Tag: традиції

  • Проєкт міжнародного освітнього партнерства «Дружба без кордонів»

    Проєкт міжнародного освітнього партнерства «Дружба без кордонів»

    Нещодавно був доопрацьований проєкт міжнародного освітнього партнерства «Дружба без кордонів», який об’єднує шість партнерів з Румунії та України, а саме: Сучавська філія Союзу українців Румунії, Сучавський Національний коледж імені Міхая Емінеску, Шербівецька восьмирічна школа, Радівецька восьмирічна школа імені Богдана Воде (з румунської сторони), Каменська філія Тернавського ліцею імені Василя Богрі та Відділ освіти, молоді та спорту Герцаївської районної державної адміністрації (з української сторони).


    Проєкт був ініційований вчителькою Делією Міхаєлою Мартіняк, яка викладає українську мову в трьох вищевказаних школах Сучавського повіту та яка є також координатором проєкту. Від України координатором в рамках проєкту виступає вчителька Лариса Ґаїна від Каменської філії Тернавського ліцею імені Василя Богрі. Проєкт розгортатиметься впродовж 2021-2022 навчального року, з можливістю продовження.

    Ми запросили ініціатора та коордонатора проєкту, вчительку Делію Міхаєлу Мартіняк представити освітній проєкт «Дружба без кордонів»: «Головна ціль проєкту – стимулювати та використовувати зацікавленість учнів, студентів та вчителів у популяризації освіти, культури та традицій Буковини з метою збереження рідної мови та етнічної самобутності. Ідея реалізації партнерського проєкту виникла після розмови з панією інспектор Лучіа Мігок. Вона вже має досвід у цій сфері, адже з 2017 року координує партнерську угоду «Сьогодні – учні/студенти, завтра – викладачі» між Сучавським національним коледжем імені Міхая Емінеску та Педагогічним коледжем Чернівецького університету імені Юрія Федьковича. Ми пропонуємо розгортання партнерського проєкту «Дружба без кордонів» з урахуванням необхідності встановлення нових стосунків між учнями, які вивчають українську мову в школах Сучавського повіту та учнями Каменської філії Тернавського ліцею імені Василя Богрі. Проєкт спрямований на три основні складові, які сприяють збереженню рідної мови та етнічної ідентичності: освіта, культура та традиції. Завдяки заходам, включеним до цього проєкту, відбудеться обмін досвідом, що передбачає участь у демонстраційних уроках з української мови для українців в Румунії та з румунської мови для румунів в Україні. Залучення до таких акцій учнів педагогічного профілю Сучавського Національного коледжу «Міхай Емінеску» – це унікальний досвід з довгостроковою користю. Будуть обговорені теми поетів-класиків Тараса Шевченка та Міхая Емінеску, з одного боку, та сучасних буковинських письменників румунської та української території, які пишуть рідною мовою, з іншого боку. Ми також хочемо пропагувати та використовувати традиції двох етнічних груп, проводячи практичну діяльність.»

    Конкретні цілі проєкту «Дружба без кордонів» наступні: обмін досвіду в сфері освіти, підвищення інтересу до творчості письменників культурних діячів Буковини, стимулювання творчості учнів та вчителів шляхом написання рефератів на вказану тему, підвищення рівня взаємопізнання, обмін ідеями між учнями та вчителями на теми спільного інтересу, популяризація буковинських особистостей, залучення молодих учасників до спільних заходів, спрямованих на сприяння багатокультурному діалогу, популяризація української та румунської культури по обидва боки кордону, встановлення дружніх стосунків між установами-партнерами для реалізації майбутніх проєктів. Головними бенефіціарами проєкту є учні шкіл, залучених до проєкту та викладачі команди проєкту, а другорядними бенефіціарами – місцеві громади та батьки учнів, які беруть участь у проєкті. Проєкт розгортається за кошти шкіл та за фінансову підтримку Союзу українців Румунії, – зазначається в договорі.

    Проєкт міжнародного освітнього партнерства «Дружба без кордонів» передбачає проведення шість заходів. Деталі подає вчителька Делія Міхаєла Мартіняк: «Перший захід це презентація проєкту. Інший захід «Сучасні письменники Буковини» відбудеться в онлайн режимі та передбачає презентацію тематичних рефератів. Колективи учнів з Румунії розповідатимуть про життя та літературно-культурну діяльність українських буковинських письменників нашої країни. Цю ж тему розглядатиме команда учнів з України, звертаючись до румунських письменників Північної Буковини. Я думаю, що ця тема буде дуже цікавою. Третя діяльність «Тарас Шевченко – кобзар української поезії». Румунська делегація візьме участь у показовому уроці з української мови у Каменській філії Тернавського ліцею, Україна. Наступна діяльність це «Великодні свята – збереження традицій та звичаїв в умовах пандемії». Захід проходитиме онлайн та передбачає презентацію пасхальних звичаїв, характерних для цьому регіону, техніки розписування яєць. Відбудеться також майстерня живопису на релігійну тематику. П’ята діяльність – «Міхай Емінеску – зірка румунської поезії». Делегація з України прибуде до Румунії та візьме участь у показовому уроці з румунської мови, який відбудеться в Шербівецькій середній школі. Під час останнього заходу, оціночної діяльності, будуть представлені всі заходи, проведені в рамках проєкту, буде проведено SWOT-аналіз, після чого відбудуться обговорення щодо реалізації проєкту та аналіз сильних і слабких сторін.»

  • Фестиваль колядок, традицій та зимових звичаїв українців у Сігету-Мармацієй

    Фестиваль колядок, традицій та зимових звичаїв українців у Сігету-Мармацієй

    Марамуреська філія Союзу українців Румунії у партнерстві
    з Українським Православним Вікаріатом Румунії провела 9 січня, на третій день
    Різдва за старим стилем, у місті Сігету-Мармацієй Марамуреського повіту, XXIX-й Фестиваль колядок,
    традицій та зимових звичаїв українців.


    На офіційному відкриті фестивалю взяли участь голова
    Союзу українців Румунії та депутат Микола-Мирослав Петрецький, голова
    Марамуреської філії СУР Мирослав Петрецький, мер міста Сігету-Мармацієй Васіле
    Молдован, заступниця мера Данієла Оніце-Івашку, вікарій Українського Православного
    Вікаріату Румунії отець д-р Микола Лаурук, журналіст видання «Привіт, Сігет!» Йон Маріш,
    голови повітових сурівських філій та представники ЗМІ.

    ucra-biserica-festival-sighet.png


    Головний організатор фестивалю, голова Марамуреської
    філії СУР Мирослав Петрецький розповів для ВСРР як пройшов XXIX-й Фестиваль колядок,
    традицій та зимових звичаїв українців:
    «Взяли участь колядники з майже кожного села
    Марамуреської філії СУР, де проживають понад 60% українців всієї держави, а
    також українці з Сучавського, Сату-Марського, Тіміського,
    Арадського, Караш-Северінського і Тулчанського повітів. Я хочу подякувати всім
    учасникам. Фестиваль почався о 10-ій годині Святою Літургією в Українській
    православній церкві, о 12-годині утворилася колона колядників, одягнених в
    різдвяні або традиційні українські костюми, які пройшли центром міста.
    Завершився фестиваль традиційним концертом просто неба у Великому парку в місті
    Сігету Мармацієй. Я хочу подякувати мерії Сігету-Мармацієй, жандармерії
    та поліції та всім тим, хто долучилися та підтримали нас у проведенні фестивалю
    у місті Сігет.»


    ucra-parada-festival-sighet-mm.png

    Голова СУР і депутат Микола-Мирослав Петрецький у своєму
    привітальному виступі до учасників фестивалю сказав:
    «Ласкаво просимо до
    однієї з найважливіших подій, організованих Союзом українців Румунії протягом
    одного року, подія з якою починаються всі інші заходи, організовані
    всіма філіями СУР. Це дуже важлива подія, яка збирає етнічних українців з усієї
    країни, а не лише з Мараморощини. Ми зуміли на третій день Різдва зустрітися у благословенному та багатокультурному
    місті Сігету-Мармацієй, яке щороку об’єднує етнічних українців і не лише. Ця подія збагачує
    українську культуру, але і культуру міста. Дякую представникам місцевої влади,
    які кожного року є поряд з етнічними українцями, зокрема меру, заступнику меру,
    радникам, які кожного разу допомагають нам у вирішенні різних проблем, з якими
    стикаються українці. Дякую також представникам Українського Православного Вікаріату, які поряд з нами весь час та які допомагають нам у збереженні звичаїв і традицій українців, успадкованих від попередніх поколінь.»


    ucra-oficialitati-festival-sighet.png




    У своєму зверненні до присутніх мер міста
    Сігету-Мармацієй Васіле Молдован сказав: «У нас є спільна спадщина, і ми повинні її зберігати, продовжувати та популяризувати.
    Тільки разом ми зможемо продовжувати традиції та звичаї наших предків. Я з радістю відгукнувся
    на запрошення Союзу українців Румунії взяти участь у 29-му Фестивалі колядок, традицій та зимових звичаїв українців, і я радий бачити, як Ви мобілізувалися. Вас
    було багато в церкві і тут, у центральному парку. Я хочу подякувати
    етнічним українцям за їхній внесок у благополуччя
    та популяризацію міста, а також за те,
    що брали участь з колядками у Фестивалі звичаїв і традицій «Мармація», який відбувся у Музеї села, де я мав велику приємність послухати українців з Кривого та Рускови. Я радий, що цього року Фестиваль колядок, традицій та зимових звичаїв українців
    відбувся фізично, оскільки минулого року не можна
    було його організувати через пандемічну ситуацію. Цього року
    ситуація теж не дуже добра, але, дотримуючись встановлених владою правил, нам
    вдалося провести цей захід. Я ще раз вітаю СУР за те, що робить для
    української громади міста Сігету-Мармацієй та українців всієї країни, та бажаю Вам щасливого Нового року, радості та, найголовніше, міцного здоров’я! Це важкі часи, але ми не повинні втрачати надію та, особливо нашу віру.»

    ucra-vocile-miculei-la-festival.png


    Запрошуємо
    вас послухати українську колядку «По всьому світі стала новина», з якою гурт
    колядників «Голоси Мікули» Сату-Марського повіту виступив на сцені фестивалю у
    Сігету-Мармацієй.


    Вікарій Українського Православного Вікаріату Румунії
    отець д-р Микола Лаурук поділився своїми думками від участі у Фестивалі колядок, традицій та зимових звичаїв українців: «Для нашої
    стародавньої Української православної церкви та для Українського Православного Вікаріату це було відмінне свято. Ми завжди кажемо, що українці, що належать до
    Українського Православного Вікаріату, який має осідок у Мараморощині, має два
    великі свята: храмове свято кожної української церкви та інше свято у партнерстві
    з Союзом українців Румунії, а саме Фестиваль колядок, традицій та зимових
    звичаїв українців. СУР дуже гарно організував цю подію. Честь і похвала голові Союзу українців Румунії й депутату Миколі-Мирославу Петрецькому та голові Марамуреської філії СУР
    Мирославу Петрецькому, котрі потрудилися та сприяли дуже багато, щоб відбувся
    так гарно цей фестиваль, який зворушив українців нашої
    церкви, а також всіх українців, та добрих і чесних братів румунів. Як і минулими
    роками ця подія розпочалась у церкві. Дай Боже, щоб ця наша жива віра, це
    свято, яке, за словами святого Іоана Золотоустого являється матір’ю всіх
    свят – День Різдва Христового
    – це велике багатство духовне передавалося від батьків до
    дітей, до внуків та правнуків. І хочу закликати нашу молоді зберігати
    разом цю живу прекрасну традицію. І дай Боже, щоб ця радість наших свят,
    повна благодать від Святого Духа, була радістю як старшого покоління так й їх дітей, внуків та правнуків. На Многії та Благії літа!»


    ucra-colindatori-ruscova-festival.png


    Голова Марамуреської
    філії СУР Мирослав Петрецький розповів також про головну мету фестивалю, про
    інші заходи проведені СУРом з нагоди Різдвяно-новорічних свят та плани на
    майбутнє:
    «Головна мета фестивалю – це збереження наших зимових традицій. Я
    думаю, щоб в майбутньому ми провели з цієї нагоди й конкурс релігійних
    вистав «
    Віфлеєм» та колядок. Представники готелів міста Сігет запропонували нам також спільно організувати «Вечір української пісні». Мені дуже сподобалася ця
    пропозиція. Також треба додати, що вперше, цього року з нагоди зимових свят
    Союз українців Румунії подарував українцям всіх релігійних конфесій з усіх
    куточків Румунії продуктові набори. Також всі діточки, котрі вивчають
    українську мову отримали від СУР, як зазвичай, дуже гарні подарунки. В
    майбутньому ми плануємо провести конкурс
    стародавніх пісень українців
    Румунії. Я думаю, що такі заходи сприятимуть збереженню та продовженню наших
    традицій, яких ми передаємо нашим нащадкам. Хочу відмітити, що у кожному селі
    Румунії, де проживають українці, ми записали компакт-диск з українськими
    колядками в честь нашого фестивалю, для всіх українців, які святкують Різдво
    Христове, та не лише.»


    ucra-colindatori-bistra-festival.png

  • Фестиваль колядок, традицій та зимових звичаїв українців у Сігету-Мармацієй

    Фестиваль колядок, традицій та зимових звичаїв українців у Сігету-Мармацієй

    Марамуреська філія Союзу українців Румунії у партнерстві
    з Українським Православним Вікаріатом Румунії провела 9 січня, на третій день
    Різдва за старим стилем, у місті Сігету-Мармацієй Марамуреського повіту, XXIX-й Фестиваль колядок,
    традицій та зимових звичаїв українців.


    На офіційному відкриті фестивалю взяли участь голова
    Союзу українців Румунії та депутат Микола-Мирослав Петрецький, голова
    Марамуреської філії СУР Мирослав Петрецький, мер міста Сігету-Мармацієй Васіле
    Молдован, заступниця мера Данієла Оніце-Івашку, вікарій Українського Православного
    Вікаріату Румунії отець д-р Микола Лаурук, журналіст видання «Привіт, Сігет!» Йон Маріш,
    голови повітових сурівських філій та представники ЗМІ.

    ucra-biserica-festival-sighet.png


    Головний організатор фестивалю, голова Марамуреської
    філії СУР Мирослав Петрецький розповів для ВСРР як пройшов XXIX-й Фестиваль колядок,
    традицій та зимових звичаїв українців:
    «Взяли участь колядники з майже кожного села
    Марамуреської філії СУР, де проживають понад 60% українців всієї держави, а
    також українці з Сучавського, Сату-Марського, Тіміського,
    Арадського, Караш-Северінського і Тулчанського повітів. Я хочу подякувати всім
    учасникам. Фестиваль почався о 10-ій годині Святою Літургією в Українській
    православній церкві, о 12-годині утворилася колона колядників, одягнених в
    різдвяні або традиційні українські костюми, які пройшли центром міста.
    Завершився фестиваль традиційним концертом просто неба у Великому парку в місті
    Сігету Мармацієй. Я хочу подякувати мерії Сігету-Мармацієй, жандармерії
    та поліції та всім тим, хто долучилися та підтримали нас у проведенні фестивалю
    у місті Сігет.»


    ucra-parada-festival-sighet-mm.png

    Голова СУР і депутат Микола-Мирослав Петрецький у своєму
    привітальному виступі до учасників фестивалю сказав:
    «Ласкаво просимо до
    однієї з найважливіших подій, організованих Союзом українців Румунії протягом
    одного року, подія з якою починаються всі інші заходи, організовані
    всіма філіями СУР. Це дуже важлива подія, яка збирає етнічних українців з усієї
    країни, а не лише з Мараморощини. Ми зуміли на третій день Різдва зустрітися у благословенному та багатокультурному
    місті Сігету-Мармацієй, яке щороку об’єднує етнічних українців і не лише. Ця подія збагачує
    українську культуру, але і культуру міста. Дякую представникам місцевої влади,
    які кожного року є поряд з етнічними українцями, зокрема меру, заступнику меру,
    радникам, які кожного разу допомагають нам у вирішенні різних проблем, з якими
    стикаються українці. Дякую також представникам Українського Православного Вікаріату, які поряд з нами весь час та які допомагають нам у збереженні звичаїв і традицій українців, успадкованих від попередніх поколінь.»


    ucra-oficialitati-festival-sighet.png




    У своєму зверненні до присутніх мер міста
    Сігету-Мармацієй Васіле Молдован сказав: «У нас є спільна спадщина, і ми повинні її зберігати, продовжувати та популяризувати.
    Тільки разом ми зможемо продовжувати традиції та звичаї наших предків. Я з радістю відгукнувся
    на запрошення Союзу українців Румунії взяти участь у 29-му Фестивалі колядок, традицій та зимових звичаїв українців, і я радий бачити, як Ви мобілізувалися. Вас
    було багато в церкві і тут, у центральному парку. Я хочу подякувати
    етнічним українцям за їхній внесок у благополуччя
    та популяризацію міста, а також за те,
    що брали участь з колядками у Фестивалі звичаїв і традицій «Мармація», який відбувся у Музеї села, де я мав велику приємність послухати українців з Кривого та Рускови. Я радий, що цього року Фестиваль колядок, традицій та зимових звичаїв українців
    відбувся фізично, оскільки минулого року не можна
    було його організувати через пандемічну ситуацію. Цього року
    ситуація теж не дуже добра, але, дотримуючись встановлених владою правил, нам
    вдалося провести цей захід. Я ще раз вітаю СУР за те, що робить для
    української громади міста Сігету-Мармацієй та українців всієї країни, та бажаю Вам щасливого Нового року, радості та, найголовніше, міцного здоров’я! Це важкі часи, але ми не повинні втрачати надію та, особливо нашу віру.»

    ucra-vocile-miculei-la-festival.png


    Запрошуємо
    вас послухати українську колядку «По всьому світі стала новина», з якою гурт
    колядників «Голоси Мікули» Сату-Марського повіту виступив на сцені фестивалю у
    Сігету-Мармацієй.


    Вікарій Українського Православного Вікаріату Румунії
    отець д-р Микола Лаурук поділився своїми думками від участі у Фестивалі колядок, традицій та зимових звичаїв українців: «Для нашої
    стародавньої Української православної церкви та для Українського Православного Вікаріату це було відмінне свято. Ми завжди кажемо, що українці, що належать до
    Українського Православного Вікаріату, який має осідок у Мараморощині, має два
    великі свята: храмове свято кожної української церкви та інше свято у партнерстві
    з Союзом українців Румунії, а саме Фестиваль колядок, традицій та зимових
    звичаїв українців. СУР дуже гарно організував цю подію. Честь і похвала голові Союзу українців Румунії й депутату Миколі-Мирославу Петрецькому та голові Марамуреської філії СУР
    Мирославу Петрецькому, котрі потрудилися та сприяли дуже багато, щоб відбувся
    так гарно цей фестиваль, який зворушив українців нашої
    церкви, а також всіх українців, та добрих і чесних братів румунів. Як і минулими
    роками ця подія розпочалась у церкві. Дай Боже, щоб ця наша жива віра, це
    свято, яке, за словами святого Іоана Золотоустого являється матір’ю всіх
    свят – День Різдва Христового
    – це велике багатство духовне передавалося від батьків до
    дітей, до внуків та правнуків. І хочу закликати нашу молоді зберігати
    разом цю живу прекрасну традицію. І дай Боже, щоб ця радість наших свят,
    повна благодать від Святого Духа, була радістю як старшого покоління так й їх дітей, внуків та правнуків. На Многії та Благії літа!»


    ucra-colindatori-ruscova-festival.png


    Голова Марамуреської
    філії СУР Мирослав Петрецький розповів також про головну мету фестивалю, про
    інші заходи проведені СУРом з нагоди Різдвяно-новорічних свят та плани на
    майбутнє:
    «Головна мета фестивалю – це збереження наших зимових традицій. Я
    думаю, щоб в майбутньому ми провели з цієї нагоди й конкурс релігійних
    вистав «
    Віфлеєм» та колядок. Представники готелів міста Сігет запропонували нам також спільно організувати «Вечір української пісні». Мені дуже сподобалася ця
    пропозиція. Також треба додати, що вперше, цього року з нагоди зимових свят
    Союз українців Румунії подарував українцям всіх релігійних конфесій з усіх
    куточків Румунії продуктові набори. Також всі діточки, котрі вивчають
    українську мову отримали від СУР, як зазвичай, дуже гарні подарунки. В
    майбутньому ми плануємо провести конкурс
    стародавніх пісень українців
    Румунії. Я думаю, що такі заходи сприятимуть збереженню та продовженню наших
    традицій, яких ми передаємо нашим нащадкам. Хочу відмітити, що у кожному селі
    Румунії, де проживають українці, ми записали компакт-диск з українськими
    колядками в честь нашого фестивалю, для всіх українців, які святкують Різдво
    Христове, та не лише.»


    ucra-colindatori-bistra-festival.png

  • Педагогічний кружок вчителів української мови

    Педагогічний кружок вчителів української мови

    9 грудня поточного
    року відбувся у режимі онлайн Педагогічний кружок для вчителів української мови
    та літератури в Сучавському повіті, на якому вчителька Делія Мартіняк
    представила цікавий урок на тему «Зима щедра святами». Метою уроку – розширити та
    закріпити знання учнів про звичаї,
    обряди й традиції зимових свят, ознайомити присутніх
    з народними традиціями українців гірських сіл Сучавського повіту, а також виховувати
    у дітей поваги до культури та історичного минулого українського народу та його
    традицій. Також вчителька Делія Мартіняк поставила собі за мету: навчити учнів висловлювати
    свою думку, доводити свою точку зору, розвивати навички виразного читання, зв’язного
    мовлення, логічне та конкретне мислення, виховувати бажання шукати
    інформацію та поділитися нею з друзями, вивчати творчість і традиції
    українців, які живуть у гірських селах Сучавського повіту, виховувати в учнів поваги до
    своїх народних традицій і звичаїв.

    ucra-cerc-pedagogic.jpg




    Вчителька української мови Делія Мартіняк розповідає, які методи вона використала під час уроку «Зима
    щедра святами»: «На уроці
    я використовувала класичні методи навчання такі як: бесіда,
    спостереження, вправи, а також сучасні інтерактивні методи: кросворд, мозковий
    штурм, асоціативний курс за допомогою графічного планшету, онлайн матеріали. Учні
    працювали по групах і презентували у форматі power point матеріали про звичаї та
    зимові традиції характерні для їх сіл. Перша група презентувала тему
    «Святий вечір», учні розповіли про 12 страв, які готуються на Святий
    вечір, що символізують 12 апостолів Ісуса Христа. Ці страви пісні але дуже
    смачні. Друга група представила матеріал на тему «Колядка та колядники». Третя група представила матеріал на тему «Маланка», четверта група
    презентувала слайди у power point з інформацію про свято Водохреща (Йордан) і остання група
    представила матеріал на тему «Важливість та обов’язок зберігати наші традиції».
    Під час уроку ми використовували освітні онлайн-ігри, такі як Правда чи неправда, Крути колесо та Це
    підходить. Оскільки ми наближаємось до різдвяних свят, учні підготували гарні колядки, які розвесели присутніх.»


    ucra-traditii.jpg





    Вчителька української мови
    Серетського технічного коледжу імені Лацку Воде Антонета Крайнічук, керівник Педагогічного
    кружка вчителів української мови та літератури Сучавського повіту розповідає про
    важливість педагогічних кружків та про проведений урок з української мови: «Педагогічні кружки це
    методично-наукові заходи, які організуються двічі під час навчального
    року, а саме кожного семестра на місцевому, зональному чи повітовому рівнях. Педагогічний кружок є ефективним способом навчання для учнів та
    викладачів, оскільки передбачає обмін педагогічними практиками, оновлення методів навчання, оцінки результатів навчально-виховного процесу та способів, що визначають його ефективність, а також висновків
    педагогічних досліджень, проведених вчителями. Урок був насиченим. Викладачка Делія
    Мартіняк успішно поєднала цікаві методи навчання та завдання. Клас був
    поділений по групах. Кожна група склала свій матеріал, який представила
    під час уроку в режимі онлайн. Перевірка матеріалу здійснювалась за допомогою цікавих
    дидактичних ігор. Зусилля та вміння учнів були нагороджені добрими оцінками.
    Від проведеного уроку у мене склалися тільки гарні враження. Вітаю мою колегу і бажаю її та всім моїм колегам натхнення, терпіння,
    щирих усмішок учнів та подяки від батьків.»


    ucra-cadru-cerc-pedagosgic.jpg




    На уроці з української мови
    була присутня також вчителька української мови та
    літератури Восьмирічної Балківецької школи Анка Штюбіану, яка поділилася своїми враженнями: «З
    моєї точки зору кружок вчителів допомагає нам обмінятися досвідом і показати
    конкретно за допомогою учнів нашу діяльність на ниві української рідної мови.
    Пані викладачка Делія Мартіняк виступила на кружку вчителів з душевною
    темою про зимові свята та з майстерністю керувала уроком в режимі онлайн
    такк щоб було корисно і цікаво для всіх присутніх. Успішно використала
    обдарованість учнів, які гарно підготувалися та надзвичайно колядували. Також
    було цікаво запримітити модерні методи навчання за допомогою яких були
    представлені цікаві інформації про традиції та звичаї української меншини, зокрема
    гуцулів. Таким чином пані делія постаралася виховувати у своїх учнів любов і
    повагу до народних звичаїв і традицій. А це дуже важливо тому що вони є ключем
    до рідної ідентичності.»

  • Педагогічний кружок вчителів української мови

    Педагогічний кружок вчителів української мови

    9 грудня поточного
    року відбувся у режимі онлайн Педагогічний кружок для вчителів української мови
    та літератури в Сучавському повіті, на якому вчителька Делія Мартіняк
    представила цікавий урок на тему «Зима щедра святами». Метою уроку – розширити та
    закріпити знання учнів про звичаї,
    обряди й традиції зимових свят, ознайомити присутніх
    з народними традиціями українців гірських сіл Сучавського повіту, а також виховувати
    у дітей поваги до культури та історичного минулого українського народу та його
    традицій. Також вчителька Делія Мартіняк поставила собі за мету: навчити учнів висловлювати
    свою думку, доводити свою точку зору, розвивати навички виразного читання, зв’язного
    мовлення, логічне та конкретне мислення, виховувати бажання шукати
    інформацію та поділитися нею з друзями, вивчати творчість і традиції
    українців, які живуть у гірських селах Сучавського повіту, виховувати в учнів поваги до
    своїх народних традицій і звичаїв.

    ucra-cerc-pedagogic.jpg




    Вчителька української мови Делія Мартіняк розповідає, які методи вона використала під час уроку «Зима
    щедра святами»: «На уроці
    я використовувала класичні методи навчання такі як: бесіда,
    спостереження, вправи, а також сучасні інтерактивні методи: кросворд, мозковий
    штурм, асоціативний курс за допомогою графічного планшету, онлайн матеріали. Учні
    працювали по групах і презентували у форматі power point матеріали про звичаї та
    зимові традиції характерні для їх сіл. Перша група презентувала тему
    «Святий вечір», учні розповіли про 12 страв, які готуються на Святий
    вечір, що символізують 12 апостолів Ісуса Христа. Ці страви пісні але дуже
    смачні. Друга група представила матеріал на тему «Колядка та колядники». Третя група представила матеріал на тему «Маланка», четверта група
    презентувала слайди у power point з інформацію про свято Водохреща (Йордан) і остання група
    представила матеріал на тему «Важливість та обов’язок зберігати наші традиції».
    Під час уроку ми використовували освітні онлайн-ігри, такі як Правда чи неправда, Крути колесо та Це
    підходить. Оскільки ми наближаємось до різдвяних свят, учні підготували гарні колядки, які розвесели присутніх.»


    ucra-traditii.jpg





    Вчителька української мови
    Серетського технічного коледжу імені Лацку Воде Антонета Крайнічук, керівник Педагогічного
    кружка вчителів української мови та літератури Сучавського повіту розповідає про
    важливість педагогічних кружків та про проведений урок з української мови: «Педагогічні кружки це
    методично-наукові заходи, які організуються двічі під час навчального
    року, а саме кожного семестра на місцевому, зональному чи повітовому рівнях. Педагогічний кружок є ефективним способом навчання для учнів та
    викладачів, оскільки передбачає обмін педагогічними практиками, оновлення методів навчання, оцінки результатів навчально-виховного процесу та способів, що визначають його ефективність, а також висновків
    педагогічних досліджень, проведених вчителями. Урок був насиченим. Викладачка Делія
    Мартіняк успішно поєднала цікаві методи навчання та завдання. Клас був
    поділений по групах. Кожна група склала свій матеріал, який представила
    під час уроку в режимі онлайн. Перевірка матеріалу здійснювалась за допомогою цікавих
    дидактичних ігор. Зусилля та вміння учнів були нагороджені добрими оцінками.
    Від проведеного уроку у мене склалися тільки гарні враження. Вітаю мою колегу і бажаю її та всім моїм колегам натхнення, терпіння,
    щирих усмішок учнів та подяки від батьків.»


    ucra-cadru-cerc-pedagosgic.jpg




    На уроці з української мови
    була присутня також вчителька української мови та
    літератури Восьмирічної Балківецької школи Анка Штюбіану, яка поділилася своїми враженнями: «З
    моєї точки зору кружок вчителів допомагає нам обмінятися досвідом і показати
    конкретно за допомогою учнів нашу діяльність на ниві української рідної мови.
    Пані викладачка Делія Мартіняк виступила на кружку вчителів з душевною
    темою про зимові свята та з майстерністю керувала уроком в режимі онлайн
    такк щоб було корисно і цікаво для всіх присутніх. Успішно використала
    обдарованість учнів, які гарно підготувалися та надзвичайно колядували. Також
    було цікаво запримітити модерні методи навчання за допомогою яких були
    представлені цікаві інформації про традиції та звичаї української меншини, зокрема
    гуцулів. Таким чином пані делія постаралася виховувати у своїх учнів любов і
    повагу до народних звичаїв і традицій. А це дуже важливо тому що вони є ключем
    до рідної ідентичності.»

  • Міжетнічна зустріч «Весняні симфонії»

    Міжетнічна зустріч «Весняні симфонії»

    Бухарестська
    філія Союзу українців Румунії провела, 20 квітня, п’яту міжетнічну
    зустріч «Весняні симфонії». Представники етнічних українців, татар, італійців,
    чехів та словаків, сербів та болгар розповіли про свої весняні традиції та обряди, які
    успадкували від своїх предків та яких намагаються передавати наступному
    поколінню. Від
    української громади представили цікаві доповіді головний редактор
    літературного журналу «Наш голос» Ірина Мойсей, Генеральний секретар Союзу українців Румунії Ірина-Люба
    Горват та перший заступник голови СУР Богдан Мойсей. Виступили з концертом пісень
    Наталія Панчек-Колотило (скрипка), Дан Васілеску (гітара) та Зеновія Мандюк (голос).


    Голова Союзу українців Румунії, депутат Микола Мирослав Петрецький поділився
    своїми думками від
    участі у заході: «Союз українців
    Румунії організовує щороку понад 300 заходів для того щоб зберігати мову і
    традиції, щоб показати всім тим, які живуть в Румунії багатство української
    культури. Бухарестській філії вдалося зробити це, а саме показати як вміють
    українці Румунії зберігати наші звичаї та наші традиції та що важливо
    передавати це все знання новому поколінню. Також дуже важливо, щоб у всіх регіонах
    Румунії відбувалися такі події. Кожен повіт Румунії має свої специфічні
    традиції та обряди і треба показати їх, щоб наше молоде покоління
    їх не забувало. На мою думку захід був владий, поздоровляю організаторів,
    а саме комітет Бухарестської філії СУР за те що проводить такі заходи на
    високому рівні. І так як уточнили й представники інших нацменшин, депутати в
    Парламенті Румунії кожна нацменшина повинна зберігати свої звичаї й традиції та
    намагатися передавати їх далі. Треба подякувати уряду Румунії за те, що так
    вміло підтримує національні меншини, оскільки таким чином збагачується
    європейська культура, в тому числі культура національних меншин.»


    У своїй промові, головний редактор літературного журналу «Наш голос» Ірина
    Мойсей говорила про зв’язок українських
    веснянок із Різдвяними та Новорічними колядками та щедрівками, яскравим
    прикладом яких є славнозвісний «Щедрик», та великодніми гаївками й гагілками:
    «Веснянки, як і багато інших українських язичницьких традицій,
    дуже органічно влилися в релігійно-християнську обрядовість, головно різдвяну,
    новорічну, великодню, зробили її неповторною, барвистою, колоритною, бо частина
    веснянок трансформувалася в колядки і, головно, новорічні щедрівки, інша – у
    великодні гаївки, гагілки. Тому і зараз у Великодню ніч біля церков часто розпалюють
    вогнища, щоб спалити все зло, а в українські оселі на Новий рік прилітають
    ластівки з добрими новинами, а ще по всьому світу лунає славнозвісний «Щедрик» як відлуння давніх українських
    веснянок.»


    Генеральний секретар Союзу українців Румунії Ірина-Люба Горват розповіла
    про Весняний цикл свят та про обряди і повір’я українців Мараморощини,
    пов’язані з ними: «Висняний цикл свят починається 15 лютого
    – Стрітенням, потім 14 березня відзначається день «Явдохи», 22 березня – Сорок
    Святих, 30 березня – «Теплий Олекса», 7 квітня – «Благовіщення Пресвятої
    Богородиці», 25 квітня – «Вербна неділя» та 2 травня – «Великдень». Наприклад 14 березня, на Явдохи є таке повір’я, що господар має занести до хати талу
    воду, якою вмивається кожен член родини. Також цього дня жінки висівали в горщину
    розсаду, а молодь виконувала веснянки. 22 березня вшановували пам’ять
    40 святих мучеників Севастійських. Господині випікали пісну здобу – це
    було спеціальне обрядове тісто у вигляді 40 пташечок, які вважалося що
    повертаються з вирію. На 40 святих не можна працювати, тому що вважається,
    що той, хто працюватиме «заробить» 40 болячок. 30 березня – свято «Теплого Олекси»
    вважається днем, коли зима вже сходить нанівець. Цього дня пасічники відкривали
    вулики та просили в Бога медове літо. На Благовіщення не треба нічого
    позичати, щоб дім був наповнений багатством. Дівчата, після служби виходили й
    танцювали і просили весну, щоб прийшла скоріше. Цього дня не можна шити чи
    прясти, бо це може принести чвари в родині. На Вербну неділю вся родина йде до церкви
    святити вербові гілочки, якими потім «б’ють» домочадців, кажучи: «Не я б’ю,
    верба б’є, за тиждень – Великдень!». Цей ритуал символізує очищення та здоров’я. Великдень
    цього року припадає 2 травня. До цього свята люди готуються весь Страсний
    тиждень: прибирають двори, білять хати, готують святкову паску, та прикрашають
    писанки. Зберігся цікавий звичай на перший день Великодня коли хлопці і дівчата
    поливаються водою а це означає добробут, багатство і щастя. На другий день
    Великодня молодь починає різні великодні ігри, які ще сьогодні зберігаються у
    деяких українських селах.»

  • Міжетнічна зустріч «Весняні симфонії»

    Міжетнічна зустріч «Весняні симфонії»

    Бухарестська
    філія Союзу українців Румунії провела, 20 квітня, п’яту міжетнічну
    зустріч «Весняні симфонії». Представники етнічних українців, татар, італійців,
    чехів та словаків, сербів та болгар розповіли про свої весняні традиції та обряди, які
    успадкували від своїх предків та яких намагаються передавати наступному
    поколінню. Від
    української громади представили цікаві доповіді головний редактор
    літературного журналу «Наш голос» Ірина Мойсей, Генеральний секретар Союзу українців Румунії Ірина-Люба
    Горват та перший заступник голови СУР Богдан Мойсей. Виступили з концертом пісень
    Наталія Панчек-Колотило (скрипка), Дан Васілеску (гітара) та Зеновія Мандюк (голос).


    Голова Союзу українців Румунії, депутат Микола Мирослав Петрецький поділився
    своїми думками від
    участі у заході: «Союз українців
    Румунії організовує щороку понад 300 заходів для того щоб зберігати мову і
    традиції, щоб показати всім тим, які живуть в Румунії багатство української
    культури. Бухарестській філії вдалося зробити це, а саме показати як вміють
    українці Румунії зберігати наші звичаї та наші традиції та що важливо
    передавати це все знання новому поколінню. Також дуже важливо, щоб у всіх регіонах
    Румунії відбувалися такі події. Кожен повіт Румунії має свої специфічні
    традиції та обряди і треба показати їх, щоб наше молоде покоління
    їх не забувало. На мою думку захід був владий, поздоровляю організаторів,
    а саме комітет Бухарестської філії СУР за те що проводить такі заходи на
    високому рівні. І так як уточнили й представники інших нацменшин, депутати в
    Парламенті Румунії кожна нацменшина повинна зберігати свої звичаї й традиції та
    намагатися передавати їх далі. Треба подякувати уряду Румунії за те, що так
    вміло підтримує національні меншини, оскільки таким чином збагачується
    європейська культура, в тому числі культура національних меншин.»


    У своїй промові, головний редактор літературного журналу «Наш голос» Ірина
    Мойсей говорила про зв’язок українських
    веснянок із Різдвяними та Новорічними колядками та щедрівками, яскравим
    прикладом яких є славнозвісний «Щедрик», та великодніми гаївками й гагілками:
    «Веснянки, як і багато інших українських язичницьких традицій,
    дуже органічно влилися в релігійно-християнську обрядовість, головно різдвяну,
    новорічну, великодню, зробили її неповторною, барвистою, колоритною, бо частина
    веснянок трансформувалася в колядки і, головно, новорічні щедрівки, інша – у
    великодні гаївки, гагілки. Тому і зараз у Великодню ніч біля церков часто розпалюють
    вогнища, щоб спалити все зло, а в українські оселі на Новий рік прилітають
    ластівки з добрими новинами, а ще по всьому світу лунає славнозвісний «Щедрик» як відлуння давніх українських
    веснянок.»


    Генеральний секретар Союзу українців Румунії Ірина-Люба Горват розповіла
    про Весняний цикл свят та про обряди і повір’я українців Мараморощини,
    пов’язані з ними: «Висняний цикл свят починається 15 лютого
    – Стрітенням, потім 14 березня відзначається день «Явдохи», 22 березня – Сорок
    Святих, 30 березня – «Теплий Олекса», 7 квітня – «Благовіщення Пресвятої
    Богородиці», 25 квітня – «Вербна неділя» та 2 травня – «Великдень». Наприклад 14 березня, на Явдохи є таке повір’я, що господар має занести до хати талу
    воду, якою вмивається кожен член родини. Також цього дня жінки висівали в горщину
    розсаду, а молодь виконувала веснянки. 22 березня вшановували пам’ять
    40 святих мучеників Севастійських. Господині випікали пісну здобу – це
    було спеціальне обрядове тісто у вигляді 40 пташечок, які вважалося що
    повертаються з вирію. На 40 святих не можна працювати, тому що вважається,
    що той, хто працюватиме «заробить» 40 болячок. 30 березня – свято «Теплого Олекси»
    вважається днем, коли зима вже сходить нанівець. Цього дня пасічники відкривали
    вулики та просили в Бога медове літо. На Благовіщення не треба нічого
    позичати, щоб дім був наповнений багатством. Дівчата, після служби виходили й
    танцювали і просили весну, щоб прийшла скоріше. Цього дня не можна шити чи
    прясти, бо це може принести чвари в родині. На Вербну неділю вся родина йде до церкви
    святити вербові гілочки, якими потім «б’ють» домочадців, кажучи: «Не я б’ю,
    верба б’є, за тиждень – Великдень!». Цей ритуал символізує очищення та здоров’я. Великдень
    цього року припадає 2 травня. До цього свята люди готуються весь Страсний
    тиждень: прибирають двори, білять хати, готують святкову паску, та прикрашають
    писанки. Зберігся цікавий звичай на перший день Великодня коли хлопці і дівчата
    поливаються водою а це означає добробут, багатство і щастя. На другий день
    Великодня молодь починає різні великодні ігри, які ще сьогодні зберігаються у
    деяких українських селах.»

  • Національний конкурс «Історія і традиції українців»

    Національний конкурс «Історія і традиції українців»

    У місті Сучава відбувся XI-ий Національний конкурс «Історія і традиції українців», спрямований на збереження етнічної та культурної ідентичності української меншини, залучення української молоді до вивчення рідної мови та історії, виховування пошани до українських традицій, а також утвердження міжкультурного діалогу. Цього року конкурс був організований Сучавською філією Союзу українців Румунії, в партнерстві з Сучавським повітовим шкільним інспекторатом та Сучавським національним коледжем імені Міхая Емінеску та пройшов у форматі онлайн через коронавірусні обмеження.


    Вже традиційний Національний конкурс «Історія і традиції українців» проходив у трьох розділах: «есе», «фотографія» та «презентація певного звичаю чи обряду» та у 4-х вікових категоріях. Всього взяли участь 127 дітей: дошкільнята та учні від підготовчих класів до 12-их класів, які вивчають українську мову або навчаються рідною українською мовою з Марамуреського, Сату-Марського, Тіміського та Сучавського повітів. Учні-учасники під керівництвом своїх викладачів відправили організаторам упродовж травня свої письмові твори, відеозаписи та фотографії, в яких представили певний звичай або обряд, специфічний своєму краю. Наприкінці травня журі, до складу якого ввійшли вчителі української мови, оцінило роботи та визначило переможців кожної вікової категорії: дитсадочка, початкових класів, гімназії та ліцею, а Союз українців Румунії надав грошові премії та дипломи, які були вручені дітям головами повітових філій Союзу українців Румунії та вчителями української мови і музики.


    ucra-concurs-suceava-traditii.png

    Шкільний інспектор Лучія Мігок, ініціатор цього конкурсу, яка викладає українську мову в Сучавському національному коледжі імені Міхая Емінеску розповіла як пройшло цьогорічне змагання: «Цього року в конкурсі взяли участь 127 дітей у трьох розділах: «есе», де учні повинні були написати есе про звичай або обряд українців, які проживають в Румунії; «фотографія» на ту саму тему але і про рідне село, школу, церкву, а також «презентація певного звичаю або обряду», де діти повинні були зробити відеозапис, в якому мали розповісти про певний звичай. Взяли участь діти дошкільного віку, початкових класів, гімназії та ліцею. Всі представилися дуже гарно. Порівняно з минулими роками у розділі «есе» на цей раз записалося більше учнів, що нас дуже радує, оскільки ми запримітили, що учні бажають випробувати свій творчий талант. Серед найцікавіших робіт «есе», я б згадала: «Зимові свята у рідному селі»,«Великодні звичаї», «Традиційне українське весілля», «Ремесла і традиції мого села», «Історія Шербівецької православної церкви», «Історія Радівецької греко-католицької церкви», «Українська вишивка у селі Балківці» «Прикрашання яєць», тощо. Цікавими моментами були також відео-матеріали, такі як: «Українські вечорниці» учнів школи Вишньої Рівни Марамороського повіту, координатор вчителька Лариса Петрецька, «Великодні звичаї» учнів школи з Келінешть-Купаренку Сучавського Повіту, координатор вчителька Лоредана Миндрештяну та «Вівчарські звичаї» учнів школи Мілішівці Сучавського повіту, координатор вчителька Лілі Мітітел. Гарними були також індивідуальні відеозаписи учнів, які представили українські звичаї та обряди, серед яких: «Традиції та обряди на Святого Андрія», «Великодній кошик», «Великодні звичаї», «Вівчарські звичаї» та інші. Журі мало оцінити також дуже гарні та якісні фотографії, зроблені учнями, на яких були зображенні звичаї і традиції, народне вбрання українців, школи, церкви тощо. Журі мало нелегку справу, оскільки роботи учнів були дуже добрі. Сподіваємося, що наступного року ми зможемо провести конкурс у звичайних умовах, оскільки одними з головних цілей нашого конкурсу, окрім заохочення юних українців зберігати рідну мову, історію, традиції та звичаї своїх предків та виявлення нових талантів, є також утвердження міжкультурного діалогу, встановлення нових знайомств та дружніх контактів між дитячими колективами та вчителями.»

    ucra-concurs-obiceiurile-ucrainenilor.png

    Голова Сучавської філії Союзу українців Румунії, шкільний інспектор Ілля Саучук сказав, що Союз українців Румунії надав грошові премії переможцям, а також призи за участь. «Було 11 перших премій, 10 других премій, 9 третіх премій та 8 відзнак для всіх трьох розділів: есе, фотографія та презентація певного звичаю чи обряду, враховуючи всі вікової категорії. Слід уточнити, що у виставковому залі імені Тараса Шевченка Сучавської філії Союзу українців Румунії буде влаштована фотовиставка, де будуть представлені фотографії учнів-учасників конкурсу «Історія і традиції українців Румунії», для того щоб популяризувати українські традиції та звичаї, та щоб всі, хто відвідує Сучавську філію СУР мали можливість побачити їх. У XI-му конкурсі «Історія і традиції українців Румунії» взяла участь велика кількість учнів, навіть більше ніж минулими роками. Дякуємо всім учасникам, а також вчителям, які підготували учнів. Дякуємо СУР за надані грошові премії, Сучавському шкільному повітовому інспекторату за дипломи, Сучавському коледжу імені Міхая Емінеску за технічну підтримку, та повітовим філіям СУР за співпрацю», – додав Ілля Саучук.


    Українці Румунії мають гарні звичаї і традиції, які збагачують українську культуру, що має свій внесок у розвитку національної культури. Національний конкурс «Історія і традиції українців» дає можливість учням підвищити обізнаність та пропагувати багатство та красу українських традицій та рідної української мови, а також показати свій талант.

  • Національний конкурс «Історія і традиції українців»

    Національний конкурс «Історія і традиції українців»

    У місті Сучава відбувся XI-ий Національний конкурс «Історія і традиції українців», спрямований на збереження етнічної та культурної ідентичності української меншини, залучення української молоді до вивчення рідної мови та історії, виховування пошани до українських традицій, а також утвердження міжкультурного діалогу. Цього року конкурс був організований Сучавською філією Союзу українців Румунії, в партнерстві з Сучавським повітовим шкільним інспекторатом та Сучавським національним коледжем імені Міхая Емінеску та пройшов у форматі онлайн через коронавірусні обмеження.


    Вже традиційний Національний конкурс «Історія і традиції українців» проходив у трьох розділах: «есе», «фотографія» та «презентація певного звичаю чи обряду» та у 4-х вікових категоріях. Всього взяли участь 127 дітей: дошкільнята та учні від підготовчих класів до 12-их класів, які вивчають українську мову або навчаються рідною українською мовою з Марамуреського, Сату-Марського, Тіміського та Сучавського повітів. Учні-учасники під керівництвом своїх викладачів відправили організаторам упродовж травня свої письмові твори, відеозаписи та фотографії, в яких представили певний звичай або обряд, специфічний своєму краю. Наприкінці травня журі, до складу якого ввійшли вчителі української мови, оцінило роботи та визначило переможців кожної вікової категорії: дитсадочка, початкових класів, гімназії та ліцею, а Союз українців Румунії надав грошові премії та дипломи, які були вручені дітям головами повітових філій Союзу українців Румунії та вчителями української мови і музики.


    ucra-concurs-suceava-traditii.png

    Шкільний інспектор Лучія Мігок, ініціатор цього конкурсу, яка викладає українську мову в Сучавському національному коледжі імені Міхая Емінеску розповіла як пройшло цьогорічне змагання: «Цього року в конкурсі взяли участь 127 дітей у трьох розділах: «есе», де учні повинні були написати есе про звичай або обряд українців, які проживають в Румунії; «фотографія» на ту саму тему але і про рідне село, школу, церкву, а також «презентація певного звичаю або обряду», де діти повинні були зробити відеозапис, в якому мали розповісти про певний звичай. Взяли участь діти дошкільного віку, початкових класів, гімназії та ліцею. Всі представилися дуже гарно. Порівняно з минулими роками у розділі «есе» на цей раз записалося більше учнів, що нас дуже радує, оскільки ми запримітили, що учні бажають випробувати свій творчий талант. Серед найцікавіших робіт «есе», я б згадала: «Зимові свята у рідному селі»,«Великодні звичаї», «Традиційне українське весілля», «Ремесла і традиції мого села», «Історія Шербівецької православної церкви», «Історія Радівецької греко-католицької церкви», «Українська вишивка у селі Балківці» «Прикрашання яєць», тощо. Цікавими моментами були також відео-матеріали, такі як: «Українські вечорниці» учнів школи Вишньої Рівни Марамороського повіту, координатор вчителька Лариса Петрецька, «Великодні звичаї» учнів школи з Келінешть-Купаренку Сучавського Повіту, координатор вчителька Лоредана Миндрештяну та «Вівчарські звичаї» учнів школи Мілішівці Сучавського повіту, координатор вчителька Лілі Мітітел. Гарними були також індивідуальні відеозаписи учнів, які представили українські звичаї та обряди, серед яких: «Традиції та обряди на Святого Андрія», «Великодній кошик», «Великодні звичаї», «Вівчарські звичаї» та інші. Журі мало оцінити також дуже гарні та якісні фотографії, зроблені учнями, на яких були зображенні звичаї і традиції, народне вбрання українців, школи, церкви тощо. Журі мало нелегку справу, оскільки роботи учнів були дуже добрі. Сподіваємося, що наступного року ми зможемо провести конкурс у звичайних умовах, оскільки одними з головних цілей нашого конкурсу, окрім заохочення юних українців зберігати рідну мову, історію, традиції та звичаї своїх предків та виявлення нових талантів, є також утвердження міжкультурного діалогу, встановлення нових знайомств та дружніх контактів між дитячими колективами та вчителями.»

    ucra-concurs-obiceiurile-ucrainenilor.png

    Голова Сучавської філії Союзу українців Румунії, шкільний інспектор Ілля Саучук сказав, що Союз українців Румунії надав грошові премії переможцям, а також призи за участь. «Було 11 перших премій, 10 других премій, 9 третіх премій та 8 відзнак для всіх трьох розділів: есе, фотографія та презентація певного звичаю чи обряду, враховуючи всі вікової категорії. Слід уточнити, що у виставковому залі імені Тараса Шевченка Сучавської філії Союзу українців Румунії буде влаштована фотовиставка, де будуть представлені фотографії учнів-учасників конкурсу «Історія і традиції українців Румунії», для того щоб популяризувати українські традиції та звичаї, та щоб всі, хто відвідує Сучавську філію СУР мали можливість побачити їх. У XI-му конкурсі «Історія і традиції українців Румунії» взяла участь велика кількість учнів, навіть більше ніж минулими роками. Дякуємо всім учасникам, а також вчителям, які підготували учнів. Дякуємо СУР за надані грошові премії, Сучавському шкільному повітовому інспекторату за дипломи, Сучавському коледжу імені Міхая Емінеску за технічну підтримку, та повітовим філіям СУР за співпрацю», – додав Ілля Саучук.


    Українці Румунії мають гарні звичаї і традиції, які збагачують українську культуру, що має свій внесок у розвитку національної культури. Національний конкурс «Історія і традиції українців» дає можливість учням підвищити обізнаність та пропагувати багатство та красу українських традицій та рідної української мови, а також показати свій талант.

  • Великодні звичаї й традиції українців Румунії

    Великодні звичаї й традиції українців Румунії

    Уже другий рік поспіль православні
    українські християни та греко-католики в Румунії відсвяткували Великодні свята в
    умовах пандемії коронавірусу.
    Цього
    року окремі обмежувальні
    заходи були
    скасовані та віруючі мали
    можливість брати участь у великодніх богослужіннях
    у
    церквах, йти з кошиками до храму, щоб
    освятити їх до святкового столу та дотримуватися інших успадкованих від своїх предків церковно-обрядових та народних звичаїв. Сьогодні, ми представимо вам кілька з
    найгарніших та найулюбленіших великодніх звичаїв і традицій українців Румунії.


    Вербна неділя




    Тиждень до Великодня, у шосту неділю Великого
    посту, святкується Вербна неділя. Релігійна назва цієї неділі є Вхід Господній
    в Єрусалим. За Євангелією від Івана, у цей день Іісус Христос воскресив
    померлого Лазаря. Це диво дуже вразило людей, які в знак поваги вітали і
    стелили дорогу Ісусу пальмовими листями, коли він увійшов в Єрусалим. В країнах
    де це дерево не росте, воно було замінене гілочками верби. На Вербну, Шуткову
    або Бичкову неділю, як ще називають її українці Румунії в залежності від
    регіону де вони проживають, зберігся звичай не боляче бити друзів і
    рідню освяченими в церкві вербовими гілочками, кажучи: «Не я б’ю, шутка б’є, за
    тиждень – Великдень!. А це робиться для того щоб додати тілу здоров’я та
    охороняти від злих духів. Потім освячені вербові гілочки (шутки) ставлять біля
    ікон, щоб уберегти помешкання від неприємностей та від нечистої сили. У разі
    великої бурі кидається поламану шутку у вогонь і кажуть: «Хай хмари на небі
    розійдуться так, як розійшовся дим від цієї шутки».


    Розпис писанок


    Розписування писанок це давній звичай зокрема
    українців Сучавського та Ботошанського повітів. Розпис яєць у гуцулів
    характеризується спеціальною технікою, чудовим колоритом та багатством
    рослинних і тваринних мотивів, а останнім часом багато інших, які мають свою
    символіку. Гуцули зберегли давню воскову техніку розпису яєць. Контури орнаментальних мотивів наносяться на
    яйця розтопленим воском за допомогою писачка або кірки. Серед
    орнаментів рослинні та тваринні мотиви, такі як: дубове листя, баранячі роги, колосок,
    баранці, олені, коні, птахи, дерево, риба, а серед геометричних мотивів,
    наступні: кривулка, безконечник, трикутник, блискавка, драбинка.У останні роки
    писанкарки почали писати нові мотиви, як на приклад образ святих, Ісуса Христа
    та Пресвятої Діви. На яйцях також малюються ікони. Із писанкою на Великдень
    пов’язують сподівання на краще життя, добробут, силу, здоров’я та відродження.




    «Ходити за кукуцами» на Живний
    Четвер


    В окремих українських селах Марамуреського
    повіту, на Живний Четвер, зберігся звичай «ходити за кукуцами». Діти ходять від
    хати до хати та сповіщають про прихід Великодня, отримуючи кукуци. А кукуци це
    спеціальний хлібчик випечений у печі ґаздинями. Давно вони отримували крім
    кукуца і яйця зокрема від хрещених батьків. У наші дні,
    діти отримують зокрема солодощі: цукерки та шоколад тощо.




    Великодні кошики



    Приготування великодніх кошиків це інший
    гарний звичай. У залежності від регіону, у великодній кошик кладуть: паску,
    калач, баби, писанки або яйця, м’ясні продукти, бринзу, масло, рибу, cіль,
    вино, свічку. Останнім часом ставлять у кошик і тістечка. Кошики з великою
    майстерністю готують українські домогосподарки, їх прикрашають квітами і
    накривають вишитими рушниками.




    Освячення пасок



    Найгарніший та найбільш очікуваний момент є
    освячення пасок. Першого дня Великодня, після Святої Літургії християни
    виходять на подвір’я церкви, де залишили свої кошики. Зазвичай, кожна сім’я має
    своє місце. Священик виходить з церкви із процесією, тричі обходить церкву,
    освячуючи паски та людей, промовляючи: Христос Воскрес! а віруючі
    відповідають: Воістину Воскрес!. Потім, всі співають чудову пісню
    Христос Воскрес із смерті. Після цього християни спішать додому,
    сісти за великодній стіл. Після молитви Отче наш та пісні
    Христос Воскрес всі їдять цього дня лише страви з великоднього
    кошика.




    Великодні ігри



    У деяких селах з українським населенням ще
    проводяться «Великодні ігри». Протягом трьох днів Великодня, після обіду, діти,
    парубки та дівчата граються навколо церкви. Ці ігри здається пов’язані із
    веснянками дохристиянського періоду, коли всі раділи весні, а потім пристосували
    їх до цього великого християнського свята. Великодні ігри чекають всі, не лише
    діти, але і жінки та чоловіки, а також особи похилого віку. Всі беруть участь у
    них: одні граються, а інші дивляться та радіють. Серед великодніх ігор, які ще
    збереглися нагадуємо: Вербове колесо, Подоляночка,
    Нема Краля вдома, Ідіть задні, будете передні,
    Прутик, Я ходжу по торгу. Ціллю великодніх ігор є
    виявити хоробрість, мудрість та любов. Це добра нагода для молоді краще
    познайомитися між собою.

  • Великодні звичаї й традиції українців Румунії

    Великодні звичаї й традиції українців Румунії

    Уже другий рік поспіль православні
    українські християни та греко-католики в Румунії відсвяткували Великодні свята в
    умовах пандемії коронавірусу.
    Цього
    року окремі обмежувальні
    заходи були
    скасовані та віруючі мали
    можливість брати участь у великодніх богослужіннях
    у
    церквах, йти з кошиками до храму, щоб
    освятити їх до святкового столу та дотримуватися інших успадкованих від своїх предків церковно-обрядових та народних звичаїв. Сьогодні, ми представимо вам кілька з
    найгарніших та найулюбленіших великодніх звичаїв і традицій українців Румунії.


    Вербна неділя




    Тиждень до Великодня, у шосту неділю Великого
    посту, святкується Вербна неділя. Релігійна назва цієї неділі є Вхід Господній
    в Єрусалим. За Євангелією від Івана, у цей день Іісус Христос воскресив
    померлого Лазаря. Це диво дуже вразило людей, які в знак поваги вітали і
    стелили дорогу Ісусу пальмовими листями, коли він увійшов в Єрусалим. В країнах
    де це дерево не росте, воно було замінене гілочками верби. На Вербну, Шуткову
    або Бичкову неділю, як ще називають її українці Румунії в залежності від
    регіону де вони проживають, зберігся звичай не боляче бити друзів і
    рідню освяченими в церкві вербовими гілочками, кажучи: «Не я б’ю, шутка б’є, за
    тиждень – Великдень!. А це робиться для того щоб додати тілу здоров’я та
    охороняти від злих духів. Потім освячені вербові гілочки (шутки) ставлять біля
    ікон, щоб уберегти помешкання від неприємностей та від нечистої сили. У разі
    великої бурі кидається поламану шутку у вогонь і кажуть: «Хай хмари на небі
    розійдуться так, як розійшовся дим від цієї шутки».


    Розпис писанок


    Розписування писанок це давній звичай зокрема
    українців Сучавського та Ботошанського повітів. Розпис яєць у гуцулів
    характеризується спеціальною технікою, чудовим колоритом та багатством
    рослинних і тваринних мотивів, а останнім часом багато інших, які мають свою
    символіку. Гуцули зберегли давню воскову техніку розпису яєць. Контури орнаментальних мотивів наносяться на
    яйця розтопленим воском за допомогою писачка або кірки. Серед
    орнаментів рослинні та тваринні мотиви, такі як: дубове листя, баранячі роги, колосок,
    баранці, олені, коні, птахи, дерево, риба, а серед геометричних мотивів,
    наступні: кривулка, безконечник, трикутник, блискавка, драбинка.У останні роки
    писанкарки почали писати нові мотиви, як на приклад образ святих, Ісуса Христа
    та Пресвятої Діви. На яйцях також малюються ікони. Із писанкою на Великдень
    пов’язують сподівання на краще життя, добробут, силу, здоров’я та відродження.




    «Ходити за кукуцами» на Живний
    Четвер


    В окремих українських селах Марамуреського
    повіту, на Живний Четвер, зберігся звичай «ходити за кукуцами». Діти ходять від
    хати до хати та сповіщають про прихід Великодня, отримуючи кукуци. А кукуци це
    спеціальний хлібчик випечений у печі ґаздинями. Давно вони отримували крім
    кукуца і яйця зокрема від хрещених батьків. У наші дні,
    діти отримують зокрема солодощі: цукерки та шоколад тощо.




    Великодні кошики



    Приготування великодніх кошиків це інший
    гарний звичай. У залежності від регіону, у великодній кошик кладуть: паску,
    калач, баби, писанки або яйця, м’ясні продукти, бринзу, масло, рибу, cіль,
    вино, свічку. Останнім часом ставлять у кошик і тістечка. Кошики з великою
    майстерністю готують українські домогосподарки, їх прикрашають квітами і
    накривають вишитими рушниками.




    Освячення пасок



    Найгарніший та найбільш очікуваний момент є
    освячення пасок. Першого дня Великодня, після Святої Літургії християни
    виходять на подвір’я церкви, де залишили свої кошики. Зазвичай, кожна сім’я має
    своє місце. Священик виходить з церкви із процесією, тричі обходить церкву,
    освячуючи паски та людей, промовляючи: Христос Воскрес! а віруючі
    відповідають: Воістину Воскрес!. Потім, всі співають чудову пісню
    Христос Воскрес із смерті. Після цього християни спішать додому,
    сісти за великодній стіл. Після молитви Отче наш та пісні
    Христос Воскрес всі їдять цього дня лише страви з великоднього
    кошика.




    Великодні ігри



    У деяких селах з українським населенням ще
    проводяться «Великодні ігри». Протягом трьох днів Великодня, після обіду, діти,
    парубки та дівчата граються навколо церкви. Ці ігри здається пов’язані із
    веснянками дохристиянського періоду, коли всі раділи весні, а потім пристосували
    їх до цього великого християнського свята. Великодні ігри чекають всі, не лише
    діти, але і жінки та чоловіки, а також особи похилого віку. Всі беруть участь у
    них: одні граються, а інші дивляться та радіють. Серед великодніх ігор, які ще
    збереглися нагадуємо: Вербове колесо, Подоляночка,
    Нема Краля вдома, Ідіть задні, будете передні,
    Прутик, Я ходжу по торгу. Ціллю великодніх ігор є
    виявити хоробрість, мудрість та любов. Це добра нагода для молоді краще
    познайомитися між собою.

  • Великдень у румунів

    Великдень у румунів

    Свято Великодня, якому передує
    Страсний тиждень, зберігає низку
    зональних диференційованих традицій,
    але які концентрують у своїй структурі
    всю духовну значимість події. Дата
    Великодня обчислюється по-різному для
    православної та католицької культур,
    відповідно, цього року йдеться
    про різницю в один
    місяць між цими двома
    подіями. Пояснює Делія Шуйоган,
    етнолог Північного університету
    Бая-Маре: «Весняне рівнодення
    стає загальним елементом для обчислення
    дати Великодня у всіх календарях. Ми
    маємо юліанський календар, за яким
    слідують православні християни, і
    григоріанський, якого дотримуються
    римо-католики. Між двома календарями
    різниця становить 13 днів. Таким чином,
    залежно від двох моментів, обчислюється
    й дата Повного Місяця. Якщо у православних,
    Повний місяць припадає в неділю, то
    Великдень відзначається через тиждень.
    Теж так обчислюється дата Великодня за
    григоріанським календарем, з різницею
    в 13 днів, що генерує й переміщення
    відповідної дати. Важливо пам’ятати, що
    Великдень – це свято, яке стосується
    Місяця, а не Сонця, як це відбувається
    у випадку з Різдвом. Це, очевидно,
    безпосередньо впливає на традиції та
    звичаї. Як правило, римо-католицький
    Великдень святкується перед православним.»



    Страсний тиждень сповнений глибоких
    значень. Весь період відзначається
    тверезим ставленням до всіх аспектів
    суспільного життя, а
    мешканці румунських сіл
    поважають таку поведінку
    без винятку. Сабіна Іспас, директор
    Бухарестського інституту
    етнографії та фольклору Костянтина
    Бреїлою:
    «Особливо два дні навантажені символікою
    і ритуальними діями і жестами, які були
    абсолютно обов’язковими для традиційного
    суспільства. Це Великий Четвер, коли
    востаннє поминалися мертві. Давним-давно,
    в деяких районах південної Румунії, як
    свідчать документи XVI століття,
    запалювалися вогні біля місць поховання.
    Це не палаючий і спалюючий вогонь, але
    той, що носить значення світла. Це форма
    вираження божественної енергії, яка
    повинна проявлятися протягом подій,
    які відбуватимуться в наступні дні і
    ночі. Це період, коли щовечора, після
    заходу сонця, у церквах відправляються
    Денії (специфічні богослужіння Страсного
    тижня, що складається з 12 Євангелій). У
    Страсний четвер, традиційно фарбують
    яйця, приносять в жертву пасхальне ягня
    і приготовляють Пасху. Це символічне,
    алегоричне навантаження всіх цих дій,
    що відбувалися в домогосподарствах і
    передували Воскресінню Ісуса Христа в
    суботу вночі. Страсна п’ятниця – це день
    розп’яття Ісуса Христа на Голгофі, це
    найпісніший день Великого посту.»





    Дуже важливим є вечір з суботи на неділю.
    Ніхто не спить, підпалюються вогні в
    садах, а опівночі всі повинні бути
    присутніми в церкві. До церкви віряни
    приносять палаючі білі свічки. Опівночі
    всі свічки гасяться. Ще палаюча свічка
    символізує відродження Христа. Палаюче
    світло, життя, передається людьми від
    однієї свічки до іншої. Ці свічки віряни
    приносять додому, бо вони захищають
    сім’ю цілий рік. Це унікальна картина -
    шлях вірян до своїх домогосподарств із
    запаленими свічками. Однак свято не
    закінчується цією процесією.
    У суботу, в традиційному
    суспільстві, люди завершували роботу
    і готувалися морально, духовно до свята.
    Вони не готувалися до розваг, а до зовсім
    іншого. Люди готувалися до цієї виняткової
    події, збирання пасхального кошика.
    Ніколи, традиційно румуни не споживали
    жодну страву до її благословення
    священником. Отже, і цей
    великодній кошик був також формою
    благословення всіх продуктів та страв,
    що споживалися за святковим великоднім
    столом. Центральним елементом
    великоднього кошика була писанка.
    Забарвлення писанок та приготування
    традиційних страв – основні заняття
    цього періоду в домогосподарствах
    Румунії. Марамуреш (історичний регіон
    на півночі Румунії) є одним із найбільш
    консервативних районів що стосується
    великодніх звичаїв. Сабіна Іспас пояснює:
    «Писанка має, звичайно, єврейське
    коріння. Не забудьмо, жовту писанку
    поміщали в середині єврейської Пасхи,
    а поряд ставили гіркі бур’яни.
    Традиційно, у нас яйця фарбували у
    червоний колір. Радість різних відтінків
    жовтого, зеленого, синього та інших, а
    також забарвлення яєць, у наші дні, з
    все більш дивними мотивами і не має
    абсолютно ніякого відношення до специфіки
    свята.»




    Постити люди перестають лише
    у неділю
    вранці, після того, як вони
    приносять із церкви кошики
    із освяченими традиційними стравами. Освячення
    кошиків -
    дуже красивий ритуал.
    Атмосфера перед
    церквами вражаюча:
    ряди людей несуть покриті
    вишитими рушниками кошики,
    кожен із яких є ознакою самобутності
    цієї нації. Незалежно від того, як його
    святкують, Великдень у всіх регіонах
    Румунії залишається нагодою для спільної
    радості, дуже важливою подією, що об’єднує
    членів сільських громад.

  • Туристичні пам’ятки повіту Гаргіта

    Туристичні пам’ятки повіту Гаргіта




    Сьогодні ми запрошуємо до
    східної Трансільванії, точніше до Гаргітського повіту. Цей регіон з дивовижними
    краєвидами та унікальними визначними туристичними пам’ятками, особливо
    підходить для відпочинку сімей з дітьми. Ми поговоримо про Червоне озеро, одне
    з найкрасивіших у Румунії, про соляну шахту Прайд, а також про тамтешні історичні
    пам’ятки. Усе це може зробити вашу відпустку незабутньою, незалежно від того чи
    йдеться про кількаденний відпочинок у повіті Гаргіта або про тривале
    перебування.

    Карой Сабо, виконавчий директор Асоціації міжгромадського розвитку
    Гаргіти. «Повіт Гаргіта – гірський район з дуже гарними ландшафтами, територія
    якого становить 6600 квадратних км. Ви знайдете в нас гірський, помірний
    континентальний клімат. У нас є як унікальні пейзажі, так і визначні пам’ятки:
    наприклад, озеро Св. Анни або соляну шахту Прайд. Однак не менш відомими є Червоне
    озеро, ущелина Біказ, Беїле Тушнад, Шумулєу Чук, курорт Борсек або кераміка Корунд.
    Ці райони добре розвинуті з туристичної точки
    зору і щорічно приймають сотні тисяч туристів. Але є й також населені пункти,
    які стрімко розвиваються останнім часом, як наприклад Топліца, Зетя чи Ордогею
    Секуєск.»




    Курорт Беїле
    Тушнад назвають «Маленькою Швейцарією». Термальні води, багаті мінералами,
    клімат, природна краса є лише декількома терапевтичними факторами для лікування
    серцевих, серцево-судинних, травних, кишкових, рухових та ендокринних розладів,
    – каже Аттіла Пілбат, менеджер екотуристичної одиниці в Баїле Тушнад. «Курорт Беїле
    Тушнад я рекомендую через чудовий ландшафт та заповідні території, саме тому ми
    сертифікували цей пункт як екотуристичний. Тут ми маємо озеро Св. Анни, єдине
    озеро вулканічного походження на південному сході Європи. Також тут ви можете
    знайти безліч ендемічних, комахоїдних рослин, які приваблюють туристів. У нас є
    тематичні стежки і мінеральні води та мофети є іншими принадами цього курорту.
    Є багато інших можливостей проведення вільного часу. Я б згадав мезотермальний
    басейн, який нещодавно був відновлений та повернутий у туристичну мережу
    завдяки європейським інвестиціям. В даний час комплекс відповідає міжнародним
    стандартам. Поруч ми маємо природний заповідник Тіновул Мохош. До нього є
    легкодоступний тематичний маршрут. Курорт Беїле Тушнад також відомий великою
    популяцією ведмедів, які іноді гуляють по курорту навіть вдень. Але туристи, у
    супроводі екскурсовода, можуть побачити їх і в обсерваторіях в безпечних умовах.»




    Не востаннє, але не менш
    важливе, гірськолижна траса Тушнад порівняно нова і рекомендована для
    лижників-початківців, оскільки має низький ступінь складності. Схил завдовжки
    500 м обладнаний підйомниками та сніговими гарматами. Ми продовжуємо нашу подорож
    повітом Гаргіта разом із Карой Сабо, виконавчим директором Асоціації міжгромадського
    розвитку в Гаргіті. «Більше шістсот тисяч туристів щороку відвідують соляну копальню
    Прайд. Це справжня сольова конструкція. Уявіть собі собор площею кілька сотень
    квадратних кілометрів висотою сто метрів, де все, від стін до стелі, зроблено з
    солі. З іншого боку, район Червоного озера та ущелин Біказ славиться неймовірно
    гарними краєвидами із швидкими річками, що протікають крізь гори. 82% населення
    Гаргітського повіту є етнічними угорцями, тож це унікальний етнічний культурний
    простір в Румунії, де одяг, страви та звичаї відрізняються. Тут дуже
    сподобається любителям історичного туризму. Наприклад, я би порадив відвідати укріплену
    церкву в Диржу, яка входить до список об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Крім
    того, Шумулєу Чук є дуже важливим з релігійної точки зору місцем, де у 2019
    році побував навіть Папа Римський Франциск. У повіті є близько 600 сертифікованих
    одиниць розміщення, а іноді, в сезон, вони виявляються недостатніми.»




    Любителі
    адреналіну можуть спробувати літні бобові доріжки. У Гаргіті ви знайдете два
    такі місця. Один у Борсеку, а інший у населеному пункті Лунка де Сус. Про ці, а
    також про інші туристичні принади можна більше дізнатися і, завантаживши
    мобільний застосунок «Visit Harghita/Відвідай Гаргіту» або зайшовши на веб-сайт з
    однойменною назвою, каже Карой Сабо, виконавчий директор Асоціації міжгромадського
    розвитку в Гаргіті. «Бренд, з яким ми просуваємо район – це «Visit Harghita».
    На нашому веб-сайті visitharghita.com представлені всі об’єкти, які ми вважаємо
    важливими для туристів, а також місцеві народні майстри. Є промисли, які збереглися
    до наших днів і ви можете побачити ковалів, гончарів. Водночас ви знайдете
    кулінарні рецепти страв, які готують лише в районі Гаргіти. Kurtos Kalacs – це
    особливий десерт, бренд, вже відомий у всьому світі. У Гаргітському повіті
    панує тиша, тому він ідеальний для сімейних відпусток. Однак є й кілька багатолюдних
    подій. Наприклад, щороку на паломництво до Шумулєу Чук збирається три-чотириста
    тисяч людей. Також десятки тисяч осіб беруть участь у фестивалі Тушваньос.»





    Гаргітська асоціація міжгромадського розвитку
    заснована місцевими громадами та має багато запланованих проєктів. Розповідає виконавчий
    директор Карой Сабо. «45 мерій є членами нашої асоціації і вони підтримують
    туризм. Хоча ми пережили атиповий період, ми розпочали ініціативу «family
    friendly», в рамках якої було сертифіковано 52 одиниці розміщення та ресторани,
    які належать до цієї категорії. Існує також проєкт Via Maria, паломницький
    шлях, який починається в Австрії і пролягає до Шумулєу Чук, а також доходить до
    міста П’ятри-Нямц та Буковини. Він має 1400 км, а ми хочемо його продовжити. Крім
    цього ми почали працювати з місцевими гідами, для яких це був важкий рік. Не
    було автобусів з туристами, але ми переконали їх завантажити свої програми на
    наш веб-сайт, тож на visitharghita.com ви можете знайти 96 програм з описом,
    фотографіями, цінами та номерами телефонів, з яких туристи можуть обрати ті
    напрямки, які найбільше до душі.»




    У Гаргіті варто
    відвідати й парк «Міні Трансільванія».
    Це буде чудовий досвід. Мета парку – представити архітектурне різноманіття
    багатокультурної Трансільванії на макетах, демонструючи найважливіші будівлі всіх країн регіону. Багато з
    виставлених будівель входять до Списку об’єктів Всесвітньої спадщини
    ЮНЕСКО. Отже, сьогодні ми ознайомили вас зі ще одним напрямком, готовим прийняти туристіву будь-яку пору року.

  • Новорічні традиції

    Новорічні традиції


    Новий рік є одним із свят року, яке відзначається дуже інтенсивно.
    Незалежно від часового пояса чи культури, біла ніч між роками відзначається у
    всіх регіонах земної кулі. Сімейні вечірки, з друзями або навіть на свіжому
    повітрі – вдалий час для кожного жителя планети.
    Однак, у певних зонах Румунії
    давні традиції ще замінюють сучасний спосіб святкування Нового року. Стародавні звичаї
    збереглися майже незмінними, новорічний стіл сам по собі є ритуалом.


    Сабіна
    Іспас, директор Бухарестського Інституту етнографії та фольклору імені Константіна Бреїлою розповідає: «Новий
    рік характеризується численними урочистими і святковими заходами, в тому
    числі добре відома Соркова. Це ритуал, специфічний усім румунам, це
    важлива форма вітання, тому що відбувається важлива передача енергії від
    рослинного світу до людського. Також специфічна колядка з плугом та
    Плугушор-ритуал вітання дітей, а й Великий плуг, чим займались дорослі, одружені
    люди з сім’ями. Згідно віруванням Великий плуг захищав від злих духів і
    благословляв, що є аспектом урочистого відзначення великого свята, з чого
    випливає і ритуал колядування. Віншувальники і ті, хто ходили з плугом
    відзначали Новий рік, і вся церемонія завершувалась так званим колядуванням на
    Івана Хрестителя.»


    Люди в традиційних громадах досі вірять, що новорічна ніч дає їм
    доступ до божественного плану. У народній традиції, передані привітання людям в спеціальні моменти року, на великі свята і на зламі років, вважаються
    єдиними дійсно важливими для суспільства і для кожної людини.
    Деталі подає Сабіна
    Іспас: «Різдвяні та Новорічні традиції пов’язані з відкриттям небес.
    Йдеться, до речі, про сприйняття, розуміння і прийняття акту Богоявлення. У
    всій силі, Божественність сходить на землю і на людей. Тому, стверджується, що
    відкриваються небеса оскільки Бог міг спілкуватися безпосередньо з його
    творінням, людиною. У ті особливі моменти, коли небеса відкриті, люди можуть
    дізнатись про те, що може їм трапитись протягом року, який починається. Це не
    ворожіння, як прийнято вважати, а послання, яке Бог направляє людям, коли може мати прямий контакт з ними.»




    Румуни з традиційних громад дотримувалися й певних забобонів.
    Існувало вірування, що злі духи бояться голосних шумів та світла, і тому на
    Новий рік запалювали великі вогнища і здіймали великий галас, щоб відігнати їх.
    Цей звичай був перейнятий сучасним суспільством через уже звичні феєрверки на
    рубежі року. Перекликання через село
    є іншим ритуалом, який шанують у етнофольклорних зонах Румунії в ніч між
    роками. Біля мікрофону Делія Суйоган: «Дуже
    гарний ритуал, який зберігся є переклик через село. Здобуття рівноваги означало примирення зі всім злим, скасування зла
    через його визнання. Тому вигукувалися включно і сварки між сусідами, членами
    сім’ї, та врегульовувалися елементи, які здавались, що порушують баланс в житті
    громади. Для всіх дівчат, які залишилися незаміжніми,
    для всіх парубків, які залишилися неодруженими цей ритуал відбувався, не як
    знак покарання, як його часто тлумачать неправильно. Цим ритуалом, вони глибше усвідомлювали свою позицію та її долали. Це також форма
    врегулювання з захисною функцією, особливо для громади, оскільки будь-який
    дисбаланс для певної особи являє собою дисбаланс для спільноти в цілому. Також
    у цей період проводяться примирення за столом. Кожен, хто посварився, кладе
    руки на стіл, на якому сидів різдвяний пиріг, і мириться. Цей період зимових
    канікул дуже гарний, бо люди справді відчувають потребу повернути рівновагу.»


    Новий рік має подвійну валентність – смерть року, що
    закінчується є моментом космічного відродження. Якщо маски танцюристів мають захисну
    функцію проти злих духів, є й віншування на Новий рік, що залишились із
    стародавніх ритуалів родючості. На Буковині, в новорічну ніч,
    замасковані починають колядувати вулицями сіл. Одягнені в костюми,
    які втілюють різні персонажі і фантастичні істоти, вони супроводжуються
    музикантами і викликають зацікавленість жителів села, які часто йдуть з ними.
    Парад, який проходить спочатку центром села, заходить потім до всіх
    домашніх господарств.


    Навіть
    якщо спеціальні заходи, впроваджені в
    умовах пандемії, суттєво замінили спосіб святкування Нового року, значення автентичних
    новорічних традицій залишаються
    незмінними протягом часу.

  • Різдвяні звичаї українців Румунії за новим стилем

    Різдвяні звичаї українців Румунії за новим стилем

    Сьогодні, 24 грудня, частина
    українців Румунії, які
    прийняли Григоріанський календар,
    святкують Святий вечір та готуються до
    великого свята Різдва Христового. Гостем нашої сьогоднішньої передачі є вчителька Анка Майданюк Штюбіану, яка народилися та провела дитинство в селі Негостина Сучавського
    повіту та вже багато років викладає українську мову в сусідньому селі Балківці. Вона добре обізнана з українськими різдвяними
    традиціями та звичаями, що зберіглися у цих двох селах, де компактно проживають
    етнічні українці.


    Свято Різдво Христове – це одне з найвеличніших свят
    і, мабуть, найбагатше народними обрядами і традиціями. Християни українських
    сіл Негостина та Балківці зустрічають Різдво
    Христове: прикрашеною ялинкою, святою вечерею, колядками та вінчуванням, поманою, яка подається за душі померлих рідних.





    Свята вечеря




    Свята вечеря складається із таких пісних
    страв: калач, варена пшениця (кутя), вар, галушки (голубці), біб, гриби, риба,
    фрукти, вареники. На Святий вечір вся родина має бути вдома, в жодному разі не треба сваритися,
    навіть з давніми ворогами бажано помиритися. Коли темрява огортає землю, сім’я
    сідає за столом, ґазда запалює свічку і всі моляться, промовляючи молитву Отче наш за себе, за рідних, які не могли прибути на вечерю, та за померлих.





    Помана за душі померлих




    Існує ще такий звичай
    на південній Буковині: на Святий вечір члени родини, сусіди, знайомі відвідують
    один одного і несуть поману за душу померлих родичів. Помана, яка подається в Негостині, складається із
    калача і так званої кіски (це калач подовгастої форми), тарілки, свічки, фруктів,
    солодощів та подарунку, якщо помана подається дітям. Колись добавляли до помани і потрішки страв із Святої
    вечері. У наші дні тільки деякі господині дотримуються цього звичаю.





    Колядування




    Різдво – це таке
    свято, коли нікого не забувають, кожна людина має відчути радість народження
    Божого Сина. А підсилюють радість Різдва колядки. Колядування – це
    давній звичай зимових (переважно Різдвяних) обходів із виконанням
    величально-поздоровчих пісень (колядок) і речитативних формул (вінчувань).
    Група чоловіків, неодруженої молоді, дітей заходить на подвір’я кожної хати,
    славить господарів, бажає їм здоров’я, щастя, щедрого врожаю, достатку, за що отримує
    певну винагороду. Дитяче колядування має спрощену форму – в основному, це
    прохання винагороди. По заході сонця, на Святий вечір, у вищеназваних
    селах , починають ходити від хати до хати малі колядники. У різних населених пунктах колядування має свої
    відмінності. У Негостині діти, окрім колядок на Святий Вечір, ходять із
    сценетою на релігійну тему, Іроди. Тут дотримується також давній звичай
    колядувати дівчатам; цього вечора парубки, разом із музикантами, ходять
    колядувати дівчатам, своїм подругам. Специфічна колядка дівчатам на Різдво, це
    – «Гей, у вині» (в Негостині ) й «Горі» (у Балківцях). У Балківцях діти
    колядують на Святий вечір та на перший день Різдва, у Негостині тільки на
    Святий вечір. В українських селах лунають колядки цілу ніч на Святий вечір і
    продовжується на перший, другий і третій день Різдва. Кажуть старші люди, що
    гріх спати, хто спить на Святий вечір, той проспить царство небесне, бо цього
    вечора відкриваються небеса і люди вечеряють разом із Богом.





    Інші різдвяні звичаї




    Колись побутували ще
    такі народні звичаї: в Негостині напередодні Різдва приносили до хати
    дрібненького сіна і розстелювали під білу скатертину на стіл. При цьому той, хто ніс сіно, промовляв знадвору під
    вікном: Кувок, кувок, сто курок, один кугутец, та й то без яєць, побіг куда
    побіг, додому нестися убіг! Це для того, щоб кури неслися, а квочки сиділи і
    курята виводили. Коли ставили святу вечерю, господині одну ложку куті виносили
    горобцям, щоб літом не робили шкоди на полі.





    Передача молодому поколінню різдвяних звичаїв




    Зимові звичаї
    найрізноманітніші та найбагатші. Вони прикрашають нам життя, радують душу і
    серце. На свята з повною силою відзиваються в душі людини давні звичаї батьків,
    дідусів і прадідів; згадується давнє минуле й переживається заново. Народившись
    в українській сім’ї, ще з дитинства я відчула чарівну красу зимових свят у
    рідному селі, яку тепер стараюся передати моїм учням. Так, що ми разом проводимо різні теми
    за програмою української мови де використовуємо інформації про традиції та
    звичаї рідної меншини. Протягом часу я за допомогою моїх учнів зібрала кілька
    давніх колядок зі села Балківці. Також, кожного року ми організували виставу із колядками
    й тематичними ісценізуваннями. Цього року, на жаль ми проводимо курси онлайн,
    але все ж таки ми не відмовилися від колядування, традицій та звичаїв. Учні
    гімназії розповіли в електронному форматі про зимові свята в їхній родині, із початковим
    класом ми організували коротеньку виставу онлайн. Хоча важко колядувати онлайн, через технічні причини, ми все ж таки із любов’ю дотримуємося
    цього звичаю, тому що колядки вважаються молитвами до Бога. На Буковині
    існує таке повір’я, що тоді, коли не буде лунати коляда в оселях, то нечиста
    сила запанує над цим краєм. Нехай цей прекрасний звичай не згасне ніколи, й щоб молоде
    покоління свято дотримувалося колядування. Боже поможи!