Category: Зелена Планета

  • Петиція на підтримку заліснення Румунії  

    Петиція на підтримку заліснення Румунії  




    Румунські ґрунтознавці неодноразово висловлювали занепокоєння явищем опустелювання, яке стрімко поширюється на півдні країни. Щороку тут сотні гектарів землі перетворюються на піщані дюни, а в найближчі 50 років нинішні родючі поля, за найбільш песимістичним сценарієм, повністю пересохнуть. Незначна кількість опадів та висока температура в останні роки налічуються серед причин, що сприяють появі явища опустелювання, а для запобігання ерозії ґрунту мають бути встановлені захисні смуги дерев на кожній великій ділянці, стверджують ґрунтознавці.

    Нам потрібні зелені бар’єри, щоб захистити себе від посухи, повені, шторму, забруднення, привертають увагу представники Грінпіс Румунія, які ініціювали петицію на підтримку заліснення південних рівнинних регіонів країни. Вони попереджають, що протягом наступних 30 років понад 40% території Румунії стане посушливим степом. Понад 11 мільйонів румунів потерпатимуть внаслідок підвищення температури, різкого зменшення запасів води та опустелювання, а посуха стане звичайним явищем.

    Чіпріан Гелушке є активістом, який присвятив себе боротьбі за збереження лісів та дикої природи. «Біотопів, які ми маємо на сьогодні на рівнинній території, замало, ми говоримо про природні біотопи, оскільки практично не маємо лісової рослинності чи інших видів рослинності, крім сільськогосподарських культур. Отже, біотопи, яких і так замало, потерпатимуть від браку опадів і підвищення температури. Цілком очевидно, що ця суміш генерує посуху, закислення, створює умови, які є несприятливими для життя, в будь-якому вигляді, незалежно від того чи йдеться про рослини, фауну чи навіть людські громади, які з часом потерпатимуть від нестачі води.»

    Влітку 2020 року румунські метеорологи оголосили 132 рази червоний рівень небезпеки через різні природні явища, найбільше за всю історію спостережень. У нас мало часу, щоб підготуватися до «оборони». Недостатньо захищати ліси, що залишились у горах, які також масово потерпають від незаконного вирубування. Нам потрібна національна лісова мережа для захисту міст, найбільш вразливих громад та сільськогосподарських угідь, – каже активіст Грінпіс Чіпріан Гелушке. «60% опадів у певному місці, обумовлені великими потоками повітря – мова йде про випаровування води з океанів тощо. Отже це пов’язано з глобальним кліматом. Натомість, 40% того, що означає опади та місцева вологість обумовлено рослинністю або відсутністю рослинності в певних районах. І тоді все стає цілком зрозумілим і простим. Без лісу ми не можемо утримувати воду в ґрунті, без лісу ми не можемо мати необхідної вологості навколо нас. Ліс допомагає нам захищати своє джерело води і тому ми вважаємо надзвичайно важливою наявність лісу на рівнинних територіях. Національна лісова мережа – це не ідея Грінпісу, це проєкт, який насправді є в Румунії вже давно, ця ідея виникла ще в міжвоєнний період, коли влада зрозуміла, що південь Румунії перебуватиме під сильним впливом вітру та сонця і потрібно захищати посіви та громади. Тодішня влада розпочала дуже великий і дуже амбіційний проєкт заліснення лісовими смугами. На жаль, пізніше комуністична влада мала іншу аграрну політику, вона вирубала лісові смуги, або значну частину з них, після 90-х років було вирубано те, що залишилося і так, зараз, через 100 років, ми залишилися без захисних лісосмуг.»

    Зміна клімату вже відчутна. За відсутності лісів вся рівнинна територія Румунії, колишньої житниці Європи, швидко висихає. Лише за останнє десятиліття Румунія виплатила компенсацію в розмірі 330 мільйонів євро фермерам, які постраждали від посухи, що не є рішенням ні для держави, ні для їхнього добробуту, – зазначає Чіпріан Гелушке. У 2020 році багато криниць людей пересохли ще на початку літа, а наприкінці серпня ми рахували пересохлі озера. Ми все ще маємо тінь лише на 6% рівнин Румунії, а великі міста задихаються від забруднення та спеки. Заліснення цих територій є пріоритетною метою національної безпеки. Настав час відбудувати природне рішення, яке пропонують ліси, втрачене через незнання, жадібність та безгосподарність. За допомогою петиції, про яку ми говорили на початку, Грінпіс хоче посилити тиск на політиків, щоб змусити їх вжити заходів з відновлення та розширення національної мережі лісових смуг. Природоохоронна організація просить громадян підписати петицію, кожен підпис означає захистити ще одне дерево. На основі цієї ініціативи парламент створить робочу групу для розробки необхідного законодавства до кінця року. Грошей вистачить з амбіційних програм Європейського Союзу щодо охорони навколишнього середовища.

  • Зубри у горах Феґераш

    Зубри у горах Феґераш




    Зубр
    (Bison bonasus), найбільший наземний ссавець в Європі, який століття тому
    населяв більшу частину континенту, зараз перебуває під загрозою зникнення. Його
    можна зустріти досить рідко в заповідниках і лише в декількох місцях серед дикої природи. Одним з них є район гір Феґераш, у центрі Румунії, де Фонд «Conservation Carpathia» розгортає програму повернення у
    природу цих величних
    травоїдних тварин, що колись
    були символом нашої
    країни. Зубри, яких румуни більше знають із казок та історичних розповідей
    користуються великою популярністю у
    нас в країні. Про нього народ складав казки та легенди, художники малювали
    картини із сценами полювання, а воєводи використовували його зображення у
    символіці князівств та відомих сімей.

    Але не лише з ностальгії докладаються
    зусилля для реакліматизації зубрів на волі, як зазначив Адріан Альдя, біолог з управління фауною в «Conservation Carpathia»: Гори Феґераш є територією, яка все ще в значній мірі не
    зазнала впливу людського втручання. В даний момент єдиними тваринами, відсутніми в оригінальній мозаїці цієї
    території, є зубр та бобер, і отже, звідси й походить
    ідея їх реакліматизації
    в рамках проєкту Життя, що спрямований на створення території
    дикої природи на
    південному сході гір Феґераш.
    Ми плануємо створити три зони, де будуть
    реакліматизовані зубри, до цього часу ми вже
    улаштували дві з них, і перебуваємо у фазі
    улаштування третьої, куди
    ми вже завели групу
    зубрів, і щороку додаємо до них інші невеликі групи зубрів до п’яти екземплярів. В кінці проєкту ми хочемо мати щонайменше 75
    зубрів на волі. Зубр -
    парасольковий вид в екосистемі, тобто завдяки його існуванню, завдяки його втручанню у природу створюються певні ніші, в яких
    поселяються різні інші види чи популяції деяких видів. Наприклад, завдяки режиму
    харчування: зубри кормляться як трав’яною, так і деревною рослинністю, паростками… Отже, вони тримають відкритими пасовища та луки, які є
    середовищем існування для різних інших видів.




    Іншою причиною важливості присутності зубрів у їхніх древніх місцях є те, що за їх розміром та вагою (самці
    можуть досягати навіть тонни), а також відстані, на яких вони пересуваться, допомагають створити стежки для інших дрібних
    ссавців, таких як олені, борсуки або куниці. Крім того, черезйого гігієнічні звички, що припускають «пилові ванни», а також те що
    вони труться спиною об стовбури
    та чагарники. Цим самим
    зубри збирають насіння у хутрі та переносять їх
    до інших територій,
    допомагаючи відновлювати луки та відкриті простори. Отже, він відіграє дуже
    важливу роль для екосистеми, але може також допомогти розвитку місцевих громад.
    Ми запитали Андрія Альдю, чи можуть зубри сприяти
    просуванню туризму:
    У районах та країнах, де реакліматизація зубрів
    була здійсненакілька років тому, туризм розвивався дуже добре в цьому
    напрямку. Особливим прикладом є Польща,
    але також і наша країна – район Нямц. Так само у Брашові ми маємо заповідник зубрів, де вони не
    живуть на волі, та у зоні
    Вама Бузеулуй. Їх
    привозять з різних місць і центрів, чи з центрів розведення, чи то із європейських
    заповідників, а також з нашої країни. Проблема витрат є досить
    різноманітною.
    Залежить від того як кожен
    фермер розуміє покривати свої
    витрати. У нас, в рамках проєкту є
    бюджет, і ми повинні його дотримуватися,
    але є також країни або центри, які просто дарують нам зубрів, тому що вони
    згодні з ідеєю їх реакліматизації
    на волі.




    Фонд
    має європейське фінансування, але також використовує власні кошти. Що
    стосується взаємодії з
    людьми, зубри не
    представляють безпосередньої небезпеки, але вони можуть стати агресивними, коли
    відчувають загрозу. Ось чому туристам не слід підходити до зубрів, щоб
    сфотографуватися з ними,
    не годувати їх і триматися
    від них на відстані не менше 100 м. Водночас зубри також
    можуть завдати шкоди, якщо в пошуках кормів вони наближаються до сіл, до сільськогосподарських угідь чи
    сіножатей. Тому райони реакліматизації
    були обрані подалі від людських поселень, щоб уникнути взаємодії. Щоб запобігти
    будь-якому можливому конфлікту з цією могутньою твариною, охоронці фонду
    патрулюють територію та постійно стежать за пересуванням зубрів, їх станом здоров’я, присутністю та взаємодією з
    іншими дикими видами.

    Рейнджери втручаються, щоб прогнати зубрів, якщо вони
    наближаються до громад. Крім того, в екстремальних погодних умовах рейнджери
    можуть привозити додаткових кормівдо місць підгодівлі, куди часто приходять ці тварини. Щоб уникнути будь-якого
    невдоволення місцевих жителів, Фонд «Conservation
    Carpathia» пропонує електричні
    огорожі, що надаються людям, які мають проблеми із наближенням зубрів.
    Надзвичайно приємна несподіванка сталася восени 2020 року, коли в горах Феґераш можна було
    побачити перше теля зубра, яке росте і розвивається без
    проблем.

  • Єврокомісія розкритикувала 10-річний план Румунії з питань енергетики та зміни клімату

    Єврокомісія розкритикувала 10-річний план Румунії з питань енергетики та зміни клімату




    Нещодавно Європейська комісія направила до Бухареста свої висновки після
    аналізу Національного плану Румунії з питань енергетики та зміни клімату на
    2021-2030 рр., в якому вона виявила кілька слабких місць, та винесла ряд
    рекомендацій. Досліджуваний документ визначає подальші дії Румунії, особливо в
    галузі енергетики, упродовж наступного десятиліття, в умовах глобальної
    кліматичної кризи. Брюссельські чиновники заявляють про відсутність амбіцій
    авторів, з точки зору поставлених перед собою цілей, які є нижчими від
    рекомендованих Європейським Союзом, навіть якщо були дещо збільшені порівняно з
    попередніми звітами. Таким чином, що стосується відновлюваних джерел енергії, Комісія
    зазначає, що Румунія надалі має досить низький показник у 30,7%, хоча має
    більший потенціал. За різними оцінками, наша країна здатна до 2030 року досягти
    рівня 34% енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії в загальному
    кінцевому енергоспоживанні країни. Хоча в Плані передбачені заходи щодо
    збільшення частки цього виду зеленої енергії у сфері електроенергетики,
    опалення і транспорту, у документі немає чіткої кількісної оцінки, – кажуть
    експерти Єврокомісії.




    Ми попросили прокоментувати ситуацію координатора з питань кліматичних та
    енергетичних кампаній організації Грінпіс Румунія Влада Кетуне: «Стратегія
    Румунії в галузі енергетики та клімату практично зосереджується на викопному
    паливі та ядерній енергетиці, а не на зелених джерелах енергії, поновлюваних джерел в контексті, в якому Румунія, Європа та весь світ стикаються з
    наслідками зміни клімату. І коли я кажу про наслідки зміни клімату, я не маю на
    увазі танення льодовиків або підвищення рівня океану, а наслідки, які ми вже
    починаємо відчувати. Як наприклад,
    висихання озер Нунташь та Йєзер або становище на півдні Олтенії, де
    спостерігається процес опустелювання. Цього літа ми були свідками штормів та
    проливних дощів, а потім посухи – у цьому році Румунія пережила один із
    найсухіших періодів, і в контексті цих наслідків, влада мала б запропонувати
    більш амбітний план надання переваги зеленій енергії перед брудною енергією. У
    принципі, коли ми все ще говоримо про енергетичну суміш в Румунії, про вугілля,
    або просуваємо проєкти, які надають перевагу видобутку чорноморського газу, це
    означає, що у нас дуже велика проблема.»




    Перехід на зелену енергію – непростий і не дешевий процес. Всім відомо, що
    екологія коштує і досить подивитися на ціну екологічно чистої продукції в
    магазинах. Великою перевагою Румунії є те, що Європейський Союз фінансує ці
    зміни і, що Румунія має великий потенціал, особливо завдяки своєму
    географічному розташуванню. Влад Кетуне пояснює: «Ми маємо тут надзвичайний
    потенціал для вітрової енергії, зокрема потенціал офшорних відновлюваних джерел
    енергії в Чорному морі, і в той же час маємо великий потенціал сонячної енергії
    на півдні країни. Дійсно для цього потрібні гроші, але Європейська комісія дає Румунії багато грошей
    через Європейський Зелений Пакт для фінансування цього енергетичного
    перехідного періоду. Ми б хотіли, щоб це був перехід від викопних видів палива
    безпосередньо до зеленої енергії. Буде дуже дорого і дуже важко мати і
    проміжний перехід, упродовж якого зосередилися б на газі, замість того, щоб
    переходити безпосередньо до відновлюваної зеленої енергії, тому що у нас є час,
    у нас є необхідні ресурси, у нас є фінансування від Європейської комісії і ми
    маємо потенціал здійснити цей енергетичний перехід.»




    В іншому розділі, присвяченому енергоефективності, Європейська Комісія
    зазначає, що Румунія підвищила рівень амбіцій свого національного внеску до
    загальної мети ЄС на 2030 рік порівняно з проєктом плану, що є позитивним
    сигналом. Однак внесок у споживання первинної та кінцевої енергії зовсім не є
    амбіційним. Позитивною стороною є те, що остаточний план включає корисну
    інформацію про будівлі, що вказує на намір перевищити рівень отеплення в 3-4%.
    Румунія ще не представила свою довгострокову стратегію оновлення, – кажуть
    європейські чиновники. Комісія також заявляє, що заохочує заходи з
    енергоефективності для мереж централізованого теплопостачання. Нарешті,
    остаточний план не містить достатньо інформації про якість повітря або
    взаємодію між якістю повітря та політикою викидів в атмосферу. Є також кілька
    прикладів передової практики, зокрема в тому, що документ включає елементи
    Європейської зеленої угоди про сільське господарство, зокрема шляхом сприяння
    органічному землеробству та зменшенню використання хімічних добрив.




    Як загальний оптимістичний висновок, Влад Кетуне заявляє, що речі не
    залишаться в такій формі, оскільки новий європейський нормативно-правовий акт
    про клімат принесе набагато більш амбіційні цілі. Після набуття чинності він
    змусить владу Румунії пришвидшити енергетичний перехід, відмовитись від вугілля
    та газу та інвестувати в зелену енергетику.







  • Європейська відзнака для біосферного заповідника «Дельта Дунаю»

    Європейська відзнака для біосферного заповідника «Дельта Дунаю»




    Рада Європи оновила нагородження біосферного заповідника «Дельта Дунаю», в Тульчі (південний схід Румунії), європейським дипломом природоохоронних територій. Це втретє коли присуджується така відзнака, яка є однією з найпрестижніших в Європі, як завдяки науковим критеріям, що враховуються при її присудженні, так і з огляду на механізм постійного моніторингу дотримання цих критеріїв владою країни, на території якої знаходиться відповідна природоохоронна територія. Вперше диплом був присуджений у 2000 році, завдяки водно-болотним угіддям, де надзвичайна різноманітна флора і фауна. Біосферний заповідник має особливу біологічну, ландшафтну та культурну цінність для Європи, стверджує губернатор заповідника Йон Мунтяну: Перш за все завдяки тому, що була збережена природна спадщина в цьому регіоні. Я маю на увазі флору, фауну та екосистеми. А потім, тому що вони оптимально збережені та відповідають усім критеріям ЄС. Ми виконали всі критерії, оскільки окрім того, що у нас багато проєктів з охорони природи, у нас також є багато проєктів щодо відродження окремих зон, які з часом зазнавали людського втручання. Тут я маю на увазі близько 16.000 гектарів територій, які раніше були рибними або сільськогосподарськими об’єктами, але з часом вони були повернуті природі, а це дуже вразило європейських експертів. У нас є дуже добрі фахівці, які студіювали, як в країні, так і за кордоном. У нас також є рейнджери, які дуже добре знають все, що відбувається в території та добре обізнані з ситуацією кожної зони.


    З нагоди оновлення нагородження, Рада Європи також зробила ряд рекомендацій, серед яких: включення до переглянутого Плану управління заповідником конкретних положень щодо змін клімату та способи підходу до цього питання, з метою довгострокового збереження ендемічних видів; необхідність забезпечити базовий бюджет для управління заповідником та збільшити кількість працівників до максимального допустимого для того, щоб забезпечити ефективний розвиток діяльності. Процес, що передує врученню та оновленню європеського диплому, передбачає аналіз технічної документації та відвідування незалежними експертами природоохоронних зон. Роль диплому полягає, з одного боку в нагородженні держав-членів за зусилля, спрямовані на захист певних територій, а з іншого боку, вручення його на обмежений термін, який може бути продовжений, заохочує таким чином держави-члени продовжувати заходи щодо захисту природи. Ми запитали губернатора біосферного заповідника Дельти Дунаю, з якими головними проблемами стикається. Ось, що він відповів: Цього року в нас був зовсім нетиповий рік через пандемію коронавірусу, нетиповий через те, що люди вже не проводили свій вільний час у інших країнах, багато з них вирішили відвідувати дельту Дунаю. Саме тому кількість туристів, на мій погляд, значно зросла. Кількість людей, які відвідали пляжі майже втричі збільшилась. Мова йде про пляжі в населених пунктах Ваду і Корбу, в повіті Констанца, а також пляжі в дельті Дунаю, але тут важче дістатись, тому туристи обирали легкодоступні місця, до яких могли дістатися на автомобілі. Ми застосували необхідні заходи, спрямовані на захист зон, яких відвідувала велика кількість туристів, ми давали їм зокрема поради про те, як вони повинні поводити себе у цих зонах. Наявна також проблема із надмірним виловом, яка триває вже багато років у дельті Дунаю, йде мова про так зване водне браконьєрство. Але, насправді, йде мова про інтенсивне рибальство без того щоб звітувати про кількість виловленої риби, яка продається на паралельному ринку, так би мовити чорному ринку.


    Дельта Дунаю має потрійний міжнародний статус: біосферний заповідник ЮНЕСКО в рамках Програми ЮНЕСКО Людина та біосфера. Водно-болотнє угіддя міжнародного значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів, відповідно до Рамсарської конвенції, та входить до списку Всесвітньої природної та культурної спадщини ЮНЕСКО. Заповідник є частиною європейської екологічної мережі Природа 2000 в Румунії та включає на рівні дельти Дунаю три природоохоронних зон. Також має 20 суто охоронюваних територій зі статусом наукових заповідників. У них проживає 4.000 пар пеліканів, найбільша колонія в Європі, 320 гніздових кучерявих пар пеліканів, 70 колоній інших птахів та 22 колонії великих бакланів. У період міграції в дельті Дунаю тут водяться понад 20.000 екземплярів водно-болотних птах. Біосферний заповідник відрізняється красою та багатством ландшафтів, різноманіттям біотопів та ресурсів, що роблять його унікальним не лише в Європі, але й в світових дельтових екосистемах.

  • Моніторинг лелек

    Моніторинг лелек




    Задля кращого відслідковування лелечих гнізд Спілка орнітологів Румунії розробила разом з електропостачальною компанією застосунок для мобільних пристроїв, за допомогою
    якого кожен громадянин, який хоче допомогти, може повідомити про присутність цих птахів. Застосунок
    під назвою «Дивись, лелека!» в цьому році зафіксував рекордну статистику, користувачі ввели майже п’ять тисяч повідомлень, більшість з них
    підтверджені фахівцями. Це значне зростання кількості повідомлень порівняно з минулим роком.




    Після перевірки всієї
    інформації та усунення повідомлень про одне й те саме гніздо, було отримано 3575 унікальних гнізд, виявлених з допомогою застосунку, на додаток до вже зареєстрованих раніше іншими методами. Застосунок працює відносно просто: користувач повинен мати
    мобільний пристрій з увімкненими даними про місцезнаходження, заповнити коротку
    форму та сфотографувати гніздо. Дані надсилаються до Спілки орнітологів Румунії, яка обробляє їх, дбаючи про те, щоб вони не збігались і були реальними.
    Здається, люди сприйняли цю ініціативу серйозно, враховуючи, що лише трохи більше двох відсотків спостережень
    виявилися помилковими. З 2017 року, коли він був запущений, застосунок завантажили
    майже 10 000 користувачів.




    Повертаючись до ситуації на місцях, близько двох третин моніторюваних гнізд розміщені на стовпах ліній електропередач, а
    решта на димоходах будинків, дахах та деревах. Цього року найбільше гнізд було
    зареєстровано в Тулчанському повіті (південний схід). Чому цей моніторинг лелечих
    гнізд важливий, пояснює Валентин Марін, керівник відповідного проекту СОР. «Нам, як спеціалістам, цікаво
    досліджувати не тільки лелек, а усі види птахів у Румунії. Ми робимо це
    систематично, щоб побачити тенденцією популяції. Оскільки певні зміни в
    середовищі існування можуть змінити популяцію всього виду. Ці зміни в біотопах впливають
    не лише на птахів, і саме тут виникає інтерес громадян. Зростання чи падіння
    популяції птахів насправді є тривожним сигналом для людей про те, що з ними
    може щось трапитися, або щось дивне
    відбувається. Якщо потерпають птахи, то це лише одне кільце ланцюга, на
    наступному етапі можна очікувати негативних змін середовища проживання людей.
    Це може бути викликано якістю кормів птахів, якістю води, якістю повітря. Ось
    чому ми вважаємо, що не тільки лелеки важливі, але нам важливо знати, що з ними
    стається, адже це може вплинути й на наше життя. Для працівників електропостачальних компаній
    ця інформація важлива, аби знати, де можуть виникнути проблеми, тому що
    найчастіше вони дізнаються про проблему вже після її виникнення. Гнізда можуть
    створювати проблеми, через вітер, погану погоду, вони можуть впасти на лінії електропередачі,
    можуть загорітися, вони можуть викликати коротке замикання. Аварійне відключення
    електроенергії не тільки несе збитки через витрати на відновлення
    електропостачання, але й створює незручності для населення.»


    Щоб уникнути подібних ситуацій, електропостачальні компанії у період
    міграції птахів, встановлюють на стовпах, де знаходяться лелечі гнізда, спеціальні
    металеві підпори, що дозволяють уникнути можливих аварій. Крім цього вони встановлюють
    сигнальні маяки та ізоляційні кожухи. Навесні, коли повертаються у рідні місця,
    птахи охоче зупиняються у цих спеціально підготовлених для них гніздах. Валентин
    Марін розповів про популяцію лелек у Румунії порівняно з іншими країнами. «Застосунок
    «Дивись, лелека!» також має веб-сторінку з картою. Кожен бажаючий,
    використовуючи ключові слова «лелеки Румунії» може побачити карту із загальним
    розподілом зареєстрованих гнізд. На даний момент нами зареєстровано близько
    шести тисяч гніздових пар. Я не можу сказати, чи ситуація у нас краща або гірша
    в порівнянні з іншими країнами, тому що тут не йдеться про конкуренцію. Можу сказати, що ситуація на
    сьогодні краща порівняно з іншими роками, і я кажу це, тому що за підсумками систематичних
    спостережень, які ми проводили в останні роки – тенденція не низхідна, а переважно
    лінійна з незначним висхідним трендом. На європейському рівні лелеки налічують
    десь від двохсот до тридцяти тисяч пар. І з того, що ми бачимо з точки зору їх розподілу,
    Східна Європа має дуже велику частку в кількості гніздових пар – близько 40
    відсотків світової популяції. Тому, перебуваючи у Східній Європі, хочеться
    вірити, що ми маємо значну частку.»



    Спілка орнітологів Румунії – найбільша незалежна організація з охорони
    птахів в Румунії. Як зазначається на її веб-сайті, організація хоче надихнути
    людей допомагати захищати птахів та їхні місця проживання та за їх допомогою зробити
    так, щоб і прийдешні покоління милувалися птахами. Що стосується лелек, то тим,
    хто мало чого про них знає, це вид великих перелітних птахів, з довгими червоними дзьобами та довгими
    ногами, які гніздяться переважно у населених пунктах. Протягом минулого
    століття їх кількість постійно зменшувалася і стабілізувалася лише в останні
    десятиліття. Їхні гнізда великі і часто використовуються кілька років поспіль.
    Вони дуже популярні в Румунії, де цей вид птахів захищений і вважається, що лелека приносить процвітання домогосподарству, в якому влаштовує своє гніздо. У
    народі також кажуть, що лелеки приносять першу дитину новоспеченим подружжям.



  • Дії по боротьбі з опустелюванням

    Дії по боротьбі з опустелюванням






    17 червня був відзначений
    Всесвітній день боротьби з опустелюванням та посухою, нагода пригадати,
    що забруднення, зміна клімату, екстремальні явища з часом
    призводять до знищення лісів і сільськогосподарських культур і, нарешті, до
    деградації та опустелювання ґрунтів. Опустелювання
    зачіпає декілька європейських країн, так само й Румунію. Від цих явищ
    страждають райони в південній частині Румунії, неподалік Дунаю, а
    також у Доброджі. За відсутності заходів,
    деградовані території розширюються, а пісок з року в рік поширюється
    також на родючі поверхні. Звіт
    Європейської рахункової палати за 2018 рік
    показує, що на рівні ЄС не існує єдиного бачення і що проти ризику
    опустелювання не можна ефективно боротися. Іншими словами, держави-члени не
    мали доступу до коштів, які могли б бути використані для боротьби з
    опустелюванням.






    Говорячи
    про деякі заходи, вжиті для стабілізації піщаних ґрунтів, міністр екології
    Костел Алексе підкреслив, в інтерв’ю Радіо
    Румунія, готовність уряду в Бухаресті якнайшвидше підтримати
    деякі проєкти з боротьби з опустелюванням: «Ми, у районі
    Миршань, у повіті Долж (південь), маємо
    ліс площею 1.364 га акації, який посадили для стабілізації ґрунтів
    та запобігання поширенню піщаних дюн. На даний момент, уряд Румунії
    має фінансові кошти від Фонду меліорації або від Управління
    екологічного фонду для проведення цих кампаній та лісонасаджень на піщаних територіях. Місцеві органи влади
    повинні тільки визначити ці території та, зокрема,
    поговорити з власниками, які повинні зрозуміти, що якщо ми не діятимемо
    якнайшвидше, то через 10 або 20 років
    буде вже пізно».




    У
    повіті Долж (на півдні) є найбільші в Румунії угіддя піщаних
    ґрунтів, у понад 100 тис. га, ця
    територія будучи названа «Сахарою
    Румунії». За явищем опустелювання в районі Олтенія (регіон в південній частині
    Румунії) слідкують фахівці Науково-дослідної станції культури рослин на пісках
    Дабулень, які запропонували декілька рішень протягом
    десятиліть, від коли працює цей інститут.
    Директор станції Дабулень Аурелія
    Неделку вважає, що ефективна експлуатація цих ґрунтів є рішенням боротьби з
    опустелюванням: «Піски можна вважати ідеальними ґрунтами для сільського
    господарства, особливо для садівництва, враховуючи середню температуру, що
    спостерігається в цьому кліматі
    Олтенії, який є посушливим і напівсухим. Кількість опадів протягом року не
    забезпечує потреби води для жодного з видів розслин. Тому
    ми повинні допомагати грунту зрошуванням. Ґрунт
    на цій території, піщаний ґрунт, як я вже сказала, – це
    легкий ґрунт вітрового походження».




    50
    років тому в цій місцевості була спроєктована і
    виконана зрошувальна система Садова – Корабія (місто-порт на Дунаї). Було вирубано
    понад 9000 га лісу, і теж тоді на приблизно 1.400 га було
    насаджено дерева для захисту від піщаного
    розширення. На жаль, в останні 30 років деякі з цих захисних
    завіс зникли, їх вирубали незаконно. Директор Науково-дослідної
    станції культури рослин на пісках Дабулень пояснює,
    як можна зафіксувати піщані ґрунти: «На піщаних ґрунтах з високим ступенем
    впливу вітрів та розсипання незайнятих ґрунтів було насаджено лісові
    завіси акації, шириною в 10 метрів, на відстані 288
    метрів одна від одної на найбільш оголених територіях і на відстані
    560 метрів на територіях з меншим ступенем оголення. Так ми протидіяли
    наслідкам вітру, за допомогою цих акаційних
    захисних завіс та іншої системи захисту, із трав’янистими
    рослинами, тобто ми сіємо восени жито смугами в кожні 50
    метрів, а навесні ми насаджуємо садівничі рослини для захисту від дії
    вітру».




    Протягом
    десятиліть у Науково-дослідній станції культури рослин на пісках Дабулень вивчали
    спосіб адаптації різних рослин та фруктових дерев до піщаних ґрунтів, і
    результати були дуже хорошими. Детально розповість
    директор станції Дабулень Аурелія
    Неделку: «Були запроваджені плантації фруктових дерев, особливо кісточкових фруктів (персики,
    абрикоси, вишня). Вони дуже підходять для умов зрошення. Так само процвітає
    овочівництво. З’явився бренд Дабуленівський кавун,
    з’явилася нова територія для вирощування
    картоплі. Якщо в минулому не ставилося питання вирощування
    картоплі в нашій посушливій зоні, то в умовах
    зрошення ця територія повіту Должу була перетворена на справжній
    басейн раннього вирощування картоплі – цінної культури, яка
    приносить фермерам цього району перші доходи.
    Полуниця теж веде себе дуже добре у нашій зоні».




    З
    минулого року в Дослідницькій станції культури рослин на пісках з Дабулень були
    занесені види, які можна зустрічати лише в румунських ботанічних
    садах або, можливо, менш культивовані, такі як ківі, оливкове дерево,
    китайська фініка, годжі та інжир, але створення сортів і гібридів
    недостатньо, це необхідно супроводжувати основним методом боротьби
    з опустелюванням – зрошенням.

  • Природний заповідник ведмедів у Зернешть

    Природний заповідник ведмедів у Зернешть

    Неподалік міста Зернешть Брашовського повіту знаходиться найбільший природний заповідник ведмедів у світі,
    офіційно відкритий у
    2008 році Асоціацією Мільйони друзів та Всесвітньою асоціацією
    захисту тварин. Понад 100 ведмедів знайшли собі тут нове житло, будучи врятовані від жорстоких умов
    утримання. Кожен ведмідь має свою історію. Окремі з них були врятовані
    від задушливих кліток, де їх тримали заради розваг біля ресторанів, готелів, фабрик,
    автозаправок, у цирках або навіть біля монастирів. Інших привезли із зоопарків країни, де їм не забезпечували нормальні умови
    життя або від осіб, які незаконно утримували ведмедів. У Зернешть, на
    70 гектарах лісу та пасовищ, ведмеді користуються басейнами води, деревами для
    сходження, місцями годування та індивідуальними притулками.


    До речі, природний заповідник був заснований внаслідок білю, спричиненого смертю ведмедя Майя, якого
    тримали в полоні для розваги туристів, про якого дізналася Крістіна Лапіш, голова Асоціації
    «Мільйони друзів». Вона заклала основи створення цього заповідника: Минуло 15 років з
    моменту створення заповідника, його
    не було б засновано,
    якби не загинула ведмедиця Майя на моїх
    руках, після того, як вона зашкодила сама собі, з’їла передні
    лапи. Цього ведмедя незаконно утримували у тісні клітці біля замку Бран, біля пансіонату, де
    вважалося, що він може залучити клієнтів. Усі іноземні туристи, які відвідали цей пансіонат,
    побачили горе ведмедя та звернулися
    до Всесвітнього товариства захисту тварин. До мене
    звернувся цей фонд, який попросив подивитися, чи ведмідь знаходяться в такій важкій ситуації. На курорті Пояна Брашов, біля готелю
    Пояна Урсулуї були незаконно утриманні інші
    ведмеді, яких мучили. Тоді, я
    склала присягу, що колись ці ведмеді знову будуть вільними. Я почала розпитувати, як можна вирішити ситуацію у випадку цих ведмедів. Мене підтримувала місцева влада, яка запевнила у тому, що якщо я створю заповідник для цих ведмедів, утримуваних у
    невідповідних місцях для дикої тварини, я буду мати всю їхню підтримку. І ось так почалася ця
    пригода. Тоді я не думала, що у заповіднику будуть 106 ведмедів, скільки їх
    сьогодні. Тепер, Румунія має найбільший природній
    заповідник бурих ведмедів. У 2016 році заповідник було оголошено як найбільшим етичним у світі, другим заповідником
    будучи для
    горил, а третім для
    слонів.




    Ведмедів із Зернешть ніколи більше не можна випускати в дику природу,
    оскільки вони вже не можуть адаптуватися до дикого життя. Багато з них не можуть
    бачити або чути людей, тому що вони були занадто травмовані ними: В останні
    роки ми врятували ведмедів, яких тримали
    біля пекарні, біля уранового заводу, монастиря або біля автозаправки. Це абсолютно неймовірні місця для утримування ведмедів. Це пригадує про давній звичай румуна, який дресував ведмедя і ходив з ним по ярмарках, а наприкінці отримував гроші за нього. Ведмідь, якого застрілили у клітці в Пояні
    Брашов, був на суму близько 10.000 – 15.000 євро. Ведмідь є королем карпатських лісів та не вартує ставити його у клітку та знущатися над ним. Він є
    великим багатством Румунії та його потрібно захищати, не лише тому, що є багатством наших
    лісів, але й тому, що відповідно до Бернської міжнародної конвенції, яку Румунія підписала та ратифікувала, бурий ведмідь є
    захищеною твариною. На жаль, я не врятувала всіх ведмедів. У Румунії є ще
    близько 10-15 ведмедів, яких утримують в поганих умовах. Наприклад, на пансіонаті
    в Стражі живе ведмідь, якому цього року минуло 20 років, від коли він був ув’язнений
    у клітці. 20 років! Щороку йому роблять торт і дають пити пиво. На youTube можна
    дивитись фільми про цього ведмедя, про те, як ми румуни тримаємо ведмедя біля
    пансіонату, щоб залучити клієнтів. Минуло десять років від
    коли ми намагаємось переконати місцеву владу звільнити ведмедя та перенести
    його до заповідника або до
    зоопарку, до належного місця…




    Румунія має найбільшу в Європі популяцію бурих ведмедів, яка віддає перевагу
    великим і густим лісам, менш відвідуваним людьми. На жаль, внаслідок вирубки
    лісів, виникло чимало інцидентів. Деякі ведмеді спускаються в села та завдають
    шкоди людям. Як можна впоратися з цією проблемою, розповідає Крістіна Лапіш: На
    даний момент у наших лісах, тих, що ще залишилося немає ягід, немає грибів, немає
    нічого бо все збирається. Отже, ведмеді без їжі приходять, де можуть знайти щось їсти. І
    якщо пансіонати та вілли будуються в лісах, де роблять барбекю то,
    тільки, що не запрошують ведмедів у гості, і потім теж ми дивуємось чому вони прийшли.
    Звичайно, голодні ведмеді шукають їжу. Вони не приходять у місто гуляти, ми їм
    заважаємо! Ми зайняли їхню землю, ми не забезпечуємо їм необхідну їжу, і тоді
    рішення є складним. Навіть їх стрілянина не є рішенням. Готелі та пансіонати, побудовані на краю лісу, повинні захистити себе, поставити електричну
    огорожу, і ведмідь зупиниться на цьому. У містах і селах, що знаходяться на
    краю лісу, слід вирощувати яблука, груші, кукурудзу, а ведмідь, який шукає їжу
    може зупинитися на цьому. Асоціації мисливців та лісівників повинні
    забезпечувати їм їжу навесні, як це робилося колись.


    Оскільки природній заповідник ведмедів в Зернешть наближається до
    максимальної потужності, Міністерство охорони навколишнього середовища Румунії оголосило, що схвалить будівництво нового заповідника для ведмедів. Було
    вирішено, що починаючи з цього року румуни, які проживають у гірських районах,
    які відвідують ведмеді, отримуватимуть фінансування на придбання електричних
    парканів для захисту своїх домогосподарств. Влада також обіцяє фінансувати дослідження
    щодо популяції ведмедів, зроблені за останніми доступними технологіями і після чого
    ми повинні точно знати кількість ведмедів, які живуть в Румунії.

  • Програма «Зелені простори 2020»

    Програма «Зелені простори 2020»

    MOL Румунія та Фонд партнерства
    продовжують ів 2020 році програму Зелені
    простори, яка фінансує екологічні проекти. Програма
    призначена для неурядових організацій у партнерстві з навчальними закладами чи
    державними установами міст Румунії. Можна вимагати кошти на створення та відновлення громадських парків, ігрових
    майданчиків, шкільних парків, дитячих садків із залученням громад для громадського
    використання.


    Програма, що була започаткована у
    2006 році, спрямована на зелені міські простори, але з 2009 року вона має
    новий компонент:
    Захищені природні території, метою якого є просування та популяризація охоронних територій Румунії. До 20 лютого
    природоохоронні організації вже зареєструвались для фінансування в рамках
    одного з двох компонентів програми: міських зелених зон та заповідних природних
    територій. З 2018
    року надається фінансування
    також для проектів на тему Європейський
    тиждень мобільності (який проходить у вересні), які передбачають діяльність та акції з
    високим рівнем залучення громад. Ласло Потоцькі, директор Фонду партнерства
    зазначив: На 2020
    рік ми зберегли два компоненти і, побачивши успіх програми до цього часу, ми
    збільшили загальну суму програми майже до 800 тис. леїв. Ще однією новизною є
    той факт, що зросла максимальна сума, яку
    можна запросити в рамках проекту, а це означає, що для проектів міських зелених
    просторів можна вимагати 11 тис. леїв, а також для проектів, що
    стосуються охоронних територій Румунії. максимальна сума складає
    26 тис. леїв ».


    Бухарест – одне з найбільш
    забруднених міст, стверджують екологічні активісти, забруднення, спричинене автомобільним рухом, будівельними майданчиками, які не контролюються належним
    чином,електростанціями та квартирними станціями. Ще один фактор, що сприяє збільшенню
    забруднення в Бухаресті, є відсутність зелених просторів. За даними мерії столиці, в Бухаресті на даний момент є не більше 23 квадратних метрів зелених насаджень на
    одного жителя, за умови, коли законодавство, як європейське, так і національне, передбачає
    мінімум 26 квадратних метрів. Інші цифри, надані Рахунковою палатою показують, що у нас буде лише 9, 86 кв.м зеленої площі для
    кожного бухарестського жителя. Ласло Потоцькі: «У міській зоні, починаючи з перших років нового тисячоліття, було досить
    багато статей, що розповідали про недостатню кількість зелених насаджень або
    про стан, в якому вони перебувають, про інтенсивну урбанізацію наших міст.Багато будується, і часто ці будівельні
    роботи здійснюються на
    шкоду існуючим зеленим насадженням, які тоді були недостатніми. Були також
    деякі порівняння між Бухарестом та іншими столицями, і вони показали нам, що ми
    дуже бідні в цьому напрямку. Тому я сказав, що варто почати з такої програми, за
    допомогою якої ми
    намагаємось зберегти або покращити те, що ми маємо, і створити нові простори,
    де це можливо. Отже, щодо складової Міські зелені простори я можу вам сказати, що після 14 років
    у нас є вражаючі цифри. Завдяки фінансованим проектам було створено та
    відновлено понад 550 000 квадратних метрів зелених насаджень.
    Мені здається багато, якщо говорити про невеликі проекти, які на той момент
    становили 7000 леїв, а тепер вони досягли 11000 леїв. Також було посаджено понад
    80 000 дерев, понад 85 000 чагарників, не кажучи про освітню сторону».


    Ця програма також спрямована
    на виховання молоді шляхом неформальної
    екологічної діяльності, яка проводиться в дитячих садках, школах або в широкій
    громаді, в якій здійснюється відповідний проект. Таким чином, крім участі в цих
    проектах,учням , студентам та волонтерам також забезпечуються різні навчальні заходи, пов’язані із
    захистом лісів, вод, поводженням з відходами, екосистемами, моніторингом
    біорізноманіття, правилами поведінки на захищених природних територіях тощо. Ласло Потоцькі: Мені часто подобається
    нагадувати, що якщо є
    одна сфера, в якій
    Румунія займає провідне місце в ЄС, це біорізноманіття, яке ми ще маємо. Отже, ми найкращі в цій галузі в Європі. Але, на жаль, кошти, надані румунською державою на
    охорону природи чи охорону природних зон майже нульові. І тоді у нас є інші програми, що
    підтримують захист біорізноманіття, і, як результат, ми можемо говорити про
    сотні проектів з корисними втручаннями в різних заповідних територіях, від
    національних парків до менших місцевих охоронних територій. Ось кілька прикладів: 141
    табір для молодих рейнджерів, кілька днів, коли діти вчаться поводитися на
    природі, що означає заповідна територія, захищені рослини, як ставитися до них. Також понад 100 тематичних маршрутів
    різних типів у цих заповідних зонах влаштовано тими, хто реалізував проекти.
    Загалом було проведено понад 1270 позакласних заходів з екологічної освіти за
    двома компонентами».


    За 14 років існування програми
    «Зелені простори» було профінансовано загалом 620 проектів, в яких взяли участь
    понад 235 000 людей, особливо дітей та молоді. Минулого року через велику
    кількість проектів, реалізованих у межах компонента Міські зелені
    простори, фінансисти
    вирішили нагородити два проекти. «Квітковий годинник» від Національного коледжу імені
    Петру Рареша, проект, впроваджений
    в місті
    П’ятра-Нямць Асоціацією батьків – Петру Рареш з П’ятра-Нямць, та проект «Гра та радість,надворі гармонія», реалізований Асоціацією Piticot в місті
    Деж. В рамках цього
    проекту на подвір’ї дитячого садка було висаджено сенсорну алею, лабіринт та
    сад з ароматними рослинами, через засадження майже 150 квітів. Одночасно огорожа дитячого
    садка була пофарбована життєрадісними кольорами, облаштовано дитячий майданчик,
    відремонтовано наявні меблі надворі та посаджено понад 200 дерев та кущів.

  • Зубри в Карпатах

    Зубри в Карпатах

    Зубр (Bison bonasus) – європейський
    вид роду бізонів рідко зустрічається в Європі. Свого часу він був
    присутній майже по всій Європі, але з часом, через надмірне полювання,
    браконьєрство, а також скорочення та роздріблення середовища проживання, зубр зник з багатьох країн. У Західній
    Європі зубри зникли з одинадцятого століття,
    однак у Східній Європі вони збереглися до ХХ століття. У Молдові останні зубри були вбиті в 1762 році, а в Трансільванії в 1790 році. Єдиною країною, в якій вони не зникли
    повністю-це Польща, де
    на сьогодні існує найбільше населення вільних зумбрів.


    У Румунії також докладаються зусилля
    щодо реїнтродукції зубрів у дику природу в різних районах Карпат, наприклад,
    у повітах Нямць, Караш-Северін та Гунедоара. Наприкінці минулого року
    Карпатський фонд охорони природи розпочав новий проект щодо реінтродукції
    зубрів у Горах Фегерш, Південна Румунія. У міру розмноження зубрів будуть відновлені деградовані
    середовища проживання та дика природа, – вважає Адріан Алдя, фахівець
    Карпатського фонду охорони природи:Це масштабний проект, що реалізується Карпатським Фондом охорони природи, щоб створити дику
    зону, одну з найбільших
    в Європі, заради повторного
    введення бобра та зубрів, там де ці види відсутні. Зубр відсутній у більшій частині країни, крім районів, де
    відбулась реінтродукція.
    Це велична тварина, на межі вимирання – це парасольовий вид, який може сприяти
    встановленню інших видів та відновленню харчового
    ланцюга. Проект передбачає створення трьох зон повторного введення, і протягом
    п’яти років до кожного місця буде доставлено приблизно 30 зубрів. Після забезпечення періоду адаптації
    та карантину, відповідно
    до ветеринарно-санітарних норм, зубри будуть випущені в дику природу. У нас є 11 зубрів, які знаходяться в зоні карантину,
    вони будуть моніторизовані, у них є нашийник з GPS, і це дозволяє нам бачити, в яких
    районах вони перебувають, та яким місцям проживання вони віддають перевагу. Зубри привозять з центрів
    розмноження в Європі та країні, і їх відбір здійснюється на основі генетичного
    профілю. Наразі у нас є 4 зубри
    з Німеччини та 7
    з Польщі».


    На заході Південних Карпат – є один з найбільших диких районів в Європі, що складається з трьох
    природних зон, що охороняються: Національний парк Ретезат, Національний парк
    Домоглед – долина річки Черна та природоохоронна
    територія Природа 2000, Гори Царку. Починаючи з 2014 року,
    Rewilding Europe та WWF Румунія здійснюють проект щодо рейнтродукції зубрів в ці місця. Тепер десятки тварин вільно пересуваються у двох районах в Горах Царку та Горах
    Пояна Руска, і проект триває до 2021 року. Влада хоче використовувати цю дику
    природу для збільшення біорізноманіття та сталого розвитку
    місцевих громад. Матей Мікулеску, рейнджер зубрів у Горах Царку розповідає: На даний момент у нас є близько 50 зубрів на волі. Зубри пристосовуються досить добре, у нас є навіть 6 новонароджених у 2019 році.
    Зубри перебувають на волі, їх площа складає більше 100 квадратних кілометрів. В населеному
    пункті Арменіш, разом з проектом реінтродукції зубрів, ми маємо можливість розвиватися в
    галузі туризму, що краще підходить до екотуризму, який приваблює все більше людей,
    враховуючи, що в Арменіш до цього часу нічого не склалося в галузі туризму. Ми розробили кілька
    пакетів для туристів, які хочуть приїхати і побачити місцевість, насолодитися
    природою, знайти і помилуватися вільними зубрами разом зі спеціалізованими гідами,
    навіть поспати на природі, в наметах сафарі, в літній сезон. Для просування таких пакетів ми співпрацюємо з платформою в Нідерландах, вона називається European
    Safari Company, але ми також створили наші веб-сайти. Один з сайтів
    називається mgurazimbrilor.com,
    де люди можуть побачити, що відбувається в зоні Арменіш. Також у нас є інший сайт, який незабаром
    запрацює, де зацікавлені
    можуть знайти весь досвід на природі. Я маю на
    увазі дводенний пакет прогулянок
    на природі зі
    спробою потрапити на вільнихзубрів, а також довші подорожі, орієнтовані на повторний контакт
    з природою, вивчення
    нових речей про зубрів та птахів.


    З моменту прибуття зубрів до Арменіш, місцеві жителі створили
    місцеве
    об’єднання «Асоціацію Меґура Зубрів Арменіш» з метою надання агротуристичних послуг, каже Матей Мікулеску:«Ми реалізуємо кілька проектів, проект з інфраструктури, завдяки якому, у співпраці з Мерією Арменіш ми намагаємось побудувати
    кілька озеленених будинків, будинків у гармонії з природою, для розміщення
    туристів. Ми також подумали про кухню, де ми намагаємось переробляти те, що ще здорове в Арменіш. Йдеться про фрукти та овочі, сухофрукти,
    джеми, закуску.


    Також у природному парку Венеторі-Нямць реалізується проект реінтродукції
    у дику природу зубрів. Це єдине місце в Європі, де зубри одночасно співіснують на свободі, напів- свободі та неволі.



  • Столітні ліси Стримбу Беюц

    Столітні ліси Стримбу Беюц


    Територія лісового фонду
    в повіті Марамуреш становить 290.000 га,
    що означає 46% від загальної площі повіту. Однак
    колись ця територія була переповнена
    важкодоступними лісами, що утворювали ніби-то природну
    фортецю. Місцеві мешканці знали коли і як можна вирубувати
    деревину, поважаючи низку ритуалів,
    які практикувались перед тим, як входити в ліс. Вважалося, що дерева, які ростуть на
    сонячних схилах, мають кращу якість, саме
    тому, особливо коли мова йшла про будівництво церков, будинків чи млинів, люди
    обирали дерева, вирощені посеред
    лісу, на ділянках, що піддаються довгому впливу сонця.
    Дерева вирубували в перші два місяці року, коли
    вологість повітря низька і деревина захищена від гниття.




    В наші дні, вікові ліси
    Марамуреша стають все рідшими. Екологи оцінюють, що Карпати Румунії мають близько
    250 тис. га столітніх лісів (лише 3% від загальної площі лісів). Такий ліс
    розташований у Струмбу Беюц, у горах Ціблешулуй. Тут співіснують тисячі різних
    видів флори та фауни, хижих птахів, які живуть у врівноваженій
    взаємозалежності. Під кронами старих дерев налічується понад 10.000 видів – від
    одноклітинних організмів, грибів, рослин, комах і до великих видів, таких як
    кабан, олень, козиця звичайна, вовк, рись або бурий ведмідь. Місцеві органи
    влади хочуть краще використати цю територію, перетворивши її на туристичну атракцію,
    як каже нам Келін Арделян, керівник проекту Всесвітнього фонду дикої природи (WWF)
    Румунія: «Столітні ліси Стримбу Беюц, площа яких досягає 3000 га – це природні
    ліси. Це означає, що протягом сотень років там відбувалися лише природні
    процеси, без втручання людини. У цих лісах не вирубується жодна деревина, а
    також не проводиться видалення непотрібних дерев. Природні процеси тут
    відбуваються так як вони відбувалися й 1000 років тому, і це найважливіше, бо
    там відбувається справжня жива лабораторія. Ми можемо проводити там заходи, які
    в контексті зміни клімату були б дуже актуальними, тобто наукові дослідження, які
    доводять нам, якою є поведінка природних екосистем щодо цих, скажімо, порушень клімату».




    Струмбу Беюц був давнім шахтарським
    районом. Ще з 1315 року видобувалося золото в районі водних джерел Лепуш. Після
    1989 року гірнича діяльність у цьому районі поступово скоротилася, і місцеві
    жителі почали шукати кращого життя в інших місцях. Восени минулого року влада
    розпочала проект зі збереження біорізноманіття та просування місцевих ресурсів
    та цінностей на користь громад у горах Лепуш. Це – перехід від експлуатації
    кольорових корисних копалин, багатих на золото та срібло, до розвитку туризму,
    який приносив би доходів місцевій громаді в середньостроковій і довгостроковій
    перспективі, – каже Келін Арделян: «Ми намагаємося перетворити ліс на золото для
    місцевих громад. Ці праліси є золотими лісами Марамурощини, новим золотом регіону.
    Всесвітній фонд дикої природи (WWF) Румунія розпочав планування цього місцевого
    розвитку в районі Стримбу Беюц і села Пояна Ботізі, місцевості навколо
    природоохоронної території. Ми провели кілька досліджень щодо екологічних
    послуг, які може запропонувати охоронювана природна територія. І як не дивно, ми
    виявили, що якщо ми використали би тамтешню
    деревину і воду, ми отримали би близько 250 тис. євро на рік. В результаті безпосереднього
    використання природних ресурсів. Натомість, якщо ми зосередимося на
    використанні культурних послуг (туризмі, наукових дослідженнях, відпочинку, виховання),
    ми могли б отримати десь 10 мільйонів євро на рік. Це й плануємо ми зробити. Це
    планування матиме на увазі те, що в майбутньому, шляхом реалізації цього плану менеджменту,
    який ми зараз розробляємо, нам вдасться створити інфраструктуру
    так, щоб збільшити кількість туристів, десь, на нашу думку, до 10.000 туристів
    на рік».




    Туризм – одна з найдоступніших екологічних
    послуг для успішної експлуатації природоохоронної території, кажуть екологічні
    активісти. Вони вже розпочали заходи з просування цієї природоохоронної
    території, а потім перейдуть до реалізація плану управління. Він розпочнеться з
    побудови невеликої інфраструктури в охоронюваній території: тематичні доріжки,
    інформаційні панелі, місця відпочинку, зони для пікніку, зони для кемпінгу),
    після чого йтиметься про велику інфраструктуру (готелі, пансіонати, будинки,
    музеї, туристичні центри). Для відвідування Столітніх лісів в Сримбу Беюц
    туристи будуть організовані групами до 20 осіб та користуватимуться послугами
    екскурсоводів по тематичним маршрутам. Келін Арделян: «Ці незаймані Столітні ліси
    від Стримбу Беюц є мішаними лісами. Тут ростуть безліч старих дерев, які
    досягають своєї фізіологічної межі 400-500 років, також тут ми знайдемо мертву деревину
    у природному процесі розкладання, яка створює ґрунт для нових поколінь дерев. Восени
    та навесні, з хроматичної точки зору, ці ліси є найвидовищнішими. Ранньою
    весною бук має дуже сильний зелений колір, а восени – золотисто-жовтуватий. Ми
    знаходимо тут дуже різноманітний рельєф, а тематичні стежки зроблені так, щоб
    ми перетинали безліч різних ландшафтів, бо ліс зовсім не рівномірний з
    візуальної точки зору».






    Столітні ліси в Сримбу-Беюц та
    Грожі Ціблешулуй разом з іншими столітніми
    лісами та пралісами Румунії занесені до списку Всесвітньої
    спадщини ЮНЕСКО з 2017 року. Це призведе до більш жорстких правил захисту цих
    лісів. Понад чверті усіх цінних букових лісів ЮНЕСКО в
    Європі знаходиться на території Румунії.

  • Осетрові риби в Дунаї та Чорному морі 

    Осетрові риби в Дунаї та Чорному морі 




    Понад 120 фахівців з 22 країн, що
    представляють 59 європейських установ та форумів, взяли участь у м. Галац (східна
    Румунія) на міжнародній конференції «Збереження дунайських осетрових – виклик
    чи тягар?». Це був найбільший захід присвячений осетровим, організований в
    нашій країні за останні 30 років, в рамках якого учасники вирішили реалізувати
    спільну стратегію збереження та відновлення популяцій диких осетрових.






    Протягом тривалого часу осетрові риби
    були надзвичайно важливими для економік Румунії та Болгарії, і ловля цієї риби значно
    допомагала місцевим громадам розвиватися. Є також багато історичних документів
    про ловлю осетрових на Дунаї, як розповідає Тудор Йонеску, директор Центру
    досліджень, водних середовищ існування та біорізноманіття з м. Галац: «Турецький
    історик Елвіла Челебі подорожував до міста Сілістра (нині місто в Болгарії) і писав,
    що в ті часи там виловлювали по 80 великих білуг з ікринками, яких відправляли до
    Стамбула, до Константинополя. Італійський чернець Ніколь Барсі у 1630-1640 рр
    писав про місто Галац як про дуже красиве місце, розташоване на березі Дунаю, і
    де продавали білугу, чорну ікру, російського осетра та короп. Причалювали в
    Галацький порт судна з Константинополя та всієї Європи із шовком і відбували звідси
    із чорною ікрою. Наприкінці ХІХ століття, у 1890-х роках, король Кароль призначив
    Григорія Антіпу промоутером та лідером державних рибоводних заводів Румунії.
    Він ввів перший закон про рибальство у 1896 році, який передбачав періоди
    розведення риби, заборону ловлі осетрових риб у певні періоди через зменшення чисельності
    осетрових риб. Ще з того часу, 120 років тому, стрімке скорочення чисельності популяцій
    осетрових в Дунаї та Чорному морі було проблемою. У 1903-1904 рр. в районі н.п.
    Сфинту-Георге лише за один рік було виловлено 10.570 осетрів, а в 2003- 2004 роках,
    по всій Румунії було виловлено 28 таких риб. Що стосується білуги, у 1903-1904
    роках, було виловлено 2.450 екземплярів, через століття – 153 екземпляри».




    За часів даків на дні Дунаю
    розміщували огорожі та колоди. Рибалки казали, що осетрових ловлять
    найкраще під час бурі лише спеціальними інструментами.
    А оскільки риби плавали на дні Дунаю з дуже великою
    швидкістю (70 км/г), то вони встановлювали
    дерев’яні жердини з гачками на дні води, і таким чином
    ловили їх. Найбільша білуга була
    виловлена в Румунії у 1890 році, у водах Георгієвського
    гирла Дунаю. Важила вона 886 кг і мала
    127 кг чорної ікри. У міжвоєнний період Румунія та
    Болгарія були найважливішими експортерами кав’яру, що
    походив від диких осетрових порід Чорного моря. Тудор Йонеску:
    «Практично, в період після Георгія Антіпи,
    основним методом лову осетрових були
    огорожі, це були довгі палі насаджені на дні Дунаю, в яких
    виловлювали всіх осетрових, які
    мігрували вгору за течією, щоб розмножуватися десь в районі Залізних воріт. У
    сучасній Румунії, в період панування королівської родини, методи риболовлі
    вже змінилися. У районі Георгієвського гирла Дунаю оселилися українці
    та росіяни з Дону, які принесли нову техніку риболовлі,
    мова йде про рибальські сітки. На початку XX
    століття ми вже говоримо про організацію риболовлі, коли
    в м. Галац будується перша
    холодильна установка. Практично, основний
    рибний ринок Румунії був у м. Галац. Весь
    улов з району Суліна, з району Кілія та з Дунаю збирали у м. Галац,
    де торгували рибою, і де була рибна біржа,
    розроблена Антіпою. Улов складав десь близько
    40 тонн осетрових усіх видів і близько 17 тонн кав’яру. Цю
    кількість виробляли в Румунії у ті часи.
    Дослідження показує, що на початку XX століття 1 кг кав’яру
    дорівнював 2,3 грамам золота, а через 100 років 1 кг кав’яру
    дорівнює 97 грамам золота».





    Хоча
    види осетрових культур захищені Конвенцією про міжнародну торгівлю дикими видами фауни та флори, яким загрожує зникнення, осетрові все таке входять до списку видів під загрозою вимирання. Незаконна риболовля
    – в основному через чорну ікру – є найбільшою прямою загрозою для дунайських осетрових. Однак
    справжній занепад цих риб почався після 1972 року, зазначають експерти, коли
    була побудована гребля «Залізні ворота I», що заблокувала міграцію риб на
    Дунаї та обмежила їх ареал. Експерт Тудор Йонеску стверджує, що незважаючи на зусилля,
    докладені з метою розведення осетрових в Дунаї, не можна
    говорити про відновлення запасів. Це
    пов’язано з тим, що місце проживання цих видів не вдалося відновити до
    початкових розмірів: «У 1700-х роках білуги розмножувалися до 2.300 км, ми говоримо про Баварію, де було виловлено білуг за походженням з Чорного моря. Після побудування «Залізних воріт» (1965 – 1972 рр.), практично
    був перекритий маршрут міграції цих осетрових. Вони зупинилися на 856 км. по Дунаю. Це означає, що ці гідротехнічні споруди знищили 60%
    міграційного середовища осетрових. Але крім перекриття міграційних маршрутів, ці
    греблі вплинули і на розведення осетрових. Доісторичні люди цих земель виловлювали
    багато осетрових, бо це був важливим районом їх розмноження».




    Через
    різке зменшення чисельності популяцій осетрових в останні століття, фахівці з
    придунайських та причорноморських держав і навіть експерти з-за меж
    Європейського континенту вирішили реалізувати загальну стратегію збереження та
    відновлення популяцій диких осетрових у рамках
    міжнародної конференції, що пройшла у м.Галац. Учасники підписали Галацьку декларацію, документ, який має на
    меті врятувати популяцію осетрових у південно-східній Європі, єдиному у світі місці, де ще є
    шість диких видів осетрових. Документ передбачає, серед іншого, створення ферм
    для осетрових риб, моніторинг риби, а також продовження заборони ловлі, що
    закінчується 2020 року.

  • Національний парк Гори Родней

    Національний парк Гори Родней


    Національний парк «Гори Родней» – найбільша охоронювана територія на
    півночі Східних Карпат. Це другий за величиною національний парк Румунії, після
    парку Домоглед – Валя Черней, площею 54.000 га. Національний парк «Гори Родней»
    був створений у 1932 році на території площею 183 га, а в 2007 році парк був
    оголошений частиною мережі природоохоронних територій Природа 2000.
    Тут ми знаходимо кілька природоохоронних районів з важливим науковим,
    геологічним, ландшафтним, флористичним, фауністичним та спелеологічним
    значеннями, багато типів cсередовищ
    проживання: чагарники, бореальні та альпійські луки, гірські луки,
    болота, торф’яні болота, а також ефектний і добре збережений льодовиковий
    рельєф.

    Ліси, луки та скелі цього природного парку є середовищами проживання багатої
    та різноманітної флори та фауни, із численними рідкісними та ендемічними прикарпатськими
    видами, як розповідає нам Лучія Міхаєла Полл, директор Управління Національного
    парку «Гори Родней»: «У нас росте унікальний у світі «ліхніс гір Родней»
    (Lychnis nivalis) з маленькою рожевою квіткою, а також понад 2.000 видів вищих
    рослин, види льодовикових реліквій, захищених видів, таких як тирлич, дягель
    лікарський (Angelicaarchangelica),
    гірська півонія або рододендрон карпатський (Rhododendronkotschyi), тис ягідний (Taxus baccata) та сосна кедрова європейська
    (Pinus cembra). Гори Родней є місцем проживання понад 600 видів метеликів, 12
    видів люмбрицидів, а також багатьох видів птахів, серед яких тетерук (Tetrao
    tetrix), глушець (Tetrao urogallus) та беркут (Aquila chrysaetos) тощо. У
    гірських водах водяться лосось дунайський, форель або харіус європейський. Якщо
    говорити про ссавців, то у нас є багато козиць звичайних, їх кількість значно
    зросла в останні роки. Водяться у нашому парку і сім’ї бабаків, карпатських
    оленів, ведмедів, вовків, рисів, диких кішок. Хоча на території Національного
    парку «Гори Родней» є приблизно 10 мисливських фондів, у нас є численні
    популяції ведмедів (понад 100 особин ведмедів), але вони не нападають на людей
    або на отари овець, яких у нас понад 110.»


    Козиця звичайна (Rupicaprarupicapra) є
    емблематичним видом для високих районів Карпат, з 1933 року будучи оголошена
    «пам’яткою природи». Це тварина, що охороняються Законом про захист природи, і
    є одним з найцінніших видів фауни Румунії. Козиці звичайні, беркути, карпатські
    олені та орли оживлюють дикий пейзаж на альпійських хребтах гір Родней. Хоча
    вона не становить жодної прямої чи опосередкованої небезпеки для людини і не
    заподіює ніякої шкоди, козиця звичайна нещодавно була включена до списку
    мисливських тварин. Екологи обурені цим рішенням і вимагають їх захисту. Міхайла
    Полл: «До 1918 року в горах Родней було від 120 до 160 особин козиці звичайної.
    Під час Другої світової війни вони були винищені, потім у 1964 році її знову
    заселили в парку. У 1967 році було випущено в парк 10 примірників козенят,
    привезених з гір Бучедж та Ретезат. У 1990 році ми нарахували близько 320 особин,
    а в 2004 році, з моменту створення Управнілля національного парку «Гори Родней»,
    навесні було нараховано 36 особин, а восени – 61. Потім ми почали знов заселяти
    їх. У 2004 році було привезено 8 особин із гір Бучедж та Ретезат. Навесні 2019
    року ми нарахували понад 120 козиць звичайних, осіннє оцінювання пройде через тиждень.
    Тут, на території Національному парку, полювання на них заборонено, бо козиця
    звичайна вважається пам’яткою природи і ми намагаємось її захистити. Утім у нас
    є проблеми з браконьєрством. Так само відомо, що ця тварина помирає від серця,
    якщо злякається. Мало хто це знає.»


    На території Національного парку Гори Родней є багато природних заповідників. На північному схилі розташований
    один з найвидовищніших водоспадів Румунії – «Каскада КаїлорВодоспад коней», на
    висоті 1.300 метрів. Також в районі Борша знаходиться озеро Ієзер, якого також
    називають бездонним озером. Розташований він на висоті 1.825 м., у
    підніжжі гірського піку П’єтросул. Це льодовикове озеро, оточене дикими і незалісеними
    гірськими вершинами, є частиною наукового заповідника П’єтросул
    Маре. Одне з найбільших льодовикових озер Румунії – озеро Лала-Маре, на
    висоті 1.815 м, заселене фореллю і оточене гірськими півоніями, рослиною,
    захищеною законом. На довколишніх заболочених місцях зустрічаємо такі льодовикові
    реліквії, як едельвейс і тирлич жовтий. У будь-який сезон, гори Родней
    пропонують чудові краєвиди, каже Міхаєла Полл: «Поляна нарцисів
    розташована на висоті 1.600 метрів на рівнем моря. З 2007 року вона перебуває під нашим уважним моніторингом, і від кількох
    сотень метрів ми сягнули минулого року майже 6 гектарів. Багато туристів приїжджають
    у травні місяці, щоб милуватися ними. У науковому заповіднику П’єтросул Маре у
    нас є кілька унікальних у світі льодовикових озер. П’єтросу – найвищий пік
    Східних Карпат (2.303 м), тут водяться всілякі види фауни та флори, багато колоній
    бабаків, дуже багата рослинність … Ми також знаходимо тут карстові джерела,
    долини, вапнякові скелі, луки, пасовища, хвойні, листяні та мішані ліси. Краєвиди,
    що відкриваються перед очима в цьому масиві, принаймні зараз, восени, затомлюють
    подих. Кожен сезон має свою красу».



    Приблизно
    2.300 гектарів Національного парку «Гори Родней» були оголошені суворо-охоронюваною
    територією, через ландшафти наукового значення, до яких належать дикі
    території, де втручання людини було вкрай низьким. Понад 800 га столітніх лісів
    мають бути внесені до Національного каталогу пралісів, квазіпралісів та
    природних лісів.

  • Праліси Румунії

    Праліси Румунії


    У румунських
    Карпатах збереглися найбільші в Європі площі, вкриті незайманими перестійними
    лісами. У минулому вони були набагато більші та багатші, ніж сьогодні.
    Наприклад, ліси Молдови за часів Дімітрія Кантеміра (1717 р.) були
    «заселені
    стадами оленів, козуль, зубрами та дикими буйволами, без жодної людини»
    .

    На жаль,
    нераціональна експлуатація та вирубка лісів для деревини, пасовищ та для
    сільськогосподарських потреб призвела до знищення значної частини цих лісів на
    різних історичних етапах. З приблизно 2 млн. га на початку ХХ сторіччя у
    наші дні залишилося 200 тис. га. Незважаючи на те, що їх площа скоротилася,
    Румунія залишається найбагатшою країною Європи з точки зору наявних пралісів.
    Величезні дерева, які досягають 50-60 метрів заввишки, все ще домінують у
    таких лісах, а великі хижі тварини, такі як вовки, рисі та ведмеді, досі
    заселяють цю дику територію. Для кращого захисту незаймані ліси в районах
    Ізвораеле Нерей, Ущелина Нерей-Беушніца, Домоглед – Долина річки Черна, Козія,
    багатовікові ліси Шінка, Грошій, Тіблешулуй, багатовікові ліси Слетіоара, були
    внесені до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.




    Про важливість
    цих лісів розповів Гьорге Міхейлєску, генеральний директор Національної лісової
    компанії Румунії «Ромсільва». «Незаймані ліси Румунії, як і квазі-незаймані, є
    важливими для дослідження способу розвитку лісів, природного росту, зміни
    природних поколінь. Вони «живуть» без жодного втручання людини, є прикладом
    життя без стороннього втручання. Вони є одними з найрізноманітніших лісів. Не
    завжди на 100% закритий і природний ліс має максимальне різноманіття.
    Різноманітність лісу надана різноманітністю поколінь. Наприклад, у 100%
    природному лісі можна зустріти покоління у віці 180 років. Але, щоб мати
    різноманітність, потрібні й екземпляри 10-ти, 20-ти, 30-ти річної давності.
    Тобто ліс повинен мати всі вікові категорії. Природні ліси не завжди є
    найрізноманітнішими. Найрізноманітніші ліси та найрізноманітніші ділянки
    складаються зі 100% природних лісів, культивованих лісів, доглянутих лісів, у
    поєднанні з пасовищами, з мало або дуже мало зміненими ділянками, з луками
    тощо. Вони гарніші та різноманітніші, ніж суто незаймані ліси, тому що вони, як
    правило, стають на 100% багатовіковими. І тоді дерева 180-ти, 200 чи 300-річної
    давності не завжди заохочують молоде покоління. Ми використовуємо їх як моделі,
    і у нас їх не так багато. В Європі дуже мало країн, у яких ще є такі ліси.
    Однак у нас на даний момент є 28 тисяч гектарів ідентифіковано та нанесено на
    карту, які відповідають цим умовам, для їх оголошення пралісами та
    квазі-пралісами.»





    У 2016 році був
    створений Каталог незайманих та квазі-незайманих лісів, важливий
    інструмент обліку пралісів та квазі-пралісів. Ліси, включені до Каталогу,
    підлягають суворій охороні, а це означає, що у них заборонена будь-яка людська діяльність,
    що може вплинути на долю лісу. Наразі майже 7000 га пралісів та 22.100 га квазі-пралісів
    були визначені та занесені до Каталогу та процес триває. Однак деякі
    екологічні організації звинувачують владу у знищенні багатовікових лісів і
    вимагають втручання Європейської комісії. Екологи стверджують, що «Ромсільва»
    організовує лісогосподарські роботи в межах природоохоронних територій Natura 2000 без відповідного
    аналізу впливу вирубок у цих унікальних районах.





    Директор «Ромсільва» Гьорге
    Міхейлєску відповідає на ці звинувачення: «Ліси захищені. Ці ліси взагалі не мають
    жодних проблем, принаймні ліси, що перебувають в
    управлінні Ромсільва недоторкані. Екологічні організації подали кілька скарг до
    Європейської комісії. Дійсно, вони порівнюють ситуацію 2004 року, дані дослідження PinMatra з тим, що ми зробили зараз. Але ми
    вважаємо неправильним порівнювати конкретну річ з теоретичною… Усі ці ліси перебувають
    під наглядом та підлягають суворому контролю. Є певні помилкові елементи, наприклад
    до спадщини ЮНЕСКО було внесено й дороги національного значення, але ці речі
    були зроблені помилково, тому що ті, хто провів це дослідження, насправді не
    виїжджали на місце. Зараз ми вживаємо заходів для виправлення цих помилок. Є
    громадські організації, які не погоджуються з цим. Але хочу сказати, що є й багато
    громадських організацій, які дійсно підтримують нас і допомагають нам. І ми допустили
    помилки. Наш імідж був дещо зіпсований, але ми намагаємося його оновити.
    Сьогодні в Європі говорять, що Румунія не захищає свої ліси, але у неї
    найцінніші букові ліси, вона має найкрасивішу флору, найбільше біорізноманіття.
    Хто їх захистив? А чи знаєте ви, що в Європі є країни, які називають природними
    та національними парками невеличкі ботанічні сади з кількома деревами?»


    Румунія має 6,5
    млн. га лісів і майже половина з яких перебувають в управлінні Національної
    лісової компанії «Ромсільва». Ромсільва також управляє 22 національними та
    природними парками, що мають сукупну площу понад 850 тис. га. Із них 245 тис. гектарів
    є особливо охоронюваними територіями, на яких діяльність людини обмежена.
    Цієї осені Ромсільва розпочала проект зонування лісів, в залежності від рівня
    захисту 22 природних і національних парків, – розповів Гьорге Міхейлєску: «Ми зажадали
    їх зонування, визначення меж на місцях, щоб знати, що і як далі робити. Бо
    ми не знали точно чи на певну ділянку поширюється режим суворої охорони, сталого
    розвитку або консервації. До тепер не було чіткого розмежовування. Отже ми
    розпорядилися здійснити таке зонування на місцях, використовуючи GPS та конкретні елементи,
    щоб визначити чіткі межі між цими територіями, тому, що в протилежному випадку люди
    на місці, без чітких меж, можуть допустити помилки.»





    Території особливого
    захисту (ZPS) будуть позначені жовтим квадратом, оточеним червоною смужкою; території
    цілісного захисту (ZPI) – синім квадратом, оточеним білою смугою, а природні
    заповідники/пам’ятки природи – жовтим квадратом, оточеним білою смугою. А території
    національних та природних парків будуть позначені червоним квадратом, оточеним
    білою смугою.



  • Проект «Віднайди Румунію»

    Проект «Віднайди Румунію»

    Румунія має багату і цінну природну спадщину, має найрізноманітніші біогеографічні
    умови в ЄС, які зберігають унікальні екосистеми та рідкісні види фауни та флори. Вона має 30 природних і національних парків, два геопарки, кілька сотень природних заповідників і пам’ятників природи, 19 водно-болотних угідь,
    що охороняються Рамсарською конвенцією, Біосферний заповідник дельти Дунаю і багато природних заповідників європейського
    значення, включених до мережі «Натура 2000».




    Коаліція «Натура 2000»,
    наприкінці минулого року запустила проект «Віднайди Румунію», який пропонує нове
    бачення сталого розвитку Румунії, шляхом збереження природи в природоохоронних
    територіях. Екологи пропонують краще управляти природоохоронними територіями, сприяючи
    збереженню біорізноманіття та сталому розвитку населених пунктів. Лівіу Чойняг, виконавчий директор Фонду «Коаліція Натура 2000»: «На жаль, хоча 25%
    національної території Румунії призначено для захисту, цей захисний статус
    часто застосовується лише на папері. Існує дефіцитне управління, яке, звичайно,
    треба поліпшити, якщо ми хочемо дійсно захищеного природного середовища, якщо
    ми хочемо, щоб нинішня природа проіснувала ще 30 років у тій формі, якою ми її
    знаємо сьогодні. Саме тому Коаліція «Натура 2000» запустила проект, що є
    результатом бачення фахівців нашої організації. Більше 20 НУО, які беруть участь
    в збереженні біорізноманіття та інші НУО, які
    не входять до Коаліції «Натура 2000», працювали майже два роки над документом
    – стратегією, що показує нам, як має виглядати природа через 10 або 20 років.
    Це довгострокова мрія, яка демонструє
    наше бажання мати більше природних заповідних територій. Відсоток
    природоохоронних територій має зрости від 23% сьогодні до близько 30%. Крім
    того, перш за все ми хочемо, щоб усіма цими парками управляли послідовно, а основною
    метою має бути захист біорізноманіття. Тобто, ступінь збереження, рівень
    невтручання – спосіб дії людини в цих парках, території, в які втручається
    людина мають зменшитися, а природа відновлювалася на якомога більшій площі, тобто
    75% площі кожного природного парку має існувати без людського втручання. Це
    означає здійснення лише туристичної або наукової діяльності.»




    НУО та екологічні активісти піддали гострій критиці
    скасування терміну «опікун» з чинного природоохоронного законодавства, у
    результаті чого природоохоронними територіями управлятиме Національне агентство
    природоохоронних територій. Опікуни упродовж часу завадили здійсненню суперечливих
    проектів у захищених районах (будівництво готелів, шахт і копалень, доріг,
    вирубки лісів, проекти нерухомості), оскільки для будь-якого подібного втручання
    була потрібна їхня згода. Іншою проблемою природоохоронних територій є брак
    коштів, необхідних для належного управління ними та досягати цілей щодо захисту
    природи. Говорить Лівіу Чойняг. «Потрібне унітарне управління. Румунська держава повинна координувати
    управління цими природоохоронними територіях унітарним чином. Ми наполягаємо на
    створенні спеціальної лінії фінансування всіх природоохоронних територій,
    оскільки на сьогодні лише парки, якими управляє Національне лісове господарство -
    ROMSILVA, отримують кошти
    з бюджету експлуатації деревини десь на рівні 3 мільйонів євро на рік. Усі інші
    природоохоронні території, в тому числі ті, що входять до мережі «Натура 2000», не мають фінансування. Ними до осені
    минулого року керували різні типи організацій, від агентств з питань охорони
    навколишнього природного середовища до повітових рад, інших місцевих органів
    влади, вишів та неурядових організацій. Фактично восени минулого року ми стали
    свідками централізації управління цими територіями. Національне агентство природоохоронних
    територій, створене два роки тому, перейняло управління всіма територіями
    мережі «Натура 2000» за винятком Біосферного заповідника дельти Дунаю та
    національних парків ROMSILVA. Ми стали свідками справжнього шоку з точки зору управління природоохоронними
    територіями. До недавнього часу НУО та громадянське суспільство брали участь у
    залученні коштів та в проведенні досліджень, моніторингу, ідентифікації видів,
    збереження, патрулювання, туристичної діяльності, що допомагало місцевим
    громадам. Тепер вони були усунені. Можна сказати, що в даний момент природні заповідні
    території Румунії, за винятком національних парків ROMSILVA, нічийні, вони позбавлені будь-якої
    охорони, будь-якої форми управління.»




    Фахівці,
    які ініціювали проект «Віднайди Румунію», визначили десять основних принципів
    управління мережею природоохоронних територій та збереження природи в Румунії. Розповідає
    Еріка Станчу, директор фонду «ПроПарк -
    Фонд природоохоронних територій», який входить до коаліції «Натура 2000»: «Я б
    згадала, насамперед, принцип пріоритету, тобто там, де є природоохоронні
    території, їхні цілі мають бути пріоритетними перед будь-якими іншими цілями.
    Саме цього вимагає закон, так має бути, тому що в районах, де є природоохоронні
    території, ставлячи на перший план їхні цілі, які стосуються охорони природи та
    сталого розвитку, ми дійсно зуміємо зробити ці території зразковими для нашого
    суспільства. Ці моделі розвитку також сприятимуть соціальному розвитку. Іншим
    дуже важливим принципом є прозорість. Система прийняття рішень в процесі
    управління природоохоронними територіями в Румунії повинна бути прозорою і
    повинна забезпечувати активну участь усіх зацікавлених сторін. Це веде нас до
    іншого важливого принципу, а саме партисипативного (спільного) управління. Це дуже
    важливий принцип, тому що на даний момент ця система партисипативного
    управління природоохоронними територіями знаходиться під загрозою, через
    усунення опікунів, які протягом 18 років дбали про природоохоронні території.
    Принцип спільного управління означає для нас те, що всі зацікавлені сторони та
    ресурси повинні мати можливість брати участь в управлінні об’єктами
    природно-заповідного фонду.»




    Автори
    цього документа сподіваються, що проект «Віднайди Румунію» буде включений румунськими
    компетентними органами до національній стратегії у цій галузі з тим, щоб забезпечити прийняття правильних рішень для збереження цієї унікальної в Європі
    природної спадщини.



  • Захист дунайських осетрових риб

    Захист дунайських осетрових риб

    Найважливіші види осетрових риб у світі ще можна зустріти у дикій природі у нижньому Дунаї та на північно-західному Чорномор’ї. На жаль, впродовж останніх десятиліть, через вплив людини різко скоротилася кількість цих стародавніх мігруючих риб. Будівництво гребель та гідроелектростанцій на ріках призвело до перешкоджання міграції осетрових риб. Серед інших причин можна назвати браконьєрський вилов риби, головним чином заради їхньої ікри, а також забруднення довкілля, втрата нерестовищ та місць існування. Із шести видів залишилося лише чотири: білуга, стерлядь, севрюга і осетер руський, які входять до Червоного списку видів, що перебувають під загрозою зникнення Міжнародного союзу охорони природи. Румунія заборонила в 2006 році протягом 10 років ловити осетрових в територіальних водах Дунаю і Чорного моря, а в 2016 році заборона вилову осетрових була продовжена ще на п’ять років.

    Для того, щоб допомогти збереженню осетрових риб, Всесвітній фонд дикої природи Румунія проводить різні проекти, пов’язані з проблемою надмірного рибальства, що є головною прямою загрозою для виживання останніх диких популяцій дунайських осетрових риб. Фахівці цієї організації стверджують, що вимагається набагато більш активна участь. Вимагається європейське співробітництво, створення механізмів для підтримки рибалок, щоб отримати грошей від альтернативних джерел, щоб вони залучалися до дій зі збереження та охорони довкілля та головних міграційних шляхів осетрів.

    В даний час, у Румунії заборонено комерційний вилов диких дунайських осетрових, але і продаж осетрової ікри та м’яса, стверджує Крістіна Мунтяну, головний менеджер проекту Всесвітнього фонду дикої природи в Румунії (WWF): Дунайські осетрові ще багато страждають. У нас немає точних даних про кількість видів осетрових риб, які ще залишилися у дикій природі у нижньому Дунаї та на північно-західному Чорномор’ї, оскільки ці методи часткового спостереження є дорогими і забирають багато часу. Але скільки нам відомо, внаслідок часткових спостережень, ще не можна говорити про відновлення популяцій осетрових риб в Дунаї таким чином, щоб могти почати комерційне рибальство, наприклад. Заборона вилову осетрових триватиме до квітня 2021 року, а потім буде прийняти відповідне рішення, ймовірно в 2022 році на основі останніх наукових даних, наявних в нашому розпорядженні .

    Всесвітній фонд дикої природи в Румунії співпрацює з Всесвітнім товариством з охорони осетрів, глобальною мережею дослідників, разом з яким розробив загальноєвропейський план по збереженню осетрових. План було прийнято в Страсбурзі Постійним комітетом Бернської конвенції (Конвенцією про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі), наприкінці минулого року. Це рамковий план для всіх країн регіону, де ще живуть дикі осетрові. Минулого року 10 європейських країн (Німеччина, Австрія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Хорватія, Сербія, Румунія, Болгарія та Україна) ініціювали трирічний проект, щоб зберегти мігруючі риби, що знаходяться під загрозою зникнення.

    Деталі подає Крістіна Мунтяну: Проект фінансується Європейським Союзом через Дунайську транснаціональну програму і розпочався у червні минулого року. Він спрямований на пошуку спільних методологій для встановлення ареалу проживання осетрових риб, поповнення запасів, визначення методології для створення осетрової аквакультурної продукції з метою відновлення популяції осетрових риб в Дунаї та Чорному морі. Нарешті, на підставі аналізу нинішньої політики будуть прийняті певні рекомендації про те, як має бути включено збереження цих видів до різних планів, такі як навігаційні плани, плани з видобутку гравію або піску з вод Дунаю або будь-які інші проекти, які будуть розгортатися по Дунаю. 10 країн працюють в робочих групах над вищезгаданим планом. У залежності від досвіду, кожен партнер бере участь у одному або двох робочих групах. Окрема робоча група працює над виявленням місць проживання риб, інша група – над збереженню аквакультурних господарств, третя група займатиметься політиками у цій галузі, а четверта – базою даних. Проект знаходиться на ранній стадії, але деякі речі вже були зроблені. Наприклад, наявний проект довідника про місця існування диких осетрових риб, ми почали аналіз політики у цьому напрямі та продовжуємо процес розробки звіту про цю політику.

    Теж у рамках вищезгаданого проекту,
    18 квітня, в Ісакчі Тульчанського повіту відбулося відновлення популяції Дунаю
    осетровими рибами. Деталі подає Крістіна Мунтяну: Акція, яка відбулася була більш демонстративною, не
    обов’язково була заміною екземплярів, яких у нас вже немає. Таким чином, 1500
    осетрових риб були звільнені, які
    будуть підлягати моніторингу, щоб побачити, як вони поводяться в Дунаї та в
    Чорному Морі стільки часу, скільки ймовірно залишаться на кормових майданчиках.
    Відновлення популяції осетрових риб також матиме місце в Угорщині, але меншою кількістю
    осетрових риб, за якими також будуть спостерігати. Наступного року повторяться
    ці два процеси відновлення популяції осетрових риб.




    У Румунії побудовано кілька
    рибницьких ферм, які спеціалізуються на виробництві осетрових. Один кілограм осетрових
    риб становить 45 леїв (9,5 євро), а ікра коштує від 600 (127,6 євро) до 1000
    леїв (212,7 євро) за сто грамів.