Tag: фестиваль

Ідея
творчості дуже цінується на багатьох меридіанах. У літературі, науці, спорті
або маркетингу, в торгівлі або візуальному мистецтві ми зустрічаємося з виразами креативності. Чи то в класичній формі -
в картинах або книгах, рекламних банерах або на велосипедах – чи то на телефоні,
або на ноутбуці.

Зі сторінки Facebook ми
дізнаємося, що «The Institute» сприяє розвитку
творчих індустрій в Румунії, прагнучи зробити свій внесок у модернізацію
Румунії. Можливо, найвідомішим з їх проектів є «Творчий квартал» і був започаткований він у 2017 році в Бухаресті.

Один з заходів пройшов нещодавно, протягом трьох вихідних
поспіль. TheInstitute та Інститут громадянських
політик (IPP), за підтримки ElectricaSA, принесли до життя дві
представницькі будівлі для Творчого кварталу, розташовані у старій частині
Бухареста. Ана Пеун, прес-секретар «TheInstitute»: Це один з найновіших проектів, які ми розгортаємо в
«TheInstitute». Оскільки, в результаті національного
перепису населення та будинків від 2011 року, виявилося, що 9 з 10
бухарестських будинків були повністю або частково нежилими. Я маю на увазі
низку важливих будівель з точки зору культури та надбання. У периметрі Творчого
кварталу є дуже красиві, дуже цінні будинки такого роду, в яких, на жаль,
сьогодні ніхто не проживає, а потім ми подумали, що й ми можемо привернути
увагу мешканців міста до цих будинків, висвітлюючи їх зсередини – так як би вони
були знову заселені.

Бухарест
був містом – запрошеним на цьогорічний Мадридський фестиваль дизайну. Столиця
Румунії представила виставку, присвячену Творчому кварталу. Виставка була
організована за підтримки Румунського інституту культури та «TheInstitute» і відкрита для громадськості протягом півтора місяців. Зараз команда «TheInstitute»готується до нових викликів. Спочатку йдеться про
сьомий «Румунський тиждень дизайну», який відбудеться в Бухаресті з 17 по 26
травня. Цей справжній фестиваль став більш складним з одного року на інший. У
2019 році він підтримує і посилює дискурс місцевих творчих індустрій,
підкреслюючи великий внесок творчих спільнот. І те, як вони перетворили столицю
на справжнє європейське місто. Ана Паун
пояснює: Протягом років у нашому місті розвинулася низка творчих
центрів або кластерів, так би мовити. А Румунський
тиждень дизайну пропонує маршрут цими творчими центрами. Кожен з них
організовує заходи, від вечірок до виставок, ярмарків і персоналізованої кави.
Очевидно, буде й центральна виставка, як кожного разу. У 2019 році вона буде
розміщена у будівлі Румунського комерційного банку на Університетській площі,
історичній будівлі, яка – увага – вперше відкрита для громадськості.

На
центральній виставці буде представлено понад 200 творів. Таким чином, травень,
який зазвичай пахне півоніями і липою, звучить спокусливо з багатьох інших
точок зору.

Майже всі
традиційні румунські страви мають своє свято. А нещодавно відбувся фестиваль
сала СалоФест. Крім традиційних рецептів, які ваблять споживачів щоразу з’являються
страви, які є результатом винахідливості шеф-кухаря. На фестивалі СалоФест
(SlanaFest) у м. Клуж, що відбувся упродовж першого тижня лютого, присутні
змогли скуштувати пиріг з беконом та моцарелою або еклер зі шкварками, стравами
із сала прикрашені харчовим золотом, а також праліне з шоколадом,
перцем і салом. Кім страв та різних рецептів, на заході було особливо
наголошено на важливості годування свиней, виключно зерновими кормами, без
хімікатів та консервантів.

Фестиваль-конкурс
СалоФест у Клужі у цьому році був організований учетверте. На цей раз у
змаганні взяли участь 18 конкурентів, у тому числі Йонуц Манґу, який приготував
з різних овочів, таких як хрін, буряк і перець, смачні, різноманітні гарніри.
Для того, щоб все виглядало смачніше, усе було оформлено й оздоблено поєднуючи
білий і червоний кольори та 24-каратне харчове золото, що робить людей
щасливішими, як стверджує шеф-кухар Йонуц Манґу.

Від нього ми
також дізналися, що з-поміж традиційних способів приготування сала, одним з
найсмачніших є соління продукту в розсолі від квашеної капусти, а перед
коптінням сало треба перетерти буковою тирсою.

Іншими постійним
учасником фестивалю є Раду Гирба, який у Клужі представив різноманітні рецепти:
«Ми приготували чотири страви з сала, одна паприкою, інша з часниковою пастою і
зеленою цибулею зверху, третя з коріандром і кмином, і четверта копчена.»

Серед рецептів
шеф-кухаря Раду Гирби налічуються й десерти на основі сала, які дуже сподобались
відвідувачам. «Ми приготували на десерт еклер з шкварковою пастою, еклер з
тертою квасолею і беконом, приготували солоний пиріг з шинкою, сиром і салом, а
також праліне з шоколадом, гострим перцем і салом.»

Рецепт цукерок з
салом був спеціально створений до фестивалю, тому що на таких заходах люди
готові спробувати різноманітні смаки і відкриті до нового, але ідея приготувати
щось особливе не є новою, – каже Раду Гирба.
«Моя напарниця була минулого року на фестивалі сала, тому ми
вирішили зробити щось схоже до того, що вона приготувала тоді, але придумали інші
рецепти: зробили праліне. Наші цукерки мають вигляд черепашки, наповненої шоколадом і вкриті фісташковим
марципаном, кунжутом або подрібненим волоським горіхом. Відвідувачам наші праліне дуже сподобалися, багато з них сказали,
що прийдуть і наступного року!»

Інша команда кухарів
приїхала в Клуж з візуально вражаючим продуктом: хатинкою з сала
свиней породи Мангаліца та італійської шинки Прошутто, якаімітуєтрадиційнурумунськуархітектуру. Димохід хати та
паркан були зроблені з домашньої ковбаси. Серед конкурентів були й люди, які
традиційно готують свинину у власних домогосподарствах, не роблячи з цього
бізнес, а тільки як традицію, яку вони передають від покоління до покоління.

Фестиваль
є для учасників можливістю поспілкуватися і обмінятися рецептами. Ми запитали
шеф-кухаря Раду Гирбу чому він бере участь у подібних заходах: «Я передусім
люблю змагання, мені подобається те, що я роблю та бачу, що роблять інші, беру
з них приклад. Цього року я завоював срібну і бронзову медалі.»

У часи, коли
засоби масової інформації наполягають на здоровому харчуванні, а основна ідея
полягає в споживанні нежирних страв, ми запитали
шеф-кухаря Гирбу, що робити з салом. «Сало є дуже важливим
продуктом, тому він є базовим препаратом, всі його їдять, воно дуже смачне і в
невеликій кількості не шкодить.»

А минулого тижня
відбулася ще одна подія присвячена салу, на цей раз у місті Сібу, де на
відвідувачів чекали інші сюрпризи.

У місті Сігету-Мармацієй Марамуреського повіту, 12 січня цього року пройшов ХХVI-ий Міжнародний фестиваль колядок та зимових обрядів українців Румунії, в якому взяли участь групи колядників з Тульчанського, Ботошанського, Сучавського, Сатумарського, Тіміського, Арадського, Карашсеверінського, Клузького та Марамуреського повітів Румунії, де компактно проживають етнічні українці, а також колядники з сусідньої України: Верховини, Рахівщини та Києва.

Це одна з найважливіших подій, яку організовує Союз українців Румунії упродовж року. Щороку на цьому фестивалі, етнічні українці з Румунії та українці закордону представляють свої колядки, новорічні та різдвяні звичаї. Зранку, учасники фестивалю взяли участь у святій літургії в Українській православній церкві в місті Сігету-Мармацієй, звідки, одягнені в прекрасних народних костюмах, колядники пройшли парадом центром міста до Дитячої школи музики та мистецтва імені Джорджа Енеску, де пройшов ХХVI-ий Міжнародний фестиваль колядок та зимових обрядів українців Румунії. Були присутні представники місцевої влади, Марамуреського повітового шкільного інспекторату, гості з України, представники держадміністрацій та районних рад з Верховини, Рахова, та гості з Києва, а також майже всі голови філій СУР-у. Це нас дуже радує, тому що ми відчуваємо підтримку з боку румунської державної влади та з боку наших друзів з України. Кожного року фестиваль організує Марамуреська філія Союзу українців Румунії, а партнерами виступають суспільне радіо, суспільне телебачення та регіональна й місцева преса, – ствердив голова СуР-у, депутат Микола Мирослав Петрецький.

Голова Марамуреської філії СУР Мирослав Петрецкий щиро привітав учасників фестивалю та присутню публіку. У своїх вітальних виступах, гості відмітили, що фестиваль щороку набуває більшого масштабу а це є свідченням того, що українці далі зберігають свої традиції, мову, культуру та свою етнічну ідентичність. Ведучими були шкільний інспектор української мови Сімона Малярчук та перший заступник голови СуР-у Василь Пасенчук.

Марамуреський повіт, де проживає найбільша громада українців Румунії, славиться своїми успадкованими з покоління в покоління давніми різдвяно-новорічних звичаями такими як: колядування, виступи Вифлеємського вертепу й старої коляди та інші, саме тому тут організується найбільший фестиваль українських колядок та зимових обрядів українців Румунії. Голова Союзу Українців Румунії Микола Петрецький, за походженням із Верхньої Рівни Марамуреського повіту, розповість про ціль проведення фестивалю: Роль фестивалю – збереження скарбу наших предків, а головно зберегти ці прекрасні звичаї, обряди та колядки тут в Румунії та зокрема у Марамуреському повіті. Відомий той факт, що українці де б вони не жили, вони зберігають свої традиції, це ми можемо бачити й в Румунії. Для нас дуже головне, щоб ці традиції продовжувало молоде покоління. Ми організуємо цей фестиваль саме для того щоб молоде покоління перебрало від старого покоління ту любов до традиції та до української культури. Було багато запитань пов’язані з тим чому ми організуємо фестиваль саме в Сігету-Мармацієй? Тому щоб українці, й не лише, показували й іншим прекрасні колядки, звичаї й традиції, які створюють мультикультурний простір в Румунії. Головним є той факт, що в цьому фестивалі беруть участь українці, незважаючи на вік, соціальну категорію і, ми могли запримітити, що кількість учасників зросла та перевищила навіть всі наші очікування. Це нас радує і дає нам надії на те, що цей фестиваль завжди буде процвітати й підвищуватиме свій рівень.

Заступник голови Верховинської районної державної адміністрації Ярослав Скуматчук, який уп’яте взяв участь у фестивалі, ствердив: Я приємно вражений, що кожного року Міжнародний фестиваль колядок і зимових обрядів українців Румунії, який проводиться в Мараморощині, виходить на все більш якісний рівень. Не став винятковим ні 2019 рік. Прибули на фестиваль колядники з Верховинського району з мого рідного села Красник. Також були колядники з Рахівщини, Бичкова, Закарпатської області та колядники з Києва. Висловлюю подяку організаторам та засновникам цього фестивалю, зокрема Мирославу Петрецькому, голові Марамуреської філії Союзу українців Румунії за те що він робить для розвитку нацменшини і для розвитку українства в цілому на Мараморощині, Румунії, а також для зміцнення зв’язків добросусідства між Україною та Румунією. Ми приїхали черговий раз з традиційною гуцульською колядкою, яка притаманна Верховинському регіону, йде мова про групу колядників до складу якої входять 12-14 осіб, одягнуті в традиційний гуцульський одяг: сардак, вишита сорочка, штани традиційні, чоботи боксові, шапка-рогачка. У них бартка, це своєрідний гуцульський топірець, якого під час колядки ритмічно рухають, перекидають його з сторону в сторону. Колядка супроводжується скрипкою, яка є традиційною для нашого гуцульського регіону. Під час лунання цієї музики, наші колядники ритмічно рухаються і колядують колядки. Традиційною є й колядка «кругляк». Колядники віншують ґаздам, зичать їм здоров’я, добра, миру, злагоди, Божого благословення. Ми сподіваємось, що добросусідські відносини між нашими країнами, між українцями в цілому популяризують та розвивають українську культуру, дають можливість українцям більше один одного пізнати та зміцнювати дружні відносини. Для української держави це честь і повага, що третя нацменшина по чисельності в Румунії, має можливість завдяки уряду Румунії, який фінансує, проводити такі культурні події. Ми також щиро вдячні пану депутату Миколі Петрецькому за можливість брати участь у цих фестивалях.

Студентка третього курсу Клузького Університету, українсько-російського відділення Сара Дяк, яка виступила з колядками разом зі своїми колегами у складі хору Клузької сурівської філії, у свою чергу, поділилася своїми враження від участі у фестивалі: Разом з моїми колегами ми заспівали колядки. Ми, у свою чергу, слухали інші гуртки. Ми представили кілька колядок, одна з них «Понад Вифлиємом». Ми хотіли передати свої почуття, свою радість. Разом зі моїми колегами хотілося всіх привітати зі святами. Ми взяли участь і в параді містом, спілкувалися українською мовою та разом святкували обряди та звичаї українців. Я могла радіти разом з людьми, які відчувають українську культуру, українську історію й шанують всі традиції та обряди.

Голова СуР-у Микола Мирослав Петрецький звернувся з наступним привітанням до слухачів ВСРР: Бажаю міцного здоров’я, миру, душевного спокою і щоб дав Бог, щоб завжди над нами було відкрите синє небо.

У другій половині листопада Університет мистецтва в місті Тиргу-Муреш провів декілька заходів міжнародного рівня, у яких були задіяні студенти та аспіранти акторського мистецтва, режисури та написання драматичного твору. Події, які створюють їм умови для обміну досвідом та розвитку своїх навичок, тому що врешті-решт вони є тими, хто дає якість завтрашнього театру. Або навіть сьогоднішнього. Йдеться про Міжнародний Фестиваль Студіо – Зустріч театральних шкіл, Трансільванський табір драматургії та Фабуламунді. Європа драматургії», події, в яких ВСРР була медіа-партнером.

Таким чином, з 18 по 25 листопада 2018 року, фестиваль відбувся в сучасних просторах Університету мистецтва, особливо на сценах Театру Студіо, Четвертого міжнародного Фестивалю Студіо – Зустріч театральних шкіл. У заході взяли участь 10 Університетів театру з країни та з- за кордону. Викладач Оана Ляху, декан факультету мистецтва румунською мовою в рамках Університету мистецтва у місті Тиргу-Муреш, каже, що після першого випуску фестиваль намагається бути радістю і простором зустрічі: Радістю для організаторів, тому що це радість бути в змозі запропонувати простір молодим акторам, радість для викладачів університету, тому що це чудово мати студентів з кількох університетів і побачити театральні постановки з декількох університетів, радість сподіваємося ми для учасників, оскільки що може бути прекрасніше, ніж бути молодим, мандрувати світом і зустрічати митців. Ми хочемо протягом тижня разом працювати, думати, посміхатися і задавати питання».

Що було цікаво, принаймні на цьогорічному Студіо- Фестивалі це те, що вистави з якими представились акторські школи, були дуже різними. Професор Оана Ляху розповідає: Я думаю, що кожна вистава, яку ми бачили, намагається йти в ногу з цим часом, коли ми живемо. В університетах немає консервованих театрів. Всі намагаються бути у теперішньому часі у тому, що роблять, і це здається мені дуже важливим. Так само, як і те, що студенти намагаються культивувати не тільки виразність мовлення, а й виразність тіла та всіх їм необхідних якостей, що мені здається важливим. І репертуарний вибір має дуже широкі можливості. Спроби дуже різноманітні, від анімаційного театру, театру руху та мюзикл. Думаю, що добре аби молоді актори та їх викладачі зберігали свіжість.

Інші проекти Університету мистецтва, Трансільванський табір драматургії – партнерство з Сполученими Штатами та Фабуламунді – європейський проект, супроводжували Фестиваль Студіо, цього року. Оана Ляху: З представниками Ньойоркського Центру розвитку розмаїття нас пов’язує десятирічний досвід. Це табір, що відбувається кожні два роки. Кожна група випускників аспірантів з написання драматичного тексту має можливість пройти цей досвід. Фабуламунді – це проект, в якому ми є партнерами знедавна, але я сподіваюсь, що ми можемо в якийсь момент сказати, що у нас є десять років Фабуламунді. Саме тому в цьому році фестиваль був так задуманий. Якщо це Fabulamundi, і якщо це табір написання драматичного твору, даваймо зробимо це разом. Цього року ми маємо розділ, який ми дуже цінуємо, Фокус-Режисура, спроба залучити режисуру від румунських Університетів мистецтва, щоб представили свої постановки.

Джон Клінтон Ейзнер є співзасновником Театру Ларк та його художнім керівником. Прибуває до Румунії протягом 12 років і працював у Бухаресті і Тиргу- Муреші: «Найбільше мені подобається Тиргу-Муреш, тому що не складно, немає так багато спокус навколо, які б відвертали тобі увагу. Ти можеш зосередитися на тому, що тебе цікавить, люди тут дуже серйозні, коли мова йде про роботу. Є щось дуже розслабляюче, дуже сприятливе для нових ідей. Не відчуваєш тиску, що змагаєшся з кимось за кращі ідеї. Я б сказав, що, коли Університет почав програму аспірантури, були письменники, які мали режисерську підготовку, не мали досвіду в написанні п’єс, але знайшли натхнення. Люди були стримані, було важко переконати їх говорити про те, що вони думають і відчувають, але коли мені вдавалося то було сильно і глибинно. І тепер, тому що програма сильна і оперативна люди були готові говорити про навколишній світ, про те, що вони думають і відчувають про світ і те, що вони хочуть робити пишучи. Я думаю, що програма досягла такого рівня, що тут приходять дуже цікаві письменник, а також створюється середовище, де люди дуже ясно знають, що вони роблять, як драматурги».

Неодноразово запрошеним в Таргу-Муреш театром Ларк, в ці роки був драматург Раджив Джозеф. В цьому році він представив на Фестивалі Студіо румунську версію театральної п’єси «Опишіть ніч», створену в рамках програми аспірантури з написання драматичного твору в Університеті мистецтва в місті Тиргу-Муреш. Переклад був координований викладачем Андою Кадаріу. Нагороджена в цьому році Obie Award за Кращу п’єсу, «Опишіть ніч»,яка заснована на двох реальних подіях: крах польського президентського літака під Смоленськом, в 2010 році, з великою частиною польського уряду – Раджива Джозефа вразив той факт, що подія була висвітлена в американській пресі в короткій газетній статті, але й те, що ніхто не знав про цю подію. Потім відкриття журналу російського письменника і журналіста Ісаака Бабеля, очевидець в 1920 році польсько-радянської війни. Угорські та румунські переклади, зроблені в Таргу-Муреші, скорочують до однієї третини тривалість п’єси. Англійський драматург Раджив Джозеф: «Досвід роботи з перекладачами, режисерами і акторами в цій п’єсі, отримання угорської перспективи, а також румунської змінили повністю п’єсу. Я отримав усі ці нові перспективи, яких я б ніколи не мав у США. Перспективи людей культури, що набагато ближча до Радянського Союзу. Запитання надходили від акторів, директорів, перекладачів. Я спробував відповісти на ці запитання і адаптувати текст. Я зрозумів, що кожен раз, коли я приїхав до цього міста працювати з акторами, я дізнався багато про свою роботу. У тексті є креативність, етос та досконалість. Ось чому я завжди вдячний за участь у цьому фестивалі.»

Нещодавно делегація письменників повіту Сату-Маре, північний захід країни, до складу якої увійшли Роберт Ласло, директор окружного Центру збереження та просування традиційної культури Сату-Маре, Фелічіан Поп та президент Асоціації Північно-західних письменників, взяла участь у п’ятому Міжнародному літературному фестивалі Карпатська ватра в Ужгороді, організованому Спілкою письменників України, Закарпатська філія. Крім румунської делегації були також присутні письменники з Польщі, Словаччини, Угорщини, а також з кількох регіонів України. Голова Спілки письменників Закарпаття, поет Василь Густі, високо оцінив діяльність письменників Сату-Маре, а також організацію Днів культурно-мистецького журналу Хронограф у Сату-Маре, де була присутня і українська делегація.

У присутності представників місцевих органів влади та культурних діячів Закарпаття, керівництва Міністерства культури України, Фелічіан Поп розповів про важливу роль, яку відіграють культурні діячі у зміцненні відносин між громадами та країнами, і, перш за все, що стосується усунення різних шаблонів. Він висловився на користь активізації культурних зв’язків, розвитку культурно-історичного туризму серед країн Карпатського регіону, що призведе до кращого пізнання та розуміння сусідніх культур.

Роберт Ласло запропонував відновити фестиваль Корона Карпат, а письменники з п’яти країн, Румунії, Угорщини, України, Словаччини та Польщі, щоб щорічно зустрічалися в кожній країні з метою полегшення обміну інформацією та ідеями, заради кращого взаємного пізнання сусідньої культури та літератури. У зв’язку з цим він запропонував, щоб цей важливий міжнародний літературний захід відбувся і в Сату-Маре. Присутні письменники з радістю погодились з пропозиціями румунської делегації, а голова Закарпатської Спілки письменників Василь Густі сказав, що Сату-Маре став прикладом культурного та літературного життя в Єврокарпатському регіоні.

Раніше у румунському місті Сату-Маре відбулися дні літературно-мистецького журналу «Хронограф». У цьому заході взяли участь і письменники Закарпаття: голова Закарпатської обласної організації Національної спілки письменників України Василь Густі, заступниця голови ЗОО НСПУ, доцент кафедри української літератури філологічного факультету УжНУ Олександр Ігнатович та директор видавництва «TIMPANI» Ярослав Федишин.

Відкриття заходу відбулося в замку Карої міста Карей, де зібралися представники з України, письменники та редактори журналів Румунії – «Полеміка», «Аполон», «Літературні зв’язки», «Хронограф» та ін. Привітали гостей менеджер Центру збереження і просування традиційної культури Сату-Маре Роберт Ласло та директор Департаменту культури м. Карей Богдан Джорджеску. Учасники події мали нагоду презентувати свої видання і творчість.

Одним з висновків було, що такі зустрічі сприяють налагодженню зв’язків між культурними діячами та добросусідству. Під час заходів обговорювались питання важливості зв’язку з культурними осередками. Румунські та українські письменники говорили про літературне життя двох регіонів та переклади літератури на румунську та українську мови.

Осінь, це не тільки час збирання врожаю, а й сезон фестивалів. Що правда, коли
ми це кажемо, зазвичай маємо на увазі фестивалі присвячені селу, сільськогосподарській
роботі та її результатам. Однак цього разу ми розкажемо про чоловічий фестиваль
у місті, точніше у Бухаресті. Йдеться про захід, проведений на знаменитій
столичній вулиці Метесарь, де влітку відбувся фестиваль «Жінки на Метсарь». На
цей раз у ньому взяли участь малі підприємці, майстри народних промислів та
художні колективи, тобто підприємці-чоловіки, які зрозуміли місто.

Юліан Векерян, представник асоціації «Бенева», яка виступає організатором низки профільних заходів,
розповів як виникла ідея такого
фестивалю: «Ми живемо в часи, коли, на наш погляд, чоловіки
і жінки є однаковими, хоча в цей період багато говорять про різницю між чоловіками та жінками. Тож за підсумками восьми років фестивалю
«Жінки на Метесарь» ми відважилися провести перший фестиваль за участі народних
майстрів, артистів, дизайнерів, багатьох наших друзів чоловіків, які роблять
прекрасні речі. Отже ми вирішили зібрати всіх на одній вулиці, вже знаменитій Метесарь.»

Від Юліана Векеряна ми дізналися, що можна було побачити на вулиці Метесарь
20-21 жовтня: «Від відомих майстрів, таких як Данієль Леш, який прийшов з
гончарним колесом, тому що все починається з землі, до надзвичайних ковалів,
які кували залізо прямо на вулиці та представників нових видів діяльності:
дизайнерів, творців, які обробляють шкіру, людей, які керують рекламними
агентствами, наших друзів, які займаються музикою, художниками. Ця вулиця стала
вулицею дружби, на якій під гаслом «Друзі назавжди» ми познайомили майстринь з
майстрами.»

У дійсності так і сталося. Тому поряд з карикатуристами, присутніми на
вулиці під гаслом: «Досі ніхто не сміявся з тебе? Нічого страшно, ще не пізно!»,
або з велосипедними дизайнерами чи виробниками знаменитих румунських
велосипедів «Пегас», завжди активними на подібних заходах, ми зустріли й жінок, захоплених
їх успіхом. Сімона Гончюля розповіла чому прийшла на фестиваль «Чоловіки на Метесарь»: «Тому,
що я виробляю товари для них: чоловічі сумки, барсетки, ткане взуття і я прийшла
показати свій товар світові. Відвідувачі були дуже вражені побаченим, я дещо
продала, а тепер чекаю замовлень через Інтернет.»

І Крістіна,
дизайнер одягу, яка працює в цій сфері відносно недавно і є прихильницею
фестивалю «Жінки на Метесарь», вирішила скористатися цим чоловічим фестивалем,
щоб рекламувати свій бізнес: «Я прийшла з колекцією одягу для дітей віком від 1
до 7 років, виконаного у мінімалістичному стилі «унісекс». У ньому переважає
чорний, бежевий, сірий відтінки і використовується тільки жовтий колір. Я прийшла
на «Чоловіки на Метесарь», тому що мені подобається цей фестиваль, на якому
збираються прекрасні люди. На фестиваль для жінок я приходила постійно, але
свій бізнес відкрила лише 7 місяців тому і не встигла виставити свій товар влітку, тому вирішила спробувати зараз.»

Юліан Векерян наголосив
на відкритому характері події: «Це не обов’язково подія виключно для чоловіків,
ми просто хочемо, у світі, який стає все більш роздрібненим, продемонструвати, що
чоловіки та жінки можуть чудово співпрацювати в цій творчій сфері.»

На фестивалі «Жінки
на Метесарь» одним з найцікавіших моментів є забіг на високих підборах. Ми
запитали Юліана Векеряна, який виклик кинули організатори чоловікам на цьому
фестивалі: «Думаю, що це розпилювання колод. Так само ми запросили лісоруба, який
показав присутнім таємниці різьби по дереву бензопилою. Було багато цікавих
заходів. З огляду на те, що ми провели фестиваль восени, було дуже складно
повторити всі літні події. У принципі ми задумали «Чоловіки на Метесарь» як продовження або як осінній випуск фестивалю «Жінки на Метесарь», на який запросили художників,
ремісників, бізнесменів, тобто осіб, які розуміють місто та роблять його
набагато гарнішим та більш дружнім місцем.»

Фестиваль «Чоловіки
на Метесарь» видався на славу! Атмосферу підтримали музика у стилі 80-х у
виконанні відомих співаків та гуртів або молодих виконавців, а також аромати різних
напоїв і домашніх солодощів чи різного роду гамбургерів. А наступного року організатори
бухарестського фестивалю обіцяють зробити його ще більш цікавішим.

З 11 по 14 жовтня цього року, митці з Румунії, Болгарії, Молдови, України, Азербайджану, Туреччини, Вірменії, Грузії та Росії взяли участь в Бухаресті у театральних виставах, творчих майстернях, виставках мистецтва, архітектури та фотовиставках, публічних дебатах, традиційних танцях та концертах електронної музики, в рамках другого Фестивалю мистецтва Чорноморських країн 2018 року.

Чорноморський фестиваль мистецтва (Black Sea Arts Festival) звертає увагу на соціально-політичну та економічну ситуацію в Чорноморському регіоні разом з експертами, режисерами та журналістами у цьому регіоні, представляючи фільми, дебати про культуру та останні події в країнах Чорноморського регіону. Мета фестивалю-об’єднати людей за допомогою мистецтва

Учасниця фестивалю, архітектор і художник з Києва Лілія Лютик розповідає: «Я приїхала до Румунії з інсталяцією «light Blessing you , де ви можете побачити шість малюнків, тобто силуєтів, шість тіней, яких об’єднує промінь світла. Мається на увазі, що ці тіні, ці силуєти вони описують слід, який люди залишають у світі. Вони мають різні форми, дивляться в різні сторони, але цей промінь їх об’єднує. Тобто об’єднує за допомогою світла, орієнтацій, які вказує цей промінь. Мене запросили організатори цього фестивалю аби привести інсталяцію і показати її румунській аудиторії. Бо сама ціль цього фестивалю -об’єднати людей за допомогою мистецтва. Бо за допомогою мистецтва можна змінювати мислення, показувати різні ідеї та різні цілі. У моєму розумінні, моя інсталяція саме це робить Я показую силуєти, тіні, які залишають люди у цьому світі. Вони різні, дивляться у різні сторони, але їх об’єднує одна ціль, саме цей промінь. Це світловий промінь, який просвітлює, дає напрямок, аби об’єднатися, і з огляду на це ми маємо одну ціль. Одна людина може зрушити з місця якиїсь тяжкий тягар, але якщо нас багато то все легше. Цей промінь закликає до об’єднання. Тіні темні, але світло їх просвітлює. Промінь світла в темноті це вже світло,І ви вже бачите напрямок, як діяти. Митці чорноморських країн дослідили на просторі цих країн за допомогою свого бачення, фотофіксації, як люди живуть, як вони створюють мистецтво.»

У рамках фестивалю було вперше показано кілька художніх та документальних фільмів на політичні та соціальні теми, щоб відкрити дискусії щодо поточної політичної та соціальної ситуації країн Чорноморського басейну.

Фестиваль мистецтва Чорноморських країн завершився благодійним концертом електронної музики. Пожертви, зібрані під час концерту, були спрямовані на субсидування деяких таборів в Румунії для українських дітей з Донбасу.

Фестиваль організований громадською організацією Земляки у партнерстві з Чорноморським фондом регіонального співробітництва.

Проведення широкомасштабних заходів з наміром узаконення
політики комуністичної партії стало практикою в Румунії після 6 березня 1945
року. Радянський зразок полягав у проведені багатолюдних загальних зборів,
учасники будучи зобов’язані
затвердити все, що вирішувала партія.
Фактично, ці збори були не чим іншим, як цирковою виставою, покликаною сприяти забуттю людьми важливих недоліків
їхнього повсякденного життя, порушення прав та свобод та брутальну поведінку влади в її стосунках із звичайними
громадянами.

Одним з таких широкомасштабних заходів було проведення Всесвітнього фестивалю
молоді і студентів у Бухаресті 2-16 серпня 1953 року. На спеціальній
конференції обговорювались такі
питання як: боротьба за мир та демократизація академічного й університетського кіл. На першому
фестивалі, який відбувся у Празі 1947 року, взяли
участь 17 тисяч осіб із
71 країни світу. У Бухаресті відбувся четвертий
фестиваль, в якому взяло участь майже 30 тисяч юнаків і дівчат з 111 країн.
Румунія займала друге місце за кількістю учасників, як до речі й Польща, де
фестиваль молоді відбувся 1955 року. Гаслом фестивалю в Бухаресті було: Ні! Наше покоління не допустить смерті й розрухи! Тоді
появився й вираз «Фестивальний піст» з релігійним натяком, який передбачав
підтримку населенням гостей у разі нестачі продуктів, що призвело до зменшення
харчів для населення, яке вже страждало від голоду. З’явилися численні черги у
магазинах, які повторилися у період 80 років, коли в магазинах були відсутні
основні харчові продукти. Такі нестачі харчових продуктів були і під час проведення
«Універсіади» у 1981 році.

Штефан Бирля був членом організаційного комітету фестивалю як студент Бухарестського Політехнічного
інституту. В інтерв’ю
даному Центру усної історії Румунського товариства радіомовлення у 2002 році він
пригадує про хід підготовки фестивалю: Оскільки фестиваль був підготовлений лише у певній мірі,
було необхідно придбати від населення харчові продукти та інші речі, коротше
кажучи, зекономити дещо і так появився «Фестивальний піст». У студентській
їдальні їжа була недостатня, увечері студенти їли так званий «крепес»,
якого ми так на сміх назвали, тобто ману кашу. Будучи членом керівництва Союзу
комуністичної молоді, я був обраний також в комітет Політехнічного інституту. Досить
багато з нас були покликані до міського комітету, де нам доручили зібрати понад
100 осіб, які б збирали свіжі овочі та фрукти зі сіл неподалік Бухареста. Нас
підготовляли для цього протягом одного місяця. Ми не могли відмовитися, оскільки
це було партійним дорученням. Інші повинні були організувати різні художні колективи,
які мали виступати на сценах у Бухаресті. Отож, був широкомасштабний план.

Румунське комуністичне керівництво доклало великих зусиль для забезпечення
гостям пристойних умов проживання. Однак, недоліки на всіх рівнях інфраструктури призвели до появи
численних проблем. Найбільшими з них були великі черги у їдальнях, нестаток
санітарних об’єктів та поганий стан їх утримання. Штефан Бирля пригадує спосіб, в який були
знайдені розв’язки на кризу з місцями
розміщення а також розповідає про так
зване задоволення учасників бути разом з друзями та про виявлення нових
талантів: Вони розмістилися у студентських гуртожитках, які були
вільні влітку. Вони мали можливість також розмітитися у готелях, з-поміж
декількох, які існували в Бухаресті на той час. Всі готелі були для учасників, оскільки їх було дуже багато. Бухарест був
переповнений студентами. Зрозуміло, що вони були надіслані зокрема організаціями
лівого спрямування. Організаторами фестивалю молоді й студентів виступили Всесвітня
федерація демократичної молоді (ВФДМ) і Міжнародна спілка студентів (МСС), але були і інші капіталістичні країни, або організації
під керівництвом Французької комуністичної партії та Італійської комуністичної
партії, тобто теж наші. Було надзвичайно! Фестиваль виявив численну талановиту молодь. Численні румунські
співаки пізніше стали відомими артистами, серед яких Ніколає Ніцеску та
Константин Дрегіч, який емігрував до Німеччини.

Урочисте відкриття фестивалю відбулося на стадіоні 23 Август. Тут учасники брали участь у спортивних змаганнях та розважальних заходах.
Однак, учасники відвідували й семінарі на тему фестивалю. Штефан Бирля: Проводилися вечори з танцями та феєрверками та семінарі,
за участю представників різних делегацій. Багато говорилося про реформування та
про університетську демократію, яка була пріоритетною у повоєнний період. Були
влаштовані виставки у парку Херестреу.

Однак, Всесвітній фестиваль молоді і студентів у Бухаресті у 1953 році не
був сприйнятий населенням з інтересом. Були випадки, коли пересічні румуни
зверталися до молоді із-закордону, маючи з ними неформальні розмови, та
вручаючи їм листи із наміром показати справжнє обличчя комуністичного режиму.
Як будь-яка подія, що не зв’язана з реальністю, фестиваль був нічим іншим як фасадом.

Шостий Міжнародний фестиваль літератури та перекладу в Яссах, який пройшов 3-7 жовтня, був нагодою зустрічі з авторами з мільйонами екземплярів, проданих по всьому світу, лауреатів або номінантів Національної книжкової премії, Man Booker Priz, премії Гонкура, премії Європейського Союзу з літератури та Літературної Ради Північної Європи. Серед них – Йонатан Францен (США), Джон Кальман Стефанссон (Ісландія), Каміла Шамсі (Великобританія), Сільві Жермен (Франція), Юрій Андрухович (Україна), Едуардо Кабалєро (Іспанія), Евальд Флісар Лоренцо Сілва (Іспанія), Яннік Хаенель (Франція), Томаш Змескал (Чехія), Льюїс-Антон Баулезас (Іспанія), Госе Смілевський (Македонія), Ролан Орчіч (Угорщина), Света Дорошева (Україна-Ізраїль), Карл Фроде Тіллер (Норвегія), Катрін Гушер (Франція).

Письменник і сценарист Флорін Лезереску, один із засновників та організаторів найважливішого фестивалю літератури в Румунії розповідає: «Цей фестиваль є в основному поєднанням кількох проектів, і кожен проект є настільки важливим, що його можна вважати окремим фестивалем. Численні заходи відбулися в Ясському Національному театрі та в інших приміщеннях упродовж п’ятьох днів. Нагадаю лише декілька з них, що пройшли в Будинку дитинства, Будинку фантазії, та про дуже улюблений проект Письменники у ліцеях. Але, як я сказав, вони абсолютно різні події, кожна зі своєю власною структурою. Йдеться про 130 подій протягом п’яти днів. Отож, Фестиваль літератури і перекладу присвячений літературі. У заході Вечір поезії взяли участь 50 поетів, найвидатніші представники сучасної поезії. Їх імена не такі відомі, як гостей учасників фестивалю, тобто Джонатан Франзен з США, Сільві Жермен з Франції, або Ерік Вюйар, переможець премії Гонкур. Але ці автори залучають дуже широку аудиторію. І я думаю, що це один з успіхів фестивалю, який цікавить дуже широку аудиторію. Наприклад, у нас був гість, який розповів нам, що він дізнався, що означає цей Фестиваль від відомого російського письменника Євгена Водолазкіна, який охарактеризував фестиваль, як надзвичайний.

Крім письменників, Фестиваль літератури і перекладу збирає сотні фахівців у галузі культури: перекладачів, видавців, організаторів фестивалю, літературознавців, книгорозповсюджувачів, менеджерів та журналістів. Флоріка Чіодару – Курріол (Courriol) перекладає з румунської на французьку мову та опублікувала романи Гортенсії Пападат-Бенеску, Родіки Дрегінсеску, Марти Петреу, Юліана Чокана, Іоана Поп, Кетеліна Павела, Хорії Урсу в таких видавництвах, як Жаклін Шамбон, Non Lieu, l’Âge d’Homme, Autre Temps, Autrement, Didier Jeunesse. Ми запросили її розповісти нам, які події відвідала на цьому Міжнародному фестивалі літератури та перекладу в м. Ясси: «Я присутня на фестивалі, щоб представити франкомовну письменницю Catherine Lovey, твори, якої були опубліковані у великому видавництві у Франції, і яку я переклала з французької на румунську. У рамках фестивалю я провела кілька семінарів з перекладу, майстерня зветься ArsTraducendi, яка спрямована на учнів завершальних класів ліцею, йдеться про Ясський Національний коледж. У цих семінарах перекладу взяли участь найкращі учні з найкращих ліцеїв міста Ясси. З деякими з них я познайомилась в минулому році на фестивалі, коли у мене був дуже цікавий семінар, який я провела з перекладачем Жаном-Луї Курріолом, моїм чоловіком. Крім того, з ним я взяла участь у конференції, організованій Кафедрою французької мови Ясського університету імені А.І. Кузи, модератором була перекладач і викладач Сімона Модряну. Для цієї зустрічі я вибрала короткий уривок з роману «Каземата», Тудора Ганя, багатообіцяючий молодий письменник, і ми перекладали з цього роману. Також я зустрілась з французькими і румунськими видавцями, захід названо «Хто дбає про румунську літературу.» Я взяла участь у цьому заході, тому що мені дуже подобається румунська література.

Новизною цьогорічного фестивалю була презентація книги «Видатні письменники», сфокусована на таких румунських письменників як Іон Крянге, Міхай Емінеску, Міхаїл Садовяну, яким присвячені музеї в рамках мережі Ясського Національного музею румунської літератури. Письменниця і журналістка Адела Гречану погодилась, поряд з 10 іншими сучасними румунськими письменниками взяти участь в проекті «Видатні письменники» і написала «Історія про письменника Васіле Александрі: «Історія про Александрі не може бути відділена від контексту його покоління, 1848 року, покоління надзвичайно важливе для нашої сучасної історії, до речі з цим поколінням почалося все. Від них та їхніх батьків, освічених поміщиків Молдови і Валахії починається все. Вони відправляли своїх дітей вчитися в основному в Париж, але й в інші великі європейські столиці. І ці діти, які поїхали в Париж, серед яких і Васіле Александрі- вчаться там що таке прогрес, модернізм, про те, як реалізувати революцію. Вони повертаються до румунських князівств, намагаючись застосувати те, що вони дізналися від французьких революціонерів. Також там вчились про ідею національної держави, яку вони хочуть застосувати у румунських князівствах, і в кінці кінців навіть їм вдається втілити в життя цю мрію. Ото був прекрасний початковий час.

Міжнародний фестиваль літератури та перекладу в місті Ясси -це проект, який фінансується Ясською повітовою Радою через Національний музей румунської літератури в місті Ясси. Цьогорічний випуск підтриманий і Європейською комісією.

30-й Театральний фестиваль у місті П’ятра Нямц, організований з 20 вересня по 1
жовтня, відбувся в рік, коли місцевий Молодіжний театр святкує 60 років свого існування. Це перший у Румунії театральний фестиваль, організований, за межами столиці і перший фестиваль, присвячений дітям та молодим людям. Отож, це справді особливий сезон фестивалю.

Цього року фестиваль має тему «Архіви неБезпеки». І хоча назва трохи іронічна, її суть досить серйозна і робить посилання як на історію фестивалю, такі на його сучасність. Режисер і драматург Джаніна Кербунаріу, директор театру і куратор фестивалю пояснює: «З огляду на те, що це ювілейний, 30-ий фестиваль, ми знову побували в архівах, до речі дуже щедрих, Молодіжного театру. І виявили дуже цікаві речі. Ми глибше дослідили деякі теми, ставши на деякий час архівістами.
З іншого боку, театральна вистава, прив’язана до реалій, в яких ми живемо є своєрідним архівним моментом. Ми живемо в дуже цікавий і зовсім непростий час… Тому фестиваль, який об’єднав творців та їх вистави, а
також інші заходи – круглі столи, семінари, став своєрідним архівом. Ми вирішили зосередити свою увагу на темі, дослідженій багатьма запрошеними нами артистами, а саме на нашому бажанні, сьогодні, архівувати свої страхи, свої
амбіції, прагнення, неспроможність. Ми робимо це всіма засобами спілкування.»

«На тлі проведення фестивалів у
багатьох румунських містах, що мають театр, і не тільки в Румунії, відчувається
потреба, – каже Джаніна Кербунаріу, – уявити себе в ситуації, коли мусимо зрозуміти,
в якому напрямку далі рухатись та знайти своє дуже чітке місце у цьому
контексті». «Я думаю, ми все ще знаходимося в період визначення того, що
означає фестиваль. І гадаю, що це скоріше гарна річ, оскільки цей фестиваль упродовж
часу постійно переосмислювався, при цьому зберігаючи певні напрямки. Цікаво, що
в первісних напрямках, таких як: оригінальність, сучасна драматургія, молоді
творці, створення молодої аудиторії, які є наріжним каменем фестивалю, куратори
завжди приносили нові речі, кожного разу змінювали концепцію фестивалю. А цього
року фестиваль має кілька нових розділів, як наприклад розділ «Молоді творці». Головною
умовою участі був вік: режисер або автор вистави мав бути віком до 30 років. Ми
хотіли підтримати митців на початку
кар’єри.»

Ліджия Чорней вивчала режисерську
справу і монтаж у Національному університеті театру та кінематографії, а в 2017
році вона представила на Каннському кінофестивалі короткометражний фільм
«Старомодна». На Театральний фестиваль у П’ятра Нямц вона прийшла з виставою «Без
дозволу на зліт» за мотивами твору Джорджа Бранта, що була поставлена
бухарестською культурною асоціацією «DOCTOR’S STUDIO». Вистава, в якій головну роль виконує талановита актриса Ісабела Нямцу, є
дебютним проектом Ліджиї на сцені. Головним героєм вистави є жінка-пілот бомбардувальника,
яка стає матір’ю та дружиною, але, коли вона повертається з відпустки по
догляду за дитиною і хоче знову літати, система звільняє її в запас
та відправляє управляти дронами в пустелі.

Говорить Ліджия Чорней: «Я вже маю три
або чотири короткометражні фільми, в яких розповідаю про сильних жінок. Мій
останній документальний фільм розповідає про Роксану Тудосе, чемпіонку світу зі
стрільби з пневматичної зброї. Практично у моїх короткометражних фільмах
йдеться про жіночність у світі військової жорсткості.» З оригінального тексту
Ліджия Чорней зберегла лише теми, які їй здалися цікавими для румунської
публіки. «Тема сім’ї, тема роботи, яка не є звичайною, що нас і приваблює, бо йдеться
про жінку-пілота літака F16, про зв’язок між роботою та будинком…»

Цьогорічний Театральний фестиваль в
місті П’ятра Нямц мав й національний розділ, в якому взяли участь театральні
діячі різного віку, а наголос був поставлений на зв’язку з реальністю, з важливими
темами румунського суспільства та сучасного суспільства в цілому. Важливим
критерієм вибору було те, щоб вистави пропонували теми діалогу.

Ініційований на початку 90-х років,
міжнародний розділ був відновлений менеджером і куратором Джаніною Кербунаріу. Були
запрошені вистави «Червона шапочка», режисера Джоеля Поммерата, «Антоніо та
Беатрікс», спільна продукція Театральної компанії м. Брага, Театру Цирко і Молодіжного
театру та «У процесі роботи» Джаніни Карбунаріу, поставлена на сцені Емілія Романья
Театро Фондазіоне. Вистава, поставлена в результаті інтенсивної роботи,
досліджує умови праці в Європі, тема яка вже багато років непокоїть Джаніну
Кербунаріу.

Джаніна Кербунаріу: «Відбуваються певні речі, починаючи
з трудових контрактів, укладених на все більш короткі строки, що роблять
уразливими працівників. З іншого боку, є багато речей, пов’язаних з новими
умовами в суспільстві. Усе важче відокремити робочий час від вільного часу.
Коли закриємо двері офісу, ми не є вільними. Дзвонить телефон, надходять електронні
листи… Ми опитали близько сотні людей у ​​місті Модена та навколо міста, осіб
у віці від 25 до 35-40 років, які працювали або шукали роботу, які страйкували,
людей, які емігрували до Італії, з відомими «баданте (доглядальницями)»… Ця
тема є європейською, тому що зміни на ринку праці спричинені глобальними механізмами, що відбиваються на певному регіоні, але вона відноситься до цих змін,
іноді драматичних з точки зору стабільності або навіть безпеки умов праці,
способу роботи людей у ​​робочий час.»

Театральний фестиваль у місті П’ятра Нямц був задуманий як момент розмірковування про театр і як простір для зустрічей, – каже Джаніна Кербунаріу генеральний директор Молодіжного театру. «Як куратор фестивалю я намагаюся привернути увагу до того,
що фестиваль – це не просто відбір вистав. Фестиваль є зустріччю між театральними діячами та публікою, між акторами, є протистоянням театральних практик… Крім відбору, фестиваль є момент розмірковування про театр та про світ, в якому ми живемо.
Є моментом соціалізації, обміну думками і навіть моментом, коли ми можемо почувати себе разом,почувати себе добре разом, і як гільдія, і як глядачі.»

Шановні друзі, ВСРР запрошує вас
взяти участь у новому конкурсі з призами «Від Радіо Румунія-90 до РадіРо-2018». Конкурс присвячено
90-річчю румунського радіомовлення, а також Міжнародному
фестивалю оркестрів радіо, організованому суспільною радіостанцією.

1 листопада 1928
року відбулася трансляція першої радіопрограми в Румунії. Відтоді
минуло дев’яносто років, сповнених історією та особливими подіями, які суспільне радіо відзначає
разом з вами проведенням спеціального конкурсу. На листопад 2018 року намічено чимало культурних заходів, а одним з найважливіших із них
є ІV-ий Міжнародний фестиваль оркестрів радіо – РадіРо, що пройде з 18 по 25 листопада, якому також присвячено цей конкурс.

Суспільне радіо Румунії – Румунське
товариство радіомовлення, є лідером у рейтингу найпопулярніших радіостанцій Румунії
в 2017 році., щоденна аудиторія радіостанції становить близько 4,5 млн. слухачів,
а частка ринку – 30%. Румунське суспільне радіо має наступні канали: Радіо Роминія
Актуалітець, Всесвітня служба Радіо Румунія, Радіо Роминія Културал, Радіо Роминія
Музікал, Антена Сателор. Так само румунська суспільна радіостанція має понад 10
місцевих станцій, онлайн-канал Radio3Net, радіостанцію Радіо Кишинів (Республіка
Молдова), а також Редакцію «Національний радіотеатр», Прес-агентство РАДОР та
кілька оркестрів і хорів.

Щодвароки, почергово з відомим
Міжнародним фестивалем імені Джордже Енеску, Радіо Румунія проводить власний міжнародний
фестиваль класичної музики, який об’єднує оркестри радіо з різних країн світу.
Фестиваль називається «РадіРо», а у 2018 року проводиться вчетверте. У фестивалі беруть участь, як зазвичай,
відомі оркестри, диригенти та солісти. Головною новиною цього року є джазові
концерти.

Отож,слухайте передачі
ВСРР, читайте наші статті на веб-сторінці www.rri.ro та в мережах Facebook або
Twitter і вам буде легко дати правильні відповіді на конкурсні запитання, що
мають бути надіслані не пізніше 30 листопада 2018 року.

Учасники конкурсу отримають гарні призи та відзнаки: матеріали з популяризації румунської культури та класичної музики, а також рекламні матеріали Румунського радіо. Партнерами конкурсу виступають видавництво «Casa Radio» та Мерія Бухареста.

Запитання:

– Скільки років
тому вийшла в ефір перша в Румунії
радіопередача?

– Назвіть 3 канали Румунського радіо.

– Вкотре відбувається цього року
Міжнародний фестиваль РадіРо?

– Хто виступає
організатором фестивалю «РадіРо»?

Просимо написати,
що спонукало вас до участі в цьому конкурсі та чому ви слухаєте передачі ВСРР.
Не зволікайте з листами!

Бажаємо успіху!

Регламент конкурсу
можна прочитати ТУТ.

З 18 по 25 листопада шанувальники класичної музики матимуть можливість почути
концерти, які відбудуться у концертному залі Радіо, де проходитиме IV-ий Міжнародний фестиваль оркестрів радіо -
РадіРо, унікальний в Європі музичний захід. Цьогорічний фестиваль ставить в центрі уваги надзвичайну розмаїтість репертуару, актуальність і
художню довершеність європейських симфонічних
оркестрів радіо.

Ініційований та проведений Румунським суспільним радіо, фестиваль РадіРро має
два розділи: симфонічні концерти, які проходитимуть у Залу Радіо та в прем’єрі
цього року – концерти джазу, які матимуть місце у Національному музеї мистецтв Румунії. Організаторам фестивалю
РадіРо, який проводиться
раз на два роки, чергуючись з Міжнародним фестивалем Джордже Енеску, вдалося
залучити відомі симфонічні оркестри суспільних радіо з Європи та Азії.

На цьогорічному фестивалі виступатимуть, серед
інших, Філармонічний оркестр Бі-Бі-Сі з
Великобританії, Лейпцизький симфонічний
оркестр радіо з Німеччини, Ірландський симфонічний оркестр
радіотелебачення, (RTÉ National Symphony Orchestra), Щвейцарський
симфонічний оркестр радіо, Італійський симфонічний оркестр (Svizzera
Italiana) та Національний оркестр Радіо
Румунія. З концертами джазу виступатимуть оркестри суспільних
радіо з Данії, Хорватії та, зрозуміло, з Румунії.

Зіркою цієї серії
концертів буде Аура Урзічану, одна з найбільш відомих артистів Румунії, яка зуміла
дуже легко виконувати будь-який музичний жанр, включно джаз, який став її спеціальністю.
Проживаючи зараз в Канаді, Аура Урзічану повернеться до своєї рідної країни,
щоб співати перед публікою фестиваль RadiRo, поряд з оркестром Біг
Бенд Радіо Румунія. Серед запрошених є відомі
диригенти, такі як Володимир Ашкеназі, а
також солісти світового рівня, такі як піаніст Міхай Рітівою – лауреат міжнародного конкурсу Джордже Енеску або скрипаль Андрей
Іоніце – одна з зірок молодого покоління, переможець Міжнародного фестивалю-конкурсу
класичної музики імені Чайковського.

За словами
організаторів, проходитимуть вісім симфонічних концертів з надзвичайною та
різноманітною програмою, включаючи твори Моцарта, Равеля або Чайковського. Цьогорічний
фестиваль РадіРо, присвячений виповненню 90 років румунському суспільному радіо
1 листопада
та 100-річчю Великого об’єднання румунських земель 1
грудня. Радіо Румунія транслює всі концерти фестивалю в прямому
ефірі. Румунське суспільне телебачення записує і потім транслює концерти, які
також транслюються всіма радіокомпаніями Європейської Спілки Радіо.

26 серпня в селі Палтіну Сучавського повіту було проведено XXV-ий ювілейний фестиваль Співжиття за фінансове сприяння СУР-у та місцевої влади. Основним організатором свята виступила Сучавська філія Союзу українців Румунії. У цьому році ювілейний фестиваль, який до тепер був міжетнічним, отримав статус
міжнародного, оскільки вже роки підряд у ньому беруть участь артисти й творчі колективи з України, зокрема з Чернівецької області. У ході фестивалю
відбувся парад національних костюмів, під
час якого було проведено піший хід його учасників та гостей.

На урочистому відкритті
перед учасниками і гостями фестивалю виступили
представники нацменшин та інші офіційні особи. У своїх привітальних виступах вони відмітили свою радість з того приводу, що цей
фестиваль продовжується, оскільки така подія відіграє
значну роль у збереженні
культурних цінностей, взаємоповаги, толерантності
та мирного співжиття. Слід уточнити, що на Буковині проживають аж 12 нацменшин, які мають гарне
ставлення
до ближнього та до
духовних надбань кожного зокрема. Після
параду, аматорські художні колективи зачарували своїми народними піснями і
танцями, а також хореографією, присутню публіку в Будинку
культури села Палтіну. Фестиваль
дав можливість мешканцям села Палтіну та гостям пізнати духовні цінності,
традиції, звичаї та народні костюми нацменшин, а також мажоритарного румунського населення. Слід нагадати, що фестиваль
Співжиття започаткував вчитель Коля Курилюк в селі Марицеї. Перші
сім випусків відбулися в Марицеї, а потім фестиваль був організований у різних
місцевостях Буковини, де компактно проживає українська громада.

На фестивалі був присутній, як кожного року, учитель української мови з
села Негостини
Євсебій Фрасенюк, який поділився своїми враженнями: Гуцули села Палтіну, як до речі всі гуцули, дуже
гостинні люди. Вони показали це
своєю підготовкою до фестивалю. Насправді село Палтіну було святково
підготовлено. Парад народних костюмів був очолюваний вершниками гуцулами на
їхніх славних конях аж до Будинку культури де підряд ввійшли артистичні
колективи та гості, які прибули на свято у село Палтіну. Після вітального слова
гостей, спектакль-концерт розпочався виступом діточок з Ватра-Молдовіцей, які
представили хореографічний мотив ігри дитинства на основі твору відомого
румунського письменника Йона Крянге «Спогади дитинства». Потім виступили творчі колективи, які створили надзвичайні враження, тому що наші самодіяльні
гуртки вже сягають майже рівня професійності. Виступили вже відомі славні «Ронянські голоси» з
Вишньої Рівни, керівник Джета Петрецька, чоловічий гурт з Полян Марамуреського повіту, вокальний гурт німців «Едельвейс»
з Кимпулунг Молдовенеск, керівник Антонія Георгіу, гурт «Червона калина» з Негостини, а саме вокальний
гурт під керівництвом Миколи Майданюка і танцювальний гурт під керівництвом Юліяна
Кідеши, вокальний гурт «Негостинські голоси», керівник Петро Шойман, відомий
ансамбль «Козачок» – керівник теж Петро Шойман, гурт «Полонинка»
з Палтіну, який прекрасно виконав стародавні пісні з місцевого фольклору. З України треба сказати, що це вже професіонали, це викладачі Національного Чернівецького університету ім.
Ю.Федьковича музичної
кафедри, а саме гурт Буковиночка, які виконали ряд пісень на високому рівні, а це є дуже добре з точки зору того, що ми можемо побачити як розвивається материнська українська культура, це є для нас такий живий приклад, свого роду показник як нам треба дальше просувати культурні цінності нашої української меншини. Щодо виступу заслуженого артиста України Ірини Штець немає сіл. Вона виконала
прекрасну пісню Молитва мамина. Зал просто був зачарований, оскільки такі глибокі почуття вона зуміла передати публіці і закінчила апофеозно піснею Народ це ми.

Палкий любитель фольклору Євсебій Фрасенюк скаже, якою була мета цього заходу: Сама назва цього фестивалю дуже відповідає Буковині. Це
слово можна тлумачити у двох значеннях, як співжиття, тобто спільне життя
багатьох нацменшин з давніх-давен, а якщо розділити то є спів життя, тобто
оспівується те, що є найкраще в духовному житті кожної національної меншини,
які беруть участь у фестивалі. Фестиваль треба затримати, до речі так
стверджували і представники меншин. Вони були тієї думки, що цей
фестиваль дуже корисний для культурного просування всіх меншин, тому що
він не тільки збирає у певний час артистичні колективи і проводиться
спектакль-концерт, але кожний приготовляється до цього фестивалю,
оскільки хоче показати якого рівня він сягнув. Це не тільки конкуренція, але і
обмін досвідом та плекання рідної культури.