Tag: традиції

Сьогодні запрошуємо вас до Трансільванії. Нашу
уявну подорож ми розпочнемо з ознайомлення з найбільш репрезентативними пам’ятками
у місті Бістріца, центрі Бістріца-Несеудського повіту, а потім зупинимося на
бальнеологічному курорті Сиджордж-Бей і відвідаємо гірську місцевість. Тут
можна прогулятися верхи на конях, пройтися стопами графа Дракули або відпочити
на березі штучного озера.

Овідіу Бозбіч, радник в управлінні з питань освіти й
туризму мерії міста Бістріца, каже, що перша згадка про місто датується 1241
роком, коли татари вторглися до Трансільванії з Молдови. «Старі рукописи розповідають
про те, що тоді татари вбили 6 тис. мешканців, що доводить, що місто було
великим. Це найбільш північне саксонське місто в Трансільванії та є одним із семи
ярмарків-фортець, заснованих саксами. Місто називалося з початку Носа, а перша
документальна згадана з нинішньою назвою Бістріца або Бістріча датується 1264
роком. З огляду на те, що розміщене на кордоні з Молдовою і на вході до Трансільванії,
місто отримало й неофіційну назву «Ворота Трансільванії». У нас також є й талісман:
страус. У середньовічний період, тому що був одним з маловідомих птахів, страус
вважався єдиною живою істотою, яка може перетравити залізо. Він зображений і на
шоломі короля Угорщини Людовика I-го Анжуйського, який у 1363 році дав Бістріці
статус королівського вільного міста, разом з правом проводити ярмарок протягом
двох тижнів у серпні.»

У наші дні Бістріца є спокійним, сучасним містом, але старі
пам’ятки залишаються свідченням його багатого минулого. Їх можна відвідати
крок за кроком. Овідіу Бозбіч розповідає. «Екскурсію можна почати з
відвідання старого монастиря Ордену Братів Менших Конвентуальних Францисканців, в
якому нині діє православна церква. Монастир був побудований в 1270 році і є
найстарішою церквою в Бістріці. Це був францисканський монастир, потім
католицький храм, а тепер тут православна церква. Наступним об’єктом є символ
нашого міста Євангельська церква, побудована приблизно в XIV-му столітті, на руїнах старої романської церкви. З часом
вона була перебудована, а остання зміна архітектури, що дала церкві сучасний
вигляд, і зроблена в ренесансному стилі, датується 1560-1563 роками. Ці
роботи були здійснені італійським майстром, що залишився в історії як Пітер
Італус. Церква має вежу висотою 75 метрів, це найвища кам’яна вежа в
Трансільванії й оснащена ліфтом. У 2008 році були розпочаті масштабні
реконструкційні роботи, після руйнівної пожежі, другої за всю історію вежі та
церкви, перша сталася у 1857 році, а друга – 11 років тому. Тепер після
завершення реконструкції туристи можуть оглядати панораму міста з 40 метрової
висоти. Так само маємо Будинок срібла, в якому зараз діє Німецький культурний
центр. Він був побудований тим же майстром, який відреставрував церкву в 1560
році.»

Ті, у кого більше вільного часу, можуть провести його в інших, не
менш цікавих місцях повіту. Їх список довгий, каже Овідіу Бозбіч. «Ми маємо перевал Тіхуца, де є готель Замок Дракула на кордоні з
Сучавським повітом. Власники готелю-замку мають навіть склеп, з якого ввечері виходить актор, одягнутий у графа Дракулу. Неподалік у горах знаходиться дуже гарний
монастир П’ятра Финтинеле. Поблизу також знаходиться лижна траса де взимку можна кататися на лижах. Потім можу порадити
Синджордж-Бей, бальнеологічний курорт відомий своїми мінеральними водами для хворих з порушеною функцією шлунково-кишкового
тракту. Він знаходиться за 50 км від міста Бістріца у підніжжя гір Родни. Рекомендую відвідати
й печеру Теушоаре, яка донедавна була найдовшим підземним гротом у Румунії. У нас є також замки, євангельські
церкви…»

Багато туристів обирають для відпочинку й гори Келімань,
у напрямку до водосховища Колібіца, – розповіла Андрея Спину, турагент Центру
туристичної інформації і просування Бістріца Бирґеулуй. «Колібіца це фактично невелике
поселення, що входить до складу села Бістріца Бирґеулуй. Щоб зрозуміти розмір
цього поселення можу сказати, що у всьому селі мешкають близько 4500 осіб, а в
Колібіці – до 600. Це невеликий, гірський виселок, перенесений з долини
Колібіци, 90% території якого знаходиться у гірській місцевості. На сьогодні у
ньому діють 24 класифікованих засобів розміщення, останні чотири були класифіковані
у квітні цього року.»

З 1923 по 1975 роки Колібіца була популярним бальнеологічним курортом. Історії тих, хто вилікував
туберкульоз через цілющі властивості повітря в цьому районі були підтверджені дослідженням, проведеним на
замовлення Бістріца-Несеудської повітової ради, яка хотіла побачити чи дійсно повітря в районі Колібіци має особливі властивості. Водосховище Колібіца площею приблизно 270 га знаходиться на висоті 900
метрів над рівнем моря та
має довжину 13 кілометрів. Андрея Спину розповіла туристи можуть тут
здійснити гірські прогулянки, скуштувати традиційні страви та ознайомитись з секретами традиційних народних
ремесел. «У
нас можна
скуштувати бальмош, який зазвичай готують на тутешніх
чабарнях. Це своєрідний
пиріг з місцевим традиційним сиром, що має гострий
глибокий присмак, та картоплею. Одна наша мешканка навіть проводить майстер-класи з випікання
хліба. Потім у нас є різні можливості для любителів гірських прогулянок.
Пропонуємо маршрути у залежності від досвіду і витривалості кожного туриста. Маршрути доступніші в районі Tеул Зинелор, але потрібна витривалість,
адже мова йде про відстань 6-7 км
туди-назад. Більш досвідчені туристи
можуть спробувати піднятися на вершину Бістрічор заввишки 1990 метрів над рівнем моря. У Бістіца Бирґеулуй є майстрині, які роблять народні костюми, тчуть унікальні вовняні
ковдри,
килими. А в
селі Туряк, що неподалік від нас, є кушнір, який шиє гарні кожухи. Вони досить дорогі, але дуже красиві. Він працює до трьох місяців над одним кожухом.»

У невеличкому гірському населеному пункті
проводяться й чимало заходів, – розповідає. Андрея Спину. «У серпні ми проводимо марафон Вія Марія-Терезія, після чого організовуємо Велофестиваль, а потім Колібіца Фольк фест. Це свято фольк-музики, що триває протягом двох вечорів упродовж вихідних. Іноземні туристи мають змогу побачити тут, як виглядає справжній румун,
як косять
траву звичайною косою замість газонокосарки, як заготовляють сіно на зиму, можуть прогулятися на возі з кіньми
скуштувати
свіжозібрані лісові ягоди.»

Це все на сьогодні! А до наступної подорожі бажаємо вам щасливих
подорожей та
гарної погоди!

З Різдвом Христовим, дорогі друзі! Як зазвичай в цей
період року ми запрошуємо вас у подорож, під час якої ви відкриєте для себе традиції
і звичаї Різдва у Румунії.

На Різдво всі будинки прибрані, а столи заповнені
смачними та духмяними стравами. Прикрашена ялинка є невід’ємним атрибутом
різдвяних свят. Якщо колись її прикрашали яблуками, волоськими горіхами, сушеною
квасолею та іграшками тепер ялинки прикрашають різнокольоровими кульками. У
селах незаміжні дівчата виставляють своє придане і чекають хлопців-колядників.
На Святвечір в більшості регіонів вогонь у печі не повинен згасати, тому голова
родини ставить у піч велике поліно, яке також називають різдвяним поліном.

Різдво неможливо уявити без
колядок, а в Румунії кожен регіон має свою специфіку. Наприклад у місті Тульчі
та в населених пунктах можна почути Мошоаєле. Йонуц, один з колядників, сказав:
«Ми ніколи не забуваємо ці традиції». «І відганяємо злих духів», – додала Данієла Пуйя. Докладніше
про цю традицію розповів вчитель Йон Трандафір, керівник групи
колядників: «Мошоєле в Лункавіці Тульчанській мають велике значення. Починаючи
з 6 грудня на Святого Миколая і до 24 грудня у Лункавіці ці групи Мошоаєле захищають
місцевих жителів від злих духів. Юнаки та дівчата одягають спеціальні
костюми, а на Святий Вечір повідомляють господарів про наближення Різдва,
відганають злих духів, залишаючи двір чистим на Різдво. Коли чують дзвоники усі господарі
відкривають ворота, оскільки якщо не прийме колядників, Різдво не принесе
спокій. У нас прийнято приймати не одну, а дві, три і більше груп колядників. У
селі їх більше 50!»

І з огляду на те, що в цьому регіоні, Добруджі,
поряд з румунами та українцями живуть також татари і турки, вони запозичили один від
одного різні традиції та звичаї. Ми дізналися у місцевих жителів, що на Різдво,
наприклад, і турки приймають колядників у своїх будинках, а румуни роблять баклаву.

У гірських регіонах південної Трансильванії ялинка
прикрашається цукерками, а під ялинку ставлять калач та пляшку горілки в подарунок
для Діда, який приносить подарунки, а також зерно та сіно для його коней.
Увечері чекають піцереїв (колядників), які ходять від хати до хати з опівночі
до ранку, залежно від віку.

У Трансільванії підготовка до Різдва у минулому
починалася з 15 листопада, коли починається і Різдвяний піст. До того часу
сільськогосподарська робота закінчувалася, люди не їли м’яса, а жінки
зустрічалися на посиденьках, де співали та шили святкове вбрання. Одягнена в
багатий вишитий традиційний костюм Марія Ана Маріш розповіла про традиції в районі
міста Клуж-Напоки. «У нас колядують в день Народження Спасителя та зберігаються
й дохристиянські колядки. У наших місцевостях колядники не одягають спеціальні
костюми або маски, а тільки традиційне румунське вбрання. Люди з радістю
чекають і приймають колядників.»

У Марамуреші (на півночі) Різдвяні традиції є
сумішшю язичницьких і християнських вірувань. На відміну від інших регіонів тут
зберігся обряд з традиційним переодяганням у фольклорних персонажів, які ходять
по хатах і зичать здоров’я та щастя господарям.

І в історичному регіоні Молдова (на сході Румунії)
Різдво є дуже важливим святом. Усе, що робиться напередодні Різдва, насправді є
ритуалами захисту тварин, садів та господарств. Жінки прибирають у хаті і випікають
калачі, а чоловіки мають обов’язково повернути запозичене. Раніше у переддень
Різдва жінки випікали калач у вигляді цифри 8, який навесні обкурювали димом і
ставили між рогами волів, якими орали поле. Увечері жінки накривають різдвяний
стіл, на якому має бути 12 страв, багато з яких зроблені зі свинини, від
забитої напередодні тварини.

На Буковині вважається, що всі колядки співають для
вигнання бісів і очищення села в Різдвяну ніч. Також кажуть, що великий гріх закрити
двері напередодні Різдва і не прийняти колядників. Іншим звичаєм, який з часом
втратив своє значення є колядування із зіркою. Цим самим колядники, зазвичай
діти, сповіщають радісну звістку про Народження Ісуса.

В Ольтенії (на півдні)
різдвяні традиції тісно пов’язані з ритуалами очищення
та ворожіння дівчат на судженого. На Святвечір відбувається
ритуал розворушування вогню: кожен член
родини, незалежно від віку, коцюбою мішає вогонь у печі вимовляючи
спеціальний вірш аби захистити
домогосподарство від хвороби та на багатий і родючий
рік.

Краса національної ноші відома та визнана. І тому стало дуже дивно, коли дуже подібний кожух на той з Бігорського повіту став частиною колекції одягу одного відомого будинку моди, без того щоб було вказано, що цей кожух належить до нашої
культури. Саме тому була
розпочата кампанія
захисту традиційних ремесел під
назвою Бігорський кутюр, в якій беруть участь чимало людей: від ініціаторів ідеї до місцевих жителів та, звичайно, все більша кількість майстрів традиційного народного мистецтва.

Йоана Заміф, голова Креативного відділу рекламного агентства, яка ініціювала
кампанію
Бігорський кутюр розповідає як почав цей проект: Це не перший випадок виявлення плагіату Dior Bihor. Плагіати були виявленні й у випадку Тоry Burch, потім Valentino, все це нещодавно. Це явище не є специфічне лише у випадку Румунії, воно наявне по всьому світі, тобто найвідоміші модні дизайнери світу копіюють традиційні моделі різних культур. Ми
подумали, що не треба блокувати натхнення відомих будинків моди, які далі можуть надихатися з інших культур, проблема полягає в тому, що
нічого не повертається до
вищезгаданих культур, які не
здобувають ні реклами, ні прибутків, в той час як окремі народні майстри
не мають фінансових ресурсів
продовжувати свої традиції. Нашим
завданням було повернути бодай частину грошей громаді, в якій виробляються традиційні вироби. Так виникла ідея Бігорський кутюр. Ми створили веб-сайт для місцевих жителів, щоб допомогти їм просувати та продавати свої народні вироби якомога
ефективніше.

Але як можна перешкодити тенденціям носити одяг відомих брендів, замість
традиційного народного одягу, навіть якщо стилі дуже подібні або просто скопійовані? На це запитання відповідатимуть в продовжені окремі любителі
традиційного народного мистецтва.

Ана Флоря, вихователька у селі Беюш Бігорського повіту художній керівник
асоціація Малий Беюшан є посередником між потенційними клієнтами, які хочуть
придбати окремі вироби, представлені на сайті Бігорський кутюр та народними майстрами, які хочуть
продавати свої товари. Від неї ми дізналися, що, хоча вищезгаданий проект був
дуже добре прийнятий місцевою громадою, дуже важко знайти народних майстрів. Ана
Флоря: Знайти їх важко, оскільки
їх все менше, але ми сподіваємося, що в майбутньому їх число зростатиме. Моєю
мрією є, щоб відкрилася школа, майстерня, де б вивчалося мистецтво пошиття кожухів,
народних костюмів, ткацтво. На даний час, ми можемо перечислити на пальцях тих,
хто займається з цими ремеслами в селі Беюш. Я бажаю, щоб в майбутньому число народних
майстрів зросло.

Ми запросили Ану Флоря розповісти про красу народного кожуху з Беюшу: Зрозуміло, що народний кожух з Беюшу немає
велику кількість вишивок, та не є єдиним, який заслуговує уваги щодо румунської народної ноші. Але
його унікальність походить від деталей вишивок та від того факту, що цей кожух
привернув увагу провідних будинків моди, які не тільки використовували його як
джерело натхнення, але навіть скопійовали його на 99%. Існує невелика різниця щодо
використаних кольорів та матеріалів. На нашу думку наш кожух кращий, бо інакше його
не були б копіювали. Він зроблений зі овечої шкіри та має вовні вишивки, а всі використані матеріали є натуральними.
Звичайно, існують і кожухи, вироблені з органічної шкіри, але це також на 100%
ручна робота. Кожух має свої особливості крою, пропорцій, кольору, оздоблення, тобто містить у собі ознаки
регіональної символіки. Він являє собою історію людини, яка його носить, а також
говорить про соціальний статус людини. Хроматика кожуха дуже різноманітна, він
був предметом гордості в минулому. Його не носили діти або люди похилого віку. На
кожусі представлена включно місцева річка Кріш з рибами. На передній частині
кожуха вишиті квіти, а на зворотній частині вишиті різні моделі, які є відмінними
для чоловічого та жіночого кожуха. Кожухи дуже гарні, я вважаю, що їх краса завдячується
і численним символам, які на ньому представлені.

Іоана Замфір голова Креативного відділу рекламного агентства, яка ініціювала
кампаніюБігорcький кутюр розповідає про успішність проекту, незважаючи на труднощі, з якими вони
стикаються: Бігорський кожух
вишивається упродовж місяця, це ручна робота. Наша кампанія була дуже добре
сприйнята. Треба було щось зробити у цьому сенсі, зокрема в Румунії. Для збереження
наших традицій, ми повинні просувати народних майстрів про яких майже ніхто не
знає. Сподіваємось, що цей проект користуватиметься ще більшим успіхом. Проект
може бути навіть прикладом для інших культур, він демонструє, що можна зберігати
місцеві традиції, можна продавати народні вироби й навіть можна жити з цього.

Кампанія закликає учасників купувати від народних майстрів традиційні ручні
вироби, щоб допомогти їм зберігати місцеві народні традиції.

18 червня у приміщенні Восьмирічної школи села Вишивська Красна Марамуреського повіту відбувся перший етап фестивалю-конкурсу Прадідівський скарб. Ініціаторами цього заходу були вчительки Ірина Арделян та директор Віоріка Петровай. Для успішного проведення цієї культурної події їм допомогли вчительки української мови: Віоріка Королі, Анка Глодян, Марія Палкуш та Моніка Юрча, а також учениці-волонтери: Біанка Мартиш, Анішоара Саву, Біанка Міхалка, Нарчіса Романюк, Аліна Горган, Лумініца Немцяну та Ана Хашчек.

Конкурс був введений до Календаря позашкільних заходів Марамуреського Шкільного інспекторату та був організований за підтримки Марамуреської філії Союзу українців Румунії. Фестиваль-конкурс мав два розділи, перший розділ: представлення знаряддя праці, предметів народного побуту, народний одяг, тканини, прикраси, посуд, вироби домашніх ремесел, твори декоративного мистецтва тощо, а другий розділ: показ відеороликів або аудіо-записів про певний народний звичай чи обряд специфічний селам Марамуреського повіту, в яких компактно проживають етнічні українці.

Учителька української мови Ірина Арделян скаже якою є мета цього фестивалю-конкурсу: Фестиваль-конкурс Прадідівський скарб спрямований на закріплення знання учнів українців початкових та середніх класів, а також ліцеїстів про предмети народного побуту географічної зони, в якій вони проживають, а також виховувати любов до прадідівських традицій та звичаїв а також до української культури і мови. Учні мали як завдання ідентифікувати, збирати та надіслати до нашої школи зі свого рідного села або міста предмети специфічні українському народному побуту, такі як: сорочки, скатерки, килими, горщики, глечики, газові лампи, різні дерев’яні вироби, бочки, скрині, тощо. Також, вони надіслали коротенькі відеоролики або аудіо-записи про певний народний звичай чи обряд про весілля, вечорниці, Різдво, Великдень та інші. Журі нагородив найкращі відеоролики та аудіо-записи та найкращі предмети. Також була організована виставка з надісланими предметами. Восени поточного року відбудеться наступний етап конкурсу, тоді групи учнів презентуватимуть наживо певний український звичай, обряд, українські пісні або танці, які вони навчилися від своїх батьків та дідусів. Сподіваємось, що наступного року фестиваль-конкурс Прадідівський скарб будемо організувати вже на національному рівні. Дякую Марамуреській філії Союзу українців Румунії, пану Мирославу Петрецькому, інспектору Марамуреського повітового шкільного інспекторату Сімоні Малярчук та раднику в Міністерстві національної освіти Ельвірі Кодрі за підтримку в реалізації цього проекту.

Біанка Мартиш, випускниця Восьмирічної школи села Вишивська Красна, яка бажає продовжувати навчання в українському ліцеї імені Тараса Шевченка, взяла участь у фестивалі-конкурсі Прадідівський скарб як волонтер. Ось, що вона ствердила: Мені дуже подобаються українські традиції, пісні й танці. Я люблю український народний одяг. Я маю гарну вишиванку від моєї мами. ЇЇ навчила вишивати моя бабуся. Я також маю намір навчитися вишивати вишиванки.

18 червня у приміщенні Восьмирічної школи села Вишивська Красна Марамуреського повіту відбувся перший етап фестивалю-конкурсу Прадідівський скарб. Ініціаторами цього заходу були вчительки Ірина Арделян та директор Віоріка Петровай. Для успішного проведення цієї культурної події їм допомогли вчительки української мови: Віоріка Королі, Анка Глодян, Марія Палкуш та Моніка Юрча, а також учениці-волонтери: Біанка Мартиш, Анішоара Саву, Біанка Міхалка, Нарчіса Романюк, Аліна Горган, Лумініца Немцяну та Ана Хашчек.

Конкурс був введений до Календаря позашкільних заходів Марамуреського Шкільного інспекторату та був організований за підтримки Марамуреської філії Союзу українців Румунії. Фестиваль-конкурс мав два розділи, перший розділ: представлення знаряддя праці, предметів народного побуту, народний одяг, тканини, прикраси, посуд, вироби домашніх ремесел, твори декоративного мистецтва тощо, а другий розділ: показ відеороликів або аудіо-записів про певний народний звичай чи обряд специфічний селам Марамуреського повіту, в яких компактно проживають етнічні українці.

Учителька української мови Ірина Арделян скаже якою є мета цього фестивалю-конкурсу: Фестиваль-конкурс Прадідівський скарб спрямований на закріплення знання учнів українців початкових та середніх класів, а також ліцеїстів про предмети народного побуту географічної зони, в якій вони проживають, а також виховувати любов до прадідівських традицій та звичаїв а також до української культури і мови. Учні мали як завдання ідентифікувати, збирати та надіслати до нашої школи зі свого рідного села або міста предмети специфічні українському народному побуту, такі як: сорочки, скатерки, килими, горщики, глечики, газові лампи, різні дерев’яні вироби, бочки, скрині, тощо. Також, вони надіслали коротенькі відеоролики або аудіо-записи про певний народний звичай чи обряд про весілля, вечорниці, Різдво, Великдень та інші. Журі нагородив найкращі відеоролики та аудіо-записи та найкращі предмети. Також була організована виставка з надісланими предметами. Восени поточного року відбудеться наступний етап конкурсу, тоді групи учнів презентуватимуть наживо певний український звичай, обряд, українські пісні або танці, які вони навчилися від своїх батьків та дідусів. Сподіваємось, що наступного року фестиваль-конкурс Прадідівський скарб будемо організувати вже на національному рівні. Дякую Марамуреській філії Союзу українців Румунії, пану Мирославу Петрецькому, інспектору Марамуреського повітового шкільного інспекторату Сімоні Малярчук та раднику в Міністерстві національної освіти Ельвірі Кодрі за підтримку в реалізації цього проекту.

Біанка Мартиш, випускниця Восьмирічної школи села Вишивська Красна, яка бажає продовжувати навчання в українському ліцеї імені Тараса Шевченка, взяла участь у фестивалі-конкурсі Прадідівський скарб як волонтер. Ось, що вона ствердила: Мені дуже подобаються українські традиції, пісні й танці. Я люблю український народний одяг. Я маю гарну вишиванку від моєї мами. ЇЇ навчила вишивати моя бабуся. Я також маю намір навчитися вишивати вишиванки.

24 квітня в урочистому залі будинку Бухарестського університету відбулася третя зустріч
національних меншин під назвою Весняні симфонії. Представники етнічних українців, поляків, греків і татар розповіли про свою
громаду та про специфічні весняні традиції та обряди.

Голова Союзу українців Румунії депутат у Румунському Парламенті Микола-Мирослав-Петрецький виступив з наступним привітальним словом: Ця подія
головна не тільки для українців, а й для тих меншин у яких весна приходить
з чимало традиціями і звичаями. І ми знаємо, що народи або меншини, які вміли
зберігати свою мову, свою історію, культуру і традиції, вони вижили, незважаючи
де вони проживали. На жаль, бачимо, що в останній час все більше мов зникають.
На щастя бачимо, що в Румунії меншини, завдяки уряду, мають змогу зберігати свою культуру,
свої традиції та свою мову. Тому для нас є дуже важливим, щоб ці події продовжилися, не тільки у повітах де ми компактно проживаємо, але
й в столиці Румунії. Я хочу запевнити пані Колотило, що такі події варто
організувати у Бухаресті, як бачимо сьогодні на високому
рівні, у партнерстві з Посольством України в Румунії та з Бухарестським університетом в яких беруть участь
все більше і більше людей.

Також привітали присутніх радник-посланник Посольства України Євген Левицький, держсекретар
у Департаменті з питань міжетнічних відносин Аледін Амет, радник у Міністерстві освіти Румунії Ельвіра
Кодря, і не, востаннє, організатор цього культурного заходу голова
Бухарестської філії Союзу українців Румунії Ярослава Колотило.

Голова Бухарестської польської
організації поет Богдан Поліпчук розповів
про великодні традиції та значення великодніх
яєць. Лектор Юстина Щипаняк представила цікаву доповідь про польські великодні
звичаї та прочитала кілька віршів польською мовою, перекладених Богданом Поліпчуком, а румунською прочитала Моніка Белеуце. Теж з боку польської меншини виступила
14-річна балерина Франческа Орезяну. Грецьку меншину представила
Сілвіана Аргіро, яка розповіла про грецькі весняні звичаї. Вона розказала про ляльку з семи ногами, що символізують
сім тижнів Великоднього посту та про Карнавал, який організується напередодні посту.
З боку греків виступила співачка Елізе Васілеску та ансамбль грецьких танців Астеракія, координатор учень Штефан Болозан. Наприкінці їхнього
виступу, присутні були запрошені танцювати разом з ними. Про
татарські звичаї розповів держсекретар у Департаменті з питань міжетнічних
відносин Аледін Амет. Він представив
звичай Неврузул, що відзначає прихід весни до турецьких народів, відомий як
найдавніше
етно-фольклорне
свято ісламського світу. Неврузул є символом відродження природи, нагодою з якою діти з гілками в руках ходять по хатах,
оголосивши про прихід весни, а господарі обдаровують їх грошима, фруктами та цукерками.

Про українські звичаї розповіла пані Ярослава Колотило. Писанкарки Марія та Доріна Горбани з Палтіну Сучавського повіту влаштували виставку писанок та
розповіли про чудовий колорит, широку гаму зображених
мотивів, символіку, а також про традиції та обряди пов’язані з ними. Українську громаду представила й талановита співачка з Рускови Марамуреського повіту Марія Савка. Румунська актриса Дойна Гіцеску, яка постійно бере участь у заходах організованих нацменшинами
Бухареста декламувала кілька віршів, а співак Сава Регецянул виконав кілька
румунських естрадних пісень на тему весни та кохання.

Голова Бухарестської філії Союзу українців Румунії Ярослава
Колотило підбиває підсумки міжетнічного заходу Весняні
симфонії: Уже третій рік підряд ми
організуємо це свято присвячене весні, тому що всі
меншини мають дуже цікаві традиції, які збереглися ще з дохристиянських часів,
так як у нас наприклад веснянки, гаївки. На жаль цього вечора ми не змогли представити
всі наші звичаї, але писанкарство було на високому рівні, тому що дійсно такі
писанки як розмальовують наші гуцулки в Румунії, ніхто не робить. Ми мали у
гостях і греків, які у свою чергу організують різні фестивалі та запрошують нас,
а також поляки, які присутні цього вечора на нашому святі та інші меншини, у нас і центральний провід
СуР-у, так що ми мали честь привітати сьогодні і голову СуР-у та депутата
Миколу-Мирослава Петрецького. Виступила талановита співачка з Марамуреша Марія
Савка, яка зачарувала своїм голосом присутніх. Вона співала українські, але і румунські пісні. Можна сказати, що вечір був успішним тому, що там де є розмаїття – є
різнобарвність, де є різні культури, то вони надають також надії, такої радості і
взаємопізнання.

Mи запрошуємо вас ознайомитися з повітом, де можна займатися всіма видами туризму. Це повіт, де можна знайти великі площі, вкриті лісами, пансіонати, оточені мальовничими пейзажами, два бальнеологічних курорти, а й єдину населену середньовічну фортецю в Європі. Представник Повітової ради Муреш Санда Віцелар запрошує туристів не обходити повіт Муреш, коли мова йде про проведення канікул.

Тут вони можуть займатися всіма видами туризму, оскільки тут є все, крім моря: «У нас немає моря, але у нас є солона вода, оскільки у нас є два бальнеологічних курорти. Совата добре відома завдяки озеру Урсу (ведмідь), озеро з геліотермічним ефектом, унікальним в цій частині Європи, породжений зустріччю солоних і прісних вод. Курорт Синджорджу де Муреш став туристичним курортом в 2017 році. Там є спа-центр із солоною водою, особливо доброчинної в лікуванні різних захворювань. Потім у нас є гірський туризм, з Долиною річки Муреш, де є природна ущелина Деда-Топліца і Природний заповідник Гори Келімань, де туристи можуть ознайомитися з численними місцевими традиціями і звичаями. Влітку проводиться фестиваль, присвячений цим традиціям, в місцевості Лунка Брадул і Рестоліца. Також є численні гірські маршрути для всіх туристів. Більш того, обов’язково треба відвідати Сігішоару. Численні іноземні туристи відвідують цю єдину населену фортецю в цій частині Європи. Це дуже красива середньовічна фортеця, де організовуються численні події.»

У Сігішоарі зберігається найкрасивіший і добре збережений середньовічний міський ансамбль у Румунії, з вузькими вулицями, житловими цегляними будинками, все це будучи оточене укріпленими стінами з 14-ма оборонними вежами, з яких до теперішнього часу збереглися в хорошому вигляді тільки дев’ять. А для тих, хто віддає перевагу більш затишним місцям, Санда Віцелар рекомендує зону рівнини повіту Муреш, від міста Тиргу -Муреш в напрямок до повітів Клуж і Алба: «Там є численні озера і це улюблене місце рибалок. Крім того, у нас є Долина Ніраж, яка називається також Краєм моркви, де вирощуються численні овочі. Не в останню чергу, ми рекомендуємо місто Тиргу- Муреш. У центрі міста знаходяться два будинки в стилі трансільванського Сецессіону, які вважаються справжніми перлинами цього стилю, а саме Палац культури і Адміністративний палац. Молодим людям я рекомендую маршрут Пагорби Трансільванії. Він перетинає і повіт Муреш. Цей маршрут можна проїхати і на велосипеді. Упродовж цього маршруту організовані покази фільмів, пікніки, відвідування традиційних будинків або монастирів і укріплених церков. В долині річки Муреш, в населеному пункті Деда починаються кілька велосипедних маршрутів. »

Для любителів ремісничих виробів, повіт Муреш є чудовим вибором для проведення канікул. Там є Центр народної творчості, який входить до складу Народного художнього училища, яке підпорядковане Повітовій раді Муреш. Санда Віцелар розповідає: «За допомогою цього Центру, охочі можуть відвідати ремісників у них вдома. Все залежить від того, що вони хочуть. Наприклад, в зоні міста Регін у нас є скрипковий завод і там існують єдині в нашій зоні ремісники, спеціалізовані в галузі шкіряних виробів. У Сігішоарі у нас є вежі ремісників, там можна побачити різні ремесла – кушнірство, шкіряні вироби ручної роботи, розпис ікон на склі тощо »

Представник Повітової ради Муреш Санда Віцелар питала численних туристів про їхні враження, після відвідування різних туристичних місць. Це в більшості позитивні враження. Що їм найбільше сподобалося? «Автентичність. Те що у нас все просто. Наприклад, ти можеш жити в чотиризірковому або п’ятизірковому готелі, а потім на кілька годин можеш відлучитися, щоб поїсти мамалигу з сиром прямо в овечій фермі, на вершині гори. Такого роду безпосередній досвід користується найбільшим успіхом у іноземних туристів. Автентичність, природність, дуже гарна якість продуктів, особлива гастрономія, традиційні звичаї. Все це надає особливої чарівності перебуванню в нашому повіті.»

Повіт Муреш відомий і тим, що його населення розділене на етнічних румунів та угорців, але всі говорять по англійське, продовжує Санда Віцелар: «Водночас за допомогою Повітового музею Муреш ми ставимо в розпорядження туристам гідів, які можуть представити всі місцевості і визначні пам’ятки англійською, французькою, німецькою, італійською та іншими мовами.»

Ми продовжуємо серію матеріалів, присвячених нашому конкурсу з призами Алба-Юлія – місто об’єднання. Ми повертаємося сьогодні на південний захід Трансільванії, щоб ознайомитись з одним з європейських міст з довгостроковим туристичним та комерційним брендом. Інша столиця, разом із вітанням Ласкаво просимо до найбільшої фортеці Румунії!, є месиджами за якими просувається Алба- Юлія.

Ми запитали Кармен Прежа, радник Центру туристичної інформації та просування в Алба-Юлія, як виглядає це місто у 2018 році: Перш за все, ми раді вітати гостей. Ми раді бути в центрі уваги всієї країни, і ми очікуємо туристів з великою кількістю інформації та подій. Як тільки ви прибудете до міста Алба-Юлія, є багато інформації, яку ми можемо надати на нашому веб-сайті turism.apulum.ro. Тут завантажений весь календар подій. Можливо, в даний час, це набагато простіший спосіб спілкування для іноземних та румунських туристів. На цьому сайті знаходиться графік подій, що відбуваються в місті. Ми з нетерпінням чекаємо вас в Алба-Юлія, щоб відкрити нашу тисячолітню історію.

В даний час в межах фортеці втілюються кілька проектів,стверджує Кармен Прежа, радник з туризму в рамках Національного туристично-інформаційного центру в Алба-Юлія: Один з них називається Відкрийте для себе культурну спадщину Альба- Юлії. Усі 64 туристичних визначних пам’яток, виявлених в Альба-Юлії, включені в проект, який передбачає встановлення табличок QR (Quick Response). Таким чином, туристи будуть знаходитись між старим та новим. За допомогою смартфону ці таблички скануються. Кожна відправить туриста в історію туробєктку, в якому він знаходиться. У фортеці проходять фестивалі старої та нової музики, театральні і кінофестивалі. Ми також пропонуємо заходи для людей похилого віку та дітей.

Туристично- інформаційний пункт знаходиться перед православним собором коронації. Ось як вас будуть зустрічати: По-перше, ми покажемо їм карту міста. Як правило, туристи вражені розміром кріпості, яка має 110 га. Ми реалізували проекти, підтримані європейською спільнотою. Потім ми представляємо об’єкти, які можна відвідати, їх історію та події, які відбуваються. Ми допомагаємо туристам знайти житло. Ми можемо запропонувати, в яких ресторанах вони можуть їсти, відповідно до їх вимог. Ми допоможемо придбати квитки і надамо будь-яку іншу інформацію, корисну для їх подорожей. Наші матеріали надруковані румунською, німецькою та англійською мовами. Англійською та німецькою розмовляє більшість наших туристів. Крім того, одна з наших колег розмовляє грецькою, ми також говоримо по-італійськи. Тож ми можемо допомогти туристам будь-якої національності».

Туристів вражає краса фортеці Алба-Юлія. Вона має сім бастіонів та фортифікаційні споруди, пристосовані до військової техніки того часу. Вхід здійснюється через шість воріт, які, в основному, прикрашені статуями та рельєфами. А ті, хто відвідує місто та хочуть зупинитися в Алба-Юлія, можуть скористатися різноманітними пропозиціями проживання. Один з готелів, побудований в 1972 році, три з половиною роки тому був відновлений з нуля. Юлія Гуш, менеджер з маркетингу готелю Трансільванія в Алба-Юлія розповідає: Туристи проживатимуть у традиційному для Алба-Юлії місці, але вони матимуть комфорт, який очікують, особливо, коли ми говоримо про пересічних туристів. Іноземні туристи переконаються, що і в Румунії можна чудово провести канікули. Ми тільки що отримали нагороду Top Hotel Awards за один з кращих готелів, і ми раді, що в місті об’єднання туристи можуть отримати послуги за міжнародними стандартами. У нас також є численні пропозиції. Залежить від періоду, коли туристи приїжджають, і від обраних послуг. Ми можемо запропонувати пакети, які включають і харчування та екскурсії до визначних пам’яток району. Ми в цьому році прийняли сімейні групи. Є сім’ї, які проводять відпустку разом. Ми створюємо для них програму, щоб переконати їх чому місто Алба -Юлія цікаве, від історії, до природи та культури. Багато хто з туристів питає про порцеляни. Ми направляємо їх до магазинів виробників, де вони можуть придбати унікальні сувеніри.

Але чому туристи відвідують місто Алба- Юлія? Юлія Гуш, менеджер з маркетингу готелю Трансільванія розповідає: Перш за все, завдяки всім фестивалям, які Алба- Юлія проводить у літній час. Алба Фест щойно закінчився, це концерти та вистави впродовж трьох днів. Все літо у нас відбуваються музичні та кінофестивалі. Є численні події, у яких молодь може взяти участь. Крім того, околиці Альби-Юлія пропонують безліч можливостей для проведення часу на природі. У нас є річка Муреш для любителів катання на човнах. У нас є резерват у Четатя, що є єдиним місцем у світі, де можна практикувати каньйонінг. Всього за три кілометри від нашого готелю є дендрологічний парк. Це чудове місце для прогулянок або їзди на велосипеді. У нас є парк пригод, і 1 липня буде відкрито аквапарк.

Туристи з усього світу прибувають в Алба-Юлія, продовжує Кармен Прежа, радник Національного центру інформації і туристичного просування Алба-Юлія: У нас є задоволення від зустрічі з туристами з дуже екзотичних місць: Перу, Чилі, Нова Зеландія, Японія. З Європи переважають туристи із західних країн. Ми раді, що як тільки вони приходять до нас, вони дивуються і насолоджуються всім. Так чи інакше, громадяни Заходу виявляють в Румунії ті корені, які вони самі втратили впродовж часу. Я пам’ятаю пару американських туристів, які прибули в Румунію на два тижні. Вони два місяці прожили в Румунії, прибули до нашого центру і ми розповідали більше двох годин. Їм все подобалось і не хотіли відбувати. Ми з нетерпінням чекаємо туристів в Алба- Юлія, не тільки в цей спеціальний рік, але й в будь-який час.

Наостанок, нагадаємо вам, що дата завершення нашого конкурсу – 30 червня 2018 року. Бажаємо вам успіху!

20 – 21 квітня
у приміщені Національного коледжу ім. Міхая Емінеску в Сучаві (схід Румунії)
відбувся Національний конкурс Історія і традиції українців.

Конкурс
пройшов за фінансової підтримки Союзу українців Румунії та мав три розділи:
фотографія, есе та презентація певного звичаю чи обряду.

У змаганні взяли участь 150
українських школярів, з п’яти регіонів
Румунії, в яких компактно проживають українці, зокрема з Марамуреського,
Ботошанського, Караш-Северінського Cату-Марського та Сучавського повітів.

Метою
конкурсу є збереження етнічної та культурної ідентичності української меншини,
залучення української молоді до вивчення мови, історії та традицій своїх
батьків та дідів, формування інтересу учнів до вивчення українських традицій в
рідному селі, місті чи повіті, а також утвердження міжкультурного діалогу.

У Сібіу ви знайдете цікаві музеї, міжнародні культурні заходи, нові велосипедні доріжки між старовинними селами, народних умільців та вишукану гастрономію. Ось деякі орієнтири незабутнього досвіду. Ми сьогодні розповімо про пропозицію 2018 року цього повіту, розташованого в самому центрі Румунії.

Алін Чупале, голова Сібіуської туристичної асоціації каже, що головним елементом цьогорічного просування є програма «Сібіу, Європейський гастрономічний регіон», що включить, звичайно, економічну, культурну і туристичну складову. Ця програма розпочнеться в 2019 році та просуватиме повіт, як унікальний і якісний досвід з точки зору відкриттів, які туристи можуть зробити тут: «Можуть знайти спільні корені з своїми предками, оскільки німецька, угорська та румунська спадщина цього регіону південної Трансільванії має зв’язок з усім світом. По-друге, що стосується гастрономічного досвіду. Вибрані страви, смачні страви, як ми називаємо їх, також знаходяться і в інших частинах, але ми також пропонуємо їхню історію. Ми можемо розповісти про вплив 11 кухонь на трансільванську кухню, про пройдений шлях їжею від початкового продукту і до страви в тарільці. Не востаннє, це активний і пригодницький туризм. Є пішохідні стежки, велосипедні доріжки, і подорожуючи ними туристи можуть ознайомитись з тим ,що Сібіу може запропонувати. Я думаю, що перлиною є місто Сібіу зі своїм старим центром, який приваблює безліч туристів з огляду на архітектуру та, не в останню чергу, з точки зору культурних заходів, організованих культурними операторами, у співпраці з муніципалітетом.

Графік подій буде також привабливим і багатим на заходи і подвоєний гастрономічними заходами 2018 року, зазначає Алін Чупале: «Він охоплює всю територію повіту Сібіу з найсмачнішими заходами, деякі організовані вперше, інші проведені вже кілька разів. Але всі вони повинні привабити туристів з усім, що має найкращим Сібіу. Багато туристів шкодує, що їм не вдалося більше перебувати в нашому повіті, що нас радує, адже відкрили туристичний напрямок, який пропонує якісне і привабливе обслуговування. Взагалі відгуки від туристів дуже хороші. Найбільше туристів приходять з Німеччини та Австрії. Іншим мотивом є відносна близькість, а також спільне коріння. Потім до нас приїжджають туристи з Угорщини. Загалом наші гості з Європи. У нас також є статистичні дані. У минулому році повіт Сібіу відвідало майже 600 тисяч туристів, з яких близько 200 000 були іноземцями.

Регіон Мерджінімя Сібілуй відомий великою кількістю своїх пансіонатів, смачними сортами сиру, традиціями та ремеслами, що збереглися на цій території. Але менше людей знають про природну спадщину цієї області. Майже весь регіон є частиною території Природа 2000, яка захищає цінні природні території. Влітку, наприклад, ви можете відвідати заповідник Єзереле Чіндрелулуй близько вершини Чіндрел на висоті 2000 м над рівнем моря, де розташовані також льодовикові озера Єзерул Маре і Єзерул Мік. У той час розквітає півонія, яка прикрашає весь альпійський ландшафт. І, звичайно, в Сібіу ви відкриєте мистецтво румунських народних умільців. Алін Чупале, голова Сібіуської туристичної асоціації розповідає: У нашому окрузі знаходиться найбільший музейний комплекс під відкритим небом: Національний музей Астра, який підтримує і просуває народні ремесла. Там туристи можуть знайти речі, створені з майстерністю народними умільцями, і навіть можуть взяти участь у виготовлені цих предметів, таким чином отримуючи насолоду від унікального досвіду. Є багато більше інформації, але ми рекомендуємо відвідати наш сайт, www.sibiu-turism.ro і Мерії, www.sibiu.ro, де оновлений графік подій, що відбуваються в нашому повіті. Я хотів би запросити всіх туристів загостити до нас, і відкрити для себе один з якісних напрямків Румунії, який завжди надає незабутні враження.

Щоб туристичний досвід був максимальним, обов’язково відвідайте курорт Окна Сібіулуй, що всього в 17 км від міста Сібіу. Тут ви знайдете три озера: Хорія, Клошка і Крішан. Вони використовуються в лікувальних цілях з 1846 року і посідають перше місце в Європі, поряд з курортами Совата і Окнеле Марі, що стосується геліотермічного явища. Про це явище, але і про цілющі властивості води розповідає Маріана Ніколета Вароді, лікар фізичної реабілітації та бальнеології в рамках бальнеологічного комплексу Окна Сібіулуй: «Це означає, що вода нагрівається від сонця до 22-24 градусів за Цельсієм на поверхні і 40-45° C у двометровій глибині. Тут найбільша концентрація хлоридно натрійної води і висока мінералізація мулу, седативний клімат, охоронюваний лісами і навколишніми пагорбами, що є дуже потужні природні чинники для відновлення фізичних і психічних сил. У комплексі є лікувальний центр, де пацієнти з країні і закордону, з Німеччини, Італії, Іспанії та Єгипту також можуть лікуватись протягом року. Йдеться про профілактичне і відновлення лікування в широкому діапазоні захворювань опорно-рухового апарату, артроз, анкілозуючого спондиліту, хронічних травматичних переломів, розтягнень і дислокацій, неврологічного лікування, дерматологічних, дихальних та гінекологічних хвороб. Ці води використовуються і в гідрокінезотерапії.

Буковина, що розташована в північній Румунії та складається
з Сучавського та Ботошанського повітів, завжди
приваблювала туристів, особливо під час релігійних свят. Більшість тутешніх церков були зведені за кошти різних румунських господарів, а на свята народний
костюм досі залишається невід’ємним атрибутом мешканців тутешніх
сіл. У цій частині Румунії кожного туриста чекає
чудовий досвід. Екскурсію можна почати, наприклад з Музею писанки в селі Вама, де представлена колекція з понад 7000 крашанок і писанок. Близько 3500 приходять з 82 країн і всіх
п’ятьох континентах.

Летиція Оршинські, викладач текстильного
та декоративного мистецтва, член Академії традиційних мистецтв Румунії розповідає. «У Буковині
в минулому яйця фарбували та прикрашали простими, великими
елементами, з домінантним мотивом і тими ж кольорами землі, що
писанки були повними, але оскільки вони нелаковані з часом білок вийшов через
пори в шкарлупі, а жовток всох. Їх тримали, щоб оберігати хату, особливо від грому і блискавки. Свячені на Великдень писанки ставили й на вікна як оберіг від зовнішніх бід. Крім того, якщо в будинку є дівчата на виданні, в народі кажуть, що ці писанки захищають їх від пристріту і прискорюють успішний шлюб. У наші дні техніка писанкарства розвинулася. До речі, в залежності від інтенсивності кольору, можна було дізнатися який сімейний статус має мешканка Буковини. Червоний
колір був для неодружених дівчат,
темно-червоний до коричневого для заміжніх жінок, а чорний для вдів. У Буковині ви також зустрінете унікальну в світі техніку виготовлення писанки восково-рельєфним
способом.»

Теж на півночі Румунії, але дещо західніше знаходиться
Мараморощина, настільки знаменитий регіон, що його не можна не виключити до списку
обов’язкових місць призначення, особливо на
Великдень. Говорить Дан Карпов, представник Бюро туристичної
інформації в Марамуреському повіті. «В будь-якому куточку
Мараморощини, Великдень святкується з дотриманням всіх обрядів і звичаїв. Скрізь
традиції поєднуються з сучасним життям, але ви побачите, наприклад, як всі місцеві
жителі одягають народний костюм. Великодні звичаї свято зберігають скрізь. Мараморощина дедалі є одним з
найулюбленіших місць відпочинку, що змушує
нас завжди оновлювати нашу пропозицію, аби відповідати
очікуванням клієнтів. Наші туристичні принади увійшли до відомих маршрутів. Найпопулярнішою атракцією залишається вузькоколійний потяг Моканіца. Так само ми єдиний повіт, що має
вісім об’єктів, занесених до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, тому створили спеціальний туристичний
маршрут. Крім цього ми маємо старі дерев’яні церкви, гідні включення до цього
списку ЮНЕСКО.
Останнім часом стрімко розвивається й гірський туризм, туристи цінують той факт, що у нас є 80-кілометровий
велосипедний маршрут, на якому не зустрінеш жодного автомобіля.»

Клаудія Андрон, голова Асоціації з просування та розвитку туризму в повіті Бістріца Несеуд, доповнює Великодню пропозицію запрошенням відвідати винні льохи. «Є дуже багато гарних місць та агротуристичні пансіонати,
де ви можете побачити, як святкують Великдень у повіті
Бістріца Несеуд. У нас є дуже красиві церкви,
де можна взяти участь у святковому богослужінні на
Великдень. Має дуже гарні звичаї, як наприклад Обливання дівчат. Це традиція обливати незаміжніх дівчат на другий день
Великодня. Я щиро раджу всім провести Великдень у Бістріца-Несеудському
повіті, ви не пошкодуєте. Це не тільки можливість побачити гарні місця, а й чудовий досвід. Наприклад Винний
шлях. На початку XVII-го століття сакси заклали перші виноградники, в комуністичні роки вони були збережені, але
після 1989 року вони були знищені. Проте кілька років
тому, група місцевих фермерів вирішила відродити традицію вина у Бістріца Несеуд. У нас є гарні винні льохи, які готові прийняти туристів для дегустації у будь-яку пору року.»

Розташований у Трансильванії, Совата є бальнекліматичним курортом, відомим в Європі з
1850 року, особливо для лікування шлункових захворювань. Качо Марта є представником місцевого готельного
комплексу. «Великодній пакет у чотиризірковому готелі
включає три
ночі у двомісному номері зі сніданком та вечерею у вигляді шведського столу. На 8 квітня ми
також підготували святковий обід. Вхід до SPA-центру вільний, а для дітей ми підготували різні розважальні програми.
Пакет коштує 960 леїв (207 євро) на особу в двомісному номері.»

Киньте море, киньте пляжі,
гайда в табори у Стражі!. Під цим гаслом просуває відомий курорт на
південному заході Румунії Міхай Думітрашку, директор тризіркової вілли. «Крім того, що цей курорт дуже популярний взимку, за останні роки він став дуже
популярним улітку, з огляду на те, що знаходиться поруч з
найважливішими визначними туристичними пам’ятками повіту Хунедоара: Замком Хуніадів, Монастирем Пріслоп, печерою Болій та гірським масивом Ретезат. Особливо рекомендую відвідати курорт Стража на Великдень. У нас є чудовий пакет, який включає в себе
відвідування Скиту Стража та ходу
Хрестовою дорогою, найдовшою в Східній Європі. Ми пропонуємо пакети на чотири або п’ять ночей за ціною 595
леїв (127 євро), що включають розміщення, напівпансіон та святковий стіл на Великдень.»

Лучіан Церану, власник пансіонату в горах Апусень запрошує нас на відпочинок далеко від цивілізації. «Це забуте світом місце, де панують радість, краса і спокій. Якщо вирішите
приїхати до нас в долину річки Гарда, проїдете побудований нами міст і знайдете Рай на землі. Усі страви ми
робимо з того, що вирощуємо в городі. Разом ми спечемо хліб у печі, ви зможете спробувати напій, виготовлений господинею Ленуцою, який називається Радість лісу. А якщо залишитися у нас на тиждень, то зможете насолодитися печерами, озерами,
ущелинами, водоспадами та гірськими річками.»

Навіть якщо є багато
пропозицій провести Великодній відпочинок у готелях Румунії, найкращим варіантом є розміщення в сільських пансіонатах. Таким
чином, ви будете набагато ближче до традицій та звичаїв кожного регіону Румунії
і це буде незабутнім досвідом.

У місті Сігету-Мармацієй Марамуреського повіту, 20 січня цього року, пройшов ХХV Міжнародний фестиваль колядок та зимових обрядів українців Румунії, за фінансовою підтримкою Союзу українців Румунії. Виступили 30 груп українських колядників з Тіміського, Ботошанського, Сучавського, Тульчанського, Карашсеверінського, Сатумарського та Марамуреського повітів Румунії, а також колядники з України та Угорщини. Із Мараморищини були представлені наступні місцевості: Вишавська Долина, Бистрий, Красний, Кривий, Рускова, Рус-Поляни, Вишня Рівна, Кричунів, Луг-над-Тисою, Великий Бичків, Ремети, Коштіль, Довге-Поле, Сігету-Мармацієй.

Учасники фестивалю взяли участь у святій літургії в Українській православній церкві міста Сігету-Мармацієй, потім колядники одягнені в народних костюмах пройшли містом, після чого виступали в залі імені Джорджа Енеску Дитячої школи музики та мистецтва. Були присутні на цьому заході представники румунського уряду: Державний
секретар МЗС Румунії Александру Віктор
Мікула, заступник Державного секретаря
Департаменту міжетничних зв’язків Амет
Аледін, радник Міністерства освіти
Румунії Ралука Сіма, радник у Міністерстві освіти Румунії для української
нацменшини Ельвіра Кодря та сенатор
Деж Якош; Повноважний посол України в
Румунії Олександр Баньков, Перший
заступник голови СКУ, голова Європейського конгресу українців, член парламенту Угорщини Ярослава Хортяні, перший заступник голови держадміністрації
Верховинського району Івано-Франківської області Ярослав Скуматчук, заступник
голови Управління культури Івано-Франківської держадміністрації Мирослава
Корнелюк; народний артист України Мар’ян Гаденко; представники повітової та
місцевої адміністрацій: префект Марамуреського повіту Васіле Молдован та мер міста Сігету-Марамацієй Горя
Васіле Скублі; представники повітового
шкільного інспекторату, директори українських шкіл Мараморощини та голови
місцевих організацій СуР, які у своїх
вітальних словах підкреслили, що фестиваль щороку набуває дедалі більшого масштабу, а організаторам -
голові СУР депутату Миколі-Мирославу Петрецькому, голові Марамуреської організації СУР пану Мирославу
Петрецькому, головному організатору,
комітету повітової організації СУР побажали успіхів у організації таких високоякісних заходів, які доказують, що українці
зберігають свої традиції, мову і культуру,
свою етнічну ідентичність.

Голова Марамуреської філії Союзу українців Румунії Мирослав Петрецький розповість про ціль проведення фестивалю: Це велика подія, яку проводить Марамуреська організація Союзу українців Румунії, можна сказати найбільш масштабна подія організована Союзом українців Румунії. Вже минуло 25 років від коли наша організація має передбачено у програмі цей захід та проводить його щороку. Нас цікавить зберегти наші прекрасні українські традиції та колядки. Для нас була велика честь, що в цьому заході взяли участь не тільки українці Марамурешу та інших повітів Румунії, де проживають українці, але й українці з Угорщини та України.

Далі Мирослав Петрецький розповість про звичаї представлені на сцені міжнародного фестивалю: Наприклад був представлений момент Святого вечора, коли приходять колядники, які виконують стародавні колядки та поздоровлення. Всього було 30 груп колядників. Мене зачарував виступ колядників з Угорщини. Дуже цікавий момент для всіх був представлений дітьми підготовчого класу українського відділу школи Вишньої Рівни, які вперше виступили на фестивалі. З села Коштіль виступила старша змішана група колядників, які виконали стародавні колядки. Ці колядки я пам’ятаю ще з мого дитинства. На високому рівні виступили з виставою Вифлеєм колядники з села Бистрого.

Про те як Союз українців Румунії заохочує молоде покоління зберігати українські традиції Мирослав Петрецький ствердив: Я вже розповів про наших учасників, яким лише 6 років з села Вишня Рівна, які були присутні на фестивалі. Взяли участь також учні шкіл Ремети, Довге-Поле Марамуреського повіту та з місцевості Мікула Сатумарського повіту. Ці діти перебирають та продовжуватимуть нашу ініціативу. Я запримітив, що кожного року збільшується кількість груп наших колядників. Це доказує великий інтерес з боку керівників гуртів, батьків та діточок. З цієї нагоди були вручені учасникам та групам колядників дипломи та спеціальні грамоти з боку голови Союзу українців Румунії та депутата у Румунському Парламенті Миколи Мирослава Петрецького. Румунська громада та представники інших меншин, які проживають у місті Сігету-Мармацієй ствердили, що фестиваль пройшов на високому рівні, а ми як організатори бажаємо, щоб наступного року фестиваль був на більш високому рівні.

Голова Європейського конгресу українців та заступник Голови Світового конгресу українців Ярослава Хортяні з Угорщини поділилася своїми враженнями від присутності на фестивалі: Це надзвичайно, що ваша громада підтримує традиції, відновлює їх, прилучає до цього молодь. Мені приємно, що в цьому році я бачила багато дітей, які брали участь у фестивалі, значить у вас є продовження. Дуже приємно, що на цьому фестивалі уряд Румунії був представлений на такому високому рівні: були держсекретарі, префект та мер міста, представники міністерств. Це свідчить, що у вас є пошана від більшості, від румунського народу, від румунської влади, яка підтримує багату на традиції велику українську громаду Румунії.

Депутат Микола-Мирослав Петрецький, голова СуР у своїй короткій промові
зазначив, між іншим, що: Традиції являються фундаментальним вектором кожного народу, вони
представляють характеристику його
існування. Таким чином, для кожного з
народів зберігання традицій є вагомим
елементом. Протягом віків український
народ знаходився під різними імперіями,
від чого постраждали його мова, культура і традиції, але, незважаючи на
різні перепони, українці, де б вони не знаходилися, зуміли зберегти ці три фундаментальні цінності, без яких не може
існувати народ. Факт, який дає нам
можливість знаходитися сьогодні тут,
стараючись зберегти і передати майбутнім поколінням те, що ми успадкували від наших предків, й тому для кожного із нас це є дуже головним, і саме це
є головною метою нашого фестивалю.
Тому хочу подякувати всім тим, хто
старався започаткувати цей фестиваль, а також і тим, які старалися не
тільки зберегти його, а перетворити на
міжнародний фестиваль.

У місті Сігету-Мармацієй Марамуреського повіту, 20 січня цього року, пройшов ХХV Міжнародний фестиваль колядок та зимових обрядів українців Румунії, за фінансовою підтримкою Союзу українців Румунії. Виступили 30 груп українських колядників з Тіміського, Ботошанського, Сучавського, Тульчанського, Карашсеверінського, Сатумарського та Марамуреського повітів Румунії, а також колядники з України та Угорщини. Із Мараморищини були представлені наступні місцевості: Вишавська Долина, Бистрий, Красний, Кривий, Рускова, Рус-Поляни, Вишня Рівна, Кричунів, Луг-над-Тисою, Великий Бичків, Ремети, Коштіль, Довге-Поле, Сігету-Мармацієй.

Учасники фестивалю взяли участь у святій літургії в Українській православній церкві міста Сігету-Мармацієй, потім колядники одягнені в народних костюмах пройшли містом, після чого виступали в залі імені Джорджа Енеску Дитячої школи музики та мистецтва. Були присутні на цьому заході представники румунського уряду: Державний
секретар МЗС Румунії Александру Віктор
Мікула, заступник Державного секретаря
Департаменту міжетничних зв’язків Амет
Аледін, радник Міністерства освіти
Румунії Ралука Сіма, радник у Міністерстві освіти Румунії для української
нацменшини Ельвіра Кодря та сенатор
Деж Якош; Повноважний посол України в
Румунії Олександр Баньков, Перший
заступник голови СКУ, голова Європейського конгресу українців, член парламенту Угорщини Ярослава Хортяні, перший заступник голови держадміністрації
Верховинського району Івано-Франківської області Ярослав Скуматчук, заступник
голови Управління культури Івано-Франківської держадміністрації Мирослава
Корнелюк; народний артист України Мар’ян Гаденко; представники повітової та
місцевої адміністрацій: префект Марамуреського повіту Васіле Молдован та мер міста Сігету-Марамацієй Горя
Васіле Скублі; представники повітового
шкільного інспекторату, директори українських шкіл Мараморощини та голови
місцевих організацій СуР, які у своїх
вітальних словах підкреслили, що фестиваль щороку набуває дедалі більшого масштабу, а організаторам -
голові СУР депутату Миколі-Мирославу Петрецькому, голові Марамуреської організації СУР пану Мирославу
Петрецькому, головному організатору,
комітету повітової організації СУР побажали успіхів у організації таких високоякісних заходів, які доказують, що українці
зберігають свої традиції, мову і культуру,
свою етнічну ідентичність.

Голова Марамуреської філії Союзу українців Румунії Мирослав Петрецький розповість про ціль проведення фестивалю: Це велика подія, яку проводить Марамуреська організація Союзу українців Румунії, можна сказати найбільш масштабна подія організована Союзом українців Румунії. Вже минуло 25 років від коли наша організація має передбачено у програмі цей захід та проводить його щороку. Нас цікавить зберегти наші прекрасні українські традиції та колядки. Для нас була велика честь, що в цьому заході взяли участь не тільки українці Марамурешу та інших повітів Румунії, де проживають українці, але й українці з Угорщини та України.

Далі Мирослав Петрецький розповість про звичаї представлені на сцені міжнародного фестивалю: Наприклад був представлений момент Святого вечора, коли приходять колядники, які виконують стародавні колядки та поздоровлення. Всього було 30 груп колядників. Мене зачарував виступ колядників з Угорщини. Дуже цікавий момент для всіх був представлений дітьми підготовчого класу українського відділу школи Вишньої Рівни, які вперше виступили на фестивалі. З села Коштіль виступила старша змішана група колядників, які виконали стародавні колядки. Ці колядки я пам’ятаю ще з мого дитинства. На високому рівні виступили з виставою Вифлеєм колядники з села Бистрого.

Про те як Союз українців Румунії заохочує молоде покоління зберігати українські традиції Мирослав Петрецький ствердив: Я вже розповів про наших учасників, яким лише 6 років з села Вишня Рівна, які були присутні на фестивалі. Взяли участь також учні шкіл Ремети, Довге-Поле Марамуреського повіту та з місцевості Мікула Сатумарського повіту. Ці діти перебирають та продовжуватимуть нашу ініціативу. Я запримітив, що кожного року збільшується кількість груп наших колядників. Це доказує великий інтерес з боку керівників гуртів, батьків та діточок. З цієї нагоди були вручені учасникам та групам колядників дипломи та спеціальні грамоти з боку голови Союзу українців Румунії та депутата у Румунському Парламенті Миколи Мирослава Петрецького. Румунська громада та представники інших меншин, які проживають у місті Сігету-Мармацієй ствердили, що фестиваль пройшов на високому рівні, а ми як організатори бажаємо, щоб наступного року фестиваль був на більш високому рівні.

Голова Європейського конгресу українців та заступник Голови Світового конгресу українців Ярослава Хортяні з Угорщини поділилася своїми враженнями від присутності на фестивалі: Це надзвичайно, що ваша громада підтримує традиції, відновлює їх, прилучає до цього молодь. Мені приємно, що в цьому році я бачила багато дітей, які брали участь у фестивалі, значить у вас є продовження. Дуже приємно, що на цьому фестивалі уряд Румунії був представлений на такому високому рівні: були держсекретарі, префект та мер міста, представники міністерств. Це свідчить, що у вас є пошана від більшості, від румунського народу, від румунської влади, яка підтримує багату на традиції велику українську громаду Румунії.

Депутат Микола-Мирослав Петрецький, голова СуР у своїй короткій промові
зазначив, між іншим, що: Традиції являються фундаментальним вектором кожного народу, вони
представляють характеристику його
існування. Таким чином, для кожного з
народів зберігання традицій є вагомим
елементом. Протягом віків український
народ знаходився під різними імперіями,
від чого постраждали його мова, культура і традиції, але, незважаючи на
різні перепони, українці, де б вони не знаходилися, зуміли зберегти ці три фундаментальні цінності, без яких не може
існувати народ. Факт, який дає нам
можливість знаходитися сьогодні тут,
стараючись зберегти і передати майбутнім поколінням те, що ми успадкували від наших предків, й тому для кожного із нас це є дуже головним, і саме це
є головною метою нашого фестивалю.
Тому хочу подякувати всім тим, хто
старався започаткувати цей фестиваль, а також і тим, які старалися не
тільки зберегти його, а перетворити на
міжнародний фестиваль.

Різдво Христове є святом радості, надії й толерантності, яке
традиційно відзначають у родинному ролі, разом з найближчими людьми. Це свято,
коли, як кажуть в народі, не годиться засмучуватися. Як і кожен рік, румуни готувалися
до нього не шкодуючи грошей. Враховуючи запити клієнтів магазини продовжили
графік роботи і пропонували великі акції та знижки на свої товари, аби привабити
покупців у полюванні на кращий подарунок.

Після розпакування подарунків, знайдених під гарно
прикрашеною ялинкою, більшість румунів сіли за святковий стіл, до якого
традиційно подають, домашні ковбаси: лівер і калтабош, сальтисон, що супроводжуються
овочевими гарнірами, як рекомендують лікарі для зменшення негативних наслідків святкового
застілля для здоров’я організму. Традиційні голубці та м’ясні вироби, що
супроводжуються вином, а на десерт козонак, доповнили святкову атмосферу.

Проте, істинне відчуття
свята і дух Різдва присутні в селах, де свято зберігаються стародавні традиції.
Колядники ходили від хати до хати, де за вітання з народженням Христа та
побажання здоров’я, достатку і сповнення всіх мрій отримали від ґазд бублики, кренделі, горіхи та яблука.

Незважаючи на незвично теплу для кінця грудня погоду
багато румунів вирішили провести Різдво на гірських курортах в долині річки Прахова
(південь), Мараморощини (північний захід) і Буковини (північний схід), де мали
можливість насолодитися снігом. З огляду на те, що в горах напередодні випав
рясний сніг, на схилах, вкритих півметровим шаром, були відмінні умови для
катання на лижах, сноуборді і релаксу. Більшість румунів віддали перевагу курортам
Предял, Сіная та Буштень, де середня завантаженість перевищила 80%.

Багато
туристів дісталися озера Биля, що знаходиться у горах Фегераш на висоті понад
2000 метрів над рівнем моря, де напередодні був відкритий єдиний в Румунії крижаний
готель. Кожен з його 15 номерів було прикрашено крижаними скульптурами зірок румунської
та світової музики, а більшість охочих зупинитися там прибули з-закордону. І пансіонати
на північному сході країни відкрили свої двері для тих, хто хотів переконатися в
гостинності історичної Молдовської провінції, побачити неповторну красу навколишніх
краєвидів та скуштувати місцеві страви. Наприклад в Нямецькому повіті рівень
заповнюваності становила 100%.

У своєму різдвяному привітанні Президент Клаус
Йоханніс закликав до співчуття та солідарності з тими, хто потребує підтримки. «Давайте
радіти цим моментам і не забувати, що найкращий подарунок, який ми можемо
зробити в цей період – показати свою вдячність всім людям з нашого близького оточення», – сказав глава
румунської держави.