Багато часу минуло з того моменту, коли молоді люди вперше зав’язали на зап’ясті біло-червону плетену нитку на знак кохання. За цей час до плетеної нитки додалися всілякі підвіски, і звичай урізноманітнився. З 2017 року традиція “Мерціщора” була внесена до Списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО на запит Румунії, Болгарії, Македонії та Республіки Молдова – країн, де зберігається вона. Наприкінці лютого і в перші дні березня у великих містах Румунії в місцях, які вважаються комерційно популярними, виробники мерцішорів отримують можливість продавати свою продукцію, яку на початку весни пропонують дамам і молодим дівчатам.
Цього року столичний Музей румунського селянина знову організував Ярмарок Мерцішора. Ми поспілкувалися на тему “мерцішора” з кількома творцями та продавцями таких прикрас, намагаючись зрозуміти, наскільки це традиція, наскільки спосіб життя і наскільки комерційний об’єкт. Теодор Адріан Негоїце з н.п. Бирлоджень повіту Мехедінць (південь) приїхав на столичний ярмарок і розповів нам:
“Я продаю мерцішори у формі мініатурної ложки, з румунськими народними мотивами і надписомрумунською мовою, тому що дуже приємно пам’ятати нашу мову перед іншими мовами, якими ми розмовляємо, приємно розмовляти румунською, і я подумав, що це має бути сувенір з нагоди свята Мерцішора: і традиційні мотиви, і надписрумунською мовою. Друга модель – це мініатюрні постоли, також із надписомрумунською мовою і кількома способами прикріплення. Вони зроблені від руки, все прикріплено вручну, а потім загорнуті в конверт для подарунка. І третя модель, третій мійпроєкт – це хрестики з посланням, на якому є назва хрестика, пояснення про нього, в основному це ознайомлення з традиційним румунським мистецтвом і сільською культурою”.
Теодор Адріан Негоїце розповів про те, як він бере на себе роль хранителя традицій:
“Традиція, її збереження залежить від нас, тому кожен з нас повинен робити те, що від нього залежить, це правильний жест повернення до витоків. Наприклад, у моєму мерцішорі немає ніякої системи кріплення, так робили раніше. Навіть літні наші клієнти кажуть: “Моя бабуся так робила! Їх не пришивали або приколювали до одягу”.
Панаїтеску Іоана, представник бренду «Pasărea Măiastră Design», розповіла про диверсифікацію моделей:
“Я прибула на ярмарок, щоб показати свої роботи, свою нову колекцію. Нова колекція здебільшого натхненна японською культурою, у нас є брошки, натхненні традиційними японськими ляльками, які називаються кокеші. Вони зроблені з дерева, але ці мої зроблені з порцеляни, щоб надати їм особистого дотику. Вони порцелянові, розписані при температурі 1220 градусів, розписані вручну, мають золоті та платинові деталі. Процес складний, займає близько двох тижнів. Це японська традиція, поєднана з румунською. Це також джерело доходу”.
Руксандра Берде розповіла:
“Протягом року ми також виготовляємо мерцішори та брошки, які продаємо в книгарнях і квіткових магазинах. Це період, коли люди дійсно шукають гарні речі, які можна подарувати. Люди носять їх на гаманцях, на одязі, і вони зазвичай представляють цю людину, тому що є символами, з якими вони себе ідентифікують. Наприклад, вони представляють хобі, пристрасть чи улюблену тварину. Це правда, що ми урізноманітнили нашу тематику, можливо, через бажання зробити щось більш універсальне і щось, що залишиться й після 1 березня, тобто ми хочемо зробити щось, що має більш корисну мету. Вони дуже добре продаються, особливо на цьому ярмарку, тому що це вже традиційний ярмарок”.
Резван Супуряну з alelieruldecarte.ro розповів нам, що його переосмислені мерціщори породили багато прекрасних проєктів:
“Це, власне, “Книжкова майстерня”, ми робимо папір ручної роботи, ручний друк, палітурку, а навесні, вже багато років поспіль, ми створюємо мерціщор, який можна висаджувати, це папір ручної переробки, в чию паперову масу ми вставляємо насіння рослин, не зверху, а всередині, і їх можна висаджувати. Їх кладуть на землю, засипають дуже тонким шаром ґрунту і доглядають, як за будь-яким насінням”.
Нематеріальна спадщина включає в себе традиції, усне мовлення, соціальні практики та ритуали, і в даний час Румунія має 7 елементів у Репрезентативному списку нематеріальної культурної спадщини людства: “Ритуал калюши”, “Дойна”, “Традиційна кераміка Хорезу”, “Колядування чоловічими групами”, “Румунський парубковий танець”, “Традиційні техніки виготовлення кори” і “Мерцішор”. Наразі оціночний комітет ЮНЕСКО розглядає питання про включення ще двох елементів: “Традиції ліпіцанського конярства” та “Мистецтво сорочки з алтицею”.
