Category: Зелена Планета

Щороку в Європейському Союзі виробляється приблизно 2,2 мільярда тонн відходів. Тому законодавство у сфері поводження з відходами постійно оновлюється, щоб сприяти радикальному переходу до більш сталої моделі, відомої як циркулярна економіка.

Зазвичай, коли ми говоримо про циркулярну економіку, ми думаємо про відходи, але це набагато більше, пояснює Ліліана Некіта, директорка Федерації асоціацій міжмуніципального розвитку з питань поводження з відходами: «Правда, що відходи є видимими, і саме з ними, можливо, можна поводитися більшою мірою, щоб вписатися в цю циркулярну економіку, але циркулярна економіка означає, що ресурси залишаються в кругообігу якомога довше. Ми говоримо про тверді ресурси, і тут на думку спадають відходи, але ми також говоримо про воду, землю. У лінійній моделі господарювання ми звикли видобувати ресурси, виробляти товари, потім споживати їх, а потім викидати те, що нам більше не потрібно. По суті, ми забирали ресурси з природи, які потім займають земельні ділянки і водночас створюють екологічні проблеми, насамперед забруднення».

Циркулярна економіка була натхненна природою, продовжує Ліліана Некіта, директорка Федерації асоціацій міжмуніципального розвитку у сфері поводження з відходами: «В принципі, культура стародавніх цивілізацій мала на увазі саме це. Вони жили в гармонії з природою, а в нашому суспільстві набагато пізніше, в 60-70-х роках, з’явилися перші занепокоєння про навколишнє середовище, про виснаження ресурсів, тому перші нормативні акти ЄС щодо відходів з’явилися в 60-70-х роках. Лише пізніше, близько 2000 року, було запроваджено принцип, згідно з яким ми зосереджуємося на дизайні продукту, щоб від етапу проектування та створення прототипу створювати товари, які можна повторно використовувати та переробляти. Десять років потому Фонд Ellen MacArthur визначив циркулярну економіку як систему, що базується на трьох принципах. По суті, так чи інакше народилася ця концепція циркулярної економіки, яку просуває ця пані та створений нею фонд. Вона, будучи моряком, напевно, під час подорожей морями та океанами, гостріше відчула, який вплив мають відходи, переважно пластикові, але й інші, на біорізноманіття та природу загалом».

Фонд Ellen MacArthur визначає циркулярну економіку як систему, в якій товари ніколи не стають відходами, а природа на практиці регенерує сама себе. Дуже важливими є принципи, які беруться до уваги на етапі проектування: «Йдеться про еко-дизайн, про те, щоб продукти і матеріали були в циклі, незалежно від того, чи ми говоримо про технічний цикл, чи про біологічний цикл, коли ми говоримо про біовідходи або біоресурси, і, в основному, зберігаємо свою внутрішню цінність». Що насправді має на меті цей план дій з розвитку циркулярної економіки? Перш за все, забезпечити перехід європейського бізнесу, очевидно, і громадян Європейського Союзу, до економіки, в якій ресурси використовуються на засадах сталого розвитку. Не всі ресурси, якими ми сьогодні користуємося в Європі, походять з Європи. Деякі з них походять з дуже далеких країн, інші ресурси нам недоступні з різних причин, або деякі ресурси є недостатніми. Тому одним із рішень для забезпечення нашої незалежності і, зрештою, нашої спадкоємності, є те, що дуже важливо, щоб ми зберігали ці ресурси тут, управляли ними тут і використовували їх тут. В основному, плани, які є допоміжними до цього плану дій, спрямовані на максимальне використання сировини та сприяння енергозбереженню і, водночас, зменшення викидів парникових газів, які впливають на зміну клімату».

Отже, ми говоримо про підхід, який радикально відрізняється від традиційної економічної моделі «використовуй-виробляй-споживай-викидай». Ця традиційна модель базується на великій кількості дешевих і легкодоступних матеріалів та енергії. З точки зору енергозбереження, зараз відбуваються всілякі акції зі збереження енергії, а також зростає інтерес до зеленої енергетики, енергії з відновлюваних джерел, пояснює Ліліана Некіта, директорка Федерації асоціацій міжмуніципального розвитку з питань поводження з відходами: «План дій з розвитку циркулярної економіки просто підтримує трансформацію економіки, використовуючи всі доступні інструменти для розвитку нових бізнес-можливостей і водночас підвищення конкурентоспроможності. Зрозуміло, що коли ви ставите за мету інтегрувати екологічні витрати у власне виробництво або в ціну вашої продукції, це впливає на конкурентоспроможність, особливо якщо порівнювати з іншими економіками, які цього не роблять. Але циркулярна економіка створює нові робочі місця в секторах, які зростають, у нових галузях, у зеленій енергетиці, у відновлюваній енергетиці. Вона також зберігає ті дорогоцінні ресурси, які знаходяться або дуже далеко від Європи, або дуже важкодоступні, насамперед тому, що вони в дуже малих кількостях. Взагалі, зараз у публічному просторі все більше говорять про критичну сировину. І саме на цю критичну сировину ми звертаємо особливу увагу, тому що вона йде на виробництво товарів, без деяких з яких ми не можемо обійтися або нам буде дуже важко обійтися. Це вимагає, зрештою, більш правильного та організованого управління цією сировиною, яка походить з цінних та дефіцитних джерел. Очевидно, що зменшення впливу на навколишнє середовище може здатися побічним ефектом, але насправді це одна з цілей циркулярної економіки».

Останнім кроком Європейської Комісії є пропозиція нових загальноєвропейських правил щодо пакування. Пропозиції спрямовані на покращення дизайну упаковки та чіткого маркування з метою сприяння повторному використанню та переробці. Вони також закликають до переходу на біологічно чисті, біорозкладні та компостовані пластмаси.

На тлі прискорення кліматичних змін літо 2024 року принесло новий набір тривожних глобальних і регіональних рекордів, що підкреслюють значний вплив глобального потепління на навколишнє середовище і суспільство. Більше того, в Румунії за останні сім десятиліть спостерігається посилення цього процесу і з’явилося явище «міського острова тепла». Після колективної наукової роботи групи з 11 авторів був опублікований звіт, в якому детально проаналізовано всі зміни клімату та їх наслідки в Румунії.

Згідно з доповіддю «Стан клімату. Румунія, 2024», між 1950 і 2023 роками тривалість і частота спеки значно зросла, причому в більшості регіонів було зафіксовано перевищення на 10-15 днів, а на південному заході і сході країни – на 25-30 днів. Прогнозується, що ця тенденція збережеться до кінця століття, впливаючи на здоров’я населення та економіку. Окрім хвиль спеки, посуха є ще одним серйозним викликом для Румунії. Площі, що страждають від помірних, сильних та екстремальних посух, збільшилися, з піками у 2018-2020 та 2021-2023 роках.

Посуха 2018-2021 років була найтривалішою за всю історію спостережень і мала руйнівний вплив на сільське господарство та продовольчу безпеку. Тенденція до аридизації продовжується, глибоко впливаючи на екосистеми та сільськогосподарське виробництво. Інші екстремальні погодні явища, такі як сильні шторми, також почастішали. У період з 1940 по 2023 рік спостерігалося збільшення сприятливих умов для таких явищ, особливо на сході та півночі країни. Прогнози на 2025-2050 роки та кінець століття вказують на посилення цих явищ, що матиме негативний вплив на сільське господарство та інфраструктуру.

Богдан Антонеску, один з авторів звіту, є дослідником в галузі метеорології та кліматології, викладачем Фізичного факультету Бухарестського університету та науковим співробітником Національного науково-дослідного інституту фізики Землі, який спеціалізується на вивченні сильних штормів та екстремальних погодних явищ в контексті зміни клімату. Його внесок включає розробку першої кліматології торнадо в Румунії та детальної кліматології торнадо в Європі.

«На жаль, звіт показує, що ми матимемо все більше таких наслідків. Це тому, що середня глобальна температура продовжує зростати. Європа теплішає більше, ніж інші регіони і ми відчуватимемо вплив цих кліматичних змін все більше і більше. Ми матимемо більше хвиль тепла, більш тривалих та інтенсивних. Кращим прикладом є те, що сталося цього року в Румунії, коли ми мали дуже сильну спеку. Тоді наслідки відчує безпосередньо населення міста. Це тому, що в містах існує так званий «міський острів тепла». Через те, що є бетонні, асфальтовані поверхні в містах, що випромінюють більше тепла, ніж у сусідній сільській місцевості. Тож будь-яка теплова хвиля, що насувається на місто, посилюється самим містом. Звідси – наслідки для здоров’я, економічні наслідки, але загалом теплові хвилі матимуть ще більші наслідки, адже ми говоримо про теплові хвилі, які накладатимуться на посухи, а отже, впливатимуть на сільське господарство. Тож протягом наступних кількох років ситуація продовжуватиме розвиватися в цьому напрямку. Більше хвиль спеки, більше посушливих періодів, на жаль, і більше штормів в Румунії, ніж ми бачили досі.»

І в минулому були періоди сильних посух і надмірної спеки, але зараз вони поєднуються з більшою кількістю парникових газів в атмосфері, що означає підвищення середньої глобальної температури. Таким чином, природна мінливість, тобто явища, які раніше відбувалися природним чином, тепер посилюються. Частота виникнення, тривалість і, перш за все, інтенсивність явищ змінюються, – пояснює дослідник Богдан Антонеску.

«Наприклад, посилення штормів, на кшталт шторму Борис, який спричинив опади в Центральній Європі. Цей шторм був детально проаналізований і кількість опадів була б на 20% меншою, якби не ці кліматичні зміни. А льодовики – це критична точка в кліматичній системі. Після того, як вони розтануть, вони не зможуть відновлюватися. Ми фактично говоримо про те, що льодовики зникнуть, а це означає підвищення рівня моря і затоплення прибережних територій. Це вплине в першу чергу на водні екосистеми, а також на прибережні споруди. На жаль, це саме той напрямок, але льодовики будуть танути протягом дуже тривалого періоду. Навіть якщо вони досягнуть критичної точки, як, наприклад, льодовики Гренландії, процес танення триватиме довгий час, мова не йде про кілька років.

Ще одна критична точка – корали. Підвищення температури в океанах сильно впливає на корали. Вони швидко опинилися у критичному положенні. Але для інших явищ мова йде про десятиліття, якщо не сотні років. На жаль, технологічні рішення ще тільки з’являються. Наприклад, вилучати вуглекислий газ з атмосфери. Але що ми можемо зробити, так це вплинути на причину, тобто спробувати зменшити викиди парникових газів, щоб не продовжувати змінювати кліматичну систему. Зміна вже відбулася і звідси є лише рішення, як пристосуватися до хвиль спеки, до періодів посухи. Наприклад, у сільському господарстві, це використання  інших видів рослин, які легше адаптуються до періодів посухи, нам потрібно діяти, щоб скоротити викиди парникових газів у великих масштабах, а не регіонально.»

Автори звіту «Стан клімату. Румунія, 2024» показують, що на національному рівні впроваджуються заходи з енергоефективності та просування відновлюваних джерел енергії, але відсутність національного кліматичного законодавства та погана імплементація підкреслюють необхідність комплексного бачення. Енергетичний сектор відіграє центральну роль у цьому переході. Хоча викопні види палива домінують, існують плани щодо збільшення потужностей відновлюваних джерел енергії та атомної енергетики до 2050 року. Електрифікація економіки та розвиток інфраструктури зберігання енергії також є ключовими для досягнення кліматичної нейтральності.

З іншого боку, громадська думка є неоднозначною. Хоча зміна клімату визнається як проблема, лише 4% румунів вважають її національним пріоритетом, при цьому домінують економічні проблеми. Усвідомлення впливу на сільське господарство, воду, економіку та здоров’я ще не перетворилося на потужний попит на кліматичні дії.

Війна Росії в Україні призвела до споживання мільярдів літрів пального для військової техніки, спалення майже мільйона гектарів полів і лісів, підриву сотень об’єктів нафтогазової інфраструктури, а також використання величезної кількості сталі та цементу для укріплення сотень кілометрів лінії фронту. Згідно з найповнішим на сьогодні дослідженням такого роду, викиди під час дворічного російського вторгнення в Україну склали близько 175 мільйонів тонн вуглекислого газу.

Ці викиди еквівалентні річному використанню 90 мільйонів автомобілів. Загалом, конфлікт завдає чистої шкоди клімату, оскільки скорочення викидів через ослаблення української економіки було більш ніж компенсовано викидами, спричиненими конфліктом, переміщенням людей і виробництва в інші країни та збільшенням світових військових витрат, зазначають автори звіту IGGAW (Ініціатива з обліку парникових газів у воєнний час).

Дослідник Влад Замфіра підсумовує результати дослідження на сайті румунської організації Infoclima і пояснює їх: “Пожежі, атаки на енергетичну інфраструктуру, тисячі кілометрів, які облетіла авіація, – все це має ціну для клімату. Мільярди спалених літрів палива, теперішня і майбутня потреба в горах свіжої сталі і бетону для укріплень по обидва боки лінії фронту, а також процес відновлення України, сотні ударів по енергетичних системах – все це малює похмуру кліматичну картину, яка може призвести до того, що Росія понесе відповідальність за мільярди євро збитків. Окрім руйнівного впливу на соціальну та економічну інфраструктуру і пов’язаних з цим людських жертв, війни та надмірна мілітаризація є основним джерелом забруднення. Через навмисне чи ненавмисне знищення природних ресурсів – лісів, вододілів – глобальна військова машина є одним з найбільших забруднювачів у світі. Які основні джерела викидів від війни в Україні? Супутникові знімки показують, що близько 27 000 пожеж випалили майже мільйон гектарів землі. Майже три чверті з них припадає на прифронтові території, де інфраструктура управління пожежами майже покинута, а умови для реагування майже неможливі. Але по всій країні спостерігаються пожежі більшої інтенсивності, оскільки лісівники, пожежні команди та обладнання були мобілізовані або переведені до міст, що сповільнило час реагування. Енергетична інфраструктура стала мішенню з серйозними кліматичними наслідками. У перші тижні війни Росія завдала потужних ударів по українських родовищах викопного палива, але кліматична ціна цих ударів затьмарюється руйнуванням трубопроводів “Північного потоку”, що призвело до тижневого підводного виверження метану, яке мало руйнівний кліматичний вплив. Вважається, що внаслідок багатомісячної неконтрольованої пожежі на буровій платформі в Чорному морі згоріло понад 150 мільйонів кубометрів природного газу”.

Один з незвичайних наслідків був спричинений найпотужнішим парниковим газом – гексафторидом сірки (SF6), який під час конфлікту вивільнився у незвично великій кількості. Використовуваний для ізоляції електричних вимикачів, він має потенціал потепління майже в 23 тисячі разів більший, ніж вуглекислий газ. Вважається, що близько 40 тонн SF6, що еквівалентно приблизно одному мільйону тонн CO2, витекло в атмосферу після того, як понад тисяча російських ударів пошкодили близько половини високовольтних електромереж України.

З іншого боку, обмеження або обережність значною мірою очистили небо над 18 мільйонами квадратних кілометрів України і Росії, додавши години до подорожей між Європою та Азією, які витрачають додаткове паливо. За межами України, російське вторгнення спричинило різке зростання військових витрат, особливо в Європі, що підвищило попит на вибухівку, сталь та інші високовуглецеві матеріали. У 2023 році загальні світові військові витрати сягнули 2.400 млрд доларів США, що на 6,8% більше в реальному вираженні, ніж у 2022 році, і є найстрімкішим річним зростанням з 2009 року.

Крім виробництва, до викидів призводять також поставки важкого озброєння на великі відстані, повідомляє Infoclima. У звіті підраховано, що якби ми зараз вели мирні переговори, Російська Федерація була б змушена сплатити 32 мільярди доларів на відновлення клімату за перші 24 місяці війни, згідно з методологією визначення вартості за тонну викинутого вуглецю. “Росія завдає шкоди Україні, а також нашому клімату. Цей конфлікт є значним і буде відчутним у глобальному масштабі через викиди вуглецю.

Російська Федерація повинна заплатити за це – борг, який вона має перед Україною та країнами глобального півдня, які найбільше постраждають від кліматичної шкоди”, – каже Леннард де Клерк, провідний автор IGGAW. Загальний обсяг викидів можна було б різко скоротити, якби війна закінчилася швидко.

Шум стає все більшим викликом для сучасного суспільства і може спричинити серйозні проблеми зі здоров’ям, зокрема, з серцем та системою кровообігу, що спричинені довготривалим фізіологічним та емоційним впливом, а також погіршенням якості сну. Шум, як відомо, дратує, тривожить і викликає стрес. Мало хто може пристосуватися до шумного середовища, а у великих містах житло в тихих районах важко знайти і часто воно коштує дорожче.

Але хто ж створює цей шум: насамперед транспорт – автомобільний, залізничний і повітряний. В автомобілях шумове забруднення походить від шин, що взаємодіють з дорогою під час прискорення або уповільнення. Потім – шум двигуна і звук тертя повітря, залежно від того, наскільки аеродинамічним є автомобіль. Аналогічна ситуація з потягами, а з літаками основна проблема виникає під час зльоту та посадки.

Іншими джерелами шуму є промислові шуми, переважно від різних установок. Будівельний сектор також є важливим, хоча і тимчасовим, джерелом шумового забруднення. У свою чергу, швидкість і напрямок вітру, а також температура повітря можуть змінювати траєкторію звукових хвиль, а отже, впливати на їх поширення набагато далі від початкового джерела.

Після транспорту та промисловості, індивідуальна діяльність людини також має сильний шумовий вплив, каже Алекс Лукіян – лідер спільноти на платформі моніторингу шуму (pulse.eco). На цій посаді він керує та розвиває інформаційну платформу для Румунії, залучаючи членів спільноти до збору та обміну екологічними даними. Майже кожна дія сучасного суспільства спричиняє шумове забруднення, від косіння газону, автоматичного поливу квітів до миття автомобіля.

Так само як і все, що створює комфорт – компресори кондиціонерів, центральне опалення. Або побутові прилади – пральні машини, сушарки, пилососи, холодильники. Двигуни човнів, гідроциклів та інших морських транспортних засобів можуть створювати шум у водному середовищі, впливаючи на водну дику природу та спільноти, що мешкають на прибережжі. Крім того, ми також забруднюємо навколишнє середовище шумом через розваги – концерти, фестивалі, нічні клуби та інші соціальні заходи. Або через спортивні заходи: стадіони та арени можуть видавати гучні звуки під час матчів, заважаючи навколишнім громадам.

У Румунії, як зазначає Алекс Лукіян у його онлайновій статті, майже 4 мільйони людей піддаються впливу високого рівня шуму від дорожнього руху вдень і майже 3 мільйони – вночі. Майже 150 000 людей піддаються впливу високого рівня шуму від залізничного руху вдень і 133 000 вночі. Близько 20 000 румунів страждають від впливу гучного шуму від повітряного руху, як вдень, так і вночі.

Румунія має найгірші показники серед європейських країн, коли йдеться про промислове шумове забруднення, незважаючи на занепад цього сектору економіки. Але рівень шуму зростає в усьому світі, і це впливає на наше здоров’я. Шум можна визначити як безладну комбінацію звуків різної частоти та інтенсивності, що передаються механічними коливаннями в навколишньому середовищі, які створюють дискомфорт, втомлюють і викликають неприємні відчуття. Вимірюється в децибелах, а значення 80 – це поріг, вище якого інтенсивність звуку стає шкідливою. Надмірний вплив гучного шуму, особливо протягом тривалого часу, може призвести до пошкодження барабанної перетинки або навіть до глухоти.

За оцінками, тривалий вплив навколишнього шуму спричиняє 12 000 передчасних смертей і сприяє 48 000 нових випадків ішемічної хвороби серця на рік у Європі. Понад 22 мільйони людей страждають від високого рівня хронічного стресу, а 6,5 мільйонів людей страждають від хронічних сильних розладів сну. Однак цілком ймовірно, що ці наслідки для здоров’я недооцінені, а реальність набагато гірша. Шумове забруднення впливає не лише на нас, але й на дику природу. Антропогенний шум викликає низку фізіологічних і поведінкових реакцій у наземних і морських тварин, які можуть призвести до зниження репродуктивного успіху, підвищення ризику смертності та міграції, що призводить до скорочення популяції.

Деякі рішення для зниження рівня шуму в містах: звукопоглинаючий асфальт, пішохідні вулиці, велосипедні доріжки, електромобілі. На залізниці – використання безшумних вантажних поїздів, повна заборона на використання вагонів, які не відповідають європейським нормам, встановлення безшумних гальм у пасажирських поїздах. В авіаперевезеннях – зміна розкладу та маршрутів польотів. На закінчення – зниження рівня шуму є важливою частиною “зеленого переходу” до більш сталого способу життя.

Румунія
має всі ресурси – ліси, деревину, переробні потужності, спеціалістів та школи -
щоб приєднатися до країн, які роблять важливі кроки для скорочення викидів
вуглецю в будівельному секторі. Твердження належить
Асоціації румунських лісівників (ASFOR), яка в прес-релізі пояснює, як застосування деревини в будівництві може сприяти
досягненню амбітних кліматичних цілей Європейського Союзу, а саме збалансувати кількість викидів
парникових газів в атмосферу до
2050 року та згодом скоротити їх до нуля.

Відповідно
до Плану дій циркулярної економіки на 2020 рік,
будівництво відповідає за понад 35% загального обсягу відходів і за 12% загального обсягу викидів у Європейському
Союзі. А будівельні вироби
з деревини можуть допомогти перетворити цей сектор
із джерела викидів у поглинач вуглеці. За словами румунських лісівників із посиланням
на джерела громади,
просування виробів, що зберігають вуглецю повністю відповідає принципу
технологічної нейтральності. У чому полягає цей механізм
пояснює
голова Асоціації румунських лісівників Чіпріан Муске: «Будівельний сектор є
одним із секторів, які мають досить високий внесок з точки зору викидів діокису вуглецю в
атмосферу через матеріали, які використовуються. На
європейському рівні впроваджено ряд заходів для поглинання та зберігання вуглеці.Ми, як
в Румунії, так і в Європейському Союзі, маємо в своєму розпорядженні ресурс,
який може нам допомогти і який може активно брати участь у досягненні цих
цілей. А цей ресурс є ліс! Фактично, ліс діє як поглинач вуглеці, що зберігається в
деревині, а після обробки та
перетворення деревини на будівельні матеріали, вони у свою чергу зберігають вуглецю протягом багато часу. Отож, в основному, використовуючи деревину в
будівництві, ми зможемо досягти вуглецевого нейтралітету, що ми поставили собі за мету у якості члена ЄС та цілі, які Європа
поставила собі за мету досягти до
2030 року. Завжди повинен бути справедливий баланс соціальної, економічної та екологічної сфер. Тобто ми
повинні мати на увазі заготівлю деревини, принаймні в Румунії, тому що
Румунія є однією з небагатьох європейських країн, яка заготовляє деревину за
10-річними програмами. Ми забираємо тільки річний приріст лісу, тому ми не збираємо більше, ніж може дати ліс.»

На
підтвердження вищесказаного
румунські лісівники також нагадують, що минулого місяця Комітет Європейського
парламенту з питань навколишнього середовища, громадського здоров’я та безпеки
харчових продуктів (ENVI) оприлюднив проєкт
звіту «Нова європейська стратегія для 2030
року – стале управління лісами в Європі». У документі йдеться про
«прийняття цілісного підходу, який враховує багатофункціональність лісів,
включаючи зберігання вуглеці в
лісовій біомасі та матеріалів з дерева» та «створення
нормативно-правової бази,
яка б визнавала менший
вуглецевий слід лісової продукції порівняно з альтернативними матеріалами.» У
цьому ж контексті румунські лісівники звертають увагу на власний документ під
назвою «Зелена Румунія з 10 кроків», який містить
розділ про дерев’яні будинки. Він закликає державну владу будувати пасивні
дерев’яні будинки та використовувати не менше 10% деревини для всіх будівель,
зроблених за державні кошти. Водночас
у рамках програми «Дерев’яний дім» лісівники закликають фінансово підтримувати фізичних осіб у споруді будинків з дерева, а також юридичних осіб для власних приміщень,
технічних приміщень, приміщень для торгівлі та виробництва. Однак, все це можна зробити лише вирубуючи ліси, а в
Румунії ця тема дуже чутлива.

Чимало екологічних асоціацій привернули увагу на незаконну або неправомірну вирубку
лісів. Ось, що
каже Чіпріан Муске: «Я б
почав спочатку з поняття «вирубка
лісу». Що означає вирубка лісу? Це вирубка дерев, вирубка лісу та зміна категорії
використання. Тобто у нас може бути, наприклад, вирубка лісу для будівництва
автодоріг. Інакше не можна говорити про вирубку лісів.У Румунії,
ми говоримо про вирубку
лісу лише у випадку великих інфраструктурних проєктів. Щодо незаконних вирубок, то ми, як учасники лісового господарства,
також працюємо над тим, щоб зупинити тих,
хто займаються незаконними вирубками лісів та
завдають шкоди лісу. У нас є унікальна в Європі
комп’ютерна система SUMAL 2.0, яка практично забезпечує контроль руху деревини від лісу до сховища. Ця система, доступна для населення. Будь-який
громадянин Румунії, який бажає перевірити вантаж деревини, може це зробити.
Також доступні фотографії про транспорт. Якщо у нього є підозри або він впевнений, що вантаж незаконний, громадян може набрати по телефону 112.
Отож наявна повна прозорість
стосовно лісозаготівлі та транспортування деревини.»

Нещодавно
уряд Румунії прийняв нових
заходів, щоб запобігти спробам незаконних порубок та крадіжки деревини, Йде мова в
основному про жорсткіші
санкції за принципом пропорційності, принципу, якого також вимагає Європейський
Союз.

В останні роки інвазивні чужорідні
види стали зростаючою глобальною проблемою. Крім посилення людської діяльності, зміна клімату сприяє
їх проникненню та розвитку на нових територіях, створюючи екологічний дисбаланс.
Ситуація виглядає досить серйозною, враховуючи те, що Європейський парламент та
Рада Європейського Союзу вважали за необхідне розробити Регламент про запобігання
та управління інтродукцією та поширенням цих видів. У документі стверджується, що поява чужорідних видів, будь то тварини,
рослини, гриби чи мікроорганізми, у нових середовищах не завжди викликає занепокоєння.
Однак значна підгрупа чужорідних видів може стати інвазивною, маючи серйозні шкідливі наслідки для біорізноманіття
та належних екосистемних послуг, а також інші
соціальні та економічні наслідки, яким слід запобігти.

Близько
12.000 видів, присутніх у навколишньому середовищі в Союзі та інших європейських
країнах, є алогенними, серед них приблизно 10-15% вважаються інвазивними. Загроза
для біорізноманіття та пов’язаних з ним екосистемних послуг у різних формах, включаючи
серйозний негативний вплив на місцеві види та на структуру і функціонування екосистем
через зміну середовища проживання, хижацтво та конкуренцію між видами. Так само,
шляхом передачі хвороб, заміни місцевих видів на значній частині території поширення
та генетичних ефектів, викликаних гібридизацією. Більше того, інвазивні чужорідні
види також можуть мати значний згубний вплив на здоров’я людей та економіку. Загрозу
становлять лише живі екземпляри та частини, які здатні розмножуватися, тому лише
їх слід обмежувати, кажуть європейські експерти.

Ситуація схожа і в
Румунії, де екологічний фонд «Conservation Carpathia» виявив на південному сході
гір Феґараш, уздовж деяких долин із проточною водою, шість інвазивних чужорідних
видів рослин і докладає зусиль щодо їх ліквідації. Ось що каже біолог Олівіу Поп:
«Ці інвазивні рослини, фактично інвазивні чужорідні рослини, зустрічаються в деградованих
природних середовищах або покинутих середовищах, наприклад, на полях, занедбаних
луках або ділянках, де відкладаються відходи. Вони з часом призводять до знищення
місцевих видів рослин, характерних для цієї території, тобто до зменшення біорозмаїття.
Ці інвазійні рослини поступово знищують цінні види, рідкісні охоронювані рослини
або хороші кормові рослини. Зміна клімату, яку ми все частіше спостерігаємо останнім часом, також сприяє
виведенню та розвитку цих видів, які, як видно з назви, не є характерними для певного
регіону. Вони походять з інших регіонів, або викинуті з садів, або випадково занесені
людьми.»

Своєю діяльністю
фонд займається охороною природи, відновленням територій, постраждалих у минулому
через невідповідні лісозаготівлі, та відновленням рівноваги в природі. У цьому сенсі
було проведено наукове дослідження, під координацією Олівіу Поп, на основі стандартизованої
методології, уздовж головних долин та їх приток у південній частині гір Феґераш.
Використовуючи результати дослідження, фонд «Conservation Carpathia» розробив план
дій, на основі якого цього літа спільно з румунськими та іноземними працівниками
та волонтерами організував дії з ліквідації інвазивних чужорідних видів рослин.
Вони використовували лише екологічно чисті, безпечні для природи засоби (косіння,
викорчовування чи зрізання).

Діяльність
триватиме протягом кількох років, поки поширення цих видів по долинах річок на території
проєкту не буде обмежено щонайменше на 50%. Знову Олівіу Поп: «Наразі ми маємо проєкт
з відновлення природних середовищ існування, який стосується як відновлення середовищ
існування в прибережних районах, тобто уздовж річок, які найбільше постраждали від
антропогенного впливу, але й відновлення лісів і чагарників у альпійській зоні.
Окрім висадки/пересадки характерних видів у цих прибережних районах вздовж долин
річок, ми намагаємося у деяких місцях ліквідувати ці інвазивні види рослин. Перш
за все ми провели інвентаризацію на території 165 км річкових долин, а потім нам
вдалося повільно, з нашими співробітниками та волонтерами, знищити деякі з цих видів
з цих прибережних місць проживання, на близько 37 км. І зараз ми намагаємося спостерігати
за тим, що відбувається, як ці види з’являються знову по мірі того як ми, водночас,
працюємо над відновленням цих місць проживання, пересаджуємо характерні для цих
районів породи дерев».

Він також
застеріг, що деякі інвазивні чужорідні види мають квіти, які можна вважати красивими
із декоративної точки зору, але з екологічної точки зору вони залишаються шкідливими.
Ця тема, якій приділяли надто мало уваги, буде все більше обговорюватися в найближчі
роки, а заходи, подібні до тих, які проводить «Conservation Carpathia», будуть частішими
на національному та європейському рівнях, повідомляє Румунський екологічний фонд.

Петиція, спрямована на
порятунок бджіл, зібрала необхідну кількість підписів для розгляду
Єврокомісією. Ініціатива «Зберігайте бджіл і фермерів» перевищила 1 мільйон підписів,
повідомляється на власному веб-сайті. «Той факт, що нам це вдалося, незважаючи
на масові обмеження, викликані кризою COVID-19, свідчить про те, наскільки багато людей закликають до
зміни аграрної політики», – заявила Вероніка Фейхт, представниця Мюнхенського Інституту
навколишнього середовища, одна із організаторів кампанії.

У петиції вимагається,
щоб законодавство ЄС передбачало поступове відмовлення від синтетичних
пестицидів, повернення до біорізноманіття та припинення фокусування на
промисловому сільському господарстві. З Румунії було зібрано понад 31.000
підписів, що на 30% більше, ніж було необхідно для перевищення мінімального
порогу, призначеного для країни. Петицію ініціювали 90 організацій із 17 країн
Європейського Союзу, які вимагають, щоб до 2030 року скоротити використання
синтетичних пестицидів у сільському господарстві на 80%, а до 2035 року
повністю відмовитися від них. Серед ініціаторів – Федерація румунських
бджільницьких асоціацій Romapis.

Ми запитали заступника голови цієї організації
Константіна Добреску, чому потрібен такий підхід: «Така
ініціатива дуже потрібна, тому що бджоли, і не тільки бджоли, усі
комахи-запилювачі знаходяться в занепаді. Це науково доведений занепад, який
має дуже важливі довгострокові наслідки на багатьох рівнях. Були здійснені
дослідження, наприклад, у Німеччині, на заповідних територіях, де не
практикується інтенсивне сільське господарство, що ґрунтується на інтенсивному
використанні пестицидів та монокультур. Отже, у такому регіоні був
спостережений спад, за 30-річний період, на приблизно 70% маси запилювачів,
тобто комах. Комахи так чи інакше знаходяться в основі харчового ланцюга. Коли
комахи зникають, це як ніби планктон зникає з моря. Все життя під загрозою, в
тому числі наше життя, життя людей. Це не жарт! Ви можете уявити собі, що
відбувається в сільськогосподарських районах, де ведеться це промислове
землеробство, що використовує багато пестицидів. Страждають бджоли, страждають
і пасічники, але подумайте про бідних джмелів, про одиноких бджіл… Їх ніхто
не захищає. Отже, вони зникають, види зникають, це втрати з надзвичайно
важливими наслідками».

Бджоли, а також інші
запилювачі є незамінними для збереження екосистем і біорізноманіття. До третини
виробництва харчів для людей та дві третини щоденних фруктів і
овочів покладаються на роботу бджіл та інших комах. Проте їхньому
існуванню загрожує постійне забруднення пестицидами та втрата середовища
проживання через промислове сільське господарство, наголошує Федерація
румунських бджільницьких асоціацій. У петиції також звертається увагу на те, що
природні екосистеми сільськогосподарських територій необхідно терміново
відновити, щоб сільське господарство стало ключовим фактором відновлення
біорізноманіття. Для цього фермерам потрібна підтримка при переході на агроекологію.
Необхідно віддати перевагу малим, різноманітним та стійким фермам, а також
розширити органічне землеробство. Треба сприяти навчанню та дослідженням у
сільському господарстві без пестицидів і без генетично модифікованих
організмів, йдеться у петиції.

Костантін Добреску пояснює: «Сільське
господарство віддає належне агрохімічній промисловості. У нинішній
сільськогосподарській практиці сформувалися певні звички, які передбачають масовевикористання цих
пестицидів, які набагато токсичніші, ніж перші покоління. Отже, від покоління до
покоління вони стають набагато більш небезпечні для комах, але й для населення. Хочемо чи ні, пестициди також містяться в
продуктах харчування. Ідея, що без цих отрут не можна було б вести сільське
господарство, абсолютно хибна. Є наукові дослідження, які показують, що Європа
є самоокупною з точки зору виробництва продуктів харчування. Очевидно, з
деякими змінами ментальності: наприклад, не їсти м’ясо частіше двох разів на
тиждень. Тобто зниження значення тваринництва таким чином, щоб задовольнитися
дещо більш послідовним рослинництвом в умовах екологічного землеробства. Тому
органічне землеробство можливе. Фермери, які вже обняли цей спосіб виробництва,
знають цю тему, вони знають, що це можливо. Вони знають, що ідея про те, що без
пестицидів люди помирали би від голоду, неправильна, хибна, це навіть
брехня…»

Європейська громадянська
ініціатива була запроваджена Лісабонським договором. Це дозволяє мільйону
громадянам щонайменше з чверті країн-членів ЄС запросити
Європейську комісію подавати законодавчі пропозиції у сферах компетенції
виконавчої влади ЄС. Однак на запит держав-членів, яким потрібен був час, щоб створити механізми
сертифікації заяв про підтримку, громадяни змогли подаватитакі ініціативи лише з 1 квітня
2012 року.

Відходи, що забруднюють водне середовище, передусім пластик, стали
надзвичайно серйозною проблемою у всьому світі і, звичайно, в Румунії. Усе
більше екологічних організацій намагаються вживати заходів, використовуючи
різні методиочищення води, якісь
унікальні та максимально дружні з природою, але особливу увагу вони приділяють
роботі з широким загалом, інформуванню громадськості та місцевої влади про
небезпеку, яку несе цей вид забруднення. Серед них і організація «ActForTomorrow», яка розробила проєкт «Ми діємо заради води – A.P.A.» На думку переважної більшості фахівців, пластик становить 90% відходів,
що виробляються людиною та виявляються в морському середовищі. За даними ООН,
тільки від пластикових відходів щорічно гине 1 млн морських птахів і 100 000
морських тварин.

Яка ситуація в Румунії? Навіть якщо
офіційних даних не так багато, вони, швидше за все, відповідають світовій
тенденції. Ось що каже представниця екологічної асоціації «ActForTomorrow» Андрея Петруц.«У розділі відходи у водоймах ситуація у Румунії погана з
точки зору наявних статистичних даних. Ми не маємо офіційної статистики від
Міністерства охорони навколишнього середовища чи інших громадських організацій,
які б надали чітку інформацію про забруднення національних вод макровідходами.
Є загальноєвропейська статистика, в якій одні вважають Чорне море другим за
рівнем забруднення техногенними відходами морем в Європі, інші ставлять його на
перше місце. Що можу точно сказати, це те, що в результаті дослідження, яке ми
провели на початку цього року, у всіх прісних водах Румунії і навіть у Чорному
морі був виявлений мікропластик. Він являє собою дрібні частинки синтетичних
полімерів, розміром в кілька наномікронів, це частинки розкладеного пластику.
Абсолютно у всіх прісних водах Румунії є ці фрагменти мікропластику. Усі ми
маємо усвідомити, що це велика проблема, оскільки мікропластик небезпечний як
для водних екосистем, так і для нашого здоров’я.»

Згадана організація діє у кількох
напрямках: профілактика, інформація, збір та переробка. Звичайно, таку серйозну
та складну проблему не може вирішити одна громадська організація, але її
ініціативи можуть бути відтворені як іншими організаціями, так і органами
влади. Крім того, інформування громадськості про небезпеку, яку представляє
випадково викинутий пластик, має важливе значення, і будь-які зусилля з цього
приводу є великим плюсом. Насправді, «ActForTomorrow» – це лише одна з
численних організацій, які займаються охороною вод у Румунії і про кілька з них
ми вже розповідали в минулих програмах.

Андря Петруц також розповіла нам про
основні координати програми «Ми діємо заради води»: «Наші дії в
цьому проєкті зосереджені на чотирьох стратегічних напрямках: по-перше, це
освіта та виховання задля профілактики, тобто намагаємось завадити потраплянню
у водне середовище «нового покоління» сміття. Потім наші дії спрямовані на
втручанні та очищенні, після чого йде мобілізація громад та адвокація,
включаючи сферу досліджень, і, що не менш важливо, ми закриваємо ланцюг,
використовуючи пластик та всі відходи, які збираємо з водойм, тобто ми вводимо
пластик в сферу економічного виробництва за допомогою концепції кругової
економіки. Минулого року ми привезли до Румунії першу інфраструктуру зі збору
відходів у форматі гігантських морських тварин – їх до того часу не було на
пляжах Румунії. Цього року ми вже маємо вісім таких тварин, які розміщені на
пляжах і мають роль подавати туристам тривожний сигнал про відходи, які вони
генерують і котрі потрапляють у воду. Ми розпочали унікальний в Румунії проєкт:
EBISU. Це практично перший у Румунії електричний човен, який
збирає сміття. Насправді він перший у Європі. Це човен, який ми розробили з нуля в
Румунії разом з нашими співробітниками. Минулого
року ми проводили інформаційно-просвітницьку кампанію під назвою «Віч-на-віч з
відходами у воді», яка була нагороджена різними спеціалістами в галузі довкілля
та комунікацій. Практично ми поставили всі види, що знаходяться під загрозою
зникнення, або охоронювані види у водах Румунії віч-на-віч з відходами, і це
якимось чином порівняння між їх тривалістю життя та тим фактом, що відходи
залишаються назавжди. Тривалість життя водної фауни значно менша. У Констанці
ми зробили найбільший у світі мурал, що очищає повітря, головна тема якого -
бити на сполох через забруднення, яке ми генеруємо у морському середовищі. На
додаток до всіх цих кампаній, ми ставимо особливий наголос на екологізації. Ми
провели численні заходи з очищення вод – або на нашому човні, що збирає
відходи, або на човнах чи байдарках та з великою кількістю добровольців на
берегах.»

За словами організаторів, результати
кампанії перевищили очікування: всього за 5 місяців було зібрано майже 19 тонн
відходів як з узбережжя, так і з найбільш забруднених річок та озер Румунії.
Усі вибірково зібрані відходи переробляються для перетворення на нові ресурси.
Загалом 400 добровольців взяли участь у заходах, під час яких вони присвятили
свій час та енергію очищенню водойм від відходів, що накопичилися на поверхні
води або на їхніх берегах. Понад 1 мільйон людей переглянули в Інтернеті
згадувану вище інформаційну кампанію «Віч-на-віч з відходами у воді». Так само
плече підклали й деякі органи місцевого самоврядування, які не тільки
підтримали відповідні ініціативи, а й стали партнерами у проведених акціях.
Багато місцевих неурядових організацій продовжили відповідну кампанію в своїх
громадах та сприяли мобілізації добровольців.

«Майбутнє не виглядає добре», – написано великими буквами на веб-сайті Асоціації Mai Mult Verde (Більше зелені), яка розгортає програму «Чисті води» для боротьби з пластиковим забрудненням Дунаю, головної річки Румунії, яка протікає територією значної частини Європи, впадаючи в Чорне море через чудову та унікальну дельту Дунаю. Проєкт був задуманий на підставі оцінки екологів, які попереджають, що у випадку, якщо ми не зробимо нічого у цьому сенсі, у 2050 році у водах планети буде більше пластику, ніж риби.

Оцінки, зроблені Адміністрацією біосферного заповідника дельти Дунаю, свідчать про те, що Дунай транспортує щорічно понад 1500 тонн пластику. Води майже всіх річок нашої країни впадають в Дунай. До їх впаду ці річки а також озера та інші водні притоки накопичують величезну кількість пластику, що призводить до руйнування водного біорізноманіття, різкого зниження якості води, а також погіршення стану ландшафтів. Однак потворні пейзажі купами сміття – це лише одна з турбот. Кампанії зі збору пластику, що вже наявний у руслі річки, як і заходи щодо боротьби та запобігання викидам і скидам забруднюючих речовин є головними цілями роєкту Чисті води, який розгортається в Румунії. Для боротьби з потоком відходів у приблизно 4 тонн щоденно необхідні масштабні та довгострокові дії по всьому басейну Дунаю та його приток як у Румунії, так і в прибережних країнах.

Але чим займаються члени Асоціації «Більше зелені», переважно молоді люди, розповідає директор з питань комунікацій Оана Шербан: «Ми почали зі заходами гігієнізації, ми організували та розробили інфраструктуру для збору відходів, розмістили сміттєві контейнери для роздільного збору відходів обладнані інформаційними панелями уздовж Дунаю. Ми зібрали майже 40 тонн пластику у 2020 році, які вже не потрапили до вод ріки. Ми використовуємо також інноваційні технології, як наприклад дрону, що є свогороду плавучий бар’єр, що працює вздовж річки Жіу, та яку ми хочемо розмістити також на інших річках, це справжні сітки для збору сміття. Окрім усіх цих речей, дуже важливим є екологічне виховання. Тобто, люди повинні розуміти, чому важливо не викидати відходи будь-де, чому важливо сортувати відходи, а також які альтернативи одноразовому пластику. Тому що це теж велика проблема, тому що ми використовуємо надзвичайно багато столових приборів, тарілок, склянок з пластику. Вони є скрізь … Тобто, крім пластикових пляшок є цей пластиковий посуд. З цією метою ми створили фрески у містах, які б’ють на сполох через забруднення річок пластиком.»

Крім того, активісти організації намагаються об’єднати партнерів неурядового сектору, урядово-адміністративних структур, ділового середовища та, звичайно, місцевих громад. Починаючи з 2008 року, від коли запрацювала асоціація, її вдалося побудувати культуру відповідальності та волонтерської діяльності задля охорони довкілля. Шляхом освітніх проєктів та кампаній під гаслами як наприклад «Життя після збору сміття» або «Відходи – це не сміття» волонтери зібрали понад 350 тонн пластику з лісів, русел річок чи туристичних стежок. Крім того, були зроблені конкретні адвокаційні заходи для вдосконалення державної екологічної політики.

Оана Шербан також зазначає, що дуже важливим аспектом програми є організація громади в населених пунктах, де розгортається цей проєкт: «Ми не йдемо в населені пункти з стандартами розробленими нами рішеннями, а працюємо з тамтешніми жителями. Нам вдалося створити в 10 населених пунктах ініціативні групи. Окремі особи брали участь у навчанні з організації та розвитку громад, щоб зрозуміти, як громадяни можуть долучатися до проєктів, які є важливими для громади. Після двох років цим особам вдалося досягти певного рівня,тепер вони знають, як мобілізувати громадян до дії. Деякі з них вже зв’язалися з профільними установами, проводять різні акції, кампанії. Вони зрозуміли, що їм потрібно тиснути на владу для вирішення проблем. Отож роль цих людей, насправді, дуже важлива. Ми покладаємось на них!».

Проєкт Чисті води сприяє досягненню 6 із 17 Цілей сталого розвитку Глобального договору ООН, а саме розділам: Чиста вода, Відповідальне споживання та виробництво, Кліматичні дії, Збереження морських ресурсів, Захист екосистем суші Партнерство заради стійкого розвитку. Ми намагаємось очистити не лише води, але й розум, установи та громадянські механізми, які змушують суспільство функціонувати органічно та злагоджено, – стверджують члени екологічних організацій. І теж вони кажуть, що якщо ми тепер не вживемо заходів, знаменита золота рибка з казки може незабаром стати пластиковою. Що стосується виконання трьох бажань …

Ловля осетрових риб у румунських територіальних водах залишається забороненою, після того як міністр охорони навколишнього природного середовища Борно Танцош нещодавно підписав наказ з цього приводу. Він пояснив, що аналізи, проведені спеціалістами міністерства, показують, що види осетрових все ще перебувають під загрозою зникнення через браконьєрство, і тому необхідні жорсткі довгострокові заходи. Насправді зменшення кількості осетрових риб було зафіксовано у всьому світі, тому в 1998 році міжнародні організації вирішили включити ці види риб до додатків №I та №ІI Міжнародної конвенції про торгівлю видами диких рослин і тварин під загрозою зникнення, а Румунія приєдналася до цих заходів у 2006 році, коли вперше було накладено заборону на ловлю осетрових. Дослідження міжнародної екологічної організації World Wild Fоund (Всесвітній фонд дикої природи) щодо торгівлі осетровими продуктами дійшло до досить тривожного висновку: майже третина перевіреної продукції є незаконною. Воно було проведено у період з 2016 по 2020 рр. і вперше свідчить про масштаби браконьєрства та незаконної торгівлі ікрою та осетровим м’ясом, виловленим у дикій природі в регіоні Нижнього Дунаю, особливо в Болгарії, Румунії, Сербії та Україні.

У той же період органи влади цих країн повідомили про 214 випадки браконьєрства (82 у Румунії). Басейн Нижнього Дунаю – одне з останніх місць у світі, де види осетрових все ще виживають і розмножуються – види, класифіковані як найбільш зникаюча група тварин у світі. Існує дуже мало досліджень щодо торгівлі осетровими рибами, і це дослідження є єдиним на сьогоднішній день, що поєднує два найсучасніші криміналістичні методи, що мають вирішальне значення для виявлення незаконної торгівлі, каже Арне Людвіг, генетик з Інституту досліджень дикої природи Лейбніца, співавтор дослідження. Тестування охопило всю комерційну мережу та різні типи торговців, такі як магазини та супермаркети, ресторани та бари, місцеві ринки, об’єкти аквакультури, посередники, рибалки та онлайн-пропозиції. Всі зразки були протестовані на ДНК та ізотопи, що показало, що продукція з дикого осетра продавалася у всіх чотирьох країнах.

Це дослідження показало нам, наскільки серйозним є вплив браконьєрства на останніх диких осетрових риб і наскільки важливою є наша боротьба за їх порятунок, каже Крістіна Мунтяну, керівник проєкту Всесвітнього фонду дикої природи Румунія. Вона також подає й рішення: «Саме рішення не є простим, воно має бути інтегрованим рішенням, в тому сенсі, що, крім того, що ми маємо повну заборону на ловлю осетра на невизначений термін, що, звичайно, є доброю мірою, нам потрібно проводити більше перевірок не тільки на місці риболовлі, але і на товарному ринку, щоб побачити, що відбувається там. Можливо аналізи точно вказуватимуть нам на те чи продукт походить із дикої природи … або є результатом законного виробництва, тобто з аквакультури. На додаток до всього цього, нам слід співпрацювати з рибальськими громадами. Саме це й зробили ми в проєкті Life. Нам також потрібно мати чіткий моніторинг популяцій осетрових, щоб точно знати, якою є ситуація і, звичайно, ми повинні співпрацьовувати з усіма цими суб’єктами, які беруть участь у збереженні осетрових риб і які можуть вплинути на популяцію осетрових. Це надзвичайно важливо».

Чорноморський регіон має вирішальне значення для виживання цього виду риб в Європі. Дунай і Ріоні в Грузії – єдині дві європейські ріки, в яких водяться осетрові, що мігрують і розмножуються природним шляхом. Основними причинами їх знищення є перелов риби та втрата середовища проживання через дамби, що перекривають шляхи міграції, або річкові споруди, що полегшують судноплавство. В Європейському Союзі єдиною рікою, де популяції осетрових все ще розмножуються природним шляхом, залишається Дунай. У річі По, в Італії, та в лимані Жиронда у Франції є важливі популяції осетрових риб, але які більше не розмножуються природним шляхом. Заходи з репопуляції проводяться в Болгарії, Угорщині, Румунії, Франції, Німеччині, Польщі, Австрії та Нідерландах. Осетрові риби та інші види мігруючих риб представляють історичний, економічний та природний скарб Дунаю. Крістіна Мунтяну розповідає чому вони важливі для навколишнього середовища: «Перш за все, це вид, який пережив динозаврів, тобто йому 200 мільйонів років. По-друге, тому, що вони є показниками стану здоров’я річкової системи, з якої вони походять, і особливо того факту, що ця система має вільний потік води, тож вона знаходиться в хорошій ситуації, і останнє, але не менш важливе, у це наших власних інтересах, оскільки це види великих риб і, якщо ними можна буде торгувати знову, дохід, який можна отримати від них, є стабільним і може принести благополуччя громадам. Але для цього нам доведеться довго чекати, і ми повинні об’єднати зусилля, щоб врятувати популяції осетрових риб».

На даний момент у світі налічується 26 видів осетрових, з них шість – осетер європейський, шип, стерлядь, білуга, севрюга та осетр руський водилися у Дунаї до початку минулого століття, повідомляє Національний інститут досліджень та розвитку Дунаської дельти в Румунії. Два з них – осетер європейський та шип, які вважалися дуже рідкісними видами, зникли з Дунаю на початку 1960-х років.

Тривалий час вважалося, що «мертва деревина» шкодить екосистемам та систематично її забирали з лісів. Тепер фахівці навпаки вважають, що вона є корисною для лісу, і дослідницький проєкт з цього приводу розгортається на румунсько-українському кордоні. Проєкт «Сприяння мертвій деревині для підвищення стійкості лісу в транскордонному регіоні Румунія-Україна реалізовується Всесвітнім фондом дикої природи (WWF) Румунії у співпраці з Сучавським університетом імені Штефана Великого, а також з Українським науково-дослідним інститутом гірського лісівництва ім. П.С. Пастернака (УкрНДІгірліс) та Громадською організацією «Екосфера» з України.

Перші результати дослідження показують, що мертва деревина (тобто стоячі мертві або вмираючі дерева, опалі колоди та гілки, впалі дерева) є найважливішим компонентом у структурі лісу та його функціонуванні. Вона відіграє ключову роль для забезпечення продуктивності лісів, природного відновлення, збереження біорізноманіття, покращення стійкості до наслідків змін клімату та надає цілий ряд екосистемних послуг місцевим громадам та громадськості загалом. Експерт Всесвітнього фонду дикої природи Румунії Раду Мелу уточнює: «Мертва деревина суттєва для життя природних лісових екосистем. Перш за все тому, що вона забезпечує продуктивність лісу. Дуже значна роль мертвої деревини як джерела органічної речовини ґрунту, будучи субстратом для численних видів молодих рослин. Якщо ми постійно вилучаємо всю мертву деревину з лісу і не залишаємо там нічого для розкладання, ми можемо стикатися з різними проблемами. Дозвольте мені навести паралель з сільським господарством, якщо постійно збирається урожай з певної земельної ділянки, згодом їй треба вносити органічні або хімічні добрива, щоб відновити родючість ґрунту. Необхідно, щоб частина деревини залишилась в ґрунті разом з листям, гілками та іншими органічними компонентами, оскільки створює необхідні умови для існування кілька тисяч видів живих організмів. Цілий ряд цих видів не може існувати в лісі без мертвої деревини, а їх відсутність доводить до вразливості лісу. Мертва деревина забезпечує природне відновлення лісу. Наявні лісові ділянки з надмірною вологістю, або, навпаки, сухі лісові ділянки. Мертва деревина тримає дуже хороший баланс вологості, необхідний для росту саджанців. Є саджанці, які ростуть лише на мертвій деревині, тільки там вони ростуть дуже добре. Більше того, мертва деревина забезпечує умови проживання для різних лісових порід, які мешкають у дуплах, які живуть на деревах. Їм потрібна ця мертва деревина, без якої вони б росли менше або, може, взагалі зникли б. У нас чимало переваг від наявності мертвої деревини в лісах.»

Питання управління мертвою деревиною є відносно новою концепцією в Румунії та Україні, яка просувається з 2000 року і яка поки-що, як правило, не зрозуміла на практиці. Десятиліттями в лісовому господарстві двох країн вважалось, що мертва деревина є «ворогом лісу», й докладалися зусилля для систематичного вивезення її з лісів, дотримуючись лісових норм та правил. Така практика призвела до зникнення багатьох цінних лісових видів, що спрощує структуру біотичних угруповань лісової екосистеми та робить її вразливою до зовнішніх факторів, не здатною до природного поновлення. Ці вразливості в кінцевому результаті призвели до додаткових витрат в лісовому господарстві та до серйозних економічних збитків від втрат великих площ лісу в результаті стихійних лих, поширення шкідників, наслідків кліматичних змін. Ці дані підтверджує експерт Сучавського університету імені Штефана Великого Кетелін Ройбу: «Мертва деревина не є щось абстрактне, навпаки, наявна концепція на європейському рівні, на світовому рівні, згідно з якою «мертва деревина – живий ліс», оскільки вона є джерелом їжі та притулком для багатьох видів живим організмів. Окремі види, які внесені до червоного списку, знаходяться під загрозою зникнення на європейському рівні. Водночас, мертва деревина забезпечує той компонент, який регулює та контролює все, що означає стан здоров’я лісу. Проєкт базується на 20 кругових пробних ділянок у природному лісі та на інші 20 кругових
пробних ділянок в експлуатаційних лісах. Той самий механізм
розміщення кругових пробних ділянок,
той самий польовий протокол застосовується і в Україні.»

Важливим для спільного співробітництва та досліджень між Румунією та Україною впродовж проєкту є спростування міфу про «шкідливість» мертвої деревини у лісах (зокрема про те, що її потрібно вилучати з лісів), збереження здорових лісових екосистем та екосистемних послуг, які вони надають, – зазначають коордонатори проекту, що фінансується Європейським Союзом.