Tag: фестиваль

26 серпня в селі Палтіну Сучавського повіту було проведено XXV-ий ювілейний фестиваль Співжиття за фінансове сприяння СУР-у та місцевої влади. Основним організатором свята виступила Сучавська філія Союзу українців Румунії. У цьому році ювілейний фестиваль, який до тепер був міжетнічним, отримав статус
міжнародного, оскільки вже роки підряд у ньому беруть участь артисти й творчі колективи з України, зокрема з Чернівецької області. У ході фестивалю
відбувся парад національних костюмів, під
час якого було проведено піший хід його учасників та гостей.

На урочистому відкритті
перед учасниками і гостями фестивалю виступили
представники нацменшин та інші офіційні особи. У своїх привітальних виступах вони відмітили свою радість з того приводу, що цей
фестиваль продовжується, оскільки така подія відіграє
значну роль у збереженні
культурних цінностей, взаємоповаги, толерантності
та мирного співжиття. Слід уточнити, що на Буковині проживають аж 12 нацменшин, які мають гарне
ставлення
до ближнього та до
духовних надбань кожного зокрема. Після
параду, аматорські художні колективи зачарували своїми народними піснями і
танцями, а також хореографією, присутню публіку в Будинку
культури села Палтіну. Фестиваль
дав можливість мешканцям села Палтіну та гостям пізнати духовні цінності,
традиції, звичаї та народні костюми нацменшин, а також мажоритарного румунського населення. Слід нагадати, що фестиваль
Співжиття започаткував вчитель Коля Курилюк в селі Марицеї. Перші
сім випусків відбулися в Марицеї, а потім фестиваль був організований у різних
місцевостях Буковини, де компактно проживає українська громада.

На фестивалі був присутній, як кожного року, учитель української мови з
села Негостини
Євсебій Фрасенюк, який поділився своїми враженнями: Гуцули села Палтіну, як до речі всі гуцули, дуже
гостинні люди. Вони показали це
своєю підготовкою до фестивалю. Насправді село Палтіну було святково
підготовлено. Парад народних костюмів був очолюваний вершниками гуцулами на
їхніх славних конях аж до Будинку культури де підряд ввійшли артистичні
колективи та гості, які прибули на свято у село Палтіну. Після вітального слова
гостей, спектакль-концерт розпочався виступом діточок з Ватра-Молдовіцей, які
представили хореографічний мотив ігри дитинства на основі твору відомого
румунського письменника Йона Крянге «Спогади дитинства». Потім виступили творчі колективи, які створили надзвичайні враження, тому що наші самодіяльні
гуртки вже сягають майже рівня професійності. Виступили вже відомі славні «Ронянські голоси» з
Вишньої Рівни, керівник Джета Петрецька, чоловічий гурт з Полян Марамуреського повіту, вокальний гурт німців «Едельвейс»
з Кимпулунг Молдовенеск, керівник Антонія Георгіу, гурт «Червона калина» з Негостини, а саме вокальний
гурт під керівництвом Миколи Майданюка і танцювальний гурт під керівництвом Юліяна
Кідеши, вокальний гурт «Негостинські голоси», керівник Петро Шойман, відомий
ансамбль «Козачок» – керівник теж Петро Шойман, гурт «Полонинка»
з Палтіну, який прекрасно виконав стародавні пісні з місцевого фольклору. З України треба сказати, що це вже професіонали, це викладачі Національного Чернівецького університету ім.
Ю.Федьковича музичної
кафедри, а саме гурт Буковиночка, які виконали ряд пісень на високому рівні, а це є дуже добре з точки зору того, що ми можемо побачити як розвивається материнська українська культура, це є для нас такий живий приклад, свого роду показник як нам треба дальше просувати культурні цінності нашої української меншини. Щодо виступу заслуженого артиста України Ірини Штець немає сіл. Вона виконала
прекрасну пісню Молитва мамина. Зал просто був зачарований, оскільки такі глибокі почуття вона зуміла передати публіці і закінчила апофеозно піснею Народ це ми.

Палкий любитель фольклору Євсебій Фрасенюк скаже, якою була мета цього заходу: Сама назва цього фестивалю дуже відповідає Буковині. Це
слово можна тлумачити у двох значеннях, як співжиття, тобто спільне життя
багатьох нацменшин з давніх-давен, а якщо розділити то є спів життя, тобто
оспівується те, що є найкраще в духовному житті кожної національної меншини,
які беруть участь у фестивалі. Фестиваль треба затримати, до речі так
стверджували і представники меншин. Вони були тієї думки, що цей
фестиваль дуже корисний для культурного просування всіх меншин, тому що
він не тільки збирає у певний час артистичні колективи і проводиться
спектакль-концерт, але кожний приготовляється до цього фестивалю,
оскільки хоче показати якого рівня він сягнув. Це не тільки конкуренція, але і
обмін досвідом та плекання рідної культури.

Після
9-річної перерви Румунія знову організовує в Брашові Міжнародний фестиваль «Золотий
олень», який триватиме з 29 серпня по 2 вересня.

Фестиваль дебютував у 1968
році, а на його сцені виступали: Даяна Росс, Амалія
Родрігеш, Хуліо Іглесіас, Даліда, Шеріл Кроу, Том Джонс, Жюльєт Греко, Вая Кон
Діос, Куліо, Крістіна Агільєра, Кліфф Річард, Кенні Роджерс, Рікі Мартін, Патрісія Каас, Гільбер Беко, Жозефіна Бейкер, Тото Кутуньо, Енріко Масіас,
Бой Джордж, Джеймс Браун, Рей Чарльз, Пінк, The Kelly
Family, UB 40, Scorpions та
багато інших відомих представників світової музичної індустрії.

Програма заходу
є особливою до 100-річчя створення єдиної національної держави Румунія та на
честь 50-річчя фестивалю «Золотий олень», – кажуть організатори, включаючи
ювілейний гала-концерт, два дні змагань, гала-вечір фестивалю, шоу «Столітня
Румунія» та багато інших заходів.

Окрім Головного
призу, вартістю 25 тис. євро і трьох інших призів фестивалю, учасники музичного
конкурсу мають шанс виграти спеціальний приз за найкраще виконання румунської пісні,
приз «Брашов», приз глядацьких симпатій, приз преси фестивалю, приз суспільного
радіо і телебачення.

Говорить директор фестивалю Смаранда Ворніку: «Це особливий
фестиваль для нас, румунського телебачення – виповнюються 50 років від першого фестивалю
«Золотий олень». Ми сподіваємось, що музика, радість бути і святкувати разом
стануть головним характерним елементом цьогорічного фестивалю, звісно, крім
присутності великих румунських та зарубіжних виконавців на центральній площі
Брашова.»

У музичному конкурсі цього року
візьмуть участь 18 співаків з 15 країн – Келлі Джойс (Франція), Антонія
Жиговська (Македонія), Карл Вільям Лунд (Великобританія), Амалія Маргарян
(Вірменія), Тіціана Камелін та Даміано Борджі (Італія), Джон Карайянніс (Кипр),
Ініс Незірі (Албанія), Басті (Сан-Марино), Олів’є Кайе (Бельгія), Омер Нетзер
(Ізраїль), Лідія Ісак (Республіка Молдова), Хорхе Гонсалес (Іспанія), Райан
О’Шогнессі (Ірландія), Діная (Казахстан) і ще троє румунських виконавців -
Овідіу Антон, Дора Гайтановіч та Ралука Блежушке.

До тепер представники Румунії
виграли головний приз п’ять разів: Лумініца Добреску в 1969 році, Моніка Ангел
в 1996 році, гурт Проконсул у 2001 році, Паула Селінг в 2002 і Резаван Крівач в
2008 році. В рамках фестивалю будуть також показані архівні відеоматеріали з попередніх
фестивалів із «Золотого фонду» суспільної телекомпанії.

Протягом цього ж періоду мешканці та гості Брашова мають можливість взяти участь у Книжковому ярмарку «Гаудеамус», що проводиться Радіо Румунія.

Протягом трьох днів,
лицарі на конях, красиві панночки, зброєносці, трубадури, ремісники, торговці та
жонглери створили чарівну казкову атмосферу в ході 25-го випуску Середньовічного фестивалю у
Сігішоарі (центр Румунії), у єдиній населеній середньовічній фортеці у Південно-Східній Європі.

Заснований у 1992 році, фестиваль
відбувається щорічно протягом останніх вихідних в липні, коли фортеця відновлює
атмосферу Середньовіччя. Темою цьогорічного фестивалю
була Середньовічні легенди, за словами мера міста Сігішоара, Овідіу Маланкревяна: «Ми
намагалися повернутись до наших початків, у тому сенсі, що хотіли наблизитися до
перших випусків фестивалю, з огляду на те що, Сігішоара в основному є піонером
середньовічних фестивалів в Румунії. Нам дуже пощастило тому що в цьому році ми
мали гурти з-за кордону.

270 артистів і танцюристів з Румунії та чотирьох інших
країн підготували для публіки понад 100 культурно-мистецьких заходів. Режисура заходу належала, знову, після дуже багатьох
років, ініціатору
фестивалю, режисерові Міхаю Сергею Тудору. Більшість шоу мали по одному ключовому моменту. Ми завжди вважали,
що нам треба думати про
красу, про історію, про культурну ідентичність і менше
говорити про гроші,
– зазначив директор.

Фестиваль щорічно залучає
до Сігішоари численних туристів з країни, а
також з-за кордону, які зачаровані автентичними виступами, середньовічними танцями, декорами, і не
востаннє костюмами.

Відвідувач:
Тут дуже гарно, все дуже добре організовано. Ми намагаємося пережити історію
Румунії

Відвідувач:
Мені все дуже подобається

Відвідувач:
Я цього не очікував. Я бачив попередні випуски по телевізору. Це справді
вау. Я спробував навіть одягнути костюм і сфотографував себе.

Вистави театру
комедії, театру тіней,
інтерактивні дитячі
вистави, арена для турнірів, жонглювання прапорщиками, майстерні мистецтва та виготовлення
середньовічних виробів не бракували в
програмі заходу. Водночас,
глядачі брали
участь у виступах з декламування віршів, конференціях, виставках, відеомайданчиках та інших
заходах, що стали протягом трьох днів подорожжю в часі. Між стінами фортеці,
сміливі лицарі боролися на конях, панночки виставляли свої елегантні костюми, співаки показували свою віртуозність, а ремісники
захоплювали
туристів сувенірами з дерева, скла, шкіри, ювелірними виробами та іграшками.

Завершився 25-ий Міжнародний театральний фестиваль у Сібіу (центр), один з найбільших профільних фестивалів у світі. Протягом десять днів, близько 3300 театральних діячів з 73 країн світу запропонували глядачам понад 500 культурних подій, серед яких найбільш репрезентативні вистави великих румунських театрів та важливі міжнародні вистави, конференції, вуличні і танцювальні шоу, які мали місце щодня, як на центральній площі міста, так на старих міських вулицях та в середньовічних саксонських укріплених церквах навколо міста Сібіу.

Прибули театральні трупи з Італії до Японії, з Іспанії до Росії та з Великобританії до Індії, практично з усього світу. У кулуарах фестивалю, мали місце також виставки, деякі з них європейські прем’єри, та були організовані різні майстер-класи та книжковий ярмарок. Костянтин Кіріак, директор Національного театру Раду Станка та голова Міжнародного театрального фестивалю у Сібіу не приховує свою радість від успішного проведення фестивалю:: Завершився 25-ий ювілейний Міжнародний театральний фестиваль. Під впливом пристрасті, упродовж 25 років, ми намагалися виростити фестиваль, який був незначним на початку до одного з найбільших профільних фестивалів у світі. Ви побачили, скільки театральних труп та скільки театральних діячів прибули до Сібіу, і так як ми вам обіцяли, всі вони зачарували глядачів. Я дякую всім вам за участь у цій великій радості. Наступного року чекаємо вас знову!

Міжнародний театральний фестиваль у Сібіу посприяв присвоєнню місту звання культурної столиці Європи 2007 року, рік коли Румунія вступила до Європейського Союзу. Завдяки Сібіуській Біржі вистав, структури, асоційованої Фестивалю, Сібіуський національний театр Раду Станка взяв участь у важливих профільних фестивалях у світі, такі як: Единбурзький та Авіньйонський фестивалі, а також театральні фестивалі у Наполі, Брюсселі, Сеулі, Токіо, Порто та Франкфурті. Біржа є важливою культурною мережею, яка посередничає між фестивалями та артистами, незалежними компаніями або державними установами в галузі виконавського мистецтва.

Міжнародний театральний фестиваль у Сібіу ((FITS) є стратегічним завданням Міністерства культури Румунії, яке, разом з місцевими органами влади виступають головними спонсорами цього заходу, який користується й підтримкою Європейської комісії, культурних центрів та іноземних посольств в Румунії, міжнародних мереж та приватних спонсорів, які допомогли у створенні бюджету в розмірі 13 мільйонів євро для цьогорічного фестивалю. Уперше фестиваль пройшов під подвійним патронатом: Президента Румунії Клауса Йоханніса, колишнього мера міста Сібіу та Принца Уельського Чарльза, відомого своєю пристрастю до Трансільванії. Великобританія пишається всім тим, що ви досягли, а також своїм скромним внеском у вашій дивовижній подорожі, – ствердив у кінці фестивалю, принц Чарльз, в своєму посланні, зачитаному послом Великобританії в Бухаресті Полом Бруммелом.

З 15 по 27 квітня в Бухаресті пройшов п’ятий фестиваль LIKE БНЦТ – Ви створюєте контекст. Організований Бухарестським Національним центром танцю (БНЦТ), цьогорічний фестиваль мав спеціальну програму та структуру. Перш за все, це найбільш стислий випуск, але який має міжнародний розділ. Хореограф Вава Штефанеску, менеджер центру: Перший фестиваль тривав місяць. Ми рушили з нестабільної ситуації, але я пам’ятаю аудиторію, яка поверталася до Центру після багатьох років відсутності нашого Центру в культурному ландшафті Бухареста. Після вистав, люди йшли додому, кажучи: Який прекрасний вечір! Я так довго не бачив такого! Між часом ми так би мовити виросли. Появився новий зал. Це зимовий фестиваль, який звертався переважно до місцевої публіки. Отже, це танцювальний фестиваль в Бухаресті, але простягнувся він протягом місяця, півтора місяця. Цього року контекст змусив нас скоротити його. І тоді ми скористалися партнерством з Aerowaves, дуже великою мережею, своєрідною платформою для просування молодих хореографів. Ми скористалися цією мережею і нам вдалося запланувати три закордонні шоу. Охне Нікс співробітництво Австрія/Великобританія відбулося прямо на відкритті фестивалю. Homo Furens з Франції, що відбувся 21 квітня та Танець, для сатани, з Данії.

Шоу Ohne Nix за участю танцюристів Люка Байо і Домініка Грюнбюель використовує цифрове мистецтво і експериментує проекцію тіла, із морфічними трюками і гумором. У зовсім іншому напрямку, шоу «Homo Furens» французького хореографа Філіпе Лоуренсу використовує тільки тіла п’яти танцюристів, щоби визначити рух. На перший погляд, танцюристи виконують на сцені військові вправи. Ремі Леблан-Мессажер та Стефан Котюро, танцюристи «Homo Furens»: (Ремі) Вистава розповідає про солідарність, як далеко може йти команда з фізичної точки зору, скільки ми можемо подбати один про іншого, наскільки з’єднуються наші тіла у просторі, як ми можемо створити щось на основі цих військових рухів, здебільшого, і як нам вдається це у команді. Отже, мова йде про людяність, про братерство. (Стефан): Простим способом описати це шоу може бути як ми намагаємося задовольнити наші психологічні межі через наші фізичні межі. Тому техніки є не насправді такими важливими. Хореограф обрав рухи, які подібні на військові, але він міг би обрати й інші. Ідея полягає в тому, що обираєш п’яти людей, які не знають один одного, вимагаєш він них здійснювати дуже жорсткі фізичні рухи так, що вони досягають своїх фізичних меж і звідти відразу ж їх психологічних меж. Солідарність і все, про що говорив раніше Ремі, може зрости в цих умовах. Це основна ідея вистави.

Найважливішим періодом фестивалю LIKE БНЦТ був, однак, той присвячений румунському танцю. Вава Штефенеску: Розділ румунського танцю простягнувся протягом 3 днів. Танцювальні вистави відбулися в системі шоукейс (вітрина), навіть по три вистави щоденно. І це тому, що, з огляду на відкриття румуно-французького культурного сезону, ми запросили директорів фестивалю, театральних постановників сучасного танцю, які прибули побачити найбільш стійкі румунські постановки. Це ті танцювальні вистави, що створюють контекст, що говорять про контекст, що генерують певні ідеї, над якими, як правило, ніхто не замислюється. Це добре структуровані ідеї у виставі.

Однією з цих вистав, що вважається актуальною, є «37 Minutes of Make Believe/37 хвилин, які змушують вас повірити», поставлена Андреєю Новак: Ми рушили з чогось, що цікавить мене у всіх моїх шоу – зустріч між мною і публікою. Тільки що, на цей раз, я вирішила зробити цю зустріч на рівні уявлення. І тоді, вистава 37 хвилин … працює з моєю уявою і уявою глядача, і з тим що відбувається під час зустрічі між ними. Вистава має багато гумору і є способом показати глядачу те що я працюю з трьома простими речами: зі словом, що відкриває або закриває мої можливості, з ідеєю, що рух може бути саме тим, яким я уявляю його, або, навпаки, рух може мати всі значення у світі. І, нарешті, тому, що уява працює з речами, які ми знаємо, але переставивши їх так, щоб речі здавались новими, є такий момент, коли я роблю це з публікою безпосередньо.

П’ятий фестиваль LIKE БНЦТ – «Ви створюєте контекст» відбувcя в контексті підготовки до важливого моменту: перенесення Бухарестського національного центру танцю у нове приміщення, Зал Омнія, і це пов’язане з початком нового етапу діяльності центру. Офіційне відкриття приміщення матиме місце в 2020 році. Тому БНЦТ пропонує артистам, команді, місцевій громаді та публіці намагатися відповісти на запитання: «Як виглядатиме БНЦТ у 2020 році». Тому, у програмі цьогорічного фестивалю протягом трьох днів відбувся захід Виконавські відповіді. Вава Штефенеску: Щовечора відбулися шоу. Наприклад, Дан Пержовські, в прямому ефірі, із залу Омнія, провів круглий стіл, в якому взяли участь продюсер Ада Соломон, режисер Александру Соломон … тобто особи, які працювали із Центром. Я думаю, що дуже важливо зробити цю вправу фантазії і проекції, тому що в часи змін, необхідно присвоювати простір і власність. Сучасний танець і все те що він означає – дух зустрічі з іншими артистичними галузями, з іншими культурними сферами – завжди був особливістю БНЦТ. Чомусь він буде підданий іншому статусу тоді. Я думаю, це цікава вправа стати нашим. І глядачів, і артистів, і тих, хто тут працює.

XI-ий Міжнародний фестиваль документального кіно про
права людини One World Romania проходить з 16 по 25 березня 2018
року. Упродовж цього періоду можна побачити найновіші документальні фільми з
усього світу в 8 бухарестських кінозалах.

І на цьогорічному фестивалі One World Romania розглядаються найбільш висвітленні
теми румунськими та міжнародними засобами масової інформації, такі як стан
правосуддя, оновлення методів
навчання та переосмислення сім’ї відповідно сучасним критеріям. Більше деталей
подає Александру Соломон, директор вищезгаданого фестивалю: Ці теми
актуальні в Румунії й
не лише. Хоча можливо вже нам надоїла, тема юстиції здається, що набула ще
більшої актуальності.
Хоча ми думали, що речі вже утихомирилися, здається, що ідея паралельної
держави ще багатьох дратує в Румунії. І питання прав ЛГБТ-спільноти все більш
обговорене в суспільстві, тим більше, що останніми місцями мали місце досить
неприємні інциденти, коли окремі групи фундаменталістів намагалися перешкодити
показу фільмів з відповідною тематикою. Про тему виховання та його ролі в
румунському суспільстві можна багато дечого сказати. Очевидним є той факт, що
якщо ми не приділятимемо освіті відповідної уваги, ми нічого не доб’ємося.

XI-ий Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини «One World Romania» містить розділ Архівна
кіно-пам’ять, що є своєрідною спробою ознайомлення з різними історичними
явищами, щоб виявити різні нюанси сьогодення. Насправді, однією з
постійних намагань асоціації One World Romania є відновлювання документальної
спадщини колишньої кіностудії «Александру Сахія». Андрей Рус помічник директора фестивалю стверджує: Мова йде про більш обґрунтовану
концепцію. Цей розділ Архівна кіно-пам’ять приділяє чимало уваги
зрозумінню способу впливу минулого на сучасність, включно й на майбутнє.
Створюючи цей розділ, ми мали на увазі сповнення 100 років від об’єднання
румунських історичних територій в єдину державу,
необхідність запобігти фестивізму, залучити глядачів до розуміння сутності
сучасності. До речі, гаслом цьогорічного фестивалю є: Повернімось до
реальності. Саме тому наявні
декілька розділів, у яких обговорюються кінострічки, різні аспекти
минулого, та способи його впливу на сучасність. Один з найбільш значущих
розділів називається Минула сучасність, що містить 10 кінострічок із
усього світу, які висвітлюють різні теми, зокрема вплив комунізму та фашизму на
життя різних суспільств.

У іншому розділі цьогорічного кінофестивалю
Культура протесту були показані п’ять документальних фільмів, які
представляють різні форми протесту у країнах світу, зокрема у Камбоджі (Камбоджійська Весна), в Ізраїлі ( Перед того як мої ноги
торкнули землю), в Франції (Асамблея), в США («На вулиці) та в
Румунії (Мегафон). Александру Соломон, директор кінофестивалю
One World Romania стверджує: Незважаючи на те, що упродовж
останніх двох років, вуличні протести були досить масштабними в
Румунії, вони на мою думку знаходяться в тупику, у пошуках певного
напрямку, певного лідера. Мене цікавила дискусія стосовно культури вуличних
протестів, обговорення за посередництвом кінострічок з різних частинах світу, починаючи Камбоджією й
кінчаючи Європою, тощо. На цьогорічному фестивалі був показаний і румунський
фільм Мегафон присвячений саме цій темі. Я вважаю гідним звернути
увагу на те як стоять справи в інших країнах, які наслідки вуличних
протестів там, у якій мірі сприяли вони та якщо дійсно сприяли появі
інших політичних засобів розв’язання злободенних проблем або іншого зразку політичного дискурсу? У зв’язку з цим, ми
показали фільм з Гонк-Конгу, в якому мова йде про вуличний рух, що
пізніше перетворився на організований політичний рух. Крім того, ми
прагнемо висвітлити події з точки зору близької нам історичної перспективи, показуючи фільми про протести 60-х
та 70-х років з Франції, Чехословаччини, Італії.

Інший розділ Міжнародного фестивалю документального кіно
про права людини One World Romania називається 1968 рік.
Після 50 років. Це нагадує нам, що виповнюється 50 років з моменту
відомих подій 1968 року, які позначились як на Заході, так і на Сході важливими
протестами, які призвели до мажорних змін у соціальному плані, в
суспільстві. Андрей Рус помічник директора кінофестивалю стверджує: У
рамках цього розділу розгортають декілька суміжних заходів, які я вважаю
важливими. Один з них присвячений студентському руху 50 років тому, метою якого
була зміна способу суспільного життя. Ми бажаємо проаналізувати, у якій мірі
вплинули ці протести на суспільство, якими були наслідки цих протестів. Цій темі присвячені дві дискусії, одна у суботу у Бухареському центрі культури, в якій запрошені Карел Кованда й Моніка Мек-Донаг-Пажерова,
протагоністи фільму «Протест чеських студентів», а також історик Лавінія Бетя та голова Національного Альянсу студентських організацій в
Румунії Маріус Дякону.

Інший захід під назвою 1968 рік між
Сходом та Заходом, відбудеться у неділю 25 березня у Французькому
інституті де глядачі зустрінуться з відомим французьким журналістом
Бернаром Гетта, який розповість про власні спогади щодо подій 1968 року в Парижі та про його враження стосовно впливу цих подій на сьогоденне
життя. Для участі в цьому кінофестивалі були відібрані 12 документальних
кінострічок, румунського або спільного виробництва.

У місті Сігету-Мармацієй Марамуреського повіту, 20 січня цього року, пройшов ХХV Міжнародний фестиваль колядок та зимових обрядів українців Румунії, за фінансовою підтримкою Союзу українців Румунії. Виступили 30 груп українських колядників з Тіміського, Ботошанського, Сучавського, Тульчанського, Карашсеверінського, Сатумарського та Марамуреського повітів Румунії, а також колядники з України та Угорщини. Із Мараморищини були представлені наступні місцевості: Вишавська Долина, Бистрий, Красний, Кривий, Рускова, Рус-Поляни, Вишня Рівна, Кричунів, Луг-над-Тисою, Великий Бичків, Ремети, Коштіль, Довге-Поле, Сігету-Мармацієй.

Учасники фестивалю взяли участь у святій літургії в Українській православній церкві міста Сігету-Мармацієй, потім колядники одягнені в народних костюмах пройшли містом, після чого виступали в залі імені Джорджа Енеску Дитячої школи музики та мистецтва. Були присутні на цьому заході представники румунського уряду: Державний
секретар МЗС Румунії Александру Віктор
Мікула, заступник Державного секретаря
Департаменту міжетничних зв’язків Амет
Аледін, радник Міністерства освіти
Румунії Ралука Сіма, радник у Міністерстві освіти Румунії для української
нацменшини Ельвіра Кодря та сенатор
Деж Якош; Повноважний посол України в
Румунії Олександр Баньков, Перший
заступник голови СКУ, голова Європейського конгресу українців, член парламенту Угорщини Ярослава Хортяні, перший заступник голови держадміністрації
Верховинського району Івано-Франківської області Ярослав Скуматчук, заступник
голови Управління культури Івано-Франківської держадміністрації Мирослава
Корнелюк; народний артист України Мар’ян Гаденко; представники повітової та
місцевої адміністрацій: префект Марамуреського повіту Васіле Молдован та мер міста Сігету-Марамацієй Горя
Васіле Скублі; представники повітового
шкільного інспекторату, директори українських шкіл Мараморощини та голови
місцевих організацій СуР, які у своїх
вітальних словах підкреслили, що фестиваль щороку набуває дедалі більшого масштабу, а організаторам -
голові СУР депутату Миколі-Мирославу Петрецькому, голові Марамуреської організації СУР пану Мирославу
Петрецькому, головному організатору,
комітету повітової організації СУР побажали успіхів у організації таких високоякісних заходів, які доказують, що українці
зберігають свої традиції, мову і культуру,
свою етнічну ідентичність.

Голова Марамуреської філії Союзу українців Румунії Мирослав Петрецький розповість про ціль проведення фестивалю: Це велика подія, яку проводить Марамуреська організація Союзу українців Румунії, можна сказати найбільш масштабна подія організована Союзом українців Румунії. Вже минуло 25 років від коли наша організація має передбачено у програмі цей захід та проводить його щороку. Нас цікавить зберегти наші прекрасні українські традиції та колядки. Для нас була велика честь, що в цьому заході взяли участь не тільки українці Марамурешу та інших повітів Румунії, де проживають українці, але й українці з Угорщини та України.

Далі Мирослав Петрецький розповість про звичаї представлені на сцені міжнародного фестивалю: Наприклад був представлений момент Святого вечора, коли приходять колядники, які виконують стародавні колядки та поздоровлення. Всього було 30 груп колядників. Мене зачарував виступ колядників з Угорщини. Дуже цікавий момент для всіх був представлений дітьми підготовчого класу українського відділу школи Вишньої Рівни, які вперше виступили на фестивалі. З села Коштіль виступила старша змішана група колядників, які виконали стародавні колядки. Ці колядки я пам’ятаю ще з мого дитинства. На високому рівні виступили з виставою Вифлеєм колядники з села Бистрого.

Про те як Союз українців Румунії заохочує молоде покоління зберігати українські традиції Мирослав Петрецький ствердив: Я вже розповів про наших учасників, яким лише 6 років з села Вишня Рівна, які були присутні на фестивалі. Взяли участь також учні шкіл Ремети, Довге-Поле Марамуреського повіту та з місцевості Мікула Сатумарського повіту. Ці діти перебирають та продовжуватимуть нашу ініціативу. Я запримітив, що кожного року збільшується кількість груп наших колядників. Це доказує великий інтерес з боку керівників гуртів, батьків та діточок. З цієї нагоди були вручені учасникам та групам колядників дипломи та спеціальні грамоти з боку голови Союзу українців Румунії та депутата у Румунському Парламенті Миколи Мирослава Петрецького. Румунська громада та представники інших меншин, які проживають у місті Сігету-Мармацієй ствердили, що фестиваль пройшов на високому рівні, а ми як організатори бажаємо, щоб наступного року фестиваль був на більш високому рівні.

Голова Європейського конгресу українців та заступник Голови Світового конгресу українців Ярослава Хортяні з Угорщини поділилася своїми враженнями від присутності на фестивалі: Це надзвичайно, що ваша громада підтримує традиції, відновлює їх, прилучає до цього молодь. Мені приємно, що в цьому році я бачила багато дітей, які брали участь у фестивалі, значить у вас є продовження. Дуже приємно, що на цьому фестивалі уряд Румунії був представлений на такому високому рівні: були держсекретарі, префект та мер міста, представники міністерств. Це свідчить, що у вас є пошана від більшості, від румунського народу, від румунської влади, яка підтримує багату на традиції велику українську громаду Румунії.

Депутат Микола-Мирослав Петрецький, голова СуР у своїй короткій промові
зазначив, між іншим, що: Традиції являються фундаментальним вектором кожного народу, вони
представляють характеристику його
існування. Таким чином, для кожного з
народів зберігання традицій є вагомим
елементом. Протягом віків український
народ знаходився під різними імперіями,
від чого постраждали його мова, культура і традиції, але, незважаючи на
різні перепони, українці, де б вони не знаходилися, зуміли зберегти ці три фундаментальні цінності, без яких не може
існувати народ. Факт, який дає нам
можливість знаходитися сьогодні тут,
стараючись зберегти і передати майбутнім поколінням те, що ми успадкували від наших предків, й тому для кожного із нас це є дуже головним, і саме це
є головною метою нашого фестивалю.
Тому хочу подякувати всім тим, хто
старався започаткувати цей фестиваль, а також і тим, які старалися не
тільки зберегти його, а перетворити на
міжнародний фестиваль.

У місті Сігету-Мармацієй Марамуреського повіту, 20 січня цього року, пройшов ХХV Міжнародний фестиваль колядок та зимових обрядів українців Румунії, за фінансовою підтримкою Союзу українців Румунії. Виступили 30 груп українських колядників з Тіміського, Ботошанського, Сучавського, Тульчанського, Карашсеверінського, Сатумарського та Марамуреського повітів Румунії, а також колядники з України та Угорщини. Із Мараморищини були представлені наступні місцевості: Вишавська Долина, Бистрий, Красний, Кривий, Рускова, Рус-Поляни, Вишня Рівна, Кричунів, Луг-над-Тисою, Великий Бичків, Ремети, Коштіль, Довге-Поле, Сігету-Мармацієй.

Учасники фестивалю взяли участь у святій літургії в Українській православній церкві міста Сігету-Мармацієй, потім колядники одягнені в народних костюмах пройшли містом, після чого виступали в залі імені Джорджа Енеску Дитячої школи музики та мистецтва. Були присутні на цьому заході представники румунського уряду: Державний
секретар МЗС Румунії Александру Віктор
Мікула, заступник Державного секретаря
Департаменту міжетничних зв’язків Амет
Аледін, радник Міністерства освіти
Румунії Ралука Сіма, радник у Міністерстві освіти Румунії для української
нацменшини Ельвіра Кодря та сенатор
Деж Якош; Повноважний посол України в
Румунії Олександр Баньков, Перший
заступник голови СКУ, голова Європейського конгресу українців, член парламенту Угорщини Ярослава Хортяні, перший заступник голови держадміністрації
Верховинського району Івано-Франківської області Ярослав Скуматчук, заступник
голови Управління культури Івано-Франківської держадміністрації Мирослава
Корнелюк; народний артист України Мар’ян Гаденко; представники повітової та
місцевої адміністрацій: префект Марамуреського повіту Васіле Молдован та мер міста Сігету-Марамацієй Горя
Васіле Скублі; представники повітового
шкільного інспекторату, директори українських шкіл Мараморощини та голови
місцевих організацій СуР, які у своїх
вітальних словах підкреслили, що фестиваль щороку набуває дедалі більшого масштабу, а організаторам -
голові СУР депутату Миколі-Мирославу Петрецькому, голові Марамуреської організації СУР пану Мирославу
Петрецькому, головному організатору,
комітету повітової організації СУР побажали успіхів у організації таких високоякісних заходів, які доказують, що українці
зберігають свої традиції, мову і культуру,
свою етнічну ідентичність.

Голова Марамуреської філії Союзу українців Румунії Мирослав Петрецький розповість про ціль проведення фестивалю: Це велика подія, яку проводить Марамуреська організація Союзу українців Румунії, можна сказати найбільш масштабна подія організована Союзом українців Румунії. Вже минуло 25 років від коли наша організація має передбачено у програмі цей захід та проводить його щороку. Нас цікавить зберегти наші прекрасні українські традиції та колядки. Для нас була велика честь, що в цьому заході взяли участь не тільки українці Марамурешу та інших повітів Румунії, де проживають українці, але й українці з Угорщини та України.

Далі Мирослав Петрецький розповість про звичаї представлені на сцені міжнародного фестивалю: Наприклад був представлений момент Святого вечора, коли приходять колядники, які виконують стародавні колядки та поздоровлення. Всього було 30 груп колядників. Мене зачарував виступ колядників з Угорщини. Дуже цікавий момент для всіх був представлений дітьми підготовчого класу українського відділу школи Вишньої Рівни, які вперше виступили на фестивалі. З села Коштіль виступила старша змішана група колядників, які виконали стародавні колядки. Ці колядки я пам’ятаю ще з мого дитинства. На високому рівні виступили з виставою Вифлеєм колядники з села Бистрого.

Про те як Союз українців Румунії заохочує молоде покоління зберігати українські традиції Мирослав Петрецький ствердив: Я вже розповів про наших учасників, яким лише 6 років з села Вишня Рівна, які були присутні на фестивалі. Взяли участь також учні шкіл Ремети, Довге-Поле Марамуреського повіту та з місцевості Мікула Сатумарського повіту. Ці діти перебирають та продовжуватимуть нашу ініціативу. Я запримітив, що кожного року збільшується кількість груп наших колядників. Це доказує великий інтерес з боку керівників гуртів, батьків та діточок. З цієї нагоди були вручені учасникам та групам колядників дипломи та спеціальні грамоти з боку голови Союзу українців Румунії та депутата у Румунському Парламенті Миколи Мирослава Петрецького. Румунська громада та представники інших меншин, які проживають у місті Сігету-Мармацієй ствердили, що фестиваль пройшов на високому рівні, а ми як організатори бажаємо, щоб наступного року фестиваль був на більш високому рівні.

Голова Європейського конгресу українців та заступник Голови Світового конгресу українців Ярослава Хортяні з Угорщини поділилася своїми враженнями від присутності на фестивалі: Це надзвичайно, що ваша громада підтримує традиції, відновлює їх, прилучає до цього молодь. Мені приємно, що в цьому році я бачила багато дітей, які брали участь у фестивалі, значить у вас є продовження. Дуже приємно, що на цьому фестивалі уряд Румунії був представлений на такому високому рівні: були держсекретарі, префект та мер міста, представники міністерств. Це свідчить, що у вас є пошана від більшості, від румунського народу, від румунської влади, яка підтримує багату на традиції велику українську громаду Румунії.

Депутат Микола-Мирослав Петрецький, голова СуР у своїй короткій промові
зазначив, між іншим, що: Традиції являються фундаментальним вектором кожного народу, вони
представляють характеристику його
існування. Таким чином, для кожного з
народів зберігання традицій є вагомим
елементом. Протягом віків український
народ знаходився під різними імперіями,
від чого постраждали його мова, культура і традиції, але, незважаючи на
різні перепони, українці, де б вони не знаходилися, зуміли зберегти ці три фундаментальні цінності, без яких не може
існувати народ. Факт, який дає нам
можливість знаходитися сьогодні тут,
стараючись зберегти і передати майбутнім поколінням те, що ми успадкували від наших предків, й тому для кожного із нас це є дуже головним, і саме це
є головною метою нашого фестивалю.
Тому хочу подякувати всім тим, хто
старався започаткувати цей фестиваль, а також і тим, які старалися не
тільки зберегти його, а перетворити на
міжнародний фестиваль.

Колір, теплота, колядки! Саме так можна підсумувати атмосферу, створену напередодні зимових свят, мамами, котрі зібрались на ярмарку Mamafest. Це ініціатива асоціації друга ВСРР протягом багатьох років: Work at Home Mums (WHAM), це асоціація метою якої є підтримка домашніх занять матерів, щоб вони могли якомога більше проводити час зі своїми дітьми, але й, мати дохід.

Яким був намір ярмарку, ми дізнались від Флорентіна Балоша, менеджера проекту WHAM в Румунії: Це фестиваль, ярмарок ремесел в рамках якого ми просуваємо матерів та материнство. Це повага до материнства та вшанування мистецтва і традицій. Ми маємо понад 30 матерів, що виставляють на цьому ярмарку. Ми завжди кажемо, що останній найкращий ярмарок, ми прагнемо висот, ми хочемо, щоб наші мами були відомі, хочемо показати виготовлені ними речі у якомога більше місцях. Ми мали різноманітні проекти серед яких нагадаємо Творчі матері, Живий інтерактивний музей, де ми також просуваємо мистецтво та традиції. У нас є мами, які хочуть брати участь у всіх організованих нами ярмарках, приходять з любов’ю і кожен раз із новими речами.

Андрея Сучу має маленьку дівчинку, якій два роки і десять місяців, і вже другий раз приїжджає на ярмарок із соковитими рослинами з привабливим дизайном: Ми прийшли з аранжованою соковитих рослин та лишайниками. Ми займаємось цим з 2012 року, тобто соковитими рослинами і рамками лишайників. Ми ростемо з року в рік, і ми раді брати участь у ярмарках, організованих WHAM Румунія. Соковиті рослини поливаємо кожні десять днів. Вони знаходяться в різних формах скляних та керамічних горщиках. У нас також є лишайники за допомогою яких ми можемо прикрасити стіни та ялинки залежно від побажань замовника. Ми хочемо вийти з наших шаблонів і перейти на попит замовника.

Аліна Осіак, мати двохрічної дитини, представник книжок Усборн, провідного Видавництва у Великобританії: Я представляю книги для будь-якого віку, від новонародженого до молодого, різноманітні, виховні, з широким діапазоном діяльності, книги для розмалювання, енциклопедії, дуже добрі в дитячих садках для іншого виду освіти. На MamaFest я вже вдруге, і взагалі ці книги не знаходяться в книгарнях. Їх можуть придбати тільки через незалежних представників.

Ми запитали Серегрину Гіоштяну, матір п’ятирічної дівчинки та дизайнера іграшок, яка вже втретє на виставці, чим приваблює вона нас на цьому ярмарку: Я приїхала на ярмарок з єдинорогами, які користувались великим попитом. Це мої найкращі іграшки, слони, ляльки і коні. Єдинороги і коні, на них можна їхати! У дитинстві мені дуже подобались мітли, і саме звідси виникла ідея, – сказала сміючись наш співрозмовник.

Лаура Тофан – мати шестирічного хлопчика та дворічної дівчини прийшла на ярмарок, щоб дізнатись, як взаємодіяти з людьми, яка правило, вона продає в Інтернеті: Це перша присутність, і це дуже красивий досвід. У нас є майстерня де виготовляємо веганські солодощі. Ми принесли кілька видів веганських цукерків, найпопулярніших, всі дуже смачні, як клієнти вже розповідають нам!

Персида Ляху, мати двох хлопців, вперше приїхала на ярмарок з продуктами, які вона виготовляє: Я прийшла з свічками та декоративними предметами з бджолиного воску. У нас є воскові ліхтарі з лавандою або маками та воскові свічки, різноманітні розміри, плавучі свічки з різними ароматами, розмарином і лавандою. Я приїхала побачити, які з моїх виробів подобаються відвідувачам ярмарку.

Аліна Смарандаке вже три роки, як бере участь у MamaFest і розповіла нам, з чим прийшла на цей ярмарок: «З гіпсовими фігурами. Я вже три роки у цьому маленькому бізнесі, я роблю це з великою любов’ю, і це моя пристрасть. Я прийшла на ярмарок з фігурками з різдвяною тематикою, 40 моделей, які можна вивісити на ялинку і прикрашати будинок на свята. У першу чергу я прийшла із задоволення!

Багато солодощів, безліч прикрас, інтерактивних ігор, посмішки на обличчях відвідувачів, з дітьми чи без них, але також і виставників, щасливі поділитися з нами своєю радістю. І обіцянка: Work At Home Mums повернеться з новими ярмарками, починаючи з лютого наступного року!

Молодіжний театр міста П’ятра-Нямц, на сцені якого на початку своєї кар’єри
виступала більшість великих румунських артистів, в цьому році святкує 50-річчя
отримання нинішньої назви. Усі ці роки він підтримував та утверджував молодих акторів,
в тому числі за допомогою спеціального фестивалю. ХXІХ-й фестиваль, під
керівництвом нового директора театру Джаніни Кербунаріу, сприяв ще більшому
зближенню як з молодими акторами, так і з громадою. Фестивалю передував ювілейний
момент, який розпочався відкриттям фотовиставки «Актори й глядачі МТ», як результат
однойменного проекту.

46 світлин було зроблено під час зустрічей між акторами Молодіжного театру та мешканцями міста, фотографії, що супроводжуються коротким коментарем – враженнями мешканців міста. Розповідає Джаніна Кербунаріу: «Ми мали проект «Актори й глядачі МT», в рамках якого записали 46 розмов з глядачами різного віку, з різним рівнем знань, з різних галузей. І не лише глядачів, а й імовірних глядачів. Ми розмовляли з людьми, які ніколи не були в театрі. І, гадаю, що це найважливіше і найцікавіше – спробувати привабити цю потенційну аудиторію, яка не була в театрі. І не тому, що їм не подобається театр, а через брак часу або невідповідне просування. Розмови також допомогли створити цей ювілейний момент. Ми провели фотовиставку, спробували зробити проект видимим поза фойє театру на банерах «Актори й глядачі».»

Фотографії, розміщені на стінах театрального фойє, були зроблені Міхаєлою
Жіпа, художнім секретарем театру, яка зібрала разом з акторами враження й думки
мешканців міста про театр та про їх зв’язок з театром. Міхаєла Жіпа. «Дехто сказав
нам, що театр має особливу роль у вихованні, що люди віднаходять себе в театрі, що в
театрі людина може бути сама собою. Театр як церква, коли збираєшся до нього готуєшся
як всередині, так і зовні. Одна пані сказала нам, що її улюбленим актором є
Богдан Талашман. Він дав їй автограф і написав на фотографії речення, що потім
стало її девізом по життю. Усі люди, з якими ми спілкувалися, сказали щось особливе,
зворушливе. Це був урок для всіх нас. Це зближення, мабуть, змінило сприйняття
як акторів театру, так і містян, мистецтва, акторів та ролі театру.»

Представлені на ювілейному заході та в програмі фестивалю, думки та
враження про Молодіжний театр в місті П’ятра-Нямц є розповідями видатних
акторів, які працювали тут, а також думками мешканців міста. Це люди, які були
сучасниками театру, а також молоді люди, в житті яких Молодіжний театр посів
особливе місце. Говорить Джаніна
Кербунаріу. «У липні ми запустили проект «Архів аудиторії», в якому
глядачам було запропоновано надіслати листа з розповіддю про свій особистий
досвід з Молодіжним театром. Листи були основою ювілейного сценарію. Ювілейний
захід був двигуном цього проекту, а в майбутньому ми плануємо зібрати якомога
більше матеріалів в афективному архіві, але з іншими ставками для аудиторії.»

Цьогорічний театральний фестиваль у П’ятра Нямц включає й розділ для
старшокласників, а журі створене з сімох учнів ліцею присудило премію «За
популярність» найкращій виставі в цьому розділі. «Головною ціллю є не власне
премія, а той факт, що молоді люди йдуть в театр, розповідають своїм
однокласникам про театр, обговорюють вистави, вчаться одне від одного що таке
вистава, беруть участь у дискусіях з глядачами», – зазначивла Джаніна
Кербунаріу.

Серед сімох молодих людей, обраних на базі відправленого ними мотиваційного
листа, був і Френсіс Габріель Лоля, учень 10 класу Національного коледжу
інформатики. Він розповів, як вирішив надіслати листа та про свої очікування
від театру: «Я брав участь у конкурсі «Чай, поезія й театр» та виграв приз -
зустріч з актором Молодіжного театру Віктором Джуреску. Ми багато говорили,
порушили різні теми, як наприклад надія на молодь, акторство. Ця зустріч надихнула мене і спонукала викласти на папері свої думки в
тому числі про театр. Я надіслав свого мотиваційного листа і був приємно
вражений тим, що мене обрали з 200
кандидатів. Я був здивований показаними виставами, які порушили захоплюючі
теми, змусили до обмірковування. Як випливає й з назви Молодіжного театру
потрібно більше вистав для залучення молоді.»

Кетеліна Белелеу є однією з молодих актрис Молодіжного театру, яка взяла
участь у проектах зближення спільноти і театру: «Я була на ткацькій фабриці і
зустрілася з дуже симпатичними людьми, взяти участь в екскурсії фабрикою,
порозмовляти з працівниками. Дехто з них був у нашому театрі, інші ні. Ми говорили
про те, чому вони не були в театрі… Це був чудовий ранок для нас і для них,
після чого я зустріла декого з них на відкритті виставки «Актори й глядачі МТ»
і мені було дуже приємно. Думаю, що нам слід більше спілкуватися. Останнім
часом клімат тут дуже привітний і глядачі зблизилися з акторами. Багато вистав
з цього сезону на вихідні пройшли з аншлагом. Це означає, що ми мабуть все
робимо правильно. Останнім часом було чимало гарних ініціатив.»

Джаніна Кербунаріу переконана, що театр не для еліти, театр для всіх. «Я хочу, щоб мешканці міста П’ятра-Нямц приходили в театр. Я хочу, щоб цей театр був театром спільноти в якій діє і, щоб спільнота відчувала те, що театр їй належить. Я хочу, щоб люди нас критикували, вступали в діалог з акторами. Хочу, щоб ми були як одне ціле.»

Більше 20 письменників із 10-ох країн прибули до столиці Банату на 6-ий Міжнародний фестиваль літератури в Тімішоарі (FILTM). У ході Фестивалю були проведені публічні читання, дебати, діалоги запрошених письменників з читачами та два нових формати: марафон поезії, що об’єднав авторів з Центральної та Південно-Східної Європи та Literary Death Match, тобто вперше в Тимішоарі література входить на ринг. Історія між пам’яттю та вигадкою була однією з тем, запропонованих організаторами для нещодавно завершеного фестивалю.

Поет Роберт Шербан, президент Фестивалю розповідає: Насправді, я думаю, що кожен з нас, хто пише і читає, має відношення до історії. Треба сказати, що цей фестиваль називається на Заході від Сходу і на Сході від Заходу. Але в цьому регіоні Центральної та Східної Європи є ціла низка історій, які ми повинні знати. Це наші історії, це історія наших сусідів, історії, з якими ми взаємодіємо, зрештою історії, які сформували нас з культурного, історичного та людського поглядів. Навколо нас країни, з якими Румунія постійно взаємодіє, Румунія вступила в постійний діалог з ними, і дуже важливо знати наших партнерів по діалогу. І ще дуже важливо знати людей, що поруч з нами, можливо, важливіше, ніж знати про тих, хто живе на інших континентах.

Першого вечора фестивалю шанувальники літератури міста Тімішоара мали можливість зустрітися з двома з найбільш важливих румунських письменників моменту: автором романів Габрієлою Адамештяну, найбільш перекладеною румунською сучасною письменницею та Йоном Віяну письменником, який живе у Швейцарії та Румунії – один з кращих румунських лікарів психіатрів другої половини двадцятого століття, і один з найприємніших сюрпризів літератури 2000-х років Роберт Шербан, президент Фестивалю розповідає: «Першого вечора ми зібрали до купи видатних письменників. Як відомо, Габрієла Адамештяну є одним з найбільш перекладених письменників Румунії. Вона дебютувала в середині 70-х років, і була дуже активною в Румунії у 90-х роках в ЗМІ, відразу ж після революції. Вона очолювала провідний журнал 22 і була членом Групи по соціальному діалогу. Щодо Йона Віяну, він був одним з небагатьох відважних людей в Румунії під час диктатури Чаушеску, також він був одним з небагатьох, хто був солідарним з дисидентом Паулом Гома, а потім перейшов жити в Швейцарію, щоб не потрапити під репресії. Це був вечір, присвячений цим письменникам, котрі говорили про історію та про найновіші свої літературні здобутки. Модератором вечора була письменниця Адріана Бабець, культурний діяч, яким може гордитись Тімішоара.

Під час другого вечора Фестивалю організатори влаштували круглий стіл з відомим українським поетом Сергієм Жаданом, ветераном Євромайдану, польським прозаїком Маттіашем Навратом, Тетяною Цибуляк (Республіка Молдова), автор одного з кращих романів, що побачив світ в 2016 році та Даном Лунгу – найбільш перекладеним румунським романістом нового покоління. Перед участю у цьому Фестивалі, де вона була представлена як сюрприз в сучасній румунській літературі, Тетяна Цибуляк взяла участь і в Міжнародному фестивалі літератури та перекладу в місті Ясси.

Тетяна Цібуляк розповідає: «Фестиваль в Яссах і Тімішоарі- це два свята для мене. Крім сюрпризу бути запрошеною, для мене була велика радість зустріти так багато людей, яких я знала лише читаючи їх твори і брати участь в перший раз в якості письменника, тому що на таких святах до цих пір я була тільки як журналіст. Фестиваль в Тімішоарі, де було менше учасників, ніж на Ясському фестивалі, мені дуже сподобався, як він був організований. Дискусії у яких я брала участь були важливими для мене, як письменника, щоб знати, де я знаходжуся. Так само і дискусії про фестиваль з Йоном Віяну та Габрієлою Адамештяну. Вони написали книги, які можна вважати справжніми літературними уроками. Нещодавно, читаючи Габрієлу Адамештяну, я виявила, що вона написала багато років тому про речі, які на нашу думку тепер нові. Тому дуже важливо бути підключеним до літератури і контексту та усвідомити, що теми повторюються, просто ми пишемо інакше про них.

«Короткий і насиченийроман Тетяни Цибуляк говорить про чудового прозаїка від якого ми маємо великих очікувань», – пише Раду Вінку про «Літо,коли мама мала зелені очі», роман, який побачив світ у видавництві Cartier. Тетяна Цибуляк: Коли я почала писати, я не думала, що вийде книга. Я почала писати історію про жінку, яка мене вразила минулого літа. Але я бачила, що пишучи, я не можу зупинитися, і що дуже багато моїх думок шукають місця в цій книзі. І тоді я подумала, що мені доведеться йти вперед і побачити, що саме вийде. І в певний момент я зрозуміла, що цю книгу я повинна завершити. Багато чого я хотіла сказати, але я не знайшла форму, привід чи момент. І ця книга дала мені цей момент, цей простір. І після того, як я її написала, я зрозуміла, наскільки добре було й мені сказати ці речі.

Користуючись успіхом у читачів та критики, роман Тетяни Цибуляк з’явиться наступного року у французькому видавництві Syrtes.