Tag: Клуж

425-ій річниці з дня
народження видатного українського військового, політичного та державного діяча
Зиновія-Богдана Михайловича Хмельницького була присвячена остання у цьому році
зустріч української громади у Клуж-Напоці, що відбулася 5-го грудня в режимі
онлайн.

Виняткова постать першого
гетьмана Війська Запорізького вже століттями привертає увагу фахівців та просто
свідомих українців. Його досягнення, прагнення та наслідки керування не
перестають отримувати як схвальну так і зовсім протилежну оцінку. Одні
підкреслюють силу та стійкість створеної ним української гетьманської держави, на
зруйнування якої «Росія …витратила сто
з гаком років». Інші – звинувачують у підписанні домовленості з Москвою,
яка з роками «перетворилася в фактичну
анексію України». Для багатьох поява Богдана Хмельницького і його зріст
вселяють надію на появу нового «загальнонаціонального
лідера, який очолить національне відродження». «Найбільше місце Богдана Хмельницького в історії України, – не як
полководця, хоч би й великого, не як дипломата, хоч би й блискучого, а як
державного діяча, фундатора й будівничого Української Козацької Держави», -
пише сучасний найкращий дослідник доби Хмельниччини О Оглоблин.

Ознайомлення з відомими
та новими історичними фактами і їх оцінками, що мають відношення до діяльності цього
феноменального сина українського народу, і було темою цієї події в Клужі. Її
організація та проведення є результатом праці викладачів українського відділу
при факультеті іноземних мов – подружжя Гербіл – за постійної фінансової
підтримки Союзу українців Румунії. А її учасниками стали як студенти, так і
викладачі, керівництво Клузького університету імені Бабеш-Бойоя, а також члени
СУР-у.

Першу роботу на тему: «Богдан
Зиновій Михайлович Хмельницький – гетьман України» зачитала на румунській мові
студентка Андрея Пиржа. Доповідачка стисло переповіла відомі факти про
походження Богдана Михайловича, його освіту, початок військової кар’єри у
складі війська польського, а також малоправну ситуацію козаків за часів Речі
Посполитої. І хоча часто говориться про особистий конфлікт Хмельницького з
польським панством, як головну причину повстанської, а
потім і визвольної боротьби Хмельницького, та студентка виділила: «були і інші
фактори, які сприяли просуненню Хмельницького на передову народного
невдоволення в Україні: економічні, етнічні та релігійні.» Після ряду
переможних військових кампаній на чолі «повстання рабів», як називали
українську революцію поляки, гетьман заходився будувати нову Україну, повністю
незалежну економічно і юридично від Польщі. Паралельно Хмельницький шукав
можливості забезпечити молодій українській державі, усьому українському
народові можливості вижити та зміцнитися. У спробі забезпечити собі сильного
союзника та добитися визнання України, як держави, Хмельницький підписав
горезвісний переяславський договір про Московський протекторат. «Однак обидві сторони мали різні погляди на
положення договору та характер союзу.» – виділила доповідачка. «З огляду на те, що обидві сторони мали різні інтереси в
Україні, свободи, які були забезпечені за життя Хмельницького, постійно
обмежувались після його смерті. Врешті-решт цей процес призведе до повного
поглинання України царською Росією, а згодом Російською імперією та Радянським
Союзом.» – підкреслила вона на завершення.

У документальній стрічці
про Богдана Хмельницького, яку було переглянуто на заході, наголошувалося на
його «амбітній політичній програмі -
звільнити і об’єднати території, де проживали етнічні українці.» У
здійсненні цього задуму йому стали у пригоді добре розуміння політичної
ситуації та неабиякий стратегічний хист. Більше того, Хмельницького називають
першим практиком психологічної війни. На думку істориків «він спирався на закладені ще Наливайком, Сагайдачним та Дорошенком
традиції козацького мистецтва. Проте організовуючи свою армію він організовує
міцну розвідувальну службу… Саме за допомогою розвідувальної та контррозвідувальної
служби Хмельницький поширює дезінформацію з ціллю поширити у ворожому війську невпевненість
у своїх силах, створити паніку.» Така тактика допомогла йому отримати
найбільші військові перемоги у боях з поляками.

У рефераті: «Богдан
Хмельницький – видатний державний діяч, полководець і дипломат» студентка
Вікторія Глодян серед іншого більш детально розповіла про принципи державного
керування, застосовані Б. Хмельницьким. На думку фахівців «…козацька держава характеризувалася демократичними принципами
організації… При гетьманові існував дорадчий орган – Рада Генеральної
старшини, яка обговорювала найскладніші питання державного життя та поточні
справи. Водночас на Запорожжі діяла Рада січової старшини на чолі з січовим
отаманом, яка приймала рішення, що стосувалися Запорізької Січі. Ще одним
важливим органом державного самоврядування були полкові ради, які крім
вирішення поточних питань полкового життя, обирали полкову старшину та
полковника.» Не дивлячись на майже безперервний військовий конфлікт,
українському голові держави вдалося зробити чимало: «створити новий адміністративний апарат, запровадити ефективну податкову
систему, почати карбувати власні гроші, встановити і підтримувати дипломатичні
стосунки з багатьма країнами Європи». «Раптова
смерть Б. Хмельницького зупинила його величезну діяльність, спрямовану на
об’єднання всіх українських земель і зміцнення суверенітету Української
держави.» – зазначила дівчина на завершення.

Голова Клузької філії СУР
пан І. Гербіл зачитав доповідь «Богдан Хмельницький та його зовнішня політика»,
в якій зосередив свою увагу на вдалій побудові гетьманом сприятливих відносин
впливових європейських держав того часу до новоутвореної України. Доповідач
зауважив: «від перших місяців свого
гетьманування Богдан Хмельницький особливо велику увагу зосередив на зміцненні
міжнародного становища козацької України. Дипломатія була одним із знарядь,
якими користувався у боротьбі за справу визволення українського народу.» Завдяки акумульованому досвіду з міждержавних
відносин та знання культури сусідніх народів Богданові вдалося добитися
міжнародного визнання козацької держави і себе як правителя. «Своїми дипломатичними заходами Хмельницький
…частково досягнув ізоляції Польщі і ввійшов у добрі відносини з багатьма
країнами. Водночас він забезпечив Україні допомогу Криму, добився прихильної
нейтральності Туреччини, підготовляв союз із Швецією, ввійшов в дружні
відносини з Венецією.» – наголосив пан доцент. Виділяючи значення
діяльності Богдана Хмельницького доповідач підкреслив: «…вона (його діяльність)…не тільки визначила подальшу долю України,
а й відчутно вплинула на європейське політичне життя.»

Зазвичай остання в році
зустріч у Клуж-Напоці не обходиться без колядування, співів та святкових
побажань. Не дивлячись на специфічну форму онлайн заходу, організаторам вдалось
внести і ці, вже традиційні для нас, елементи передсвятковості. Було
використано відео записи з минулих років, де групи молоді та студентів хором
виконували найвідоміші колядки українців з різних населених пунктів Мармарощини.
Сердечне виконання молоді традиційних пісень вікової давності символічно та
оптимістично завершили зустріч, допомогли надіятися на не менш успішне їх
проведення у наступному році, вірити у позитивну реалізацію особистих,
загальних і навіть державних прагнень та потреб. (автор: Ольга Сенишин)

425-ій річниці з дня
народження видатного українського військового, політичного та державного діяча
Зиновія-Богдана Михайловича Хмельницького була присвячена остання у цьому році
зустріч української громади у Клуж-Напоці, що відбулася 5-го грудня в режимі
онлайн.

Виняткова постать першого
гетьмана Війська Запорізького вже століттями привертає увагу фахівців та просто
свідомих українців. Його досягнення, прагнення та наслідки керування не
перестають отримувати як схвальну так і зовсім протилежну оцінку. Одні
підкреслюють силу та стійкість створеної ним української гетьманської держави, на
зруйнування якої «Росія …витратила сто
з гаком років». Інші – звинувачують у підписанні домовленості з Москвою,
яка з роками «перетворилася в фактичну
анексію України». Для багатьох поява Богдана Хмельницького і його зріст
вселяють надію на появу нового «загальнонаціонального
лідера, який очолить національне відродження». «Найбільше місце Богдана Хмельницького в історії України, – не як
полководця, хоч би й великого, не як дипломата, хоч би й блискучого, а як
державного діяча, фундатора й будівничого Української Козацької Держави», -
пише сучасний найкращий дослідник доби Хмельниччини О Оглоблин.

Ознайомлення з відомими
та новими історичними фактами і їх оцінками, що мають відношення до діяльності цього
феноменального сина українського народу, і було темою цієї події в Клужі. Її
організація та проведення є результатом праці викладачів українського відділу
при факультеті іноземних мов – подружжя Гербіл – за постійної фінансової
підтримки Союзу українців Румунії. А її учасниками стали як студенти, так і
викладачі, керівництво Клузького університету імені Бабеш-Бойоя, а також члени
СУР-у.

Першу роботу на тему: «Богдан
Зиновій Михайлович Хмельницький – гетьман України» зачитала на румунській мові
студентка Андрея Пиржа. Доповідачка стисло переповіла відомі факти про
походження Богдана Михайловича, його освіту, початок військової кар’єри у
складі війська польського, а також малоправну ситуацію козаків за часів Речі
Посполитої. І хоча часто говориться про особистий конфлікт Хмельницького з
польським панством, як головну причину повстанської, а
потім і визвольної боротьби Хмельницького, та студентка виділила: «були і інші
фактори, які сприяли просуненню Хмельницького на передову народного
невдоволення в Україні: економічні, етнічні та релігійні.» Після ряду
переможних військових кампаній на чолі «повстання рабів», як називали
українську революцію поляки, гетьман заходився будувати нову Україну, повністю
незалежну економічно і юридично від Польщі. Паралельно Хмельницький шукав
можливості забезпечити молодій українській державі, усьому українському
народові можливості вижити та зміцнитися. У спробі забезпечити собі сильного
союзника та добитися визнання України, як держави, Хмельницький підписав
горезвісний переяславський договір про Московський протекторат. «Однак обидві сторони мали різні погляди на
положення договору та характер союзу.» – виділила доповідачка. «З огляду на те, що обидві сторони мали різні інтереси в
Україні, свободи, які були забезпечені за життя Хмельницького, постійно
обмежувались після його смерті. Врешті-решт цей процес призведе до повного
поглинання України царською Росією, а згодом Російською імперією та Радянським
Союзом.» – підкреслила вона на завершення.

У документальній стрічці
про Богдана Хмельницького, яку було переглянуто на заході, наголошувалося на
його «амбітній політичній програмі -
звільнити і об’єднати території, де проживали етнічні українці.» У
здійсненні цього задуму йому стали у пригоді добре розуміння політичної
ситуації та неабиякий стратегічний хист. Більше того, Хмельницького називають
першим практиком психологічної війни. На думку істориків «він спирався на закладені ще Наливайком, Сагайдачним та Дорошенком
традиції козацького мистецтва. Проте організовуючи свою армію він організовує
міцну розвідувальну службу… Саме за допомогою розвідувальної та контррозвідувальної
служби Хмельницький поширює дезінформацію з ціллю поширити у ворожому війську невпевненість
у своїх силах, створити паніку.» Така тактика допомогла йому отримати
найбільші військові перемоги у боях з поляками.

У рефераті: «Богдан
Хмельницький – видатний державний діяч, полководець і дипломат» студентка
Вікторія Глодян серед іншого більш детально розповіла про принципи державного
керування, застосовані Б. Хмельницьким. На думку фахівців «…козацька держава характеризувалася демократичними принципами
організації… При гетьманові існував дорадчий орган – Рада Генеральної
старшини, яка обговорювала найскладніші питання державного життя та поточні
справи. Водночас на Запорожжі діяла Рада січової старшини на чолі з січовим
отаманом, яка приймала рішення, що стосувалися Запорізької Січі. Ще одним
важливим органом державного самоврядування були полкові ради, які крім
вирішення поточних питань полкового життя, обирали полкову старшину та
полковника.» Не дивлячись на майже безперервний військовий конфлікт,
українському голові держави вдалося зробити чимало: «створити новий адміністративний апарат, запровадити ефективну податкову
систему, почати карбувати власні гроші, встановити і підтримувати дипломатичні
стосунки з багатьма країнами Європи». «Раптова
смерть Б. Хмельницького зупинила його величезну діяльність, спрямовану на
об’єднання всіх українських земель і зміцнення суверенітету Української
держави.» – зазначила дівчина на завершення.

Голова Клузької філії СУР
пан І. Гербіл зачитав доповідь «Богдан Хмельницький та його зовнішня політика»,
в якій зосередив свою увагу на вдалій побудові гетьманом сприятливих відносин
впливових європейських держав того часу до новоутвореної України. Доповідач
зауважив: «від перших місяців свого
гетьманування Богдан Хмельницький особливо велику увагу зосередив на зміцненні
міжнародного становища козацької України. Дипломатія була одним із знарядь,
якими користувався у боротьбі за справу визволення українського народу.» Завдяки акумульованому досвіду з міждержавних
відносин та знання культури сусідніх народів Богданові вдалося добитися
міжнародного визнання козацької держави і себе як правителя. «Своїми дипломатичними заходами Хмельницький
…частково досягнув ізоляції Польщі і ввійшов у добрі відносини з багатьма
країнами. Водночас він забезпечив Україні допомогу Криму, добився прихильної
нейтральності Туреччини, підготовляв союз із Швецією, ввійшов в дружні
відносини з Венецією.» – наголосив пан доцент. Виділяючи значення
діяльності Богдана Хмельницького доповідач підкреслив: «…вона (його діяльність)…не тільки визначила подальшу долю України,
а й відчутно вплинула на європейське політичне життя.»

Зазвичай остання в році
зустріч у Клуж-Напоці не обходиться без колядування, співів та святкових
побажань. Не дивлячись на специфічну форму онлайн заходу, організаторам вдалось
внести і ці, вже традиційні для нас, елементи передсвятковості. Було
використано відео записи з минулих років, де групи молоді та студентів хором
виконували найвідоміші колядки українців з різних населених пунктів Мармарощини.
Сердечне виконання молоді традиційних пісень вікової давності символічно та
оптимістично завершили зустріч, допомогли надіятися на не менш успішне їх
проведення у наступному році, вірити у позитивну реалізацію особистих,
загальних і навіть державних прагнень та потреб. (автор: Ольга Сенишин)

В університетському місті Клуж-Напока 11 листопада
пройшов перший культурний захід в режимі онлайн. Як завжди його організація та
проведення є результатом злагодженої співпраці відділу української мови та
літератури при Клузькому університеті імені Бабеш-Бойоя та Союзу українців
Румунії. Завдяки новому формату до зустрічі змогли під’єднатися усі педагогічні
кадри українського відділу з кафедри слов’янистики, теперішні та колишні
студенти, постійні гості та учасники, просто зацікавлені. Подія була присв’ячена
125-ій річниці з дня народження талановитого поета і перекладача, літературознавця
та мовознавця, ерудита та інтелектуала, громадського діяча і академіка Академії
наук України – Максима Тадейовича Рильського (1895-1964). Духовною основою
найкращих творів Рильського стали «вічні категорії – правда, любов і краса». Його справедливо
вважають «творцем таких цінностей, які не втрачають свого значення з часом, зі
зміною епох та ідеологій», а його твори – «золотим надбанням української літератури». Дослідники
називають його «одним з найбільших поетів України ХХ ст.», а критики закидають
пристосуваньство і горезвісну «Пісню про Сталіна».

У першій доповіді на румунській мові студентка Беатрис
Панас розповіла про основні події в біографії митця. Атмосфера порозуміння і
шляхетницва в сімї, прекрасна природа, люди культури та мистецтва оточували
Рильського ще з дитинства. Не дивно, що перша його збірка поезій вийшла в світ,
коли він був всього лиш гімназистом (у 15-ть років). Від тоді і протягом майже
50-ти років неоднорідної творчої діяльності Максим Рильський «залишив за собою
багатий і різноманітний літературний спадок, який зародився на тлі класичної
літератури та українського фольклору» – виділила дівчина. Доповідачка звернула
увагу на змушений перехід поета до «табору радянських творців» на початку 30-их
після майже піврічного увязнення. Твори цього періоду дозволили поету вижити,
навіть зайняти почесні посади і титули – «директор Інституту мистецтвознавства,
фолькльору та етнографії АН України, а також Депутат Верховної Ради УРСР, а
потім і СРСР». Та утиски і натиски не припинялися практично ніколи, а страх за
життя своє і своєї родини не давали можливості розкритися у творчості. До того
ж «радянська критика закидує йому відсутність ідей, а діаспора – відсутність
патріотизму». Але і в таких умовах талановитому автору вдається створити ряд
неперевершенних ліричних творів. Студентка підкреслила на завершення: «хоча під
тиском тоталітарного режиму його творчість зазнала певної ідеологічної зміни,
М.Рильський залишиться в історії української літератури поетом краси і людини,
справжнім майстром досконалої поетичної форми.»

З документальної стрічки про М.Т.Рильського можна було
дізнатися не тільки про його надзвичайну працьовитість, здатність поєднувати
керівні посади та творчість, але й про гостинність та дотепність, відкритість
та сердечність – рідкісні людські риси не тільки в ті жорстокі часи. Важливим,
на думку організаторів, була можливість побачити світлини та невеличкі відео-записи
з самим поетом та його родиною і близькими. У продовжені свою роботу «Максим
Тадейович Рильський – класик української літератури ХХ століття, чудовий
знавець словянських літератур» та її віртуальну презентацію запропонувала
нашій увазі пані доктор-лектор Міхаела Гербіл. «М. Рильський належав до
неокласиків – зорієнтованої на античну класику художньої школи
українських поетів, яка продовжувала гуманістичні традиції європейської поезії
нового часу. Вони прагнули піднести престиж художнього слова, з його допомогою
вирішувати філософські, історичні, морально-етичні проблеми.» – виділила
викладач. Але ця літературна течія 20-30 років минулого століття як і ряд
інших, була непотрібною сталінському тоталітарному режимові. Тому всіх її
представників, крім М.Т.Рильського, було
знищено. Зараз цих жертв ми називаємо Розстріляним Відродженням. А Максима
Тадейовича переломили і зарахували до офіційної і єдино можливої групи «співців
побудови соціалізму». Та навіть в таких умовах талановитому віршарю «вдавалося
створити незалежні від політики, суто мистецькі твори, які пережили його».
Особливим патріотизмом і запалом виділяються також твори, написані в період
Другої світової війни. «Максим Рильський лишив по собі понад 40 поетичних
збірок, кілька збірок наукових статей, редагування поетичних та етнографічних
видань, понад чверть мільйона поетичних рядків перекладів. …У 1972 році була
заснована щорічна премія ім. Рильського за найкращий художній переклад.» -
зазначила пані Гербіл у підсумках.

Завершальною та артистичною частиною заходу стало художнє
зачитування декількох ліричних творів М.Т.Рильського – «Мова», «Пісня», «Високі
килії», «Згадай безумче», «Людкісність» та інші. Їх продекламували студентки з
Клужу та мастерантки з Бухаресту. Голова Клузької філії Союзу українців Румунії
пан І.Гербіл вправно і емоційно зачитав вірш «Слово про рідну матір» та відкрив
своє бачення відродження України, висловлену у цьому вірші. А редактор дитячого
журналу «Дзвоник» Людмила Дорош зачитала ніжно-романтичний віршик «Сніг падав
безшелесно і рівно…», який чи не найкраще проілюстрував саме ліричну
майстерність цього видатного українського письменника. Можна тільки уявляти
яких вершин міг би досягнути М.Рильський у більш сприятливих умовах – без цькувань,
звинувачень і страху за життя. Найкраще про митців цього періоду і про
Рильського зокрема сказавмолодий український поет, прозаїк та критик Олександр
Стусенко: «(хочеться) Ще раз глянути на наших класиків. І – зрозуміти їх. Адже
комусь треба було жити й творити в умовах тоталітарного тиску; якби всі з гордо
піднятою головою пішли на розстріл чи в Сибір, ми нині мали б тільки балалайку,
брагу й лайку (зрозуміло ж, не українську). І навряд чи звалися б українцями…» (автор: Ольга Сенишин)

В університетському місті Клуж-Напока 11 листопада
пройшов перший культурний захід в режимі онлайн. Як завжди його організація та
проведення є результатом злагодженої співпраці відділу української мови та
літератури при Клузькому університеті імені Бабеш-Бойоя та Союзу українців
Румунії. Завдяки новому формату до зустрічі змогли під’єднатися усі педагогічні
кадри українського відділу з кафедри слов’янистики, теперішні та колишні
студенти, постійні гості та учасники, просто зацікавлені. Подія була присв’ячена
125-ій річниці з дня народження талановитого поета і перекладача, літературознавця
та мовознавця, ерудита та інтелектуала, громадського діяча і академіка Академії
наук України – Максима Тадейовича Рильського (1895-1964). Духовною основою
найкращих творів Рильського стали «вічні категорії – правда, любов і краса». Його справедливо
вважають «творцем таких цінностей, які не втрачають свого значення з часом, зі
зміною епох та ідеологій», а його твори – «золотим надбанням української літератури». Дослідники
називають його «одним з найбільших поетів України ХХ ст.», а критики закидають
пристосуваньство і горезвісну «Пісню про Сталіна».

У першій доповіді на румунській мові студентка Беатрис
Панас розповіла про основні події в біографії митця. Атмосфера порозуміння і
шляхетницва в сімї, прекрасна природа, люди культури та мистецтва оточували
Рильського ще з дитинства. Не дивно, що перша його збірка поезій вийшла в світ,
коли він був всього лиш гімназистом (у 15-ть років). Від тоді і протягом майже
50-ти років неоднорідної творчої діяльності Максим Рильський «залишив за собою
багатий і різноманітний літературний спадок, який зародився на тлі класичної
літератури та українського фольклору» – виділила дівчина. Доповідачка звернула
увагу на змушений перехід поета до «табору радянських творців» на початку 30-их
після майже піврічного увязнення. Твори цього періоду дозволили поету вижити,
навіть зайняти почесні посади і титули – «директор Інституту мистецтвознавства,
фолькльору та етнографії АН України, а також Депутат Верховної Ради УРСР, а
потім і СРСР». Та утиски і натиски не припинялися практично ніколи, а страх за
життя своє і своєї родини не давали можливості розкритися у творчості. До того
ж «радянська критика закидує йому відсутність ідей, а діаспора – відсутність
патріотизму». Але і в таких умовах талановитому автору вдається створити ряд
неперевершенних ліричних творів. Студентка підкреслила на завершення: «хоча під
тиском тоталітарного режиму його творчість зазнала певної ідеологічної зміни,
М.Рильський залишиться в історії української літератури поетом краси і людини,
справжнім майстром досконалої поетичної форми.»

З документальної стрічки про М.Т.Рильського можна було
дізнатися не тільки про його надзвичайну працьовитість, здатність поєднувати
керівні посади та творчість, але й про гостинність та дотепність, відкритість
та сердечність – рідкісні людські риси не тільки в ті жорстокі часи. Важливим,
на думку організаторів, була можливість побачити світлини та невеличкі відео-записи
з самим поетом та його родиною і близькими. У продовжені свою роботу «Максим
Тадейович Рильський – класик української літератури ХХ століття, чудовий
знавець словянських літератур» та її віртуальну презентацію запропонувала
нашій увазі пані доктор-лектор Міхаела Гербіл. «М. Рильський належав до
неокласиків – зорієнтованої на античну класику художньої школи
українських поетів, яка продовжувала гуманістичні традиції європейської поезії
нового часу. Вони прагнули піднести престиж художнього слова, з його допомогою
вирішувати філософські, історичні, морально-етичні проблеми.» – виділила
викладач. Але ця літературна течія 20-30 років минулого століття як і ряд
інших, була непотрібною сталінському тоталітарному режимові. Тому всіх її
представників, крім М.Т.Рильського, було
знищено. Зараз цих жертв ми називаємо Розстріляним Відродженням. А Максима
Тадейовича переломили і зарахували до офіційної і єдино можливої групи «співців
побудови соціалізму». Та навіть в таких умовах талановитому віршарю «вдавалося
створити незалежні від політики, суто мистецькі твори, які пережили його».
Особливим патріотизмом і запалом виділяються також твори, написані в період
Другої світової війни. «Максим Рильський лишив по собі понад 40 поетичних
збірок, кілька збірок наукових статей, редагування поетичних та етнографічних
видань, понад чверть мільйона поетичних рядків перекладів. …У 1972 році була
заснована щорічна премія ім. Рильського за найкращий художній переклад.» -
зазначила пані Гербіл у підсумках.

Завершальною та артистичною частиною заходу стало художнє
зачитування декількох ліричних творів М.Т.Рильського – «Мова», «Пісня», «Високі
килії», «Згадай безумче», «Людкісність» та інші. Їх продекламували студентки з
Клужу та мастерантки з Бухаресту. Голова Клузької філії Союзу українців Румунії
пан І.Гербіл вправно і емоційно зачитав вірш «Слово про рідну матір» та відкрив
своє бачення відродження України, висловлену у цьому вірші. А редактор дитячого
журналу «Дзвоник» Людмила Дорош зачитала ніжно-романтичний віршик «Сніг падав
безшелесно і рівно…», який чи не найкраще проілюстрував саме ліричну
майстерність цього видатного українського письменника. Можна тільки уявляти
яких вершин міг би досягнути М.Рильський у більш сприятливих умовах – без цькувань,
звинувачень і страху за життя. Найкраще про митців цього періоду і про
Рильського зокрема сказавмолодий український поет, прозаїк та критик Олександр
Стусенко: «(хочеться) Ще раз глянути на наших класиків. І – зрозуміти їх. Адже
комусь треба було жити й творити в умовах тоталітарного тиску; якби всі з гордо
піднятою головою пішли на розстріл чи в Сибір, ми нині мали б тільки балалайку,
брагу й лайку (зрозуміло ж, не українську). І навряд чи звалися б українцями…» (автор: Ольга Сенишин)

Після кількамісячної
перерви через пандемію коронавірусу, Kлуб української малечі, який
діє з кінця 2019 року в рамках Клузької філії СУР, відновив свою діяльність,
цього разу в онлайн-форматі. Слід уточнити, що Клузька філія Союзу
Українців Румунії, починаючи від 1 червня цього року, щоп‘ятниці
успішно розгортає іншу цікаву для всіх українських дітей онлайн-подію під назвою
«Літературна скарбничка». Ініціаторка
цих чудових подій Людмила Дорош, редакторка журналу для дітей
«Дзвоник», що видається СУР-ом, є гостем нашої сьогоднішньої рубрики «Українці
в Румунії».

-
Доброго дня, Людмило! Ми раді знову розмовляти з тобою про Клузький «Клуб
української малечі», який відновив свою діяльність та нещодавно провів у
віртуальному середовищі дуже цікаву подію для дітей та батьків. Яку тему на цей
раз ти запропонувала? Та як пройшла віртуальна зустріч?

– Теперішню зустріч ми присвятили
Святому Миколаю. Тож діти дізналися про життя святого, про те, чому виник цей
звичай чекати від Святого Миколая подарунки. Зустріч пройшла у невимушеній,
приязній атмосфері. Дітям бракували наші зустрічі й вони були раді зустрітися з
друзями, хоча б і онлайн.

– Як
справилися діточки зі запропонованими завданнями? Чи були нагороди?

– Діти
дуже добре справилися з усіма запропонованими видами діяльності. Одним
допомагали батьки, іншим – старші братики чи сестрички, трішки старші діти
змогли зробити все самотужки. Спершу ми намалювали з дітьми Святого Миколая,
використовуючи для цього власну долоньку. А потім зробили більш складний виріб
– кожен зміг виготовити ялинкові прикраси з макарон. І тут вже кожен міг
проявити свою уяву та майстерність. Дітям дуже сподобалася ця ідея. Винагородою
для всіх нас було приємне спілкування, можливість знову побачити один одного,
поспілкуватися, посмятися.

-
Відомий той факт, що для того, щоб брати участь у онлайн-заходах діточкам
допомагають їхні батьки. Як сприйняли батьки цей захід? Які відгуки ви отримали
від них?

– Батьки
теж проявили ентузіазм, які їхні діти. Мабуть, як і всім батькам з меншими дітками, ця подія
була ще однією цікавою ідеєю для проведення вільного часу з дітьми, можливістю
поспілкуватися і зробити щось цікаве, не виходячи з дому. Батьки мене
запевнили, що і вони і діти чекають нових зустрічей.

– Що
саме розповіли діточки про святковий захід до Дня Святого Миколая? Чи їм
сподобався?

– На
цьому заході діти більше дізнавалися, аніж розповідали вони. Спільною думкою всіх
дітей було те, що прихід Святого Миколая є мабуть найулюбленішою подією року, яку вони всі чекають. Ми
згадали тогорічну подію, присвячену Св. Миколаю, як ми готувалися до неї. Тож
вирішили й цього року підготуватися належно до цього свята. А ще діти послухали
гарну пісеньку про Святого Миколая, а під час роботи дітей я їм читала цікаві вірші про нього. Щоб урізноманітнити
зустріч, дітям була запропонована весела ритмічна руханка. Думаю, дітям це
припало до душі, як і вся запропонована їм різноманітна діяльність.

-
Людмило, нам відомо, що кожного разу, коли ти організовуєш певний захід, ставиш
собі певні цілі. На цей раз, якою була мета проведеного онлайн-заходу та в якій
мірі вдалося її досягти?

– Найголовнішою
метою цієї події було спілкування з дітьми українською мовою, а ще збагачення
їхніх знань про Святого Миколая, ознайомлення дітей із дитячою літературою про Святого Миколая.
І, не востаннє, запропонувати дітям зробити щось цікаве своїми руками. Гадаю, всі поставлені цілі
нам з дітьми вдалося досягнути.

-
Щоп’ятниці українські діти, і не тільки, мають можливість, зайшовши на
сторінках Клузької філії СУР та Союзу українців Румунії в Фейсбуці, дивитись
«Літературну скарбничку» – це інша цікава подія задумана тобою. Розкажи,
будь-ласка, як проходять ці онлайн-заходи, в яких твоя донечка Нора тобі
допомагає. Які відгуки ви отримуєте?

– Відгуки
про літературну скарбничку тільки хороші. Як на мене, й не має як бути інакше. Адже це ще один інструмент не тільки для вивчення української мови
дітьми, а й взагалі для виховання – адже ми стараємося запропонувати дітям
якісну літературу, яка вчить дітей добру, взаємоповазі та іншим гарним якостям.
Завдяки тому, що кожен епізод літературної скарбнички знаходиться на сторінці
Клузької філії СУР, він доступний кожному, кому ця подія є цікавою та корисною.
А тим, хто володіє українською трішки слабше, стають у пригоді румунські
субтитри, які супроводжують усю скарбничку. До речі, це була ідея Марії
Чинар-Жіга, журналістки та ведучої щотижневої передачі «Всі разом» та
«Трансільванія поліхромна», яка вже після першого випуску скарбнички, зробленою
мною самою з допомогою телефону, запропонувала свою допомогу і стала нашим
медіа-партнером. Таким чином, відео-якість стала набагато кращою, від неї як
від працівника телебачення я отримую цінні поради, для того щоб зробити цікавішою нашу Літератрну скарбничку. І все завдяки нашому
партнерству «Літературна скарбничка» почала транслювати й на TVR-3 та TVR-Клуж
і таким чином українська мова та дитяча українська література можуть дійти до все
більшої кількості людей. А ще
хочу додати, що ми звернулися до Посольства України в Румунії за підтримкою,
адже нам бракує гарних та якісних книжок, де було б багато цікавих кольорових
ілюстрацій. Нам пообіцяли допомогти, так що сподіваємося незабаром читати для
українських дітей Румунії й сучасну або класичну дитячу літературу з
материкової України.

– Які заходи ще будуть організовані цього
року «Клубом української малечі»?

– Так як кінець року вже не за горами, нам
залишається лише одна, груднева, зустріч з дітьми, на якій ми прочитаємо
оповідання про Різдво, переглянемо короткий мультфільм на зимову тему, послухаємо тематичні пісенки та
змайструємо щось цікаве своїми руками. І на останок, звичайно ж, до нас завітає
Миколай з подарунками.

– Дякую за розмову. Бажаю тобі, діточкам
та батькам успіхів, нових задумів та цікавих подій!

Після кількамісячної
перерви через пандемію коронавірусу, Kлуб української малечі, який
діє з кінця 2019 року в рамках Клузької філії СУР, відновив свою діяльність,
цього разу в онлайн-форматі. Слід уточнити, що Клузька філія Союзу
Українців Румунії, починаючи від 1 червня цього року, щоп‘ятниці
успішно розгортає іншу цікаву для всіх українських дітей онлайн-подію під назвою
«Літературна скарбничка». Ініціаторка
цих чудових подій Людмила Дорош, редакторка журналу для дітей
«Дзвоник», що видається СУР-ом, є гостем нашої сьогоднішньої рубрики «Українці
в Румунії».

-
Доброго дня, Людмило! Ми раді знову розмовляти з тобою про Клузький «Клуб
української малечі», який відновив свою діяльність та нещодавно провів у
віртуальному середовищі дуже цікаву подію для дітей та батьків. Яку тему на цей
раз ти запропонувала? Та як пройшла віртуальна зустріч?

– Теперішню зустріч ми присвятили
Святому Миколаю. Тож діти дізналися про життя святого, про те, чому виник цей
звичай чекати від Святого Миколая подарунки. Зустріч пройшла у невимушеній,
приязній атмосфері. Дітям бракували наші зустрічі й вони були раді зустрітися з
друзями, хоча б і онлайн.

– Як
справилися діточки зі запропонованими завданнями? Чи були нагороди?

– Діти
дуже добре справилися з усіма запропонованими видами діяльності. Одним
допомагали батьки, іншим – старші братики чи сестрички, трішки старші діти
змогли зробити все самотужки. Спершу ми намалювали з дітьми Святого Миколая,
використовуючи для цього власну долоньку. А потім зробили більш складний виріб
– кожен зміг виготовити ялинкові прикраси з макарон. І тут вже кожен міг
проявити свою уяву та майстерність. Дітям дуже сподобалася ця ідея. Винагородою
для всіх нас було приємне спілкування, можливість знову побачити один одного,
поспілкуватися, посмятися.

-
Відомий той факт, що для того, щоб брати участь у онлайн-заходах діточкам
допомагають їхні батьки. Як сприйняли батьки цей захід? Які відгуки ви отримали
від них?

– Батьки
теж проявили ентузіазм, які їхні діти. Мабуть, як і всім батькам з меншими дітками, ця подія
була ще однією цікавою ідеєю для проведення вільного часу з дітьми, можливістю
поспілкуватися і зробити щось цікаве, не виходячи з дому. Батьки мене
запевнили, що і вони і діти чекають нових зустрічей.

– Що
саме розповіли діточки про святковий захід до Дня Святого Миколая? Чи їм
сподобався?

– На
цьому заході діти більше дізнавалися, аніж розповідали вони. Спільною думкою всіх
дітей було те, що прихід Святого Миколая є мабуть найулюбленішою подією року, яку вони всі чекають. Ми
згадали тогорічну подію, присвячену Св. Миколаю, як ми готувалися до неї. Тож
вирішили й цього року підготуватися належно до цього свята. А ще діти послухали
гарну пісеньку про Святого Миколая, а під час роботи дітей я їм читала цікаві вірші про нього. Щоб урізноманітнити
зустріч, дітям була запропонована весела ритмічна руханка. Думаю, дітям це
припало до душі, як і вся запропонована їм різноманітна діяльність.

-
Людмило, нам відомо, що кожного разу, коли ти організовуєш певний захід, ставиш
собі певні цілі. На цей раз, якою була мета проведеного онлайн-заходу та в якій
мірі вдалося її досягти?

– Найголовнішою
метою цієї події було спілкування з дітьми українською мовою, а ще збагачення
їхніх знань про Святого Миколая, ознайомлення дітей із дитячою літературою про Святого Миколая.
І, не востаннє, запропонувати дітям зробити щось цікаве своїми руками. Гадаю, всі поставлені цілі
нам з дітьми вдалося досягнути.

-
Щоп’ятниці українські діти, і не тільки, мають можливість, зайшовши на
сторінках Клузької філії СУР та Союзу українців Румунії в Фейсбуці, дивитись
«Літературну скарбничку» – це інша цікава подія задумана тобою. Розкажи,
будь-ласка, як проходять ці онлайн-заходи, в яких твоя донечка Нора тобі
допомагає. Які відгуки ви отримуєте?

– Відгуки
про літературну скарбничку тільки хороші. Як на мене, й не має як бути інакше. Адже це ще один інструмент не тільки для вивчення української мови
дітьми, а й взагалі для виховання – адже ми стараємося запропонувати дітям
якісну літературу, яка вчить дітей добру, взаємоповазі та іншим гарним якостям.
Завдяки тому, що кожен епізод літературної скарбнички знаходиться на сторінці
Клузької філії СУР, він доступний кожному, кому ця подія є цікавою та корисною.
А тим, хто володіє українською трішки слабше, стають у пригоді румунські
субтитри, які супроводжують усю скарбничку. До речі, це була ідея Марії
Чинар-Жіга, журналістки та ведучої щотижневої передачі «Всі разом» та
«Трансільванія поліхромна», яка вже після першого випуску скарбнички, зробленою
мною самою з допомогою телефону, запропонувала свою допомогу і стала нашим
медіа-партнером. Таким чином, відео-якість стала набагато кращою, від неї як
від працівника телебачення я отримую цінні поради, для того щоб зробити цікавішою нашу Літератрну скарбничку. І все завдяки нашому
партнерству «Літературна скарбничка» почала транслювати й на TVR-3 та TVR-Клуж
і таким чином українська мова та дитяча українська література можуть дійти до все
більшої кількості людей. А ще
хочу додати, що ми звернулися до Посольства України в Румунії за підтримкою,
адже нам бракує гарних та якісних книжок, де було б багато цікавих кольорових
ілюстрацій. Нам пообіцяли допомогти, так що сподіваємося незабаром читати для
українських дітей Румунії й сучасну або класичну дитячу літературу з
материкової України.

– Які заходи ще будуть організовані цього
року «Клубом української малечі»?

– Так як кінець року вже не за горами, нам
залишається лише одна, груднева, зустріч з дітьми, на якій ми прочитаємо
оповідання про Різдво, переглянемо короткий мультфільм на зимову тему, послухаємо тематичні пісенки та
змайструємо щось цікаве своїми руками. І на останок, звичайно ж, до нас завітає
Миколай з подарунками.

– Дякую за розмову. Бажаю тобі, діточкам
та батькам успіхів, нових задумів та цікавих подій!

8
листопада 2020-го року Клузька філія Союзу Українців Румунії у співпраці з
відділом української мови та літератури при місцевому університеті ім.
Бабеша-Бойоя організували та провели в режимі онлайн, використовуючи платформу ZOOM,
«Конкурс літературної творчості та ініціації в наукові дослідження».

Про
зародження цієї чудової ініціативи розповіла доктор-лектор Міхаела Гербіл: «Враховуючи пандемічну ситуацію в країні та
відсутність можливості організувати більш масштабну подію присвячену Дневі
української мови, за участі усіх філій СУР-у, за рішенням Ради СУР кожна філія отримала
можливість проводити онлайн-заходи місцевого характеру, поряд з центральним
заходом у Бухаресті. За цих умов керівництво СУР запропонувало, щоб кожна філія
організувала тематичні конкурси присвячені цьому дневі. Отож комітет філії СУР
у Клужі вирішив, що тут у рамках події «9 листопада – День української мови» проводитиметься онлайн-конкурс
під назвою «Конкурс літературної творчості та ініціації в наукові дослідження»,
назва і формат якого були запропоновані мною та затверджені комітетом філії.»

Цей
конкурс було задумано для студентів Клузького університету імені Бабеша-Бойоя,
які вивчають українську мову як спеціальність або як іноземну мову. «З огляду на різні рівні володіння української мови у
студентів-учасників – початковий, середній і високий – я створила тематичні категорії у
відповідності до рівня знань кожного студента, щоб дати можливість всім взяти
участь у конкурсі і проявити себе творчо», – додала пані Міхаела Гербіл.

Основними
завданнями конкурсу є: розвиток навичок спілкування українською мовою,
стимулювання творчості та дослідження і, в той же час, заохочення до змагання. А
відтак, перші дві категорії та дві підкатегорії організатори адресували
студентам, які володіють українською мовою на просунутому рівні. А останні дві
категорії орієнтовані на студентів, які вивчають українську мову на початковому
рівні.

До
складу журі увійшли: Людмила Дорош – редактор дитячого журналу «Дзвоник»;
Міхаела Гербіл – доктор-лектор Клузького університету імені Бабеша-Бойоя; Іоан
Гербіл – доцент того ж університету та голова клузької філії СУР. Лауреатами Конкурсу
літературної творчості та ініціації в наукові дослідження стали: Деніса-ЛоренаКозачук,
Джулія-Алісія Ель-Калед Прозороскі, Діана-Марія Співалюк, Беатріс Панас, Ана-Світлана
Онужик, Оксана-Мірабела Шмуляк, Лариса-Йоана Попадюк, Андрея-Корнелія Цудік, Марія-Летиція
Андеркеу, Андрея Пирже. Практично всі учасниці конкурсу отримали винагороди. А двом
студенткам Денісі-Лорені Козачук та Беатрис Панас, які взяли участь одразу у
двох категоріях конкурсу, було присуджено по два призи.

«Неочікуваним і особливим сюрпризом стали студентки
з початковим і середнім рівнем знань, які наважилися «перескочити» відповідні
їхньому рівню категорії, та взяли участь у конкурсі в І і ІІ категоріях. А це
нас тільки тішить і підштовхує до продовження проведення подій такого гатунку. З
іншого боку, дві наші студентки вирішили взяти участь аж у двох категоріях, а
це яскраво демонструє, що ми зуміли простимулювати цікавість студентів до української
мови.» – зазначила пані Гербіл.

Вона додала,
що результати конкурсу перевищили очікування організаторів, тому захід трохи
затягнувся, адже кожен член журі хотів висловити свої враження як на рахунок
самого конкурсу, так і виступів конкурсантів. Заглядаючи у майбутнє Міхаєла
Гербіл сказала, що «формат в якому ми започаткували конкурс для цього першого випуску, є
досить вдалим. Можливо до тематичних категорій можна би було щось додати чи
поміняти. Вже поступила перша пропозиція від однієї студентки – включити і
художнє читання віршів як окрему категорію, що ми й плануємо зробити.»

Підсумовуючи пані Гербіл зазначила: «З моєї точки зору захід пройшов добре, неочікувано добре. Студенти чудово
справилися із завданнями. Декотрі з них вже звикли до подібних конкурсів, інші
– ні. Та в будь-якому випадку всі залишилися задоволеними від досвіду,
отриманого від участі у конкурсі.»

Надіємося ця чудова
ініціатива стане початком успішного, багаторічного престижного конкурсу з
щорічним великим напливом конкурентів-студентів не тільки з Клуж-Напоки, які змагатимуться
за нагоду зарекомендувати себе в професійних колах з найкращої сторони. Успіхів
усім! (Автор: Ольга Сенишин)

8
листопада 2020-го року Клузька філія Союзу Українців Румунії у співпраці з
відділом української мови та літератури при місцевому університеті ім.
Бабеша-Бойоя організували та провели в режимі онлайн, використовуючи платформу ZOOM,
«Конкурс літературної творчості та ініціації в наукові дослідження».

Про
зародження цієї чудової ініціативи розповіла доктор-лектор Міхаела Гербіл: «Враховуючи пандемічну ситуацію в країні та
відсутність можливості організувати більш масштабну подію присвячену Дневі
української мови, за участі усіх філій СУР-у, за рішенням Ради СУР кожна філія отримала
можливість проводити онлайн-заходи місцевого характеру, поряд з центральним
заходом у Бухаресті. За цих умов керівництво СУР запропонувало, щоб кожна філія
організувала тематичні конкурси присвячені цьому дневі. Отож комітет філії СУР
у Клужі вирішив, що тут у рамках події «9 листопада – День української мови» проводитиметься онлайн-конкурс
під назвою «Конкурс літературної творчості та ініціації в наукові дослідження»,
назва і формат якого були запропоновані мною та затверджені комітетом філії.»

Цей
конкурс було задумано для студентів Клузького університету імені Бабеша-Бойоя,
які вивчають українську мову як спеціальність або як іноземну мову. «З огляду на різні рівні володіння української мови у
студентів-учасників – початковий, середній і високий – я створила тематичні категорії у
відповідності до рівня знань кожного студента, щоб дати можливість всім взяти
участь у конкурсі і проявити себе творчо», – додала пані Міхаела Гербіл.

Основними
завданнями конкурсу є: розвиток навичок спілкування українською мовою,
стимулювання творчості та дослідження і, в той же час, заохочення до змагання. А
відтак, перші дві категорії та дві підкатегорії організатори адресували
студентам, які володіють українською мовою на просунутому рівні. А останні дві
категорії орієнтовані на студентів, які вивчають українську мову на початковому
рівні.

До
складу журі увійшли: Людмила Дорош – редактор дитячого журналу «Дзвоник»;
Міхаела Гербіл – доктор-лектор Клузького університету імені Бабеша-Бойоя; Іоан
Гербіл – доцент того ж університету та голова клузької філії СУР. Лауреатами Конкурсу
літературної творчості та ініціації в наукові дослідження стали: Деніса-ЛоренаКозачук,
Джулія-Алісія Ель-Калед Прозороскі, Діана-Марія Співалюк, Беатріс Панас, Ана-Світлана
Онужик, Оксана-Мірабела Шмуляк, Лариса-Йоана Попадюк, Андрея-Корнелія Цудік, Марія-Летиція
Андеркеу, Андрея Пирже. Практично всі учасниці конкурсу отримали винагороди. А двом
студенткам Денісі-Лорені Козачук та Беатрис Панас, які взяли участь одразу у
двох категоріях конкурсу, було присуджено по два призи.

«Неочікуваним і особливим сюрпризом стали студентки
з початковим і середнім рівнем знань, які наважилися «перескочити» відповідні
їхньому рівню категорії, та взяли участь у конкурсі в І і ІІ категоріях. А це
нас тільки тішить і підштовхує до продовження проведення подій такого гатунку. З
іншого боку, дві наші студентки вирішили взяти участь аж у двох категоріях, а
це яскраво демонструє, що ми зуміли простимулювати цікавість студентів до української
мови.» – зазначила пані Гербіл.

Вона додала,
що результати конкурсу перевищили очікування організаторів, тому захід трохи
затягнувся, адже кожен член журі хотів висловити свої враження як на рахунок
самого конкурсу, так і виступів конкурсантів. Заглядаючи у майбутнє Міхаєла
Гербіл сказала, що «формат в якому ми започаткували конкурс для цього першого випуску, є
досить вдалим. Можливо до тематичних категорій можна би було щось додати чи
поміняти. Вже поступила перша пропозиція від однієї студентки – включити і
художнє читання віршів як окрему категорію, що ми й плануємо зробити.»

Підсумовуючи пані Гербіл зазначила: «З моєї точки зору захід пройшов добре, неочікувано добре. Студенти чудово
справилися із завданнями. Декотрі з них вже звикли до подібних конкурсів, інші
– ні. Та в будь-якому випадку всі залишилися задоволеними від досвіду,
отриманого від участі у конкурсі.»

Надіємося ця чудова
ініціатива стане початком успішного, багаторічного престижного конкурсу з
щорічним великим напливом конкурентів-студентів не тільки з Клуж-Напоки, які змагатимуться
за нагоду зарекомендувати себе в професійних колах з найкращої сторони. Успіхів
усім! (Автор: Ольга Сенишин)

24 жовтня в Клуж-Напоці стисле коло представників української громади зібралося відсвяткувати 230-ту річницю з дня народження Петра Петровича Гулака-Артемовського – літературного, педагогічного й наукового діяча, досягнення якого стали явищем в розвитку української національної культури, а його заслуги дістали високу оцінку ще від сучасників. Захід пройшов у місцевому осередку Союзу українців Румунії у співпраці з відділом української мови та літератури Факультету іноземних мов Клузького університету імені Бабеша-Бойоя.

На відкритті голова клузької філії СУР, доцент Іван Гербіл зазначив: «Петро Гулак-Артемовський є однією з найяскравіших постатей в українській літературі першої половини 19 ст., яку українська критика вважає одним з попередників Тараса Шевченка. У своїх працях він продовжив літературні ідеї Івана Котляревського, будучи одним з українських письменників, які включили народну мову до майбутньої літературної української мови».

Про життя та діяльність цього талановитого поета, який 48-ім своїх найкращих років (з 1817 року і до самої смерті) провів у Харкові, йшлося у першій роботі «Літературний всесвіт Петра Гулака-Артемовського», яку презентувала румунською мовою Евеліна-Беата Гайду. Вона здійснила глибокий аналіз кількох найвідоміших творів цього митця, таких як: вірш «Справжня добрість»(1817 р.), байки «Пан та собака» (1818 р.) і «Солопій та Хівря» (1819 р.), балада «Рибалка» (1827 р.). Було вказано на філософські погляди автора, висловлені у цих творах, описано їхню тематику, зміст і характер. У цих та інших своїх творах поет виступає проти існуючого зла і кривди, висміює жорстокість і самодурство кріпосників, обстоює гуманне ставлення до людини та її право на земне щастя. «Петро Гулак-Артемовський був досконалим знавцем українських традицій та життя. Він продовжував демократизацію української мови, вводячи велику кількість елементів живої мови у структуру літературної», – підсумувала Евеліна-Беата Гайду.

Розглядом відмінностей між просвітництвом та романтизмом почала свою доповідь «Петро Гулак-Артемовський – зачинатель українського романтизму» студентка Маруся-Василина Шмуляк. «Поет своєю творчістю сприяв зародженню романтичного напряму: його Пан Твардовський і Рибалка стали першими романтичними баладами в українській літературі», – зазначила вона. Зупинившись більш детально на творі «Рибалка», доповідачка згадала про мету автора «передати українською мовою ніжні, піднесені почуття» на противагу його попередникам, які більше використовували бурлескний стиль. Навіть якщо надихнувся з однойменного вірша Ґете, у своєму творі Гулак-Артемовський врахував українські народні уявлення та переніс дію в українське середовище. Тому його трагічна балада «має виразні національні ознаки, наближена за мелодійністю й стилем до народних українських пісень.» На завершення доповідачка виділила романтичну суть розглянутого твору: «історія зваблення юнака русалкою є однією з романтичних варіацій на тему загадки буття і прагнення людини в пошуках ідеалу вирватися поза межі буденного існування.»

До подій подібного формату у Клужі організатори – подружжя Гербіл – завжди включають культурно-мистецькі номери. Цього разу учасники зустрічі зачитали уривки з найвідоміших байок та віршів Петра Гулака-Артемовського. Ці та інші його твори змальовували тодішні суспільні явища, оцінювали їх із позицій загально-гуманістичних ідеалів, які автор поділяв. Вони не втратили своєї літературної та пізнавальної цінності і в наш час, продовжують вважатися надбанням української культури. На завершення заходу лектор-доктор пані Міхаєла Гербіл підбила короткий підсумок літературних заслуг Гулака-Артемовського, виділивши серед іншого його роль у започаткуванні романтизму та введенні жанру байки в українську літературу. Віршовані твори цього митця, «збагатіли українську літературу новими темами, образами та жанровими різновидами. Їм притаманні народність, реалістичність, побутова деталізація… А відтак ми продовжуємо шанувати цього талановитого українського діяча та вивчати його творчість в рамках програми освітніх закладів і не тільки.» (Автор: Ольга Сенишин)

7-ого березня у Клуж-Напоці український осередок провів зустріч, присв’ячену
206-ій річниці від дня народження емблематичної для української культури і
нації особистості, неперевершеного поета і маляра, талановитого письменника і
фолькльориста, а також історика і філософа, громадського діяча і політика – Тараса
Григоровича Шевченка (1814-1861). Подія відбулася на факультеті іноземних мов
Клузького Університету імені Бабеша-Бойоя, відділ української мови та
літератури при кафедрі слов’янистики за постійної фінансової підтримки Союзу
українців Румунії. Викладачам і організаторам Івану та Михаєлі Гербіль на кожнорічних
березневих заходах вдається винести на розгляд і обговорення або нові аспекти з
життя і творчості Тараса Григоровича або сучасний погляд на здається всім
відомі факти. Цьогорічна зустріч не стала винятком.

Студентка Андрея-Корнелія Цудік зачитала румунською першу доповідь «Тарас
Шевченко – біографічний ескіз», в якій стисло переказала відомі факти з
дитинства митця та його шлях до звільнення від кріпацтва; зупинилася на
основних етапах в його духовному і творчому зростанні; розповіла про заслання,
солдатчину, нагляди та заборони. Шевченко жив насичено, сильно, хоч і небагато
– всього лиш 47 років, з яких «24 роки
жив як кріпак, 10 – на засланні, і 13 – під суворим наглядом царського режиму».
У документальній стрічці про Шевченка йшлося також про здобутки у малюванні та про
досягнення визнання і поваги, як неповторного народного поета і борця за
національну незалежність українців. Нам можливо важко збагнути, але вся
діяльність Шевченка, а особливо запальне і пряме слово, кардинально змінили погляди
сучасників і майбутніх поколінь. За це ми його постійно згадуємо, шануємо і
вивчаємо.

«Однією із найвизначніших у XIX ст.
політичних підпільних організацій глибоко українського характеру було
Кирило-Мефодіївське братство (товариство), яке розробило першу політичну
програму для українства. Братство створила група молодих інтелектуалів… Окрасою його був геніальний Тарас Григорович
Шевченко, син кріпосного селянина, недавно лише визволений з кріпацької неволі.»
– так розпочала свою доповідь Ана-Світлана Онужик на тему: «Тарас
Шевченко й Кирило-Мефодіївське братство». Членство у цьому товаристві дало
можливість запальному поетові спілкуватися та дискутувати з найкращими дієвими
представниками української інтелігенції, обмінюватися з ними передовими ідеями
та разом готувати програмний документ братства – «Книга буття українського
народу». Це був один з найважливіших періодів у формування своєрідного
світогляду Шевченка. На жаль, товариству і його членам не вдалося здійснити
своїх задумів – їх було викрито за донесенням, а організаторів і активних
учасників покарано через заслання. «Однак
ідеї братерства глибоко проникле в свідомість тогочасної і наступної
інтелігенції, надовго визначили головні напрями лінії українського
національного відродження» – підкреслила студентка. Т. Г. Шевченко ж став
найкращим розповсюджувачем ідей братства, бо у своїх творах не просто оплакував
героїчне минуле свого народу, але й «будив
національні почуття і давав бачення майбутнього українському народу». На
думку доповідачки: «Всіма своїми творами
Шевченко відстоював національне і соціальне визволення українського народу,
його державність і незалежність. Увесь наступний український національний рух
тією чи іншою мірою пов’язаний з творчістю поета, а його мученицька доля
надихала на боротьбу, багато поколінь українців.»

Пан професор М.Крамар у своїй доповіді «Питання про життя, любов, долю,
щастя людини у творчості Тараса Шевченка» торкнувся вічних категорій у
поетичній спадщині Кобзаря, які поряд з неперевершеною майстерністю у вживанні
слова підняли ім’я Т.Г.Шевченка на
світовий рівень. «В творчості поета
знаходять своє відображення такі соціально-життєві проблеми, як природа людини,
сенс її життя, призначення її на землі; розуміння таких вічних атрибутів
людського життя, як добро і зло, любов, правда, кривда, кара, прощення, щастя,
справедливість, милосердя та інші.» – виділив промовець. Після більш
детального розгляду Шевченкового підходу до деяких з перерахованих вище понять,
Пан Крамар також підкреслив у поведінці творця відсутність «побутового націоналізму» і знехтування
класовою приналежністю. Завдяки наявності таких високолюдяних якостей у
характері та загальнолюдських категорій у творах «зростає актуальність творчості Шевченка та постійний інтерес до неї і
любов народів світу». А це ще одна причина, щоб нам не забувати великого Кобзаря, «шанувати, цінити (його) творчість».

Наглядним прикладом могутньої краси і сили Шевченкового доробку стали
уривки з його віршованих творів, які з натхненням продекламували на заході
студенти. Щоб розвеселити та розважити усіх присутніх, члени молодіжного театру-аматор
«Жар птиця» підготували веселий сюрприз присвячений Дню Жіноцтва. Вони
розіграли комедійну сценетку на тему 8 Березня, продемонструвавши студентський
акторський запал і небайдужість. А це чудові риси, які так приємно зустріти
серед молодого покоління, і які завжди були притаманні і діячам з минулих
поколінь.

Турбуючись про сьогоднішнє і майбутні покоління українців у Румунії СуР
постійно приділяє підкреслену увагу видавництву українських творів та підтримці
україномовних авторів. Один з проявів такої уваги стали останні два видання Союзу
українців Румунії, про які розповів наприкінці зустрічі голова Клузької
повітової організації СуР пан І.Гербіль. Першою з них є збірка статей та досліджень
учасників симпозіуму «Румунсько-українські відносини. Історія та сучасність.»,
який щорічно відбувається у місті Сату-Маре. Кожна з надрукованих робіт є
правдиво серйозною і глибокою науковою працею і вартує уваги колег-фахівців.
Другим виданням, яке було презентовано присутнім, є двотомне перевидання праць
першого прозаїка-українця у Румунії – Івана Федька. Про свого односельчанина і
товариша декілька слів сказав пан професор Семенюк: «Я дуже щасливий, що М.Г.Трайста перевидав ці книги Івана Федька -
першого україномовного прозаїка у Румунії. Це чудовий письменник. Після
першої книжки він зробив ще один крок – і написав твір про життя українців Мараморощини. Так що його творчість є
присвячена українцям Мараморощини. Я особисто прекрасно знав Івана Федька. Ми
були першими учнями українського ліцею. Українську мову ми знали так як в
Верхній Роні. Але Іван Федько серед інших дуже швидко вивчив літературну
українську мову. Мова Івана Федька, мова його творів є абсолютно чудова
українська мова…. Ще раз дякую щиро за цей подарунок!»

Думаю і нам всім затишніше, приємніше у
світі, де турбота про збереження української мови і її носіїв, української
культури і її представників, української нації і борців за неї, знаходить втілення. А саме у цьому зміст таких заходів. (Автор: Ольга Сенишин)

7-ого березня у Клуж-Напоці український осередок провів зустріч, присв’ячену
206-ій річниці від дня народження емблематичної для української культури і
нації особистості, неперевершеного поета і маляра, талановитого письменника і
фолькльориста, а також історика і філософа, громадського діяча і політика – Тараса
Григоровича Шевченка (1814-1861). Подія відбулася на факультеті іноземних мов
Клузького Університету імені Бабеша-Бойоя, відділ української мови та
літератури при кафедрі слов’янистики за постійної фінансової підтримки Союзу
українців Румунії. Викладачам і організаторам Івану та Михаєлі Гербіль на кожнорічних
березневих заходах вдається винести на розгляд і обговорення або нові аспекти з
життя і творчості Тараса Григоровича або сучасний погляд на здається всім
відомі факти. Цьогорічна зустріч не стала винятком.

Студентка Андрея-Корнелія Цудік зачитала румунською першу доповідь «Тарас
Шевченко – біографічний ескіз», в якій стисло переказала відомі факти з
дитинства митця та його шлях до звільнення від кріпацтва; зупинилася на
основних етапах в його духовному і творчому зростанні; розповіла про заслання,
солдатчину, нагляди та заборони. Шевченко жив насичено, сильно, хоч і небагато
– всього лиш 47 років, з яких «24 роки
жив як кріпак, 10 – на засланні, і 13 – під суворим наглядом царського режиму».
У документальній стрічці про Шевченка йшлося також про здобутки у малюванні та про
досягнення визнання і поваги, як неповторного народного поета і борця за
національну незалежність українців. Нам можливо важко збагнути, але вся
діяльність Шевченка, а особливо запальне і пряме слово, кардинально змінили погляди
сучасників і майбутніх поколінь. За це ми його постійно згадуємо, шануємо і
вивчаємо.

«Однією із найвизначніших у XIX ст.
політичних підпільних організацій глибоко українського характеру було
Кирило-Мефодіївське братство (товариство), яке розробило першу політичну
програму для українства. Братство створила група молодих інтелектуалів… Окрасою його був геніальний Тарас Григорович
Шевченко, син кріпосного селянина, недавно лише визволений з кріпацької неволі.»
– так розпочала свою доповідь Ана-Світлана Онужик на тему: «Тарас
Шевченко й Кирило-Мефодіївське братство». Членство у цьому товаристві дало
можливість запальному поетові спілкуватися та дискутувати з найкращими дієвими
представниками української інтелігенції, обмінюватися з ними передовими ідеями
та разом готувати програмний документ братства – «Книга буття українського
народу». Це був один з найважливіших періодів у формування своєрідного
світогляду Шевченка. На жаль, товариству і його членам не вдалося здійснити
своїх задумів – їх було викрито за донесенням, а організаторів і активних
учасників покарано через заслання. «Однак
ідеї братерства глибоко проникле в свідомість тогочасної і наступної
інтелігенції, надовго визначили головні напрями лінії українського
національного відродження» – підкреслила студентка. Т. Г. Шевченко ж став
найкращим розповсюджувачем ідей братства, бо у своїх творах не просто оплакував
героїчне минуле свого народу, але й «будив
національні почуття і давав бачення майбутнього українському народу». На
думку доповідачки: «Всіма своїми творами
Шевченко відстоював національне і соціальне визволення українського народу,
його державність і незалежність. Увесь наступний український національний рух
тією чи іншою мірою пов’язаний з творчістю поета, а його мученицька доля
надихала на боротьбу, багато поколінь українців.»

Пан професор М.Крамар у своїй доповіді «Питання про життя, любов, долю,
щастя людини у творчості Тараса Шевченка» торкнувся вічних категорій у
поетичній спадщині Кобзаря, які поряд з неперевершеною майстерністю у вживанні
слова підняли ім’я Т.Г.Шевченка на
світовий рівень. «В творчості поета
знаходять своє відображення такі соціально-життєві проблеми, як природа людини,
сенс її життя, призначення її на землі; розуміння таких вічних атрибутів
людського життя, як добро і зло, любов, правда, кривда, кара, прощення, щастя,
справедливість, милосердя та інші.» – виділив промовець. Після більш
детального розгляду Шевченкового підходу до деяких з перерахованих вище понять,
Пан Крамар також підкреслив у поведінці творця відсутність «побутового націоналізму» і знехтування
класовою приналежністю. Завдяки наявності таких високолюдяних якостей у
характері та загальнолюдських категорій у творах «зростає актуальність творчості Шевченка та постійний інтерес до неї і
любов народів світу». А це ще одна причина, щоб нам не забувати великого Кобзаря, «шанувати, цінити (його) творчість».

Наглядним прикладом могутньої краси і сили Шевченкового доробку стали
уривки з його віршованих творів, які з натхненням продекламували на заході
студенти. Щоб розвеселити та розважити усіх присутніх, члени молодіжного театру-аматор
«Жар птиця» підготували веселий сюрприз присвячений Дню Жіноцтва. Вони
розіграли комедійну сценетку на тему 8 Березня, продемонструвавши студентський
акторський запал і небайдужість. А це чудові риси, які так приємно зустріти
серед молодого покоління, і які завжди були притаманні і діячам з минулих
поколінь.

Турбуючись про сьогоднішнє і майбутні покоління українців у Румунії СуР
постійно приділяє підкреслену увагу видавництву українських творів та підтримці
україномовних авторів. Один з проявів такої уваги стали останні два видання Союзу
українців Румунії, про які розповів наприкінці зустрічі голова Клузької
повітової організації СуР пан І.Гербіль. Першою з них є збірка статей та досліджень
учасників симпозіуму «Румунсько-українські відносини. Історія та сучасність.»,
який щорічно відбувається у місті Сату-Маре. Кожна з надрукованих робіт є
правдиво серйозною і глибокою науковою працею і вартує уваги колег-фахівців.
Другим виданням, яке було презентовано присутнім, є двотомне перевидання праць
першого прозаїка-українця у Румунії – Івана Федька. Про свого односельчанина і
товариша декілька слів сказав пан професор Семенюк: «Я дуже щасливий, що М.Г.Трайста перевидав ці книги Івана Федька -
першого україномовного прозаїка у Румунії. Це чудовий письменник. Після
першої книжки він зробив ще один крок – і написав твір про життя українців Мараморощини. Так що його творчість є
присвячена українцям Мараморощини. Я особисто прекрасно знав Івана Федька. Ми
були першими учнями українського ліцею. Українську мову ми знали так як в
Верхній Роні. Але Іван Федько серед інших дуже швидко вивчив літературну
українську мову. Мова Івана Федька, мова його творів є абсолютно чудова
українська мова…. Ще раз дякую щиро за цей подарунок!»

Думаю і нам всім затишніше, приємніше у
світі, де турбота про збереження української мови і її носіїв, української
культури і її представників, української нації і борців за неї, знаходить втілення. А саме у цьому зміст таких заходів. (Автор: Ольга Сенишин)

Питання збереження рідної мови залишається актуальним для
доволі великої кількості народів по всьому світу. Усвідомлюючи важливість
збереження мовного різноманіття та підтримуючи розвиток мови і культури всіх
націй всесвітня організація ЮНЕСКО у 1999 році проголосила 21-е лютого
Міжнародним Днем рідної мови.Для українців в Україні чи за її межами питання
збереження рідної мови залишається не менш актуальним ніж декілька сотень років
тому. А відтак Союз українців Румунії протягом декількох років святкує цю дату
у кожному своєму осередку. Клузька філія приурочила цій події лютневу зустріч,
яка відбулася 29-ого числа у Клузькому Університеті імені Бабеша-Бойоя при кафедрі
слов’янських мов, відділ української мови та літератури.

Виконання національних гімнів Румунії та України
молодіжною групою місцевого осередку СуР є вже традиційним відкриттям заходу на
цю тему.У
вступному слові голова місцевого відділу Союзу українців Румунії пан І.Гербіль
коротко розповів про трагічну боротьбу студентів у місті Дака (Пакистан) у 1952 році за право на офіційне використання рідної бенгальської мові. Цій події і було приурочено створення
Міжнародного Дня рідної мови, який тепер прийнято широко
святкувати. Він також нагадав загрожуючі статистичні прогнози про можливість
зникнення за 20 років(1998-2018) понад 1500 мов з числа тих, які вважаються під
такою загрозою. На щастя,за звітами ЮНЕСКО, цю кількість вдалося зменшити до
250 мов завдяки проведеній цією організацією освітній роботі. Цей позитивний
факт вселяє надію у можливість відносно
швидко змінити ситуацію з мовами і її носіями на менш загрозливу, стабільнішу.

«Цікаві факти про українську мову» була тема першої
доповіді на заході, яку на двох мовах презентував лектор пан
І.Гербіль. Доповідач говорив у першу чергу про відмінності української з
точки зору граматики у порівнянні з іншими слов’янськими мовами та такими
старими мовами як санскрит. Йшлося і про видавництво перших книг та букварів і
про їхніх авторів та друкарів, і про «використання
в кінці XVI – початку XIX століть на Україні особливої системи письма
(«козацький скоропис», укр.), де начертання деяких букв відрізнялися від
прийнятих у кирилиці». Промовець ще виділив декілька маловідомих історичних фактів про використання української
в Кубанській Народній Республіці (1918-1920), а також про її статус як «напівофіційної в США, округ Кук штату Іллінойс, до якого
входить і місто Чикаго. Тут українська мова була обрана як одна з найбільш
вживаних мов у даному районі.» Підкреслюючи
вибраними тезами особливий рівень нашої
рідної мови пан І.Гербіль виділив ще раз ті причини, які б мали розбудити в
кожному українцеві почуття гордості за вроджену можливість використовувати такий національний скарб. А декламування студентами і українською молоддю віршів про рідну мову продемонстрували красу нашої української та розкрили
глибокі почуття, пов’язані з нею, серед яких найсильнішими є відповідальність і любов авторів цих творів
до своєї мови і нації.

Один з постійних гостей наших заходів і їх активний
учасник – замісник декана факультету іноземних мов, пан І.Д.Кіра – на цей раз
поділився своїми спостереженнями на рахунок перенасичення румунської політичної лексики запозиченнями, часом
безпідставними, з англійської мови. У своїй роботі: «Ромглійська -файлик
загальних даних» пан професор говорив про найбільш широко вживані
запозичені англійські та американські слова і лінгвістичні кальки у засобах
масової інформації, за якими він спостерігає з 2010 року. Автор роботи надав
зразки використання різних запозичених слів та значення в яких вони вживаються,
а також рівень їхньої адаптації тощо. «Я
думаю, що нагляд за такими запозиченннями з англійської та американської, мають
своєрідну цінність для лексикології та соціал-лінгвістики в плані вираження
динаміки словникового розвитку. Та й аспект їхньої асиміляції у румунській мові
є цікавою темою.» – підсумував викладач. На його думку у великій кількості
випадків використання цих термінів зумовлено бажанням похизуватися знанням
іноземних вичурних слів, а не правдивою потребою в них. Такий своєрідний
снобізм є досить шкідливим, так як забруднює мову і принижує її можливості. «У майбутньому ви, як випускники нашого факультету, маєте проявляти більшу турботу про
нашу мову під час її використання» – звернувся пан Кіра на завершення до
присутніх у залі студентів.

Про «Засвоєння рідної мови, вивчення іноземної» йшла
мова у доповіді завідуючої кафедрою слов’янських мов, пані доктор-лектор
К.Балош (KatalinBalazs). У
своїй роботі вона зупинилася на деяких аспектах пізнання, засвоєння та вживання
рідної мови і порівняла їх з відповідними елементами при вивченні іноземної
мови. Авторка розглянула найбільш поширені виклики і труднощі під час вивчення
іноземної мови у кадрі офіційно організованих курсів. Декілька цитат відомих
постатей світового рангу про значення рідної мови та про важливість володіння
іноземними стали своєрідним підсумком цього виступу. Однією з найвлучніших, на
мій погляд, є вислів всім відомого Гете: «Той
хто не володіє хоча б однією іноземною мовою, не знає нічого про свою рідну.»

На заходах цього формату не одноразово виникали наукові
дискусії серед виступаючих та присутніх викладацьких кадрів, що мають професійний
і приятельський характер. Так і цього разу розпочався швидше обмін враженнями і
думками на рахунок неминучості появи запозичень. Та викладачі зійшлися у думці,
що цілковита природність цього процесу
не повинна виправдовувати недоцільне використання модних іншомовних слів
замість вже існуючих автентичних одиниць. При кінці слово взяв представник
найстаршого покоління українців у Клужі пан професор М. Крамар для того, щоб сердечно подякувати
молодшим колегам за чудову організацію і актуальні теми виступів. Він всім нам
нагадав слова Т. Г .Шевченка: «рідна мова і
особиста гідність, людська гідність – це синоніми». Таким чином Кобзар прирівняв
таке широке і загальне поняття як «рідна мова» до такого чутливого і індивідуального поняття як «особиста
гідність», а також натякнув, що втративши перше з них, залишишся і без другого.
Давайте не допустимо цього.

(Підготувала Ольга СЕНИШИН)

На факультеті
іноземних мов Клузького Університету імені Бабеша-Бойоя викладачі та студенти
відділу української мови та літератури при кафедри слов’янських мов за
фінансової підтримки Союзу українців Румунії організували та провели 7 грудня останній у цьому році захід.
Його було присвячено геніальному українському режисерові радянського
періоду, визнаному класику світового кіноматографу – Олександрові Петровичу
Довженку (1894-1956).Його вважають талановитим прозаїком, публіцистом і
драматургом, художником і сценаристом, викладачем і педагогом, а головне -
великим патріотом свого народу. О.П.Довженка
називають «генієм краси і
мучеником часу», явищем «особливим і
масштабним», «Гомером 20-ого століття».
За 62-а роки свого життя він і воював і садив сади, вчителював та був
дипломатом, художником і літератором, ставив фільми та вчив молодих митців кіно.
Він є автором всього лише 7-ми кінострічок, які стали однією з найяскравіших
сторінок у створенні національного українського та й загалом радянського
кіноматографу. Найвище визнання отримала
його робота «Земля» (1932), яку у 1958 році міжнародна кінокритика назвала
одним із 12-ти найкращих фільмів всіх часів і народів.

Святкування
у Клужі відкрив голова місцевої філії СуР пан доктор-лектор І.Гербіль, який
стисло румунською мовою перерахував
досягнення і особливості творчості Довженка для тих студентів і гостей
зустрічі, які не володіють українською. Підкреслюючи його естетичне кредо,
свідомий вибір загальнолюдського поняття краси, як теми творчості, в противагу
проблемності і злободенності, пан Гербіль процитував запис із Довженкового
щоденника:«Якщо вибирати між красою і
правдою, я вибираю красу. У ній більше глибокої істини, ніж у одній лише голій
правді. Істинне тільки те, що прекрасне. І коли ми не постигнемо краси, ми
ніколи не зрозуміємо правди ні в минулому, ні в сучаснім, ні в майбутньому.
Краса нас всьому учить…».

Про становлення і визначальні риси Довженка-особистості
та Довженка творця йшлося у доповіді
доктора-лектора пані М.Гербіль на тему: «Геній Довженка покорив всесвітнє кіно».
Викладач говорила про розгляд Довженкового спадку з двох перспектив:перша«повністю задовольняла радянську владу і
походженням і напрямком розвитку свого таланту». Той Довженко вірив в «ідеальний образ комунізму, непомилковість
більшовицьких вождів і правомірність революційного насильства». Він
відображав улюблену тему партійної верхівки – класову боротьбу, використовуючи
єдино дозволені методи соціалістичного
реалізму. До цього періоду відносять кінострічки «Арсенал», «Земля», «Щось». Та
з часом сформувався інший митець, який
дивився на речі з іншої перспективи і який створив «новий філософський погляд на радянську систему і місце в ній
українського народу». Цього Довженка
відкрили фахівці у щоденнику, розпочатому під час Другої Світової Війни. Його
новівартості знайшли своє відображення у ряді кінострічок та повістей. Однією з
них є кіноповість «Україна у вогні» (1943), яка вважається «повстанням на захист українського народу».
Цю роботу Сталін заборонив, а її автор дорого і довго платив за прозріння та
патріотизм, за зображення правдивої трагедії українського народу на початку
Другої Світової.

Останньою
кінострічкою О.П.Довженка (дороблена його дружиною Ю. Солнцевою) є «Зачарована Десна». Її без
сумніву можна віднести до надбань, які відображають того іншого, зміненого
генія. Вона є незвичною для свого часу як за формою так і за змістом. Цей, не
для всіх легкий для сприйняття, шедевр було переглянуто на заході. Ця робота
викликала багато вражень і,не дивлячись на вдавану гладкість та відсутність
сюжету як такого, притягує ледь
помітними глибокими площинами. Критики називають цю роботу «повість ні про що і про все одночасно»,
яка вирізняється відсутністю конфліктності і відсутністю негативних персонажів.
Це – «мозаїка епізодів» з дитинства
автора та ситуацій, що вражають то «комізмом
то крайнім драматизмом». Дослідники в один голос говорять про вдале «возвеличування свого народу та про
оспівування прекрасного: не пафосно, не соціалістично, а надзвичайно ніжно, м’яко, просто і від чистого серця – так як тільки цей геній
робив. В першу чергу помічаєш неперевершену, чарівну картину вимальованого
Довженком світу природи і світу людей. Я
бачу тут гармонійне поєднання краси природи і краси простої людини, що вміє жити
у злагоді з усім навколишнім не дивлячись на протиріччя. Ця краса у злагоді між
різним і відмінним, на думку автора, є
секретом виживання і джерелом натхнення, людською радістю і змістом нашого
життя, а також ціллю і засобом мистецтва та митців. Я бачу цю роботу як
запрошення відновити природну здатність тішитися сонцю, повені, буянню рослин. Це,
на мою думку,заклик до толерантності і до сприйняття світу у його різнобарв’ї і
відмінностях за часів фізичного та морального залякування і знищення за
будь-яке відхилення від прийнятих партійних норм. Це не тільки повернення змученого
кривавою боротьбою революціонера до
першоджерел – сім’ї, народу, природи. Це ностальгія за добрими часами, коли життя видавалося
простішим, бо були навколо люди цілісні і чесні, працьовиті і добрі. Це, як
виділила пані М.Гербіль у своїй доповіді, ще й «повернення колись переконаного творця
соціалістичного майбутнього від класових цінностей до національних і
загальнолюдських».

На наших
заходах завжди у цей передсвятковий
період звучать національні традиційні українські колядки у виконанні групи молоді та студентів. Відшліфовані
протягом століть чарівні слова та мелодії завжди, без вийнятку, єднають
присутніх різного віку, різних національностей та культур. І це відчуття
єдності, змісту і правди у красі – Довженкові орієнтири і постулати -органічно
відповідають цілям клузьких заходів та цінностям як українського народу так і
всього прогресивного людства.(Автор: Ольга СЕНИШИН).