Tag: Різдво

Різдво є одним з найулюбленіших свят протягом року. Важливий момент в історії християнства,
Народження Ісуса Христа та інші зимові свята відзначаються християнами у всьому світі, а ритуали, які відбувалися в
громадах минулими
роками є вражаючими та цінуються як світова
культурна спадщина, найвідомішим з них будучи колядування.

У традиційних громадах
найбільш важливим моментом вважається колядування чоловіків уніч з 24 на 25
грудня, що являє собою ритуал інтеграції громади, сім’ї та кожного члена
родини, протягом святкового періоду народження-втілення Ісуса Христа. Спеціальний колядковий репертуар стосувався саме цього ритуалу інтеграції, в
ньому згадується домогосподарство і його мешканці, кожен окремо: чоловік, як
голова сім’ї, дружина, діти шлюбного віку, неповнолітні діти тощо. У виняткових
ситуаціях є й колядки для мертвих, якщо в хаті хтось помер протягом минулого року. Колядникам за це дають подарунки, серед яких обов’язково мають бути
калач, вино і шматок спеціально підготовленого м’яса.

Детальніше про звичай колядування подає менеджер
Музею Оашському краю Наталія Лазер: «Серед звичаїв, які досі зберігаються
у Марамуреші, я б згадала про колядування з козою, яке нагадує про давні
діонісійські процесії, або Віфлаїм, форму народно-християнського театру. Це
звичай все ще зберігається в Долині річки Іза, в Долині річки Мара, або
навіть у Оашському краї. Я б також розповіла вам про два менш засвідчені звичаї, але все ще яскраві у колективній пам’яті: Гру Дід Морозів, що стосується
цього священного часу, коли відкривається небо, і того моменту, коли
спілкування між двома світами є легшим, а також Поховання Різдва чи Нового року – це
ритуал, що нагадує про смерть і відродження людини та природи. Звичаєм, що зберігся
мешканцями н.п. Кавнік – це звичай Брондошів, що нагадує про вторгнення
татар. За легендою, Брондоші врятували у 1717 році цю місцевість від знищення,
злякаючи татар. Рік від року цей звичай Брондошів зберігся і увічнився у
Кавніку. Я б розповіла також про інші форми збереження цих різдвяних
традицій, про фестивалі: Фестиваль зимових традицій та звичаїв, що проходить
щороку у місті Сігету-Мармацієй у другий і третій день Різдва, або фестиваль з
Негрешть-Оашу (на півночі Румунії)..»

Різдвяний стіл, накритий різними традиційними стравами і навколо якого
збирається вся родина, є центральним елементом святкування Різдва у всіх
традиційних румунських громадах. Перед тим як сісти за стіл, ґазди стають на коліна, щоб помолитися, а всі присутні в цей же час встають з-за столу в знак глибокої духовної поваги. Після настання темряви, групи хлопців йдуть колядувати із запаленими смолоскипами. Традиційні костюми, які вони носять доповнюються капелюхами, прикрашеними миртом і квітами, зазвичай геранню.

Не менш важливим є калач,
спеціально приготований на Різдво. Про це розповідає фахівець в галузі етнології Північного
університету міста Бая Маре Делія Суйоган: «На Свят-вечір жінка повинна спекти калач,
який кладуть на стіл, навколо якого колядують. Йдеться про кільцеподібний
калач, який кладуть на святковий рушник, під який ставлять найкраще, найбільш
зелене сіно, скошене, висушене спеціально до цих свят. Крім того, теж тепер
господиня повинна замісити тісто і калачики для колядників, від найменших до
дорослих. Чоловік має принести з горища горіхи, з підвалу – яблука, має
прикрасити хату таким чином, щоб стіл був в середині кімнати. В цьому регіоні є
дуже гарний ритуал з’єднання ніг стола ланцюгом. Це робиться, щоб наступний рік
був повним, а сім’я – разом. Кажуть, що цей ритуал захищає тварин, вони
залишаться вдома, не будуть вкрадені і не хворітимуть. Теж чоловік дістає
з льоху палінку (традиційний саморобний міцний алкогольний напій), оскільки
мусить пригостити нею колядниками, яких зустрічає біля воріт з повними
пляшками, запрошуючи переступити поріг хати. На світанку до колядування
починають готуватися діти.»

У сучасному суспільстві Різдво, крім виключно духовного смислу, набуло світське
значення. Період перед Різдвом є, особливо для городян, шопінг-марафоном. Подарунки
для родичів і близьких, ялинка, прикраси та продукти, для приготування страв на
різдвяний стіл, незамінних для тих, хто хоче незабутнє свято і, врешті-решт,
чудово відпочити у родинному колі та колі у друзів, навіть у контексті пандемії
коронавірусу, з якою ми все ще стикаємося.

З давніх-давен у селі Вишівська Долина Марамороського повіту, яке розміщене на кордоні з Україною, живуть етнічні українці гуцули, які зберегли звичаї і традиції, успадковані від своїх дідів та прадідів. Сьогодні, на перший день Різдва за Юліанським календарем, про різдвяні звичаї розповість уродженця села вчителька історії Марія Папарига, керівник вокально-інструментального гурту «Молоді гуцули».

Святий вечір

Для
Різдва жінки піклуються про чистоту в хатах, а останні дні до свята присвячені
підготовці найкращих страв. Чистота має бути не тільки матеріальною, але й
духовною, ось чому люди тримають піст. За два дні до Надвечір’я Різдва
Христового жінки готують страви, що містять м’ясо, але напередодні Різдва жінки
присвячують час готуванню пісних страв. Вранці діти йдуть до домів людей, щоб
побажати їм щасливих свят, тобто вінчувати. У цей день всі постять (люди нічого
не їдять і не п’ють), а всі дванадцять страв, пісних, будуть готові ввечері,
коли кожна сім’я сяде за стіл. Є
деякі правила, які слід поважати тоді, коли приготовляється сім’я до столу: скатерка
повинна бути білою, це нагадує про пелюшки Ісуса, під столом потрібно ставити
отаву, знак того, що Ісус народився у яслах, весь будинок кадити ладаном, щоб
вигнати злих духів, на столі запалити свічку, її світло означає світло зірки,
яка показала волхвам дорогу до місця, де народився Ісус. На столі є домашній
хліб, який виготовляється у нашому селі тільки на Різдво і називається «христільник»
або «васильок». Серед традиційних страв, які розміщені на столі на Святвечір,
можна згадати: гриби з часником, гриби з соусом (гриблянка), варена пшениця,
сушені сливи, пісні голубці із грибами, пісний горох та інші. Після того, як
люди повечеряли, малі діти приходять колядувати. Вони питають господарів чи
приймають коляду: «Приймаєте, чесні газди, Христову колядку?». Якщо приймають,
вони входять до хати, колядують і отримують за це гроші. Пізніше збираються
групи колядників різного віку, котрі колядують під вікнами хат, а після
завершення коляди та вінчовань господарі запрошують їх до хати і пригощають.
Такі ватаги колядують кожен вечір аж до третього дня свята. Колядують до після
півночі, а о третій годині люди збираються до церкви, щоб брати участь на
релігійній службі, яка у нас називається Осоночне.

Символи свята

Групи дітей, які ходять з колядою на Святвечір, не пропускають наступні речі: Дзвоник – хлопчики приходять до хати з бучком і дзвоником, символ пастухів. Зірка або звізда, яка позначила шлях магів до житла Ісуса, входить до дому людей кожного свята Різдва Христового. Прикрашена папером або оловом різних кольорів, крепірованим папером та репрезентативними фігурами, маленькими значками та маленькими іконами. Усередині можна розмістити ліхтарик для світла.

Стара коляда

Це
група людей, особливо кураторів, які весь день колядують в людей, отримуючи за
це гроші. Зі заробленого частина віддається до Церкви, а частина грошей
залишається колядникам, щоб організувати вечірку після свят. «Стара Коляда»
запитує кожних господарів яку колядку хочуть послухати, і вони зазвичай
вибирають старі колядки. Цю групу колядників супроводжує музикант, що грає на
скрипці, а прибуття групи в кожне господарство оголошується трубачем. Після
завершення коляди є такий звичай «Гоп, старому на чізми!», коли молодиці або
дівки запрошені до танцю, а музикант і танцюрист отримують невелику суму грошей
за те що запросили до танцю. Цього року, на жаль, гостинне не буде, але ми з
радістю чекаємо цю «стару коляду», щоб колядувала на нашому подвір’ї.

Вифлиєм
(Битлиєми)

Це
найважливіша особливість цього великого християнського свята. Кожен член цієї
групи колядників одягнений за своєю роллю. Вифлиєм складається з дванадцяти чоловік: два
ангели, чотири пастухи, три царі, Ірод та два масковані персонажі. На
третій день святкування ця група організовує вечірку, яка знаменує закінчення
урочистостей (розколяда) та завершення місії Вифлиєма, а через кілька тижнів
організується більша вечірка. Цього року і цих зустрічей між колядниками вже не
будуть організувати.

Колядки

Українці
з Вишівської Долини можуть похвалитися справжнім скарбом – колядками. Репертуар
українських колядок включає як старі колядки, що зберігаються від покоління до
покоління, так і нові колядки. У кожної колядки є своя мелодія. Довгий час люди
намагалися записувати колядки, щоб не забути та не загубити їх, але сьогодні ми
пишаємося тим, що у нас є колекція колядок, зібрана в книжці «Ясная засвітила
зоря» завдяки священику Юрію Сакалошу.

Як я вже сказала, цього року ми не будемо
святкувати точно так як іншими роками, але ми збережемо все що є рідним нам,
всі наші традиції та звичаї, сподіваючись, що ця ситуація мине і ми знову зможемо
святкувати як колись наші свята. Дякую Вам, шановні слухачі, за увагу й наприкінці прийміть від мене щирі вінчування:

Віншування

Вінчуємо, чесні газди,

Щастям, здоров’ям.

Та із вашим газдинятком,

Із вашим чадом,

Із хорошим любим родом,

Із пресвятим Паном Богом,

Ці всі свята ізкінчати,

Ще найкращих ся діждати.

На многая літ!

З давніх-давен у селі Вишівська Долина Марамороського повіту, яке розміщене на кордоні з Україною, живуть етнічні українці гуцули, які зберегли звичаї і традиції, успадковані від своїх дідів та прадідів. Сьогодні, на перший день Різдва за Юліанським календарем, про різдвяні звичаї розповість уродженця села вчителька історії Марія Папарига, керівник вокально-інструментального гурту «Молоді гуцули».

Святий вечір

Для
Різдва жінки піклуються про чистоту в хатах, а останні дні до свята присвячені
підготовці найкращих страв. Чистота має бути не тільки матеріальною, але й
духовною, ось чому люди тримають піст. За два дні до Надвечір’я Різдва
Христового жінки готують страви, що містять м’ясо, але напередодні Різдва жінки
присвячують час готуванню пісних страв. Вранці діти йдуть до домів людей, щоб
побажати їм щасливих свят, тобто вінчувати. У цей день всі постять (люди нічого
не їдять і не п’ють), а всі дванадцять страв, пісних, будуть готові ввечері,
коли кожна сім’я сяде за стіл. Є
деякі правила, які слід поважати тоді, коли приготовляється сім’я до столу: скатерка
повинна бути білою, це нагадує про пелюшки Ісуса, під столом потрібно ставити
отаву, знак того, що Ісус народився у яслах, весь будинок кадити ладаном, щоб
вигнати злих духів, на столі запалити свічку, її світло означає світло зірки,
яка показала волхвам дорогу до місця, де народився Ісус. На столі є домашній
хліб, який виготовляється у нашому селі тільки на Різдво і називається «христільник»
або «васильок». Серед традиційних страв, які розміщені на столі на Святвечір,
можна згадати: гриби з часником, гриби з соусом (гриблянка), варена пшениця,
сушені сливи, пісні голубці із грибами, пісний горох та інші. Після того, як
люди повечеряли, малі діти приходять колядувати. Вони питають господарів чи
приймають коляду: «Приймаєте, чесні газди, Христову колядку?». Якщо приймають,
вони входять до хати, колядують і отримують за це гроші. Пізніше збираються
групи колядників різного віку, котрі колядують під вікнами хат, а після
завершення коляди та вінчовань господарі запрошують їх до хати і пригощають.
Такі ватаги колядують кожен вечір аж до третього дня свята. Колядують до після
півночі, а о третій годині люди збираються до церкви, щоб брати участь на
релігійній службі, яка у нас називається Осоночне.

Символи свята

Групи дітей, які ходять з колядою на Святвечір, не пропускають наступні речі: Дзвоник – хлопчики приходять до хати з бучком і дзвоником, символ пастухів. Зірка або звізда, яка позначила шлях магів до житла Ісуса, входить до дому людей кожного свята Різдва Христового. Прикрашена папером або оловом різних кольорів, крепірованим папером та репрезентативними фігурами, маленькими значками та маленькими іконами. Усередині можна розмістити ліхтарик для світла.

Стара коляда

Це
група людей, особливо кураторів, які весь день колядують в людей, отримуючи за
це гроші. Зі заробленого частина віддається до Церкви, а частина грошей
залишається колядникам, щоб організувати вечірку після свят. «Стара Коляда»
запитує кожних господарів яку колядку хочуть послухати, і вони зазвичай
вибирають старі колядки. Цю групу колядників супроводжує музикант, що грає на
скрипці, а прибуття групи в кожне господарство оголошується трубачем. Після
завершення коляди є такий звичай «Гоп, старому на чізми!», коли молодиці або
дівки запрошені до танцю, а музикант і танцюрист отримують невелику суму грошей
за те що запросили до танцю. Цього року, на жаль, гостинне не буде, але ми з
радістю чекаємо цю «стару коляду», щоб колядувала на нашому подвір’ї.

Вифлиєм
(Битлиєми)

Це
найважливіша особливість цього великого християнського свята. Кожен член цієї
групи колядників одягнений за своєю роллю. Вифлиєм складається з дванадцяти чоловік: два
ангели, чотири пастухи, три царі, Ірод та два масковані персонажі. На
третій день святкування ця група організовує вечірку, яка знаменує закінчення
урочистостей (розколяда) та завершення місії Вифлиєма, а через кілька тижнів
організується більша вечірка. Цього року і цих зустрічей між колядниками вже не
будуть організувати.

Колядки

Українці
з Вишівської Долини можуть похвалитися справжнім скарбом – колядками. Репертуар
українських колядок включає як старі колядки, що зберігаються від покоління до
покоління, так і нові колядки. У кожної колядки є своя мелодія. Довгий час люди
намагалися записувати колядки, щоб не забути та не загубити їх, але сьогодні ми
пишаємося тим, що у нас є колекція колядок, зібрана в книжці «Ясная засвітила
зоря» завдяки священику Юрію Сакалошу.

Як я вже сказала, цього року ми не будемо
святкувати точно так як іншими роками, але ми збережемо все що є рідним нам,
всі наші традиції та звичаї, сподіваючись, що ця ситуація мине і ми знову зможемо
святкувати як колись наші свята. Дякую Вам, шановні слухачі, за увагу й наприкінці прийміть від мене щирі вінчування:

Віншування

Вінчуємо, чесні газди,

Щастям, здоров’ям.

Та із вашим газдинятком,

Із вашим чадом,

Із хорошим любим родом,

Із пресвятим Паном Богом,

Ці всі свята ізкінчати,

Ще найкращих ся діждати.

На многая літ!

Сьогодні, 24 грудня, частина
українців Румунії, які
прийняли Григоріанський календар,
святкують Святий вечір та готуються до
великого свята Різдва Христового. Гостем нашої сьогоднішньої передачі є вчителька Анка Майданюк Штюбіану, яка народилися та провела дитинство в селі Негостина Сучавського
повіту та вже багато років викладає українську мову в сусідньому селі Балківці. Вона добре обізнана з українськими різдвяними
традиціями та звичаями, що зберіглися у цих двох селах, де компактно проживають
етнічні українці.

Свято Різдво Христове – це одне з найвеличніших свят
і, мабуть, найбагатше народними обрядами і традиціями. Християни українських
сіл Негостина та Балківці зустрічають Різдво Христове: прикрашеною ялинкою, святою вечерею, колядками та вінчуванням, поманою, яка подається за душі померлих рідних.

Свята вечеря

Свята вечеря складається із таких пісних
страв: калач, варена пшениця (кутя), вар, галушки (голубці), біб, гриби, риба,
фрукти, вареники. На Святий вечір вся родина має бути вдома, в жодному разі не треба сваритися,
навіть з давніми ворогами бажано помиритися. Коли темрява огортає землю, сім’я
сідає за столом, ґазда запалює свічку і всі моляться, промовляючи молитву Отче наш за себе, за рідних, які не могли прибути на вечерю, та за померлих.

Помана за душі померлих

Існує ще такий звичай
на південній Буковині: на Святий вечір члени родини, сусіди, знайомі відвідують
один одного і несуть поману за душу померлих родичів. Помана, яка подається в Негостині, складається із
калача і так званої кіски (це калач подовгастої форми), тарілки, свічки, фруктів,
солодощів та подарунку, якщо помана подається дітям. Колись добавляли до помани і потрішки страв із Святої
вечері. У наші дні тільки деякі господині дотримуються цього звичаю.

Колядування

Різдво – це таке
свято, коли нікого не забувають, кожна людина має відчути радість народження
Божого Сина. А підсилюють радість Різдва колядки. Колядування – це
давній звичай зимових (переважно Різдвяних) обходів із виконанням
величально-поздоровчих пісень (колядок) і речитативних формул (вінчувань).
Група чоловіків, неодруженої молоді, дітей заходить на подвір’я кожної хати,
славить господарів, бажає їм здоров’я, щастя, щедрого врожаю, достатку, за що отримує
певну винагороду. Дитяче колядування має спрощену форму – в основному, це
прохання винагороди. По заході сонця, на Святий вечір, у вищеназваних
селах , починають ходити від хати до хати малі колядники. У різних населених пунктах колядування має свої
відмінності. У Негостині діти, окрім колядок на Святий Вечір, ходять із
сценетою на релігійну тему, Іроди. Тут дотримується також давній звичай
колядувати дівчатам; цього вечора парубки, разом із музикантами, ходять
колядувати дівчатам, своїм подругам. Специфічна колядка дівчатам на Різдво, це
– «Гей, у вині» (в Негостині ) й «Горі» (у Балківцях). У Балківцях діти
колядують на Святий вечір та на перший день Різдва, у Негостині тільки на
Святий вечір. В українських селах лунають колядки цілу ніч на Святий вечір і
продовжується на перший, другий і третій день Різдва. Кажуть старші люди, що
гріх спати, хто спить на Святий вечір, той проспить царство небесне, бо цього
вечора відкриваються небеса і люди вечеряють разом із Богом.

Інші різдвяні звичаї

Колись побутували ще
такі народні звичаї: в Негостині напередодні Різдва приносили до хати
дрібненького сіна і розстелювали під білу скатертину на стіл. При цьому той, хто ніс сіно, промовляв знадвору під
вікном: Кувок, кувок, сто курок, один кугутец, та й то без яєць, побіг куда
побіг, додому нестися убіг! Це для того, щоб кури неслися, а квочки сиділи і
курята виводили. Коли ставили святу вечерю, господині одну ложку куті виносили
горобцям, щоб літом не робили шкоди на полі.

Передача молодому поколінню різдвяних звичаїв

Зимові звичаї
найрізноманітніші та найбагатші. Вони прикрашають нам життя, радують душу і
серце. На свята з повною силою відзиваються в душі людини давні звичаї батьків,
дідусів і прадідів; згадується давнє минуле й переживається заново. Народившись
в українській сім’ї, ще з дитинства я відчула чарівну красу зимових свят у
рідному селі, яку тепер стараюся передати моїм учням. Так, що ми разом проводимо різні теми
за програмою української мови де використовуємо інформації про традиції та
звичаї рідної меншини. Протягом часу я за допомогою моїх учнів зібрала кілька
давніх колядок зі села Балківці. Також, кожного року ми організували виставу із колядками
й тематичними ісценізуваннями. Цього року, на жаль ми проводимо курси онлайн,
але все ж таки ми не відмовилися від колядування, традицій та звичаїв. Учні
гімназії розповіли в електронному форматі про зимові свята в їхній родині, із початковим
класом ми організували коротеньку виставу онлайн. Хоча важко колядувати онлайн, через технічні причини, ми все ж таки із любов’ю дотримуємося
цього звичаю, тому що колядки вважаються молитвами до Бога. На Буковині
існує таке повір’я, що тоді, коли не буде лунати коляда в оселях, то нечиста
сила запанує над цим краєм. Нехай цей прекрасний звичай не згасне ніколи, й щоб молоде
покоління свято дотримувалося колядування. Боже поможи!

Сьогодні, 24 грудня, частина
українців Румунії, які
прийняли Григоріанський календар,
святкують Святий вечір та готуються до
великого свята Різдва Христового. Гостем нашої сьогоднішньої передачі є вчителька Анка Майданюк Штюбіану, яка народилися та провела дитинство в селі Негостина Сучавського
повіту та вже багато років викладає українську мову в сусідньому селі Балківці. Вона добре обізнана з українськими різдвяними
традиціями та звичаями, що зберіглися у цих двох селах, де компактно проживають
етнічні українці.

Свято Різдво Христове – це одне з найвеличніших свят
і, мабуть, найбагатше народними обрядами і традиціями. Християни українських
сіл Негостина та Балківці зустрічають Різдво Христове: прикрашеною ялинкою, святою вечерею, колядками та вінчуванням, поманою, яка подається за душі померлих рідних.

Свята вечеря

Свята вечеря складається із таких пісних
страв: калач, варена пшениця (кутя), вар, галушки (голубці), біб, гриби, риба,
фрукти, вареники. На Святий вечір вся родина має бути вдома, в жодному разі не треба сваритися,
навіть з давніми ворогами бажано помиритися. Коли темрява огортає землю, сім’я
сідає за столом, ґазда запалює свічку і всі моляться, промовляючи молитву Отче наш за себе, за рідних, які не могли прибути на вечерю, та за померлих.

Помана за душі померлих

Існує ще такий звичай
на південній Буковині: на Святий вечір члени родини, сусіди, знайомі відвідують
один одного і несуть поману за душу померлих родичів. Помана, яка подається в Негостині, складається із
калача і так званої кіски (це калач подовгастої форми), тарілки, свічки, фруктів,
солодощів та подарунку, якщо помана подається дітям. Колись добавляли до помани і потрішки страв із Святої
вечері. У наші дні тільки деякі господині дотримуються цього звичаю.

Колядування

Різдво – це таке
свято, коли нікого не забувають, кожна людина має відчути радість народження
Божого Сина. А підсилюють радість Різдва колядки. Колядування – це
давній звичай зимових (переважно Різдвяних) обходів із виконанням
величально-поздоровчих пісень (колядок) і речитативних формул (вінчувань).
Група чоловіків, неодруженої молоді, дітей заходить на подвір’я кожної хати,
славить господарів, бажає їм здоров’я, щастя, щедрого врожаю, достатку, за що отримує
певну винагороду. Дитяче колядування має спрощену форму – в основному, це
прохання винагороди. По заході сонця, на Святий вечір, у вищеназваних
селах , починають ходити від хати до хати малі колядники. У різних населених пунктах колядування має свої
відмінності. У Негостині діти, окрім колядок на Святий Вечір, ходять із
сценетою на релігійну тему, Іроди. Тут дотримується також давній звичай
колядувати дівчатам; цього вечора парубки, разом із музикантами, ходять
колядувати дівчатам, своїм подругам. Специфічна колядка дівчатам на Різдво, це
– «Гей, у вині» (в Негостині ) й «Горі» (у Балківцях). У Балківцях діти
колядують на Святий вечір та на перший день Різдва, у Негостині тільки на
Святий вечір. В українських селах лунають колядки цілу ніч на Святий вечір і
продовжується на перший, другий і третій день Різдва. Кажуть старші люди, що
гріх спати, хто спить на Святий вечір, той проспить царство небесне, бо цього
вечора відкриваються небеса і люди вечеряють разом із Богом.

Інші різдвяні звичаї

Колись побутували ще
такі народні звичаї: в Негостині напередодні Різдва приносили до хати
дрібненького сіна і розстелювали під білу скатертину на стіл. При цьому той, хто ніс сіно, промовляв знадвору під
вікном: Кувок, кувок, сто курок, один кугутец, та й то без яєць, побіг куда
побіг, додому нестися убіг! Це для того, щоб кури неслися, а квочки сиділи і
курята виводили. Коли ставили святу вечерю, господині одну ложку куті виносили
горобцям, щоб літом не робили шкоди на полі.

Передача молодому поколінню різдвяних звичаїв

Зимові звичаї
найрізноманітніші та найбагатші. Вони прикрашають нам життя, радують душу і
серце. На свята з повною силою відзиваються в душі людини давні звичаї батьків,
дідусів і прадідів; згадується давнє минуле й переживається заново. Народившись
в українській сім’ї, ще з дитинства я відчула чарівну красу зимових свят у
рідному селі, яку тепер стараюся передати моїм учням. Так, що ми разом проводимо різні теми
за програмою української мови де використовуємо інформації про традиції та
звичаї рідної меншини. Протягом часу я за допомогою моїх учнів зібрала кілька
давніх колядок зі села Балківці. Також, кожного року ми організували виставу із колядками
й тематичними ісценізуваннями. Цього року, на жаль ми проводимо курси онлайн,
але все ж таки ми не відмовилися від колядування, традицій та звичаїв. Учні
гімназії розповіли в електронному форматі про зимові свята в їхній родині, із початковим
класом ми організували коротеньку виставу онлайн. Хоча важко колядувати онлайн, через технічні причини, ми все ж таки із любов’ю дотримуємося
цього звичаю, тому що колядки вважаються молитвами до Бога. На Буковині
існує таке повір’я, що тоді, коли не буде лунати коляда в оселях, то нечиста
сила запанує над цим краєм. Нехай цей прекрасний звичай не згасне ніколи, й щоб молоде
покоління свято дотримувалося колядування. Боже поможи!

Українці Румунії, які проживають на Мараморощині, у Банаті,
Добруджі та в гуцульських селах Сучавського повіту відзначають свято Різдва
Христового за Юліанським календарем. Сьогодні, на Третій день Різдва представимо Вам різдвяні звичаї, які збереглися у селі Русь-Поляни Марамуреського повіту, найбільшому селі Румунії з українським населенням. Гостем нашої
передачі є священик Адріан Вішован, настоятель першої парафії «Сходження Святого Духа», яка
належить до Українського православного Вікаріату Румунії.

Святий вечір

На Святий вечір ще зранку у 10-тій годині у нашій церкві проводиться відправа
названа «Часи», під час якої християни готуються до Рождества Ісуса Христа. На
Святий вечір наші християни готують у своїх домівках 12 пісних страв, що
нагадують про 12 апостолів. Цього вечора колядують лише діточки у сусідах та
діти з виставою Вифлеєм, оскільки першого і третього дня Різдва діточки колядують аж
до опівночі. На Святий вечір кожен християнин їсть пісні страви. Потім вечором,
починаючи від 22.30 години, всі християни зі своїми діточками, а також молодь та
старшого віку люди приходять до церкви, щоб разом зустрічати Рождество Спасителя
Ісуса Христа. У церкві всі християни співають разом дуже гарну стару колядку «
Пречиста Діва». У нашій церкві зберігся також гарний звичай «Цілування Христа». Після
цілування Христа, кожен християнин йде до свого дому.

Перший та Другий день Різдва

На перший день Різдва у 10-тій годині починається Свята Літургія. Цього
року я відслужив Службу Божу разом з двома священиками, а саме зі моїм братом Віорелом
Вішованом з міста Дева та священиком-ієромонахом Григорієм Кутом з монастиря Козія. Після
Святої Літургії ми відправляємо Святу Вечірню, а потім християни йдуть додому, де чекають на колядників. У нашому селі зберігся гарний звичай, щоб до парафіяльного дому
приходили колядувати члени церковного хору. Вони колядують разом з священиком гарні колядки такі як: «Во Вифлеємі», «Дивная
новина», «Пречиста Діва» та інші. Хором керує
Марія Середенчук зі своєю сестрою. До хору входять 28 осіб, жінки та чоловіки,
які співають на різні голоси. Це прекрасний хор, якого я тут знайшов, коли
прибув три роки тому до цієї парафії. Це дуже добрі християни. Першого та
Другого дня Різдва діти колядують аж до опівночі. Цими днями колядує й так
звана «Стара коляда», а саме збирають по двоє-троє кураторів, які разом зі
кількома дітьми, ходять з колядою від хати до хати. Вони збирають за цю колядку
гроші для утримання нашої церкви.

Третій день Різдва

Третього дня Різдва відзначаємо святого первомученика архідиякона Стефана. Християни після Служби Божої йдуть вітати християн, які носять ім’я Стефан, Степан, Стефанели. Зберігся такий гарний звичай «В’язання Стефана». Це символічний жест. Вони прив’язують до руки Стефана рушник, або до руки Стефанели хустку (платок, яка кажуть у нас). Таким чином, вони віддають їм шану і разом святкують та колядують.

Інші звичаї і традиції у селі Русь-Поляни

Найкращий звичай, який зберегли наші українці є прихід
до Божої церкви. По-друге, вони дуже добре зберегли свій народний одяг. Жінки носять
сорочки, запаски та на голові хустки, платок як кажуть у Полянах, а чоловіки
носять сорочки, штани та кєптарі. Вони радісно носять
свій народний одяг та розвеселяють нашу церкву. У нашій церкві прикрашається
ялинка ще на Святого Миколая, коли робляться подарунки дітям та милостиню
малозабезпеченим сім’ям.

Полянці повертаються на Різдво до рідного села

У моїй Різдвяній проповіді, я сказав молодим особам
щоби шанували своїх батьків та дідусів, щоби любили їх. Ці діти, які прибули додому на Різдво, вони як ті пастирі, які, у супроводі зірки, прийшли відвідувати Новонародженого Ісуса Христа, якому принесли подарунки. Так наших
молодих осіб супроводжувала дорогою додому радість побачити батьків та дідусів.
Вони разом зі своїми родичами радісно святкують Різдво у церкві, вдома за
столом або ходячи колядувати. Цього року, майже 80% тих, хто працює закордоном,
зокрема молодь, прибули відвідати своїх батьків та рідний дім.

Вітання священика Адріана
Вішована

Всім
православним християнам, котрі святкують Рождество Спасителя Ісуса Христа
бажаю щоб мали щасливих свят, радості та разом з прекрасними колядками зустрічали Новонародженого Ісуса Христа,
охрещеного Христа та Новий рік. Бажаю всім Щасливий радісний Новий рік!

Українці Румунії, які проживають на Мараморощині, у Банаті,
Добруджі та в гуцульських селах Сучавського повіту відзначають свято Різдва
Христового за Юліанським календарем. Сьогодні, на Третій день Різдва представимо Вам різдвяні звичаї, які збереглися у селі Русь-Поляни Марамуреського повіту, найбільшому селі Румунії з українським населенням. Гостем нашої
передачі є священик Адріан Вішован, настоятель першої парафії «Сходження Святого Духа», яка
належить до Українського православного Вікаріату Румунії.

Святий вечір

На Святий вечір ще зранку у 10-тій годині у нашій церкві проводиться відправа
названа «Часи», під час якої християни готуються до Рождества Ісуса Христа. На
Святий вечір наші християни готують у своїх домівках 12 пісних страв, що
нагадують про 12 апостолів. Цього вечора колядують лише діточки у сусідах та
діти з виставою Вифлеєм, оскільки першого і третього дня Різдва діточки колядують аж
до опівночі. На Святий вечір кожен християнин їсть пісні страви. Потім вечором,
починаючи від 22.30 години, всі християни зі своїми діточками, а також молодь та
старшого віку люди приходять до церкви, щоб разом зустрічати Рождество Спасителя
Ісуса Христа. У церкві всі християни співають разом дуже гарну стару колядку «
Пречиста Діва». У нашій церкві зберігся також гарний звичай «Цілування Христа». Після
цілування Христа, кожен християнин йде до свого дому.

Перший та Другий день Різдва

На перший день Різдва у 10-тій годині починається Свята Літургія. Цього
року я відслужив Службу Божу разом з двома священиками, а саме зі моїм братом Віорелом
Вішованом з міста Дева та священиком-ієромонахом Григорієм Кутом з монастиря Козія. Після
Святої Літургії ми відправляємо Святу Вечірню, а потім християни йдуть додому, де чекають на колядників. У нашому селі зберігся гарний звичай, щоб до парафіяльного дому
приходили колядувати члени церковного хору. Вони колядують разом з священиком гарні колядки такі як: «Во Вифлеємі», «Дивная
новина», «Пречиста Діва» та інші. Хором керує
Марія Середенчук зі своєю сестрою. До хору входять 28 осіб, жінки та чоловіки,
які співають на різні голоси. Це прекрасний хор, якого я тут знайшов, коли
прибув три роки тому до цієї парафії. Це дуже добрі християни. Першого та
Другого дня Різдва діти колядують аж до опівночі. Цими днями колядує й так
звана «Стара коляда», а саме збирають по двоє-троє кураторів, які разом зі
кількома дітьми, ходять з колядою від хати до хати. Вони збирають за цю колядку
гроші для утримання нашої церкви.

Третій день Різдва

Третього дня Різдва відзначаємо святого первомученика архідиякона Стефана. Християни після Служби Божої йдуть вітати християн, які носять ім’я Стефан, Степан, Стефанели. Зберігся такий гарний звичай «В’язання Стефана». Це символічний жест. Вони прив’язують до руки Стефана рушник, або до руки Стефанели хустку (платок, яка кажуть у нас). Таким чином, вони віддають їм шану і разом святкують та колядують.

Інші звичаї і традиції у селі Русь-Поляни

Найкращий звичай, який зберегли наші українці є прихід
до Божої церкви. По-друге, вони дуже добре зберегли свій народний одяг. Жінки носять
сорочки, запаски та на голові хустки, платок як кажуть у Полянах, а чоловіки
носять сорочки, штани та кєптарі. Вони радісно носять
свій народний одяг та розвеселяють нашу церкву. У нашій церкві прикрашається
ялинка ще на Святого Миколая, коли робляться подарунки дітям та милостиню
малозабезпеченим сім’ям.

Полянці повертаються на Різдво до рідного села

У моїй Різдвяній проповіді, я сказав молодим особам
щоби шанували своїх батьків та дідусів, щоби любили їх. Ці діти, які прибули додому на Різдво, вони як ті пастирі, які, у супроводі зірки, прийшли відвідувати Новонародженого Ісуса Христа, якому принесли подарунки. Так наших
молодих осіб супроводжувала дорогою додому радість побачити батьків та дідусів.
Вони разом зі своїми родичами радісно святкують Різдво у церкві, вдома за
столом або ходячи колядувати. Цього року, майже 80% тих, хто працює закордоном,
зокрема молодь, прибули відвідати своїх батьків та рідний дім.

Вітання священика Адріана
Вішована

Всім
православним християнам, котрі святкують Рождество Спасителя Ісуса Христа
бажаю щоб мали щасливих свят, радості та разом з прекрасними колядками зустрічали Новонародженого Ісуса Христа,
охрещеного Христа та Новий рік. Бажаю всім Щасливий радісний Новий рік!

Шановні друзі!

Вітаємо вас із великим і радісним святом Різдва Христового!

Нехай світла Різдвяна зірка осяє ваш шлях, а колядки наповнять оселю сміхом
і радістю!

Бажаємо, щоб з першою Різдвяною зіркою у вашу домівку зійшло Боже
благословення!

Щастя вам, здоров’я, добробуту, миру і злагоди!

З Різдвом Христовим!

Колектив Української редакції ВСРР

Свято радості та сім’ї, Різдво Христове – велике християнське свято, день Народження Ісуса Христа, приносить яскраві емоції, щастя в очах дітей, душевний спокій, приємних та радісних моментів у родинному колі. У своєму посланні з цієї нагоди Патріарх Румунської православної церкви Даниїл, сказав, що Різдво є й святом подарунків як для дітей, так і для осіб похилого віку, сиріт, хворих і самотніх, для всіх близьких людей. Це свято дарунків є нашою відповіддю дарунку любові Бога, проявленої в Ісусі Христі, – додав Патріарх Даниїл.

Одне з найважливіших християнських свят, Різдво кожного року приносить в сім’ї улюблені та очікуванні звичаї, такі як колядування, дуже поширений звичай в Румунії. Колядування – це ритуал, що складається з обрядних співів, танців і жестів, а колядки символізують ангелів і пастухів, які були першими, які сповіщали про народження Ісуса Христа. Колядники бажають газдам доброго врожаю та щастя в наступному році, а газди дають їм фрукти, солодощі та гроші.

З іншого боку, багато румунів скористалися своїми вільними днями, щоб поїхати в гори, де курорти переповнені туристами. Понад 18 мільйонів євро витратили на різдвяні канікули ті, хто вирішив провести відпустку в готелях і пансіонатах в країні. Понад 139 тисяч румунів віддали перевагу сільським пансіонатам в Брані, або навколицях міста Сібіу (центр), у Марамуреші (північ), у Буковині (північний схід). Господарі приймали їх з традиційними стравами. Теж тут, туристи мають можливість милуватися гарними традиціями та звичаями. Серед атракцій цих регіонів є приймання колядників навколо вогнища, народні костюми, обряд заколювати кабана, катання на санях. Були підготовлені лижні траси для лижників, сноубордистів, а також для дітей з санками.

За даними Румунської федерації роботодавців у сфері туризму, середні витрати туристів, які віддавали перевагу готелям та пансіонатам в Румуні, становили близько 570 леїв (понад 120 євро) лише на проживання та обід, включених до туристичних пакетів, на 14% більше ніж минулого року. Додаткові витрати на транспорт та розвагу склали у середньому 500 леїв (понад 100 євро) за перебування для кожного туриста.

Як кожного року, є також румуни, які вирішили провести Різдво за кордоном, зокрема у регіонах з теплою погодою або в європейських містах. Австрія, Болгарія, Швейцарія та Франція є одними з провідних гірськолижних курортів, де румунські туристи займалися зимовими видами спорту та відвідували різдвяні ярмарки. Серед екзотичних місць призначення румунів були Дубай, Єгипет або Марокко. Ціна на такого роду відпустки становила від 500 до 3000 євро за особу, – показують дані роботодавців у сфері туризму.

З Різдвом Христовим, дорогі друзі! Як зазвичай в цей
період року ми запрошуємо вас у подорож, під час якої ви відкриєте для себе традиції
і звичаї Різдва у Румунії.

На Різдво всі будинки прибрані, а столи заповнені
смачними та духмяними стравами. Прикрашена ялинка є невід’ємним атрибутом
різдвяних свят. Якщо колись її прикрашали яблуками, волоськими горіхами, сушеною
квасолею та іграшками тепер ялинки прикрашають різнокольоровими кульками. У
селах незаміжні дівчата виставляють своє придане і чекають хлопців-колядників.
На Святвечір в більшості регіонів вогонь у печі не повинен згасати, тому голова
родини ставить у піч велике поліно, яке також називають різдвяним поліном.

Різдво неможливо уявити без
колядок, а в Румунії кожен регіон має свою специфіку. Наприклад у місті Тульчі
та в населених пунктах можна почути Мошоаєле. Йонуц, один з колядників, сказав:
«Ми ніколи не забуваємо ці традиції». «І відганяємо злих духів», – додала Данієла Пуйя. Докладніше
про цю традицію розповів вчитель Йон Трандафір, керівник групи
колядників: «Мошоєле в Лункавіці Тульчанській мають велике значення. Починаючи
з 6 грудня на Святого Миколая і до 24 грудня у Лункавіці ці групи Мошоаєле захищають
місцевих жителів від злих духів. Юнаки та дівчата одягають спеціальні
костюми, а на Святий Вечір повідомляють господарів про наближення Різдва,
відганають злих духів, залишаючи двір чистим на Різдво. Коли чують дзвоники усі господарі
відкривають ворота, оскільки якщо не прийме колядників, Різдво не принесе
спокій. У нас прийнято приймати не одну, а дві, три і більше груп колядників. У
селі їх більше 50!»

І з огляду на те, що в цьому регіоні, Добруджі,
поряд з румунами та українцями живуть також татари і турки, вони запозичили один від
одного різні традиції та звичаї. Ми дізналися у місцевих жителів, що на Різдво,
наприклад, і турки приймають колядників у своїх будинках, а румуни роблять баклаву.

У гірських регіонах південної Трансильванії ялинка
прикрашається цукерками, а під ялинку ставлять калач та пляшку горілки в подарунок
для Діда, який приносить подарунки, а також зерно та сіно для його коней.
Увечері чекають піцереїв (колядників), які ходять від хати до хати з опівночі
до ранку, залежно від віку.

У Трансільванії підготовка до Різдва у минулому
починалася з 15 листопада, коли починається і Різдвяний піст. До того часу
сільськогосподарська робота закінчувалася, люди не їли м’яса, а жінки
зустрічалися на посиденьках, де співали та шили святкове вбрання. Одягнена в
багатий вишитий традиційний костюм Марія Ана Маріш розповіла про традиції в районі
міста Клуж-Напоки. «У нас колядують в день Народження Спасителя та зберігаються
й дохристиянські колядки. У наших місцевостях колядники не одягають спеціальні
костюми або маски, а тільки традиційне румунське вбрання. Люди з радістю
чекають і приймають колядників.»

У Марамуреші (на півночі) Різдвяні традиції є
сумішшю язичницьких і християнських вірувань. На відміну від інших регіонів тут
зберігся обряд з традиційним переодяганням у фольклорних персонажів, які ходять
по хатах і зичать здоров’я та щастя господарям.

І в історичному регіоні Молдова (на сході Румунії)
Різдво є дуже важливим святом. Усе, що робиться напередодні Різдва, насправді є
ритуалами захисту тварин, садів та господарств. Жінки прибирають у хаті і випікають
калачі, а чоловіки мають обов’язково повернути запозичене. Раніше у переддень
Різдва жінки випікали калач у вигляді цифри 8, який навесні обкурювали димом і
ставили між рогами волів, якими орали поле. Увечері жінки накривають різдвяний
стіл, на якому має бути 12 страв, багато з яких зроблені зі свинини, від
забитої напередодні тварини.

На Буковині вважається, що всі колядки співають для
вигнання бісів і очищення села в Різдвяну ніч. Також кажуть, що великий гріх закрити
двері напередодні Різдва і не прийняти колядників. Іншим звичаєм, який з часом
втратив своє значення є колядування із зіркою. Цим самим колядники, зазвичай
діти, сповіщають радісну звістку про Народження Ісуса.

В Ольтенії (на півдні)
різдвяні традиції тісно пов’язані з ритуалами очищення
та ворожіння дівчат на судженого. На Святвечір відбувається
ритуал розворушування вогню: кожен член
родини, незалежно від віку, коцюбою мішає вогонь у печі вимовляючи
спеціальний вірш аби захистити
домогосподарство від хвороби та на багатий і родючий
рік.