Tag: Бухарест

У
самому центрі румунської столиці відвідувач звідусіль має можливість побачити справжнє румунське село, з пам’ятками та
артефактами з XVII до початку ХХ століття. Йде мова про представницькі споруди з важливих етнографічних районів, що отримали друге
життя в Національному музеї села Дімітріє Густі.

17 травня 2020 року виповнилося 84 роки від заснування Національного музею села Дімітріє Густі. Генеральний директор музею Паула Попою подає деталі: «Для культурного закладу, другого найдавнішого музею під відкритим небом у Європі, після музею Скансен у Швеції, це досить цікавий вік. Музей села відкрився для публіки після десятирічних досліджень у 600 населених пунктах Румунії. Бухарестська соціологічна школа, керівником якої був соціолог Дімітріє Густі зібрала цей багатий матеріал, якого потім роздала кільком культурним установам,в тому числі Музею села. Після 1946 року, коли Дімітріє Густі був заборонений комуністами, Музей села залишається єдиним закладом, заснованим Бухарестською соціологічною школою. Бухарестська соціологічна школа у період між двома світовими війнами об’єднувала найвидатніших культурних діячів, лікарів, міждисциплінарних колективів, які провели дослідження, частина яких зберігаються в архівах Музею села».

Історія
Музею села була бурхливою під час двох світових
війн і продовжилась в комуністичний період, після 1947 року, з директором
Георгієм Фокшою,
який входив до монографічних колективів,
під керівництвом соціолога Дімітрія
Густі: «Йому вдалося за допомогою виняткової дипломатії, якось обдурити комуністичний режим та продовжити ідеї Бухарестської соціологічної школи. Він
продовжував будувати Музей
села за планами Віктора Іона Попи та привозити пам’ятники з румунських сіл до музею. Вони були влаштовані відповідно до великих
історичних регіонів Румунії. Певний час
Музей
села не користувався популярністю,
оскільки до музею погано ставилися
під час комуністичного періоду. Наприклад, диктатор Чаушеску ніколи не
відвідував його. Після грудневої революції
від 1989 року, музей села продовжив своє наукове
життя, продовжував розвивати свої колекції і, перш за все, відновив свій престиж.»

У даний час Музей села є найбільш відвідуваним музеєм Румунії. Паула Попою,
генеральний директор уточнює: «Минулого
року понад 900.000 людей відвідали музей. Після 2008
року ми додали ще три з половиною гектари до музею села «Дімітріє Густі».
Ми назвали цю територію Нове
село,
на якій ми перенесли 30 пам’ятників, врятованих із румунських сіл. Ми вважаємо Музей села також королівською спорудою, оскільки для його спорудження були використанні кошти від фондів короля Кароля, і в період, коли музей будувався, король Кароль кілька разів відвідував музей та морально і матеріально сприяв будівництву музею.
Сьогодні Музей
села займає 15 гектарів, має 382 споруди, яких ми можемо назвати пам’ятниками, адже це унікальні споруди, перенесені з румунських сіл. Музей містить у його колекціях понад 60.000 предметів. Лише колекція народних костюмів налічує 15.000 експонатів. У нас також є 250.000 архівних документів, більшість з яких походять з архівів Бухарестської соціологічної
школи, що є результатом монографічних дослідницьких кампаній з міждисциплінарним характером у понад
600 сіл у різних регіонах Румунії. Йде
мова про фотографії, ікони, рукописні
документи. Отже, ми зберігаємо цінний скарб у Музеї села.»

До початку пандемії коронавірусу, Музей села, зокрема влітку, відвідувала велика кількість туристів з усієї
Європи та інших країн світу. Майже всі мови Землі можна було чути
на алеях Музею села, – стверджує Паула Попою, генеральний
директор закладу: «У нас є багато договорів про співпрацю з турагенствами, які привозили сотні тисяч іноземних туристів,
і, сподіваюся, далі будуть привозувати сотні тисяч іноземних туристів. А це
завдячується не лише тому, що музей
заведений до туристичних маршрутів, а й тому, що у Музеї села, вони мали нагоду зустрічати народних майстрів,
отримати інформацію про румунські традиції, брати
участь у різних фестивалях, у майстер-класах, організованих як для дітей, так для дорослих. У період, коли музей був
закритий, ми отримували багато телефонних дзвінків, повідомлень у соціальних
мережах, в яких люди запитували нас,
коли музей відкриється. Вони передали нам свою любов і підбадьорували нас. Наш зв’язок із публікою є постійним.»

Нарешті, прийшла добра вістка. Від 21
травня Національний
музей села «Дімітріє Густі»
знову відкрив свої ворота. Паула Попою, генеральний
директор уточнює: «Я закликаю Вас приходьте відвідувати Національний музей
села. Водночас прошу Вас дотримуватися правил, встановлених органами влади, але також з власною
турботою про себе, про інших
та про спадщину музею. Усі ці правила можна буде прочитати при вході до музею, і ми
заздалегідь вибачаємось, якщо ті, хто не дотримуватимуться їх, не зможуть відвідати
музей.»

Зустрічі
з народними майстрами будуть рідші, як і події, але сам музей залишається винятковим місцем
туристичного призначення. В даний час шукаються методи, щоб можна показати життя румунського села, його людей, а не
лише його споруди.

Студенти та
викладачі кафедри української мови та літератури Факультету іноземних мов та
літератур Бухарестського університету вже третій рік поспіль відзначають надзвичайне українське свято – День вишиванки.

Таким чином вони приєдналися
до всесвітнього флешмобу з нагоди Дня вишиванки на знак єдності та поваги до
культури, історії, мови, звичаїв та традицій українців.

Українці зі
всього світу традиційно святкують День вишиванки, у третій четвер травня, у
цьому році – 21 травня.

Десятий випуск Фестивалю Каннських
фільмів в Бухаресті приніс, окрім найбільш очікуваних фільмів відібраних з Каннського кінофестивалю, румунські
прем’єри, зустрічі
з режисерами та майстер-класи. Вісім румунських фільмів були показані в присутності колективів, під час
фестивалю Каннських фільмів у Бухаресті. Лауреат Palme d´Or за найкращий
короткометражний фільм (Трафік) та Спеціальної премії журі «Особливий
погляд» (за кращу
актрису, Доротею Петре, у фільмі Як я пережив кінець світу), Кетелін Мітулеску повертається на великий екран
зі своїм новим фільмом «Хайді», нещодавно представленим на конкурсі
Сараївського фестивалю.

Документальний фільм «Людина, яка хотіла бути вільною», режисерів Міхая Мінкана та Джорджа Кіпера-Ліллемарка, розповідає про молодого повстанця,
який вирішив вільно жити в роки комунізму в країні, роздавленій
бідністю та
терором. Щоденник сім’ї Еску Шербана Джеорджеску пропонує, також у документальній формулі особистий
інтенсивний перехід від маленьких, окремих подій до
великих подій, у яких ми всі брали участь, протягом 100 років з часу Великого
Об’єднання. «Іван Грозний», фільм, включений до розділу
«Кінорежисери» фестивалю в Локарно, де він отримав Спеціальну премію журі, – це
нетрадиційна історія про людей та місця, про приналежність та тугу, представлені
з гумором та ніжністю.

Сім’я та друзі пропонують винести
власні емоції на екран та зіграти самих себе в кінематографічній історії про жінку, яка не може
знайти своє місце по обидва боки Дунаю. Івана Младенович, режисер, співавтор та
виконавиця в фільмі «Іван Грозний» розповідає: «Мій попередній фільм« Солдати,
історія з Ферентарі», бухарестський район, це екранізація книги Адріана Шкіопа, якого я обрала зіграти головну роль. У кінострічці «Іван Грозний» я вирішила піти трохи далі, екранізуючи власний
досвід, власну історію, очевидно вигадавши її, але вирішила поставити своїх друзів та родичів виконати
власні ролі. Я обрала цю формулу, яка веде до комедії, і
це також змушує викрити себе, тому що мені здається, що занадто часто ми
схильні сприймати себе серйозно. Фільм Іван Грозний важко було зняти, тому що це фільм, який починається
з мого досвіду, з тих речей, що сталися, і які не обов’язково були приємними. Коротше кажучи, це
момент кризи, який стався два роки тому, і фільм також розповідає про здоров’я,
як психічне, так і тілесне, про стосунки між двома країнами, про дівчину, яка
вирішила поїхати до Румунії та повернулася до Сербії, про сутички між поколіннями. Зняти фільм про ці речі непросто, не просто
поставити їх у кіно».

Актор Влад Іванов та режисер Аді Войку, два представники Румунії в Каннах
цього року, були присутні у кількох випусках Les Films de Cannes у країні. Режисер Аді Войку побував у Клужі, Брашові та Сучаві з короткометражним фільмом «Остання дорога до моря»,
включеного цього року до відбору до секції «Тиждень критиків». «Остання дорога до моря»- це другий художній
короткометражний фільм в кар’єрі
режисера Аді Войку, після« Туману », нагородженого в Анжері та Петербурзі. Дія фільму
відбувається в купе поїзда, який прямує до узбережжя. Шість пасажирів розмовляють, але в певний момент підозри змушують речі вийти
з-під контролю. У ролях короткометражного фільму «Остання
дорога до моря» виступають відома поетеса Анджела
Марковічі (Марінеску), актори Ана Чонтя,
Крістіна Жунку,
Сільвіу Дебу, турецький актор Саліх Йілдірим та Аліна Віор. Двоє з акторів, яких ми побачили
в кінострічці
«Остання дорога до моря», Ана Чонтя та Сільвіу Дебу, розповіли нам про
свою співпрацю з режисером Аді Войку. Ана Чонтя: «Грати в «Останній дорозі до моря»було дуже приємно, сценарій мене
відразу підкорив, хоча Аді вніс багато змін. Також з самого початку мене підкорила увага Аді до деталей. І репетиції переконали мене, що це буде дуже хороший фільм.
І, що дуже важливо, і мені дуже допомогло, що Аді Войку дав нам, акторам, впевненість. Це мене
зворушило і дуже допомогло».

Сільвіу Дебу розповідає: Фільм представляє світ, у якому ми живемо. У купе
поїзда зустрічаються шість людей різного віку, релігій та соціальних категорій.
На жаль, для одного з персонажів це остання дорога. Це прекрасна метафора, яка
покриває світ, у якому
ми живемо. Мені це дуже сподобалось, що фільм підводить підсумки нашого світу,
крім того, я помітив із перших зустрічей, що Аді Войку – режисер, який знає, що він хоче, і
це дало мені велику впевненість, тому я прийняв без вагань роль.

Фільм «Марія, королева Румунії»
Алексіса Кахіла отримав нагороду публіки наприкінці
десятого випуску фестивалю «Les Films de Cannes» у Бухаресті. Фільм, це історія, заснована на реальних
подіях,який
на перший план виносить постать королеви Марії, і який вийшов у прокат 8 листопада.

4-6 листопада у Бухаресті, у кінематографі Музею
румунського селянина уперше пройшли Дні українського кіно. У програмі показів були
представлені три сучасних, найновіших
українських повнометражних фільми, зокрема картина Романа Бровка «Заборонений», яка оповідає історію
життя та загадкову смерть відомого поета-шістдесятника, правозахисника, Героя
України – Василя Стуса та його боротьбу із радянською системою, стрічка Ярослава
Лодигіна «Дике поле» – екранізація роману культового українського письменника
Сергія Жадана і музична комедія «Шляхетні волоцюги» режисера Олександра
Березаня, а також
короткометражні фільми альманаху «Все починається в Києві» та ще одна стрічка – класика українського кіно
– «Білий птах з чорною ознакою».

До складу української делегації увійшли перший заступник директора
мережі кінотеатрів «Київкінофільм» Лариса Зубенко, координатор національних і
міжнародних проєктів мережі кінотеатрів «Київкінофільм» Олена Бабій, керівник
«Європейської кінофундації», продюсер фільму «Заборонений» Артем Денисов та
Олег Москаленко, виконавець головної ролі фільму «Дике Поле».

Дні українського кіно почалися у понеділок відкритою дискусією про виробництво
та дистрибуцію кіно в Україні та Румунії, а також про можливість налагодження
двосторонньої співпраці в цій сфері і проведення аналогічного заходу в Києві. З
вітальним словом до учасників заходу звернувся Посол України в Румунії
Олександр Баньков, який сказав, що румунські глядачі мають змогу побачити, як
культові кінострічки української класики, так і ознайомитись із сучасними
фільмами українських режисерів: «Це
перша така спроба, яка я сподіваюсь, буде дуже позитивно сприйнята публікою і наступного року ми зробимо все для
того, щоб продовжити її та якомога більше знайомити публіку Румунії, не тільки
людей, які говорять українською і розуміють українську, але й румунів, знайомити
з сучасним українського кінематографом і з класикою українського
кінематографа.»

Голова Бухарестської філії Союзу Українців Румунії Михайло
Трайста подякував усім присутнім і сказав, що Дні українського кіно в Бухаресті
фактично є початком Тижня української культури в румунській столиці: «8 і 9
листопада ми вдруге святкуємо День української мови в Румунії і дуже раді, що
завдяки цим фільмам ми маємо справжній Тиждень української культури в Румунії. Тому
що наші заходи триватимуть до неділі, у п’ятницю та суботу у Бухаресті відбудеться
міжнародна конференція на тему «Українці Румунії: історія, сучасність і перспектива»,
в якій візьмуть участь 80 науковців з України – Києва, Чернівців, Одеси, а
також з Угорщини, Чехії та Словаччини, ще декілька заходів пройдуть у неділю.
Отож ми дійсно можемо назвати цей тиждень Тижнем української культури в
Румунії.»

Олена Бабій, координатор національних і міжнародних
проєктів мережі кінотеатрів «Київкінофільм», що є ініціатором цієї події,
розповіла, що до програми показів увійшли фільми різні за жанром і за тематикою,
але привернула увагу до кінострічки, що є класикою українського кіно – «Білий
птах з чорною ознакою», яка на її думку є дуже зрозумілою Румунії, оскільки оповідає
про роки Другої світової війни і про той вир, в який потрапили й український, і
румунський народи: «Дуже приємно, що ми приїхали до Бухареста, це перші Дні
українського кіно в Румунії. Ми організували це спільно з нашими партнерами і
сподіваємось, що будемо мати також відповідь від румунської сторони і зможемо
прийняти Дні румунського кіно в Києві. Ми розпочали міжнародну діяльність не
так давно, в 2017 році і почали ми її як партнери в організації проєкту Дні
українського кіно у Ризі (Латвії), після чого ми запросили латвійських
кінематографістів з латвійськими фільмами до Києва. Потім нас запросили зробити
Дні українського кіно у Софії, і цього року и вже втретє будемо з Днями
українського кіно і от з Артемом Денисовим, з фільмом заборонений ми одразу з
Бухареста вирушаємо до Софії і далі українські фільми мандруватимуть Європою.
Окрім нашої міжнародної діяльності у нас дуже багато авторських проєктів, але є
один проєкт, який дуже дорогий для мене, оскільки я є його автором, я його як
дитину виносила, народила і дуже горда цим. Цей проєкт називається «Київ із
кінематографом у серці» і тут ми представляємо фільми, які будь-яким чином
пов’язані з Києвом. Ми дуже
сподіваємось, що можливо ми щось покажемо і про Бухарест, про румунську
столицю, оскільки наші міста є містами побратимами, я, наприклад пам’ятаю
чудовий фільм «12:08 на схід від Бухареста», який я колись подивилася і
запам’ятала не все життя.»

У середу Посол України в Румунії Олександр Баньков разом з Артемом Денисовим Оленою Бабій
провели зустріч з Генеральним директором Національного центру кінематографу
Румунії Анкою Мітран, під час якої було обговорене питання подальшого співробітництва
з метою продовження ініційованого у цьому році кінофестивалю – Дні українського
кіно в Бухаресті та можливого проведення Днів румунського кіно у Києві. Окремим
аспектом зустрічі був обмін досвідом щодо державної підтримки кіноіндустрії в
Румунії та Україні у контексті останніх змін в українському законодавстві.

У суботу у
Бухарестському приміщенні СУР відбувся захід
приурочений вшануванню пам’яті українських
письменників та культурних діячів, які відійшли у вічність. Організував цей
захід письменник та Голова Бухарестської філії
СУР Михайло Трайста. У ньому взяли участь письменники Михайло Михайлюк,
Корнелій Ірод, Іван Ковач, Іван Робчук, румунський літературний критик Дан
Барос, представник Посльства України в
Румунії та українці Бухареста. Вони спом’янули «незлим
тихим словом» тих письменників та культурних діячів Бухареста, яких вже немає
серед наc. З-поміж них нагадаємо Степана Ткачука, одного із засновників СУР та
депутата Парламенту Румунії, Корнелія Регуша, Стеліана Грую-Яцентюка, Ореста
Масикевича, Констянтина Драпаку, який заснував українське відділення Бухарестського
університету, Євгена Мигайчука, Ігоря Лемного, Магдалину Ласло-Куцюк, художника
Василя Соколюка.

Більше деталей
подає письменник Михайло Трайста: «Бухарестська філія СУР організувала, 2-3
листопада, вшанування українських письменників Бухареста, і всіх культурних
діячів, викладачів та вчителів, взагалі українську інтелігенцію Бухареста. У
суботу 2 листопада ми покладали квіти на могили письменників. З цієї нагоди ми
провели Круглий стіл під назвою «Я на сторожі біля них поставлю слово», як нам
добре відомо це гасло «Розстріляного відродження.» Наші письменники та
культурні діячі все своє життя,
працювали та підтримували українство, яке є сьогодні. Залишили за собою книги,
художники залишили картини, викладачі сьогоднішнє покоління інтелігенції. Було
дуже цікаво. Письменник Михайло Михалюк, головний редактор «Українського
вісника» знав багатьох тих, котрих ми
сьогодні пом’янули.
Також отець та письменник Корнелій Ірод знав багатьох з них. Розповів про них
і письменник Іван Робчук. Учасники
ставили цікаві запитання. Про кожного
було сказано дещо. А 3-го листопада в Українській Церкві Святого Петра Могили
відбулась панахида за померлими. Ми спом’янули 26 осіб. Можливо їх є більше. Сподіваємось, що
наступного року знайдемо й інші могили де поховані наші письменники та
культурні діячі, і ми будемо їх споминати.»

«Завдяки новому
голові Бухарестської філії СУР Михайлу Трайсті, вперше у столиці Румунії
вшановано пам’ять
письменників і культурних діячів, які жили в Бухаресті, творили тут, які
поховані в Бухаресті. На цвинтарі «Белу» ми вшанували пам’ять письменника
Степана Ткачука, Був запрошений ансамбль «Коломийка» з Серету керівником, якого
є Зірка Янош, який проспівав на могилі Ст. Ткачука упокійні пісні. У нас було
дуже багато видатних людей, які вже відійшли у вічність. Їх нам дуже бракує. Це були люди старшого покоління.
Були вихідці з Чернівців, інтелектуальна українська еліта, які втекли від
Сталіна і оселились в Румунії. Це Степан Левинський, Ірина Левинська, Микола
Кокотайло- редактор Румунсько-українського та Українсько-румунського словників,
які вийшли 1964 року, Стеліан Груя-Яцентюк, буковинець, який був нашим
професором на факультеті. Він пустив письменників молодшого покоління, поставив
перо в руку мені М. Корсюку та І. Ковачу, на жаль його вже немає серед нас. Ця
подія, яка відбулась тепер продовжиться, бо люди мало знають про певних
письменників, які творили у Бухаресті, які були вихідцями з Мараморощини,
Буковини та інших областей Румунії. Адже Бухарест можна б назвати і українським
культурним центром. Тут є осідок СУР, тут видаються наші газети, журнали,
книги. Оці письменники друкувались у нас. Ми згадали і вшанували їх пам’ять. Бо як казав чудовий литовський поет Едуардас
Межелайтіс: «Коли немає турботи про пам’ять мертвих, немає турботи про пам’ять живих. Тому
ми їх вшанували і будемо вшановувати, і головне, розповсюджувати серед українських читачів і перевидавати
їх твори. Вже немає української літстудії, як було колись. Старші відійшли, а молодих мало. Але скільки ще існуватиме українська мова, українське слово красне письменство існуватиме в Румунії. Багато з нас є членами Спілки письменників України»– підсумував письменник Михайло Михайлюк

4-6 листопада 2019 року у Бухаресті відбудуться Дні українського кіно в Румунії, у рамках яких пройдуть румунські прем’єри спеціальної добірки українських фільмів.

У кінотеатрі столичного Музею румунського селянина будуть показані п’ять українських стрічок: «Заборонений», «Все починається у Києві», «Дике поле», «Білий птах з чорною ознакою» та «Шляхетні волоцюги».

Організаторами та партнерами заходу виступають Держкіно України, Європейський фонд кіно, Мережа кінотеатрів КП «Київкінофільм», Cоюз Українців Румунії, кінозал Музею румунського селянина та Посольство України в Румунії.

У
Бухаресті дві громадські асоціації співпрацюють, запрошуючи мешканців взяти участь у низці майстер-класів, на яких вони б говорили про відношення до свого житлового
простору, до сусідів, до історії та сучасності місць, яких вони кожного дня бачать. Таким чином, починаючи з березня 2019 року розгортається проект Квартальні портрети, за допомогою якого команда художників Асоціації «Антистатик» у партнерстві з Асоціацією Урбаністичний перехід прагне зрозуміти і показати, якими є квартали Бухареста, висвітлюючи колективні та індивідуальні портрети.

Проект передбачає ознайомлення з життям мешканців у двох кварталах: Стреулешть
(Новий Бухарест) та Каля Келераш. Проект у кварталі Стреулешть
розгортається у період березень-червень 2019 року. Команда з восьми
художників, графіків та ілюстраторів вже почала відвідувати вулиці кварталу та
ознайомлюватися з місцевими жителями. Андра Мітія Думітру, антрополог та ініціатор проекту
«Urboteca» (Урботека) розповіла про що йде мова: Однією з цілей проекту «Urbotecа»,
який був ініційований теж Асоціацією Урбаністичний перехід є заохочення та розвиток
зокрема участі у міському плануванні, а саме консультувати жителів
про містобудування корисного для всіх, як для управління, так і для потенційних
інвесторів, але зокрема для жителів, і не востаннє для вчених, більшість членів «Урботеки».
Ми також намагаємося розвивати академічне наукове дослідження житлових
кварталів.

Едуард Балаш, представник Асоціації «Антистатик»,
розповів як виникла ідея проекту «Квартальні портрети»: Ми зрозуміли, що галереї, музеї та виставки привертають увагу
досить обмеженої публіки, саме тому ми подумали зробити щось більш гнучке,
більш спонтанне та більш мобільне. Так виникла ідея нашої мобільної галереї. У
співпраці з Асоціацією міського переходу та їхнім проектом «Урботека», за допомогою спеціальної мобільної майстерні, яка була
перетворена на мобільну галерею, ми взяли участь у 2017 та 2018 роках у
культурній акції «Білі ночі галерей». Ми зорганізували дві колективні виставки
для широкої аудиторії. Перша відбулася на подвір’ї Інституту математики в 2017
році. В рамках проекту «Квартальні портрети» ми хотіли організувати виставки для місцевих жителів, йде мова про пересувні виставки, які адресуються більш
широкій або більш різноманітній публіці. Ми перебрали від Асоціації Урбаністичний перехід ідею про урбанізм та
пристосували її до артистичної зони.

Андра Мітія Думітру додала: Ми ставимо
наголос на міждисциплінарність. Зустріч між творцями Асоціації «Антистатик» та нами є важливою для цієї міждисциплінарності. Практично,
вони презентують квартал та повсякденне життя його мешканців в просторі,
побудованому за допомогою їхнього художнього бачення. У свою чергу, ми за
допомогою мобільної майстерні організовуємо інтерактивні зустрічі з мешканцями
різних кварталів, щоб зрозуміти і бачити, як вони живуть, як вони відносяться
до різних речей, опісля розробляємо стратегії активного урбаністичного
розвитку.

Андра Мітія Думітру зізналася, що вищезгаданий проект є складовою
іншого великого проекту, а саме Урбаністична освіта, проект розроблений
трьома іншими країнами: Фінляндією, Словенією та Англією за допомогою Шеффілдського
факультету архітектури, де проходять тестування академічних методів для
покращення міських громад.

Тепер проект Квартальні портрети розгортається
у кварталі Новий Бухарест, жителі якого самі створили ініціативну групу. Едуард Балаш стверджує: До тепер ми провели відкриті майстер-класи з
дітьми, зокрема в рамках проекту Школа по-інакшому. Ми
мали досить гарні результати. В основному ми хочемо зрозуміти суб’єктивний погляд людей про місце, де вони живуть, як вони почувають себе. Цей проект
«Квартальні картини» буде розглядатися, як з колективної, так й суб’єктивної точок зору. А
тема, яку ми запропонували дітям, полягала в наступному: змалювати місце свого проживання,
свій будинок, свою вулицю та описати, що відбувається у своєму кварталі. З 11
по 12 травня в мобільній галереї, яка буде припаркована на подвір’ї школи Нр.184 ми проведемо майстер-класи з дітьми, опісля влаштовуємо виставку картин.

Речі, виявлені в майстернях і протягом періоду художнього
дослідження, стануть основою для художників, які разом з елементами, створеними
жителями кварталів, будуть предметами виставок у кожному кварталі , а також в центрі
Бухареста.

17 листопада у
бухарестському Соборі архангелів Михаїла і Гавриїла відбулась панахида у
пам’ять про жертв Голодоморів в Україні та до 85-их роковин однієї з найбільш
трагічних сторінок в історії українського народу.

У ній взяли участь
представники Посольства України в Румунії та члени української громади в
Бухаресті.

Заупокійне богослужіння спільно відслужили священик Православного
українського вікаріату, отець Дмитро та румунський священик, отець Гавриїл.

Запаливши свічки і співаючи молитви, присутні пом’янули мільйонів загиблих
людей, заморених голодом радянським режимом Йосипа Сталіна з метою підкорення
українського народу.

«Спільна молитва за мільйони українців, які загинули
від рук більшовицького режиму під час Голодомору 1932-33 років в Україні. Наша
пам’ять про них – це їхнє вічне життя!» – написав на своїй сторінці у Фейсбуці Посол України в Румунії Олксандр Баньков.

У суботу, 17 листопада, Бухарестська філія Союзу українців
Румунії спільно з Посольством України в Румунії провела ряд заходів
до 85-х роковин пам’яті жертв Голодомору.

У столичній церкві Кашін відбулася панахида за
жертвами Голодомору, а у приміщенні бухарестської сурівської
організації була відкрита тематична виставка та пройшов круглий стіл на тему 85
років від Голодомору в Україні.

Жалобні заходи завершилися
переглядом документального фільму про Голодомор 1932-1933
років та хвилиною мовчання.

Століття від створення Румунської унітарної національної держави, 90 років від першої передачі Радіо Румунія та 25-й книжковий ярмарок Gaudeamus – це три ювілеї, присвячені святу читання, організованому суспільним радіо в Бухаресті.

Лише Музей Румунської літератури у співпраці з Радіо Румунія та столичною мерією виставляє 600 томів, присвячених Великому Об’єднанню 1918 року, коли наприкінці першої світової війни під управління Бухареста перейшли всі провінції з переважно румунським населенням, які раніше перебували під окупацією австро-угорської і царської імперій. Центральною темою виставки є Століття Румунії, після того, як попередні випуски були присвячені Сполученим Штатам Америки, скандинавським країнам, Ізраїлю або Російській Федерації.

Президент, Генеральний директор Румунського товариства Радіомовлення Джорджіке Северін зазначив: Цього року ми не хотіли мати почесного гостя в звичайному розумінні, ми хотіли, щоб вся діяльність була спрямована на цю подію, тобто Сторіччя Великого Об’єднання. Ми не можемо сказати, що Румунія є почесним гостем у Румунії, ми вважаємо нормальним у цьому році дати можливість румунській культурі проявити себе і, якщо хочете, бути гостем.

Провідні румунські видавництва пропонують за зниженими цінами численні книги: понад дві тисячі – Поліром, понад 1300 – РАО, понад тисячу – Humanitas. Всього на Gaudeamus цього року налічується більше 300 стендів, більшість місцевих видавців. Але не бракує й учасників з-за кордону. На порядку денному близько 900 заходів – презентації книг, покази, дебати або виступи. Організатори оголосили, що вони також готують Чорну п’ятницю, присвячену книгам. Президент Румунської академії Йоан Аурел Поп, який є почесним головою цьогорічного ярмарку зазначив на учорашній церемонії відкриття ярмарку: Я запрошую румунську публіку відсвяткувати книгу. Книга заслуговує на те, щоб бути поставлена на п’єдестал, тому що, як я сказав на відкритті, вона включає в себе всю мудрість людства, і фрагмент цієї мудрості також є румунська мудрість, яку всі повинні враховувати.

Міністр культури Джордже Івашку відзначив міжнародний вимір такого книжкового ярмарку: Як ми можемо підтвердити свою свободу більш чітко, ніж через швидкий та безперешкодний доступ до ідей та турбот інших живих свідомостей планети? Через переклади наших авторів звідусіль. Дозвольте мені сказати вам: «Многая літа, Гаудеамус!», «Многая літа, Радіо Румунія», «Многая літа, Румуніє!».

25-ий книжковий ярмарок «Gaudeamus» триває до неділі.

Політика згуртування, що спрямована на зменшення розриву в розвитку між різними регіонами Європи, повинна далі бути основною інвестиційною політикою в ЄС та повинна брати до уваги соціальні й демографічні реалії кожної країни ЄС. Таку думку висловила прем’єр-міністр Румунії Віоріка Денчіле на міжнародній конференції, за участю європейського комісара з питань регіонального розвитку Коріни Крецу та європейського комісара з питань бюджету та людських ресурсів Гюнтера Еттінгера. Бухарест виступає за чіткіші принципи прийнятності, які б допомогли правильно оцінити проекти, що подаються для отримання фінансування від європейських фондів, – сказала Віоріка Денчіле.

Румунія отримає на 7 млрд. Євро більше в рамках політики згуртування у майбутньому бюджеті ЄС на період від 2021 до 2027 років, – ствердила європейський комісар з питань регіонального розвитку Коріна Крецу. По суті, політика згуртування гарантує підвищення якості життя європейських громадян, а результати є помітними і в Румунії, – додала Коріна Крецу, нагадавши про те, що після вступу до ЄС у 2007 році, Румунія мала у розпорядженні понад 45 мільярдів євро від європейських фондів для власного розвитку.

Переговори, які прем’єр-міністр Віоріка Денчіле провела з комісаром ЄС Гюнтером Етінгером, зосереджувалися на питаннях, пов’язаних із багаторічним бюджетом ЄС. Віоріка Денчіла відмітила важливість прийняття під час бюджет ЄС, що дозволить досягти цілей Союзу та забезпечити безперервність реалізації проектів, що отримуватимуть після 2020 року гроші від європейських фондів у рамках політики згуртування. Бухарест докладатиме всі зусилля під час свого першого головування в Раді ЄС у першій половині наступного року, щоб сприяти досягненню консенсусу між державами-членами та для досягнення суттєвого прогресу в цій сфері, яка має виняткове значення для ЄС взагалі, – запевнила прем’єр-міністр Румунії Віоріка Денчіле.

Пропозиція Європейської комісії щодо багаторічного бюджету на період 2021-2027 роки є збалансованою, – сказав комісар Гюнтер Еттінгер. Він додав, що були необхідні певні скорочення, щоб забезпечити адекватне фінансування для вирішення нагальних питань, таких як міграція, безпека та оборона. Однак політика згуртування, що спрямована на зменшення розриву в розвитку між різними регіонами Європи була реформована і залишалася серед основних політик при розробці бюджету ЄС.