Tag: свято

Щорічно 5 жовтня, з ініціативи ООН, відзначається Всесвітній день вчителя, який був заснований в 1994 році. Всесвітній день учителя відзначають понад 100 держав світу, хоча деякі країни мають також національний День вчителя, зокрема й Румунія – 5 червня. Всесвітній день вчителя – професійне свято всіх вчителів, викладачів та працівників сфери освіти. У цей день відзначаються роль і заслуги вчителів у процесі якісної освіти на всіх рівнях, а також їхній неоціненний внесок у розвиток суспільства.

Діти, які належать до української меншини в Румунії, мають можливість навчатися рідною мовою або вивчати українську мову в школах у містах і селах, де українці становлять значну частку від загальної кількості населення цього населеного пункту, зокрема у повітах: Марамуреш, Сучава, Тіміш, Караш-Северін, Арад, Ботошань, Сату Маре і Тулча. Їх виховують добре підготовлені викладачі, які плекають любов до Батьківщини, а також до рідної мови, народних звичаїв і традицій.

Анка Майданюк-Штюбіану, яка викладає вже
багато років українську
мову в селі Балківці Сучавського повіту, розповідає про роль школи та вчителя у навчанні та
вихованні дітей: «З покоління у покоління виховання передається молодим
нащадкам із любов’ю та надією. Батьки, дідусі прищеплюють перші паростки
виховання у душах дітей, а потім важлива місія подається школі. Школа з давніх
давен вважається просвітителем, це інституція де вихователь забезпечує
безупинність, продовження виховання суспільства, він дбає щоб «золота нитка, яка
веде з давніх давен не обірвалася». Кожна школа дбає, щоб її учні отримали
солідне виховання, здобули знання із різних предметів, але тимчасово старається
прищепити солідні моральні принципи необхідні майбутньому дорослому
громадянинові. Так, і в наші Балківецькій школі викладачі плідно працюють на
користь нашого майбутнього, тому що наші сьогоднішні учні це майбутні дорослі
від яких залежить «повага чи зневага до нашого роду». Ряд шкільних подій, яких
ми проводимо з учнями мають глибоку ціль для формування їхнього характеру. Нашими шкільними
заходами ми стараємось усвідомити учнів,
що виховання має вирішальну роль у житті людини, від цього залежить освіченість, мудрість, повага. Можна
стверджувати навіть, що справжня людина це результат виховання. Ми також вчимо
наших учнів усвідомлювати свою ідентичність. 9-го листопада відзначаємо День
української мови в Румунії. Нам українцям із Румунії властива двомовність: крім
рідної, української, добре володіємо румунською мовою, за допомогою якої
удосконалюємо нашу освіту й здобувши різні професії допомогаємо для розвитку
рідної держави Румунії. Для нас рідна українська мова це ключ відроджування
рідної ідентичності, це наше коріння. Молодим поколінням необхідно прищепити гідність, повагу і
щирість відносно рідної мови. Також усвідомити учнів, що етнічна ідентичність
це природжений дар, вона тобі надається, не дістаєш протягом життя, і залежить
від свідомості кожної людини як використовує такий цінний дар і як ставиться до
неї. Ми виховуємо також патріотизм. Справжній громадянин це
людина, яка відчуває почуття любові та поваги до рідної держави, поважає культуру
та звичаї. Все залежить від батьків та вчителів. У ранньому віці набагато легше
полюбити свою батьківщину ніж у дорослому віці, тому треба виховувати ці почуття у
дітей з самого їхнього дитинства. Ми навчаємо дітей поважати
та зберігати свої традиції та звичаї. Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої звичаї, що
виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. Звичаї, як і мова,
виробилися протягом усього довгого життя і розвитку кожного народу та об’єднують окремих людей в один народ, в одну
націю. В усіх народів світу існує повір’я, що той хто забув звичаї своїх
батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син, і ніде
не може знайти собі притулку та пристановища, бо він загублений для свого
народу. У Балківецькій школі ми організуємо різні заходи з нагоди Великодніх
свят, Різдва чи інших, з метою навчити учнів поважати та зберігати рідні
традиції та звичаї, які є зв’язком між поколіннями. Це ключ відродження
нашої ідентичності. Місія
викладача це навчати і повчати. Навчати любити, навчати впізнавати любов,
навчати бути щасливим – це значить навчати поважати самого себе, навчати
людської гідності.»

Вчитель у більшості людей асоціюється саме з дитинством, юністю, навчанням в школі. Праця вчителя в усі часи була в пошані, оскільки вона покликана нести людям найголовніше багатство – знання. Вчителька Ледія Співалюк з села Вишівська Долина Марамуреського повіту, яка понад 37 років викладала українську мову та літературу, вважає, що «учителем треба народитися»: «Бути вчителем не так вже просто, і не дано кожному, він повинен прищепити інтерес до навчання, знайти найкращі якості в кожному з учнів і розвинути їх. Учителем треба народитися! Він повинен бути сам вихований, щоб виховувати інших. У житті людини є свій учитель. Це професія дуже нелегка, але педагоги це люди, які відіграють велику роль у формуванні особистості. Кожний вчитель усвідомлює, яку величезну роль несе, йому доводиться невтомно працювати аби навчити дітей різних наук, допомогти пізнати світ. Він може достукатися до кожної дитини, передати їй свої знання, стати другом, показати світ з іншого боку, відкрити раніше непомітні якості в кожного з учнів, він стає наставником і тим, до кого можна звернутися за допомогою. Часом вчителі жертвують своїми інтересами, віддають всі сили своїм учням. Для таких людей це не просто професія, це покликання. Першим прикладом для життя, першим наставником і вчителем для будь-якої людини є його батьки, але виховання дитини продовжується в школі, бо тут дитина набуває перший досвід перебування в суспільстві. Перший вчитель початкових класів залишається для людей справжнім другом, про якого згадуємо навіть і в похилому віці. Вчителі, яких ми вважаємо хорошими, залишаються з нами в пам’яті назавжди так само, як і ті, хто нам найбільше не подобалися. Кожен з них залишає величезні сліди в нашому житті, кожен з них, хтось більше, хтось менше, – джерело знань, з якого ми черпали і повинні далі черпати. Багато професій народжуються і вмирають, але серед вічних професій учительська посідає особливе місце: вона початок усіх професій (на жаль, одні цього забувають). Головне призначення вчителя, між іншим, – навчити людину бути Людиною, бо особливий вплив на особистість дитини має, як вже знаємо, перший вчитель, який дає перші і дуже важливі знання, допомагає вступити в доросле життя, навчає любові до Батьківщини, до рідної мови, до ближніх, вкладає моральні поняття в душі учнів. Якщо вчитель має любов до своєї професії, він буде хороший вчитель, а якщо додасть і любов до учнів, як батько й мати, він – досконалий вчитель.»

З нагоди Всесвітнього дня вчителя депутат Микола-Мирослав
Петрецький, голова Союзу українців Румунії виступив з декларацією з трибуни Парламенту
Румунії, в якій підкреслив: «5 жовтня, ми відзначаємо
Всесвітній день вчителя, який щорічно збирає мільйони учнів та батьків по
всьому світу, щоб віддати належне всім вчителям, роль яких життєво важлива для
соціальної, економічної та інтелектуальної реконструкції кожної країни,
гарантування успіху у світі, заснованому на постійній конкуренції з собою та з
іншими. Залишаючи осторонь святковий символізм цього дня, кожен член нашого суспільства
повинен також замислитися над труднощами, з якими стикається освіта. На жаль,
пандемія SARS-Cov-2 глибоко вплинула на освіту. У цьому контексті тим більш
значним є внесок вчителів в систему освіти для підтримки вразливого
населення, відновлення очного навчання у школах та забезпечення надолуження
прогалин у навчанні. Тому пошук вчителів та забезпечення належної оплати їхньої
праці й мотивації, належних умов підвищення кваліфікації, доповнених достатніми
освітніми ресурсами та матеріалами, одночасно з удосконаленням освітньої
системи, шляхом планування якісної інклюзивної освіти для ВСІХ дітей, мають
стати нашими пріоритетами на найближчі роки, як базовий принцип забезпечення
кращої освіти та кращих шкіл, в тому числі в часи кризи. Ми не повинні
забувати, що школи не є полем політичної боротьби, вони є місцем академічної
освіти, навчання дітей соціальним та емоційним навичкам, місцем взаємодії та
соціальної підтримки, а зусилля, докладені вчителями, директорами шкіл, представниками
системи освіти, які відповідають за забезпечення якості освітнього процесу,
особливо в цей період, були і є величезними, тому наша вдячність їм за це, за
їхній внесок, має бути сумірною! З Днем вчителя вас, шановні освітяни!»

У Всесвітній день вчителя ООН пропонує всім громадянам на
хвилину задуматися про те, як змінив їхнє життя гарний учитель. Ось що сказала
вчителька Анка Майданюк-Штюбіану про роль, яку відіграли вчителі, зокрема української мови, в її житті:
«Літа пливуть рікою і залишаються тільки гарні спогади про бувших викладачів,
які вплинули на мій професійний розвиток
та з любов’ю посадили в душу: цікавість до української мови – це пані
Джорджета Штефан у початкових класах, – любов до рідної мови – це пан Євсебій
Фрасенюк, знаменитий викладач та керівник, – бажання удосконалювати рідну мову -
це покійний пан Корнелій Регуш та пані Аспазія Регуш – премудрі професори. Кожен
з них залишив добре, щире слово у моїй душі. Щиро їм дякую та з повагою кланяюсь
перед їхньою працею. »

Про вчителів, які залишили сліди в її житті розповідає
пані Ледія Співалюк: «Для мене дуже добрим прикладом була пані вчителька Юлія
Грінь у Сігетському ліцеї імені Драгоша Воде, в якому я вчилася, тому що її
педагогічна майстерність, доброзичливість і мудре ставлення та любов до учнів допомогла мені продовжити навчання української рідної мови на Факультеті
іноземних мов у Бухаресті й стати викладачем. Вона вміла прищепити інтерес до
навчання, знайти найкращі якості у кожному з учнів, між якими і я. Я рада, що у
мене є учні, які також стали викладачами української мови. Правда не можу забути і
вчителів початкових класів: Анну Шорбан або покійного Миколу Лазарчука і на
факультеті професорів Івана Ребошапку, Ласло Коцюк, Дана-Хорію Мазілу і всіх тих,
хто допоміг мені вдосконалити моє навчання і бути, я думаю, добрим викладачем
протягом 37 років. У мене були добрі результати з учнями на Олімпіаді з української мови
а також на Конкурсі декламування української поезії. Ми повинні дякувати своїм учителям за їхню працю, за
ті зерна знань, що вони сіяли протягом багатьох років у наші серця (і продовжують
свою педагогічну майстерність), за їхню любов і турботу! Хай засіяні ними знання заколосяться щедрим
урожаєм! Побажаймо всім учителям міцного здоров’я, натхнення, поваги та любові,
удачі та успіхів. Тим, які відійшли у вічність, – вічная пам’ять, хай земля
буде їм пухом!».

З нагоди Всесвітнього дня вчителя бажаємо всім вчителям міцного
здоров’я, натхнення, успіху та щоб радували своєю
роботою якомога більше поколінь!

Щорічно 5 жовтня, з ініціативи ООН, відзначається Всесвітній день вчителя, який був заснований в 1994 році. Всесвітній день учителя відзначають понад 100 держав світу, хоча деякі країни мають також національний День вчителя, зокрема й Румунія – 5 червня. Всесвітній день вчителя – професійне свято всіх вчителів, викладачів та працівників сфери освіти. У цей день відзначаються роль і заслуги вчителів у процесі якісної освіти на всіх рівнях, а також їхній неоціненний внесок у розвиток суспільства.

Діти, які належать до української меншини в Румунії, мають можливість навчатися рідною мовою або вивчати українську мову в школах у містах і селах, де українці становлять значну частку від загальної кількості населення цього населеного пункту, зокрема у повітах: Марамуреш, Сучава, Тіміш, Караш-Северін, Арад, Ботошань, Сату Маре і Тулча. Їх виховують добре підготовлені викладачі, які плекають любов до Батьківщини, а також до рідної мови, народних звичаїв і традицій.

Анка Майданюк-Штюбіану, яка викладає вже
багато років українську
мову в селі Балківці Сучавського повіту, розповідає про роль школи та вчителя у навчанні та
вихованні дітей: «З покоління у покоління виховання передається молодим
нащадкам із любов’ю та надією. Батьки, дідусі прищеплюють перші паростки
виховання у душах дітей, а потім важлива місія подається школі. Школа з давніх
давен вважається просвітителем, це інституція де вихователь забезпечує
безупинність, продовження виховання суспільства, він дбає щоб «золота нитка, яка
веде з давніх давен не обірвалася». Кожна школа дбає, щоб її учні отримали
солідне виховання, здобули знання із різних предметів, але тимчасово старається
прищепити солідні моральні принципи необхідні майбутньому дорослому
громадянинові. Так, і в наші Балківецькій школі викладачі плідно працюють на
користь нашого майбутнього, тому що наші сьогоднішні учні це майбутні дорослі
від яких залежить «повага чи зневага до нашого роду». Ряд шкільних подій, яких
ми проводимо з учнями мають глибоку ціль для формування їхнього характеру. Нашими шкільними
заходами ми стараємось усвідомити учнів,
що виховання має вирішальну роль у житті людини, від цього залежить освіченість, мудрість, повага. Можна
стверджувати навіть, що справжня людина це результат виховання. Ми також вчимо
наших учнів усвідомлювати свою ідентичність. 9-го листопада відзначаємо День
української мови в Румунії. Нам українцям із Румунії властива двомовність: крім
рідної, української, добре володіємо румунською мовою, за допомогою якої
удосконалюємо нашу освіту й здобувши різні професії допомогаємо для розвитку
рідної держави Румунії. Для нас рідна українська мова це ключ відроджування
рідної ідентичності, це наше коріння. Молодим поколінням необхідно прищепити гідність, повагу і
щирість відносно рідної мови. Також усвідомити учнів, що етнічна ідентичність
це природжений дар, вона тобі надається, не дістаєш протягом життя, і залежить
від свідомості кожної людини як використовує такий цінний дар і як ставиться до
неї. Ми виховуємо також патріотизм. Справжній громадянин це
людина, яка відчуває почуття любові та поваги до рідної держави, поважає культуру
та звичаї. Все залежить від батьків та вчителів. У ранньому віці набагато легше
полюбити свою батьківщину ніж у дорослому віці, тому треба виховувати ці почуття у
дітей з самого їхнього дитинства. Ми навчаємо дітей поважати
та зберігати свої традиції та звичаї. Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої звичаї, що
виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. Звичаї, як і мова,
виробилися протягом усього довгого життя і розвитку кожного народу та об’єднують окремих людей в один народ, в одну
націю. В усіх народів світу існує повір’я, що той хто забув звичаї своїх
батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син, і ніде
не може знайти собі притулку та пристановища, бо він загублений для свого
народу. У Балківецькій школі ми організуємо різні заходи з нагоди Великодніх
свят, Різдва чи інших, з метою навчити учнів поважати та зберігати рідні
традиції та звичаї, які є зв’язком між поколіннями. Це ключ відродження
нашої ідентичності. Місія
викладача це навчати і повчати. Навчати любити, навчати впізнавати любов,
навчати бути щасливим – це значить навчати поважати самого себе, навчати
людської гідності.»

Вчитель у більшості людей асоціюється саме з дитинством, юністю, навчанням в школі. Праця вчителя в усі часи була в пошані, оскільки вона покликана нести людям найголовніше багатство – знання. Вчителька Ледія Співалюк з села Вишівська Долина Марамуреського повіту, яка понад 37 років викладала українську мову та літературу, вважає, що «учителем треба народитися»: «Бути вчителем не так вже просто, і не дано кожному, він повинен прищепити інтерес до навчання, знайти найкращі якості в кожному з учнів і розвинути їх. Учителем треба народитися! Він повинен бути сам вихований, щоб виховувати інших. У житті людини є свій учитель. Це професія дуже нелегка, але педагоги це люди, які відіграють велику роль у формуванні особистості. Кожний вчитель усвідомлює, яку величезну роль несе, йому доводиться невтомно працювати аби навчити дітей різних наук, допомогти пізнати світ. Він може достукатися до кожної дитини, передати їй свої знання, стати другом, показати світ з іншого боку, відкрити раніше непомітні якості в кожного з учнів, він стає наставником і тим, до кого можна звернутися за допомогою. Часом вчителі жертвують своїми інтересами, віддають всі сили своїм учням. Для таких людей це не просто професія, це покликання. Першим прикладом для життя, першим наставником і вчителем для будь-якої людини є його батьки, але виховання дитини продовжується в школі, бо тут дитина набуває перший досвід перебування в суспільстві. Перший вчитель початкових класів залишається для людей справжнім другом, про якого згадуємо навіть і в похилому віці. Вчителі, яких ми вважаємо хорошими, залишаються з нами в пам’яті назавжди так само, як і ті, хто нам найбільше не подобалися. Кожен з них залишає величезні сліди в нашому житті, кожен з них, хтось більше, хтось менше, – джерело знань, з якого ми черпали і повинні далі черпати. Багато професій народжуються і вмирають, але серед вічних професій учительська посідає особливе місце: вона початок усіх професій (на жаль, одні цього забувають). Головне призначення вчителя, між іншим, – навчити людину бути Людиною, бо особливий вплив на особистість дитини має, як вже знаємо, перший вчитель, який дає перші і дуже важливі знання, допомагає вступити в доросле життя, навчає любові до Батьківщини, до рідної мови, до ближніх, вкладає моральні поняття в душі учнів. Якщо вчитель має любов до своєї професії, він буде хороший вчитель, а якщо додасть і любов до учнів, як батько й мати, він – досконалий вчитель.»

З нагоди Всесвітнього дня вчителя депутат Микола-Мирослав
Петрецький, голова Союзу українців Румунії виступив з декларацією з трибуни Парламенту
Румунії, в якій підкреслив: «5 жовтня, ми відзначаємо
Всесвітній день вчителя, який щорічно збирає мільйони учнів та батьків по
всьому світу, щоб віддати належне всім вчителям, роль яких життєво важлива для
соціальної, економічної та інтелектуальної реконструкції кожної країни,
гарантування успіху у світі, заснованому на постійній конкуренції з собою та з
іншими. Залишаючи осторонь святковий символізм цього дня, кожен член нашого суспільства
повинен також замислитися над труднощами, з якими стикається освіта. На жаль,
пандемія SARS-Cov-2 глибоко вплинула на освіту. У цьому контексті тим більш
значним є внесок вчителів в систему освіти для підтримки вразливого
населення, відновлення очного навчання у школах та забезпечення надолуження
прогалин у навчанні. Тому пошук вчителів та забезпечення належної оплати їхньої
праці й мотивації, належних умов підвищення кваліфікації, доповнених достатніми
освітніми ресурсами та матеріалами, одночасно з удосконаленням освітньої
системи, шляхом планування якісної інклюзивної освіти для ВСІХ дітей, мають
стати нашими пріоритетами на найближчі роки, як базовий принцип забезпечення
кращої освіти та кращих шкіл, в тому числі в часи кризи. Ми не повинні
забувати, що школи не є полем політичної боротьби, вони є місцем академічної
освіти, навчання дітей соціальним та емоційним навичкам, місцем взаємодії та
соціальної підтримки, а зусилля, докладені вчителями, директорами шкіл, представниками
системи освіти, які відповідають за забезпечення якості освітнього процесу,
особливо в цей період, були і є величезними, тому наша вдячність їм за це, за
їхній внесок, має бути сумірною! З Днем вчителя вас, шановні освітяни!»

У Всесвітній день вчителя ООН пропонує всім громадянам на
хвилину задуматися про те, як змінив їхнє життя гарний учитель. Ось що сказала
вчителька Анка Майданюк-Штюбіану про роль, яку відіграли вчителі, зокрема української мови, в її житті:
«Літа пливуть рікою і залишаються тільки гарні спогади про бувших викладачів,
які вплинули на мій професійний розвиток
та з любов’ю посадили в душу: цікавість до української мови – це пані
Джорджета Штефан у початкових класах, – любов до рідної мови – це пан Євсебій
Фрасенюк, знаменитий викладач та керівник, – бажання удосконалювати рідну мову -
це покійний пан Корнелій Регуш та пані Аспазія Регуш – премудрі професори. Кожен
з них залишив добре, щире слово у моїй душі. Щиро їм дякую та з повагою кланяюсь
перед їхньою працею. »

Про вчителів, які залишили сліди в її житті розповідає
пані Ледія Співалюк: «Для мене дуже добрим прикладом була пані вчителька Юлія
Грінь у Сігетському ліцеї імені Драгоша Воде, в якому я вчилася, тому що її
педагогічна майстерність, доброзичливість і мудре ставлення та любов до учнів допомогла мені продовжити навчання української рідної мови на Факультеті
іноземних мов у Бухаресті й стати викладачем. Вона вміла прищепити інтерес до
навчання, знайти найкращі якості у кожному з учнів, між якими і я. Я рада, що у
мене є учні, які також стали викладачами української мови. Правда не можу забути і
вчителів початкових класів: Анну Шорбан або покійного Миколу Лазарчука і на
факультеті професорів Івана Ребошапку, Ласло Коцюк, Дана-Хорію Мазілу і всіх тих,
хто допоміг мені вдосконалити моє навчання і бути, я думаю, добрим викладачем
протягом 37 років. У мене були добрі результати з учнями на Олімпіаді з української мови
а також на Конкурсі декламування української поезії. Ми повинні дякувати своїм учителям за їхню працю, за
ті зерна знань, що вони сіяли протягом багатьох років у наші серця (і продовжують
свою педагогічну майстерність), за їхню любов і турботу! Хай засіяні ними знання заколосяться щедрим
урожаєм! Побажаймо всім учителям міцного здоров’я, натхнення, поваги та любові,
удачі та успіхів. Тим, які відійшли у вічність, – вічная пам’ять, хай земля
буде їм пухом!».

З нагоди Всесвітнього дня вчителя бажаємо всім вчителям міцного
здоров’я, натхнення, успіху та щоб радували своєю
роботою якомога більше поколінь!

Сату-Марська філія Союзу Українців Румунії провела
23 травня в Тарна Маре «День української вишиванки» у змішаному форматі: в
очному та онлайн-режимі. Таким
чином, етнічні
українці Румунії разом зі своїми друзями з Румунії та України відзначили «Всесвітній день вишиванки».

Голова Сату-Марської філії СУР Ірина Люба Горват скаже, якою є мета цього заходу: «Основною метою заходу є презентація та
популяризація української вишиванки
та румунської народної сорочки, українських цінностей та їх
популяризація серед української молоді та широкої громадськості. Вишиванка є
першою візитівкою будь-якого народу. Українці Сату-Марського повіту, які прибули тут зокрема з
Марамуреського повіту, превезли зі собою народні костюми, які зі гордістю носять на різні культурні заходи, організовані СУР-ом та не лише. Вони спонукають своїх дітей любити та носисти народний одяг. Сподіваюсь, що молоде
покоління продовжить цінувати вишиванку і в майбутньому навчить
плекати любов до неї своїх дітей.»

Далі Ірина Люба Горват розповсіть як пройшло свято, присвячене українській вишиванці, що проводиться Сату-Марською філією СУР вже п’ятий
рік поспіль:
«Учасники заходу відмітили, що вишиванка є символом єдності та зв’язком
поколінь та що її треба любити,
носити та берегти. На заході виступили українські діти з населених пунктів Мікула, Сату
Маре, Тарна Маре й Теребешть, вокальний гурт «Мікулянка», керівник Лоредана
Морар, фольклорний колектив «Тарнянські квіти», керівник Біанка Чонка, вокальний
гурт «Берегиня», керівник Мирослава Якобишин – директор Велятинського будинку
культури, фольклорний учнівський колектив «Хижаночка», керівник Оксана Ухач -
директор музею села Хижа, Народний фольклорний колектив «Селиська співанка»
села Нижнє Селище Хустського району, фольклорний колектив Чомського будинку
культури Берегівської міської ради, Інструментальний ансамбль Вербовецької
дитячої школи мистецтв та скрипаль Олексій Томишин із села Нижнє Селище
Хустського району України. Згідно з традицією, голова СУР Микола Мирослав Петрецький
нагородив вишиванками тих, хто зробив особливий внесок у розвиток
румунсько-української співпраці, українських традицій та культури. Такі
подарунки отримали: почесний член СУР, адвокат Веселіє Мойш; мер села Мікули
Іштван Добош; директор гімназійної школи імені Геллерта Шандора Чаба Добош; мер
села Агріш Елек Сабо; мер села Теребешть Маріана Ніколета Аворнічіці та журналіст Думітру Цімерман. Місцева Тарна-Марська організація СУР подарувала торт у вигляді вишиванки голові
СУР Миколі Мирославу Петрецькому, а друзі з Велятина подарували всім учасникам вже традиційний торт, теж у
вигляді української вишиванки. Маємо надію, що наступного року ми
повернемося до звичного формату відзначення заходу.»

Директорка Музею «Пинтьова оселя» (Велятино, Україна) Жанна Микитюк поділилася своїми враженнями від участь у культурній події «День української вишиванки»: «Кожного року в третій четвер
травня в Україні відзначають «День
вишиванки». У
нашому селі Велятино, що на Закарпатті, це свято започатковано у 2013 році та стало місцевим фестивалем. Неодноразово на
сцені були й наші друзі з Румунії, від
Сатумарської філії СУР, яку
очолює пані Ірина-Люба Горват. І от п’ять років тому вона
запросила нас до Румунії взяти участь в урочистій події до Дня української
вишиванки. Було дуже приємно, що таке свято запроваджено в повіті Сату Маре, що
українське вбрання, пісні, танці популяризуються за межами нашої країни. Це
покращує не тільки зв’язок поколінь, а й сучасні дружні відносини наших
народів. І подія, організована Союзом
українців Румунії, є яскравим прикладом цього зв’язку. Звичайно, і прикладом
збереження звичаїв і традицій українців за кордоном. Цікаво було почути урочисті виступи голови
СУР пана Мирослава Петрецького Мирослава, мера села Тарна Маре Моніки Собіус та
інших, почути пісні рідною українською мовою, особливо «Мікуляночки», побачити наше українськевбрання.
Цьогоріч, мені здається, до події було залучено більше учасників, що заслуговує
на похвалу. У подарунок від нас, велятинців, був виступ творчого колективу
«Берениня» з етнографічного музею «Пинтьова оселя». А також – традиційний
подарунок, торт у вигляді вишиванки. Щиро вдячна всім організаторам цього
чудового і важливого свята, яке вже стало традиційним і в повіті Сату Маре,
Румунія, особливо голові СУР-у Миколі Петрецьому та голові Сатумарської філії Ірині Горват, які докладають багато зусиль задля розвитку співпраці двох дружніх народів,
популяризації наших традицій за кордоном, і є своєрідним «містком» між нами.»

Закарпатський музей народної
архітектури та побуту в Ужгороді, Україна вже багато років тісно співпрацює з
Повітовим музеєм Сату Маре та повітовою організацією Союзу українців Румунії. Ми є частими учасниками та співорганізаторами багатьох заходів: конференцій,
круглих столів, виставок, шевченківських днів, днів української культури – ствердив директор Закарпатського музею народної архітектури та побуту, кандидат історичних наук Василь Коцан, який додав: «Ми висловлюємо щиру подяку Союзу українців Румунії, в тому числі голові повітової організації
Ірині-Любі Горват за можливість участі в їх заходах. Варто відмітити
високий професійний рівень підготовки культурно-мистецьких акцій, організованих
Союзом. Вони завжди мають насичену різнопланову програму, що спрямована на
популяризації традиційної культурної спадщини українців. Всі заходи носять
також й виховний характер, адже сприяють залученню молодого покоління до знань
про народну культуру, побут звичаї наших предків. Одним із найбільш колоритних
заходів, які щорічно проводяться Союзом українців Румунії є «День вишиванки». Я особисто та ужгородський скансен зокрема,
вже четвертий рік поспіль є учасниками «Дня
вишиванок»,
організованого повітовою організацією Союзу українців Румунії. День вишиванки – це справжнє свято українців всього світу. Адже саме вишиванка є тим елементом
народної культури, який єднає нас незалежно від кордонів. Вишиванка – це
своєрідний генетичний код української нації. Дні вишиванки – це чудова
платформа для знайомством з народним костюмами, орнаментальними композиціями
вишивки різних регіонів, автентичними піснями та танцями. Із цим всім ми
знайомились і 23 травня 2021 року.
Для наших друзів з Румунії ми представили коротенький екскурс в особливості
народного вбрання та вишивки Закарпаття. Колорит закарпатського фольклору
демонстрували Народний фольклорний колектив Чомьского будинку культури
Берегівської міської ради, Народний фольклорний колектив «Селишська співанка» с.
Нижнє Селище Хустського району та скрипаль Олексій Томишин. Як і в попередні
роки, цьогорічне свято залишило тільки позитивні емоції, збагатило новими
знаннями, сприяло новим знайомствам. Хочеться висловити щиру повагу Союзу
українців Румунії за запрошення до участі у святі. Сподіваємось, що пандемія
COVID-19 піде на спад і ми
матимемо змогу зустрічатись по обидва боки кордону.»

Партнерами культурної події
виступили: Європейський конгрес українців, Повітова рада Сату Маре, Сільська
рада Тарна Маре, Повітовий музей Сату Маре (Румунія), Ужгородський музей
народної архітектури та побуту (Україна), Всесвітня служба «Радіо Румунія»,
Сільська рада Мікули (Румунія), Музей «Пинтьова оселя» (Велятино, Україна),
Асоціація «Тарнянські коріння» (Тарна Маре, восьмирічна школа імені Геллерта
Шандора, село Мікула, Румунія), Хижанський заклад загальної середньої освіти
І-ІІІ ступенів (заклад дошкільної освіти Королівської селищної ради
Берегівського району Закарпатської області).

У святкуванні «Дня української вишиванки» взяли участь: голова
СУР та депутат Микола
Мирослав Петрецький, генеральний
секретар СУР Ірина-Люба Горват, голова Марамуреської філії СУР Мирослав
Петрецький, перші заступники голови СУР Богдан Мойсей та Василь Пасенчук,
перший заступник голови Сатумарської філії СУР Василь Бучута, члени
Ради СУР Тереза Шендрою, Анна Самбор та Іван Рекало, комітету Сатумарської
філії СУР, місцевих суріських організацій з Мікули, Сату Маре, Тарна Маре,
Пауліану, Теребешть, Мофтіну, Дечебал, Ретешть, мер села Тарна Маре Моніка Собіус, радники
місцевої ради Тарна Маре, директор Гімназійної школи імені Геллерта Шандора з
Мікули Добош Чабо; мер села Агріш Елек Сабо; мер Маріана Ніколета Аворнічіці та
заступник мера села Теребешть Тудор Кіорян, почесний радник Комітету з питань культури Сенату
Румунії Маріус Кіш, головний редактор журналу «Наш голос» Ірина
Мойсей, журналіст місцевого телебачення Nord-Vest TV Думітру Цінерман, журналіст Тіміського суспільного телебачення
Міхаєла Бумбук, директор Музею «Пинтьова
оселя» (Велятино, Україна) Жанна Микитюк, директор Закарпатського обласного
музею архітектури та побуту Василь Коцан, художні колективи та інші
гості.

Сату-Марська філія Союзу Українців Румунії провела
23 травня в Тарна Маре «День української вишиванки» у змішаному форматі: в
очному та онлайн-режимі. Таким
чином, етнічні
українці Румунії разом зі своїми друзями з Румунії та України відзначили «Всесвітній день вишиванки».

Голова Сату-Марської філії СУР Ірина Люба Горват скаже, якою є мета цього заходу: «Основною метою заходу є презентація та
популяризація української вишиванки
та румунської народної сорочки, українських цінностей та їх
популяризація серед української молоді та широкої громадськості. Вишиванка є
першою візитівкою будь-якого народу. Українці Сату-Марського повіту, які прибули тут зокрема з
Марамуреського повіту, превезли зі собою народні костюми, які зі гордістю носять на різні культурні заходи, організовані СУР-ом та не лише. Вони спонукають своїх дітей любити та носисти народний одяг. Сподіваюсь, що молоде
покоління продовжить цінувати вишиванку і в майбутньому навчить
плекати любов до неї своїх дітей.»

Далі Ірина Люба Горват розповсіть як пройшло свято, присвячене українській вишиванці, що проводиться Сату-Марською філією СУР вже п’ятий
рік поспіль:
«Учасники заходу відмітили, що вишиванка є символом єдності та зв’язком
поколінь та що її треба любити,
носити та берегти. На заході виступили українські діти з населених пунктів Мікула, Сату
Маре, Тарна Маре й Теребешть, вокальний гурт «Мікулянка», керівник Лоредана
Морар, фольклорний колектив «Тарнянські квіти», керівник Біанка Чонка, вокальний
гурт «Берегиня», керівник Мирослава Якобишин – директор Велятинського будинку
культури, фольклорний учнівський колектив «Хижаночка», керівник Оксана Ухач -
директор музею села Хижа, Народний фольклорний колектив «Селиська співанка»
села Нижнє Селище Хустського району, фольклорний колектив Чомського будинку
культури Берегівської міської ради, Інструментальний ансамбль Вербовецької
дитячої школи мистецтв та скрипаль Олексій Томишин із села Нижнє Селище
Хустського району України. Згідно з традицією, голова СУР Микола Мирослав Петрецький
нагородив вишиванками тих, хто зробив особливий внесок у розвиток
румунсько-української співпраці, українських традицій та культури. Такі
подарунки отримали: почесний член СУР, адвокат Веселіє Мойш; мер села Мікули
Іштван Добош; директор гімназійної школи імені Геллерта Шандора Чаба Добош; мер
села Агріш Елек Сабо; мер села Теребешть Маріана Ніколета Аворнічіці та журналіст Думітру Цімерман. Місцева Тарна-Марська організація СУР подарувала торт у вигляді вишиванки голові
СУР Миколі Мирославу Петрецькому, а друзі з Велятина подарували всім учасникам вже традиційний торт, теж у
вигляді української вишиванки. Маємо надію, що наступного року ми
повернемося до звичного формату відзначення заходу.»

Директорка Музею «Пинтьова оселя» (Велятино, Україна) Жанна Микитюк поділилася своїми враженнями від участь у культурній події «День української вишиванки»: «Кожного року в третій четвер
травня в Україні відзначають «День
вишиванки». У
нашому селі Велятино, що на Закарпатті, це свято започатковано у 2013 році та стало місцевим фестивалем. Неодноразово на
сцені були й наші друзі з Румунії, від
Сатумарської філії СУР, яку
очолює пані Ірина-Люба Горват. І от п’ять років тому вона
запросила нас до Румунії взяти участь в урочистій події до Дня української
вишиванки. Було дуже приємно, що таке свято запроваджено в повіті Сату Маре, що
українське вбрання, пісні, танці популяризуються за межами нашої країни. Це
покращує не тільки зв’язок поколінь, а й сучасні дружні відносини наших
народів. І подія, організована Союзом
українців Румунії, є яскравим прикладом цього зв’язку. Звичайно, і прикладом
збереження звичаїв і традицій українців за кордоном. Цікаво було почути урочисті виступи голови
СУР пана Мирослава Петрецького Мирослава, мера села Тарна Маре Моніки Собіус та
інших, почути пісні рідною українською мовою, особливо «Мікуляночки», побачити наше українськевбрання.
Цьогоріч, мені здається, до події було залучено більше учасників, що заслуговує
на похвалу. У подарунок від нас, велятинців, був виступ творчого колективу
«Берениня» з етнографічного музею «Пинтьова оселя». А також – традиційний
подарунок, торт у вигляді вишиванки. Щиро вдячна всім організаторам цього
чудового і важливого свята, яке вже стало традиційним і в повіті Сату Маре,
Румунія, особливо голові СУР-у Миколі Петрецьому та голові Сатумарської філії Ірині Горват, які докладають багато зусиль задля розвитку співпраці двох дружніх народів,
популяризації наших традицій за кордоном, і є своєрідним «містком» між нами.»

Закарпатський музей народної
архітектури та побуту в Ужгороді, Україна вже багато років тісно співпрацює з
Повітовим музеєм Сату Маре та повітовою організацією Союзу українців Румунії. Ми є частими учасниками та співорганізаторами багатьох заходів: конференцій,
круглих столів, виставок, шевченківських днів, днів української культури – ствердив директор Закарпатського музею народної архітектури та побуту, кандидат історичних наук Василь Коцан, який додав: «Ми висловлюємо щиру подяку Союзу українців Румунії, в тому числі голові повітової організації
Ірині-Любі Горват за можливість участі в їх заходах. Варто відмітити
високий професійний рівень підготовки культурно-мистецьких акцій, організованих
Союзом. Вони завжди мають насичену різнопланову програму, що спрямована на
популяризації традиційної культурної спадщини українців. Всі заходи носять
також й виховний характер, адже сприяють залученню молодого покоління до знань
про народну культуру, побут звичаї наших предків. Одним із найбільш колоритних
заходів, які щорічно проводяться Союзом українців Румунії є «День вишиванки». Я особисто та ужгородський скансен зокрема,
вже четвертий рік поспіль є учасниками «Дня
вишиванок»,
організованого повітовою організацією Союзу українців Румунії. День вишиванки – це справжнє свято українців всього світу. Адже саме вишиванка є тим елементом
народної культури, який єднає нас незалежно від кордонів. Вишиванка – це
своєрідний генетичний код української нації. Дні вишиванки – це чудова
платформа для знайомством з народним костюмами, орнаментальними композиціями
вишивки різних регіонів, автентичними піснями та танцями. Із цим всім ми
знайомились і 23 травня 2021 року.
Для наших друзів з Румунії ми представили коротенький екскурс в особливості
народного вбрання та вишивки Закарпаття. Колорит закарпатського фольклору
демонстрували Народний фольклорний колектив Чомьского будинку культури
Берегівської міської ради, Народний фольклорний колектив «Селишська співанка» с.
Нижнє Селище Хустського району та скрипаль Олексій Томишин. Як і в попередні
роки, цьогорічне свято залишило тільки позитивні емоції, збагатило новими
знаннями, сприяло новим знайомствам. Хочеться висловити щиру повагу Союзу
українців Румунії за запрошення до участі у святі. Сподіваємось, що пандемія
COVID-19 піде на спад і ми
матимемо змогу зустрічатись по обидва боки кордону.»

Партнерами культурної події
виступили: Європейський конгрес українців, Повітова рада Сату Маре, Сільська
рада Тарна Маре, Повітовий музей Сату Маре (Румунія), Ужгородський музей
народної архітектури та побуту (Україна), Всесвітня служба «Радіо Румунія»,
Сільська рада Мікули (Румунія), Музей «Пинтьова оселя» (Велятино, Україна),
Асоціація «Тарнянські коріння» (Тарна Маре, восьмирічна школа імені Геллерта
Шандора, село Мікула, Румунія), Хижанський заклад загальної середньої освіти
І-ІІІ ступенів (заклад дошкільної освіти Королівської селищної ради
Берегівського району Закарпатської області).

У святкуванні «Дня української вишиванки» взяли участь: голова
СУР та депутат Микола
Мирослав Петрецький, генеральний
секретар СУР Ірина-Люба Горват, голова Марамуреської філії СУР Мирослав
Петрецький, перші заступники голови СУР Богдан Мойсей та Василь Пасенчук,
перший заступник голови Сатумарської філії СУР Василь Бучута, члени
Ради СУР Тереза Шендрою, Анна Самбор та Іван Рекало, комітету Сатумарської
філії СУР, місцевих суріських організацій з Мікули, Сату Маре, Тарна Маре,
Пауліану, Теребешть, Мофтіну, Дечебал, Ретешть, мер села Тарна Маре Моніка Собіус, радники
місцевої ради Тарна Маре, директор Гімназійної школи імені Геллерта Шандора з
Мікули Добош Чабо; мер села Агріш Елек Сабо; мер Маріана Ніколета Аворнічіці та
заступник мера села Теребешть Тудор Кіорян, почесний радник Комітету з питань культури Сенату
Румунії Маріус Кіш, головний редактор журналу «Наш голос» Ірина
Мойсей, журналіст місцевого телебачення Nord-Vest TV Думітру Цінерман, журналіст Тіміського суспільного телебачення
Міхаєла Бумбук, директор Музею «Пинтьова
оселя» (Велятино, Україна) Жанна Микитюк, директор Закарпатського обласного
музею архітектури та побуту Василь Коцан, художні колективи та інші
гості.

Починаючи з 1994 року з метою підкреслення ролі та значення судової гілки влади, партнерів правосуддя та всіх правоохоронних органів, які щодня докладають зусиль для забезпечення верховенства права в Румунії, щорічно в першу неділю липня відзначається День правосуддя.

«Ми є державною-членом ЄС та НАТО, підтримуємо усі цінності консолідованих європейських демократій та перебуваємо на початку важливого процесу здійснення економічних, соціальних та політичних змін», – йдеться у заяві, оприлюдненій з цього приводу прем’єр-міністром Флоріном Кицу. «У цьому контексті, – додає прем’єр, – нинішня керівна коаліція проєвропейських сил вже розпочала процес реформування сектору правосуддя.» «Нам буде нелегко. Є ще багато тих, хто хоче, щоб система правосуддя залишалася неефективною та підпорядкованою. Але разом із нашими європейськими партнерами ми працюємо над процесом оздоровлення правосуддя, щоб виправити суперечливі зміни, впроваджені у минулі роки», – підкреслив прем’єр-міністр.

«Реформа судової системи більше не може бути відкладена», – зазначив міністр юстиції Стеліан Йон, який уточнив, що увага Міністерства юстиції зосереджена на взаємоз’єднанні установ, сфера діяльності яких перетинається, на забезпеченні матеріально-технічних потреб в галузі судочинства, а також на забезпеченні послідовності законодавства, що регламентує діяльність правосуддя.

Міністр також розповів про цілі Румунії у цій сфері на рівні ЄС, а саме: «зменшення навантаження судів, припинення дії Механізму співробітництва та контролю в сфері правосуддя і продовження моніторингу верховенства права за допомогою механізму Верховенства права, модернізація та підвищення ефективності роботи судової системи».

У заяві, поширеній з нагоди професійного свята, керівництво Національної антикорупційної дирекції зазначає, що корупція надалі присутня у багатьох сферах, тому боротьба з цим явищем має залишатися метою, яка поєднує енергію, політичну волю, людські ресурси та логістику. А для того, щоб антикорупційні прокурори були ефективними у своїй роботі, гарантії незалежності правосуддя повинні бути збережені та посилені.

Голова Вищої ради магістратури (ВРМ) Міхай-Богдан Матеєску в своїй заяві до Дня правосуддя, наголосив на необхідності єдності в судовій системі. Він оцінує, що система правосуддя буде працювати і надалі із доброчесними, врівноваженими суддями, професіоналами, які відносяться з повагою до суспільства та чесно розуміють і сприймають усі внутрішні уразливості, але по-справжньому буде розвиватися тільки в суспільстві, яке розуміє місце, роль, справжнє значення системи правосуддя поза гаслами та без суб’єктивізму.

Генеральний прокурор Румунії Габрієла Скутя зазначає у свою чергу, що є вагомі аргументи, у стосунках з іншими державними установами, на підтримку того, що деякі напрямки модернізації сфери правосуддя потребують законодавчих змін.

А голова Верховного касаційного суду Коріна-Аліна Корбу вважає, що правосуддя потребує більше ніж коли-небудь рівноваги та закликає усіх представників складових судової влади представити суспільству спільні цілі, незважаючи на розбіжності у поглядах, що виникають в процесі роботи над різними питаннями.

З нагоди
Міжнародного дня рідної мови, 21 лютого, Балківецька восьмирічна школа та Сучавська
філія Союзу українців Румунії, в партнерстві з Сучавським шкільним
інспекторатом та мерією села Балківці провели повітовий конкурс «Свято рідної
мови» в режимі онлайн, присвячений учням, які вивчають рідну українську мову. Захід
відбувся за фінансовою підтримкою Союзу українців Румунії.

Конкурс
«Свято рідної мови» розгортається, починаючи з 2011 року та ввійшов
до програми позашкільних заходів, внаслідок розробки проєкту восьмирічною Балківецькою
школою, координаторками проєкту виступають Анка Штюбіану та Лекреміоара Григорчук.

Головною
метою проєкту є заохочення учнів української меншини брати участь у різних
подіях, що сприяють утвердженню культурної ідентичності, яка лежить в основі
розвитку майбутнього європейського громадянина. Анка Штюбіану, яка викладає українську мову в селі
Балківці уточнює: «Народився
цей конкурс з любові до рідної мови, з бажання зберігати, розмовляти та удосконалювати
нашу рідну українську мову, формувати в учнів почуття гідності щодо власної ідентичності
усвідомити красу та багатство української літератури, чарівність української
мелодійної пісні, майстерність рідної ноші.»

Учителька Анка
Штюбіану, яка виховує учнів у дусі поваги до рідної мови та підготовляє їх до олімпіади з української мови
та літератури та інших шкільних та позашкільних конкурсів, розповідає як був
задуманий конкурс: «Ціль нашого бажання конкретизується у чотирьох розділах
конкурсу, це розділ «есе», «власний художній
твір», «представлення народного костюму» та «артистичний момент». На цих розділах учні
різного віку мають можливість показати плідну працю власної школи на ниві
української школи, творити власні вірші, коротенькі оповідання, представити рідний
скарб, рідну ношу, декламувати вірші, виконувати пісні, представити різні інсценування.
Цього року наш конкурс відбувся у форматі онлайн. Учні на високому рівні представили
свої роботи й таким чином віддали пошану рідній українській мові.»

У рамках конкурсу відбувся також особливий захід
під назвою «Літературні взаємовпливи», приурочений до 120-річчя з дня
народження українського письменника Румунії Дениса Онищука. В онлайн заході взяли участь голова Сучавської філії Ілля Саучук, директорка Балківецької школи Секстілія Ґерасе, мер села Балківці Василь Шойман, директори та вчителі шкіл, батьки та учні. У своїх промовах виступаючі
наголошували на тому, що рідна мова є важливим елементом культурної свідомості,
та відмітили важливість збереження рідної мови. Вони наголосили на тому, що цей
проєкт дає можливість підвищити обізнаність та пропагувати багатство та красу
рідної української мови, показати талант учнів.

На завершенні нашої передачі запрошуємо Вас послухати ученицю першого класу Марію Штюбіану, яка виконувати пісню «Рідна мова». Марія взяла участь у розділі «артистичний номер» та посіла перше місце в своїй віковій категорії.

З нагоди
Міжнародного дня рідної мови, 21 лютого, Балківецька восьмирічна школа та Сучавська
філія Союзу українців Румунії, в партнерстві з Сучавським шкільним
інспекторатом та мерією села Балківці провели повітовий конкурс «Свято рідної
мови» в режимі онлайн, присвячений учням, які вивчають рідну українську мову. Захід
відбувся за фінансовою підтримкою Союзу українців Румунії.

Конкурс
«Свято рідної мови» розгортається, починаючи з 2011 року та ввійшов
до програми позашкільних заходів, внаслідок розробки проєкту восьмирічною Балківецькою
школою, координаторками проєкту виступають Анка Штюбіану та Лекреміоара Григорчук.

Головною
метою проєкту є заохочення учнів української меншини брати участь у різних
подіях, що сприяють утвердженню культурної ідентичності, яка лежить в основі
розвитку майбутнього європейського громадянина. Анка Штюбіану, яка викладає українську мову в селі
Балківці уточнює: «Народився
цей конкурс з любові до рідної мови, з бажання зберігати, розмовляти та удосконалювати
нашу рідну українську мову, формувати в учнів почуття гідності щодо власної ідентичності
усвідомити красу та багатство української літератури, чарівність української
мелодійної пісні, майстерність рідної ноші.»

Учителька Анка
Штюбіану, яка виховує учнів у дусі поваги до рідної мови та підготовляє їх до олімпіади з української мови
та літератури та інших шкільних та позашкільних конкурсів, розповідає як був
задуманий конкурс: «Ціль нашого бажання конкретизується у чотирьох розділах
конкурсу, це розділ «есе», «власний художній
твір», «представлення народного костюму» та «артистичний момент». На цих розділах учні
різного віку мають можливість показати плідну працю власної школи на ниві
української школи, творити власні вірші, коротенькі оповідання, представити рідний
скарб, рідну ношу, декламувати вірші, виконувати пісні, представити різні інсценування.
Цього року наш конкурс відбувся у форматі онлайн. Учні на високому рівні представили
свої роботи й таким чином віддали пошану рідній українській мові.»

У рамках конкурсу відбувся також особливий захід
під назвою «Літературні взаємовпливи», приурочений до 120-річчя з дня
народження українського письменника Румунії Дениса Онищука. В онлайн заході взяли участь голова Сучавської філії Ілля Саучук, директорка Балківецької школи Секстілія Ґерасе, мер села Балківці Василь Шойман, директори та вчителі шкіл, батьки та учні. У своїх промовах виступаючі
наголошували на тому, що рідна мова є важливим елементом культурної свідомості,
та відмітили важливість збереження рідної мови. Вони наголосили на тому, що цей
проєкт дає можливість підвищити обізнаність та пропагувати багатство та красу
рідної української мови, показати талант учнів.

На завершенні нашої передачі запрошуємо Вас послухати ученицю першого класу Марію Штюбіану, яка виконувати пісню «Рідна мова». Марія взяла участь у розділі «артистичний номер» та посіла перше місце в своїй віковій категорії.