Category: Інший погляд

У сьогоднішньому світі дуже важко жити без звичайної людської доброти й
підтримки. Тім більше вони потрібні зараз українським переселенцям, які через
російську агресію були змушені покинути свої домівки і шукати прихистку на
чужині, передусім заради своїх дітей та онуків. Близько 100 тисяч українців, переважно
жінок з дітьми, зараз проживають у Румунії, найбільше – у великих містах,
приносячи із собою свою культуру і традиції.

На знак солідарності з українцями, які проживають у Бухаресті, а також
для ознайомлення румунів з українськими звичаями, культурою і побутом, 19
листопада в столичній мистецькій галереї «Культерра» відбувся Фестиваль української
культури – маніфест солідарності, миру та стійкості, що пройшов у приміщенні де
мистецтво та людська доброта, самобутність та культура створили приємну,
радісну і доброзичливу атмосферу. Подія була наповнена прекрасними моментами та
посмішками, які зараз потрібні більше ніж коли-небудь.

Одноденний захід зібрав у мистецькій галереї 10 громадян України, які зараз
проживають у Румунії, котрі представили свою національну культуру через
образотворче мистецтво, музику, танці, їжу та багато іншого. Фестиваль став
запрошенням відзначити красу та неповторність української культури, передав
послання надії у ці тривожні часи війни та був покликаний привернути увагу до
потреб українських переселенців під час свого перебування в Румунії.

Цей проект був втілений у життя Міжнародним центром «Меридіан», завдяки
підтримці Посольства США у Румунії, через Програму професійного обміну (IVLP) Державного департаменту США. Ось що зазначив з
цього приводу прес-аташе Посольства США у Румунії Поль Сандіп: «Я хочу сказати, що в основі цієї ініціативи лежить
подвійна ідея. По-перше, йдеться про створення безпечного, заохочувального,
інклюзивного простору для українців, аби вони мали змогу представити свою
культуру через мистецтво та через свої численні таланти, звичаї і традиції… А
по-друге, звичайно, ми, як Сполучені Штати Америки, так і Румунія, хотіли
продемонструвати свою підтримку українцям, особливо тим, хто проживає тут. І
найкращий спосіб досягти цього – сприймати та обійняти їхню культуру, звичаї,
традиції та, найголовніше, їхню національну ідентичність. Тому я вважаю ідею
організації цього заходу чудовою, а Клаудіу люб’язно погодився поставити у наше
розпорядження це приміщення. І незалежно від того скільки людей сьогодні
прийшло, я думаю, що ті, хто знаходиться тут, українські родини, відчувають, що
їх підтримують і цінують за їхню особливу національну ідентичність. Гадаю, що
ця подія робить нас ближчими один до одного.»

Ініціаторка проєкту Данієла Іван сказала, що ця подія дає можливість краще
пізнати українців, які знайшли прихисток у Румунії, котрі представили свою
культуру, відображену в предметах декору та аксесуарах, іграшках, елементах
одягу тощо. «Я дуже рада участі у програмі лідерства,
яку підтримують Посольство США в Румунії та Державний департамент США. Вони
запустили конкурс проектів, які підтримують українських біженців у Східній
Європі. Я подумала тоді, яку ідею ми могли б реалізувати тут, щоб підтримати на
людському рівні громадян України, яких життя завело в Румунію. І збагнула, що в
кризових ситуаціях, коли ми залишаємо свою країну і залишаємо все позаду то
завжди маємо з собою свою культуру. Звідси виникла ідея Фестивалю української культури,
одноденного заходу, де ми практично відзначаємо українську культуру,
представлену солодощами, декоративними предметами, майстер-класом з малювання
для дітей-учасників тощо. Це душевна подія, яку підтримує прекрасна бухарестська
галерея «Kulterra» і ми сподіваємося, що це буде успішна подія, подія з
добрими людьми та променем надії у світі, повному викликів.»

Одна з учасниць заходу виготовляє предмети і прикраси в кольорах
українського прапора. «Доброго дня. Мене звати Анастасія, я з Києва. Приїхала в Бухарест в лютому з перших днів як почалася
війна. У Бухаресті я почала виробляти українську символіку. Спочатку ми з
дітьми приймали участь у мітингах, які активно проходили в перші тижні в
Бухаресті і займалися тим, що шили прапори та роздавали їх людям. А потім якось
люди стали питати більше таких українських товарів, якісь віночки, брошки,
прикраси. Люди сумують за українським, за символікою, кольорами і ми почали
виробляти все більше і більше. А зараз ми приготували новорічні прикраси в
українських кольорах, віночки і оберіг для дому.»

Інша учасниця фестивалю виготовляє в’язані іграшки, в які вкладає частинку душі. «Мене звуть Наталія, я з Одеси. У Румунії мені дуже подобається і люди дуже
добрі, чуйні. Це місце, куди я потрапила зараз, але Румунія справді казкова і загадкова
країна, у хорошому розумінні цього слова. А сьогоднішня виставка – це чудова
ініціатива. Дуже дякую організаторам, дякую людям, які доклали до цього свої
зусилля і принесли сьогодні стільки радощів і щастя моїй дитині.» Син Наталії був дуже радий, що разом з іншими дітьми, присутніми зі
своїми мамами на заході, отримав від власника культурної галереї Клаудіу Флоріке набори Lego, однак в його гарних і щирих дитячих очах сховався
смуток. Будуючи машинку з Lego
він сказав, що раніше йому
завжди допомагав тато, який зараз знаходиться в Україні…

Гуманітарна допомога Румунії для Республіки Молдова та
України, надана відповідно до європейської концепції Team Europe, відповідає
потребі солідарності на двосторонньому та багатосторонньому рівнях, має
безсторонній характер та призначена для громадян цих держав, причому не маючи
жодної політичної конотації, – заявив в інтерв’ю румунському агентству AGERPES міністр закордонних справ Румунії Богдан Ауреску.

Говорячи про нещодавнє рішення Уряду Румунії щодо надання
гуманітарної допомоги сусідній Україні для боротьби з коронавірусом, глава
румунського зовнішньополітичного відомства сказав, що Румунія залишається
надійним партнером України в цій кризі. «У нинішньому епідеміологічному
контексті закордонна політика Румунії просуває солідарність на міжнародному
рівні та продовжує активно підтримувати зусилля міжнародного співтовариства у
боротьбі з пандемією COVID-19 та її наслідками. Окрім медичних місій румунських
медпрацівників до Італії, Республіки Молдова та США та розміщення на своїй
території стратегічного резерву медичного обладнання Європейського Союзу
«rescEU», Румунія конкретними діями демонструє свою солідарність зі східним сусідством шляхом доставлення гуманітарного
вантажу до Республіки Молдова і надання гуманітарної допомоги найближчим часом
Україні», – сказав міністр.

У випадку України мова йде про гуманітарну допомогу на
суму 2 млн доларів США, що включає в себе медикаменти, дезінфікуючі засоби та засоби
індивідуального захисту, котрі будуть надані офіційному Києву найближчим часом,
– каже Богдан Ауреску. «Нещодавно Уряд Румунії вирішив надати Україні
гуманітарну допомогу, що складається з дезінфікуючих засобів, медичного
обладнання та санітарних матеріалів на суму близько 1,75 мільйона євро, аби
допомогти сусідній країни в її зусиллях по боротьбі з пандемією COVID-19.
Україна серйозно потерпає від пандемії, в тому числі регіони, де проживають
чисельні етнічні румунські громади, а ця допомога є проявом солідарності
Румунії, нашою підтримкою зусиль по боротьбі з наслідками пандемії COVID-19 на
здоров’я населення та економіки, посиленими збройним конфліктом на сході
країни», – наголосив глава румунського МЗС.

Міністр закордонних справ Румунії нагадав і про інші
форми підтримки для України, такі як сприяння транзиту понад 800 громадян
України територію Румунії або надання грошової допомоги на суму 10 тис. євро
від Румунського агентства з міжнародного співробітництва заради розвитку
(RoAid) для придбання засобів індивідуального захисту для медпрацівників
Чернівецького обласного клінічного онкологічного диспансеру. У той же час на
європейському рівні Бухарест підтримав ініціативу щодо виділення східним
партнерам ЄС фінансової допомоги на суму 963 млн євро, що має безпосередню
користь для громадян Республіки Молдова та України в умовах пандемії.

Починаючи з 18 червня Євросоюз почав роботу над новими
рамками політики Східного партнерства, заснованими на прогресі у здійсненні
реформи в сфері правосуддя, до якого буде прив’язано рішення про надання
подальшої фінансової підтримки. У зв’язку з цим Богдан Ауреску нагадав, що перші дискусії довкола майбутньої політики
Східного партнерства були розпочаті під час Румунського головування в Раді
Європейського Союзу у першому півріччі 2019 року, з огляду на те, що чинна
політика ЄС «Порядок денний 2020 – 20 досягнень до 2020 року» завершується
цього року. «Після процесу обговорення було досягнуто широкого консенсусу
стосовно необхідності посилення цієї
ініціативи для здобуття конкретних результатів, відчутних для громадян», – зазначив глава румунського
МЗС.

«Румунія була і залишається постійним прихильником
процесу демократичної трансформації, заснованої на європейських цінностях, у
країнах Східного партнерства, відповідно до індивідуальних зобов’язань, взятих
на себе цими державами. Я твердо переконаний, що всебічні реформи, узгоджені в
двосторонніх угодах з ЄС, мають бути продовжені та поглиблені відповідно до
нового порядку денного пріоритетних цілей, який буде прийнятий на саміті
Східного партнерства у першій половині наступного року. Позиція Румунії не
змінилася. Ми надалі рішуче підтримуємо просування європейським шляхом
Республіки Молдова, України та Грузії, як асоційованих членів Європейського
Союзу, а більша увага до верховенства права, реформи правосуддя та належного
врядування є суттєво важливими для розвитку цих трьох країн», – заявив Богдан
Ауреску.

Глава МЗС Румунії додав, що Бухарест може поділитися
своїм досвідом перетворення політики ЄС на ефективні національні проєкти, з
країнами Східного партнерства, аби полегшити цей процес.

Повну версію інтерв’ю англійською мовою можна прочитати ТУТ.

Рік тому у румунському місті Констанці, відбувся Міжнародний круглий стіл «Безпекові загрози в
Чорноморському регіоні. Обличчя Евксінського понтусу в посткримській
геополітичній парадигмі», на якому експерти з Румунії та України обговорили безпекові проблеми у Чорноморському регіоні,
пов’язані з агресією Росії та загрози для міжнародного порядку внаслідок її
гібридних атак.

Гостем нашої сьогоднішньої програми є один з
організаторів відповідного круглого столу, колишній румунський дипломат та
експерт з питань регіональної безпеки, президент асоціації «Дім Чорного моря»
Дорін Попеску, який наголосив на зростаючій напруженості в Чорноморському
регіоні: «Чорноморський регіон – це справжній випробувальний полігон як для
країн регіону, так і для держав з-поза акваторії Чорного моря,
полігон, на якому, швидше за все, випробовується новий світовий порядок, з
численними ризиками та загрозами гібридного характеру, починаючи зі
славнозвісних «чорних лебедів» 2014 року – Криму та Донбасу, які надалі
породжують невизначеність, непередбачуваність геополітичного характеру, породжують
велику напруженість, багато вогнищ конфліктів та системне і принципове
непорозуміння між прибережними державами та великими політичними акторами в
цьому регіоні. Тож, в принципі, мова йде про геополітично неспокійний регіон, з
численними вогнищами напруженості та конфлікту, які можуть вибухнути в
будь-який момент. Це своєрідна порохова бочка з тліючим гнітом.»

Ми запитали румунського експерта Доріна Попеску, що
змінилося за минулий рік в плані безпеки Чорного моря. «На жаль, мало що
змінилося на краще. Жоден із ризиків та жодна загроз, про які ми говорили
минулого року, не зникли, навпаки, криза «Covid-19»
створила можливість для багатьох державних та недержавних суб’єктів у регіоні та
у світ, використати її як інструмент консолідації власної позиції у плані зовнішніх
відносин, незалежно чи то йдеться про регіональний чи зональний рівні. Європейський
Союз не зумів проявити себе як сильний і надійний глобальний гравець під час пандемії,
а багато країн використали цю пандемію як платформу для інформаційної війни,
для маніпуляцій, для дезінформації, для посилення процесу історичного
ревізіонізму тощо. Тож, в принципі, якщо говорити про зміни, то можна
констатувати лише зміни на гірше, спричинені, зокрема, пандемією, але не
тільки. Усі позитивні процеси перебувають у застої. Так само зберігається нестабільність
та системна недовіра між прибережними країнами та великими державами, які мають
інтереси в розширеному Чорноморському регіоні.»

На запитання яким чином змінилися румунсько-українські
відносини за останні дванадцять місяців, президент асоціації «Дім Чорного моря»
висловив своє розчарування відсутністю змін на краще у стосунках між сусідніми
Румунією та Україною: «Це чудовий момент, щоб задати собі це питання, адже минув
рік з дня інавгурації нового Президента України, пана Володимира Зеленського. У
всіх ґрунтовних оцінках та глибоких аналізах, які читав в українських ЗМІ
протягом останніх двох тижнів, я не знайшов жодної суттєвої згадки про Румунію.
З очевидної причини – у румунсько-українських двосторонніх відносинах не
спостерігається помітної еволюції. На двосторонньому рівні між Румунією та
Україною не було жодних значимих контактів, жодних змін, ні позитивних, ні
негативних. Ба більше негативним аспектом, на мій погляд є, на жаль, продовження
процесу схвалення так званого мовного пакету, тобто прийняття Верховною Радою України
ряду законів, безпосереднім або побічним наслідком яких є обмеження прав
етнічних меншин в Україні, в тому числі румунської. Українська сторона не
прийняла жодної пропозиції міжнародних організацій чи своїх європейських сусідів,
країн-членів ЄС, щодо перегляду цього мовного пакету.»

За словами Доріна Попеску навіть спільні проблеми, з
якими стикаються Румунія та Україна, такі як, наприклад, поширення нового
коронавірусу, не стали поштовхом до зближення і згуртування обох держав перед
серйозними викликами сучасності. «Я також хочу зазначити, що, на жаль, між
двома потужними сусідніми країнами, Румунією та Україною, не було взаємних
проявів солідарності під час пандемії, хоча і Румунія, і Україна сильно
постраждали від поширення коронавірусу. І це в умовах, коли найбільш постраждалі
регіони Румунії та України – Сучавський повіт та Чернівецька область, мають
прямий соціальний контакт. Я не бачив жодного помітного жесту ні з Бухареста,
ні з Києва, жодної заяви про солідарність в боротьбі з пандемією. Не було жодного
сильного, важливого, значимого офіційного контакту на найвищому рівні, на рівні
Міністерства закордонних справ, в двосторонньому плані. Румунії немає в підсумках
зовнішньої політики України за перший рік мандату нового президента Володимира
Зеленського, не має засад для ініціювання, ні в Києві, ні в Бухаресті, масштабної
ініціативи. Напевно це спричинено зниженою здатністю до ініціативи в плані двосторонніх відносин, як у Києві, так і в Бухаресті, а відповідальність несуть
обидві сторони.»

Росія, а також Китай, продовжують використовувати світову кризу, спричинену
пандемією коронавірусу, для поширення фальшивих новин. По це йдеться в останньому звіті спеціального підрозділу Європейської
служби зовнішньої дії, відповідального за виявлення та розвінчання такої пропаганди та дезінформації в
Інтернет-просторі. Фахівці East Stratcom зафіксували понад 150 випадків прокремлівської
дезінформації про COVID-19 з 22 січня по кінець березня. Сьогодні ми пропонуємо вашій увазі думки кількох румунських експертів
відносно цього питання.

Шість основних тез пропаганди Кремля

Так наприклад соціолог Сорін Йоніце, голова румунського
аналітичного центру «Expert Forum» у статті «Шість російських пропагандистських
тез про коронавірусну кризу», опублікованій на сайті contributors.ro пише, що
останнім часом Кремль збільшив потік дезінформації, пов’язаної з Covid, про що
свідчать і висновки останнього звіту дипломатичної служби ЄС. Він зазначає, що
стратегічною метою Москви є «послаблення почуття західної єдності, медійне
використання будь-яких розбіжностей між країнами ЄС та посилення впливу Росії
на тлі колективної істерії». Сорін Йоніце зазначає, що певний час і Китай
вступив у цю справу дезінформації, але його історії є досить рудиментарними,
оборонними та легко розшифровуються, тому вони не мають великого впливу.
Румунський експерт додає, що майстрами різноманітності та тонкості пропаганди
все ще залишаються Кремль та сузір’я парадержавних акторів навколо нього. Сорін
Йоніце окреслив шість основних напрямків пропаганди, які, не будучи абсолютно
новими, творчо експлуатують у новому контексті старі кліше і меми часів СРСР.
Це, зокрема: біо-медична конспірація, особливо проти НАТО та США; створення
хаосу та паніки; підрив довіри до вартих довіри джерел інформації: влади або
традиційних, особливо західних, ЗМІ; підрив ідеї об’єктивності та «фактичності»
і релятивізм; розповсюдження конспірації для сприяння сприйняттю іншої
конспірації та виявлення та посилення «союзників для дезінформації» в інших
суспільствах.

Російська пропаганда змінює тактику

Роздуми на цю тему виклав на своїй Facebook-сторінціі й румунський аналітик
з питань безпеки Юліан Фота, радник експрезидента Румунії Траяна Бесеску. «Ми є свідками
цікавих змін в російській пропаганді. Оскільки вона була задумана розумними
людьми, багато років головний меседж цієї пропаганди мав не проросійський
характер, а лише антизахідний. Захід потрібно було ганьбити будь-якою ціною: він
«декадентський, агресивний, імперський, колоніалістичний, не поважає інші
країни, поводиться з іншими як з другорядними людьми».

«На відміну від періоду «Холодної війни», коли радянська пропаганда
намагалася переконати світ у перевазі СРСР, російська пропаганда не прославляла
Росію, добре знаючи реальну ситуацію, в якій знаходиться країна. Отже, російські
пропагандисти роками говорили лише так: Захід «смердить»! Вони не намагалися створювати
західно-російську антитезу, бо вона не витримує жодного порівняння. Захід не
мав слабких місць, його моральну та матеріальну перевагу було важко заперечити,»
– пише експерт.

Він пише, що останнім часом, однак, з’явилися тези на кшталт «Росія краща за Захід», що cпекулюють структурні слабкості Заходу. Таким чином за його словами російська пропаганда
повертається до радянського підходу, переваги Росії над Заходом. «Ми входимо у
новий етап і завдяки можливостям, створеним пандемією: «Росія краще бореться з
пандемією», «Росія допомагає європейським країнам більше, ніж ЄС», «Краще з
Росією» – зазначає аналітик.

«Я не хочу їх рекламувати, але проросійські групи у Facebook вже розкручують цю тезу. Цього я раніше не бачив і не думаю, що вони лише використовують
тему пандемії. Коли в тому числі такі країни, як Білорусь чи Вірменія, з
остраху намагаються дистанціюватися від тебе, а Китай змагається з тобою «у твоєму подвір’ї»
своєю «м’якою силою», зрозуміло, що тобі потрібно краще подати себе. А що робити, коли не маєш чим? Очевидно вдаватися до «активних заходів». У Румунії не
так вже й багато, тому що тут кількість корисних ідіотів досить велика, щоб справи
йшли добре, – пише Юліан Фота

Основна мета Росії – розколоти Захід

«Проникнення розділюючих інтересів Китаю та Росії вглиб Заходу та ЄС є
одним з найбільш шкідливих та небезпечних аспектів міжнародної політики
останніх років», – попереджає експерт з міжнародних відносин та європейських
досліджень Валентин Наумеску, в інтерв’ю виданню putereaacincea.ro. Він висловив своє переконання, що Росія й надалі намагатиметься розколоти
Захід, спочатку віддалити ЄС від США, а потім спричинити розпад ЄС, аби здійснити
свій давній Євразійський проєкт. «Для цього Путіну потрібно досягти успіху у налагодженні
дружби з Францією та/або Італією, демократіями-основоположниками Євросоюзу, та в
нормалізації відносин з Німеччиною. Як тільки двосторонні відносини з Росією
стануть економічно пріоритетними, це призведе до двох негативних наслідків:
Центральна та Східна Європа відокремляться від Західної (або навпаки), оскільки
колишні комуністичні країни віддають перевагу американським гарантіям безпеки,
а французько-німецький стрижень втратить сенс свого існування і ми знову можемо
стати свідками посилення напруженості між основними країнами європейської
інтеграції.» – вважає Валентин Науменску.

Дезінформація Москви небезпечніша за Covid-19

Тема російської пропаганти на
тлі пандемії коронавірусу, була порушена й в статті «Дезінформація Москви
небезпечніша за Covid-19», опублікованій на сайті медіа-групи Міністерства оборони
Румунї.

Брехня російської пропаганди
криється в простих ідеях: «Путін вжив заходів», «ЄС розвалюється», «НАТО кидає
напризволяще», «Росія – останній порятунок!». Приблизно так звучить частина
аберацій, розповсюджених кремлівськими фабриками фальшивих новин. Це, аби
посилити наслідки нового коронавірусу, викликати паніку і посіяти недовіру. У
цьому контексті мало хто медітизує раціональні голоси, які пояснюють, що Росія,
під фальшивим приводом допомоги Італії, намагається закласти основи військового
плацдарму в центрі Середземномор’я, з метою дестабілізації європейського та
євроатлантичного простору, – зазначається у статті.

Відмовившись від звичних
каналів (як наприклад Спутнік), які виявилися справжнім провалом у місії
розповсюдження фальшивих новин, дезінформаційний центр, що базується в
Санкт-Петербурзі, вирішив зосередитися на соціальних мережах, відмовившись від
класичних посередників, які вже перебувають під наглядом секретних служб
держав-цілей. Очевидно, що Російська Федерація розпочала агресивну
дезінформаційну кампанію проти ЄС, НАТО і, пунктуально, проти
західноєвропейських держав, але, передусім, проти держав, які забезпечують
східний фланг західної цивілізації, – пише автор статті.

Аналізуючи можливі наслідки
нової пандемічної кризи коронавірусу на міжнародну систему у книзі під назвою
«Геополітика в епоху коронавірусу», автори Паул Добреску та Меліна
Чіоча наголошують на її основних наслідках як на глобальний порядок, так і на
динаміку відносин між Китаєм, Сполученими Штатами Америки та Європейським
Союзом, а також на взаємозв’язку між очікуваннями громадян та здатністю держав
задовольнити їх.

Що стосується реакції ЄС в
умовах кризи, автори книги наводять аргументи на підтримку необхідності
довгострокового стратегічного мислення, а також підвищення стійкості
Єворосоюзу. Після кризи системи охорони здоров’я настане економічна криза, а
здатність реагувати швидко виявиться ключовим фактором управління нею.
Європейським країнам доведеться проявити пристосованість, гнучкість та
здатність вчитися на досвіді інших країн. В протилежному випадку автори
вважають, що, ймовірно, виникне найбільший ризик, а саме втрата позиції
Європейського Союзу в міжнародній ієрархії та його перехід до статусу
«другорядного» міжнародного актора.

Країни,
які мали добрі результати в боротьбі з пандемією COVID-19, – це ті країни, в
яких спостерігається високий рівень довіри суспільства, громадян до влади, – зазначив
відомий американський політолог та науковий співробітник в Інституті Гувера
Ларрі Дайманд під час онлайн-дебатів на тему геополітичних наслідків
пандемії. Незважаючи на початкові побоювання, конфігурація глобальної
військової сили принципово не змінилася, хоча існували занепокоєння, що Росія,
наприклад, може вчинити наступальні кроки в Україні на тлі зосередження уваги
Заходу на боротьбі з пандемією, – додав він.

Одним з домінуючих наративних шаблонів
було ще з початку кризи твердження про те, що авторитарні держави будуть
ефективнішими, ніж демократичні, у боротьбі з пандемією. Але реальність продемонструвала
зворотне. Наприклад, там, де громадяни показали впевненість в установи та органи
влади і спроможність боротися з наслідками пандемії ситуація була кращою, аналогічно
й там, де наголос був поставлений на науку і на перевірених даних у прийнятті
рішень щодо охорони здоров’я, на відміну від країн, де панував негативізм.

Пандемія спричинила, на думку
аналітиків, які взяли участь у дискусії, все більш агресивне ставлення Китаю у
двох напрямках: дезінформація та самопросування. З одного боку, Китай масово
перейняв російські наративи з дезінформації, а з іншого – поширював інформацію
про надання гуманітарної допомоги у вигляді засобів індивідуального захисту, різним
країнам, в тому числі європейським, хоча
згодом виявилося, що багато засобів були невідповідними або не відповідали
європейським стандартам ефективності.

Андреа Кендалл-Тейлор – провідна
наукова співробітниця і директорка програми трансатлантичної безпеки Центру
нової американської безпеки, вважає, що наразі зарано говорити про те, як
виглядатимуть демократії після цієї пандемії, але зрозуміло одне: є нові
розбіжності в позиціях європейських країн щодо Китаю. «Ми бачимо, що Китай перейняв
тактику Росії. У деяких європейських країнах помітне незадоволення діями Китаю,
наприклад, у Франції уряд розкритикував Китай за дезінформацію, а посла Китаю
викликали для пояснень. У Великобританії ми бачимо, що посилюються дебати щодо доцільності
використання китайської технологію Huawei в 5G або ні, але в інших країнах,
таких як Італія, Чехія чи Іспанія, ставлення до Китаю позитивне, оскільки вони
отримали китайські маски та інші засоби індивідуального захисту. Незрозуміло,
як розвиватиметься ситуація, але все одно Китаю не потрібно заманювати всіх, йому
достатньо не допустити антикитайського консенсусу в Європі. Таким чином, Китай
отримує сприятливе середовище для просування своїх норм і цінностей, в тому
числі усередині західних демократій.»

«Росія, Китай, державні та
недержавні суб’єкти користуються або намагаються скористатися цим складним періодом
пандемії, щоб поширювати дезінформацію, і використовують для цього в тому
числі кібер-методи», – заявив в інтерв’ю
румунському телебаченню заступник генерального секретаря НАТО, ексміністр
закордонних справ Румунії Мірча Джоане. «Ми стикаємося з досить агресивними, а
часом послідовними кампаніями з дезінформації, спрямованими на підрив довіри
наших громадян до демократичних цінностей, які є основою Північноатлантичного
альянсу», – сказав Мірча Джоане.

Для посилення боротьби з
дезінформацією та фейковими новинами Євросоюз створив Європейську
обсерваторію цифрових ЗМІ, яка запрацювала 1 червня. «Дезінформація стає все більшою загрозою для нашого
демократичного суспільства і ми повинні боротися з цим явищем. Європейська
незалежна обсерваторія цифрових ЗМІ є важливим елементом нашого підходу,
допомогатиме перевіряти інформацію та покращить нашу здатність краще зрозуміти
явище поширення дезінформації в Інтернеті», – сказала з цієї нагоди
віцепрезидент Європейської комісії з питань цінностей та прозорості Вера Юрова.

«Останні
кілька місяців знову показали нам серйозний і шкідливий вплив, який
дезінформація може мати на наше здоров’я, суспільство та економіку», – заявив
також Комісар ЄС з питань внутрішнього ринку Тьєррі Бретон, який наголосив, що
Обсерваторія стане важливим орієнтиром для європейських зусиль щодо боротьби,
викриття, розуміння та аналізу дезінформаційної діяльності в Європі.

29 квітня, відбувся міжнародний круглий стіл в режимі онлайн на тему: «Історична політика
між Балтикою та Чорним морем» за участі експертів з
6 країн: Білорусі, Грузії,
Польщі, Р.Молдова,
Румунії та України.

Метою проведення
круглого столу було створення експертної платформи за участю провідних
дослідників, громадських діячів та науковців країн Балто-Чорноморського регіону
для здійснення аналізу актуального стану історичної
політики в регіоні та вироблення науково-практичних підходів щодо подолання
викликів і загроз, пов’язаних з особливостями її функціонування.

Науковці представили свої бачення у рамках трьох тематичних панелей: «Історична політика
як зброя», «Виклики Другоїсвітової війни у контексті історичної
політики»та «Історія
Балто-Чорноморського регіону: вивчені та невивчені уроки». Круглий
стіл відбувся онлайн через сервіс відеозв’язку ZOOM і транслювався
на YouTube-каналі агентства Укрінформ, де можна подивитися і послухати виступи усіх доповідачів.

Розвиток
країн Балто-Чорноморського регіону нерозривно переплетений в одній історії,
значна кількість подій якої і зараз не має однозначної оцінки, а їхня сучасна
інтерпретація є надзвичайно чутливою для громадськості регіону та виступає
фактором внутрішньополітичного життя. У контексті
трансформації сучасного світового устрою, історична політика набуває особливої
гостроти як тема наукових дискусій, а також використовується деякими суб’єктами
міжнародних відносин як інструмент гібридної агресії. Тому вона виступає впливовим чинником реальних
політичних процесів національного та глобального рівнів, – зазначають організатори заходу Громадська
організація «Інститут демократизації та розвитку» та Громадська організація
«Центр політичних наративів демократії»,

Виконавчий директор останньої Павло Лодин запропонував учасникам приділити
особливу увагу пошуку спільних точок дотику і сфер взаємовигідного
співробітництва між країнами регіону. «У принципі, навіть якщо виникають якісь
труднощі у баченні історії, можливо досягти порозуміння. Однак цього
порозуміння неможливо досягти якщо історія політизується, факти викривляються і
використовуються як певний інструментарій навіть агресії. Це ми можемо спостерігати в нашому регіоні, коли,
наприклад, маємо, уже, на жаль, шостий рік, агресію Росії проти України і ми
бачимо як використовується не тільки зброя, а й історичний інструментарій.
Тому, якщо народи регіону будуть шукати точки дотику, точки порозуміння, ми
зможемо знайти спільний знаменник і сподіваюсь,
що наш сьогоднішній міжнародний круглий стіл буде слугувати цьому в пошуку
порозуміння щодо нашої історії, щодо минулого для того, щоб спільно будувати
майбутнє.»

А Дмитро Сав’юк директор Інституту Демократизації та Розвитку сказав, що
важливим за самі історичні події є їх правильне трактування: «Правильне
трактування історичних подій і відмова гратися політиків історією є однією з
основоположних засад мирного і розумного співіснування між народами. Тому я б
хотів закликати політиків не жити історичним минулим, а залишити історію на відкуп
аналітикам та історикам, які повинні робити аналіз і роботу над помилками, а
політики мають користуватися цими методичками і цими роботами над помилками.»

Найбільшим викликом, що стоїть перед нами є спробувати врятувати
раціональність суспільного дискурсу і відносин між людьми, між нашими націями
та державами, – зазначив директор програм «Stady tours to Poland», співзасновник польської фундації «Лідери змін» Мирослав Скурка, який наголосив, що історія може бути як негативним, так і позитивним
інструментом у будівництві сучасних політичних відносин між країнами регіону: «Потрібно
усвідомити, що історія може як допомогти, так і стати
інструментом поганої політики.Якщо
ми хочемо будувати погану політику, то знайдемо в історії достатньо аргументів, але якщо
ми хочемо будувати нормальну політику, то
історія може нам в цьому допомогти. Але не
історія повинна мати вирішальний голос у формуванні нашого майбутнього.»

У своїй доповіді «Друга світова війна як фактор історичної сенситивності в
українсько-румунських відносинах» український
політолог Сергій Гакман наголосив на необхідності співпраці професіоналів по різні боки кордону для обопільного більш
глибокого вивчення історичних процесів в умовах взаємного діалогу. «Ми стикаємося в кожній
державі як
мінімум з двома історіями. З дидактичною історією, яку викладають в
школі. Як правило ця історія більш схематична, дуже емоційна, часто побудована на різних легендах
і, часто, дуже далека від реальної історії. З іншого боку є історія як наука. Ми її бачимо в наукових працях,
частково бачимо у ВНЗ, коли там викладають різні предмети. У цій ситуації для
представників історичної науки є дуже важливим виробити спільні підходи і спільні критерії оцінки історичних подій, бо лише в такому випадку ми зможемо знайти якусь спільну мову.
І для мене, наприклад, одним з таких надзвичайно важливих критеріїв є норми
міжнародного права, які діяли в досліджуваний період. Якщо ми говоримо про
норми міжнародного права, то в даному випадку вони були для всіх учасників цих
подій однаковими.»

Кандидат
політичних наук, головний редактор чернівецького агентства «BucPress» Марін Герман зосередився на історичній політиці в трикутнику Україна-Румунія-Республіка Молдова крізь призму ЗМІ: «Якщо порівнювати меседжи преси,
події, які мають важливе значення для румунського народу висвітлюються в
історичному контексті без великих екзистенціальних дискусій. Тобто це День
Румунії, події присвячені боротьбі народу, висвітлення теми Другої Світової Війни
як трагедії румунського народу, з явним антирадянським, антикомуністичним
наративом, що екстраполюється зараз на Росію як спадкоємниці СРСР. Республіка
Молдова суттєво відрізняється від Румунії як її поляризованим історичним
науковим наративом, так і наративом ЗМІ, а історична політика змінюється досить
часто в залежності від політичних лідерів, які обирають або прозахідний або
проросійський вектор, інакше кажучи зовнішньополітичний вектор детермінує
історичний наратив. Україна у цьому порівняльному трикутнику займає середню
позицію. Наратив ЗМІ не є типовим і однорідним як у Румунії, з іншого боку,
кліваж не є таким глибоким як у Республіці Молдова, але він так само присутній.
Присутні звичайно спільні проблеми щодо сприйняття минулого через висвітлення
подій, особливо тих які стосуються радянських свят: 9 травня, 23 лютого тощо.»

Польський політолог Казімеж Вуйчицький, професор Варшавського університету вважає, що країни Центрально-Східної Європи мають виробити спільне
бачення на історію цього регіону на противагу російським наративам. На
його думку, ідеологічному впливу Росії слід протиставити власні уяви і
наративи, які стануть продуктом діалогу і зблизять країни Балто-Чорноморського
регіону. «Ми не маємо спільного наративу
Центральної та Східної Європи, а наші національні історії є в конфлікті. Можна
говорити про поляків та українців, про Волинь, про Румунію, про угорців тощо, але
росіяни мають за мету викликати всі можливі конфлікти. А оповідь про Центральну
і Східну Європу, яка б була підтримана діалогом між нами і мала спільний
характер, має стати нашим головним
інтелектуальним завданням. Домінація Росії в
цьому регіоні викликана тим, що хоча у нас є захист проти російського наративу,
але він ставить наголос на наших державах і на наших націях, а не на діалозі з
нашими сусідами. Отже нам потрібна спільна історія для цілого регіону.»

Президент румунської асоціації «Дім Чорного моря» Дорін Попеску сказав, що
фахівці часто говорять про ворога біля наших воріт «Hannibal ante portas», але забувають про те, що «троянський кінь»
ворога вже знаходиться всередині нашої фортеці. Для
кожного серйозного аналітика виявлення «троянського коня»
є максимальною ставкою аналізу, – сказав він. «Нашим першим спільним завданням має бути зміцнення згуртованості наших
країн в регіоні Чорного моря. Два з них
прямо стикаються один з одним: загальноєвропейський та російський наративи.
Крім цього ми маємо невеликі та контрпродуктивні локальні битви між наративами
держав, що складають європейський наратив. Що нам слід робити? Першим і найменш
важливим рівнем є боротьба з російським наративовм, але другим, набагато
важливішим за значенням напрямком дій є посилення власного наративу. На даний момент
у багатьох країнах, Європейського Союзу, а також в країнах Східного
Партнерства, ми маємо багато відхилень від демократичних норм, уразливих
ситуацій та слабких місць. Нашим абсолютним пріоритетом є реальна консолідація
довіри до демократичних інститутів у наших країнах. А наступним пріоритетом є
консолідація згуртованості між нашими країнами. Тільки таким чином наш
європейський, панєвропейський наратив вийде переможним з усіх баталій, які ми вестимемо.»

Євген Магда, який став модератором круглого столу торкнувся теми гібридизації
Голокосту нинішнім керівництвом Росії. Він зазначив, що Москва вважає Балто-Чорноморський
регіон сферою власних інтересів, тому шукає нові механізми впливу, в тому числі
за допомогою спотворення історії. «Поза сумнівом Балто-Чорноморський регіон
належить до «кривавих земель», як їх визначив американський історик Тімоті
Снайдер і цей статус накладає відбиток на розвиток демократії, ступінь критичного
мислення, на темпи поширення фейків у нашому регіоні і зрозуміло, що в умовах пандемії
коронавірусу вони суттєво виросли. Очевидно, що Росія сприймає цей регіон як
сферу власних інтересів, а тема Голокосту вже понад 75 років залишається не
лише чутливою, але й наповненою проблемами недомовленостями, іншими аспектами. Ми
спостерігаємо на сьогоднішній момент за формуванням нової історичної політики
Путіна, спрямовану на насичення пост-правдою чутливих для значної частини
Європи історичних подій.» Експерт сказав, що найкращою відповіддю на дії Кремля
мали б стати колективні зусилля з деконструкції історичних подій та здійснення
діалогу про складні сторінки історії ХХ століття у державах
Балто-Чорноморського регіону.

Усі матеріали будуть опубліковані у збірнику доповідей круглого
столу англійською, українською та румунською мовами, а відео заходу доступне на каналі агентства Укрінформ.

Уряд
Румунії прийняв рішення про
виділення гуманітарної допомоги Україні для
боротьби з коронавірусом, на суму $2 млн. Про це 12 червня на
своєму офіційному Twitter-каналі
повідомив міністр закордонних справ Румунії Богдан Ауреску.

«В дусі партнерства та солідарності Уряд Румунії вирішив
надати Україні медичні засоби у вигляді
допомоги в боротьбі з COVID-19, на суму приблизно 2 млн доларів (1,75 млн євро).
Румунія залишається надійним партнером України в цій кризі», – написав міністр.

Відповідне рішення Уряд Румунії прийняв минулого
четверга. На початку засідання прем’єр-міністр Людовік Орбан заявив, що
Румунія надасть гуманітарну допомогу Україні для боротьби з наслідками пандемії
COVID-19. Глава румунського уряду
підкреслив, що допомога не буде спрямована лише в регіони України, де компактно
проживають етнічні румуни.

«Є запит від України щодо надання гуманітарної допомоги,
я вже говорив з міністром (ред. охорони здоров’я) Тетару про підготовку проєкту
постанови щодо надання гуманітарної допомоги Україні, яка стикається з високим
рівнем загрози епідемії коронавірусу. Поширення коронавірусної інфекції
спостерігається й в районах, де проживають румуни, особливо в Чернівецькій
області, але допомога, яку ми надаємо, не буде спрямована виключно, як це
робили інші, для потреб румунів в Україні, а буде призначена для всієї України,
для найбільш постраждалих регіонів, для підтримки України загалом в боротьбі з
коронавірусом», – сказав прем’єр.

Відповідно до рішення уряду, схваленого 11 червня, Міністерству
охорони було виділено з резервного фонду державного бюджету коштів на суму 8,5
мільйонів леїв, для надання безвідплатної допомоги Україні.

У поширеному Міністерством охорони здоров’я прес-релізі зазначається,
що кошти будуть використані для придбання медикаментів, дезінфікуючих засобів, а
також засобів індивідуального захисту. «Ця підтримка базується на угоді, укладеній між
Міністерством охорони здоров’я Румунії та Міністерством охорони здоров’я
України у галузі охорони здоров’я та медичних наук, 29 березня 1996 року», -
також йдеться у заяві.

З іншого боку, під час минулотижневої міністерської
зустрічі щодо Східного партнерства, державний секретар зі стратегічних питань
Дан Некулеєску наголосив на важливості солідарності ЄС з країнами Східного Партнерства
для подолання наслідків спалаху хвороби COVID-19 у регіоні та привітав рішення Єврокомісії
про виділення східним партнерам ЄС фінансової допомоги на суму 963 млн євро, з
яких Україна має отримати 190 млн євро. Кошти будуть використані на середньо- і
довгострокові потреби щодо підтримки соціального та економічного відновлення
регіону після пандемії.

Нагадаємо, що наприкінці травня Румунське
агентство з міжнародного співробітництва заради розвитку (RoAid), у контексті
виконання взятих на себе на європейському рівні зобов’язань, надало Чернівецькому
клінічному онкологічному диспансеру фінансову допомогу щодо придбання засобів,
необхідних для попередження розповсюдження вірусної інфекції Covid-19. Допомога
була спрямована на покращення медичних послуг і задоволення потреб населення,
яке потерпає від пандемії. Кошти були використані для придбання захисних масок,
щитків, хірургічних рукавичок та інших засобів індивідуального захисту для
медичних працівників.

Ця допомога стала продовженням заходів, які
румунське агентство RoAid здійснює в сфері охорони здоров’я. Раніше RoAid
виділило 70 тисяч євро на ремонт відділення радіології Чернівецького обласного
онкологічного диспансеру. Пізніше, у результаті ефективного співробітництва між
румунським агентством та чернівецьким медичним закладом, проєкт був
продовжений, сторони підписавши нову угоду про співпрацю для подальшого
оснащення онкодиспансеру механічними медичними ліжками вартістю 20 тисяч євро.

А цьогорічна фінансова допомога – це третій
етап двосторонньої співпраці між Румунією та Україною у галузі охорони здоров’я
та прояв солідарності і підтримки України з боку Румунії для запобігання
поширенню коронавірусної інфекції.

26 квітня, 34 роки тому, вибухнув четвертий енергоблок Чорнобильської АЕС.
Менш ніж за два дні хмара
радіоактивного пилу, у 200 разів небезпечніша за атомні бомби в Хіросімі та
Нагасакі, охопила всю
Північну Європу. Радіоактивну хмару з реактора, яка дісталася Румунії у перший день травня, носило над країною протягом дев’яти днів, достатньо часу, щоб змінити
долі тисяч людей, особливо дітей.

Серед них був і молодий румунський режисер і сценарист Адріан Пирву, чорнобильська
драма якого почалася, коли він ще не народився. Його мати, 25 квітня 1986 року,
за день до вибуху на четвертому блоці Чорнобильської АЕС, будучи на шостому
місяці вагітності, вирушила на екскурсію в СРСР. А наприкінці липня 1986 року народився
Адріан, абсолютно сліпий, але після численних відчайдушних спроб, батькам
вдалося знайти хірурга, який ризикнув провести складну операцію кількамісячному
хлопчикові, якому частково врятував зір. Завдяки цьому лікарю Адріан бачить
одним оком.

Між часом він став режисером і сценаристом та через 30 років після Чорнобильської
трагедії повернувся на місце, яке змінило його життя. Адріан, разом з українкою
Оленою Максьом, зняв документальний фільм, в якому демонструє драму молодих
людей, котрі виросли в тіні катастрофи. Історії багатьох осіб, яких він зустрів
в Україні, є шокуючими. Адріан розповів, що через спроби тодішнього
комуністичного режиму приховати масштаби катастрофи, постраждалі від Чорнобиля не
отримали ні лікування, ні потрібних для лікування відповідей.

Адріан Пирву: «В Україні, Білорусі та решті Європи є мільйони людей, які
постраждали від катастрофи. Одні мають фізичну відсталість, інші розумову, треті
залишились інвалідами на все життя. Проте усі вони, як і члени їхніх сімей, зазнали
травми від евакуації з цього району після катастрофи.» «Але цей фільм є не
просто розповіддю про те, що сталося з відповідними людьми, він
порушує проблему того, як держава піклується про своїх людей», – каже режисер Адріан Пирву, який вважає, що це ще незагоєна рана на тілі Європи, з
якою нам доведеться жити багато років.

І ось, після понад 4-х років подорожей, пригод та небачених переживань, – як
пише Адріан, – зйомки документального фільму про перше покоління, народжене
після Чорнобильської катастрофи завершилися, а спільний кінопроєкт румуна Адріана Пирву та українки Олени Максьом під назвою «Не все буде добре» був представлений нещодавно Державному агентству України з
питань кіно. Проєкт
спільного румунсько-українського фільму з робочою назвою «Народжені квітнем/Our special
birthday» став одним із переможців Х-го
конкурсного відбору Держкіно та отримав в Україні державну підтримку розміром у понад один млн грн. (близько 30%
загальної вартості виробництва фільму).

«25-го квітня 1986 року молода
румунська селянка відправилася в Радянський
Союз на екскурсію. Вона була на шостому місяці вагітності. На наступний
день вибухнув Четвертий реактор
найбільшої в Європі атомної електростанції, викидаючи в небо хмари
радіоактивного пилу. Дівчина подорожує Україною ще протягом 2-х тижнів, їсть
місцеву їжу, п’є воду й бере участь у першотравневій демонстрації, не знаючи,
що тисячі людей в цей час борються з найбільшою в історії людства ядерною
аварією. Про існування містечка під назвою Чорнобиль мама довідалася тільки
після повернення додому. У кінці липня я народився цілком сліпим. Зараз
у мене частково є зір в одному оці, завдяки неймовірному лікарю, рогівці з моргу і 28-річній сільській дівчині з
силою та самовідданістю левиці – моїй матері», – написав у заявці до Держкіно України Адріан Пирву, хлопець,
який між часом став режисером
і почав пошуки відповіді на болісні питання, які поставило перед ним саме
життя.

А в березні Адріан написав на сторінці фільму в мережі Facebook: «Рівно 4 роки тому моя мама надихнула
мене на створення документального фільму про мій досвід зустрічей з потерпілими від Чорнобильської катастрофи.
Це не планувалося, але майже всі головні герої фільму виявилися жінками. Водночас ця стрічка набула змісту завдяки
зусиллям співавтора Олени Максьом,
а Карла, Ада, Діана та Христина подбали
про продюсерську сторону
речей. Упродовж моїх подорожей багато
інших добродушних жінок слухали мене,
давали поради або сказали чимало гарних слів в потрібний час. Я буду завжди вдячний усім цим чудовим жінкам, чия допомога зробила
можливим цей проєкт.»

У січні цього
року фільм «Не все буде добре» отримав дві відзнаки у
міжнародній конкурсній програмі документальних фільмів 31-го Міжнародного
кінофестивалю в Трієсті – The FIRST HAND FABULOUS AWARD та The FLOW DIGITAL CINEMA AWARD.

Чорнобильська аварія, а також низка подій, що відбулися після цієї трагічної
події, мали вирішальний вплив на долі багатьох громадян Європи та сприяли прийняттю
важливих рішень у багатьох європейських країнах. Визнаючи пов’язані з атомною
енергетикою ризики Німеччина, Швейцарія та Італія вирішили припинити свої
програми у цій галузі. У Румунії діє лише одна – Чернаводська атомна
електростанція, побудована в комуністичний період за канадською технологію
CANDU. У даний час на ній діють два енергоблоки, які разом виробляють близько 20%
споживання електроенергії в країні. Згідно з проєктом, реалізація якого
почалася у першій половині 1980-х років,
станція повинна складатися з 5 енергоблоків.

Академія Наук Румунії закликала владу Республіки Молдова зберігати в
офіційному користуванні правильні та широко визнані поняття «румунська мова» та
«Історія румунів» як єдино дійсні для позначення реальності, яку вони охоплюють.
Академія стурбована спробою офіційного Кишинева знову запровадити поняття
«молдавська мова», винайдене радянською пропагандою. У заяві, розміщеній на веб-сайті Румунська Академія стверджує, що не існує «молдавської» мови, а
лише румунська з численними говорами, в тому числі молдовським.

Про це йдеться в офіційній заяві, поширеній нещодавно Румунською Академією
Наук. «Румунська Академія із занепокоєнням взяла до відома нові спроби запровадження
в офіційне користування у Республіці Молдова та в інших сусідніх регіонах,
населених румунами, неіснуюче поняття «молдавська мова», колись підтримуване радянською
пропагандою і відновлене сьогодні певними політично зацікавленими колами», -
йдеться в пресрелізі.

Згідно з Румунською Академією Наук «румунська мова вже більше двох століть
систематично вивчається румунськими та іноземними лінгвістами, які точно
встановили її статус та роль. Румунська мова є найбільш східною романською
мовою, вона має чотири діалекти та багато говорів. Діалекти румунської мови -
дако-румунський, арумунський (македонський), мегленорумунський та гістрорумунський».

«Основою румунської мови є дако-румунський діалект, єдиний, яким
розмовляють на півночі Дунаю, який на думку більшості фахівців є власне румунською
мовою. Північнодунайська румунська мова має численні, виразні, багаті на
регіоналізми говори: арделянський (трансільванський), банатський, бігорський
(кріський), марамуреський, молдовський, волоський, олтенський тощо. Молдовський
говір поширений між Карпатами, на
заході, Дністром (іноді і по той бік Дністра), на сході, Черемошем, на півночі
та Мілковим, Дунаєм і гирлами Дунаю, на півдні», – зазначається в заяві.

Академія наголошує, що «Прут не є мовною чи говірковою межею і, отже, мова,
якою розмовляють по обидва боки цієї річки, однакова, а саме: румунська мова. Говори
румунської мови забезпечують єдність мови і є зрозумілими всім румунам.
Літературна мова, що народилася у 16 столітті, є загальноприйнятою мовою, яку
вивчають у школах і, яка підтверджує – у Румунії, Республіці Молдова та в
будь-яких інших країнах – спільну мовну спадщину. Молдовський говір жодним
чином не направлений проти єдності з румунською мовою, так само як поняття молдован
і румун не суперечать одне одному, а доповнюють одне одного.»

«Мешканці (ред. – історичних румунських провінцій) Олтенії, Марамурешу,
Банату тощо, є водночас і румунами, так само як більшість молдован є одночасно молдованами та румунами. Аналогічно
баварці є німцями, тосканці – італійцями, а нормани – французами. Більше того,
навіть якщо Швейцарія є державою, немає швейцарської мови, придуманої з
політичних міркувань. Австрія має давню і визнану державність, але мова, яку
вивчають в австрійських школах не австрійська, а німецька. Ані французьку мову,
яку вивчають у Бельгії не називають бельгійською», – йдеться в документі,
опублікованому на сайті Академії Наук Румунії.

«Молдовські вчені, від Мірона Костіна та Дімітрія Кантеміра до Міхая
Емінеску та Александра Філіппіді, постійно використовували поняття румунська, а
не «молдавська» мова. Найвидатніші теоретики назв румун (румунський) та Румунія
були молдованами. Батьківщиною, для Емінеску, була не Молдова, а Румунія, про
яку він написав вірш: «Що тобі бажаю, солодка Румуніє!». Дійсно, сьогодні існує
міжнародно визнана держава Республіка Молдова, але мовою більшості її населення
є румунська, з її прекрасним молдовським говором. Історія та реальність можуть
лише слідувати критерію можливої ​​людської правди і ця правда чітко і
однозначно говорить про румунську мову, розмовну та написану латинським
алфавітом, по обидва береги Пруту. Поняття «молдавська мова», крім відсутності реальності,
яку вона має тенденцію називати, суперечить всій культурній історії східних
регіонів простору населеного румунами і несе загрозу виключення із духовної
обдарованості східної гілки румунського народу найбільших його письменників,
які незаперечно вважали себе румунами і писали виключно румунською мовою», -
йдеться також у заяві.

«Популяризація ідеї «молдавської» мови, відмінної від румунської – це не
лише спотворення культурних та ідентитарних реалій, зафіксованих у всіх мовних,
історичних та літературних синтезах, а й ідеологічна маніпуляція, яку
міжнародна спільнота ніколи не прийме. Мова народу – визначальна частина його
ідентичності, тому її ідеологічна інструменталізація через тенденційну лінгвістичну
політику не може змінити реальність, засновану на багатовіковій традиції і, особливо,
не може скасувати те, що румуни в Республіці Молдова вважають для себе
визначальним: приналежність до румунського мовного та культурного простору», -
зазначається в документі Румунської Академії.

Таким чином Румунська Академія безумовно підтримує позицію Академії Наук
Республіки Молдова, її профільних інститутів щодо статусу румунської мови як
історичної та офіційної мови цієї держави. У світлі цих міркувань Румунська Академія
прямо просить владу Республіки Молдова зберігати в офіційному користуванні
правильні та закріплені поняття «румунська мова» та «Історія румунів», як єдині
правильні для називання реалій, яких вони стосуються.

5 березня у селі Тарна-Маре
офіційно стартував проєкт «Партнерство – без кордонів» у рамках Програми
транскордонного співробітництва ЄІС Угорщина – Словаччина – Румунія – Україна
2014 – 2020. Цей проєкт розвитку прикордонної інфраструктури був розроблений та поданий до
ЄС для отримання гранту населеними пунктами Тарна-Маре (Румунія) та Хижа (Україна). Він спрямований на модернізацію майже
3 км ділянки дороги, відповідно будівництво на румунській стороні нової ділянки
дороги, що з’єднає ці два села.

Точніше планується
оновлення інфраструктури доступу до пункту пропуску «Тарна-Маре – Хижа» шляхом будівництва і відновлення 1,696 км дороги в с. Тарна-Маре
та 1,163 км – в с. Хижа. Будівництво дороги між Тарна-Маре та Хижею має сприяти
відновленню роботи пункту пропуску та його подальшому
розширенню до рівня автомобільного.

На конференції,
присвяченій початку реалізації проєкту голова Сату-Марської повітової ради Патакі
Чаба та його заступник Йоан Рус наголосили на важливості для повіту Сату-Маре
цього проєкту на суму понад 1 мільйон євро, завдяки якому буде знову відкрито пункт
пропуску через румунсько-український кордон.

Патакі Чаба також заявив: «Регіон навколо села Тарна-Маре є важливою
туристичною територією і завдяки цьому новому пункту пропуску через кордон населений
пункт зможе розвиватися як з туристичної, так і з економічної точок зору. Крім
цього, Тарна Маре має можливість вийти з категорії ізольованих населених
пунктів й увійти до міжнародної економічної мережі».

Паралельно з модернізацією дороги, проєктом також передбачено створення інфраструктури
для забезпечення роботи нового пункту пропуску в належних умовах, а його
реалізація має завершитися у 2021 році. Цей контрольно-пропускний пункт між Румунією
та Україно припинив роботу після масштабної повені 2005 року.

Окрім митної співпраці Сату-Маре активізує й взаємодію з Закарпаттям у сфері
боротьби з незаконною міграцією. Сату-Марський інспекторат Жандармерії та 50-й
полк Західного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії
України спільно здійснять транскордонний проєкт під назвою «Посилена транскордонна
безпека». Загальна мета проєкту – покращити рівень безпеки населення, яке
проживає в прикордонних районах Сату-Марського повіту Румунії та відповідно Закарпатської
області України. Проєкт буде здійснюватися протягом 18 місяців, його загальна
вартість – понад 110 000 євро.

Обмін досвідом з Україною сприятиме підвищенню ефективності дій у прикордонних
зонах з точки зору боротьби з міграцією, – зазначив полковник Жандармерії Овідіу Попа, а
мер села Тарна-Маре Моніка Собіус наголосила на перевагах від реалізації цього проєкту.

Окрім обміну досвідом та спільних навчань, у яких візьмуть участь
сату-марські жандарми з бригади спеціального призначення, участь у цьому
проєкті дасть змогу закупити спеціальне обладнання та техніку: спеціальні
автомобілі, квадроцикли, снігоходи, тепловізори, прилади нічного бачення,
навігаційні планшети, обладнання для психологічної підготовки та оцінки
особового складу, офісне обладнання тощо.

Успішна реалізація проєкту дозволить вивчити та впровадити в діяльність
передовий європейський досвід, позитивно вплине на підвищення якості виконання
завдань з підтримання громадської безпеки по обидві сторони кордону та
покращить криміногенну ситуацію в регіоні загалом.

Попри
відсутність прогресу в політико-дипломатичному
напрямку, в останні роки стрімко набирає обертів військово-технічна співпраця
між Румунією та Україною. Станом на сьогодні сторони активно працюють над
розширенням можливостей для військового співробітництва шляхом укладання
двосторонньої угоди про військово-технічну співпрацю.

Це питання було обговорене під час зустрічі, яку міністр оборони Румунії Ніколає
Чуке провів 14 лютого з українським колегою Андрієм Загороднюком в кулуарах
Мюнхенській конференції з безпеки. Як повідомляє прес-служба румунського
оборонного відомства, під час розмови було підкреслено значний прогрес, досягнутий
в рамках румунсько-українського співробітництва в галузі оборони, а також
сприятливі перспективи його розвитку з наголосом на підвищенні рівня сумісності шляхом
спільної участі у двосторонніх та багатонаціональних військових навчаннях.

Міністри проаналізували безпекову ситуацію в регіоні та обговорили конкретні
умови співпраці щодо імплементації «натівського» пакету заходів щодо безпеки у
Чорному морі, прийнятого у квітні 2019 року у Вашингтоні. Обидві сторони
висловили зацікавленість в активізації спільних дій з метою забезпечення
стабільного клімату у розширеному Чорноморському регіоні, що має особливе
значення для європейської безпеки.

Міністр оборони Румунії також наголосив на необхідності посилення співпраці
України з НАТО та ЄС, а також порадив використати конкретні інструменти для
партнерів, вітаючи прогрес, досягнутий у процесі підготовки та розвитку
можливостей Збройних сил України. У цьому контексті Ніколає Чуке відзначив високий
рівень співпраці у проєктах, розроблених НАТО та ЄС, особливо щодо практичної
реалізації ініціатив, передбачених у Комплексному пакеті допомоги НАТО для
України.

Згідно з прес-релізом Міністерства оборони України особливу увагу сторони
приділили темі безпеки в Чорноморському регіоні. Андрій Загороднюк наголосив на важливості співробітництва нарівні військово-морських сил та посиленні спільної роботи з партнерами в Східно-Європейському
регіоні з метою забезпечення
стабільності в акваторії Чорного моря. Міністри
«висловили занепокоєння дестабілізаційними діями Російської Федерації в Чорному та Азовському морях, а також
подальшою мілітаризацією окупованого Росією Кримського півострова»,-зазначається
у заяві.

З-поміж інших важливих аспектів, міністри наголосили на необхідності
продовження двостороннього співробітництва, участі військовослужбовців обох
країн у спільних багатонаціональних навчаннях та співпраці в рамках діяльності
багатонаціонального інженерного батальйону «Тиса».

Нагадаємо, що у вересні минулого року,
другий рік поспіль для підвищення рівня сумісності і можливостей в районі
Нижнього Дунаю пройшли двосторонні румунсько-українські навчання «Riverine 2019» за участю підрозділів військово-морських сил ЗСУ,
морської охорони Державної прикордонної служби України, морських сил і
берегової охорони Румунії. А в грудні в Бухаресті українська делегація, на чолі з начальником Генерального штабу – Головнокомандувачем
Збройних Сил України генерал-лейтенантом Русланом Хомчаком взяла участь у
святкових заходах та військовому параді з нагоди Національного дня Румунії, а
також в офіційній церемонії, в ході якої Президент Румунії Клаус Йоганніс
представив особовому складу новопризначеного начальника Генерального Штабу
Оборони Збройних Сил Румунії генерал-лейтенанта Данієля Петреску.

Нещодавня промова президента України Володимира Зеленського викликала шквал обурення в румунському суспільстві. Особливо
гостро на слова українського президента відреагували користувачі соцмереж та
ЗМІ. 23 січня чимало румунських публікацій вийшли
із заголовками про те, що Володимир Зеленський звинуватив Румунію в окупації
Північної Буковини у 1918 році. Проте більшість провідних румунських експертів сходиться на думці, що не варто занадто гостро реагувати на слова українського президента, оскільки промова Зеленського була орієнтована на внутрішню аудиторію, а основний її меседж – необхідність національної єдності у непростий для України час.

Помилка перекладу

У своєму виступі до Дня Соборності України
Володимир Зеленський заявив, серед іншого, що у 1918 році «більшість території
Галичини зайняли польські війська, північну Буковину – румуни, а Закарпаття
відійшло до Чехословаччини». Але в англійському перекладі цієї частини промови
працівники Офісу Президента використали не слово «зайняли» (taken), а
«окупували» (occupied), тобто захоплений військовим шляхом. Це викликало
невдоволення, оскільки Північна Буковина офіційно відійшла до складу Румунії відповідно
до міжнародних договорів Версальської системи післявоєнного облаштування Європи.
Тому слово «окупація» вважається в Румунії недоречним.

Думки румунських політологів

Проте більшість провідних румунських експертів сходиться на
думці, що не варто занадто гостро реагувати на слова українського президента,
оскільки промова Зеленського була орієнтована на внутрішню аудиторію, а
основний її меседж – необхідність національної єдності у непростий для
України час.

Експерт у сфері міжнародних відносин Юліан Кіфу на своїй сторінці у Facebook закликав до
обережності в коментарях: «Я б поставився з особливою обережністю до питання із
заявою українського президента Зеленського. Роз’яснення потрібні, нікому не
зашкодить звернутись до книг з історії – і не болить, повірте мені, навіть якщо
це президент. Але підрив 6-річної реконструкції відносин, початої після 2014
року, в тому числі на передовій на Донбасі, повинен мати сильнішу та більш
раціональну мотивацію», – вважає Юліан Кіфу.

Київ робить помилку, коли дозволяє віднести себе створеною Москвою хвилею
історичного ревізіонізму, а нещодавня заява президента України Володимира
Зеленського вписується в цю парадигму, – вважає директор Інституту політичних
наук та міжнародних відносин Румунської академії Дан Дангачу, який додав, що
Україна може стати на прокладений Росією шлях переписування історії. В коментарі
публікації Universul.net Дан Дунгачу сказав, що Україна такими заявами «допускає історичну помилку»,
тим більше, що ні історія, ні сьогодення не виправдовують таке ставлення до
правильного сусіда, як Румунія. «Я сподіваюсь, що це не стане політикою, а
залишиться лише прикрим непорозумінням», – сказав Дан Дунгачу.

Румунський аналітик з питань безпеки,
колишній радник президента Румунії Юліан Фота радить не роздмухувати ситуацію:
«Не треба грати на руку
Росії перебільшуючи значення заяви. Таку історію викладали у всьому СРСР, це
дійсно обурливо. Це не антирумунська заява, коли у ній згадуються також Чехія
чи Польща. Так консолідується Україна як держава, включно й за допомогою таких
історичних антитез. Це декларація внутрішнього характеру у складний для українського
президента момент. Очевидно, мій заклик не буде почутий, наші ЗМІ не упустять
нагоди знову перетворитися на резонансну скриньку проросійських інтересів.
Інакше ми б не були патріотами! У таких питаннях Румунія, її чиновники або ЗМІ,
повинна проявляти мудрість та розуміння!» – написав Юліан Фота на своїй сторінці
у Facebook

Колишній міністр закордонних справ Крістіан Дяконеску в коментарі
телеканалу B1 наголосив на необхідності подальшого підтримання румунсько-українських
відносин, «які рухаються у напрямку добросусідства» і на посиленні співпраці в
регіоні, оскільки ця зона є максимально складною з точки зору безпеки. «На мою
думку коментарі тут зайві. Це твердження мені здається трохи дивним, принаймні
не натхненним, враховуючи історичний контекст. Ця заява заснована на неправді щодо
трактування певних моментів у минулому, а також, враховуючи безпековий контекст,
в якому зараз перебуває Україна. Українській державі потрібні не суперечливі
питання у відносинах з сусідами, а певний рівень довіри та серйозності. Я
думаю, що в цей момент Київ повинен більш раціонально дивитися на те, як він ставиться
до сусідніх держав, особливо з точки зору серйозних проблем безпеки. Я твердо
переконаний, що Україні потрібні друзі в регіоні, особливо такі, які можуть в
тій чи іншій формі з євроатлантичної точки зору впливати на безпеку в регіоні,
а також в Україні», – сказав ексміністр Крістіан Дяконеску.

Реакція МЗС Румунії та уточнення посла України

І МЗС Румунії продемонструвало зважену реакцію. Державний
секретар румунського зовнішньополітичного відомства Дан Некулеєску, у четвер,
23 січня, під час зустрічі з послом України в Румунії щодо двосторонньої
взаємодії попросив роз’яснити посилання на Румунію у нещодавньому публічному
виступі Президента України Володимира Зеленського, висловивши своє здивування
та наголосивши на необхідності правильного розуміння історії.

Того ж дня Посол України в Румунії Олександр Баньков на
своїй сторінці у Facebook пояснив, що йдеться про неточний переклад слів
президента України.

«Дійсно, мова йде про офіційний переклад, але
він є лише перекладом і не змінює оригінальний текст. Ті, хто хоче, можуть
просто перевірити оригінальне відео», – зазначив Баньков, підкресливши, що на
сайті ОПУ слово, «occupied» вже замінили словом «taken». «Історичний контекст наприкінці
1918 року з розпадом Австро-Угорської імперії та національними рухами в її
колишніх провінціях створив ситуацію, коли ці історичні провінції більше не
мали міжнародно визнаного суверенітету, тому їх поглинання іншими сусідніми
державами не можна вважати «окупацією», – написав посол. «Президент Зеленський торкнувся
відомих історичних подій 1918-1919 років з єдиною метою – продемонструвати необхідність
національної єдності для зміцнення української держави, яка в той історичний
момент втратила шанс на суверенітет і незалежність, але досі продовжує свою
боротьбу проти російської агресії. Тому твердження про те, що президент
Зеленський підтримує агресивний ревізіонізм у путніському стилі є результатом
неправильних тлумачень,» – наголосив український дипломат. «Щиро шкодую про цю
неприємну ситуацію, але зрештою вона є результатом неправильного перекладу та
безпідставних інтерпретацій. Я переконаний, що Румунія та Україна повинні
поглиблювати свою співпрацю задля стабільності та процвітання як наших країн,
так і всього регіону, а краще спілкування та уникнення тлумачень та
безпідставних висновків підтримають наші дипломатичні зусилля,» – додав посол
Олександр Баньков.

Рік, який щойно минув не приніс суттєвих зрушень у відносинах
між Румунією та Україною. Це був рік поглиблення стосунків на рівні експертів та
посилення військової співпраці, поглиблення транскордонних партнерських контактів
і міжкультурної взаємодії. Але на офіційному рівні, на жаль, не було
жодних відчутних зрушень у поглибленні співпраці чи вирішенні проблемних питань двосторонніх відносин.

Співпраця у військові галузі

Першою значущою подією в минулому році
стала зустріч глава оборонних відомств Румунії та Україні в кулуарах зустрічі міністрів
оборони країн-членів НАТО в Брюсселі. Міністри обговорили нинішню стадію
двосторонньої співпраці, її перспективу розвитку та поточну ситуацію безпеки в
Чорноморському регіоні. Сторони узгодили спільні дії для забезпечення безпеки в Чорному морі
та домовились про укладання додаткових угод, які сприятимуть розвитку
двостороннього співробітництва, зокрема у військово-технічній галузі. А вже у вересні близько 300 військових моряків з України та
Румунії взяли участь у двосторонніх військових навчаннях Riverine-2019, які пройшли
на Дунаї, між Ізмаїлом (Україна) та Тульчею (Румунія). Військові навчання за
участі Румунії та України, які в цьому році пройшли вже вдруге, мають на меті
зміцнити румунсько-українську транскордонну співпрацю у військово-морській
галузі на річці Дунай. За даними Генерального штабу Військово-морських сил
Румунії, в останні роки співробітництво між румунськими та українськими
військовими флотами зазнало стрімкого розвитку шляхом проведення спільних
навчань, а також шляхом розвитку освітніх партнерств. 30 листопада – 1 грудня 2019 року відбувся офіційний
візит делегації Збройних Сил України на чолі з начальником Генерального штабу -
Головнокомандувачем Збройних Сил України генерал-лейтенантом Русланом Хомчаком
до Румунії. У Бухаресті Руслан Хомчак зустрівся з Міністром оборони Румунії
Ніколаєм Чуке та з начальником Генерального
Штабу Оборони Збройних Сил Румунії генерал-лейтенантом Даніелєм Петреску. Під
час офіційних зустрічей були обговорені актуальні питання продовження
стратегічного діалогу щодо безпекової ситуації в Чорноморському регіоні, обміну
досвідом з реформування й розвитку збройних сил та визначено пріоритетні
напрямки військового співробітництва двох країн. 1 грудня 2019 року в Бухаресті
українська делегація взяла участь у святкових заходах та військовому параді з
нагоди Національного дня Румунії, а також в офіційній церемонії, в ході якої
Президент Румунії Клаус Йоганніс представив особовому складу новопризначеного
начальника Генерального Штабу Оборони Збройних Сил Румунії генерал-лейтенанта
Данієля Петреску. Візит до Румунії став першим візитом начальника Генерального
штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України генерал-лейтенанта Руслана
Хомчака за кордон на двосторонньому рівні.

І-й Форум громадянського суспільства
Румунії та України

Тед в лютому відбувся І-ий Форум громадянського суспільства Румунії та України, що пройшов в Яссах та
Бухаресті під гаслом «Сприйняття гібридних загроз та інформаційної війни в
Румунії та Україні. Як вирівняти спільні інтереси та варіанти?». Захід був проведений
румунською Асоціацією експертів з питань світової безпеки та глобальних справ у
співпраці з громадянською організацією «Українська призма». Румунські та
українські аналітики обмінялися думками та досвідом, а також започаткували
діалог на експертному рівні, спрямований на вироблення спільного підходу до
різних питань та сприяння досягненню цілей, що відповідають інтересам двох
сусідніх країн. Учасники також обговорили такі теми як: спільні гібридні
загрози, стратегія двосторонніх відносин, вибори під час гібридної війни, якими
будуть надалі стосунки Румунія-Україна-Молдова тощо. У рамках цього проекту експерти
домовились розробити комплекс рекомендацій та рішень для заохочення переходу до
нового етапу двостороннього діалогу між Бухарестом та Києвом, в якому
стереотипи вже не впливають на його характер. Після Форуму група відомих
експертів (двоє з Румунії та двоє з України) підготувала два вичерпні оціночні
звіти, які також містять ряд рекомендацій щодо налагодження між двома країнами
більш відповідального діалогу. У своєму аналітичному звіті
«Румунсько-український двосторонній порядок денний: дорожня карта у сфері
безпеки й оборони та щодо економічного співробітництва» експерти Клаудіу
Деджерату та Леонела Лека запропонували
поміркувати над головними викликами румунсько-українських відносин, а також над
перевагами тіснішого двостороннього діалогу між Бухарестом та Києвом.

«Книга Добра» у Румунії

Теж наприкінці лютого на запрошення
Кронпринцеси Румунії Маргарети, Бухарест відвідала українська делегація,
що складалася з 80 юних українців, дітей з сімей учасників АТО, обдарованих
хлопців і дівчат з різних регіонів України. Прибули вони до румунської столиці,
щоб передати Берегині Румунської Корони, Кронпринцесі Маргареті для зберігання
в Королівському музеї, унікальний примірник «Книги Добра», що включає в себе
розповіді та малюнки про добро, доброту та благодійність від дітей з усіх
областей України. «Книга Добра» відтепер зберігатиметься і в Румунії. До цього
часу вона була передана бібліотекам Ватикану, Туреччини, Литви, Латвії, Естонії
та України.

Румунсько-українські круглі столи у
Констанці та Бухаресті

20 травня у місті Констанца відбувся
румунсько-український круглий стіл на тему «Безпекові загрози в Чорноморському
регіоні. Обличчя Евксінського понтусу в посткримській геополітичній парадигмі»,
а 21 травня у Бухаресті – на тему «Гібридна агресія, як нова форма зовнішньої
політики: 5 років досвіду міжнародної протидії окупації українських територій
Російською Федерацією» за участі експертів провідних науково-аналітичних та
експертних центрів двох сусідніх країн. Серед учасників обох заходів були
українські та румунські експерти, зокрема Євген Магда, Сергій Гакман, Сергій
Федуняк, Маріан Зідару, Васіле Сіміляну, Дорін Попеску, Олександр Руснак,
дипломати, військові, активісти, представники ЗМІ тощо. У Констанці та
Бухаресті відбулася й презентація книги про Іловайську трагедію колишнього
морського піхотинця, добровольця батальйону «Дніпро-1» Романа Зіненка, котрий
пережив Іловайськ і зібрав свідчення очевидців про військові злочини Росії на
території України.

Румунія – почесний гість «Місяць
Авторських Читань – 2019» у Львові

Улітку цього року Румунія вперше стала країною-почесною
гостею найбільшого літературного фестивалю Центральної Європи «Місяць
Авторських Читань – 2019». З 5 липня до 4 серпня мешканці Львова та гості міста мали можливість ознайомитися з творчістю понад тридцятьох сучасних румунських письменників, твори яких добре відомі не лише в Румунії, а й далеко за межами країни. Любителі
літератури мали змогу не просто познайомитися з творами низки знакових румунських
письменників, а й зустрітися з ними і насолодитися читанням творів разом з їх
авторами. Румунія упродовж останніх років була почесним гостем на найвідоміших
світових літературних та книжкових фестивалях, що є свідченням визнання
румунської сучасної літератури на світовому рівні. Розмови з сучасними
літераторами Румунії дозволили українським любителям літератури не лише
ознайомитися з їхньою творчістю, а й дізнатися цікаві речі про румунське
суспільство загалом.

Зустріч двох президентів

Найважливішою подією року у двосторонніх
відносинах Румунії з Україною стала зустріч двох президентів на полях 74-ої
Генеральної асамблеї ООН в Нью-Йорку. Глави держав обговорили актуальні питання
двостороннього співробітництва між Румунією та Україною та перспективи розвитку
політичного діалогу на найвищому рівні. Президент Клаус Йоганніс висловив
готовність до поглиблення співпраці між Румунією та Україною, наголосивши на
необхідності пошуку рішень проблем, що стоять на порядку денному. Глава
Румунської держави підтвердив постійну підтримку, яку Румунія надає Україні на
шляху зближення з ЄС, а також підтримку суверенітету і територіальної
цілісності України. Клаус Йоганніс підкреслив послідовну підтримку Румунією
політичного діалогу та глибокої практичної співпраці між Північноатлантичним
альянсом та Україною, на прикладі здійснення першого етапу Трастового фонду
НАТО із забезпечення кіберзахисту України, в якому Румунія є лідерською
країною. Президенти Румунії та України зійшлися на необхідності посилити діалог
з питань регіональної безпеки та обмінялися думками щодо напрямів врегулювання
конфлікту на сході України. Глави двох сусідніх держав також обговорили питання
енергетичної безпеки, заявивши про опозицію обох країн проекту «Північний
потік-2». У цьому контексті президент Клаус Йоганніс згадав про зусилля,
докладені Румунським головуванням в Раді ЄС щодо успішного внесення змін до
Європейської директиви у цій галузі. Так само була обговорена важливість
посилення економічних відносин між двома країнами, а президент Володимир
Зеленський закликав румунських інвесторів вкладати кошти в Україну. Клаус
Йоганніс наголосив на необхідності відповідного вирішення, шляхом пошуку чітких
функціональних рішень, проблем, спричинених Законом України «Про освіту»,
прийнятим у вересні 2017 року, який негативно вплинув на права осіб, які
належать до румунської меншини, щодо забезпечення освіти рідною мовою, з тим,
щоб рівень і якість освіти румунською мовою не зазнали обмежень. Президент
Румунії згадав у цьому контексті значні зусилля, які докладає румунська держава
для забезпечення найкращих умов для осіб, які належать до національних меншин
Румунії, в тому числі й української, у результаті чого румунська модель у цій
галузі високо цінується на міжнародному та європейському рівнях. Володимир
Зеленський зазначив, що розуміє занепокоєння румунської сторони та надав
запевнення, що Київ працюватиме над вирішенням проблем, утворених прийняттям
закону про освіту, з тим, щоб права осіб, які належать до румунської меншини,
навчатися рідною мовою не зазнали змін. Глава Української держави подякував
Клаусу Йоганнісу за незмінну підтримку Румунії суверенітету і територіальної цілісності
України. Наприкінці президент Володимир Зеленський запросив Клауса Йоганніса
відвідати Україну найближчим часом.

Дні українського кіно в Бухаресті

На початку листопада у Бухаресті уперше
пройшли Дні українського кіно. У програмі показів були представлені три
сучасних, найновіших українських повнометражних фільми, зокрема картина Романа
Бровка «Заборонений», яка оповідає історію життя та загадкову смерть відомого
поета-шістдесятника, правозахисника, Героя України – Василя Стуса та його
боротьбу із радянською системою, стрічка Ярослава Лодигіна «Дике поле» -
екранізація роману культового українського письменника Сергія Жадана і музична
комедія «Шляхетні волоцюги» режисера Олександра Березаня, а також
короткометражні фільми альманаху «Все починається в Києві» та ще одна стрічка – класика українського
кіно – «Білий птах з чорною ознакою». Члени української делегації провели
зустріч з Генеральним директором Національного центру кінематографу Румунії
Анкою Мітран, під час якої було обговорене питання подальшого співробітництва з
метою продовження ініційованого у цьому році кінофестивалю – Дні українського
кіно в Бухаресті та можливого проведення Днів румунського кіно у Києві. Окремим
аспектом зустрічі був обмін досвідом щодо державної підтримки кіноіндустрії в
Румунії та Україні у контексті останніх змін в українському законодавстві.

Нещодавно у Києві відбулася зустріч ромських театральних організацій з Австрії, Румунії, Угорщини та України, під час якої були обговорені деталі майбутньої співпраці в рамках проєкту «Європейський ромський театр – сучасна культурна спадщина формує наше
майбутнє». Він здійснюватиметься упродовж 3 років переважно за фінансової
підтримки Європейського Союзу через програму «Креативна Європа». У проєкті візьмуть участь ромські театри з
України, Угорщини, Румунії, Австрії, а
також з Німеччини та Іспанії.

Таким чином у Києві зустрілися, щоб обговорити деталі майбутньої співпраці представники
незалежних театральних колективів з Румунії, Угорщини та Австрії, а також єдиного
в Україні державного циганського професійного театру. Йдеться, зокрема про
Угорський незалежний театр/Асоціація «Жінки заради майбутнього», керівники
проєкту: режисер і драматург Родріго Балог та менеджер з питань культури Мартон
Іллз, Асоціація транскультурних комунікацій Романо Свато з Австрії, який
представили актриса, активістка і драматург Сімоніда Селімович та Александр
Селімович (відповідальний із матеріально-технічного забезпечення), Національно-культурне
об’єднання «Амала» в особі драматурга і театрального режисера Ігоря Крикунова з
України та Асоціація з питань просування сучасного мистецтва в Румунії АРТХАБ,
яку в Києві представили актор і драматург Алекс Фіфя та менеджер з питань
культури Нона Шербенеску.

Робоча зустріч тривала протягом трьох днів з 12 по 15 грудня, упродовж
яких учасники зосередилася на
презентації концепції та бачення ініціаторів проєкту Європейського ромського
театру, що припускає створення мережі професіональних колективів ромського
театру по всій Європі.

Основна мета проєкту – створити мережу ромських театрів, показати свої
вистави у різних країнах та охопити нову аудиторію і розвинути власний
потенціал за допомогою семінарів та наставницьких процесів для підвищення
ефективності та охоплення більшої кількості людей. Артисти та колективи спільно
розроблять стратегію Європейської мережі театрів ромів, яка забезпечить розвиток
партнерських відносин між ромськими театрами в Європі та популяризації
ромського театру як невід’ємної складової європейської культурної спадщини. Усі
роботи будуть доступні різними мовами та записані на відео.

Проєкт стартує вже у січні 2020 року і передбачає проведення театрального
фестивалю «Ромські герої» восени наступного року в Угорщині та низки семінарів у Відні, Києві та
Бухаресті, створення спільного архіву європейського ромського театру та
публікацію трьох номерів журналу Європейського ромського театру, а також
постановку чотирьох вистав ромського театру і проведення вісьмох вистав у
країнах-учасницях. Присутні представили діяльність
кожної організації та обговорили конкретні пропозиції щодо створення мережі
європейських ромських театрів тощо.

Крім цього австрійським, угорським та
румунським гостям показали найсильнішу роботу колективу українського театру -
виставу «Вожак», яка буде показана в Європі в рамках цього проєкту. Вистава
розповідає про жахи голокосту ромів під час Другої світової війни. Даний захід стане новим етапом розвитку ромських культурних акцій в різних
країнах Європи та сприятиме залученню до участі в українському фестивалі «Амала»
не лише творчих колективів та виконавців, але й професійних ромських
театральних митців Європи та представників сучасного театрального менеджменту.