тему «Європейський Союз між розпадом і реформуванням. Внесок Румунії у зміцненні європейської інтеграції.

Клаус Йоханніс про особливі стосунки між Румунією і Респ. Молдова: Ці особливі відносини в ХХІ столітті повинні мати міцний фундамент. Цей міцний фундамент, на мій погляд, і думку цю поділяють всі члени Верховної Ради оборони країни, повинен бути інституційною основою. Румунія повинна і хоче підтримати Молдову. Це означає, що ми повинні підтримувати, щоб установи Республіки Молдова стали більш результативними, більш сильними, більш представницькими і працювали би більш прозоріше.

Внесок Румунії в інвестиціях в економіку Республіки Молдова і підтримка спробам Кишинева позбутися залежності від російського газу є й надалі твердими зобов’язаннями. Клаус Йоханніс: Румунія повинна брати більш активну участь в молдовській економіці, але не намагаючись управляти чимось там, але спрямовувати інвестиції в Молдову, здійснивши, наприклад, енергетичні підключення з Республікою Молдовою, аби позбавити трохи її від залежності від єдиного постачальника.

Для Республіки Молдова, у новому внутрішньому політичному контексті, оголошуються смутні часи, коли великі проблеми, найімовірніше, стануть більш гострими. Серед них, бідність, крихка банківська система, з якої зник безвісті один мільярд доларів, або судова система, що не спроможна приборкати корупцію, особливо на високому рівні.

Опротестування в юстиції, переможеним суперником проєвропейським реформатором Майєю Санду, і на вулиці, громадянським суспільством, які одностайно звинувачують фальсифікацію виборів, не дозволили проросійському соціалісту Ігору Додону насолоджуватися своєю перемогою на президентських виборах, що пройшли в неділю в Р. Молдова. У 41 рік, економіст, який навчався політиці в тіні колишнього комуністичного лідера Володимира Вороніна, до суперечок з ним про догоду Москві та створення власної соціалістичної партії, стає номером один в Кишиневі на перших виборах після 20 років, коли громадяни Республіки Молдова мали можливість прямо обрати главу держави. До цих пір президента обирав парламент.

ОБСЄ, яка моніторила передвиборчу кампанію і голосування, зазначає, що фінансування кандидатів не було прозорим, і що багато виборців не могли голосувати через відсутність бюлетенів. Місцеві спостерігачі звинувачують, у свою чергу, обмеження права голосу молдовських громадян, які проживають за кордоном, а також той факт, що виборців у самопроголошеному проросійському Придністров’ї, прихильників Додона, транспортували організовано десятки автобусами на виборчі дільниці. Після виборів Додон поновив в інтерв’ю московській газеті Известия теми виборчої кампанії. Переорієнтувати Кишинів в напрямок союзу Росія-Білорусь-Казахстан, ідею референдуму про скасування Угоди про асоціацію і вільну торгівлю з Європейським Союзом і обіцянку, що його перший візит в якості глави держави буде до Москви.

У Бухаресті, професор Юліан Кіфу, президент Центру із запобігання конфліктам і раннього попередження і колишній радник президента, прокоментував для Радіо Румунія: Що стосується Республіки Молдова, насправді, ми знаходимося в іншій реальності. Обрання Ігоря Додона не найкраща новина для Бухареста, з огляду на його минуле і твердження у передвиборчій кампанії, відповідно його передвиборча програма. Але знову ж таки, ми говоримо про добросусідство, про сусідню державу, і ми говоримо про уряд та парламент, які залишаються й надалі проєвропейськими, навіть якщо Додон хоче дострокових виборів і повністю взяти владу. Ми повинні обміркувати і подивитися, як складуться в наступний період політики цих двох країн, але знову ж таки, до тих пір, поки існує безперервність для великих гравців, навряд чи побачимо таких потужних речей.

Експерти, цитовані кореспондентами Радіо Румунія в Кишиневі, попереджають, що обрання Додона може привести до турбулентності в зовнішній політиці Р. Молдова, а внутрішньому плані він не буде в змозі виконати свої передвиборні обіцянки, оскільки фінансова підтримка надходить із Заходу – Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Європейського союзу і сусідньої Румунії. Втім це не завадило Додону упродовж часу, використовувати вірулентну антирумунську риторику. Він пригрозив вивести поза закон політичні сили, які виступають за возз’єднання з Румунією, відкликанням молдовського громадянства наданого деяким румунським громадянам або навіть змінити державний прапор, майже ідентичний з румунським.

З Кишинева, політичний оглядач Октавіан Тіку: Його молдовський дискурс не буде прийнятий в Бухаресті. Я думаю, що тут йдеться скоріше за все про пастку для Соціалістичної партії та Ігоря Додона, який при неможливості виконати передвиборчі обіцянки зазнає занепаду так само, як це сталося з Комуністичною партією.

Президент Румунії Клаус Йоганніс повідомив у прес-релізі, що взяв до уваги результати голосування громадян Р. Молдова. Він виступає за забезпечення внутрішньої стабільності, продовження реформ і європейського курсу. І румунський уряд сподівається, що державні установи в Молдові будуть співпрацювати, щоб продовжити шлях до Європи. Ні в одному з двох повідомлень не згадується прізвище Додона. Клаус Йоганніс використовує тільки фразу новий президент Республіки Молдова», про якого він говорить, що доведеться проявити мудрість і баланс під час його терміну.

Професор Кіфу попереджає, однак, про жадобу до влади соціалістів- екс-комуністів на чолі з новим главою держави: На даний момент сила Додона, якщо дивитися суто на пост президента, очевидно, обмежена Конституцією, але ми не повинні забувати дуже важливу річ. Ігор Додон має до цих пір найбільшу партію в Молдові, найбільшу опозиційну партію, яка в даний час набрала певний імпульс зростання в результаті перемоги на президентських виборах. В цьому і полягає реальна сила Ігоря Додона, він є Володимиром Вороніним з великою партією, яка ще не прибула до влади, і матиме весь інтерес, як і будь-який політик, з інстинктами політика, перебрати повністю владу в Молдові.

Саркастичні, інша коментатори стверджують, що будь-який спритний політик вважав би за краще поділити владу і, отже, відповідальність, в такій країні, як Молдова, яка в спеціалізованих рейтингах, вважається найбіднішою в Європі.

Не вуличні демонстрації радості тих, хто голосував на користь переможця, але протести з боку громадянського суспільства проти поганої організації виборів супроводжували, у неділю вночі, оголошення про те, що Ігор Додон переміг на президентських виборах в Республіці Молдова. Після того, як два тижні тому, в першому турі, він уже отримав 47% голосів, майже на десять відсотків більше ніж проєвропейський реформатор Майя Санду, Додон, проте, вважався фаворитом всіх опитувань про наміри голосування у фінальному турі виборів.

Різниця між двома кандидатами значно зменшилися, у другому турі, 52% на користь Додона і 47% на користь Санду, але недостатньо для того щоб змінити результат.На відміну від тупих заяв у передвиборній кампанії, новий глава держави закликав до згоди. Ігор Додон: Я обіцяю вам, дорогі співвітчизники, що буду президентом усіх, і тих, хто бажає в ЄС, і тих, хто бажає бути разом з Росією. Я хочу звернутися до моєї політичної супротивниці. Пані Санду, я хочу привітати вас з дуже хорошим результатом, але зараз, прошу вас, давайте заспокоїмося.

Заклик Додона був зроблений після того, як десятки молодих людей протестували перед будівлею Центральної виборчої комісії в Кишиневі, обурені тим, що багато виборчих дільниць на території цієї країни, але і за кордоном, з Бухареста до Дубліна, залишилися без виборчих бюлетенів. В соціальних мережах вже працює активна агітація із закликами щодо організації в центрі міста марафонських протестів. Від імені проєвропейського табору, Майя Санду заявила: Ми будемо зберігати пильність до кінця, і я обіцяю, що ми роз’яснимо разом кожне порушення, кожну ситуацію, коли люди не могли голосувати.

Переможена кандидатка зажадала, до речі, термінових відставок міністра закордонних справ і голови Центральної виборчої комісії, які вважаються основними винуватими за організаційну катастрофу. Всі, однак, згодні, що ані протести, ані відставки не можуть нічого змінити. Для перемоги свого кандидата, прихильники пані Санду повинні були переконати більше людей вийти голосувати. Однак, пасивність виборців оштрафувала сім років прозахідного урядування, підірваного неефективністю і корупцією, що завершилося зі зникненням мільярда доларів з місцевої банківської системи і тюремним ув’язненням колишнього прем’єр-міністра і лідера партії Майї Санду, Влада Філата.

Російські ЗМІ, з посиланням на інформаційні агентства, поздоровлються в тому що Москва здобула союзника в Кишиневі. Аналітики, проте, зазначають, що Додон не користуватиметься зручним мандатом. За всіма спеціалізованими рейтингами, Республіка Молдова є найбіднішою країною в Європі. І однією, де, відповідно до результатів голосування від неділі, про-західна половина суспільства ставиться з глибокою ворожістю до нового президента.

Як передбачали всі опитування, лідер соціалістів Ігор Додон переміг в першому турі президентських виборів, що пройшли у неділю. Менш передбачуваною, проте, була категорична різниця близько у 10 відсотків, з якими він випередив прозахідну Маю Санду, що дало йому можливість сказати, після закриття виборчих дільниць: Ці вибори показали дуже ясно, що лідер соціалістичної опозиції користується найбільшою довірою громадян Молдови.

У відповідь колишній міністр освіти не приховувала свого задоволення, що вийшла у другий тур: Я думаю, що ми сьогодні можемо похвалитися першою перемогою. Ми зробили перший крок на шляху до гідного життя, якого всі ми заслуговуємо прожити тут в Молдові.

Оглядачі одностайні в оцінці, що наступають два напружені тижні, упродовж яких кожен кандидат повинен буде переконати якомога більше виборців. З цієї точки зору, стверджують вони, той, хто може привернути до себе більше виборців є Санду. З семи претендентів, що вийшли з гонки після першого туру, один, Дмитро Чубашенко поділяє русофільство з Додоном. Всі інші є послідовниками прозахідній орієнтації і очікується, що від прихильників возз’єднання з Румунією Міхая Гімпу і Анни Гуцу до екс-прем’єра Юріє Лянке, який два роки тому уклав Угоди про асоціацію та вільну торгівлю з Європейським Союзом, закликатимуть своїх прихильників голосувати в другому турі за Санду.

Але вона, відзначають соціологи, повинна переконати молодь прийти на виборчі дільниці. У першому турі, більше половини виборців не проявили інтерес до виборів, хоча вони були перші прямі вибори президента за останні 20 років, якого досі обирав парламент. Явка на виборах склала близько 49%, найнижча в 25 річній історії виборів у Молдові. Найактивнішими виборцями були літні люди у віці від 56 до 70 років, а найбільш пасивними – молоді люди у віці до 25 років. На думку експертів, цитованих кореспондентами Радіо Румунія в Кишиневі, невелика кількість тих, хто проголосував викликана в основному розчаруванням щодо ситуації в країні. Другий тур є вирішальним не тільки з політичної, але й геополітичної точок зору.

Обрання Додона, вірулентного антиєвропейця румунофоба, керованого Москвою, поховало б знову, на невизначений час, європейські устремління Кишинева. Лідер соціалістів, який любить фотографуватись з російським прапором на грудях, обіцяє змінити вектор зовнішньої політики, повернутися плечима до Брюсселя та інтегрувати республіку в Союз Росія- Білорусь- Казахстан. Таким чином, можуть бути втрачені сім років зусиль, докладених проєвропейськими силами, що прийшли до влади в 2009 році, щоб усунути Кишинів з орбіти Москви і наблизити його до Європи.

Десятеро кандидатів на пост президента Республіки Молдова беруть участь у передвиборній гонці до 30 жовтня, коли відбудуться перші прямі вибори президента Молдови з 1996 року. Вибори були призначені після рішення Конституційного суду, який 4 березня 2016 року постановив, що внесені у 2000 році поправки до конституції, що вводили процедуру обрання президента національним Парламентом, були антиконституційними.

Кандидат в президенти від Демократичної партії Мар’ян Лупу виступає за зміцнення державності Молдови та молдовської нації та за європейську інтеграцію, яка б не ізолювала Республіку Молдова від своїх партнерів Східної Європи. У свою чергу, голова Ліберальної партії та колишній тимчасовий президент Міхай Гімпу виступає за негайне об’єднання з Румунією. Майя Санду балотується у президенти з боку партії Дія і солідарність. Згідно соцопитуванням вона має найбільше шансів серед демократів вийти у другий тур виборів, де може балотуватися із головою Партії соціалістів Ігором Додоном.

Ті самі соцопитування показують, що Додон займає перше місце, 35% виборців мають намір віддати свій голос за нього. Якщо стане президентом Ігор Додон має намір замінити політичну структуру Республіки Молдова. Він виступає за федералізацію країни, пропонуючи, щоб сепаратиський Тирасполь приєднався до Російської Федерації, маючи статус з більш широкими повноваженнями. Окрім цього, Додон виступає проти політики євроінтеграції та підписання Молдовою угоди про асоціацію з Євросоюзом.

У передвиборній гонці беруть участь також Юріє Лянке, колишній міністр закордонних справ та нинішній голова Європейської Народної партії, Дмитро Чубашенко, журналіст, представник Нашої партії, яку очолює суперечливий бізнесмен Ренато Усатий, лідер проросійської опозиції у Республіці Молдова. Інші четверо кандидатів з мінімальними шансами є: незалежна Сільвія Раду, бізнесмен, почесний консул Іспанії в Молдові, незалежна Майя Лагута, актриса та журналістка, Анна Гуцу, колишній депутат прихильник об’єднання Молдови з Румунією, незалежний Валеріу Гілецький, баптистський священик та депутат.

За даними Центральної виборчої комісії в Кишиневі будуть надруковані три мільйони бюлетенів, з яких чверть російською мовою. Студенти та учні, які вчаться в Румунії, отримають безплатні залізничні квитки, щоб скористатися своїм правом голосу. Згідно з останніми опитуваннями, 56,8% респондентів сказали, що вони будуть голосувати на виборах.

Тільки близько двох тисяч людей, що набагато менше, ніж сподівались організатори, взяли участь в суботу в центрі Бухареста, у новому марші на підтримку об’єднання Румунії з Молдовою. Багато хто прийшов із сусідньої держави, учасники кажуть, що в нинішньому геополітичному контексті, об’єднання двох держав є єдиним рішенням, щоб етнічні румуни в Молдові потрапили під парасольку НАТО і ЄС, членом яких є Румунія, і не стали жертвами агресії Росії, як, наприклад, стала Україна. Крім того, статус румунських громадян, тобто європейських буде гарантувати їм доступ до західних стандартів правової законності, процвітання і демократії.

Вже традиційні в Бухаресті, марші заради Бессарабії розпочались в 2012 році, коли відзначалось 200 річчя першої анексії цієї румунської провінції царською Росією. На частині території історичної Бессарабії, що стала складовою Румунії після Першої світової війни і знову анексована СРСР в 1940 році, була створена теперішня Республіка Молдова. На цей раз учасники маршу вимагали, щоб Возз’єднання стало майбутнім проектом країни для румунських політиків. У неділю, після переговорів з лідерами основних політичних партій, які братимуть участь в парламентських виборах 11 грудня, уніоністи ствердили, що вони були запевнені, що справи йдуть у тому сенсі, що вони бажають.

Вони зустрілися з представниками СДП, політична сила з найбільшими парламентаріями у нинішньому парламенті, Союзу лібералів та демократів на чолі з головою Сенату Келіном Попеску-Терічану, Партіі Народний рух колишнього глави держави Траяна Бесеску і Союзу Рятуйте Румунію, позапарламентський. Затьмареною частиною кінця минулого тижня були безпрецедентні, у ході уніоністських маршів в останні роки, сутички між демонстрантами і жандармами. Кілька учасників намагалися прорвати кордон жандармів на Каля Вікторієй, один з найважливіших бульварів Бухареста, на який вони не мали право доступу від Мерії. Затримані силами правопорядку, п’ять з них, на чолі з лідером уніоністського руху Джорджем Сіміоном, протягом декількох годин перебували в поліцейській дільниці, а потім їх відпустили.

Але показані кадри помірного насильства, в яких румуни б’ють румунів вже зробили тур внутрішніх і зовнішніх телеканалів на задоволення опозиціонерів Возз’єднання. Навіть мирні учасники ходи або прес-коментатори, що виступають на користь об’єднання, стверджують, що великим переможцем суботніх сутичок є лідер промосковських соціалістів Р. Молдова Ігор Додон. Вірулентний антизахідний і румунофоб, згідно багатьом диригований Росією, Додон є фаворитом в опитуваннях на президентських виборах 30 жовтня. А в суботу він отримав незаслужений подарунок, якраз звідки найменше очікував.

Республіка Молдова готується до президентських виборів, перший тур яких відбудеться 30 жовтня. Це перші президентські вибори за останні 20 років, оскільки, починаючи з 2001 року, президент був обраний парламентом, що викликало кілька політичних криз.

У березні поточного року, Конституційний суд прийняв рішення про проведення президентських виборів. Реєстрація кандидатів проводиться до 29 вересня, але представники найвпливовіших партій вже зареєструвалися, офіційно, в Центральній виборчій комісії в Кишиневі. Відповідно до Виборчого кодексу, всі кандидати – за підтримки партій або незалежні, повинні зібрати не менше 15.000 підписів на свою користь. Опитування свідчать про те, що найбільше шансів має лідер Соціалістичної партії, Ігор Додон.

За ним слідують колишній міністр освіти Майя Санду, яка проявила себе шляхом реформ в цій галузі, і політик Андрей Нестасе, лідер масових протестів восени минулого року. Обидва вони оголосили, що до кінця передвиборної кампанії, візьмуть рішення стосовно підтримки єдиного кандидата, щоб не розпорошувати голоси проєвропейських виборців. Явним є те, що жоден з кандидатів не збере більшість голосів з першого туру. Серед відомих політичних діячів, які змагатимуться в цих виборах є колишній прем’єр-міністр Юріє Лянке, колишній спікер Парламенту Маріан Лупу і колишній тимчасовий президент Республіки Молдова Міхай Гімпу.

Останні три належать до чинної проєвропейської правлячої коаліції. Комуністична партія можливо не візьме участь у виборах, які вона вважає неконституційними. За словами лідера партії Володимира Вороніна, рішення Конституційного суду про повернення до прямих виборів президента було незаконним, зміна могла бути зроблена, на його думку, тільки шляхом референдуму.

Громадсько-політичний рух Рівноправність, керівництво якого було перейнято мером міста Оргей Іланом Шор, головного підозрюваного у справі про зникнення мільярда доларів з банківської системи Республіки Молдова, призначив Інну Попенко в якості кандидата, так само поступив і мер міста Бельц, суперечливий політик Ренато Усатий, який запропонував журналіста російської мови в якості кандидата від партії, чиїм лідером є.

Політологи цитовані Радіо Кишинів вважають, що президентські вибори будуть мати геополітичний характер, так як це сталося в останні роки. Вони кажуть також, що можлива зміна вектора від проєвропейських демократів до проросійських соціалістів не може принести позитивні зміни в економічному і соціальному планах.

В результаті законодавчої пропозиції, з 2013 року румунська мова відзначається 31 серпня в ім’я тих 28 мільйонів людей зі всього світу які володіють нею. Ініціатори аргументували їхню ініціативу тим, що важливість румунської мови не слід маргіналізувати нинішніми тенденціями до глобалізації, оскільки румунська мова є основою національної ідентичності, особливо важливою для зміцнення сильного і єдиного суспільства. Мова є квіткою етнічної душі румунів, писав національний поет Міхай Емінеску.

Будучи романською мовою, вона займає п’яте місце за кількістю тих, хто її володіє, після іспанської, португальської, французької та італійської. Для 24 мільйонів людей вона є рідною мовою. У Румунії, вона є офіційною мовою та рідною для понад 90% населення. Румунська мова є рідною мовою або нею розмовляють і в Україні, Угорщині, Сербії та Болгарії. Нею володіють і члени етнічних громад румунів з Хорватії, Словенії, Словаччини чи Польщі, а також в діаспорі. Крім того, румунська мова є офіційною мовою в Європейському Союзі з 1 січня 2007 року.

Водночас, румунська мова є однією з п’яти мов, на яких відправляються релігійні служби на Афінській горі. У даний момент існують 50 кафедр румунської мови, культури і цивілізації в 30 країнах Європи, Азії та Америки, а також проект, ініційований Інститутом румунської мови в 2007 році – Курси румунської мови, культури і цивілізації, присвячений румунським учням з Бельгії, Італії та Іспанії, а з 2015 року, з Португалії та Ірландії.

І в Республіці Молдова відзначають сьогодні День румунської мови, яка стала державною мовою в 2013 році. У радянський період, населення було змушене розмовляти так званою молдовською мовою і використовувати кирилицю. Маріана Васілакі від Радіо Кишинів: Свято румунської мови тісно пов’язане з процесами національного відродження в Республіці Молдова кінця 80-х років минулого століття. Насправді, перші права, які вимагали тутешні громадяни в ході мітингів тих років були оголошення румунської мови офіційною мовою та повернення до латинського алфавіту. Ті, хто розпочав кампанію про повернення румунської мови до латинського алфавіту були письменники. За дуже короткий час, демонстрації набули безпрецедентного масштабу. 27 серпня 1989 року в Кишиневі відбулися перші великі національні збори за участю десятків тисяч людей, які потребували затвердження румунської як офіційної мови і перехід до латиниці.

31 серпня 1989 року був прийнятий закон про повернення до латинського алфавіту, і румунська мова набула статусу офіційної мови в Республіці Молдова.

Літня школа, яка вже традиційно щоліта
відбувається в місцевості Ізвору-Мурешулуй, є місцем зустрічі і дискусій
між представниками румунських громад із
сусідніх Румунії країн та діаспори і виразниками румунського політикуму в
Бухаресті. Від імені громадської платформи «Actiunea-2012/Дія-2012», яка
виступає за об’єднання Молдови з Румунією її лідер Джордже Сіміон закликав до
створення у Бухаресті Офісу з питань Республіки Молдова, який би
підпорядковувався безпосередньо прем’єр-міністру, а також до
проведення візиту до Кишинева румунського кабінету міністрів у повному складі.

Послідовний
прихильник зближення між двома країнами, колишній президент Румунії Траян
Бесеску, нині лідер партії Народний рух, знову наголосив на необхідності
об’єднання двох держав. Він сказав, що в останні два роки, тобто після
закінчення його президентських повноважень, не було досягнуто жодного прогресу
в цьому напрямку. Траян Бесеску зазначив, що Бухарест має відмовитися від
застарілої дипломатії та припинити проявляти надмірну обережність по
відношенню до Москви. Єдиним політичним рішенням для продовження європейського
курсу Республіки Молдова є об’єднання з Румунією. Іншої альтернативи немає,
принаймні в найближчі 20 років, – сказав Т.Бесеску

Ніхто,
підкреслив колишній глава держави, не ставить проблему об’єднання силою, а лише
шляхом референдуму чи парламентського голосування на цю тему. А для підготовки
до таких кроків потрібні конкретні дії, культурні обміни, взаємні візити,
збільшення кількості стипендій для студентів і надання румунського
громадянства, якомога більшій кількості жителів Р.Молдова . Окрім онуків для
мене немає нічого дорожчого, ніж Об’єднання, – зізнався Траян Бесеску в
Ізвору-Мурешулуй.

У Бухаресті є багато оглядачів, які поділяють сподівання
екс-президента, але небагато з них є такими ж поривчастими як нинішній лідер
партії Народний рух. Дехто
стверджує, що ці заяви пов’язані з наближенням парламентських виборів, які
пройдуть наприкінці поточного року і, що Траян Бесеску завжди користувався
великою популярністю серед румунських громадян в Республіці Молдова і своїми заявами намагається зберегти голоси своїх прихильників. Інші вказують на те, що у
відносинах між двома країнами залишилося чимало невирішених чутливих питань.

Республіка
Молдова, яка проголосила свою незалежність від СРСР у 1991 році, була створена
на частині східних румунських територій, анексованих сталінською Москвою в 1940
році після ультиматуму. Сотні тисяч людей знайшли притулок у зменшеній Румунії.
Однак інші десятки тисяч осіб, реальні або уявні вороги радянської влади, були
депортовані окупантами до Сибіру та Казахстану. На їх місце були привезені
поселенці з усіх куточків Червоної Імперії.

Кілька десятиліть штучний
молдовсько-румунський кордон був найбльш герметично закритим сегментом межі з країнами соціалістичного табору, а в
Кишиневі беззупинного працювала вірулентна антирумунська пропаганда. Саме тому,
незважаючи на реальне зближення упродовж останньої чверті століття, упередження
і недовіра досі не зникли, а
прихильники об’єднання, хоча їх кількість постійно зростає, як і раніше
становлять меншість серед громадян Молдови.

У 2014 році, Республіку Молдову одноголосно називали преміанткою Східного партнерства, пакету програм, якими Брюссель намагається наблизити до західних стандартів демократії, законності і процвітання колишніх держав Радянського Союзу. Переконливі реформи, які просував коаліційний уряд Республіки Молдова на чолі з Юрієм Лянке були тоді нагороджені підписанням Угод про асоціацію та вільну торгівлю з Європейським союзом.

В кінці того ж року, партії правлячої коаліції – Ліберал-демократична, Демократична та Ліберальна – стали переможцями законодавчих виборів.Але переможці не були здатними управляти своїм успіхом. За півтора року, не менше ніж сім політичних діячів були або змушені піти у відставку з посади прем’єр-міністра або не були затверджені Парламентом, або ще гірше відмовилися предстати перед депутатами для затвердження. Між часом, опозиція не переставала скаржитися на корумпованість правлячої коаліції, під час мандату якої з банківської системи країни зник один мільярд доларів, тобто близько 15 відсотків ВВП. Ця довга агонія закінчилася призначенням, тільки 20 січня цього року, Уряду, що вважається проєвропейським, на чолі з Павелом Філіпом, за допомогою голосів гетерогенної більшості, що починається від лібералів, промоутерів возз’єднання з Румунією, і кінчається колишніми комуністами, перетвореними за ніч на соціал-демократів.

У четвер, Брюссель знову оголосив про свою рішучість підтримати Республіку Молдова, за умов, щоб вона продовжила реформи. Європа чекає на конкретні дії, а не на слова – попередили члени Парламентського комітету про асоціацію ЄС – Республіка Молдова, в ході зустрічі з прем’єр-міністром Філіпом. За словами спеціальних кореспондентів Радіо Румунії у Кишиневі, вони наполягали на здійснені до 31 липня дорожньої карти, погодженої на Раді асоціації в березні, з наголосом на якості реформ. Співголова Комітету, румунський євродепутат Анді Крістя вважає, що: Уряд Республіки Молдова знаходиться в процесі відновлення довіри. Я думаю, що Республіка Молдова нарешті має стабільний уряд, і Європейський союз очікував цього. Ми хочемо мати тут серйозного співрозмовника, співрозмовника із великою політичною волею, і я думаю, що на даний момент всі ці речі є реальними.

У свою чергу, прем’єр-міністр Філіп ствердив: Частина результатів нашої волі вже показує себе. Найближчим часом стануть явними й інші. Міністерства налаштовані на тому, щоб виконати запропоновані реформи, а також парламентська більшість.

Натомість, відповідно до синтезу складеного групою НУО в Кишиневі, хоча були ліквідовані борги за 2015 рік, загальні темпи здійснення плану реформ є нижчим 50%. Так що чимало із зобов’язань влади навряд чи будуть виконані в повному обсязі в цьому році – попереджають неурядові організації.