Tag: Бухарест

Осінь, це не тільки час збирання врожаю, а й сезон фестивалів. Що правда, коли
ми це кажемо, зазвичай маємо на увазі фестивалі присвячені селу, сільськогосподарській
роботі та її результатам. Однак цього разу ми розкажемо про чоловічий фестиваль
у місті, точніше у Бухаресті. Йдеться про захід, проведений на знаменитій
столичній вулиці Метесарь, де влітку відбувся фестиваль «Жінки на Метсарь». На
цей раз у ньому взяли участь малі підприємці, майстри народних промислів та
художні колективи, тобто підприємці-чоловіки, які зрозуміли місто.

Юліан Векерян, представник асоціації «Бенева», яка виступає організатором низки профільних заходів,
розповів як виникла ідея такого
фестивалю: «Ми живемо в часи, коли, на наш погляд, чоловіки
і жінки є однаковими, хоча в цей період багато говорять про різницю між чоловіками та жінками. Тож за підсумками восьми років фестивалю
«Жінки на Метесарь» ми відважилися провести перший фестиваль за участі народних
майстрів, артистів, дизайнерів, багатьох наших друзів чоловіків, які роблять
прекрасні речі. Отже ми вирішили зібрати всіх на одній вулиці, вже знаменитій Метесарь.»

Від Юліана Векеряна ми дізналися, що можна було побачити на вулиці Метесарь
20-21 жовтня: «Від відомих майстрів, таких як Данієль Леш, який прийшов з
гончарним колесом, тому що все починається з землі, до надзвичайних ковалів,
які кували залізо прямо на вулиці та представників нових видів діяльності:
дизайнерів, творців, які обробляють шкіру, людей, які керують рекламними
агентствами, наших друзів, які займаються музикою, художниками. Ця вулиця стала
вулицею дружби, на якій під гаслом «Друзі назавжди» ми познайомили майстринь з
майстрами.»

У дійсності так і сталося. Тому поряд з карикатуристами, присутніми на
вулиці під гаслом: «Досі ніхто не сміявся з тебе? Нічого страшно, ще не пізно!»,
або з велосипедними дизайнерами чи виробниками знаменитих румунських
велосипедів «Пегас», завжди активними на подібних заходах, ми зустріли й жінок, захоплених
їх успіхом. Сімона Гончюля розповіла чому прийшла на фестиваль «Чоловіки на Метесарь»: «Тому,
що я виробляю товари для них: чоловічі сумки, барсетки, ткане взуття і я прийшла
показати свій товар світові. Відвідувачі були дуже вражені побаченим, я дещо
продала, а тепер чекаю замовлень через Інтернет.»

І Крістіна,
дизайнер одягу, яка працює в цій сфері відносно недавно і є прихильницею
фестивалю «Жінки на Метесарь», вирішила скористатися цим чоловічим фестивалем,
щоб рекламувати свій бізнес: «Я прийшла з колекцією одягу для дітей віком від 1
до 7 років, виконаного у мінімалістичному стилі «унісекс». У ньому переважає
чорний, бежевий, сірий відтінки і використовується тільки жовтий колір. Я прийшла
на «Чоловіки на Метесарь», тому що мені подобається цей фестиваль, на якому
збираються прекрасні люди. На фестиваль для жінок я приходила постійно, але
свій бізнес відкрила лише 7 місяців тому і не встигла виставити свій товар влітку, тому вирішила спробувати зараз.»

Юліан Векерян наголосив
на відкритому характері події: «Це не обов’язково подія виключно для чоловіків,
ми просто хочемо, у світі, який стає все більш роздрібненим, продемонструвати, що
чоловіки та жінки можуть чудово співпрацювати в цій творчій сфері.»

На фестивалі «Жінки
на Метесарь» одним з найцікавіших моментів є забіг на високих підборах. Ми
запитали Юліана Векеряна, який виклик кинули організатори чоловікам на цьому
фестивалі: «Думаю, що це розпилювання колод. Так само ми запросили лісоруба, який
показав присутнім таємниці різьби по дереву бензопилою. Було багато цікавих
заходів. З огляду на те, що ми провели фестиваль восени, було дуже складно
повторити всі літні події. У принципі ми задумали «Чоловіки на Метесарь» як продовження або як осінній випуск фестивалю «Жінки на Метесарь», на який запросили художників,
ремісників, бізнесменів, тобто осіб, які розуміють місто та роблять його
набагато гарнішим та більш дружнім місцем.»

Фестиваль «Чоловіки
на Метесарь» видався на славу! Атмосферу підтримали музика у стилі 80-х у
виконанні відомих співаків та гуртів або молодих виконавців, а також аромати різних
напоїв і домашніх солодощів чи різного роду гамбургерів. А наступного року організатори
бухарестського фестивалю обіцяють зробити його ще більш цікавішим.

Бухарестська філія Союзу українців Румунії провела Дні української культури. Захід відбувся за фінансове сприяння СуР-у. Таким чином, 13 жовтня у
Бухарестському національному музеї села імені Дімітрія Густі зібралися
шанувальники української культури, українці, румуни, представники музею, Союзу
українців Румунії, Посольства України в Бухаресті, громадських кіл Румунії,
учні, студенти та засоби масової інформації. Були влаштовані виставки писанок, українського
народного одягу та друкованих видань СуР-у. Також був організований круглий стіл на
тему української культури у Бухаресті. Метою заходу було популяризація української культури серед громадян Румунії й, не лише, та залучення українців до духовної культури.

Виступи на круглому столі

З вітальними словами
виступили Радник посланник Посольства України в Румунії Євген Левицький,
директор Музею села з наукової роботи Аурелія Тудор, представник Міністерства
культури Магдолна Гросу та колишній директор у Міністерстві культури Карол
Кьоніг. Румунська актриса Дойна Гіцеску привітала українську громаду з нагоди
цього свята та прочитала дві цікаві поезії, з-поміж яких Testament
(Заповіт) Михайла Трайсти.

У своїй промові, голова
Бухарестської філії СуР-у пані Ярослава Колотило, колишній радник у
Міністерстві культури відмітила, що: Українці Бухареста мають чим похвалитися,
оскільки у цьому місті є висока елітна культура. Тут знаходяться центральний
провід СуР-у, редакції газет та журналів СуР-у, український відділ
Філологічного факультету, Посольство України в Румунії, та, зрозуміло,
приміщення Бухарестської філії, де українці мають можливість зустрічатися та
проводити різні свята та репетиції ансамблю Зоря. Пані
Колотило згадала попередніх керівників Бухарестської філії, які доклали багато
зусиль для утвердження української культури. Вона відмітила, що українці
Бухареста вперше провели свято, присвячене Тарасу Шевченку в 1992 році.
Упродовж часу вони організували чимало заходів, присвячених українським
письменникам і далі прагнуть, щоб український дух не пропав. У цьому їм
допомагає й заснована два роки тому Українська православна церква Святого Петра
Могили.

Голова комісії культури
СуР-у, письменник Михайло Трайста виступив з доповіддю про історію української
літератури в Румунії, відмітивши, що останнім часом за фінансовим сприянням
СуР-у, щорічно друкуються майже 15-25 книг, в тому числі переклади. Михайло
Трайста представив українську періодику СуР-у та спонукав учасників взяти
додому, якщо бажають, представлені видання.

Святковий концерт

Дні української культури продовжилися святковим
концертом, на якому виступили ансамбль Козачок з села
Балківці Сучавського повіту та вокальний колектив Відимо з Сянока,
Польщі. Концерт зачарував учасників заходу, в тому числі відвідувачів музею
села, які зупинилися, щоб побачити українські танці та послухати пісні. Ведучою
концерту була студентка Беатріса Попович. Мало місце також відвідання хати
українців-гуцулів з села Бряза Сучавського повіту, яку представила музеограф
Ала Мовіляну.

Храмове свято Покрови Пресвятої Богородиці

У неділю, 14 жовтня,
Українська православна церква в Бухаресті Святого Петра Могили відзначила
своє друге храмове свято Покрови Пресвятої Богородиці. Приємно було
побачити скільки народу зібралось: від шестимісячної Катерини до найстаршого
віком парафіяна. Були присутні й представники Посольства України в Румунії.
Богослужіння з нагоди престольного свята відправляли настоятель церкви отець
Дмитро Колотило та отець Юрій Сакалош, який спеціально прибув на це свято з
Вишавської Долини Марамуреського повіту. До церковного хору прилучилися й члени
колективу Відимо, які прикрасили богослужіння своїм співом.

Симпозіум Покрова та її значення для українців

Після богослужіння мав місце
святковий обід та симпозіум Покрова та її значення для
українців. Головний редактор газети Український вісник,
румунською мовою, Іван Робчук у цікавій доповіді відмітив, що в Україні свято
Покрови є не тільки церковним, а й державним та народним, оскільки
цієї дати відзначається й День українського козацтва та День захисника України.
Він додав, що коли козаки з України переселилися до Добруджі, вони взяли зі
собою ікону Покрови Пресвятої Богородиці. З цим святом теж пов’язані різні вірування,
в народі говорять, що на Покрови незаміжні дівчата виходили на вулицю і
виселилися, тому що вважалося цього дня вони зустрінуть майбутнього нареченого.
Пан Іван Робчук додав, що українське слово Покрова було запозичене
румунами завдяки його великому значенню.

Відгуки учасників Днів української культури

Настоятель бухарестської
української православної церкви Святого Петра Могили, отець Дмитро
Колотило відмітив: Ми мали велику приємність прийняти гостей з
Польші, які так гарно співали під час літургії. Ми мали так само приємність
мати делегата від Українського Вікаріату з Сегота, отця Юрія Сакалоша. Був
присутній Посол України в Румунії Олександр Баньков та працівники посольства.
Прекрасно відбулося богослужіння зі всіма парафіянами та гостями! Отець
Сакалош говорив про значення цього свята. Я, у свою чергу відмітив значення
храмового свята, що є не тільки спільнотою тих, які там тоді знаходяться, а й
спільнотою всіх людей, які там молилися та служили та які далі будуть служити і молитися аж
до кінця віків. Отець Дмитро Колотило сказав, що існує обіцянка з боку мерії
столиці на виділення поточного року ділянки землі, необхідної для будування
української православної церкви, будучи відомим той факт, що тепер богослужіння
проводиться у румунській церкві у кварталі Друмул Таберей.

Отець Юрій Cакалош, який
прибув на Покрови до Бухареста з Вишавської Долини Марамуреського повіту висловив свою радість, що українці
Бухареста зуміли згуртуватися й навколо церкви і сподівається, що незабаром вони здобудуть місце для побудови української православної церкви.

Керівник вокального
колективу Відимо Маріанна Яра поділилася своїми враженнями щодо
участі у Днях української культури: З великою радістю ми дивилися виступ танцювального ансамблю «Козачок». Молодь показала на високому
рівні велике мистецтво хореографії. Видно, що люди працюють, а молодь танцює з
задоволенням. Нам було дуже приємно виступати і нас тепло прийняли. Публіка
була настільки душевна, що ми продовжили свій репертуар. Велика радість
наповнювала наші серця. Ми мали можливість побачити ще й хату гуцульську в музеї. Справді, це є великий здобуток української спільноти в Бухаресті, що таке щось існує тут, а світ може побачити, що Румунія – багатокультурна та що українці в Румунії мають
своє належне місце. Ми, як спільнота українців Польщі
разом з спільнотою українців Румунії були в цей день разом. Сама Покрова і покровительство Петра Могили мали велике натхнення на нас всіх, люди котрі були в церкві, мабуть відчували, що Покров Пресвятої Богородиці перебуває над нами постійно.

У Бухаресті завершився в неділю 16-ий Автосалон, який об’єднав провідних виробників та фахівців у галузі. Салон поєднує досвід попередніх випусків з динамікою сучасного інноваційного та економічного контексту, виходячи з спеціальної платформи, яка перетворилася протягом 11 днів на найбільший бізнес-центр в галузі авто в Румунії. З нагоди 100-річчя Великого Об’єднання, в рамках заходу, був влаштований разом з Ретромобіл Румунія, Клуб старовинних автомобілів та Клуб ARO10, стенд, присвячений 100-річчю Великого Об’єднання, де можна було помилуватись класичними моделями автомобілів, винаходами та прототипами, які революціонували автомобільний світ і зробили історію в Румунії.

Серед них – знаменита Dacia 1300, виготовлена на заводі у Пітешті (південь) і позащляховик ARO, виготовлений у Кимпулунг-Мусчел (південь). Салон був підтриманий Румунською асоціацією виробників автомобілів, і в рамках Салону були представлені міські автомобілі та позащляховики, легкі та важкі комерційні транспортні засоби, а також мотоцикли, моторолери, велосипеди, автозапчастини та аксесуари. Звичайно, не бракували найновіші та найвизначніші моделі автомобілів, такі як Lamborghini, Maserati, BMW, Audi, Ford, Mercedes-Benz, Fiat, Honda, Hyundai, Mazda, Mitsubishi, Opel, Skoda, Suzuki, Toyota. Volvo.

Відвідувачі також мали простір, відведений виключно для електричної мобільності, де виставлялися найновіші електричні та гібридні автомобілі, а спеціалісти надавали всю інформацію про нові технології. Фактично, на випуску 2018 року Бухарестського автосалону, були нагороджені винахідники унікального автономного електричного велосипеда, який використовує сонячну енергію як засіб руху. Два ініціатори проекту, Мірча Молдован – аспірант першого курсу Політехнічного університету в Тімішоарі, за підтримки винахідника Корнеліу Біртока Беняса, тепер працюють над прототипом винаходу

.Сонячні панелі інтегровані в металевий каркас велосипеда таким чином, щоб виробництво енергії було максимальним, а велосипедисту, що не заважали. Сонячна енергія стає головною рушійною силою велосипеда, коли людина, яка його використовує, втомилась, і потребує відпочинку, але хоче їздити далі. У рамках Салону також відбулись демонстрації міського виживання, семінар з підготовки кадрів у автомобільній промисловості та запуск посібника з безпеки дорожнього руху.

У п’ятницю, 5 жовтня, в Музеї міста
Бухарест відбулося відкриття виставки на тему «Страчені голодом: невідомий
геноцид українців», наданої Посольству Національним музеєм «Меморіал жертв
Голодомору» та фотовиставки «Голодна Симфонія», яку презентувала
український фотограф Ксенія Пілявська. У рамках
відкриття виставок Посольством спільно з Союзом Українців Румунії було
проведено міжнародну акцію до 85-х роковин Голодомору «Запалімо свічку
пам’яті».

У своєму виступі
Надзвичайний і Повноважний Посол України в Румунії Олександр Баньков зазначив:
«Сьогодні в Бухаресті була відкрита виставка присвячена 85-м роковинам
Голодомору, страшної трагедії геноциду українського народу 1932-1933 рр., коли
штучним голодом були вбиті мільйони українців радянським режимом. Експозиція
відкрилась за допомоги і підтримки Музею міста Бухарест. Запрошую всіх вас
відвідати цю виставку і долучитися до акції вшанування пам’яті жертв
українського Голодомору. Крім того, 5 жовтня Бухареста долучився до всесвітньої
акції, яка називається «Запали свічку», спрямована на вшанування пам’яті дітей українців, які
загинули під час цієї страшної трагедії.»

Фотограф Ксенія
Пілявська підкреслила: «Моя виставка це арт-проект присвячений темі
Голодомору. На фотографіях ви можете побачити жінку-пам’ять та жінку-смерть. Це образ наче відлуння голосів тих, що померли під час Голодомору. Наче ці
голоси послали її прийти і нагадати живим людям, що колись трапилась трагедія.
Ми можемо сказати, що ця жінка це пам’ять. Образ жінки смерті це образ молодої жінки, але
відчуття голоду і скорботи, що вона втратила всю свою родину, вона навіть вже
не боїться голоду, вона вже не боїться ні смерті, вона лише прагне її, бо вже
нема їй чого втрачати. Ця фотосесія була знята у Києві, у Музеї імені Пирогова.
Посольство України в Румунії запросило
мене організувати цю виставку саме у Бухаресті. Дуже приємне запрошення і дуже
велика подяка Музею міста Бухарест. Вони пішли нам на зустріч і допомогли нам
організувати цю виставку.»

«Виставка дуже
сумна. Навіть деякі фотографії лякають, тому що жінка зображена на фотографіях
дуже худа. І через свій стан здоров’я, вигляд, вона виражає всі біди та лиха
пережиті українцями в 1932-1933 рр., під час Голодомору»,- сказала Кріна Грінь студентка в Бухаресті.

Голова Бухарестської
організації Союзу українців Румунії пані Ярослава Колотило: «Ми як організація
Бухареста щороку відзначаємо і збираємо людей, щоб вшанувати пам’ять жертв
Голодомору. Зробимо це в листопаді. Відправимо панахиду, зберемо людей на
виставку та дебати на цю тему. Дуже добре, що приїхали з України і представили
цю виставку.»

Запаливши свічку пам’яті, присутні вшанували хвилиною
мовчання пам’ять тих, хто став жертвою Голодомору 1932-1933 років.

Побудовані наприкінці 80-х років минуло сторіччя 44
фонтани на площі Унірій, в центрі столиці Румунії, складають одну з найдовших
подібних систем у світі, маючи майже півтора кілометри. А наприкінці минулого
тижня під звуки вальсу, польки або румунської народної музики та в супроводі
світлових і лазерних ефектів було відкрито модернізовані фонтани.

Мерія Бухареста і столична компанія водопостачання і
водовідведення «Апа Нова» поповнили новим туристичним об’єктом карту принад
столиці Румунії. Це перші фонтани в Європі, які оснащені найсучаснішим
обладнанням. Мешканці та гості столиці запрошені насолодитися музичним
дійством, задуманим як подорож сімома світами Румунії: світом води, світом вогню, світом землі, світом повітря, світом
рослинності і світом Сторіччя, яким передує світло-музична подорож астральним
світом.

Михай Савін, заступник генерального директора
компанії «Апа Нова» та керівник проекту розповів як виникла ця ідея: «Ми почали
з простої ідеї. Як відомо у більшості столиць фонтани нагадують про минуле,
розповідають про місто та його історію. Вони були побудовані, щоб вражати, щоб
показати людям культурне багатство, творчість, винахідливість та відданість їх
творців. З цієї концепції почався й наш проект, ми вирішили перетворити цю
традиційну ідею на багатосенсорний досвід, починаючи від тривимірного,
візуального підходу і завершуючи звуковим та просторовим. Ми також хотіли
зробити Бухарест важливим містом на туристичній карті Європи та світу, який має
йти в ногу з часом та світом в якому ми живемо, водночас просуваючи цінності
сучасності, та використовуючи силу, колір та форму.»

Особливість нового фонтанного комплексу є
результатом міжнародного досвіду та досвіду команд та компаній, що взяли участь
в його розробці та здійсненні. Міжнародно визнана німецька компанія поставила
обладнання та здійснила монтаж найсучаснішої, унікальної в Європі технології.
Також архітектори проекту переосмислили дизайн фонтанного комплексу,
запроваджуючи елементи, які нагадують про Велике Об’єднання румунських земель,
румунську хору, кирилицю та кераміку Кукутень. Компанія Les Ateliers Nomad
розробила комплексну креативну концепцію, яка поєднує незвичайну хореографію з
усіма відомими в Європі анімаційними технологіями.

Перший результат можна було побачити на офіційному
відкритті столичних фонтанів у рамках музично-світлового шоу під назвою «Водна симфонія».
Різнокольорові водні струмені заввишки до 30 метрів, «танцювали» під різні музичні
мотиви. Музика така ж різноманітна, як і кольори струменів води – рожевий,
фіолетовий, червоний, помаранчевий, синій, зелений. На водяних екранах поруч із
центральним фонтаном представлена пара танцюристів, потім карта Румунії та портрети
короля Фердінанда та королеви Марії.

Теж від Міхая Савіна ми дізналися, що розповідає це шоу
про Бухарест: «Говорить, що це місто контрастів. Сучасне місто, а також місто
великою історією. А цією різноманітністю музики ми спробували проілюструвати
культурне різноманіття Бухареста. Людям подобається як симфонічна, так і сучасна
та румунська народна музика. І тоді ми порушили різні теми. Це вражаюче шоу!»
Ми зустріли Міхая Савіна на церемонії офіційного відкриття бухарестських
фонтанів поряд з кількома тисячами людей, захоплених музично-світловим дійством.

Пенсіонерка Паула Лазер, яку ми зустріли на площі
Унірій сказала, що була вкрай вражена побаченим. «Мені сподобалося! Я вперше
бачу таке і мене це сильно вразило!» І 58-річна Йоана була у захваті від такого
шоу. «Дуже гарно! Це коштувало, але воно того варте!» А подружжя Йонеску було
сповнене ентузіазму: «Надзвичайно гарно! Чудово! Музика, світлове шоу, все, все, все було
чудово!»

Від організаторів ми дізналися, що з технічної точки
зору, проект передбачає «фейсліфт» фонтанів з численними класичними рисами. Усе
обладнання було встановлено в існуючих басейнах і спорудах. Центральний
скульптурний елемент був збережений та інтегрований у новий дизайн. Зараз
центральний фонтан на площі Унірій має чотири «водяні екрани», орієнтовані на
чотири сторони, що створюють грандіозну мультимедійну платформу для відео та
лазерних проекцій. Водяні екрани створюють унікальний в Європі тривимірний
ефект. Повністю модернізована система дає можливість контролювати кожен
із 44 фонтанів, розташованих між площею Альба Юлія та площею Конституції.

«Ми плануємо, що кожні вихідні, з п’ятниці до
неділі, з 21:00 до 23:00 за літнім часом будуть проводитися 30-хвилинні
світло-музичні шоу», – каже менеджер проекту Міхай Савін, стверджуючи, що якщо
погода дозволить присутні матимуть можливість насолодитися цікавими дійствами.

Дні Бухареста 2018 року. З п’ятниці по неділю мешканці столиці, а також ті, що побували тимчасово в місті, взяли участь у програмі нічного життя для будь-якого віку та на будь-який смак. Відзначення 559-річниці першої документальної згадки Бухареста почалось в четвер, грандіозним симфонічним концертом та мультимедійним шоу та фонтанами на Площі об’єднання. Після масштабного процесу модернізації центральний фонтан, наприклад, має чотири водяні екрани, орієнтовані на чотири сторони, з метою створення величезної платформи для відео та лазерних проекцій, а тривимірний ефект є унікальним у Європі.

Фонтанна система на площі Об’єднання, побудована наприкінці 1980-х років, за часів комуністичного режиму Ніколає Чаушеску, є однією з найдовших у світі – 1,4 км, а поверхня води складає – 16,2 тис. Км. З її модернізацією ця система – залишок диктаторського режиму – тепер стала новою знаменною атракцією сучасного Бухареста ХХІ століття. Але відкриття фонтанів лише посилило апетит жителів Бухареста до розваги! У п’ятницю ввечері на площі Конституції в центрі столиці відбувся концерт румунського наїста Георгія Замфіра з народною та симфонічною музикою та кінопоказами програмування – музичні жанри, які Замфір виконав поряд з оркестром, відомими тенорами та сопрано, а також іншими всесвітньо відомими співаками.

Енріко Макіас з Франції був спеціальним запрошеним на концерт. Потім в суботу концерти румунського гурту The Mono Jacks і британської Hurts передували п’ятий випуск 3D-відеоспостереження iMapp Bucharest, який приніс дизайн, сучасне мистецтво та концерт на фасаді у 23 000 квадратних метрів Палацу парламенту, найбільша адміністративна будівля у світі після Пентагону. Цьогорічні фіналісти прибули з Росії, Канади, Іспанії, Мексики, Китаю, Австрії, Португалії, України, Нідерландів та Румунії.

Приз журі дістався голландській групі Vision Impossible, а приз глядачів отримала румунська команда Mindscape Studio. Дні Бухареста закінчилися в неділю ввечері з концертом одного з найбільших співаків усіх часів Род Стюарт. Легенда британського року порадував більше 75 000 людей, які дуже хотіли почути його пісні. Род Стюарт у 73 роки зачарував глядачів, які півтори години співали і танцювали. Вони є майбутнє, – сказав сер Род Стюарт наприкінці концерту в Бухаресті, коли на сцену вийшов Дитячий хор Радіо, щоб виконати з ним пісню Сеїлінг.

Уже четвертий рік поспіль, і з великим інтересом з боку аудиторії, на початку вересня в румунській столиці пройшов Бухарестський Міжнародний фестиваль танцювального кіно. Унікальна подія в Румунії, яку випускає Асоціація TangajDance, Фестиваль це не лише покази фільмів, а також концерти, семінари, виставки.

Щороку фестиваль проходить на основі певної теми. Цього року тема була (RE)TRACING. Хореограф Сімона Дяконеску, художній керівник фестивалю розповідає: Ми знаходимося в рік Сторіччя Великого Об’єднання, і ми подумали про те, що означає це сторіччя для нас. Для мене і команди, з якою я працюю, це дуже важливий розвиток протягом останніх 100 років. І ми намагалися ставитися до нього з точки зору людей, які пережили цю історію, тому що вони – це ті покоління, які пройшли цей процес, і спосіб у який вони встояли, наполегливість, з якою вони намагалися жити і сповнити свої бажання заслуговують уваги … І навіть якщо фестиваль має цю історичну тему, це багато в чому стосується того, як люди бачили історію, як їх сприйняття змінили її. Як вони бачать цю історію через призму теперішнього, але також зазираючи у майбутнє.

У перший день фестивалю, організатори запропонували, в контексті Сторіччя, показати добірку румунських архівних фільмів, а програма розроблена в партнерстві з Бухарестським Національним центром танцю, в приміщенні, якого відбулася показ. Коріна Чімпоєру, художній консультант Бухарестського національного центру танцю – Науково-дослідний відділ розповідає: «Танцювальний фільм не має офіційну або неофіційну історії, у сенсі постійних тематичних підходів, або в сенсі створення кінематографічного жанру. Це швидше за все ретроспективне бачення про історію румунського танцю, крок, який Бухарестський національний центр танцю розпочав вже протягом декількох років в рамках серії проектів, частиною яких є і ця співпраця з Національним кіноархівом, після чого ми визначили ці початкові кроки танцю у різних кіножанрах, від німого кіно до репортажів про танці, кінохроніки під час 50-х років, художні документальні фільми, зроблені в студії імені Александру Сахія … ».

Бухарестський Міжнародний фестиваль танцювального кіно також показав фільми, що не брали участь у конкурсах. Серед них румунський фікційний повнометражний фільм Моє життя повторено на одній нозі, режисер Богдан Мустаце, хореографія Юлія Вайс. За словами режисера іний 3D-експериментальний фільм, який отримав Золотого ведмедя за кращий короткометражний фільм Гарний день для пляжу, у 2008 році на Берлінському кінофестивалі: Я почав з деяких дуже технічних речей, які стосуються фільму та режисури … Я почав з цього бажання працювати з акторами без розповіді та психології персонажу і без соціальної значимості, і я хотів побачити, які інструменти я можу мати, щоб поговорити з ними про знання людської психології чи життя … Тоді я почав працювати…

Сценарій фільму, який також написав Богдан Мустаце, це аналіз взаємозв’язку між пам’яттю і ідентичністю однієї особи: «Зв’язок було побудовано на цитатах з фільмів, а також з п’єс, а фільми і п’єси я вибрав з пам’яті. Я був зацікавлений в тому, як визначають ідентичність особи всі ці спогади – багато помилкових спогадів, багато спогадів, побудованих, щоб визначити себе певним чином … Оці фільми не є з певної галузі. Дуже легко впізнати «Хіросіму», «Минулого року в Марієнбаде», але й такі фільми, як «Армагеддон» або «Перед сходом сонця». У фільмі «Перед сходом сонця», наприклад, мене зацікавило оте почуття, коли зустрічаєш когось, якого не знаєш, і тоді ти можеш перевизначитись, можеш сказати йому що-небудь про себе. Це чарівність зустрічі з ким-небудь, кого не знав. Будь-яке незадоволення щодо тебе може змінитись, бо ти розповідаєш і вибираєш лише те, що ти хочеш сказати. Починаєш створювати нові спогади … І це бажання та спогади дають нам нову ідентичність.»

Починаючи з 2016 року, Бухарестський Міжнародний фестиваль танцювального кіно сфокусував значну частину ресурсів фестивалю на створення ринку танцювальних фільмів в Румунії, заохочуючи режисерів знімати такі фільми. Таким чином з’явився відділ Національний конкурс. Через два роки кількість заяв на цей конкурс потроїлась. Кращий румунський фільм з 10 короткометражних фільмів, відібраний для участі в цьогорічному конкурсі називається «STATES UPROOTED», режисер і хореограф Йона Туркан. Це фільм про відчуження, втрачення ідентичності, обряди перехідного періоду та різні сприйняття: Румунія та США. Зйомки відбуваються під час подорожі режисера у період з 2012 по 2017 роки. Іоана Туркан розповідає, що п’ятирічні зйокми не були спеціально зроблені для цього короткометражного фільму: Я працюю так. Я створила собі аудіовізуальний архів, який я постійно оновлюю від різних подорожей. Я почала робити це особливо, коли я вирушила до США у 2012 році. Я три місяці перебувала в США, решту в Румунії. Потім все змінилося. Більше часу я перебувала в США. І я помітила деякі соціальні відмінності, менталітету, підходу, ідентичності та уявлення. Все це мене непокоїло. Я не знала, як дивитись сама на себе. Я почала снімати фільм, який можна було б показати не тільки в кінотеатрах, і який виражає моє бажання робити експерименти з навколишнім середовищем. Він містить танцювальні уривки, бойові інсценізації, різноманітні вистави відео … Це досить експериментально, міждисциплінарно, я б сказала.

Переможцем міжнародного конкурсу став короткометражний фільм NIGHT DANCING, копродукція Румунія / Великобританія, режисер Барні Коклісс, хореографія Луїза Таното, Джейкоб Інграм-Додд та Джейсон Торп.

Починаючи з другої половини
XIX-го століття Бухарест зазнав кілька етапів міського розвитку. Але коли ми говоримо про розвиток Бухареста, не
можна обмежуватися лише столицею, а слід враховувати й розвиток всієї Румунії, оскільки
головне місто країни ніколи не
розвивається саме по собі. Бухарест є виразником всього, що припускає
урбаністичний розвиток в Румунії під впливом західної архітектури, що стало
синонімом модернізації, а також з урахуванням традиційної румунської
архітектури.

Між першою і другою світовими війнами відбулося найважливіше перетворення
Бухареста, особливо з 1930 по 1940 роки, під час правління короля Кароля II-го. Викладач Університету архітектури й
урбанізму імені Йона Мінку, професор Сорін Васілеску, розповів, що міжвоєнна
архітектура Бухареста розвивалася під впливом королів Румунії. «Коли мова йде
про румунську міжвоєнну архітектуру, це означає, що йдеться про королівську
архітектуру. У Бухаресті можна говорити про етап Кароля І-го, про етап, що відповідає
періоду правління Фердинанда I-го і про неймовірний етап Кароля II-го, який в розмовах з тодішнім мером говорив, що хоче бачити море. Тобто
він хотів розширити існуючу площу, щоб відкрити з Королівського палацу вид на
панораму всієї площі аж до бульвару, зіпсовану будівлями навколо Королівського
фонду, що мало-помалу зникали. Це проект, що призвів до радикальної зміни
вигляду Палацової площі, яка отримала свій нинішній вигляд. Ліворуч і праворуч
від Королівського фонду, де зараз працює Центральна університетська бібліотека,
були дві великі будівлі. В одній з них діяв румунський Жокей клуб, а
Міністерство внутрішніх справ, колишній ЦК Комуністичної партії Румунії
фактично знаходилося на іншій площі. Роботи з розширення Палацової площі, як і
будь-який архітектурний проект – похвальний і, водночас, суперечливий,
завершилися зведенням однієї з найбільш вражаючої бухарестської будівлі в стилі
ар-нуво, за проектом Даніеля Ренара і Теофіля Брадо – «Атене Палас».»

Найбільш впливовим стилем в архітектурі Бухареста був ар-нуво. Але було й
так зване «державне мистецтво», як наприклад «італійський фашизм»,
архітектурний стиль епохи Беніто Мусоліні і, наприкінці 20-х – на початку 30-х
років ХХ-го сторіччя – стиль ар-деко з Північної Америки. Сорін Васілеску розповів,
що ар-нуво приніс модернізм у румунську архітектуру. «Блискучий ар-нуво у нас
має декілька варіантів: французький ар-нуво, здійснений французькими
архітекторами, французький ар-нуво, здійснений румунськими архітекторами,
трансильванський ар-нуво, здійснений угорськими архітекторами школи Едьона
Лехнера, який, у свою чергу, був виразником Віденської сецесії. Були численні
джерела натхнення для Румунії. Ар-нуво став для Волощини моментом переходу з
одного світу на інший, остаточним розрізанням пуповини між сучасністю та
історизмом. Не випадково італійський історик мистецтва Джуліо Карло Арган
казав, що першою формою сучасності був ар-нуво. Незалежно від того чи ми
говоримо про неорумунський, прото-ар-нуво, або про Сецесію в Трансільванії,
Банаті і Буковині, в основному це одне й те саме. Це перший період, коли ми
почали бути «в часі», тобто наша архітектура не відставала, не поступалася
західній.»

Традиційні впливи були не менш важливими у виникненні сучасного румунського
стилю в архітектурі Бухареста. Його назвали неорумунським стилем. Сорін
Васілеску. «Наш прото-ар-нуво, з яким тісно пов’язане прізвище архітектора Йона
Мінку, є, з точки зору інваріантів та специфічних стилістичних елементів,
течією, якій були характерні основні
форми з історії нашої архітектури. Це не означає, що ми вплинули на світ західної архітектури, але, безумовно, наші архітектори, як
мисливські собаки, відчули тодішні реалії, процес стилістичного осмислення, що
відбувався в архітектурі та спосіб, в який елементи традиції могли бути
перекладені інакше. Якби традиція вимірювалася в літрах, то сучасність
вимірювалась би в метрах. Це різні одиниці вимірювання, які не можуть бути
гармонійно прив’язані одне до одного. Але спроби наших архітекторів знайти
власну ідентичність беруть свої почати з часів Константіна Бринковяну. Не
випадково цінності неорумунського стилю є цінностями, які переймають,
обробляють, перетворюють, змінюють шкалу з багатьох причин. Великомасштабні
вишукані елементи епохи Бринковяну використали в планіметрії і з дотриманням
західних композиційних принципів східні цінності. Саме це стало джерелом першої
форми румунського модернізму. Нам слід просто прогулятися Бухарестом і побачити
неорумунські твори Петра Антонеску. Вони були вражаючими, але й критиковані,
тому що вони змінювали масштаб традиційних цінностей. Але мало хто тоді думав,
що зміна масштабів будівель Петра Антонеску була тісно пов’язана зі зміною
масштабу Румунії, територія якої рівно 100 років тому подвоїлася. Мерія столиці
країни з 8-мільйонним населенням повинна мати одну розміри, а мерія головного
міста країни з 18-мільйонним населенням, якою була Румунія 100 років тому після
возз’єднання румунських земель, – зовсім інші розміри.»

Міжвоєнна архітектура Бухареста зуміла надолужити відставання від Заходу та
інновацій. Незважаючи на суперечливі урбаністичні перетворення після 1945 року,
головний відбиток на вигляд румунської столиці наклало покоління архітекторів
часів монархії.

З
населенням у понад 2
мільйони
жителів, Бухарест лідирує у списку найбільших міст Румунії та займає шосте місце у списку найбільших міст Європейського Союзу за розміром. Поряд з Чорноморським узбережжям, дельтою Дунаю, Буковиною та
Марамурешом, в списку переваг іноземних туристів, що
відвідують Румунію, фігурує й Бухарест. Незважаючи
на те, що розташована в рівнинній
місцевості, столиця Румунії має і декілька пагорбів. Річка Димбовіца перетинає
центр Бухареста, з північного заходу на південний схід. У тому ж напрямку, але
на східній околиці міста, річка Колентина утворює низку озер. Бухарест має кілька вокзалів, найбільшим
будучи Північний вокзал. Туристи можуть потрапити до Бухареста й літаком.

Ми вирушаємо прогулянку по центру Бухареста в
супроводі нашого гіда Адріани Ніки, виконавчого директора компанії, що працює в сфері туризму. Спочатку пройдемося по бульварі Каля Вікторієй, головній вулиці міста, яка користується великим попитом серед іноземних туристів. Адріана Ніка: Це
одна з найважливіших вулиць Бухареста, упродовж якої розміщенні безліч туристичних,
історичних, культурних та релігійних
атракцій.
Перед тим, як говорити про ці пам’ятки, спочатку
розповімо чому ця вулиця називається Каля Вікторієй та чому вона є такою важливою. До 1692 року в Бухаресті були дві великі вулиці. Вулиця Брашовулуй, яка починала від нинішньої Площі Вікторієй до Будинку
Офіцерів та Велика
Вулиця, яка починала від Церкви Серіндарь до Площі Об’єднаних Націй. На місці колишньої
Церкви Серіндарь зараз знаходиться Будинок Офіцерів. У 1692 році великий князь
Костянтин Бринковяну об’єднав ці дві вулиці під єдиною назвою Могошоайскій міст. 8 жовтня 1878 року румунська
армія, здобувши перемогу над турками та здобувши
свою незалежність, увійшла в місто Бухарест. Переможним
маршом, румунська армія перетнула Могошоайскій
міст або Велику Вулицю, як тоді називали її. На честь цієї перемоги, щоб зберегти в
пам’яті і серцях румунів момент здобуття
незалежності, ця
важлива вулиця отримала
назву Каля
Вікторієй (Проспект Перемоги).

Уздовж Каля Вікторієй розміщенні чимало будівель і туристичних атракцій, оголошених історичними
пам’ятками, стверджує Адріана
Ніка: Ми розповімо про найбільш важливі туристичні атракції. Першою зупинкою є
Національний музей імені Джордже Енеску, розташований в Палаці Кантакузіно.
Побудований в
1903 році Георге Грігорем Кантакузіно,
будинок є справжнім архітектурним шедевром. Композитор Джордже Енеску
деякий час жив у
Палаці Кантакузіно, а з 1956 року, після його смерті, будинок був
перетворений на музей, присвячений життю і творчості Джордже
Енеску.

Наступною
туристичною атракцією є Румунський Атенеум, про якого розповідає Адріана Ніка: Він був відкритий в 1889 році та був побудований з ініціативи громадського суспільства за допомогою
знаменитої кампанії збору пожертв, гасло якої було Дайте один лей на будівництво Атенеум.
Гроші були зібрані за кілька років.
Завдяки цьому будинку, Бухарест отримав назву Малий Париж. Румунський Атенеум був побудований в неокласичному стилі, але в
ньому можна помітити і елементи стилю еклектики, а також французької архітектури XIX століття.’

Королівський палац є розташований напроти
Румунського Атенеума. Понад 300 років тому, в 1659 році, коли столиця Волощини була
перенесена з міста Тирговіште в Бухарест, на місці де знаходиться тепер
Королівський палац закінчувалась вулиця Могошоайський міст, а останніми будівлями
були один житловий будинок та монастир Крецулеску. Деталі подає Адріана Ніка: Цей
будинок, який пізніше став Королівським палацом мав упродовж часу кількох
багатих власників-священиків, а в 1833 році був проданий Адміністративній раді.
Було прийняти рішення перетворити його на господарську резиденцію. Потім палац зазнає
ряд змін, запропонованих великими архітекторами, в тому числі знаменитим архітектором
Ксав’є Вілакросс. Під час правління Александру Іоанна Кузи, в 1860 році змінюється
інтер’єр палацу, використовуються декорації в стилі Наполеона III. Під правлінням короля Кароля I, господарський палац перетворюється на королівський
палац. Хоча зовнішній вигляд будівлі не дуже вражав, Каролю I
вдалося влаштувати інтер’єр з особливою елегантністю за допомогою цінних статуй
та картин. Окремою прикрасою палацу стала цінна колекція світових картин епохи
Відродження та Барокко. Сьогодні Королівський палац містить і Національний
музей мистецтва Румунії. Останні ремонтні роботи Королівського палацу почав король Фердинанд I та завершив король Кароль II в 1940 році,
коли в Європі вибухнула Друга світова війна. Улюбленим архітектором короля
Кароля II був Артур Лоренц, який був призначений головним архітектором
Королівського палацу. Після того, як король Міхай I був змушений комуністами
відректися від престолу, в 1950 році Королівський палац був перетворений на Національний
музей мистецтва.

Інша
вражаюча будівля, розташована на бульварі Каля
Вікторієй, недалеко від торгового центру на вулиці Ліпскань є Палац Ощадного банку. Деталі
подає Адріана Ніка: Палац
Ощадного банку є ще одним архітектурним символом Малого Парижа. Архітектор Поль
Готтро почав його будівництво в 1897 році та закінчив в 1900 році. Це дуже величезна будівля, яка вражає особливо напівкруглим фронтоном
при вході, підтримуваним чотирма колонами. Будівля закінчується масивним скляним і металевим куполом. Інші куполи
на обох сторонах належать стилю епохи Відродження. Виняткове оздоблення фасадів та рівновага обсягів
згодом виявилися надзвичайно стійкими. Тому жоден зі землетрусів, що мали місце
в Бухаресті, не завдали шкоди структурі будівлі. Усередині Палацу Ощадного
банку знаходиться музей, відкритий у вересні 2005 року.

Прямо
навпроти вулиці розташований колишній Палац Пошти, в даний час Національний
історичний музей, побудований теж
у 1900 році, але за проектом архітектора Александра Савулеску. Будівля побудована в неокласичному
стилі має внутрішній двір, а зовнішній вигляд будівлі, стверджує Адріана Ніка, натхнений Палацом
Пошти з Женеви. До 1972 року в палаці працювало
центральне бюро столичної пошти. У 1972 році в палаці був відкритий
Національний історичний музей.

У вівторок, 15 травня, в Бухаресті відбувся «День української культури». Захід був проведений в рамках проекту «Тиждень слов’янських культур» Департаментом слов’янської філології кафедри іноземних мов Бухарестського університету, за підтримки Посольства України в Румунії та Союзу Українців Румунії. Мета заходу- просування української культури в румунському просторі.

У своєму виступі директор Департаменту слов’янської філології Октавія Неделку зазначила: Цей проект ініційовано Бухарестським університетом. Кожне відділення Факультету іноземних мов представило низку культурно-мистецьких та наукових заходів про відповідну країну, у даному випадку про українську культуру та цивілізацію. Ми вирішили присвятити один день кожній культурі. На нашому факультеті вивчаються вісім слов’янських мов: чеська, словацька, сербська, хорватська, словенська, польська, російська та українська. Метою такого заходу є ознайомлення з культурою відповідної країни через проведення інтерактивних уроків, майстер-класів, декламування віршів, презентації книг, інтерв’ю з особистостями та музику. Хочу підкреслити, що у таких заходах нам завжди допомагає Посольство України в Румунії та Союз українців Румунії.

Виступаючи перед присутніми Надзвичайний і Повноважний Посол України в Румунії Олександр Баньков підкреслив:Я хочу сказати, що сьогодні всі ми тут, є певним чином, з перспективи культурної дипломатії, послами української культури. Всі ми розуміємо, і кожен з вас окремо, ті хто представляє українців Румунії, хто представляє навчальні заклади, університети де вивчається українська мова і література, всі ви є без перебільшення послами української культури в Румунії, тому що кожен з вас зберігаючи, примножуючи свої знання про Україну, вивчаючи українську мову, пропагуючи її, представляючи українські традиції, українську культуру в Румунії, робить надзвичайно важливу справу, навіть більшу ніж роблять політичні стосунки між державами, певні контакти на найвищому рівні, або робота дипломатів безпосередньо.

Стосунки між державами це, впершу чергу, стосунки між людьми. І Румунія і Україна мають дуже багато спільних моментів в спільній історії, але найголовніше, що має Україна і Румунія це спільна історія людей, які є уособленням України в Румунії і Румунії в Україні, відповідно уособленням румунських традицій в Україні. Це представники двох національних меншин в Україні та Румунії, які є дійсно тим містком, який поєднує дві наші держави, і безперечно, допомагає нам дипломатам, і не тільки, у розвитку наших двосторонніх відносин. Багатство української культури, особливо сучасної важко переоцінити. Дуже багато, особливо в останній період, національно патріотичного піднесення в Україні, з’являється багато нових переосмислених жанрів і видів мистецтва. Ми можемо багато говорити про український кінематограф, який останнім часом переживає піднесення. Можна багато говорити про український театр та музику,-наголосив посол О. Баньков.

Викладач української мови та літератури Факультету іноземних мов, один з організаторів цього заходу, Альона Біволару підбила підсумки: У Бухарестському університеті відбулась подія присвячена українській культурі. На цій події були присутні багато людей. Метою цієї події було поширення української культури серед румунської молоді та румунів взагалі. Найважливіші моменти цього заходу були представлення перекладу пана Михайла Трайсти роману Володимира Даниленка Клітка для вивільги, сучасного українського письменника, який був присутній на презентації цього перекладу, представив свою книгу та відповів на запитання студентів та присутніх у залі. Це був такий гарний момент нашої зустрічі. Хочу подякувати за підтримку Посольству України, пану послу О Банькову, який взяв участь у нашому заході та голові СУР Миколі Петрецькому, який запросив і студентів українського відділення Сучавського університету імені Штефана Великого. Ми провели конкурс серед студентів, який стосувався знань про українську культуру та цивілізацію. У цьому конкурсі взяли участь і сучавські студенти, які виграли перше місце. Особливим моментом нашого заходу було розпис писанок, і ми запросили спеціально для цього народну майстриню з Буковини Петронелу Ясиновську, яка дуже гарно розповіла та провела з студентами розпис писанок. Був також момент присвячений декламуванню віршів та українській пісні. Сподіваємось, що наступного року ця подія буде більшою і матимемо більше учасників.

У рамках заходу відбулась і презентація «Освіта українською мовою в Румунії» радника у Міністерстві національної освіти Румунії Ельвіри Кодрі, презентація останніх книг, виданих Союзом Українців Румунії та концертний виступ бухарестського ансамблю «Зоря».

Започаткована Хорватією та Польщею у 2015 році,
Ініціатива «Трьох морів» виникла з метою забезпечення політичної підтримки посиленню співпраці та взаємозв’язку економік держав, які знаходяться у
географічному ареалі між Адріатичним, Балтійським та Чорним морями. Йдеться
зокрема про такі сфери як енергетика, транспорт, телекомунікації та охорона
навколишнього середовища.

Ініціатива є також важливою неформальною платформою
для діалогу на високому рівні в контексті об’єднання членів ЄС та НАТО, а
Балтійське та Чорне моря відіграють ключову роль у новій політиці Північноатлантичного
альянсу щодо стримування потенційної агресії зі сходу. З огляду на членство Хорватії в Євросоюзі та НАТО особливу роль має й Адріатичне море.

Третій саміт Ініціативи «Трьох морів», після Хорватії в
2016 році та Польщі в минулому році, відбудеться наступного місяця в Румунії.
Його порядок денний вперше включає проведення міжнародного бізнес-форуму. У той
же час на саміті уперше має бути схвалений список основних пріоритетних
проектів у галузі транспорту, енергетики та цифрової технології, що сприятимуть
економічному розвитку країн регіону, створенню мережі торгових палат та інвестиційного
фонду ініціативи. У саміті, який пройде під патронатом Президента Клауса Йоханніса,
візьмуть участь президенти держав Центральної та Південно-Східної Європи, Президент
Європейської Комісії Жан-Клод Юнкер, а також високопосадовці з США та керівники
європейських та міжнародних фінансових установ.

Бізнес-форум збере понад 600 учасників – бізнесменів та офіційних
осіб з багатьох країн. Румунія активно готується до цієї події. З цією метою Президент
Румунії у червні здійснив візит до Польщі, де обговорював це питання зі своїм
колегою Анджеєм Дудою. Саміт у Бухаресті також став центральною темою заходу,
організованого Атлантичною Радою.

У своєму виступі Посол Румунії у Вашингтоні Джордже
Крістіан Майор докладно представив завдання, які Румунія поставила перед собою
на Саміті ініціативи «Трьох морів». Йдеться, зокрема, – каже посол, – про «виведення
ініціативи на якісно вищий рівень розвитку, в тому числі шляхом створення
списку стратегічних проектів в галузі транспорту, енергетики та цифрових послуг».
Джордже Крістіан Майор додав, що ініціатива «Трьох морів» є ідеальною
платформою для конструктивної співпраці між ЄС і США.

24 квітня в урочистому залі будинку Бухарестського університету відбулася третя зустріч
національних меншин під назвою Весняні симфонії. Представники етнічних українців, поляків, греків і татар розповіли про свою
громаду та про специфічні весняні традиції та обряди.

Голова Союзу українців Румунії депутат у Румунському Парламенті Микола-Мирослав-Петрецький виступив з наступним привітальним словом: Ця подія
головна не тільки для українців, а й для тих меншин у яких весна приходить
з чимало традиціями і звичаями. І ми знаємо, що народи або меншини, які вміли
зберігати свою мову, свою історію, культуру і традиції, вони вижили, незважаючи
де вони проживали. На жаль, бачимо, що в останній час все більше мов зникають.
На щастя бачимо, що в Румунії меншини, завдяки уряду, мають змогу зберігати свою культуру,
свої традиції та свою мову. Тому для нас є дуже важливим, щоб ці події продовжилися, не тільки у повітах де ми компактно проживаємо, але
й в столиці Румунії. Я хочу запевнити пані Колотило, що такі події варто
організувати у Бухаресті, як бачимо сьогодні на високому
рівні, у партнерстві з Посольством України в Румунії та з Бухарестським університетом в яких беруть участь
все більше і більше людей.

Також привітали присутніх радник-посланник Посольства України Євген Левицький, держсекретар
у Департаменті з питань міжетнічних відносин Аледін Амет, радник у Міністерстві освіти Румунії Ельвіра
Кодря, і не, востаннє, організатор цього культурного заходу голова
Бухарестської філії Союзу українців Румунії Ярослава Колотило.

Голова Бухарестської польської
організації поет Богдан Поліпчук розповів
про великодні традиції та значення великодніх
яєць. Лектор Юстина Щипаняк представила цікаву доповідь про польські великодні
звичаї та прочитала кілька віршів польською мовою, перекладених Богданом Поліпчуком, а румунською прочитала Моніка Белеуце. Теж з боку польської меншини виступила
14-річна балерина Франческа Орезяну. Грецьку меншину представила
Сілвіана Аргіро, яка розповіла про грецькі весняні звичаї. Вона розказала про ляльку з семи ногами, що символізують
сім тижнів Великоднього посту та про Карнавал, який організується напередодні посту.
З боку греків виступила співачка Елізе Васілеску та ансамбль грецьких танців Астеракія, координатор учень Штефан Болозан. Наприкінці їхнього
виступу, присутні були запрошені танцювати разом з ними. Про
татарські звичаї розповів держсекретар у Департаменті з питань міжетнічних
відносин Аледін Амет. Він представив
звичай Неврузул, що відзначає прихід весни до турецьких народів, відомий як
найдавніше
етно-фольклорне
свято ісламського світу. Неврузул є символом відродження природи, нагодою з якою діти з гілками в руках ходять по хатах,
оголосивши про прихід весни, а господарі обдаровують їх грошима, фруктами та цукерками.

Про українські звичаї розповіла пані Ярослава Колотило. Писанкарки Марія та Доріна Горбани з Палтіну Сучавського повіту влаштували виставку писанок та
розповіли про чудовий колорит, широку гаму зображених
мотивів, символіку, а також про традиції та обряди пов’язані з ними. Українську громаду представила й талановита співачка з Рускови Марамуреського повіту Марія Савка. Румунська актриса Дойна Гіцеску, яка постійно бере участь у заходах організованих нацменшинами
Бухареста декламувала кілька віршів, а співак Сава Регецянул виконав кілька
румунських естрадних пісень на тему весни та кохання.

Голова Бухарестської філії Союзу українців Румунії Ярослава
Колотило підбиває підсумки міжетнічного заходу Весняні
симфонії: Уже третій рік підряд ми
організуємо це свято присвячене весні, тому що всі
меншини мають дуже цікаві традиції, які збереглися ще з дохристиянських часів,
так як у нас наприклад веснянки, гаївки. На жаль цього вечора ми не змогли представити
всі наші звичаї, але писанкарство було на високому рівні, тому що дійсно такі
писанки як розмальовують наші гуцулки в Румунії, ніхто не робить. Ми мали у
гостях і греків, які у свою чергу організують різні фестивалі та запрошують нас,
а також поляки, які присутні цього вечора на нашому святі та інші меншини, у нас і центральний провід
СуР-у, так що ми мали честь привітати сьогодні і голову СуР-у та депутата
Миколу-Мирослава Петрецького. Виступила талановита співачка з Марамуреша Марія
Савка, яка зачарувала своїм голосом присутніх. Вона співала українські, але і румунські пісні. Можна сказати, що вечір був успішним тому, що там де є розмаїття – є
різнобарвність, де є різні культури, то вони надають також надії, такої радості і
взаємопізнання.

18-19
листопада на Бухарестському Факультеті іноземних мов та
літератур з
ініціативи письменника та голови комісії з питань культури
Союзу українців Румунії Михайла Гафії Трайсти пройшла Міжнародна Конференція Українці Румунії – Історія, Сучасність та Перспективи. Організаторами виступили Союз українців Румунії, Бухарестський університет, Товариство славістів Румунії за фінансовими коштами СУР-у. Партнерами були Клузький університет ім Бабеша-Бойоя, Філологічний
факультет, Сатумарський повітовий музей та Національне телебачення
Румунії.

Тематика конференції охопила питання літератури, лінгвістики, фольклору,
історії та історіографії українців Румунії та румунсько-українські відносини. Учасники виступили з дуже цікавими доповідями у п’ятьох секціях. Під час конференції вони мали нагоду дізнатись більш
детально про різні аспекти життя українців Румунії, а результатом спілкування
між науковцями стало окреслення шляхів подальшої співпраці та започаткування книги про історію українців Румунії. У конференції взяли участь письменники, фольклористи, науковці, лінгвісти та професори з Румунії та України, а також представники Посольства України в Румунії та Союзу
українців Румунії.

Учасники конференції взяли участь й в офіційному відкритті
Бібліотеки імені Степана Ткачука у приміщенні Бухарестської організації СуР-у.
У ході конференції відбулися презентації кількох книг: Румунсько-українські
відносини, видавництво Сату-марського музею та видавництво Екотрансілван,
координатори Люба Хорват та Анастасія Вегеш, Діалог славістів, видавництво Клузський дім наукової книги,
координатори Кетелін Балаш та Іван Гербіл,
Сторінки
Румунської Шевченкіани, видавництво РЧР Едіторіал, координатор Іван
Ребошапка, Літописець, видавництво Бухарестський університет, координатор Анка Іріна Йонеску та дослідницький
проект Буковина як контактна зона, координатор Надія Бурейко. Переклад роботи конференції
забезпечив історик Сергій Гакман. На Бухарестському філологічному факультеті відбулася й фото-виставка під назвою Прості обличчя непростої історії, координатори Благодійний фонд Cуспільні ресурси та ініціативи та Румунсько-українська асоціація Cпектру, а також чудова концертна програма,
на якій виступили Джордже Негря, Наталія Панчек-Колотило та Дан Васілеску та Адріан
Іваніцький, а на відкритті конференції гурт Червона Калина.

У своєму вітальному слові голова СуР-у, депутат Румунського Парламенту Микола
Мирослав Петрецький сказав: Хочу привітати вас на цій важливій події, першій конференції, яку
організує Союз Українців Румунії на тему Українці Румунії – Історія,
Сучасність та Перспективи. Я
думаю, що з таких конференції ми точно маємо багато навчитися сьогодні та
завтра. Хочу всім вам подякувати за вашу присутність. Дякую тим, хто подолали
чималу відстань з Києва, Чернівців, Львова та зі всіх куточків Румунії, щоб
бути разом з нами і підтримувати таку важливу конференцію. Нам самим важко зробити
таку конференцію і на мій погляд для нас велика честь коли бачимо переповнений
зал конференції. Хочу подякувати ініціатору заходу Михайлу Трайсті, Бухарестському Університету, який став нашим партнером та підтримав цю подію і також суспільному
телебаченню і, не востаннє, Посольству України в Румунії, яке
підтримує та бере участь у наших подіях.

Посол України в Румунії
Олександр Баньков, у
своєму виступі перед присутніми, зазначив: Дуже дякую Союзу українців Румунії а також Бухарестському
університету за запрошення, за організацію такої конференції. Це дійсно
непересічна подія, яка збирає й я сподіваюсь, що далі збиратиме все більше і
більше українців і румунів. Хочеться побажати, щоб назва втілювалася і в тематиці самої конференції, щоб історія,
сучасність і майбутнє українців Румунії воно передавалося так само, як від викладачів
до школярів та студентів, і молоді покоління українців Румунії, щоб вони
продовжували нести цю культуру та мову і збагачували свій дім Румунію,
не забуваючи про свою історичну батьківщину. Посольство не тільки у своєму
офіційному статусі, але мені хочеться щоб і просто в статусі друзів, залишатися
завжди разом із українцями Румунії й я сподіваюся, що ми багато разів
побачимося на різних іноді веселих й приємних, іноді не дуже приємних подіях,
тому що нам є що згадати та відзначати. Я хочу побажати успіху і подякувати за
таку велику присутністю. Всього найкращого у роботі конференції.

Голова Марамороської організації СуР-у Мирослав Петрецький ствердив, що
такого роду події треба продовжувати, оскільки вони дають можливості учасникам знайомитися,
спілкуватися та обмінюватися досвідом. Із привітальним словом до
учасників і гостей конференції звернулася й Октавіа Неделку, директор Департаменту російської та слов’янської філології Бухарестського факультету, яка розповіла зокрема про
український відділ, який започаткував 70 років тому професор Костянтин
Драпака.

Антоанета Олтяну, професор
Бухарестського філологічного факультету та голова Товариства славістів Румунії
відмітила, що вона рада, що Асоціація славістів була запрошена залучатися до
проведення конференції, зокрема тому, що є багато українців Румунії, котрі є членами
цієї організації та що з нетерпінням чекає на появу тому з публікаціями
доповідей, представлених на конференції, оскільки це добра нагода ще раз
просувати наукові думки і таким чином про історію, сучасне та
перспективи українців Румунії, щоб знали й люди інших етносів та інших країн.

На конференції з вітальними словами виступили також продекан Клузького
університету ім Бабеша Бойоя Дорін Йоан Кіра, директор Сату-марського повітового музею Фелічіан
Поп, головний редактор секції Інші меншини суспільного телебачення Борис Велімірович.

Письменник Михайло Гафія Трайста, голова комісії з питань культури СУР-у та заступник голови СуР-у озвучив мету конференції: Тому що кілька років тому, коли ми зустрілися у місті Сігет
і бажали створити комісію, яка б написала Історію українців Румунії і цього на
жаль нам не вдалося, я подумав інакше, а саме організувати конференцію про
українців Румунії, про їх історію, сучасність та перспективи, щоб представлені доповіді
були основою початку нашої праці над Історією українців Румунії.Тому ці доповіді ввійдуть, по-перше, до збірника з тією ж
назвою, а потім з того збірника будемо обирати дані і таким чином через кілька
років можемо скластиІсторію українців Румунії. Ми подумали організувати конференцію по кількох секціях: перша секція більш могутня. Це література, бо
у нас багато письменників та пишаємось плідною літературною діяльністю, потім
фольклор, лінгвістика, українсько-румунські зв’язки та секція історія й історіографія. Учасники
відгукнулися позитивно на наше запрошення, привітали ідею СуР-у організувати
таку конференцію.

Ось, як підсумував роботу конференції Володимир Антофійчук, професор Сучавського університету імені Штефана Великого та Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича: Відрадно,
що ця конференція, народження якої заплановано протягом останній двох років, нарешті
відбулася. Кожна тема, яка звучала сьогодні на засіданнях різних секцій є
окремою часточкою тієї великої наукової теми і проблеми, яка стосується історії
українців Румунії. Але саме завдяки цим доповідям, завдяки цим темам, які
звучали на конференції, ми закладаємо велику основу для узагальнення цієї
історії, історії українців Румунії. Дуже важливо, щоби ця розмова мала продовження,
бо ця тема, яка піднімається на цій конференції є можна сказати безмежною. Вона
охоплює різні аспекти життя українців Румунії стосовно звичаїв, побуту,
народного мистецтва, також дуже багато моментів цієї історії, пов’язано з фольклором і літературою, яку творили українці
Румунії, і українською і румунською мовами. Хочу сказати про один момент, який
для мене як літературознавця є дуже промовистим. Скажімо, село Негостина дало більше десяти письменників, які творили українською мовою.
Ставлю перед собою і перед моїми колегами як з Румунії, так з України, такий
цікавий, як на мене проект, під назвою Негостинська ліра. Цей проект мав би представити літературні портрети
кожного із учасників літературного процесу. Думаю, що таких проектів є багато, є
також багато матеріалу для цих проектів. Я щиро дякую організаторам за
те, що така конференція відбувається, а кожному учаснику бажаю, аби вони
продовжували свою працю над темою українців Румунії.

Північноатлантичний альянс ризикує втратити
технологічне лідерство, якщо не вкладатиме кошти в наукові дослідження і
розробки, йдеться в доповіді, представленій на 63-й сесії Парламентської
асамблеї НАТО, що відбулася в Бухаресті.

Документ, представлений генеральним
доповідачем Томасом Маріно (США), має назву «Підтримка технологічної переваги
НАТО: стратегічна адаптація й дослідження та розробки в галузі оборони». Згідно
зі звітом, технологічна перевага НАТО піддається ерозії, в той час як основні
зміни в сфері науки і техніки, а також окремі тенденції можуть вплинути на
стратегічний баланс з точки зору виробництва, в короткостроковій перспективі, і
штучного інтелекту, у довгостроковій перспективі.

Томас Маріно зазначив, що на даний
момент НАТО не готова справитися з цими проблемами, особливо через низькі
інвестиції держав-членів Альянсу загалом у наукові дослідження і розробки в
оборонній галузі. У цей час, – підкреслив Маріно, – бюджет Росії в галузі
досліджень і розробок в оборонній промисловості подвоївся з 2012 по 2015 роки, а
деякі експерти вважають, що бюджет на дослідження і розробки в Китаї до 2022 року
перевищить відповідний бюджет США, які наразі покривають дві третини загальних
витрат НАТО.

Доповідач наголосив на тому, що союзники повинні
виконати зобов’язання виділяти 2% ВВП на оборону, як, наприклад, це робить
Румунія. Він також висунув ідею створення спільного фонду оборони ЄС, який міг
би значною мірою сприяти розвитку науково-технічних можливостей та відтворення
оборонної промислової бази на старому континенті.

З іншого боку, в доповіді політичного комітету
Парламентської асамблеї НАТО зазначається, що Росія зміцнює свої військові
можливості і розширює свою діяльність на східному кордоні НАТО. У документі «Росія
– від партнера до конкурента» перераховані способи, які Москва використовує для
тиску на євроатлантичний простір.

Провокаційні дії Москви щодо Альянсу та
агресивні дії проти України, Грузії та інших партнерів НАТО підривають
стабільність всього євроатлантичного регіону. У доповіді рекомендується збереження
союзниками стійкої стримуючої позиції відносно російських викликів та агресії
проти партнерів НАТО, особливо проти України та Грузії. У документі робиться
висновок про те, що союзники повинні мати періодичний і змістовний діалог з Росією, навіть якщо в
даний час неможливо говорити з Москвою щодо низки питань, таких як боротьба з
тероризмом або забезпечення миру в Сирії.