Tag: свято

Місто Мілішівці розташоване у Сучавському
повіті. Адмінстративно місту підпорядковані такі села Бадеуць Ґара та
Лунка. У місті проживає активна громада етнічних українців. Мілішівці були
оголошені містом 2004 року.
Однак сільський характер місцевості зберігся. Тамтешнє населення відоме перш за
все виробництвом капусти та огірків, яких господині квасять за старовинними
рецептами, успадкованими від своїх предків. Восени до Мілішівців приходять люди
з усіх куточок країни купувати капусту.

З огляду на вищесказане, Сучавська філія Союзу
українців Румунії вирішила організувати щороку в жовтні у місті Мілішівці «Свято
українських господинь». Цього року свято пройшло 22-23 жовтня у Будинку
культури міста Мілішівці та зібрало чимало людей зі всього Сучавського
повіту й не лише. Місцеві господині,
координовані головою місцевої сурівської організації Бриндушою Писларь,
представили виставку традиційних страв та осіннього врожаю. Всі бажаючі мали можливість скуштувати смачні страви, які приготували господині та господарі й милуватися гарною концертною програмою за участі сучавських
та ботошанських художніх колективів.

Головною метою фестивалю є популяризація українських традиційних страв, зокрема
місцевих квашених виробів, розкривати «таємницю» квашених продуктів, а також
просувати українські та румунські пісні й танці. Жителі Мілішівцях
сподіваються, що «Свято українських господинь» сприятиме також залученню
туристів у місто. Без
перебільшення можна сказати, що квашені продукти є
візитною карткою міста Мілішівці.

Деталі про «Свято
українських господинь. Таємниця квашених продуктів» подає голова організації
Мілішівці Сучавської філії Союзу українців Румунії Бриндуша Писларь: «Серед
наших гостей були голова Ботошанської філії СУРу Віктор Семчук, члени комітету
Сучавської філії СУР Ніку Чокан з Ульми, Овідіу Ткач з Качіки, Зірка Янош з
Сірету, а також Надія Лазер з Молдови-Суліца, співачка Лоредана Миндріштяну з
Сучави, мер міста Мілішівців Васіле Кераре, радник Анна Маковей, вчителька Адела
Русу. Наші господині та господарі дуже гарні та працьовиті. Вони знають робити у
поле. Так їм Бог допомагає, дає дощ коли треба, погода добра. Тепер восени вони
збирають з поля капусту, яку квасять, продають зелену та квашену капусту та
огірки, а також картоплю, моркву, яблука тощо. Вони ходять по всій Румунії
продавати капусту. Наприклад в Марамуреші у майже кожному селі вони мають
знайомих, як румунів так й українців. У
поле важка робота, але ми любимо робити і так наші продукти, зокрема квашена
капуста є найкраща для голубців, також січена капуста дуже добра. Жителі
Мілішівців вірять у Бога, вони дуже мудрі, вони гарно одягаються у сорочках,
які вони самі вишивають. Люди, які купують від нас капусту, запитують нас у
чому полягає секрет квашеної капусти, тому що вона дуже добра. Але мова не йде
про якийсь секрет, а про таємницю. Я вам розповім у чому полягає ця тайна. Наша
капуста родиться на дуже доброму родючому полі, а потім ми її збираємо та кладемо квасити у великі дубові бочки, що
називаються кади. Беремо води з криничок, яка дуже добра та чиста. Сіль купуємо
з копальні села Качіка. І далі все робиться зі серцем і Бог нам допомагає, щоб
наша капуста була добре квашена і ті, хто купує від нас би були
здорові, коли її будуть їсти та щоб знову приходили до нас купувати.
У нас, в Буковині всі продукти є дуже добрими. І ми говоримо про такий бренд
«Вироблений в Буковині». У Мілішівцях старші люди говорять українською мовою з
дідів та прадідів. На жаль, молодь не дуже говорить українською, але все ж таки
вони знають сказати чоловікові старшому: «Добрий день», «Боже помагай!» «Дай
Боже» тощо. Я дякую панові депутату Миколі-Мирославу Петрецькому та
голові Сучавської філії СУР Іллю Саучуку за їх допомогу в організації нашого
свята і цього року. Господині Лучіа Песларь, Домніка Москал та вчителька Адела Русу
організували виставку з нашими традиційними продуктами з Буковини. Наших
господарів порадували своїм виконанням всі гуртки, які я запросила на свято,
такі як: «Коломийка» з Сірету, керівник Зірка Янош, «Полонинка» з Палтіну,
координатор Ілля Саучук, «Квіти Буковини» з Киндешть та «Весна» з Рогожешть
Ботошанського повіту, керівник Віктор Семчук, співачка Лоредана Миндріштяну з
своїми ученицями та наш гурток «Буковинська ружа» з Мілішівців, керівники Гіце
Збєря та Габрієла Писеїле, а коордонатор я, Бриндуша Писларь. Після виконання
піснів українською та румунською мовами і танців, всі скуштували смачний борщ,
смажене мясо, салат з капусти, голубці з нашої капусти та солодощі, які приготувала
наша кухарка Сільвія Калінчук зі своїм чоловіком Корнелом Калінчук. Дай Боже
миру в світі! Всім міцного здоров’я і наступного року прийдіть до
Мілішівців на наше свято!»

Учителька української мови Восьмирічної школи
Келінешти-Купаренку Лоредана Миндрештяну, яка виступала на сцені будинку
культури міста Мілішівці, поділилася своїми враженнями від участі у заході
«Свято українських господинь»: «Мене дуже приємно вразив фестиваль «Свято
українських господинь» в Мілішівцях. Була бездоганна організація. Там я бачила
овочі, осінній врожай, який гарно зібрали та презентували сільські господині. У
Мілішівцях виступали вокальні гуртки, солісти та ансамблі, які порадували
присутніх українськими та румунськими піснями і танцями. Разом зі мною
виступили і мої учениці, які співали українські та румунські пісні. Учениця Аделіна
Слусаріук виконала пісню Червона калина, а Алексія Гуцуляк – Я україночка. Я виконала українські пісні: Палала у моєму
небі зірка, Зеленеє жито зелене, Одна калина, Червона рута, Ой у вишневому саду. Вітаю організаторів та
якомога більше випусків!

У селі Балківці Сучавського
повіту, в якому етнічні українці складають більшість, парафіяни а також запрошені гості 1 жовтня взяли
участь у богослужінні з нагоди престольного свята храму «Покрови
Пресвятої Богородиці».

Парафіяльний священник Космін
Куку розповідає про українську православну громаду, про престольне свято церкви
«Покрови Пресвятої Богородиці» та її переосвячення: «Боже
поможи вам та вашим слухачам! Перш ніж висловити деякі думки про події, які
відзначили 140-річчя першого освячення Церкви, я хотів би подякувати вам за цю
можливість розповісти про нашу прекрасну українську громаду. Наша українська
православна громада вперше була засвідчена понад 500 років тому, але сліди
життя на цих землях губляться в тумані часу. У 1882 році за участю
достойного священника і протопопа Іоани Гостюка була збудована мурована церква,
а стару дерев’яну церкву передали іншій українській громаді в селі Келінешть.
Згодом проводилися ремонтні роботи, але лише два роки тому нам вдалося
прикрасити церкву фресковим розписом. Ми розпочали цей проєкт завдяки
безпосередній підтримці голови Союзу українців Румунії, депутата
Миколи-Мирослава Петрецького, який долучився до цієї громади від першого візиту
до нас. Завдяки його зусиллям, ми отримали необхідні кошти від румунської
держави для розпису, встановлення системи опалення в підлозі та мармурове облицювання. 1 жовтня, з благословення архієпископа Сучави та
Радівців владики Калініка та за участю єпископа Дамаскіна і 30 священників зі сусідніх населених пунктів, й не лише, відбулося богослужіння з
нагоди престольного свята храму та переосвячення церкви. З цієї нагоди ми вирішили, щоб наша церква мала ще
одного святого покровителя, а саме Святого Калініка з Черніки, нащадка Святого
Паїсія Величковського від монастиря Н’ямц. Для нас це був унікальний момент, який увінчив
зусилля нашої невеликої громади, але об’єднаної в Божій справі. Водночас з цієї
нагоди були вручені дипломи тим, які допомогли нашій церкві протягом часу, в
тому числі достойному та улюбленому моєму попереднику преподобному отцю пенсіонеру Івану Арделян, який за всю його діяльність був нагороджений орденом святого
Івана Нового із Сучави. Дякуємо доброму Богові та Пресвятій Матері за щедрі їх
благословіння.»

Молодий вчитель православної релігії та церковний дяк, син
села Балківці Серджу Шмігельський поділився своїми думками від участь у престольному святі храму «Покрови Пресвятої
Богородиці»: «У суботу, 1 жовтня, у Сучавському
селі Балківці відбулося велике свято. Православна буковинська церква «Покрови Пресвятої
Богородиці» було переосвячена владикою
Дамаскіном. Вона прийняла новий святочий одяг завдяки труду і піклування
завдяки отця пароха Косімна Куку та парафіян. На це наше українське свято
взяли участь українців з майже всіх сел Сучавського повіту, в яких українці складають більшість. Зі собору священників хочу з повагою згадати отця Івана Арделяна, який приїхав у
гості з далекої Мараморощини. Також ми хочемо подякувати за підтримку Союзу
українців Румунії та панові депутату Миколі-Мирославу Петрецькому. Всі присутні
мали можливість поклонитися і помолитися перед святим престолом і послухати Святу службу українською та румунською
мовами. Ми дуже раді і просимо Пресвяту Богородицю, щоб покрила нас Своїм Святим Омофором!»

Під час богослужіння співав
церковний хор, а наприкінці літургії група дітей під керівництвом учительок
Анки Штюбіану та Нарциси Кирстян виконали для присутніх дві релігійні пісні: «Підніму
я очі свої до небес», румунською мовою та «Як гарно у храмі Твоїм Богородице», українською мовою. Вчителька української мови Анка
Штюбіану стверджує, що школа і церква відігравають важливу роль у виховуванні дітей та в житті
людини загалом: «Як гарно у храмі Твоїм, Богородице, Як легко
душі і тепло. Спокійно і вільно тут кожному молиться, На радість, на щастя й добро.
Такими словами пісні щирі та честі серця дітей звернулися до Матері Божої, яка
уважно спостерігає з Божого дому, даруючи теплу усмішку тим, яким вкладають
віру надію на її охорону. 1 жовтня християни за новим стилем святкують
свято «Покрови Пресвятої Богородиці». На цей день церква села Балківці ще більше сяє, тому
що відзначає престольне свято церкви. Цього року відбулася надзвичайна духовно
історична подія, що відгукнеться в майбутньому, церква була цілковито
обновлена, прикрашена новим живописом, образами і освячена. Із великим зусиллям
і твердою любов’ю до храму Божого, отець парох Космін Куку за підтримкою
односельчан залишиться в історії. На цей Божий день, завітав єпископ Дамаскін,
який своєю подобою ступає кроками Сина Божого, даруючи присутнім на
богослужіння любов, душевний спокій та неначи батько повчає дітей бути
добрими, справедливими, вірними, щоб здобути вічне життя. Господь Бог створив
людину не тільки для того щоб наповнити і прикрасити цей земний світ, але надав
людині змогу подолати всі земні перепони для здобуття вічності, Небесного
царства, дотримуючись Божими порадами Святого письма. Ісус Христос повчає:
Залишіть дітей до мене! Так твориться правильне виховання дітей під Божою
ласкою та охороною у святій церкві. Якщо діти з глибокою любов’ю будуть
виховуватися у дусі віри і правди, вони забезпечують собі моральні солідні
принципи, такі необхідні для справжнього майбутнього дорослого. З такими
намірами я та моя колега, Нарциса Кирстян заснували учнівський гурток,
який виконує релігійні пісні рідною українською мовою, щоб усвідомити дітей про
те, що рідна мова є Божий дар та що за її допомогою ми звертаємося до
Бога. Церква і школа це дві важливі інституції, які вважаються просвітителями
людини. Церкву Ісуса Христа ніхто і ніколи не завоює. Якщо школа веде свою
місію під охоронною та благословінням святої церкви, то Господь Бог поповне там
де буде потрібно і благолове і спасе свій народ, нащадки якого розвиватимуться у
дусі віри і любові на славу Божу.»

У селі Балківці Сучавського
повіту, в якому етнічні українці складають більшість, парафіяни а також запрошені гості 1 жовтня взяли
участь у богослужінні з нагоди престольного свята храму «Покрови
Пресвятої Богородиці».

Парафіяльний священник Космін
Куку розповідає про українську православну громаду, про престольне свято церкви
«Покрови Пресвятої Богородиці» та її переосвячення: «Боже
поможи вам та вашим слухачам! Перш ніж висловити деякі думки про події, які
відзначили 140-річчя першого освячення Церкви, я хотів би подякувати вам за цю
можливість розповісти про нашу прекрасну українську громаду. Наша українська
православна громада вперше була засвідчена понад 500 років тому, але сліди
життя на цих землях губляться в тумані часу. У 1882 році за участю
достойного священника і протопопа Іоани Гостюка була збудована мурована церква,
а стару дерев’яну церкву передали іншій українській громаді в селі Келінешть.
Згодом проводилися ремонтні роботи, але лише два роки тому нам вдалося
прикрасити церкву фресковим розписом. Ми розпочали цей проєкт завдяки
безпосередній підтримці голови Союзу українців Румунії, депутата
Миколи-Мирослава Петрецького, який долучився до цієї громади від першого візиту
до нас. Завдяки його зусиллям, ми отримали необхідні кошти від румунської
держави для розпису, встановлення системи опалення в підлозі та мармурове облицювання. 1 жовтня, з благословення архієпископа Сучави та
Радівців владики Калініка та за участю єпископа Дамаскіна і 30 священників зі сусідніх населених пунктів, й не лише, відбулося богослужіння з
нагоди престольного свята храму та переосвячення церкви. З цієї нагоди ми вирішили, щоб наша церква мала ще
одного святого покровителя, а саме Святого Калініка з Черніки, нащадка Святого
Паїсія Величковського від монастиря Н’ямц. Для нас це був унікальний момент, який увінчив
зусилля нашої невеликої громади, але об’єднаної в Божій справі. Водночас з цієї
нагоди були вручені дипломи тим, які допомогли нашій церкві протягом часу, в
тому числі достойному та улюбленому моєму попереднику преподобному отцю пенсіонеру Івану Арделян, який за всю його діяльність був нагороджений орденом святого
Івана Нового із Сучави. Дякуємо доброму Богові та Пресвятій Матері за щедрі їх
благословіння.»

Молодий вчитель православної релігії та церковний дяк, син
села Балківці Серджу Шмігельський поділився своїми думками від участь у престольному святі храму «Покрови Пресвятої
Богородиці»: «У суботу, 1 жовтня, у Сучавському
селі Балківці відбулося велике свято. Православна буковинська церква «Покрови Пресвятої
Богородиці» було переосвячена владикою
Дамаскіном. Вона прийняла новий святочий одяг завдяки труду і піклування
завдяки отця пароха Косімна Куку та парафіян. На це наше українське свято
взяли участь українців з майже всіх сел Сучавського повіту, в яких українці складають більшість. Зі собору священників хочу з повагою згадати отця Івана Арделяна, який приїхав у
гості з далекої Мараморощини. Також ми хочемо подякувати за підтримку Союзу
українців Румунії та панові депутату Миколі-Мирославу Петрецькому. Всі присутні
мали можливість поклонитися і помолитися перед святим престолом і послухати Святу службу українською та румунською
мовами. Ми дуже раді і просимо Пресвяту Богородицю, щоб покрила нас Своїм Святим Омофором!»

Під час богослужіння співав
церковний хор, а наприкінці літургії група дітей під керівництвом учительок
Анки Штюбіану та Нарциси Кирстян виконали для присутніх дві релігійні пісні: «Підніму
я очі свої до небес», румунською мовою та «Як гарно у храмі Твоїм Богородице», українською мовою. Вчителька української мови Анка
Штюбіану стверджує, що школа і церква відігравають важливу роль у виховуванні дітей та в житті
людини загалом: «Як гарно у храмі Твоїм, Богородице, Як легко
душі і тепло. Спокійно і вільно тут кожному молиться, На радість, на щастя й добро.
Такими словами пісні щирі та честі серця дітей звернулися до Матері Божої, яка
уважно спостерігає з Божого дому, даруючи теплу усмішку тим, яким вкладають
віру надію на її охорону. 1 жовтня християни за новим стилем святкують
свято «Покрови Пресвятої Богородиці». На цей день церква села Балківці ще більше сяє, тому
що відзначає престольне свято церкви. Цього року відбулася надзвичайна духовно
історична подія, що відгукнеться в майбутньому, церква була цілковито
обновлена, прикрашена новим живописом, образами і освячена. Із великим зусиллям
і твердою любов’ю до храму Божого, отець парох Космін Куку за підтримкою
односельчан залишиться в історії. На цей Божий день, завітав єпископ Дамаскін,
який своєю подобою ступає кроками Сина Божого, даруючи присутнім на
богослужіння любов, душевний спокій та неначи батько повчає дітей бути
добрими, справедливими, вірними, щоб здобути вічне життя. Господь Бог створив
людину не тільки для того щоб наповнити і прикрасити цей земний світ, але надав
людині змогу подолати всі земні перепони для здобуття вічності, Небесного
царства, дотримуючись Божими порадами Святого письма. Ісус Христос повчає:
Залишіть дітей до мене! Так твориться правильне виховання дітей під Божою
ласкою та охороною у святій церкві. Якщо діти з глибокою любов’ю будуть
виховуватися у дусі віри і правди, вони забезпечують собі моральні солідні
принципи, такі необхідні для справжнього майбутнього дорослого. З такими
намірами я та моя колега, Нарциса Кирстян заснували учнівський гурток,
який виконує релігійні пісні рідною українською мовою, щоб усвідомити дітей про
те, що рідна мова є Божий дар та що за її допомогою ми звертаємося до
Бога. Церква і школа це дві важливі інституції, які вважаються просвітителями
людини. Церкву Ісуса Христа ніхто і ніколи не завоює. Якщо школа веде свою
місію під охоронною та благословінням святої церкви, то Господь Бог поповне там
де буде потрібно і благолове і спасе свій народ, нащадки якого розвиватимуться у
дусі віри і любові на славу Божу.»

Православні та греко-католики християни відсвяткували 12 червня Зіслання Святого Духа, свято відоме і як П’ятидесятниця або Зелені свята. Українські православні та греко-католики Румунії також відзначили 12 червня це велике свято – Зіслання Святого Духа, а 13 червня святкують День Святої Трійці.

Про релігійне значення «Зелених Свят» розповідає отець Іван Юрча, настоятель української православної парафії Рускова Марамороського повіту, де переважну більшість населення складають етнічні українці: «Українська православна церква 12 червня святкує Сходження (Зіслання) Святого Духа на апостолів. У день Свого Вознесіння Ісус пообіцяв своїм апостолам Сходження Святого Духа. Ця обіцянка сповнилась на 50-й день після Воскресіння, саме тому це свято називають і П’ятидесятницею. Після того як Святий Дух зійшов над ними, апостоли почали говорити різними мовами і почали проповідувати християнство по всьому світу, саме тому у цей день святкується віруючими і народження християнської церкви. 13 червня відзначається День Святої Трійці. Трійцею називається тому, що в цей день відкрилася світові вся повнота дії Пресвятої Трійці та люди зрозуміли прославляти три іпостасі Єдиного Божества: Отця, Сина та Святого Духа. Про Сходження Святого Духа над апостолами та про народження християнської церкви оповідає Святий Євангеліст Лука у книзі Діянь святих апостолів у 2-ій Главі. Для християн церква означає духовний будинок, куди йдемо молитись, хреститись, вінчатись і приносити подяку Богові кожної неділі та на релігійні свята. Святий Апостол Павел у першому Посланні до коринтян 6:19 говорить про церкву як про наше тіло: Хіба ж не знаєте, що ваше тіло – храм Святого Духа, який живе у вас? Його ви маєте від Бога,тому же не належите до себе самих». Коли ми отримуємо таїнства Хрещення і Миропомазання, ми, смертні люди, знову народжуємось завдяки Духа Святого. У ту хвилину зіходить на нас той самий Дух, котрий зійшов на апостолів, тоді ми у Христа хрестимось і у Христа одягаємось, а найважливішим є те, що ми вже не є самими, оскількими передали своє життя Богові. Святий Апостол Павел підкреслює, що від тієї хвилини наше тіло стає храмом Духа Святого. Це дуже важлива річ. Але чи ми усвідомлюємо статус, даний нам Богом? Чи ми живемо так, щоб могли сказати про нас, що ми є храмом Святого Духа? Це прекрасний час для пошуку відповідей, для збагачення нашого духовного життя. Наша Православна Церква ставить великий наголос на душу, оскільки душа кожної людини є дуже, дуже важливою. Немає нічого у світі вищого, дорожчого, ціннішого за людське життя. Однак, треба всім нам знати, що повчання Святого Письма не засуджує людське тіло. Наше тіло не є тягарем для нашого життя, однак душа разом із тілом буде мати радість у Божому Царстві. Наука нашої церкви каже, що нашою душею ми вічно живемо та що наше тіло, хоча тимчасове, воно є храмом Духа Святого!»

У народі ці свята називають і «Зеленими святами», тому що тепер люди прощаються з весною та зустрічають літо. Зелені гілки, квіти, трава символізують відродження природи та відродження духовного життя. Люди прикрашають зеленим листям і травою церкви й свої домівки. На «Зелені свята» треба обов’язково всім позбутися лихих думок і не тримати ні на кого зла. Отець Іван Юрча розповідає, які традиції, пов’язані зі «Зеленими святами» збереглися у селі Рускова: «Напередодні Зелених Свят, у зелену суботу наша церква поминає померлих, проводяться панахиди та спільні поминальні трапези. На Зелені Свята, у селі Рускова зберігся звичай відвідувати родичів та друзів після богослужіння. Слід уточнити, що на Зелені Свята, парафіяни двох сіл Мараморощини, де компактно проживають етнічні українці, йде мова про Вишавську Долину та Русь-Поляни, святкують храмові свята. Надіємось, що передані з покоління в покоління наші прекрасні традиції та звичаї ніколи не будуть забуті. Для нас дуже головне, щоб релігійні обряди а також народні традиції продовжувало молоде покоління, яке є майбутнім нашої церкви та нашої громади.»

Великдень -
найважливіше свято християнського світу. Воскресіння Господнє
відзначається щорічно в різні дати православними та католиками, бо дати обвичлюються за двома астрономічними явищами. Згідно з Вселенським
собором у Нікеї 325 року, Великдень святкується в неділю, відразу після Повного місяця після Весняного рівнодення. Кожного року Олександрійський патріархат обчислює дату
Великодня і повідомляє про це решти християнським церквам. Це лише загальний орієнтир для
розуміння варіації дати Великодня, оскільки після події в Нікеї було внесено багато інших змін, як до християнського календаря, так і стосовно інтерпретації космічного циклу.

Пояснює Делія Шуйоган, етнолог Північного університету Бая-Маре: «Весняне рівнодення стає загальним елементом для
обчислення дати Великодня у всіх календарях. Ми маємо юліанський календар, за
яким слідують православні християни, і григоріанський, якого дотримуються
римо-католики. Між двома календарями різниця становить 13 днів.8 березня за григоріанським календарем настає весняне
рівнодення, відповідно 21 березня за юліанським календарем. Таким чином, залежно від двох моментів, обчислюється й дата Повного Місяця.
Якщо у православних, Повний місяць припадає в неділю, то Великдень
відзначається через тиждень. Теж так обчислюється дата Великодня за
григоріанським календарем, з різницею в 13 днів, що генерує й переміщення
відповідної дати. Важливо пам’ятати, що Великдень – це свято, яке стосується Місяця,
а не Сонця, як це відбувається у випадку з Різдвом. Це, очевидно, безпосередньо впливає на традиції та
звичаї. Як правило, римо-католицький Великдень святкується перед православним.»

Приготування до
Воскресіння Господнього починаються з Великоднього посту, найдовшого і
найсуворішого посту, встановленого Православною Церквою. Ця підготовка нагадує
нам про 40 днів, яких Христос дотримувався до початку месіанської діяльності. Єврейський Великдень – Песах – символізує перехід євреями Червоного моря
під час Ісходу з Єгипту для звільнення їх від єгипетського рабства. Християнський великдень – це свято
надії, обіцянки духовного воскресіння і вічності,
які людина може отримати після смерті. Більше про це
розповість Сабіна Іспас, директор Бухарестського інституту етнографії та фольклору «Костянтина Бреїлою»: «Великий четвер – останній день поминання мертвих. Колись в деяких районах південної Румунії, як про це свідчать документи з ХVI століття, проводилося оплакування та обкурювання могил ладаном,
запалювалися вогні. Це не вогонь, який горить і поглинає все, а той, що символізує світло. Це форма вираження божественної
енергії, яка буде проявлятися протягом подій, що відбуватимуться в наступні дні й ночі. Це період, коли щовечора після
заходу сонця відправляються Літургії (прим.ав. – богослужіння Страсного тижня). На Страсний Четвер відправляється Богослужіння з читання 12 Євангелій. Традиційно, у цей четвер люди фарбують яйця, приносять в
жертву пасхальних ягнят та приготовляють пасху. Колись це мало символічне значення, алегоричне, для всіх тих робіт, що відбувалися в господарстві й передвіщало все те, що означатиме подія Воскресіння в суботню
ніч. Страсна п’ятниця знаменує Великий похорон Ісуса. Зазвичай люди менше їли у той день або дотримувалися найсуворішого посту, що
називається чорним постом. У дворах церков запалювали вогнища, як і в ніч Воскресіння.»

Урочистий момент Великодня залишається святом радості. Жертва Спасителя, щоб дати нам можливість користуватися вічним життям, – це подія, яка змінила історію людства і яку ми з вдячністю приймаємо
рік за роком, святкуючи Воскресіння. Трапеза в перший день Великодня є
ритуальною і також насиченою символами. Сабіна Іспас: «У традиційному суспільстві, у великодню суботу люди не
працювали, а готувалися морально і духовно до цього свята. Не до розваги, яка
все одно не означала пісні, ігри, веселощі та багато їжі. Це зовсім інше. Люди
готувалися до цієї виняткової події, готували великодні кошики. Ніколи в
народній румунській традиції на це свято не вживали жодний продукт, незалежно
від його виду, перш ніж його освятити. Отже, цей великодній кошик був формою
благословення всього того, що повинні були споживати за святковим ритуальним
великоднім столом, на якому обов’язково мали бути фарбовані варені яйця.»

Фарбоване яйце було передано сучасності також з єврейської традиції. На єврейському великодньому підносі в
центрі ставилося жовте яйце поруч із гіркими травами. Яйця традиційно фарбували
в червоний колір, а якщо вони прикрашалися, то лише зображенням хреста,
колоска, риби і, зовсім віднедавна, листками рослин. Однак різні відтінки зеленого, блакитного, фіолетового, золотого та
сріблястого, а також оздоблення яєць наклейками із все більш винахідливими
мотивами та графікою не мають нічого спільного зі специфікою свята, хоча
щорічно доповнюють атмосферу міського Великодня.

Союз українців Румунії провів 17-18 грудня поточного року
в місті Сату Маре низку заходів на честь Дня української мови в Румунії. День
української мови, який офіційно був запроваджений законом
№213/2018, за законодавчою ініціативою депутата та голови Союзу українців
Румунії Миколи Мирослава Петрецького, святкується 9 листопада, але цього року
через пандемію коронавірусу був відзначений у грудні.

Голова СУР та депутат в Румунському Парламенті Микола-Мирослав Петрецький розповідає про найголовніші моменти цьогорічного
свята: «Дійсно цьогорічний захід відбувся в умовах пандемії коронавірусу. Минулого
року ми провели цей захід в режимі онлайн і для того щоб відзначити його цього
року фізично, Рада Союзу українців Румунії вирішила організувати його в грудні
у Сату-Марському повіті, беручи до уваги той факт, що там нацменшин дуже підтримують
як місцева, так і повітова влада, і той факт, що Сату-Марська філія СУР
має дуже добрі відносини з нашими партнерами з України. Таким чином,
цьогорічний захід був організований у партнерстві з Префектурою повіту Сату
Маре, з Повітовим шкільним інспекторатом, з Повітовим Музеєм Сату Маре, з
університетами України та Румунії, звичайно з нашими партнерами Суспільне
телебачення та Всесвітня служба радіо Румунія і, не востаннє, урядом Румунії. В
заході взяли участь представники 13-ох
філій СУР, де компактно проживає українське населення, викладачі української
мови, представники місцевої, повітової та центральної влади, Посольства України в Румунії, парламентарії та гості з Румунії та України.»

З нагоди
святкування Дня української мови в Румунії СУР преміював також переможців конкурсу
«Кращий вчитель української мови», який був ініційований та проведений СУРом.
Деталі подає Микола-Мирослав Петрецький: «Добре відомий той факт, що викладачі
відігравають величезну роль, і головно освіта українською мовою, у збереженні
нашої культури та мови, наших традицій та звичаїв. Незважаючи на
те, що це був перший випуск конкурсу, записалося понад 70 вчителів зі усіх
повітів Румунії, де викладається українська мова і були обрані найкращі 28 викладачі,
які були нагороджені інтерактивними дошками, відеопроектори та комп’ютерами. Сподіваємося, що цей інтерактивний пакет допоможе їм покращити навчання українською мовою і таким чином бути
ближче до людей.»

У рамках Дня
української мови відбулась також Конференція «Українці Румунії – історія, сучасність та перспективи».
Микола Мирослав Петрецький уточнює: «Це вже традиційний захід, який проводить
СУР через Комісію культури. Взяли участь фахівці з української мови, фахівці з
історії, які обговорили питання історії українців Румунії і не тільки, нашу історію, сучасність
та майбутнє. Мене дуже приємно вразив той факт, що напередодні святкування Дня
української мови, у місті Орадя сусідському Бігорському повіті відбулась зустріч
української молоді Румунії, яка бажає зберегти все що ми перебрали від своїх
предків, нашу культуру, нашу мову та наші звичаї. Також мене дуже приємно
вразило є той факт, що вони дуже активно беруть участь у нашій події і таким
чином допомагають нам передавати цей скарб.»

Голова Сату-Марської філії та генеральний секретар СУР Ірина-Люба Горват разом зі своєю командою
доклали багато зусиль для організації Дня української мови в Сату-Маре.
Ось що вона ствердила: «У Сату-Марському повіті проживає велика кількість
українців, зокрема у селах: Мікула, Чуперчень-Агріш, Тарна Маре, Дечебал-Ветіш,
Мофтін, Теребешть, Ретешть, Ардуд, Думбрава, Пеуліан, Доба та у місті Сату
Маре. Сату-Марська філія СУР дуже добре співпрацьовує з представниками місцевої
влади, Повітового музею Сату Маре, різних культурних та освітніх установ Сату
Маре та України, обласних державних адміністрацій Закарпаття, які присутні на
майже всіх заходах, організованих Союзом українців Румунії. Українці Румунії
дуже люблять українську мову, доказом є той факт, що вони розмовляють нею вдома,
у церкві, навчають своїх діточок зберігати свою рідну українську мову. Наші
діти беруть участь у різних конкурсах та
культурних заходах, присвячених українській мові. День української мови в
Румунії, який був ініційований депутатом Миколою Мирославом Петрецьким має велике значення для нас етнічних
українців, будучи доброю нагодою проявляти свою любов до української
мови та зберігати свою мовну ідентичність.»

Вчителька українського відділу Школи номер 4 Поляни Марамуреського повіту Маріанна Рагован, яка виховує у дітей повагу до рідної української мови була присутня на цій події, де була нагороджена разом зі іншими вчителями премією «Кращий вчитель української мови». Ось, які враження склалися у неї від участі у цьому святі: «Я мала велику честь бути запрошеною на цій гарній події, де мені та іншим вчителям була вручена премія «Кращий вчитель української мови». В рамках події я мала нагоду брати участь також в конференції «Українці Румунії – історія, сучасність та перспективи», краще познайомитися з українцями, які прибули з різних куточків Румунії та України. Дякую за запрошення голові СУР, депутату Миколі-Мирославу Петрецькому, голові Марамороської філії СУР мирославу Петрецькому та генеральному секретареві СУР пані Ірині Любі Горват, а також шкільному інспектору української мови Марамороського повіту пані Маріанні Клемкович та директору Школи Поляни Штефану Кіфу, та, не востаннє, моїм учням. Отримана премія є дуже важливою, вона мотивує мене докладати до своєї діяльності ще більше зусиль, далі успішно працювати з моїми учнями, виховувати у них любові до рідної української мови та до українських традицій та звичаїв. Я думаю так: щоб стати кращим вчителем потрібно мати кращі учні.»

Мова відіграє важливу роль у збереженні та утвердженні
етнічної, мовної, культурної та релігійної самобутності народу. Союз українців Румунії має значний внесок у
розвиток шкільництва та в просуванні цінностей української культури та традицій
у Румунії. Депутат Микола Мирослав-Петрецький стверджує: «Вже відомий той факт,
що впродовж одного року СУР організовує понад 300 культурних заходів, третину з
них у партнерстві з Міністерством освіти, шкільними інспекторатами, школами, де
викладається українська мова. Також організовує різні конкурси та курси з
підвищення кваліфікації викладачів, а також для студентів та учнів, сприяє
організації олімпіад з української мови та літератури в Румунії як на
повітовому, так і на національному рівнях, організовує різні заходи, табори. СУР впродовж одного року видає понад
20 книг про життя українців і не лише та шість газет і журналів: чотири на українській
мові та два на румунській мові. Також під час пандемії СУР багато допомагає
школам. На всіх конкурсах, організованих СУРом, беручи до уваги що ми
знаходимось у пандемічній ситуації, ми подарували учням та вчителям планшети,
комп’ютери та різні електронні
інструменти для того щоб діти легше могли вивчати
українську мову та щоб допомагати і
вчителям. І не востаннє, СУР під час зимових свят робить подарунки всім дітям, які вивчають українську мову. Цього року у нас ще
один новий проєкт, а саме нам вдалося підписати угоди про співпрацю між СУРом
та усіма церквами українських сіл і таким чином з нагоди Святого Миколая, СУР зробив
подарунки всім людям українського походження і не тільки.»

День української мови в Румунії
завершився короткою концертною програмою за участі вчительки Лоредани Еви Морар з Сату-марського
повіту та вокально-інструментального гурту «Червона Калина» з
Марамуреського повіту, які виконали гарні українські пісні та колядки.

Союз українців Румунії провів 17-18 грудня поточного року
в місті Сату Маре низку заходів на честь Дня української мови в Румунії. День
української мови, який офіційно був запроваджений законом
№213/2018, за законодавчою ініціативою депутата та голови Союзу українців
Румунії Миколи Мирослава Петрецького, святкується 9 листопада, але цього року
через пандемію коронавірусу був відзначений у грудні.

Голова СУР та депутат в Румунському Парламенті Микола-Мирослав Петрецький розповідає про найголовніші моменти цьогорічного
свята: «Дійсно цьогорічний захід відбувся в умовах пандемії коронавірусу. Минулого
року ми провели цей захід в режимі онлайн і для того щоб відзначити його цього
року фізично, Рада Союзу українців Румунії вирішила організувати його в грудні
у Сату-Марському повіті, беручи до уваги той факт, що там нацменшин дуже підтримують
як місцева, так і повітова влада, і той факт, що Сату-Марська філія СУР
має дуже добрі відносини з нашими партнерами з України. Таким чином,
цьогорічний захід був організований у партнерстві з Префектурою повіту Сату
Маре, з Повітовим шкільним інспекторатом, з Повітовим Музеєм Сату Маре, з
університетами України та Румунії, звичайно з нашими партнерами Суспільне
телебачення та Всесвітня служба радіо Румунія і, не востаннє, урядом Румунії. В
заході взяли участь представники 13-ох
філій СУР, де компактно проживає українське населення, викладачі української
мови, представники місцевої, повітової та центральної влади, Посольства України в Румунії, парламентарії та гості з Румунії та України.»

З нагоди
святкування Дня української мови в Румунії СУР преміював також переможців конкурсу
«Кращий вчитель української мови», який був ініційований та проведений СУРом.
Деталі подає Микола-Мирослав Петрецький: «Добре відомий той факт, що викладачі
відігравають величезну роль, і головно освіта українською мовою, у збереженні
нашої культури та мови, наших традицій та звичаїв. Незважаючи на
те, що це був перший випуск конкурсу, записалося понад 70 вчителів зі усіх
повітів Румунії, де викладається українська мова і були обрані найкращі 28 викладачі,
які були нагороджені інтерактивними дошками, відеопроектори та комп’ютерами. Сподіваємося, що цей інтерактивний пакет допоможе їм покращити навчання українською мовою і таким чином бути
ближче до людей.»

У рамках Дня
української мови відбулась також Конференція «Українці Румунії – історія, сучасність та перспективи».
Микола Мирослав Петрецький уточнює: «Це вже традиційний захід, який проводить
СУР через Комісію культури. Взяли участь фахівці з української мови, фахівці з
історії, які обговорили питання історії українців Румунії і не тільки, нашу історію, сучасність
та майбутнє. Мене дуже приємно вразив той факт, що напередодні святкування Дня
української мови, у місті Орадя сусідському Бігорському повіті відбулась зустріч
української молоді Румунії, яка бажає зберегти все що ми перебрали від своїх
предків, нашу культуру, нашу мову та наші звичаї. Також мене дуже приємно
вразило є той факт, що вони дуже активно беруть участь у нашій події і таким
чином допомагають нам передавати цей скарб.»

Голова Сату-Марської філії та генеральний секретар СУР Ірина-Люба Горват разом зі своєю командою
доклали багато зусиль для організації Дня української мови в Сату-Маре.
Ось що вона ствердила: «У Сату-Марському повіті проживає велика кількість
українців, зокрема у селах: Мікула, Чуперчень-Агріш, Тарна Маре, Дечебал-Ветіш,
Мофтін, Теребешть, Ретешть, Ардуд, Думбрава, Пеуліан, Доба та у місті Сату
Маре. Сату-Марська філія СУР дуже добре співпрацьовує з представниками місцевої
влади, Повітового музею Сату Маре, різних культурних та освітніх установ Сату
Маре та України, обласних державних адміністрацій Закарпаття, які присутні на
майже всіх заходах, організованих Союзом українців Румунії. Українці Румунії
дуже люблять українську мову, доказом є той факт, що вони розмовляють нею вдома,
у церкві, навчають своїх діточок зберігати свою рідну українську мову. Наші
діти беруть участь у різних конкурсах та
культурних заходах, присвячених українській мові. День української мови в
Румунії, який був ініційований депутатом Миколою Мирославом Петрецьким має велике значення для нас етнічних
українців, будучи доброю нагодою проявляти свою любов до української
мови та зберігати свою мовну ідентичність.»

Вчителька українського відділу Школи номер 4 Поляни Марамуреського повіту Маріанна Рагован, яка виховує у дітей повагу до рідної української мови була присутня на цій події, де була нагороджена разом зі іншими вчителями премією «Кращий вчитель української мови». Ось, які враження склалися у неї від участі у цьому святі: «Я мала велику честь бути запрошеною на цій гарній події, де мені та іншим вчителям була вручена премія «Кращий вчитель української мови». В рамках події я мала нагоду брати участь також в конференції «Українці Румунії – історія, сучасність та перспективи», краще познайомитися з українцями, які прибули з різних куточків Румунії та України. Дякую за запрошення голові СУР, депутату Миколі-Мирославу Петрецькому, голові Марамороської філії СУР мирославу Петрецькому та генеральному секретареві СУР пані Ірині Любі Горват, а також шкільному інспектору української мови Марамороського повіту пані Маріанні Клемкович та директору Школи Поляни Штефану Кіфу, та, не востаннє, моїм учням. Отримана премія є дуже важливою, вона мотивує мене докладати до своєї діяльності ще більше зусиль, далі успішно працювати з моїми учнями, виховувати у них любові до рідної української мови та до українських традицій та звичаїв. Я думаю так: щоб стати кращим вчителем потрібно мати кращі учні.»

Мова відіграє важливу роль у збереженні та утвердженні
етнічної, мовної, культурної та релігійної самобутності народу. Союз українців Румунії має значний внесок у
розвиток шкільництва та в просуванні цінностей української культури та традицій
у Румунії. Депутат Микола Мирослав-Петрецький стверджує: «Вже відомий той факт,
що впродовж одного року СУР організовує понад 300 культурних заходів, третину з
них у партнерстві з Міністерством освіти, шкільними інспекторатами, школами, де
викладається українська мова. Також організовує різні конкурси та курси з
підвищення кваліфікації викладачів, а також для студентів та учнів, сприяє
організації олімпіад з української мови та літератури в Румунії як на
повітовому, так і на національному рівнях, організовує різні заходи, табори. СУР впродовж одного року видає понад
20 книг про життя українців і не лише та шість газет і журналів: чотири на українській
мові та два на румунській мові. Також під час пандемії СУР багато допомагає
школам. На всіх конкурсах, організованих СУРом, беручи до уваги що ми
знаходимось у пандемічній ситуації, ми подарували учням та вчителям планшети,
комп’ютери та різні електронні
інструменти для того щоб діти легше могли вивчати
українську мову та щоб допомагати і
вчителям. І не востаннє, СУР під час зимових свят робить подарунки всім дітям, які вивчають українську мову. Цього року у нас ще
один новий проєкт, а саме нам вдалося підписати угоди про співпрацю між СУРом
та усіма церквами українських сіл і таким чином з нагоди Святого Миколая, СУР зробив
подарунки всім людям українського походження і не тільки.»

День української мови в Румунії
завершився короткою концертною програмою за участі вчительки Лоредани Еви Морар з Сату-марського
повіту та вокально-інструментального гурту «Червона Калина» з
Марамуреського повіту, які виконали гарні українські пісні та колядки.

30 жовтня українська громада міста Клуж-Напока
відсвяткувала в режимі онлайн 165-ту річницю з дня народження Івана Яковича Франка
(1856-1916) – талановитої та діяльної особистості, що на думку багатьох «після
Шевченка був найвидатнішою постаттю в українській літературі та культурі».
За величезний обсяг знань його називали «академією в одній особі», відносили
до «найґрунтовніше освічених та найкультурніших письменників усієї
Слов’янщини», а за працьовитість і глибину мислення величали «титаном думки і
праці».

У вступному слові пані доктор-лектор Михаєла Гербіл,
підкреслюючи вражаючий обсяг інтересів Івана Франка, перерахувала галузі, в
яких він плідно працював: поезія, проза, драматургія, перекладання, етнографія та
фольклористика, історія, філософія, соціологія, економія, журналізм та
громадсько-політична діяльність. З уваги на таке різноманіття говорити про досягнення
і здобутки Івана Яковича можна багато. Але на цьогорічному заході організатори
детальніше розглянули лише декілька аспектів його, ще не до кінця вивченого,
спадку.

«Цей захід організовано Союзом українців Румунії у
партнерстві з відділом української мови та літератури, що діє при Департаменті
слов’янських мов Філологічного факультету Клухького Університету імені
Бабеша-Бойоя» – зазначив голова місцевої філії Союзуукраїнців Румунії Іван Гербіл.
Він також вказав на вражаючу кількість літературних та наукових робіт Франка,
що стали основою понад 100 томної збірки всіх його творів. Його доробки в
поезії, прозі, драматургії чи перекладах можна вимірювати кількістю томів, в
які їх зібрали. До того ж деякі зі своїх робіт Франко написав польською,
німецькою, російською або болгарською мовами. Він перекладав європейських
та східних класиків різноманітних жанрах з 14 мов світу. Не менш вражаючою
є діяльність Франка на видавничій ниві, його діяльність як етнографа
чи науковця. «Величною є постать Івана Франка в українській літературі, історії
та культурі. Його ім’ям
названо Львівський університет і Київський драматичний театр, багато інших
установ освіти, науки, культури, премії в Україні та за кордоном,» – нагадав доцент
Іван Гербіл.

У документальній стрічці, переглянутій у продовжені
заходу, було коротко оглянуто життєвий шлях Івана Яковича та перераховані
найбільші його твори і здобутки на літературному та громадському поприщі.
Видатний літератор і вчений почав свою кар’єру з оповідей про життя бориславських нафтовиків, які приносять
йому «скандальний успіх». Пізніше в поєднанні з його активною громадською
позицією це веде до тяжких звинувачень та декількох арештів протягом життя.
Зате зусилля для розвитку української літературної мови і культури були
помічені не тільки у колі колег по перу. За видатні заслуги в галузі філології
Харківський університет у 1906 році присвоїв Франкові почесний ступінь доктора
російської словесності. А в 1916 Російська Академія наук присуджує премію за
працю «Студії над українською народною піснею».

Першу доповідь «Іван Франко та проблеми європеїзації
української літератури в кінці 19 ст і на початку 20 ст» зачитала студентка
другого курсу Дениса Козачук. Вона виділила: «Працюючи в багатонаціональній
державі (Австро-Угорщині), Франко більше ніж будь-хто з інтелектуалів свого
часу вніс вклад в процес європеїзації, тобто в процес інтеграції української
літератури в європейський культурно-літературний контекст, за допомогою
досліджень, наукових та популярних розвідок, оглядів або перекладів, що були опубліковані
в ряді німецьких, польських, словацьких або українських журналів.» Цей процес
помітно підсилився після отримання Франком звання доктора Віденського
університету. Видатні європейські вчені посилалися у своїх працях на його
дослідження в різноманітних галузях науки. Допомогла і особиста інтеграція у
столичне культурне товариство того часу. Його співпраця, листування з
відомими європейськими митцями та видавцями вказують на європейський резонанс
літературної праці Івана Яковича та його перекладів з інших мов українською.
Протягом довгих років і щонайменше на трьох мовах (українською, польською,
німецькою), якими володів вільно, Франко ознайомлював і пояснював колегам та
широкому колу європейців ті літературні процеси, які відбувалися в українському
суспільстві, вказував на їхню відмінність від польських та російських. Та
основним своїм завданням І. Франко все-таки вважав популяризацію української
літератури. Його зусилля стали вершиною багаторічного процесу українських
митців, які в плані європеїзації займалися перекладанням світових авторів на
українську, а також українських творів на інші мови світу. «Неоцінений вклад
Івана Франка в літературну сферу поряд з його громадською активною позицією,
підняли митця на рівень видатних діячів епохи реалізму і не тільки» – завершила
студентка свій виступ. Наглядною демонстрацією ліричної майстерності Франка
стали декілька його творів, які на мові оригіналу та в перекладі на румунську
зачитали студенти українського відділення та доцент Іван Гербіл.

Робота пані доктора-лектора М.Гербіл «Образ Каїна в
інтерпретації Івана Франка та Джорджа Байрона» була порівняльного характеру. «В
інтерпретації Каїна у світовій літературі означилися дві тенденції: одна група
письменників зображала Каїна як великого злочинця…, а інша – … як бунтаря,
що постав проти Бога. Іван Франко знайшов для розкриття цієї теми свій шлях,
змалювавши складну еволюцію особистості» – зауважила доповідач. Франко
перекладав Байронового «Каїна», в якому головний герой, опинившись перед
вибором любов чи знання добра і зла, вибирає знання. Бо у знанні він вбачав
дорогу до щастя. У Франка Каїн, на думку доповідачки, поступово приходить до
інших висновків. Каїн усвідомлює, що «знання добра і зла само по собі не є ані
добрим ані шкідливим» і тільки «любов до ближнього може поєднати знання і життя
у корисний для людства спосіб». У висновках пані Гербіл підкреслила: «…Використавши біблійний матеріал і скориставшись байронівською літературною
традицією, Франко створює полотно широкого ідейно-філософського узагальнення зі
своєю оригінальною інтерпретацією, що збагачує багатовікову і складну історію
цього героя світової літератури.»

На завершення заходу слово взяв пан доцент Іван Гербіл і
зачитав декілька цікавих та маловідомих фактів особистого і загального характеру про
Івана Франка. А їх можна налічити немало, як і здобутків на національному та
світовому рівні. Не дивлячись на широку популяризацію Івана Франка навіть в
найтемніші періоди нашої історії, його доробок ще не вивчено і не осмислено до
кінця. Ми, наприклад, майже зовсім не знаємо Івана Франка як політика та автора
політичних програм перших українських політичних партій, тощо. І навіть те, що
ми вивчали, потребує переоцінки. «Франко з його галичанством, інтегрованістю в
європейський контекст, суперечливістю, парадоксальністю, драматизмом його
світоглядної еволюції, поліглотством, багатогранністю ніби випорскував із будь-яких
рамок. Він недооцінений, з огляду на його складність, колосальну спадщину, яку
складно одразу всю опанувати. Він змінювався, визнавав помилки, рухався», -
каже франкознавець Богдан Тихолоз, директор Львівського національного
літературно-меморіального музею, який називають «Дім Франка». Але незважаючи на
ніщо «це людина, яка все життя працювала на українську культуру та ідею.» Пан Б.Тихолоз
наголошує: «Сучасна, сильна Україна без Франка, без його інтелекту, світогляду,
без його художніх осягань – неможлива» і з ним важко не погодитися.

(Автор: Ольга Сенишин)

30 жовтня українська громада міста Клуж-Напока
відсвяткувала в режимі онлайн 165-ту річницю з дня народження Івана Яковича Франка
(1856-1916) – талановитої та діяльної особистості, що на думку багатьох «після
Шевченка був найвидатнішою постаттю в українській літературі та культурі».
За величезний обсяг знань його називали «академією в одній особі», відносили
до «найґрунтовніше освічених та найкультурніших письменників усієї
Слов’янщини», а за працьовитість і глибину мислення величали «титаном думки і
праці».

У вступному слові пані доктор-лектор Михаєла Гербіл,
підкреслюючи вражаючий обсяг інтересів Івана Франка, перерахувала галузі, в
яких він плідно працював: поезія, проза, драматургія, перекладання, етнографія та
фольклористика, історія, філософія, соціологія, економія, журналізм та
громадсько-політична діяльність. З уваги на таке різноманіття говорити про досягнення
і здобутки Івана Яковича можна багато. Але на цьогорічному заході організатори
детальніше розглянули лише декілька аспектів його, ще не до кінця вивченого,
спадку.

«Цей захід організовано Союзом українців Румунії у
партнерстві з відділом української мови та літератури, що діє при Департаменті
слов’янських мов Філологічного факультету Клухького Університету імені
Бабеша-Бойоя» – зазначив голова місцевої філії Союзуукраїнців Румунії Іван Гербіл.
Він також вказав на вражаючу кількість літературних та наукових робіт Франка,
що стали основою понад 100 томної збірки всіх його творів. Його доробки в
поезії, прозі, драматургії чи перекладах можна вимірювати кількістю томів, в
які їх зібрали. До того ж деякі зі своїх робіт Франко написав польською,
німецькою, російською або болгарською мовами. Він перекладав європейських
та східних класиків різноманітних жанрах з 14 мов світу. Не менш вражаючою
є діяльність Франка на видавничій ниві, його діяльність як етнографа
чи науковця. «Величною є постать Івана Франка в українській літературі, історії
та культурі. Його ім’ям
названо Львівський університет і Київський драматичний театр, багато інших
установ освіти, науки, культури, премії в Україні та за кордоном,» – нагадав доцент
Іван Гербіл.

У документальній стрічці, переглянутій у продовжені
заходу, було коротко оглянуто життєвий шлях Івана Яковича та перераховані
найбільші його твори і здобутки на літературному та громадському поприщі.
Видатний літератор і вчений почав свою кар’єру з оповідей про життя бориславських нафтовиків, які приносять
йому «скандальний успіх». Пізніше в поєднанні з його активною громадською
позицією це веде до тяжких звинувачень та декількох арештів протягом життя.
Зате зусилля для розвитку української літературної мови і культури були
помічені не тільки у колі колег по перу. За видатні заслуги в галузі філології
Харківський університет у 1906 році присвоїв Франкові почесний ступінь доктора
російської словесності. А в 1916 Російська Академія наук присуджує премію за
працю «Студії над українською народною піснею».

Першу доповідь «Іван Франко та проблеми європеїзації
української літератури в кінці 19 ст і на початку 20 ст» зачитала студентка
другого курсу Дениса Козачук. Вона виділила: «Працюючи в багатонаціональній
державі (Австро-Угорщині), Франко більше ніж будь-хто з інтелектуалів свого
часу вніс вклад в процес європеїзації, тобто в процес інтеграції української
літератури в європейський культурно-літературний контекст, за допомогою
досліджень, наукових та популярних розвідок, оглядів або перекладів, що були опубліковані
в ряді німецьких, польських, словацьких або українських журналів.» Цей процес
помітно підсилився після отримання Франком звання доктора Віденського
університету. Видатні європейські вчені посилалися у своїх працях на його
дослідження в різноманітних галузях науки. Допомогла і особиста інтеграція у
столичне культурне товариство того часу. Його співпраця, листування з
відомими європейськими митцями та видавцями вказують на європейський резонанс
літературної праці Івана Яковича та його перекладів з інших мов українською.
Протягом довгих років і щонайменше на трьох мовах (українською, польською,
німецькою), якими володів вільно, Франко ознайомлював і пояснював колегам та
широкому колу європейців ті літературні процеси, які відбувалися в українському
суспільстві, вказував на їхню відмінність від польських та російських. Та
основним своїм завданням І. Франко все-таки вважав популяризацію української
літератури. Його зусилля стали вершиною багаторічного процесу українських
митців, які в плані європеїзації займалися перекладанням світових авторів на
українську, а також українських творів на інші мови світу. «Неоцінений вклад
Івана Франка в літературну сферу поряд з його громадською активною позицією,
підняли митця на рівень видатних діячів епохи реалізму і не тільки» – завершила
студентка свій виступ. Наглядною демонстрацією ліричної майстерності Франка
стали декілька його творів, які на мові оригіналу та в перекладі на румунську
зачитали студенти українського відділення та доцент Іван Гербіл.

Робота пані доктора-лектора М.Гербіл «Образ Каїна в
інтерпретації Івана Франка та Джорджа Байрона» була порівняльного характеру. «В
інтерпретації Каїна у світовій літературі означилися дві тенденції: одна група
письменників зображала Каїна як великого злочинця…, а інша – … як бунтаря,
що постав проти Бога. Іван Франко знайшов для розкриття цієї теми свій шлях,
змалювавши складну еволюцію особистості» – зауважила доповідач. Франко
перекладав Байронового «Каїна», в якому головний герой, опинившись перед
вибором любов чи знання добра і зла, вибирає знання. Бо у знанні він вбачав
дорогу до щастя. У Франка Каїн, на думку доповідачки, поступово приходить до
інших висновків. Каїн усвідомлює, що «знання добра і зла само по собі не є ані
добрим ані шкідливим» і тільки «любов до ближнього може поєднати знання і життя
у корисний для людства спосіб». У висновках пані Гербіл підкреслила: «…Використавши біблійний матеріал і скориставшись байронівською літературною
традицією, Франко створює полотно широкого ідейно-філософського узагальнення зі
своєю оригінальною інтерпретацією, що збагачує багатовікову і складну історію
цього героя світової літератури.»

На завершення заходу слово взяв пан доцент Іван Гербіл і
зачитав декілька цікавих та маловідомих фактів особистого і загального характеру про
Івана Франка. А їх можна налічити немало, як і здобутків на національному та
світовому рівні. Не дивлячись на широку популяризацію Івана Франка навіть в
найтемніші періоди нашої історії, його доробок ще не вивчено і не осмислено до
кінця. Ми, наприклад, майже зовсім не знаємо Івана Франка як політика та автора
політичних програм перших українських політичних партій, тощо. І навіть те, що
ми вивчали, потребує переоцінки. «Франко з його галичанством, інтегрованістю в
європейський контекст, суперечливістю, парадоксальністю, драматизмом його
світоглядної еволюції, поліглотством, багатогранністю ніби випорскував із будь-яких
рамок. Він недооцінений, з огляду на його складність, колосальну спадщину, яку
складно одразу всю опанувати. Він змінювався, визнавав помилки, рухався», -
каже франкознавець Богдан Тихолоз, директор Львівського національного
літературно-меморіального музею, який називають «Дім Франка». Але незважаючи на
ніщо «це людина, яка все життя працювала на українську культуру та ідею.» Пан Б.Тихолоз
наголошує: «Сучасна, сильна Україна без Франка, без його інтелекту, світогляду,
без його художніх осягань – неможлива» і з ним важко не погодитися.

(Автор: Ольга Сенишин)

Етнічні українці відзначають 9 листопада День української мови в Румунії. Ініціатором законопроєкту про оголошення 9
листопада – Днем української мови в Румунії був голова Союзу Українців Румунії,
депутат Румунського Парламенту Микола-Мирослав Петрецький. З нагоди Дня української мови вже четвертий рік поспіль
відбулися різноманітні культурно-освітні заходи у населених пунктах компактного
проживання осіб, які належать до української меншини в Румунії, зокрема у
школах де учні вивчають українську мову або навчаються українською мовою.

Вчителька українського відділу Школи номер 4 Поляни Марамуреського повіту Маріанна Рагован зі своїми учнями також
відзначили День української мови. Вона розповідає як пройшло це свято: «З нагоди дня української мови я приготовила з моїми учнями IV-го
класу різні заходи: конкурс віршів та
малюнків, книжкову виставку, диктант. Мої учні також дуже люблять танцювати, на День козацтва ми підготували танець «Розпрягайте хлопці коні, а на День
української мови – танець «Мова єднання». Вони дуже гарно працюють та з
нетерпінням чекають йти до школи та брати участь в уроках української мови. Я
стараюсь донести до учнів красу та
багатство української мови, виховувати любов та позитивне ставлення до
української мови. Я намагаюсь так робити, щоб діти любили свою рідну мову, тому
що: «Багата й милозвучна наша рідна українська мова. Вона – найпрекрасніше диво,
скарбниця, в якій зберігається історія нашого народу, його душа, культура». «Мова – втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її,
розвиваймо її!» (Максим Рильський).

Вчителька української мови Делія Мартіняк з Сучавського
повіту, яка плекає у дітей почуття любові до рідної мови, до
українських традицій та звичаїв розповідає як був відзначений День української
мови у трьох школах, де вона викладає: «Мова – це не
просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова – це всі глибинні пласти
духовного життя народу, його історична пам’ять, найцінніше надбання
віків, мова – це ще й музика, мелодика, барви
буття, сучасна художня, інтелектуальна і мислительська діяльність народу» – так
казав Олесь Гончар про мову. День української мови – свято розвитку рідної мови, яке щороку відзначається 9
листопада на всій території Румунії. Сучавський національний коледж імені Міхая
Емінеску в партнерстві з Сучавською філією Союзу українців Румунії з
Радівецькою школою імені Богдана Воде та з Шербівецькою восьмирічною школою
провели низку заходів присвячених цьому дню. Учні Сучавського національного коледжу імені
Міхая Емінеску, під керівництвом вчительки української мови Лучії Мігок та
моїм, представили інформативні матеріали на тему «День української мови»
зроблені у PowerPoint або Word у спеціальному кадрі та на музичному фоні. Роботи були
дуже добре задокументовані та доповнені яскравими малюнками. Через пандемію
коронавірусу учні Радівецької восьмирічної школи взяли участь онлайн у цьому заході. Вони
представили численні матеріали про українську мову, державні та
народні символи. Представлена інформація була дуже добре оформлена. Учні
Шербівецької восьмирічної школи приготовили виставку, присвячену Дню української мови, в рамках якої ми провели майстер-клас. Вони зробили синьо-жовті прапорці, квіти, та листівки
з кольорового паперу з використання українських державних та народних символів. У таких діях учні змушені шукати інформацію, її обробляти та
передавати іншим, збагачуючи таким чином знання про рідну мову. Іспанський
політик Марія Арце каже так, що: Мова зникає не через те, що її не вчать інші, а тому, що нею не говорять ті, хто її знає.»

Представники Сату-Марської філії
Союзу українців Румунії, педкадри та учні Школи імені Геллерта Шандора з Мікули
Сату-Марського повіту, а також дошкільнята Дитячого садка, що діє при ці школі
гарно провели День української мови. Вихователька Адріанна Бежера-Горват
розповідає: «Цього року з Нагоди
Дня української мови Сату-Марська філія СУР у партнерстві з Гімназійною школою
імені Геллерта Шандора з Мікули Сату-Марського повіту провели разом
із учнями та дошкільнятами конкурс віршів та малюнків. У конкурсі взяли участь
діти, які вивчають українську мову або українською мовою. Вони підготували
прекрасні вірші про українську мову та
її значення для збереження української ідентичності, а також гарні малюнки, які
відзначають цей важливий день. Захід відбувся фізичною присутністю але і онлайн.
Взяли участь також голова Сату-Марської філії Ірина-Люба Горват, директор школи Чаба
Добош, заступник директора Рената Сопоян, вчительки Лоредана Морар та Моніка
Штеф, вчителка української секції Александра Юрак та я, вихователька
української секції Дитячого садка. Учасникам конкурсу віршів та малюнків буде надано премії з боку Союзу українців Румунії. Цей захід продемонстрував той факт, що
учні, діти, вчителі та батьки поважають і люблять рідну мову, яка є найціннішим
даром будь-якого народу. Дякуємо СУР за фінансову підтримку та батькам за
моральну підтримку.»

Деніса-Лорена Козаук з села Бальківці
Сучавського повіту впродовж часу здобула чимало премій на олімпіадах з
української мови і літератури та на різних конкурсах, пресвячених рідній мові. Сьогодні
Деніса-Лорена Козачук студентка другого курсу Філологічного факультету Клузького
університету ім. Бабеша-Бойоя де продовжує вивчати українську мову. Вона дуже
любить рідну мову та мріє стати вчителькою: «Для мене українська мова це чудовий дар від Бога. Коли
я розмовляю цією мовою вона приносить в моїй душі тільки гордості та мріяного
спокою в цьому турботному світі. Рідну українську мову я відчуваю завжди як живу
істоту. Її могутня сила має можливість виявляти, що криється у моєму серці. Я
вважаю її як справжнім скарбом.»

З нагоди Дня української мови Союз українців Румунії організовує
конкурс «Кращий вчитель української мови». У конкурсі можуть брати участь
вчителі української мови та літератури (а також вихователі) шкіл з українською
мовою викладання. У процесі відбору перевагу матимуть вчителі, які працюють у
школах, де є секція з викладанням рідної української мови та літератури. У
конкурсі розігруються 25 призів – інтерактивних пакетів, що складаються
інтерактивної дошки, відеопроектора та ноутбука. Переможці будуть оголошені 20
листопада 2021 року. Про це повідомляє Союз українців Румунії на своїй
сторінці в Фейсбуці та на своєму сайті.

Етнічні українці відзначають 9 листопада День української мови в Румунії. Ініціатором законопроєкту про оголошення 9
листопада – Днем української мови в Румунії був голова Союзу Українців Румунії,
депутат Румунського Парламенту Микола-Мирослав Петрецький. З нагоди Дня української мови вже четвертий рік поспіль
відбулися різноманітні культурно-освітні заходи у населених пунктах компактного
проживання осіб, які належать до української меншини в Румунії, зокрема у
школах де учні вивчають українську мову або навчаються українською мовою.

Вчителька українського відділу Школи номер 4 Поляни Марамуреського повіту Маріанна Рагован зі своїми учнями також
відзначили День української мови. Вона розповідає як пройшло це свято: «З нагоди дня української мови я приготовила з моїми учнями IV-го
класу різні заходи: конкурс віршів та
малюнків, книжкову виставку, диктант. Мої учні також дуже люблять танцювати, на День козацтва ми підготували танець «Розпрягайте хлопці коні, а на День
української мови – танець «Мова єднання». Вони дуже гарно працюють та з
нетерпінням чекають йти до школи та брати участь в уроках української мови. Я
стараюсь донести до учнів красу та
багатство української мови, виховувати любов та позитивне ставлення до
української мови. Я намагаюсь так робити, щоб діти любили свою рідну мову, тому
що: «Багата й милозвучна наша рідна українська мова. Вона – найпрекрасніше диво,
скарбниця, в якій зберігається історія нашого народу, його душа, культура». «Мова – втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її,
розвиваймо її!» (Максим Рильський).

Вчителька української мови Делія Мартіняк з Сучавського
повіту, яка плекає у дітей почуття любові до рідної мови, до
українських традицій та звичаїв розповідає як був відзначений День української
мови у трьох школах, де вона викладає: «Мова – це не
просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова – це всі глибинні пласти
духовного життя народу, його історична пам’ять, найцінніше надбання
віків, мова – це ще й музика, мелодика, барви
буття, сучасна художня, інтелектуальна і мислительська діяльність народу» – так
казав Олесь Гончар про мову. День української мови – свято розвитку рідної мови, яке щороку відзначається 9
листопада на всій території Румунії. Сучавський національний коледж імені Міхая
Емінеску в партнерстві з Сучавською філією Союзу українців Румунії з
Радівецькою школою імені Богдана Воде та з Шербівецькою восьмирічною школою
провели низку заходів присвячених цьому дню. Учні Сучавського національного коледжу імені
Міхая Емінеску, під керівництвом вчительки української мови Лучії Мігок та
моїм, представили інформативні матеріали на тему «День української мови»
зроблені у PowerPoint або Word у спеціальному кадрі та на музичному фоні. Роботи були
дуже добре задокументовані та доповнені яскравими малюнками. Через пандемію
коронавірусу учні Радівецької восьмирічної школи взяли участь онлайн у цьому заході. Вони
представили численні матеріали про українську мову, державні та
народні символи. Представлена інформація була дуже добре оформлена. Учні
Шербівецької восьмирічної школи приготовили виставку, присвячену Дню української мови, в рамках якої ми провели майстер-клас. Вони зробили синьо-жовті прапорці, квіти, та листівки
з кольорового паперу з використання українських державних та народних символів. У таких діях учні змушені шукати інформацію, її обробляти та
передавати іншим, збагачуючи таким чином знання про рідну мову. Іспанський
політик Марія Арце каже так, що: Мова зникає не через те, що її не вчать інші, а тому, що нею не говорять ті, хто її знає.»

Представники Сату-Марської філії
Союзу українців Румунії, педкадри та учні Школи імені Геллерта Шандора з Мікули
Сату-Марського повіту, а також дошкільнята Дитячого садка, що діє при ці школі
гарно провели День української мови. Вихователька Адріанна Бежера-Горват
розповідає: «Цього року з Нагоди
Дня української мови Сату-Марська філія СУР у партнерстві з Гімназійною школою
імені Геллерта Шандора з Мікули Сату-Марського повіту провели разом
із учнями та дошкільнятами конкурс віршів та малюнків. У конкурсі взяли участь
діти, які вивчають українську мову або українською мовою. Вони підготували
прекрасні вірші про українську мову та
її значення для збереження української ідентичності, а також гарні малюнки, які
відзначають цей важливий день. Захід відбувся фізичною присутністю але і онлайн.
Взяли участь також голова Сату-Марської філії Ірина-Люба Горват, директор школи Чаба
Добош, заступник директора Рената Сопоян, вчительки Лоредана Морар та Моніка
Штеф, вчителка української секції Александра Юрак та я, вихователька
української секції Дитячого садка. Учасникам конкурсу віршів та малюнків буде надано премії з боку Союзу українців Румунії. Цей захід продемонстрував той факт, що
учні, діти, вчителі та батьки поважають і люблять рідну мову, яка є найціннішим
даром будь-якого народу. Дякуємо СУР за фінансову підтримку та батькам за
моральну підтримку.»

Деніса-Лорена Козаук з села Бальківці
Сучавського повіту впродовж часу здобула чимало премій на олімпіадах з
української мови і літератури та на різних конкурсах, пресвячених рідній мові. Сьогодні
Деніса-Лорена Козачук студентка другого курсу Філологічного факультету Клузького
університету ім. Бабеша-Бойоя де продовжує вивчати українську мову. Вона дуже
любить рідну мову та мріє стати вчителькою: «Для мене українська мова це чудовий дар від Бога. Коли
я розмовляю цією мовою вона приносить в моїй душі тільки гордості та мріяного
спокою в цьому турботному світі. Рідну українську мову я відчуваю завжди як живу
істоту. Її могутня сила має можливість виявляти, що криється у моєму серці. Я
вважаю її як справжнім скарбом.»

З нагоди Дня української мови Союз українців Румунії організовує
конкурс «Кращий вчитель української мови». У конкурсі можуть брати участь
вчителі української мови та літератури (а також вихователі) шкіл з українською
мовою викладання. У процесі відбору перевагу матимуть вчителі, які працюють у
школах, де є секція з викладанням рідної української мови та літератури. У
конкурсі розігруються 25 призів – інтерактивних пакетів, що складаються
інтерактивної дошки, відеопроектора та ноутбука. Переможці будуть оголошені 20
листопада 2021 року. Про це повідомляє Союз українців Румунії на своїй
сторінці в Фейсбуці та на своєму сайті.

Село Негостина розташоване в
Сучавському повіті, на північному сході країни, неподалік кордону з Україною.
Тут переважну більшість населення складають етнічні українці. У селі Негостина
діє восьмирічна школа, в якій діти вивчають рідну українську мову. В центрі
села стоїть пам’ятник-погруддя Тарасу Шевченку, біля якого місцеві українці
організовують різні заходи для просування української культури. Релігійна
діяльність розгортається в українській православній церкві Святого Великомученика Димитрія Мироточця, яка відсвяткувала 26
жовтня своє храмове свято, за новим стилем.

Деталі про те, як відбулось храмове свято подає настоятель церкви Данієль
Петрашук, який здобув теологічну освіту в Україні: «Кожна людина має від святого хрещення свого ангела
хоронителя. Так само християни, які проживають у селах та містах мають свого
покровителя. Християни Негостини Сучавського повіту, що на Буковині, мають
покровителя церкви та села Святого Великомученика Димитрія Мироточця, якого урочисто святуємо 26 жовтня. Як кожного
року, так і цього року на наше свято були запрошені священники сусідніх
сіл: Балківці, Гропини, Шербівці, а також міст Серет та Сучава. Хоча знаходимось
під час пандемії, були присутні багато християн, які дотримувалися всіх правил безпеки в умовах пандемії.
Велика радість для мене як священика була присутність на службі Божі багато
молоді та дітей. Служба Божа відправилася українською та румунською мовами. Богослужіння прикрасили гарними піснями хористи нашої церкви, які відомі не тільки у
Сучавському повіті, але і в Мараморощині та Бухаресті, де вони виступали.
Стараємось як через церкву, так і через школу зберігати рідну українську мову
та наші християнські обряди та звичаї. Висловлюємо щиру подяку всім тим, хто
долучився до нашого свята. Дякуємо Союзу українців Румунії, депутату
Миколі-Мирославу Петрецькому, голові Сучавської філії СУР Іллі Саучуку, голові
місцевої організації СУР пані Нікулі Клапон, комітету Сучавської філії СУР.
Також дякуємо місцевій мерії, меру Василеві Шойману, заступнику голови меру
Юліанові Кідеші. Цього року СУР фінансово підтримав нас влаштувати обід для
гостей, які завітали на храмове свято. Після закінчення служби Божої ми привітали
всіх, хто носять ім’я Святого Великомученика Димитрія, а хор заспівав всім Многая літа.»

Уродженка села Негостина, вчителька Антонета Крайнічук, яка
викладає українську мову в коледжі імені Лацку Воде у Сереті Сучавського
повіту, кожного року з великою радістю бере участь у престольному святі церкви
Святого Великомученика Димитрія Солунського: «Добре відомий той факт, що церква
має велику роль у збереженні мови та культури народу. Церква також сприяє
збереженню та розвитку свідомості, гуртуванню та збереженню української
громади. Негостинська церква покровителем якої є Святий Великомученик Димитрій,
об’єднує людей різних поколінь,згуртовує українців та румунів. Священик парох
Данієль проводить богослужіння двомовно: українською та румунською мовами.
Храмове свято є головною подією для цілого села. Віруючі готуються до цієї
події заздалегідь. Це момент коли з’їжджаються гості: родичі, друзі та знайомі.
На жаль, у останні два роки перешкодою цим зустрічам стала пандемія
коронавірусу. Цього року, 26 жовтня, у чудовий осінній день Негостинська церква
була повна. Парафіяни церкви та гості прийшли, щоб разом у молитві
відсвяткувати храмовий празник. У урочистій божественній службі взяли участь
багато священиків із сусідніх сіл та з міст Серет і Сучава. Для мене храмове
свято церкви як й інші свята такі як Різдво чи Великдень є причиною
великої радості та нагодою послухати службу Божу на рідній українській мові.
Хоча вже багато років я вже не живу у Негостині, я залишилась у складі
церковного негостинського хору і немаю наміру відмовитися від нього.
Присутність на богослужінні, той факт що маю можливість співати у церковному
хорі є для мене джерелом радості та здобуток задоволення і душевного спокою.»

Село Негостина знайоме у Румунії, можливо, і в Україні,
своєю любов’ю та пошаною до української культури. Село пишається великою
кількістю носіїв української пісні, інтелектуалами, відомими українськими
письменниками, художниками. Вчителька Антонета Крайнічук уточнює: «Моє рідне село – Негостина і я цим дуже пишаюсь. Негостина славиться чеслинними
інтелектуалами такими як Петро Аріч, Іван Костинюк, Іван Арбрамюк, Михайло
Волощук, Василь Клим, Іван Непогода, Павло Шовкалюк, з новоїплеяди: Іван Кідещук, Євсебій
Фрасенюк. Недаремно у передмові до книги «Доробок поколінь», яка представляє і фольклорну спадщину села Негостина, доктор філологічних наук Іван Ребушапка,
який її упорядкував, відмічає: «Щедрою на таланти виявилась негостинська земля.
Тут чи не кожний житель чимось приємно вражає приїжджих – він якщо не поет, то
художник, якщо не фаховий, то музикант, то добрий знавець місцевих пісень,
шанувальник здобутків літератури і мистецтва тощо». Це дійсно так, село
Негостина можна називати колискою літературного та культурного життя українців
Румунії, адже саме тут народилося чи не найбільше громадських та культурних
діячів, українців Румунії.»

Село Негостина розташоване в
Сучавському повіті, на північному сході країни, неподалік кордону з Україною.
Тут переважну більшість населення складають етнічні українці. У селі Негостина
діє восьмирічна школа, в якій діти вивчають рідну українську мову. В центрі
села стоїть пам’ятник-погруддя Тарасу Шевченку, біля якого місцеві українці
організовують різні заходи для просування української культури. Релігійна
діяльність розгортається в українській православній церкві Святого Великомученика Димитрія Мироточця, яка відсвяткувала 26
жовтня своє храмове свято, за новим стилем.

Деталі про те, як відбулось храмове свято подає настоятель церкви Данієль
Петрашук, який здобув теологічну освіту в Україні: «Кожна людина має від святого хрещення свого ангела
хоронителя. Так само християни, які проживають у селах та містах мають свого
покровителя. Християни Негостини Сучавського повіту, що на Буковині, мають
покровителя церкви та села Святого Великомученика Димитрія Мироточця, якого урочисто святуємо 26 жовтня. Як кожного
року, так і цього року на наше свято були запрошені священники сусідніх
сіл: Балківці, Гропини, Шербівці, а також міст Серет та Сучава. Хоча знаходимось
під час пандемії, були присутні багато християн, які дотримувалися всіх правил безпеки в умовах пандемії.
Велика радість для мене як священика була присутність на службі Божі багато
молоді та дітей. Служба Божа відправилася українською та румунською мовами. Богослужіння прикрасили гарними піснями хористи нашої церкви, які відомі не тільки у
Сучавському повіті, але і в Мараморощині та Бухаресті, де вони виступали.
Стараємось як через церкву, так і через школу зберігати рідну українську мову
та наші християнські обряди та звичаї. Висловлюємо щиру подяку всім тим, хто
долучився до нашого свята. Дякуємо Союзу українців Румунії, депутату
Миколі-Мирославу Петрецькому, голові Сучавської філії СУР Іллі Саучуку, голові
місцевої організації СУР пані Нікулі Клапон, комітету Сучавської філії СУР.
Також дякуємо місцевій мерії, меру Василеві Шойману, заступнику голови меру
Юліанові Кідеші. Цього року СУР фінансово підтримав нас влаштувати обід для
гостей, які завітали на храмове свято. Після закінчення служби Божої ми привітали
всіх, хто носять ім’я Святого Великомученика Димитрія, а хор заспівав всім Многая літа.»

Уродженка села Негостина, вчителька Антонета Крайнічук, яка
викладає українську мову в коледжі імені Лацку Воде у Сереті Сучавського
повіту, кожного року з великою радістю бере участь у престольному святі церкви
Святого Великомученика Димитрія Солунського: «Добре відомий той факт, що церква
має велику роль у збереженні мови та культури народу. Церква також сприяє
збереженню та розвитку свідомості, гуртуванню та збереженню української
громади. Негостинська церква покровителем якої є Святий Великомученик Димитрій,
об’єднує людей різних поколінь,згуртовує українців та румунів. Священик парох
Данієль проводить богослужіння двомовно: українською та румунською мовами.
Храмове свято є головною подією для цілого села. Віруючі готуються до цієї
події заздалегідь. Це момент коли з’їжджаються гості: родичі, друзі та знайомі.
На жаль, у останні два роки перешкодою цим зустрічам стала пандемія
коронавірусу. Цього року, 26 жовтня, у чудовий осінній день Негостинська церква
була повна. Парафіяни церкви та гості прийшли, щоб разом у молитві
відсвяткувати храмовий празник. У урочистій божественній службі взяли участь
багато священиків із сусідніх сіл та з міст Серет і Сучава. Для мене храмове
свято церкви як й інші свята такі як Різдво чи Великдень є причиною
великої радості та нагодою послухати службу Божу на рідній українській мові.
Хоча вже багато років я вже не живу у Негостині, я залишилась у складі
церковного негостинського хору і немаю наміру відмовитися від нього.
Присутність на богослужінні, той факт що маю можливість співати у церковному
хорі є для мене джерелом радості та здобуток задоволення і душевного спокою.»

Село Негостина знайоме у Румунії, можливо, і в Україні,
своєю любов’ю та пошаною до української культури. Село пишається великою
кількістю носіїв української пісні, інтелектуалами, відомими українськими
письменниками, художниками. Вчителька Антонета Крайнічук уточнює: «Моє рідне село – Негостина і я цим дуже пишаюсь. Негостина славиться чеслинними
інтелектуалами такими як Петро Аріч, Іван Костинюк, Іван Арбрамюк, Михайло
Волощук, Василь Клим, Іван Непогода, Павло Шовкалюк, з новоїплеяди: Іван Кідещук, Євсебій
Фрасенюк. Недаремно у передмові до книги «Доробок поколінь», яка представляє і фольклорну спадщину села Негостина, доктор філологічних наук Іван Ребушапка,
який її упорядкував, відмічає: «Щедрою на таланти виявилась негостинська земля.
Тут чи не кожний житель чимось приємно вражає приїжджих – він якщо не поет, то
художник, якщо не фаховий, то музикант, то добрий знавець місцевих пісень,
шанувальник здобутків літератури і мистецтва тощо». Це дійсно так, село
Негостина можна називати колискою літературного та культурного життя українців
Румунії, адже саме тут народилося чи не найбільше громадських та культурних
діячів, українців Румунії.»