Tag: фестиваль

Сучавський Національний
коледж імені Міхая Емінеску має чудову багаторічну плідну співпрацю з
Педагогічним коледжем Чернівецького Національного Університету імені Юрія
Федьковича. Минулого року Сучавська філія Союзу українців Румунії долучилася до
цієї міжнародної співпраці та була укладена тристороння угода про партнерство
між вищезазначеними сторонами, що відкрило нові траєкторії співпраці та дає
можливість реалізувати нові проєкти. У рамках укладеного міжнародного проєкту «Сьогодні – учні/студенти,
завтра – викладачі», 9 листопада 2023 року, троє учениць Сучавського Національного коледжу імені
Міхая Емінеску, які вивчають українську мову, під керівництвом вчителя музики Йонуца Гирчака та вчительки української мови Делії Мартіняк, взяли участь у фестивалі «Буковинський жайвір» в Чернівцях, на
якому здобули престижні нагороди.

Делія Мартіняк, вчителька
української мови Сучавського коледжу імені Міхая Емінеску, подає деталі про
участь талановитих учнів коледжу на фестивалі Буковинський жайвір: «33-тій випуск
фестивалю Буковинський жайвір є значною сторінкою в історії Педагогічного
коледжу Чернівецького Національного Університету імені Юрія Федьковича, що має
багаторічну традицію. Метою заходу є відкриття та підтримка молодих талантів,
стимулювання інтересу до музики, краси та мистецтва. На фестивалі 9 листопада
була присутня делегація Сучавського Національного коледжу імені Міхая Емінеску,
в рамках проєкту «Сьогодні учні/студенти, завтра – вчителі» та наші учениці
під керівництвом вчителя музики Йонуц Гирчак та моїм. Учні здобули почесні грамоти: Теодора Думбраве, IX – F
клас – Перше місце (у номінації «Естрадний спів»), Аріана Марія Санду X – G
клас – Друге місце (у номінації «Народний спів»), Юстина Еудженія Барбір, XII-H
клас – Третє місце (у номінації «Народний спів»). Журі складалося з
представників інституцій-організаторів та визначних музичних фахівців. Аудиторія
захоплено аплодувала виступам талановитої молоді. Ми вперше брали участь у
цьому заході. Це був чудовий досвід, як для нас, викладачів-керівників, так й я для наших учнів, які так гарно виступили, зумівши зачарувати всіх
присутніх.»

Теодора Думбраве, учениця IX класу Сучавського Національного коледжу імені Міхая Емінеску, яка отримала
першу премію у номінації «Естрадний спів», виконуючи пісню «Hurt» (укр. Біль)
американської співачки Крістіни Агілери, поділилася своїми думками від участі у цьому фестивалі: «Можу сказати, що це був
незабутній досвід. Ми познайомились з теплими і привітними людьми, які прийняли нас з великою радістю. Місто Чернівці – унікальне, тут зберігається дух
старого міста з цікавими туристичними
атракціями та вражаючою місцевою
архітектурою. Під час фестивалю ми мали можливість милуватися багатьма талантами та особливими моментами. Була чудова атмосфера, адже весь зал був переповнений талановитими людьми, які люблять музику
і цінують мистецтво так, як воно заслуговує. Я вдячна за цей досвід і
сподіваюся повернутися знову, зокрема для участі в Чернівецькому музичному
фестивалі, де збирається так багато талановитих людей, щоб знову ділитися музикою в її найчистішому вигляді.»

Аріана Марія Санду учениця X класу
Сучавського Національного коледжу імені Міхая Емінеску зайняла друге місце у
номінації «Народний спів», виконуючи румунську пісню «Dragu-mi-i în sat la joc» (укр. Мені подобається танець в селі),
композиція сестер Ошояну. Аріана Марія сказала для ВСРР: «З нагоди участі в цьому фестивалі я мала можливість вперше відвідати місто
Чернівці, де я відкрила для себе красиві місця з особливою архітектурою і
познайомилася з теплими людьми, які допомогли нам відчути себе дуже добре. Можу
сказати, що мені дуже сподобалося все: фестиваль, місто, люди. І якби у мене
була можливість повторити цей досвід, я знову брала б участь з величезним
задоволенням у Міжнародному фестивалі
Буковинський жайвір.»

Юстина
Еудженія Барбір, учениця XII класу отримала третю премію у номінації «Народний
спів». Вона виконала українську народну пісню «Буковино, ти зелена, ляно». Ось її думки
у зв’язку з участю у Чернівецькому фестивалі: «Я дуже рада та задоволена, що
мала можливість брати участь у цьому престижному фестивалі-конкурсі.
Дякуємо організаторам за те, що вони дали нам можливість брати участь у цьому фестивалі, який дав нам шанс отримати незабутній досвід.»

Співпраця між Сучавським
Національним коледжем імені Міхая Емінеску та Педагогічним коледжем
Чернівецького Національного Університету імені Юрія Федьковича успішно
продовжується. Деталі подає пані Делія Мартіняк: «Співпраця між нашими
педколеджами є дуже серйозною з численними заходами, спрямованими на обмін
досвідом у галузі педагогіки, сприяння міжкультурності та зміцнення прекрасної
дружби, яка розпочалась 5 років тому за ініціативи пані шкільної інспекторки
Лучії Мігок. Дякую директору Сучавського Національного коледжу імені Міхая
Емінеску Сільвії Корінні Нуцу за підтримку та голові Сучавської філії Союзу
українців Румунії Іллю Савчуку за всю підтримку, надану у здійсненні цього
проєкту. Відповідно до протоколу про співпрацю, делегація Сучавського
Національного Коледжу провела в кінці жовтня три дні в Чернівцях для обміну
досвідом у галузі педагогічної освіти, під час яких ми відвідали дуже цікаві
показові уроки та брали участь у різних методичних заходах. У кінці хочу
наголосити, що наприкінці цього тижня до Сучави прибуде делегація викладачів та
студентів Чернівецького Національного Університету імені Юрія Федьковича на три
дні протягом яких вони візьмуть участь у методичних заняттях у круглому столі Інновації та ефективність в освіті. Зробимо екскурсію Сучавським повітом, а в
суботу, 25 листопада, зупинимося біля погруддя Ольги Кобилянської в місті Гура
Гуморулуй на відзначення 160-річчя від дня її народження.»

Сучавський Національний
коледж імені Міхая Емінеску має чудову багаторічну плідну співпрацю з
Педагогічним коледжем Чернівецького Національного Університету імені Юрія
Федьковича. Минулого року Сучавська філія Союзу українців Румунії долучилася до
цієї міжнародної співпраці та була укладена тристороння угода про партнерство
між вищезазначеними сторонами, що відкрило нові траєкторії співпраці та дає
можливість реалізувати нові проєкти. У рамках укладеного міжнародного проєкту «Сьогодні – учні/студенти,
завтра – викладачі», 9 листопада 2023 року, троє учениць Сучавського Національного коледжу імені
Міхая Емінеску, які вивчають українську мову, під керівництвом вчителя музики Йонуца Гирчака та вчительки української мови Делії Мартіняк, взяли участь у фестивалі «Буковинський жайвір» в Чернівцях, на
якому здобули престижні нагороди.

Делія Мартіняк, вчителька
української мови Сучавського коледжу імені Міхая Емінеску, подає деталі про
участь талановитих учнів коледжу на фестивалі Буковинський жайвір: «33-тій випуск
фестивалю Буковинський жайвір є значною сторінкою в історії Педагогічного
коледжу Чернівецького Національного Університету імені Юрія Федьковича, що має
багаторічну традицію. Метою заходу є відкриття та підтримка молодих талантів,
стимулювання інтересу до музики, краси та мистецтва. На фестивалі 9 листопада
була присутня делегація Сучавського Національного коледжу імені Міхая Емінеску,
в рамках проєкту «Сьогодні учні/студенти, завтра – вчителі» та наші учениці
під керівництвом вчителя музики Йонуц Гирчак та моїм. Учні здобули почесні грамоти: Теодора Думбраве, IX – F
клас – Перше місце (у номінації «Естрадний спів»), Аріана Марія Санду X – G
клас – Друге місце (у номінації «Народний спів»), Юстина Еудженія Барбір, XII-H
клас – Третє місце (у номінації «Народний спів»). Журі складалося з
представників інституцій-організаторів та визначних музичних фахівців. Аудиторія
захоплено аплодувала виступам талановитої молоді. Ми вперше брали участь у
цьому заході. Це був чудовий досвід, як для нас, викладачів-керівників, так й я для наших учнів, які так гарно виступили, зумівши зачарувати всіх
присутніх.»

Теодора Думбраве, учениця IX класу Сучавського Національного коледжу імені Міхая Емінеску, яка отримала
першу премію у номінації «Естрадний спів», виконуючи пісню «Hurt» (укр. Біль)
американської співачки Крістіни Агілери, поділилася своїми думками від участі у цьому фестивалі: «Можу сказати, що це був
незабутній досвід. Ми познайомились з теплими і привітними людьми, які прийняли нас з великою радістю. Місто Чернівці – унікальне, тут зберігається дух
старого міста з цікавими туристичними
атракціями та вражаючою місцевою
архітектурою. Під час фестивалю ми мали можливість милуватися багатьма талантами та особливими моментами. Була чудова атмосфера, адже весь зал був переповнений талановитими людьми, які люблять музику
і цінують мистецтво так, як воно заслуговує. Я вдячна за цей досвід і
сподіваюся повернутися знову, зокрема для участі в Чернівецькому музичному
фестивалі, де збирається так багато талановитих людей, щоб знову ділитися музикою в її найчистішому вигляді.»

Аріана Марія Санду учениця X класу
Сучавського Національного коледжу імені Міхая Емінеску зайняла друге місце у
номінації «Народний спів», виконуючи румунську пісню «Dragu-mi-i în sat la joc» (укр. Мені подобається танець в селі),
композиція сестер Ошояну. Аріана Марія сказала для ВСРР: «З нагоди участі в цьому фестивалі я мала можливість вперше відвідати місто
Чернівці, де я відкрила для себе красиві місця з особливою архітектурою і
познайомилася з теплими людьми, які допомогли нам відчути себе дуже добре. Можу
сказати, що мені дуже сподобалося все: фестиваль, місто, люди. І якби у мене
була можливість повторити цей досвід, я знову брала б участь з величезним
задоволенням у Міжнародному фестивалі
Буковинський жайвір.»

Юстина
Еудженія Барбір, учениця XII класу отримала третю премію у номінації «Народний
спів». Вона виконала українську народну пісню «Буковино, ти зелена, ляно». Ось її думки
у зв’язку з участю у Чернівецькому фестивалі: «Я дуже рада та задоволена, що
мала можливість брати участь у цьому престижному фестивалі-конкурсі.
Дякуємо організаторам за те, що вони дали нам можливість брати участь у цьому фестивалі, який дав нам шанс отримати незабутній досвід.»

Співпраця між Сучавським
Національним коледжем імені Міхая Емінеску та Педагогічним коледжем
Чернівецького Національного Університету імені Юрія Федьковича успішно
продовжується. Деталі подає пані Делія Мартіняк: «Співпраця між нашими
педколеджами є дуже серйозною з численними заходами, спрямованими на обмін
досвідом у галузі педагогіки, сприяння міжкультурності та зміцнення прекрасної
дружби, яка розпочалась 5 років тому за ініціативи пані шкільної інспекторки
Лучії Мігок. Дякую директору Сучавського Національного коледжу імені Міхая
Емінеску Сільвії Корінні Нуцу за підтримку та голові Сучавської філії Союзу
українців Румунії Іллю Савчуку за всю підтримку, надану у здійсненні цього
проєкту. Відповідно до протоколу про співпрацю, делегація Сучавського
Національного Коледжу провела в кінці жовтня три дні в Чернівцях для обміну
досвідом у галузі педагогічної освіти, під час яких ми відвідали дуже цікаві
показові уроки та брали участь у різних методичних заходах. У кінці хочу
наголосити, що наприкінці цього тижня до Сучави прибуде делегація викладачів та
студентів Чернівецького Національного Університету імені Юрія Федьковича на три
дні протягом яких вони візьмуть участь у методичних заняттях у круглому столі Інновації та ефективність в освіті. Зробимо екскурсію Сучавським повітом, а в
суботу, 25 листопада, зупинимося біля погруддя Ольги Кобилянської в місті Гура
Гуморулуй на відзначення 160-річчя від дня її народження.»

Румунські
та іноземні вистави,
дебати, виставки та презентації
театральних книг – все це заплановано
в рамках 33-го Національного театрального
фестивалю (FNT) в Бухаресті. До
цьогорічного заходу,
який стартував у п’ятницю
і завершиться 30 жовтня, також було
включено читання
захоплевих історій, творчі
майстерні, презентації інституцій та
культурних проєктів,
зустрічі з запрошеними митцями,
радіовистави та
онлайн-заходи. Кураторська
команда фестивалю у складі театрознавців
Міхаели Михайлової, Оани
Крісті Грігореску
та Келіна Чоботаря зробила
вибір на користь авторів з різною
естетикою та різними театральними
мовами, обравши постановки, які, на їхню
думку, відповідають цьогорічній темі:
Національний театральний
фестиваль, лабораторії
чутливого.

Це
означає, що протягом 11 днів масштабної
театральної події
відбудеться показ 30
театральних постановок з Румунії та 3
іноземних вистав. Місцевий
відбір був зроблений з понад 150 вистав,
поставлених у театральному
сезоні 2022-2023 рр.
державними та незалежними театрами
нашої країни.
Честь відкрити Бухарестський театральний
фестиваль у п’ятницю ввечері випала
одній із запрошених вистав – Катаріна
і краса вбивства фашистів, сценарист
і режисер Тіаго Родрігеш,
постановка Лісабонського
національного театру (Португалія).

Протягом
усього фестивалю працює
виставка «Джордже Бану
/ На кордоні завіси»,
присвячена покійному
французькому діячу культури румунського
походження, особистості міжнародного
масштабу, театрознавцю, досліднику,
професору університету на європейському
та американському континентах, почесному
доктору кількох університетів
у Франції, Румунії та інших країнах
Європи та Америки. У театрі «Одеон», що
в центрі столиці, виставка карикатур
«Стільці» представляє
понад 200 робіт карикатуриста
Маріуса Даміана,
здійснених протягом
2020-2023 років і присвячених людям сцени
– акторам, режисерам, сценографам
чи театрознавцям.
Австрійський культурний форум представляє
в рамках Національного театрального
фестивалю дві виставки, а Радіо Румунія
пропонує слухачам радіовистави
«Король, блазень і пани щури»,
відповідно «Бухарест -
Underground».

Згадаймо
також книжковий ярмарок, організований
з метою презентації нових видавничих
продуктів у сфері сценічного мистецтва.
Одним словом, цьогорічний 33-й Національний
театральний фестиваль є особливим, він
покликаний стати відображенням
трансформацій у сучасному театрі, місцем
зустрічі поколінь та виховання
театрального смаку – як заявив голова
Румунської театральної спілки (UNITER)
Драгош Бухаджар.

Сучавська
філія Союзу українців Румунії організувала 14 травня 2023 року в селі Негостина
Сучавського повіту XXVII-й міжетнічний фестиваль «Співжиття», за
фінансове сприяння СУР-у. Цього року взяли участь вокальні й танцювальні
колективи, а також солісти етнічних українців, вірменів, рромів та поляків з
Румунії, гурт українських переселенців у Сучаві, а також вокальний колектив з
України.

Метою
фестивалю є зібрання нацменшин докупи, щоб популяризувати народні пісні, танці
й традиції, заохочувати міжкультурний діалог та взаємну повагу. Така подія відіграє значну роль у збереженні культурних цінностей, толерантності та мирного співжиття. Фестиваль «Співжиття» організується щороку в різних місцевостях Буковини, де компактно проживає українська громада.

У фестивалі взяли участь наступні колективи: «Червона Калина» (Негостина), координатор Юліан
Кідеша, «Koзачoк» (Бaлкiвці), координатор Петрo Шойман, «Негостинські голоси»
(Негостина), координатор Антонета Крайнічук, «Хаякахак» (Герла), координатор
Урсан Естегар Еріка, «Співучi українки» (Сучава), координатор Вікторія Дригола,
«Мала Пояна», координатор Агнєшка Полачик, «Квіти Буковини» (Ботошани),
координатор Віктор Семчук, «Коломейка» (Сірет), координатор Зірка Янош, вокальна група з Йорданешти, Україна, координатор Зоя Лутик, «Квіти Гулії»
(Гулiя) координатор Нарцис Флоря, «Полонинка» (Палтину), координатор Ілля
Саучук, «Весна» (Ботошани), координатор Віктор Семчук, та «Iзворашул» (Ізвоареле Сучевей), координатор священник Валентин Арделян. Також виступили солісти-вокалісти та солісти- інструменталісти. У ході фестивалю
відбувся й парад народних костюмів. Члени народних колективів та солісти
представили гордо свої традиційні костюми, які передаються з покоління в покоління.

На фестивалі «Співжиття» була присутня і
вчителька української мови в Сучавському повіті Делія Мартіняк, яка розповідає як пройшов цей міжетнічний захід: «Сучавськa філія Союзу українців
Румунії організувала 14 травня у партнерстві з мерією ceлa Бaлкiвці та місцевою
організацією CУРу з Негостини XXVII-й міжетнічний фестиваль «Співжиття», який
зібрав понад 400 учасників української, польської, ромської та
вірменської меншин. Розпочався захід парадом фольклорних колективів, які
пройшли від Негостинської загальноосвітньої школи до місцевого Будинку
культури. Організатори запросили 13 фольклорних колективів. На початку програми
голова Сучавської філії СУРу Ілля Саучук підкреслив важливість різноманітної
спільноти меншин на Буковині, згадавши Міжнародний день сім’ї, який
відзначається 15 травня. Він передав вітання голови CУРу та депутата
Миколи-Мирославa Петрецького та висловив подяку за підтримку, яку він і вся
Рада CУРу надають українській громаді, особливо в плані культурної діяльності.
Священники Данієль Петрашук та Космін Куку промовили молитву «Отче наш»
українською та румунською мовами, після чого послідували виступи гостей, серед яких: заступник Сучавської повітової ради Василь Тофан, мер Балківців Василь Шойман, заступник мера Юліан Кідеша, перший заступник голови CУРу Семчук Віктор, заступник голови СУРу Віктор Григорчук, місцевий радник CУРу Петро Шойман та також представники Сучавського повітового комітету CУРу:
Клапон Нікуліна Клапон, Крістіна Кідеша, Надя Бойчук-Лазар, Зірка Янош, Родіка Шойман, Ніколає Чокан, Овідіу Ткач та Бриндуша Писларь. Фестиваль
«Співжиття», ініціював Коля Курелюк, колишній директор будинку культури в
Меріцеї. Перший випуск фестивалю відбувся 25 травня 1994 року в
Маріцеї-Дарменешть, а через сім років вiн став мандрівним заходом у Бродіні,
Ульмі, Сіреті, Негостині, Палтіну, Карлібабі та в Сучаві.»

Вчителька Антонета Крайнічук, яка викладає українську
мову в Ліцей імені Лацку Воде в Сереті Сучавського повіту, керівник гурту
«Негостинські голоси», розповідає про виступ гурту та
свої враження від участі у цьогорічному фестивалі «Співжиття»:
«У неділю 14 травня багато гостей завітало у гостинну Негостину на XXVII-ий міжетнічний фестиваль «Співжиття», який об’єднує на одній сцені фольклорні виступи з традиційними
особливостями різних меншин. Організатори запросили цього року 13 фольклорних
колективів, які представили українську, польську, рромську та вірменську
меншини. Ніде не можна побачити таке етнічне та мовне розмаїття, як у нас на
Буковині. Буковина, яку називають і Європою в мініатюрі відображається своїм
етнічним багатством та гарним співжиттям майже 11 етнічних меншин.
Вокальний гурт «Негостинські голоси» предс ьави на цьому фестивалі українську
меншину. У якості газди наш гурток виконав для гостей відому українську пісню «Зеленеє
жито, зелене», упродовж
прозвучала пісня «Місяць і зіроньки» та негостинська пісня «Ой піду я лугом
тугом». Наш репертуар складається з давніх автентичних українських пісень села Негостина,
цінних надбань успадкованих від старших поколінь, а також з відомих українських
народних пісень. Важливе місце у репертуарі гуртка займають і релігійні пісні,
оскільки значна частина нашого гуртка є також частиною церковного хору. Єднає
наш гурток любов до пісні, до рідної мови, до народних традицій та звичаїв
нашого села. Щодо фестивалю тільки гарне враження: гарний фестиваль, гарні
виступи учасників, добрий і гарний настрій, які залишаться в душі на довгий
час.»

Учитель Балківецької восьмирічної школи Петро Шойман,
керівник танцювального ансамблю «Козачок» розповідає про участь ансамблю на фестивалі «Співжиття»: «Ансамбль Козачок з великим хвилюванням взяв
участь у фестивалі «Співжиття». Це було гарне свято, тому що в ньому
взяло участь багато дітей, які бажали популяризувати танці характерні для
етнічних груп, до яких вони належать. Для мене особисто це був випуск з великими
емоціями, тому що дебютувало нове покоління танцюристів, які у свою
чергу були схвильовані. На мою думку вони вступили дуже, дуже гарно
перший раз. Хочу вітати всіх учасників. Я також дуже радий за вступ нашого гурту
«Козачок». Ми сподіваємось, що Союз українців Румунії допоможе нам придбати
костюми для нових членів ансамблю. Також я дуже радий, що я знову зустрівся з
багатьма друзями, викладачами, які також керують групами дуже талановитих дітей
і можу стверджувати, що це була чудова неділя, взяли участь багато дітей,
одягнутих у чудових кольорових народних костюмах.»

На
міжетнічному фестивалі «Співжиття» виступив і гурт українських переселенок «Співучi
українки». Координатор гурту Вікторія Дригола поділяється своїми враженнями: «До
складу гурту входять жінки з України, які знайшли прихисток в Румунії, а саме в
місті Сучава. Ми з дівчатами хочемо подякувати Союзу українців Румунії,
Сучавській філії за можливість займатися улюбленою справою, творчістю та
за можливість спілкуватися з етнічними українцями в Румунії. Ми відчуваємо щиру
підтримку та співчуття від наших справжніх братів. Вони в ці важкі часи для
України дали нам прихисток, підтримку і підставили своє пличе. Я особисто хочу
подякувати голові Сучавської філії СУРу, пану Іллі Саучуку, який завжди
знаходиться поруч з нашим колективом. Він допомагає нам, підтримує, запрошує
нас брати участь у різноманітних заходах та подіях. Для нас це дуже важливо, бо
ми як біженки з України, відчуваємо свою місію в тому, що нашими виступами
нагадуємо мешканцям Європи, саме Румунії, що в Україні все ще триває ця
жорстока та безглузда війна, що там гинуть наші захисники, наші чоловіки та
сини, які захищають свої сім’ї, своїх мам та жінок та діточок, що ворог все ще
продовжує ракетні удари, яким вбиває мирних мешканців, старих та малих. Ми дуже
дякуємо Румунії за підтримку в ці важкі часи і сподіваємось, що ми швидше здолаємо ворога і вже у мирні часи ми будемо приїжджати на фестивалі,
будемо спілкуватися, будемо ще більш дружити, будемо їздити один до одного в
гості, і запрошуємо етнічних українців з Румунії до нас у гості, а також всіх
румунів. Коли не буде війни приїжджайте у нашу чудову країну. Ось на приклад саме цієї неділі ми залюбки взяли участь у міжетнічному фестивалі національних
меншин «Співжиття». Ми були дуже вражені: фестиваль дуже різноманітний, дуже
багато націй було представлено, яскраві колективи, яскраві костюми, виступи,
номери, дуже багато молоді, дуже багато діточок. Це дуже корисно коли етнічні
та національні спадщини передаються з покоління в покоління. Нас це неймовірно
вразило. Ще раз дякуємо СУРу, а особисто пані Іллі Саучуку за можливість брати
участь у такій дуже вражаючі для нас події, нам дуже сподобалось, це
запам’ятається на все життя. Дякуємо щиро!»

Сучавська
філія Союзу українців Румунії організувала 14 травня 2023 року в селі Негостина
Сучавського повіту XXVII-й міжетнічний фестиваль «Співжиття», за
фінансове сприяння СУР-у. Цього року взяли участь вокальні й танцювальні
колективи, а також солісти етнічних українців, вірменів, рромів та поляків з
Румунії, гурт українських переселенців у Сучаві, а також вокальний колектив з
України.

Метою
фестивалю є зібрання нацменшин докупи, щоб популяризувати народні пісні, танці
й традиції, заохочувати міжкультурний діалог та взаємну повагу. Така подія відіграє значну роль у збереженні культурних цінностей, толерантності та мирного співжиття. Фестиваль «Співжиття» організується щороку в різних місцевостях Буковини, де компактно проживає українська громада.

У фестивалі взяли участь наступні колективи: «Червона Калина» (Негостина), координатор Юліан
Кідеша, «Koзачoк» (Бaлкiвці), координатор Петрo Шойман, «Негостинські голоси»
(Негостина), координатор Антонета Крайнічук, «Хаякахак» (Герла), координатор
Урсан Естегар Еріка, «Співучi українки» (Сучава), координатор Вікторія Дригола,
«Мала Пояна», координатор Агнєшка Полачик, «Квіти Буковини» (Ботошани),
координатор Віктор Семчук, «Коломейка» (Сірет), координатор Зірка Янош, вокальна група з Йорданешти, Україна, координатор Зоя Лутик, «Квіти Гулії»
(Гулiя) координатор Нарцис Флоря, «Полонинка» (Палтину), координатор Ілля
Саучук, «Весна» (Ботошани), координатор Віктор Семчук, та «Iзворашул» (Ізвоареле Сучевей), координатор священник Валентин Арделян. Також виступили солісти-вокалісти та солісти- інструменталісти. У ході фестивалю
відбувся й парад народних костюмів. Члени народних колективів та солісти
представили гордо свої традиційні костюми, які передаються з покоління в покоління.

На фестивалі «Співжиття» була присутня і
вчителька української мови в Сучавському повіті Делія Мартіняк, яка розповідає як пройшов цей міжетнічний захід: «Сучавськa філія Союзу українців
Румунії організувала 14 травня у партнерстві з мерією ceлa Бaлкiвці та місцевою
організацією CУРу з Негостини XXVII-й міжетнічний фестиваль «Співжиття», який
зібрав понад 400 учасників української, польської, ромської та
вірменської меншин. Розпочався захід парадом фольклорних колективів, які
пройшли від Негостинської загальноосвітньої школи до місцевого Будинку
культури. Організатори запросили 13 фольклорних колективів. На початку програми
голова Сучавської філії СУРу Ілля Саучук підкреслив важливість різноманітної
спільноти меншин на Буковині, згадавши Міжнародний день сім’ї, який
відзначається 15 травня. Він передав вітання голови CУРу та депутата
Миколи-Мирославa Петрецького та висловив подяку за підтримку, яку він і вся
Рада CУРу надають українській громаді, особливо в плані культурної діяльності.
Священники Данієль Петрашук та Космін Куку промовили молитву «Отче наш»
українською та румунською мовами, після чого послідували виступи гостей, серед яких: заступник Сучавської повітової ради Василь Тофан, мер Балківців Василь Шойман, заступник мера Юліан Кідеша, перший заступник голови CУРу Семчук Віктор, заступник голови СУРу Віктор Григорчук, місцевий радник CУРу Петро Шойман та також представники Сучавського повітового комітету CУРу:
Клапон Нікуліна Клапон, Крістіна Кідеша, Надя Бойчук-Лазар, Зірка Янош, Родіка Шойман, Ніколає Чокан, Овідіу Ткач та Бриндуша Писларь. Фестиваль
«Співжиття», ініціював Коля Курелюк, колишній директор будинку культури в
Меріцеї. Перший випуск фестивалю відбувся 25 травня 1994 року в
Маріцеї-Дарменешть, а через сім років вiн став мандрівним заходом у Бродіні,
Ульмі, Сіреті, Негостині, Палтіну, Карлібабі та в Сучаві.»

Вчителька Антонета Крайнічук, яка викладає українську
мову в Ліцей імені Лацку Воде в Сереті Сучавського повіту, керівник гурту
«Негостинські голоси», розповідає про виступ гурту та
свої враження від участі у цьогорічному фестивалі «Співжиття»:
«У неділю 14 травня багато гостей завітало у гостинну Негостину на XXVII-ий міжетнічний фестиваль «Співжиття», який об’єднує на одній сцені фольклорні виступи з традиційними
особливостями різних меншин. Організатори запросили цього року 13 фольклорних
колективів, які представили українську, польську, рромську та вірменську
меншини. Ніде не можна побачити таке етнічне та мовне розмаїття, як у нас на
Буковині. Буковина, яку називають і Європою в мініатюрі відображається своїм
етнічним багатством та гарним співжиттям майже 11 етнічних меншин.
Вокальний гурт «Негостинські голоси» предс ьави на цьому фестивалі українську
меншину. У якості газди наш гурток виконав для гостей відому українську пісню «Зеленеє
жито, зелене», упродовж
прозвучала пісня «Місяць і зіроньки» та негостинська пісня «Ой піду я лугом
тугом». Наш репертуар складається з давніх автентичних українських пісень села Негостина,
цінних надбань успадкованих від старших поколінь, а також з відомих українських
народних пісень. Важливе місце у репертуарі гуртка займають і релігійні пісні,
оскільки значна частина нашого гуртка є також частиною церковного хору. Єднає
наш гурток любов до пісні, до рідної мови, до народних традицій та звичаїв
нашого села. Щодо фестивалю тільки гарне враження: гарний фестиваль, гарні
виступи учасників, добрий і гарний настрій, які залишаться в душі на довгий
час.»

Учитель Балківецької восьмирічної школи Петро Шойман,
керівник танцювального ансамблю «Козачок» розповідає про участь ансамблю на фестивалі «Співжиття»: «Ансамбль Козачок з великим хвилюванням взяв
участь у фестивалі «Співжиття». Це було гарне свято, тому що в ньому
взяло участь багато дітей, які бажали популяризувати танці характерні для
етнічних груп, до яких вони належать. Для мене особисто це був випуск з великими
емоціями, тому що дебютувало нове покоління танцюристів, які у свою
чергу були схвильовані. На мою думку вони вступили дуже, дуже гарно
перший раз. Хочу вітати всіх учасників. Я також дуже радий за вступ нашого гурту
«Козачок». Ми сподіваємось, що Союз українців Румунії допоможе нам придбати
костюми для нових членів ансамблю. Також я дуже радий, що я знову зустрівся з
багатьма друзями, викладачами, які також керують групами дуже талановитих дітей
і можу стверджувати, що це була чудова неділя, взяли участь багато дітей,
одягнутих у чудових кольорових народних костюмах.»

На
міжетнічному фестивалі «Співжиття» виступив і гурт українських переселенок «Співучi
українки». Координатор гурту Вікторія Дригола поділяється своїми враженнями: «До
складу гурту входять жінки з України, які знайшли прихисток в Румунії, а саме в
місті Сучава. Ми з дівчатами хочемо подякувати Союзу українців Румунії,
Сучавській філії за можливість займатися улюбленою справою, творчістю та
за можливість спілкуватися з етнічними українцями в Румунії. Ми відчуваємо щиру
підтримку та співчуття від наших справжніх братів. Вони в ці важкі часи для
України дали нам прихисток, підтримку і підставили своє пличе. Я особисто хочу
подякувати голові Сучавської філії СУРу, пану Іллі Саучуку, який завжди
знаходиться поруч з нашим колективом. Він допомагає нам, підтримує, запрошує
нас брати участь у різноманітних заходах та подіях. Для нас це дуже важливо, бо
ми як біженки з України, відчуваємо свою місію в тому, що нашими виступами
нагадуємо мешканцям Європи, саме Румунії, що в Україні все ще триває ця
жорстока та безглузда війна, що там гинуть наші захисники, наші чоловіки та
сини, які захищають свої сім’ї, своїх мам та жінок та діточок, що ворог все ще
продовжує ракетні удари, яким вбиває мирних мешканців, старих та малих. Ми дуже
дякуємо Румунії за підтримку в ці важкі часи і сподіваємось, що ми швидше здолаємо ворога і вже у мирні часи ми будемо приїжджати на фестивалі,
будемо спілкуватися, будемо ще більш дружити, будемо їздити один до одного в
гості, і запрошуємо етнічних українців з Румунії до нас у гості, а також всіх
румунів. Коли не буде війни приїжджайте у нашу чудову країну. Ось на приклад саме цієї неділі ми залюбки взяли участь у міжетнічному фестивалі національних
меншин «Співжиття». Ми були дуже вражені: фестиваль дуже різноманітний, дуже
багато націй було представлено, яскраві колективи, яскраві костюми, виступи,
номери, дуже багато молоді, дуже багато діточок. Це дуже корисно коли етнічні
та національні спадщини передаються з покоління в покоління. Нас це неймовірно
вразило. Ще раз дякуємо СУРу, а особисто пані Іллі Саучуку за можливість брати
участь у такій дуже вражаючі для нас події, нам дуже сподобалось, це
запам’ятається на все життя. Дякуємо щиро!»

Намальований на футболці кіт сумлінно дряпає диск під девізом Коли кіт один вдома!. На іншій футболці – заклик Будь сонцем!. І, звичайно ж, присутній напис «Dream Big!», на одній із сорочок. Кустарне морозиво, кольорова солодка вата, страви індійської та азійської кухні, бургери, домашні напої чи коктейлі, а також просекко були, як завжди, незамінними в останні вихідні травня на вулиці Метесарь. Вулиця, яка вже 11 років дає старт літнім заходам у Бухаресті, змінивши своє реноме тридцятирічної давнини, коли вона була відома як вулиця наркоторгівлі та проституції. Саме тому фраза Жінки на Метесарь змінила своє значення завдяки справжньому урбаністичному фестивалю, який був ініційований десять років тому. З часів перших фестивалів, які докорінно змінили імідж цього місця, у дворах мешканців вулиці Метесарь організували майстерні живопису, пошиття одягу та ювелірних виробів ручної роботи, а також облаштували простори для антикварів та конференцій.

Щасливий і великий натовп, що не зважає на капризну травневу погоду, коли то дощ, то сонце, то вітер та нові і старі учасники додають колориту цьому місцю. Передусім ми поспілкувалися з Маріусом Кіркою, віце-президентом асоціації Kola Kariola, яка займається посередництвом усиновлення цуценят і майже постійно присутня на фестивалі: Ми кілька років не брали участь у багатолюдних заходах. Пандемія не дозволила нам взяти участь. Приїхали насамперед не для збору коштів, поспілкуватися з людьми, які підтримують нас онлайн, тому що у нас понад 400 тисяч підписників і кожен такий захід ми відвідуємо, щоб зустрітися з тими, хто поруч, з Бухареста та повіту Ільфов, деякі навіть приїхали з провінції, щоб побачити нас, розповісти про певні випадки. Тому що у Facebook, в Instagram, де просуваємо свою діяльність, ми не можемо виставити абсолютно все. Ми також приїжджаємо з рекламною продукцією, також у нас є цуценята для усиновлення. Ми працюємо, у нас немає вихідних, у нас немає відгулів, тому що з тваринами не можемо закритися і для нас це можливість вийти, посидіти на свіжому повітрі, порозважитися, посміятися, пожартувати, тому що інакше в нашій діяльності більше смутку, болю. Ось що ми бачимо! У нас вже є кілька звернень від людей, які хочуть усиновити, завтра ми привеземо інших цуценят, щоб показати їх і, принаймні через два дні перебування тут, якщо ми знайдемо для собаки господарів і новий будинок, це означатиме, що наша присутність тут не була марною.

Ілінка Андрей виставила на Фестивалі стенд із браслетами зі словами написаними азбукою Морзе. Наш бренд виробляє браслети, на кожному браслеті є слово, написане азбукою Морзе, а на картці, яка йде в комплекті з браслетом, це саме слово написано мовою, якою ми користуємося і транскрипцією азбуки Морзе, з лініями і крапками. Ідея виникла з бажання мати браслет з персоналізованим повідомленням, але в той же час щоб його не бачили всі, щоб про нього знав лише власник. Я дослідила кілька варіантів, і азбука Морзе здалася мені найгеніальнішим способом закодувати повідомлення, особливо на браслеті. Серед найбільш популярних серед наших клієнтів, здається, повідомлення з сімейної тематики: мама, тато, брат, сестра, але у нас також є англійські слова, які користуються великим попитом, такі як love, hug, hope, faith, які продаються дуже добре.

Жінки і чоловіки на ходулях намагалися пробитися через переповнену вулицю, а діти пробували більш незвичну розвагу – стати в коло і замкнутися на кілька секунд у мильній бульбашці. Також для дітей, ми знайшли один майстер-клас з виготовлення свічок. Тут ми поспілкувалися з Андреєю Шерпе, яка стояла біля унікального стенду, повного свічок, схожих на торти. Форми та кольори були настільки чарівними, що здавалося, ніби ти знаходишся в кондитерській: Я роблю свічки із соєвого воску, у формі солодощів. У нас є звичайні та баночні свічки, розплавлений віск для аромаламп, ми використовуємо максимально натуральні ароматизатори та інгредієнти. Ми також організовуємо майстер-класи для дітей, у нас є горщики, які вони можуть прикрасити квітами, всілякими фруктами, шматочками шоколаду, цукерками. Ми використовуємо холодний віск, щоб вони не обпіклися і все було безпечно. У мене було двоє чи троє дітей, які кусали декор у вигляді тістечка Макарон і вони дуже засмутилися, почали плакати, хоча я казала їм, що це не їжа, не змогла їх переконати, але вони були дуже милими.

Чезар Прока був на фестивалі з натуральними продуктами для зовнішнього та внутрішнього використання, а також з прикрасами, натхненними природою, які він презентував нам: На фестиваль Жінки на Метесарь ми приїхали насамперед з органічними, терапевтичними засобами для догляду за шкірою, оліями, отриманими шляхом холодного віджиму насіння та органічних трав. Його отримують крапля за краплею, це лікувальний засіб для шкіри. У нас також є тераріуми з травами, дерев’яні тераріуми з травами, дерев’яні та керамічні тераріуми та кераміка з ручним розписом. Дигестив та Біттер – трави, настояні у сату-марськії палінці, чаї з пресованих трав, з одного медальйона виходить два літри чаю. Дигестив допомагає заспокоїти нашу нервову систему завдяки м’яті та гранату, що містяться в ньому, він також допомагає травленню після вечері, дезінфікує ротову порожнину і покращує сон. А Біттер – це рецепт доктора Юліани Барбу з аптеки «Farmacia Naturii», рецепт, перевірений протягом понад 20 років.

З 18:00 години вулиця традиційно ожила музикою, а глядачі відчули насолоду в повній мірі, незважаючи на дощ, який цього року намагався, час від часу, завадити проведенню фестивалю «Жінки на Метесарь».

Три тижні тому Університет агрономічних наук та ветеринарної медицини в
Бухаресті організував Свято півонії – національної квітки Румунії.
У Ботанічному саду І.Тодор Агрономічного кампусу, розташованому
поруч з найбільшим парком столиці Румунії, парком Короля Міхая, колишнім Херестреу, учасники заходу могли милуватися колекцією з 86
видів півоній Факультету садівництва. У жовтні минулого
року був оприлюднений закон, що проголошує півонію національною квіткою
Румунії. Закон передбачає організацію щорічного Фестивалю півоній і встановлює
заходи з охорони півонійних природних заповідників в країні.

П’ять видів півонії спонтанно ростуть в Румунії
в природних заповідниках, що охороняються законом, маючи великий біологічний і
декоративний потенціал (Paeonia peregrina, Paeonia tenuifolia,
Paeonia triternata, Paeonia mascula, Paeonia officinalis, ssp. Banatica), а
також три культивовані види з більш ніж 100 сортами (Paeonia officinalis,
Paeonia lactyflora, Paeonia suffruticosa).У травні
деякі природні заповідники Румунії стають більш привабливими для відвідувачів
завдяки півоніям, які цвітуть у цей період. Дику півонію можна знайти в
південно-східній Європі та Малій Азії, а в Румунії її можна побачити в кількох
природних заповідниках, де вона росте спонтанно. Цей вид охороняється законом
ще з часів Другої світової війни і широко розповсюджений на невисоких пагорбах
і низовинах Трансільванії, Добруджі, південної Молдови, Олтенії та Волощину.

У заповіднику Зау де Кимпіє можна
зустріти і милуватися степовими півоніями
(Paeonia tenuifolia). Розташований
за 5 кілометрів від центру комуни Зау де Кимпіє, заповідник був заснований у
1932 році академіком Александром Борзою і спочатку займав площу 2,5 гектара.
Людиною, яка врятувала степову півонію від вимирання і розширила площу
заповідника до 3,5 га під час Другої світової війни, був Марку Синкраяну з Зау де
Кимпіє. Перші згадки про
степову півонію з Зау де Кампіє були зроблені в 1846 році, коли квітка була
виставлена ​​у Відні, в гербарії, з нагоди презентації трансільванської флори. Степові півонії цвітуть тут з квітня по
травень, іноді до червня. Вони цвітуть лише сім днів і мають висоту від 10 до
30 сантиметрів. Листя тонке, а квіти яскраво-червоні.

Степова півонія – надзвичайно тендітна
рослина, саме тому вона зникла з Європи: якщо її зламати, півонія в’яне за
лічені хвилини. У нотатках першого куратора заповідника Марку Синкраяну, який
доглядав за рослиною протягом 60 років, згадується, що процес розмноження
квітів залежить від збору насіння, який потрібно робити, коли квітка стає
коричнево-чорною. Від посадки до цвітіння також проходить від 7 до 14 років. Хоча це унікальний заповідник в Європі,
зараз цим місцем управляють двоє молодих людей, захоплених фотографією. Вони
працюють добровільно і супроводжують допитливих туристів стежками маленького
раю. Окрім наявних документів про те, як тут були виявлені ці квіти, місцева
легенда розповідає, що поява степової півонії є результатом трагічної смерті
принца, який закохався у молоду дочку лісника. Легенда свідчить, що степові
півонії в Зау де Кампіє утворилися на місці, де закохана дівчина проливала
кровні сльози, оплакуючи свого коханого.

Степові півонії також можна знайти на
пагорбах Добруджі, як у повіті Констанца, так і у повіті Тулча. У Констанці степові півонії можна побачити в природному заповіднику Хаджієнь, недалеко від міста Мангалія. Ще
один різновид півонії, так звана румунська півонія (Paeonia peregrina варіант romanica), росте в Природному парку Комана, за 35 км від Бухареста. Команьські півонії мають
менше пелюсток, ніж садові, пелюстки ростуть лише по краю квітки, а не
всередині, а їх колір яскраво-червоний. Вони не такі ароматні, як інші види півоній, стебло має близько 20 см, а її
листя ширші. Півонії також зустрічаються в лісі
Манафу, який є частиною 250-гектарної Природоохоронної
території в повіті Джурджу. Румунська півоніяросте, так само, в Природному парку Гори Мечінулуй на півночі Добруджі. Тиждень тому цією квіткою
ще можна було милуватися на галявинах лісів, розташованих на території цього природного парку.

З 25 по 28 травня в Бухаресті відбувся 6-й фестиваль «Aicі-Acolo/Тут-Там», організований з нагоди Дня румунів звідусіль, який традиційно відзначається в останню неділю травня, цього року 28 травня.Фестиваль пройшов під патронатом президента Румунії Клауса Йоганніса і включав серію заходів за участю румунських артистів з країни та з-закордону з різних творчих сфер, таких як мистецтво, дизайн, музика, література.Західбув проведений з метою підтримання зв’язку з румунськими громадами за межами країни, зміцнення їхньої етнічної, культурної, мовної та релігійної ідентичності та визнання важливості, яку надає їм румунська держава.

Фестиваль проходив за підтримки різних румунських установ, зокрема Палати депутатів,Румунської патріархії, Мерії столиці, Національного музею мистецтв Румунії, Національного музею села ім. Дімітрія Густі тощо.На офіційному відкритті фестивалю,що відбувсяв Національному художньому музеї Румунії, першою до присутніх з привітальними словами звернуласярадниця президента Румунії, Сандра Пралог: «Мій колега і друг, державний секретар ГеоргеКирчу часто каже, що кожен день є Днем румунів звідусіль. Дійсно,кожен день, але особливо сьогодні.Уже вшосте ми зустрічаємося в такій святковій атмосфері, щоб разом відсвяткувати те, що нас зближує. Бачення Президента Румунії полягає у створенні спільнот серед румунів з однієї сфери, тут мова йде про мистецтво, літературу, музику та багато інших речей, які нас об’єднують.»

Очільник Департаменту у справах румунів звідусіль, державний секретар Георге-Флорін Кирчу заявив, що очолювана ним установа захищає румунську ідентичність у всіх громадах, де вони проживають.Високопосадовець запевнив у повній підтримці президента та нинішнього румунського уряду і наступного коаліційного уряду, який, ймовірно, зазнає незначних змін. «Перш за все, я хочу подякувати всім закордонним румунам за підтримку, яку вони надають Румунії, зберігаючи румунську культуру, румунську мову тощо. Я також хочу подякувати румунам з-за кордону за їхню участь у розвитку економіки Румунії, тому що, як ви всі знаєте, найбільшими інвесторами в Румунії є саме закордонні румуни. I я запевняю їх у всій підтримці, яку зобов’язаний їм надати румунський уряд.Ми обіцяємо бути поруч з румунами, де б вони не жили, де б вони не вирішили жити, якщо самі обирали, або де б вони не перебували за межами кордонів Румунії не тому що самі цього хотіли. Ми обіцяємобути поруч.»

У своїй промові, держсекретар порушив тему війни, яка триває по сусідству: «Ми молимося, щоб Господь Бог захистив нас, дав мудрості тим, хто несе відповідальність за цю війну і, щоб ми якнайшвидше віднайшли мир. Нещодавно, Георге Кирчу з робочим візитом відвідав м. Ізмаїл, Одеської області, де зустрівся з представниками місцевої влади з метою продовження діалогу щодо підтримки, яка може бути надана румунській громаді в Україні. Говорячи про це в інтервю нашії радіостанції він сказав: “Румуни в Україні переживають по справжньому важкі часи випробувань. Ми підтримуємо їх реальними діями, знаходимося поруч з ними душею, думками, румунською мовою, яка є безцінним скарбом румунського народу і за межами кордонів, не тільки всередині них. Також, держсекретар заявив про плани румунського уряду розширити підтримку румунів звідусіль: “У програмі коаліційного уряду Румунії є розділ, який безпосередньо стосується розширеної підтримки румунів звідусіль шляхом реалізації безвідплатних культурних, освітніх, духовних і соціальних проектів та реальної підтримки румунів там, де вони проживають.

Генеральний консул Румунії у Чернівцях Ірина-Лоредана Стенкулєску, яка приїхала на відкриття фестивалю разом з більш ніж 80 етнічними румунами з Буковини, висловила румунську підтримку Україні в цьому надзвичайно складному контексті. «Я щойно прибула з України, яка зараз переживає надзвичайно складні часи, і відчуваю сильні ємоції та радість бути поруч зі всіма закордонними румунами сьогодні, в рамках цього важливого заходу. Як казав Еміль Чоран, навіть якщо ми не живемо в одній країні, ми живемо в одній мові.»

Ми дійсно намагаємося зробити якомога більше для румунів які мешкають в Україні, на Буковині, Закарпатті, в Одесі. Ми робимо недостатньо, але ми намагаємося робити краще, – сказав державний секретар Георге-ФлорінКирчу.

У фінальній частині відкриття фестивалю відбувся концерт барокової музики у виконанні Ансамблю SEMPRE.Впродовж наступних 3 днів учасники фестивалю відвідали безліч культурних заходів. Заключною частиною у програмі фестивалю стала Свята Літургія у Патріаршому соборі, головному храмі Православної церкви Румунії. На богослужінні були присутні високі церковні ієрархи з країни та з-за кордону, разом з румунськими офіційними особами.А церемонія закриття фестивалю відбулася в залі колишнього парламенту Румунії, що знаходиться в приміщенні Румунської Патріархії.

Фестиваль Aici-Acolo був ініційований у 2017 році Адміністрацією Президента з метою створення комунікаційних мостів між румунами в країні та закордонними румунами, розвитку спільнот та мереж, які б сприяли обміну ідеями та проєктами і, відповідно, розвитку Румунії.У фестивалі взяли участь понад 400 румунів з сусідніх (Р.Молдова, Сербія, Україна та ін.) та з більш віддалених країн (Австрія, Бельгія, Канада, Об’єднані Арабські Емірати, Німеччина, Йорданія, Ірландія, Фінляндія, Франція, Італія, Великобританія, Мексика, Нідерланди, Іспанія, США, Туреччина та ін.).

У сьогоднішньому світі дуже важко жити без звичайної людської доброти й
підтримки. Тім більше вони потрібні зараз українським переселенцям, які через
російську агресію були змушені покинути свої домівки і шукати прихистку на
чужині, передусім заради своїх дітей та онуків. Близько 100 тисяч українців, переважно
жінок з дітьми, зараз проживають у Румунії, найбільше – у великих містах,
приносячи із собою свою культуру і традиції.

На знак солідарності з українцями, які проживають у Бухаресті, а також
для ознайомлення румунів з українськими звичаями, культурою і побутом, 19
листопада в столичній мистецькій галереї «Культерра» відбувся Фестиваль української
культури – маніфест солідарності, миру та стійкості, що пройшов у приміщенні де
мистецтво та людська доброта, самобутність та культура створили приємну,
радісну і доброзичливу атмосферу. Подія була наповнена прекрасними моментами та
посмішками, які зараз потрібні більше ніж коли-небудь.

Одноденний захід зібрав у мистецькій галереї 10 громадян України, які зараз
проживають у Румунії, котрі представили свою національну культуру через
образотворче мистецтво, музику, танці, їжу та багато іншого. Фестиваль став
запрошенням відзначити красу та неповторність української культури, передав
послання надії у ці тривожні часи війни та був покликаний привернути увагу до
потреб українських переселенців під час свого перебування в Румунії.

Цей проект був втілений у життя Міжнародним центром «Меридіан», завдяки
підтримці Посольства США у Румунії, через Програму професійного обміну (IVLP) Державного департаменту США. Ось що зазначив з
цього приводу прес-аташе Посольства США у Румунії Поль Сандіп: «Я хочу сказати, що в основі цієї ініціативи лежить
подвійна ідея. По-перше, йдеться про створення безпечного, заохочувального,
інклюзивного простору для українців, аби вони мали змогу представити свою
культуру через мистецтво та через свої численні таланти, звичаї і традиції… А
по-друге, звичайно, ми, як Сполучені Штати Америки, так і Румунія, хотіли
продемонструвати свою підтримку українцям, особливо тим, хто проживає тут. І
найкращий спосіб досягти цього – сприймати та обійняти їхню культуру, звичаї,
традиції та, найголовніше, їхню національну ідентичність. Тому я вважаю ідею
організації цього заходу чудовою, а Клаудіу люб’язно погодився поставити у наше
розпорядження це приміщення. І незалежно від того скільки людей сьогодні
прийшло, я думаю, що ті, хто знаходиться тут, українські родини, відчувають, що
їх підтримують і цінують за їхню особливу національну ідентичність. Гадаю, що
ця подія робить нас ближчими один до одного.»

Ініціаторка проєкту Данієла Іван сказала, що ця подія дає можливість краще
пізнати українців, які знайшли прихисток у Румунії, котрі представили свою
культуру, відображену в предметах декору та аксесуарах, іграшках, елементах
одягу тощо. «Я дуже рада участі у програмі лідерства,
яку підтримують Посольство США в Румунії та Державний департамент США. Вони
запустили конкурс проектів, які підтримують українських біженців у Східній
Європі. Я подумала тоді, яку ідею ми могли б реалізувати тут, щоб підтримати на
людському рівні громадян України, яких життя завело в Румунію. І збагнула, що в
кризових ситуаціях, коли ми залишаємо свою країну і залишаємо все позаду то
завжди маємо з собою свою культуру. Звідси виникла ідея Фестивалю української культури,
одноденного заходу, де ми практично відзначаємо українську культуру,
представлену солодощами, декоративними предметами, майстер-класом з малювання
для дітей-учасників тощо. Це душевна подія, яку підтримує прекрасна бухарестська
галерея «Kulterra» і ми сподіваємося, що це буде успішна подія, подія з
добрими людьми та променем надії у світі, повному викликів.»

Одна з учасниць заходу виготовляє предмети і прикраси в кольорах
українського прапора. «Доброго дня. Мене звати Анастасія, я з Києва. Приїхала в Бухарест в лютому з перших днів як почалася
війна. У Бухаресті я почала виробляти українську символіку. Спочатку ми з
дітьми приймали участь у мітингах, які активно проходили в перші тижні в
Бухаресті і займалися тим, що шили прапори та роздавали їх людям. А потім якось
люди стали питати більше таких українських товарів, якісь віночки, брошки,
прикраси. Люди сумують за українським, за символікою, кольорами і ми почали
виробляти все більше і більше. А зараз ми приготували новорічні прикраси в
українських кольорах, віночки і оберіг для дому.»

Інша учасниця фестивалю виготовляє в’язані іграшки, в які вкладає частинку душі. «Мене звуть Наталія, я з Одеси. У Румунії мені дуже подобається і люди дуже
добрі, чуйні. Це місце, куди я потрапила зараз, але Румунія справді казкова і загадкова
країна, у хорошому розумінні цього слова. А сьогоднішня виставка – це чудова
ініціатива. Дуже дякую організаторам, дякую людям, які доклали до цього свої
зусилля і принесли сьогодні стільки радощів і щастя моїй дитині.» Син Наталії був дуже радий, що разом з іншими дітьми, присутніми зі
своїми мамами на заході, отримав від власника культурної галереї Клаудіу Флоріке набори Lego, однак в його гарних і щирих дитячих очах сховався
смуток. Будуючи машинку з Lego
він сказав, що раніше йому
завжди допомагав тато, який зараз знаходиться в Україні…

Поблизу
північно-східного кордону Румунії, в
Яссах, у лютому відбувся фестиваль
класичної музики – Classix Festival, захід,
присвячений любителям музики,
молоді. Культурна пропозиція, що
об’єднала концерти, презентації
та дебати, виставки – всі
у форматі, адаптованому до періоду,
який ми переживаємо – гібридному
форматі, офлайн та онлайн.

Про фестиваль Classix
Festival, про розгортання заходу
та про сюрпризи, підготовлені для
публіки, розповідає Анка
Спірідон, PR фестивалю: Classix Festival – це фестиваль класичної
музики або, як ми його називаємо: «сучасна
класична пригода», що розпочалася в
Яссах у 2020 році і спрямована, обраною
програмою, нетрадиційними місцями
проведення, та пов’язаними з нею подіями,
на залучення нової публіки до класичної
музики. Третє видання фестивалю Classix
відбулося цього року у період з 13 по 19
лютого, у фізичному та онлайн-форматі,
та включило 8 концертів класичної музики,
які пройшли у Палаці культури, Національному
театрі «Васіле Александрі», Центральній
університетській бібліотеці Міхай
Емінеску, Будинку Бальш, у Літературному
музеї, а також включило низку додаткових
заходів: 10 майстер-класів, виставку
ілюстрацій, дебати, лекцію, сім кінопоказів
для любителів класичної музики. Програма
Classix об’єднала понад 60 міжнародних
артистів з 13 країн. Третій випуск
фестивалю був спрямований на відкриття
краси в жіночій та містичній формі,
сповненої сили, і в програмі можна було
побачити багато виступів жінок артисток,
на твори жінок-композиторів, як класичної,
так і сучасної класичної музики. Цього
року ми продовжили традицію минулорічного
фестивалю Classix, а саме гібридний формат
проведення заходу, а це означає, що ми
мали і концерти у залах з наповненістю
до 30% максимальної місткості, але також
й те, що всі 8 концертів класичної музики
транслювалися онлайн на Facebook-сторінці
фестивалю та наших партнерів і за ними
можна буде стежити ще місяць після
закінчення фестивалю.

Якими були
виклики цьогорічного
видання фестивалю? Які саме
артисти долучилися до заходу?
Яка тематика Classix у
2022 році? Анка Спірідон,
PR фестивалю Classix, відповіла:
Викликом Classix 2022 було, перш за все,
розширення заходу, як з точки зору
тривалості від п’яти до семи днів, так
і з точки зору складності програми. І,
як я вже сказала, ми запросили сюди 60
артистів. Їх участь у заході, де лише
30% глядачів змогли фізично насолодитися
присутністю в залі, може бути надзвичайно
важливим викликом. З іншого боку, ми
усвідомлюємо вплив, який захід цей має
онлайн, де десятки тисяч глядачів
насолоджувалися фестивальною програмою
класичної музики. Ті більше 60 артистів,
які приєдналися до нас на Classix 2022, прибули
з 13 країн, і серед них – австрійський квартет Auner Quartet,
німецький віолончеліст Густав Рівініус, норвезький піаніст Гавард Гімсе. Також з двома концертами виступив
особливий духовий квінтет, до складу
якого входили артисти з Данії, Румунії
та Фарерських островів, та зірка нашого
фестивалю – норвезький скрипаль Б’ярне
Магнус Йенсен. Тематика третього видання
фестивалю Classix – фемінізм у класичній
музиці.

На
кінець нашої розмови Анка
Спірідон зізналася про
наближення молодої аудиторії до класичної
музики завдяки цьому заходу: Дуже цікаве зіставлення у сфері
класичної музики, яке ми запримітили
на виданні 2021 року, під час презентацій, полягає в тому, що для багатьох із
нас класична музика – це потяг, у який
ми не встигли сісти. Рідко хто з нас
володіє вихованням та відкритістю до
цього. І ми дуже раді бачити, що кожного
разу, на кожному новому виданні Classix,
молода аудиторія приходить до нас
отримати саме цю насолоду від досвіду,
заради задоволення від прослуховування
музики та відчути, що саме передає їм
музика, без того, щоб бути досвідченими меломанами з певною системою знань, композиторами або виконавцями. І коли ми бачимо, що нам
вдається наблизитися до аудиторії
різного віку, а на фестивалі Classix приходить
особливо молода аудиторія, ми дуже раді,
і для нас це ознака того, що те, що ми
робимо, ми робимо добре. В оцифровуваному
світі, почуття та відчуття, які пробуджує
у нас музика, є важливими, і тому на мій
погляд, ми повинні продовжувати нашу
роботу якнайкраще.

У Бухаресті пройшов 3-5 червня 2022 року перший випуск Фестивалю
українського фольклору в Румунії, організований Союзом українців Румунії, за
фінансової підтримки Міністерства культури Румунії, у партнерстві з Національним
музеєм села імені Дімітрія Густі, румунським суспільним телебаченням та ВСРР.

У рамках цього проєкту 3 червня в приміщенні Бухарестської філії СУР відбулася конференція
«Роль нематеріальної культурної спадщини українців у Румунії», за участі дослідників
та фахівців з Румунії та України, провідних членів СУР, представників Міністерства культури, а також українських переселенців. Наступного дня, в Національному музеї села імені Дімітрія
Густі, відбулося офіційне відкриття фестивалю, на якому з привітальними виступами до присутніх звернулися голова СУР, депутат Микола-Мирослав Петрецький та директорка з питань
комунікації та музейної освіти Національного музею села ім. Дімітрія Густі
Юліана Маріана Грумезеску-Балач, яка привітала численну публіку наступними словами: «Від імені керівництва та колективу Музею села вітаю вас. Ми раді, що ви дали нам надзвичайну можливість ознайомитися з елементами вашої культури, що шість художніх колективів зі шістьох етнографічних зон країни прибули до нашого музею, розміщеному в серці столиці, що прибули також народні майстри зі багатьох регіонів Румунії та України, що українська гуцульська хата приймає сьогодні таких гарних гостей. Музей села є відкритим такому роду співробітництва, є місцем діалогу між культурами. Що може бути найгарнішим ніж взаємно навчатися нашим культурам. Ми дуже раді, що перший випуск Фестивалю українського фольклору організується у нашому музеї.»

Потім
на сцені, влаштованій під відкритим небом свою майстерність продемонстрували: художній колектив «Молоді
гуцули» з Вишавської долини Марамуреського повіту, танцювальний ансамбль
«Червона калина» з Негостини Сучавського повіту, вокальний колектив «Чорне
море» зі Сфинту Георге Тулчанського повіту, танцювальний ансамбль «Золоті
друзі» зі Штюки Тіміського повіту, танцювальний ансамбль «Весна» з Рогожешти Ботошанського повіту та вокально-інструментальний гурт «Зоря» з Бухареста.

Також
присутні мали можливість побачити вироби українських народних майстрів, від
яких дізналися цікаві деталі про традиційні ремесла. Йде мова про наступних
майстрів: Олена та Теодора Дражмічі з Сучавського повіту, які представили гуцульські
писанки, Георге і Тодер Мунтяну з Тулчі, які презентували дерев’яні та кам’яні
вироби, Петронела Балін та Василина Бензар з Мараморощини – віночки та киптари. Українські переселенці Світлана Рох, Марія Дмитрієва, Галина Мунчак та Вікторія Співак представили традиційні вироби з України. Після культурного заходу біля української гуцульської хати, розташованої на одній з вулиць Музею
села, був влаштований смачний обід, на якому присутні мали можливість поспілкуватися та обмінятися своїми враженнями.

Голова
СУР, депутат Микола-Мирослав Петрецький родом з українського села Вишня Рівна
Марамороського повіту, де прекрасно збереглися українські традиції та звичаї, розповідає, як виникла ідея організувати цей фестиваль та про його мету: «Українці Румунії через
Союз українців Румунії дуже міцно тримають до своїх традицій, звичаїв та
взагалі до того, що означає український фольклор. Також відомо, що через свої
філії СУР організовує заходи, для того щоб зберігати цей весь скарб. Головно ми це робимо у тих повітах де компактно проживає українське населення.
У нас є філія й в Бухаресті, але тут не так багато українців. Беручи до
уваги той факт, що уряд приділяє величезну увагу нацменшинам, ми вирішили у
партнерстві з Міністерством культури, Музеєм села у Бухаресті, суспільним телебаченням
та суспільним радіо організувати такий фестиваль, щоб представити у першу чергу
як українці різних регіонів Румунії зберігають свої звичаї, свою мову, свою
культуру, а що є найважливіше, щоб представити це всім людям, оскільки дуже
важливо, щоб й інші бачили традиції українців. Так виникла ця ідея. Це перший
випуск Фестивалю українського фольклору в Румунії, в якому взяли участь
представники шести повітів Румунії. Важливим був той факт, що на відкритті
фестивалю відбулась конференція, на якій ми обговорили культурну спадщину
української нацменшини Румунії, на якій були присутні також представники
ЮНЕСКО, Міністерства культури, вчені та фахівці з Румунії та України. Також
були обговорені питання як вплинув румунський фольклор на український, і навпаки, головно у тих повітах де українці та румуни живуть разом. Я думаю, що це дуже
важливо для всіх нас. Також під час конференції були зроблені деякі пропозиції.
Також дуже важливим є той факт, що вийде збірник з доповідями, представленими
на конференції. Я думаю, що це корисно не тільки для українців Румунії, а
взагалі для Румунії та для світової спадщини, оскільки ми
бачимо, що трапляється зараз в Україні, як бореться український народ, для того щоб
зберегти свою мову, свою культуру, свої звичаї. Я думаю, що ми всі зміцнилися
та об’єдналися і я впевнений, що ми в єдності будемо ще більше збагачувати
міжнародну спадщину. Після нападу Російської федерації на Україну, в наших
заходах, які ми організуємо на території Румунії, беруть участь також
українські переселенці. Сьогодні, наприклад, у Музеї села в Бухаресті вони
представили народні вироби різних регіонів України та звичаї українців з
України, а це дуже важливо, бо люди мають можливість бачити те, що українці, в
тому числі переселенці, де б вони не були, вони зберігають те, що перебрали від
своїх дідів та прадідів. Це є ще одним доказом,
що незважаючи де проживає українець, він завжди буде тримати до всього, що
означає українство й я впевнений, що таким чином Україна переможе, що
український народ буде вільний, так як він був і дотепер.»

На
конференції «Роль нематеріальної культурної спадщини українців у Румунії»
фахівці у галузі представили наукові роботи або доповіді на такі теми як:
«Українська нематеріальна спадщина в Румунії», «Захист МНС та Конвенція ЮНЕСКО
2003 року», «Особливості традицій українців», «Народні костюми та вишиванки
марамуреських українців: традиції, новації та популяризація» та «Весільні звичаї
та обряди на українсько-румунському етнічному кордоні кінця ХІХ – першої
половини ХХ ст.» – представили Тетяна Сологуб та, відповідно, Маріанна Мегела з України, «Історія української літератури в Румунії» та «Українці в
Румунії: від історії до культурних ресурсів».

Іван
Гербіл викладач доктор Філологічного Факультету Клузького університету імені
Бабеша Бойя, Голова Клузької філії СУР та заступник голови СУР поділився своїми
враженнями від участі у конференції та фестивалі: «Враження дуже гарні.
Дякую всім тим, хто долучився щоб організувати цю подію, на якій були
висвітлені наші фольклорні традиції, українські пісні, танці тощо. По-друге, я
зробив таку пропозицію до Юнеско, щоб були залучені до її нематеріальної спадщини чотири
елементи культури українців Румунії: по-перше – пісні українського весілля або
весілля взагалі, по-друге – «Віфлаєм», який зберігся як у Мараморощині, Буковині, так в Багататах,
по-третє – писанкарство на Буковині, і четвертий елемент це є говірка села
Вишньої Рівни, де збереглися дуже багато архаїчних елементів, які є доказом
того, що українці, які розмовляють і сьогодні цю говірку, є дуже давніми, а їх мова давності понад 1.000 років.»

Генеральний
секретар Союзу українців Румунії та науковий співробітник Повітового Музею Сату
Маре доктор Ірина-Люба Горват виступила на конференції, присвяченій нематеріальній культурній спадщині українців Румунії, з цікавою доповіддю: «Моя доповідь була про
фольклор: про легенди, про сімейні звичаї, про демонологію, про вірування
українців Румунії. Фольклор це основний компонент нематеріальної культури, який
відображається у житті українців Румунії. По-моєму, тема була дуже цікава для
всіх слухачів. Ми хочемо показати, що у нас зберігається фольклор, звичаї
й традиції та показати нашому молодому поколінню, що ми дійсно маємо, що їм
передавати. В конференції взяли участь і переселенці з України, які проживають
тепер у Бухаресті та які були вражені гарним виступом доповідачів і зрозуміли,
що хоча тепер вони проживають в Румунії, вони мають біля себе українців
Румунії та можуть покладатися на їхню допомогу.»

На фестивалі
українського фольклору була присутня і дослідниця Ясської філії Румунської
Академії та співробітниця Юнеско в Румунії Йоанна Баскервілле, яка висловила
свою радість, що мажоритарні румуни мали можливість більше дізнатися про
культуру українців Румунії та більше наблизитися до українських переселенців з
культурної та духовної точок зору: «Юнеско дуже бажає підтримати культурну
ідентичність українських переселенців в Європі, там де вони зараз компактно
проживають, тому що добре відмий той факт, що ця війна має як наслідок і
знищення культурної ідентичності
українців з України. Саме тому ми, сусідні країни, є ті, які радіємо українській
спадщині та повинні зробити більше у цьому сенсі. По-моєму фестиваль має подвійну
роль: щоб румуни краще пізнавали український фольклор, та щоб ми всі допомогали українським переселенцям добре почувати себе в Румунії. На мою думку етнічні
українці Румунії можуть відігравати суттєву роль культурного гіда, вони можуть
допомогти нам краще розуміти українців та допомогти їм легше пристосуватися.»

З
Вишавської долини Марамороського повіту на фестивалі українського фольклору був присутній також
гурт «Молоді гуцули», очолений директоркою Восьмирічної школи села Вишівської
долини Марією Папаригою. Вони показали публіці обряд «українське весілля». Марія
Папарига подає деталі: «Дуже добре рішення прийняв Союз українців Румунії,
тому що це перший випуск фестивалю та перша конференція на тему нематеріальної
спадщини українців. Я думаю, що вони дуже важливі для нас українців. На конференції, на якій виступили, як румунські, так і українські науковці зі Закарпаття, ми дізнались дуже цікаві речі. Ми дізналися багато про український традиційний одяг,
а також про традиції та звичаї, а зокрема про українське весілля. Це для нас
було дуже корисно, тому що ми, у свою чергу, підготувили для цієї події
коротенькі моменти українського весілля і багато того, що обговорювалося теоретично
на конференції, ми практично показали присутнім у Музеї села, а саме обряд українське весілля.
І це було дуже гарно і цікаво.»

Петронела Балін зі своєю бабусею Василиною Бензар з Полян
Марамороського повіту прибула до Бухареста на фестиваль українського фольклору,
щоб показати традиційні віночки та киптари. Петронела розповіла нам, як
робляться віночки в Полянах та хто їх може носити: «Вінок починається з лупком із верби. Лупок шиється навкруг та береться міра
голови дівки. Після того шиються бервенки, по пять листків нараз та
йдеться навколо, спочатку на лівий бік, а потім на правий бік. Посередині
заповнюється кедрою, а потім пришиваються косички білого кольору, рожевого та
червоного, зроблені із гарасу. Після закінчення ставиться вінок дівчині на
голові. Віночки носять дівчата, які ходять у протесію, дружки та дівка, яка виходить заміж, на весілля. Не
може носити віночок дівчина, яка втратила свою честь,
яка «скопиличилася», а також вже заміжна жінка. Віночки носять
лише дівки.»

Учениця 10 класу Ліцею імені Лацку Воде міста Сірет
Сучавсьвого повіту, членка гурту «Червона калина» Адріанна Жігір поділилася своїми враження від
участі у фестивалі: «Ми сьогодні представли українські танці. Ми мали
можливість також слухати українські народні пісні, побачити гарні танці та
звичаї різних регіонів. А ще мені сподобалося, що ми мали нагоду говорити з
членами інших гуртків та пізнавати гарних людей.»

Студентка другого курсу Філологічного факультету
Клузького університету імені Бабеша Бойоя Деніса Козачук, український
відділ, ствердила: «Я дуже рада, що брала участь у цьому фестивалі, тому що
тут я дізналася ще більше який різноманітний та гарний український фольклор та чому
важливо зберігати наші традиції та звичаї. Присутність на цьому фестивалі дало
мені можливість бачити, які гарні наші костюми, пісні і танці, що роблять
мене дуже горду, що я українка.»

Викладачки вишивальної студії «Косиця» Закарпатського музею народної архітектури та побуту в Ужгороді Галина Мунчак та Вікторія
Співак представили на Фестивалі
українського фольклору в Бухаресті чудові відтворені українські сорочки. Пані Галина подає деталі: «Ці сорочки ручної вишивки і творені
майстринями зі музейних зразків, люблязно наданих працівниками музею. Тут
представлені сорочки нашого краю, це Міжгірщина, Воловеччина, Свалявщина, Бойківщина, Рахівщина. Всім сорочкам притаманна колористика нашого краю, поєднання
кольорів. Єдине, що застосовані сучасні матеріали, сучасні нитки, трішки
адаптований крій до ширине сучасної тканини. Я тут вперше зі своєю
колегою Вікторією Співак на запрошення Союзу українців Румунії й звичайно нам
дуже приємно, що так далеко від нашого рідного дому відбувається подія такого
значення, що ми можемо продемонструвати свої роботи їх можна достойно оцінити і
побачити тут. Нам також цікаво подивитися на ваші традиційні сорочки. Ми
були присутні й на конференції, де слухали доповіді представників ЮНЕСКО,
які цікавляться питаннями культури, співпрацею наших країн, ми слухали
також доповіді наших учасниць, які розказували якраз про етнокультуру, історію,
традиції, зокрема весільний обряд, і ось ми привезли й весільну
сорочку нашого краю, щоб ви могли подивитися.»

Олесія Кірвас з Одеської Області знайшла тимчасовий
притулок у Бухаресті, вона з радістю поділилася своїми враженнями від участь у Фестивалі
українського фольклору: «Я дуже вдячна за таку чудову нагоду потрапити на
сьогоднішній фестиваль, тому що все було дуже добре підготовлено. Ми мали змогу
послухати чудові пісні, послухати українську музику, потім нас пригостили тут.
Велика вдячність тим людям, які організували це все, таку чудову програму
створили, тому можу знайти лише хороші слова. Тут було настільки багато
української музики, що я навіть піймала себе на думці, що не завжди в Україні можна
потрапиш на такий фестиваль, а тут ти занурився прямо в абсолютно українське
середовище. Теж я вдячна людям Румунії за те що зустріли, розмістили, все маю для хорошого проживання, маю спокій, це дійсно те, що нам зараз потрібно. Всім
спокою бажаю і миру.»

Після завершення свята, ми запросили експерта СУР з питань
освоєння структурних фондів Андрею Попа, яка посприяла у розроблені цього
проєкту, розповісти про мету, мотивування, а також підбити підсумки «Фестивалю українського
фольклору в Румунії». Ось, що вона сказала: «Метою цього фестивалю
є просування культури, звичаїв і традицій української нацменшини Румунії шляхом
виступів художніх колективів та представницьких ансамблів українського танцю, та участі фахівців на конференції, які розповіли про
значення нематеріальної спадщини українців. Мотивуванням організації цього
культурного заходу є потреба української меншини, як до речі інших меншин
Румунії, у збереженні свого фольклору. Ми мали
намір, і здається що нам вдалося, збільшити популярність художніх колективів та
майстрів, зокрема у контексті пандемії, та війни в Україні, та повернутися до культури і традицій, які свято зберігає
українська меншина Румунії.»

У Бухаресті пройшов 3-5 червня 2022 року перший випуск Фестивалю
українського фольклору в Румунії, організований Союзом українців Румунії, за
фінансової підтримки Міністерства культури Румунії, у партнерстві з Національним
музеєм села імені Дімітрія Густі, румунським суспільним телебаченням та ВСРР.

У рамках цього проєкту 3 червня в приміщенні Бухарестської філії СУР відбулася конференція
«Роль нематеріальної культурної спадщини українців у Румунії», за участі дослідників
та фахівців з Румунії та України, провідних членів СУР, представників Міністерства культури, а також українських переселенців. Наступного дня, в Національному музеї села імені Дімітрія
Густі, відбулося офіційне відкриття фестивалю, на якому з привітальними виступами до присутніх звернулися голова СУР, депутат Микола-Мирослав Петрецький та директорка з питань
комунікації та музейної освіти Національного музею села ім. Дімітрія Густі
Юліана Маріана Грумезеску-Балач, яка привітала численну публіку наступними словами: «Від імені керівництва та колективу Музею села вітаю вас. Ми раді, що ви дали нам надзвичайну можливість ознайомитися з елементами вашої культури, що шість художніх колективів зі шістьох етнографічних зон країни прибули до нашого музею, розміщеному в серці столиці, що прибули також народні майстри зі багатьох регіонів Румунії та України, що українська гуцульська хата приймає сьогодні таких гарних гостей. Музей села є відкритим такому роду співробітництва, є місцем діалогу між культурами. Що може бути найгарнішим ніж взаємно навчатися нашим культурам. Ми дуже раді, що перший випуск Фестивалю українського фольклору організується у нашому музеї.»

Потім
на сцені, влаштованій під відкритим небом свою майстерність продемонстрували: художній колектив «Молоді
гуцули» з Вишавської долини Марамуреського повіту, танцювальний ансамбль
«Червона калина» з Негостини Сучавського повіту, вокальний колектив «Чорне
море» зі Сфинту Георге Тулчанського повіту, танцювальний ансамбль «Золоті
друзі» зі Штюки Тіміського повіту, танцювальний ансамбль «Весна» з Рогожешти Ботошанського повіту та вокально-інструментальний гурт «Зоря» з Бухареста.

Також
присутні мали можливість побачити вироби українських народних майстрів, від
яких дізналися цікаві деталі про традиційні ремесла. Йде мова про наступних
майстрів: Олена та Теодора Дражмічі з Сучавського повіту, які представили гуцульські
писанки, Георге і Тодер Мунтяну з Тулчі, які презентували дерев’яні та кам’яні
вироби, Петронела Балін та Василина Бензар з Мараморощини – віночки та киптари. Українські переселенці Світлана Рох, Марія Дмитрієва, Галина Мунчак та Вікторія Співак представили традиційні вироби з України. Після культурного заходу біля української гуцульської хати, розташованої на одній з вулиць Музею
села, був влаштований смачний обід, на якому присутні мали можливість поспілкуватися та обмінятися своїми враженнями.

Голова
СУР, депутат Микола-Мирослав Петрецький родом з українського села Вишня Рівна
Марамороського повіту, де прекрасно збереглися українські традиції та звичаї, розповідає, як виникла ідея організувати цей фестиваль та про його мету: «Українці Румунії через
Союз українців Румунії дуже міцно тримають до своїх традицій, звичаїв та
взагалі до того, що означає український фольклор. Також відомо, що через свої
філії СУР організовує заходи, для того щоб зберігати цей весь скарб. Головно ми це робимо у тих повітах де компактно проживає українське населення.
У нас є філія й в Бухаресті, але тут не так багато українців. Беручи до
уваги той факт, що уряд приділяє величезну увагу нацменшинам, ми вирішили у
партнерстві з Міністерством культури, Музеєм села у Бухаресті, суспільним телебаченням
та суспільним радіо організувати такий фестиваль, щоб представити у першу чергу
як українці різних регіонів Румунії зберігають свої звичаї, свою мову, свою
культуру, а що є найважливіше, щоб представити це всім людям, оскільки дуже
важливо, щоб й інші бачили традиції українців. Так виникла ця ідея. Це перший
випуск Фестивалю українського фольклору в Румунії, в якому взяли участь
представники шести повітів Румунії. Важливим був той факт, що на відкритті
фестивалю відбулась конференція, на якій ми обговорили культурну спадщину
української нацменшини Румунії, на якій були присутні також представники
ЮНЕСКО, Міністерства культури, вчені та фахівці з Румунії та України. Також
були обговорені питання як вплинув румунський фольклор на український, і навпаки, головно у тих повітах де українці та румуни живуть разом. Я думаю, що це дуже
важливо для всіх нас. Також під час конференції були зроблені деякі пропозиції.
Також дуже важливим є той факт, що вийде збірник з доповідями, представленими
на конференції. Я думаю, що це корисно не тільки для українців Румунії, а
взагалі для Румунії та для світової спадщини, оскільки ми
бачимо, що трапляється зараз в Україні, як бореться український народ, для того щоб
зберегти свою мову, свою культуру, свої звичаї. Я думаю, що ми всі зміцнилися
та об’єдналися і я впевнений, що ми в єдності будемо ще більше збагачувати
міжнародну спадщину. Після нападу Російської федерації на Україну, в наших
заходах, які ми організуємо на території Румунії, беруть участь також
українські переселенці. Сьогодні, наприклад, у Музеї села в Бухаресті вони
представили народні вироби різних регіонів України та звичаї українців з
України, а це дуже важливо, бо люди мають можливість бачити те, що українці, в
тому числі переселенці, де б вони не були, вони зберігають те, що перебрали від
своїх дідів та прадідів. Це є ще одним доказом,
що незважаючи де проживає українець, він завжди буде тримати до всього, що
означає українство й я впевнений, що таким чином Україна переможе, що
український народ буде вільний, так як він був і дотепер.»

На
конференції «Роль нематеріальної культурної спадщини українців у Румунії»
фахівці у галузі представили наукові роботи або доповіді на такі теми як:
«Українська нематеріальна спадщина в Румунії», «Захист МНС та Конвенція ЮНЕСКО
2003 року», «Особливості традицій українців», «Народні костюми та вишиванки
марамуреських українців: традиції, новації та популяризація» та «Весільні звичаї
та обряди на українсько-румунському етнічному кордоні кінця ХІХ – першої
половини ХХ ст.» – представили Тетяна Сологуб та, відповідно, Маріанна Мегела з України, «Історія української літератури в Румунії» та «Українці в
Румунії: від історії до культурних ресурсів».

Іван
Гербіл викладач доктор Філологічного Факультету Клузького університету імені
Бабеша Бойя, Голова Клузької філії СУР та заступник голови СУР поділився своїми
враженнями від участі у конференції та фестивалі: «Враження дуже гарні.
Дякую всім тим, хто долучився щоб організувати цю подію, на якій були
висвітлені наші фольклорні традиції, українські пісні, танці тощо. По-друге, я
зробив таку пропозицію до Юнеско, щоб були залучені до її нематеріальної спадщини чотири
елементи культури українців Румунії: по-перше – пісні українського весілля або
весілля взагалі, по-друге – «Віфлаєм», який зберігся як у Мараморощині, Буковині, так в Багататах,
по-третє – писанкарство на Буковині, і четвертий елемент це є говірка села
Вишньої Рівни, де збереглися дуже багато архаїчних елементів, які є доказом
того, що українці, які розмовляють і сьогодні цю говірку, є дуже давніми, а їх мова давності понад 1.000 років.»

Генеральний
секретар Союзу українців Румунії та науковий співробітник Повітового Музею Сату
Маре доктор Ірина-Люба Горват виступила на конференції, присвяченій нематеріальній культурній спадщині українців Румунії, з цікавою доповіддю: «Моя доповідь була про
фольклор: про легенди, про сімейні звичаї, про демонологію, про вірування
українців Румунії. Фольклор це основний компонент нематеріальної культури, який
відображається у житті українців Румунії. По-моєму, тема була дуже цікава для
всіх слухачів. Ми хочемо показати, що у нас зберігається фольклор, звичаї
й традиції та показати нашому молодому поколінню, що ми дійсно маємо, що їм
передавати. В конференції взяли участь і переселенці з України, які проживають
тепер у Бухаресті та які були вражені гарним виступом доповідачів і зрозуміли,
що хоча тепер вони проживають в Румунії, вони мають біля себе українців
Румунії та можуть покладатися на їхню допомогу.»

На фестивалі
українського фольклору була присутня і дослідниця Ясської філії Румунської
Академії та співробітниця Юнеско в Румунії Йоанна Баскервілле, яка висловила
свою радість, що мажоритарні румуни мали можливість більше дізнатися про
культуру українців Румунії та більше наблизитися до українських переселенців з
культурної та духовної точок зору: «Юнеско дуже бажає підтримати культурну
ідентичність українських переселенців в Європі, там де вони зараз компактно
проживають, тому що добре відмий той факт, що ця війна має як наслідок і
знищення культурної ідентичності
українців з України. Саме тому ми, сусідні країни, є ті, які радіємо українській
спадщині та повинні зробити більше у цьому сенсі. По-моєму фестиваль має подвійну
роль: щоб румуни краще пізнавали український фольклор, та щоб ми всі допомогали українським переселенцям добре почувати себе в Румунії. На мою думку етнічні
українці Румунії можуть відігравати суттєву роль культурного гіда, вони можуть
допомогти нам краще розуміти українців та допомогти їм легше пристосуватися.»

З
Вишавської долини Марамороського повіту на фестивалі українського фольклору був присутній також
гурт «Молоді гуцули», очолений директоркою Восьмирічної школи села Вишівської
долини Марією Папаригою. Вони показали публіці обряд «українське весілля». Марія
Папарига подає деталі: «Дуже добре рішення прийняв Союз українців Румунії,
тому що це перший випуск фестивалю та перша конференція на тему нематеріальної
спадщини українців. Я думаю, що вони дуже важливі для нас українців. На конференції, на якій виступили, як румунські, так і українські науковці зі Закарпаття, ми дізнались дуже цікаві речі. Ми дізналися багато про український традиційний одяг,
а також про традиції та звичаї, а зокрема про українське весілля. Це для нас
було дуже корисно, тому що ми, у свою чергу, підготувили для цієї події
коротенькі моменти українського весілля і багато того, що обговорювалося теоретично
на конференції, ми практично показали присутнім у Музеї села, а саме обряд українське весілля.
І це було дуже гарно і цікаво.»

Петронела Балін зі своєю бабусею Василиною Бензар з Полян
Марамороського повіту прибула до Бухареста на фестиваль українського фольклору,
щоб показати традиційні віночки та киптари. Петронела розповіла нам, як
робляться віночки в Полянах та хто їх може носити: «Вінок починається з лупком із верби. Лупок шиється навкруг та береться міра
голови дівки. Після того шиються бервенки, по пять листків нараз та
йдеться навколо, спочатку на лівий бік, а потім на правий бік. Посередині
заповнюється кедрою, а потім пришиваються косички білого кольору, рожевого та
червоного, зроблені із гарасу. Після закінчення ставиться вінок дівчині на
голові. Віночки носять дівчата, які ходять у протесію, дружки та дівка, яка виходить заміж, на весілля. Не
може носити віночок дівчина, яка втратила свою честь,
яка «скопиличилася», а також вже заміжна жінка. Віночки носять
лише дівки.»

Учениця 10 класу Ліцею імені Лацку Воде міста Сірет
Сучавсьвого повіту, членка гурту «Червона калина» Адріанна Жігір поділилася своїми враження від
участі у фестивалі: «Ми сьогодні представли українські танці. Ми мали
можливість також слухати українські народні пісні, побачити гарні танці та
звичаї різних регіонів. А ще мені сподобалося, що ми мали нагоду говорити з
членами інших гуртків та пізнавати гарних людей.»

Студентка другого курсу Філологічного факультету
Клузького університету імені Бабеша Бойоя Деніса Козачук, український
відділ, ствердила: «Я дуже рада, що брала участь у цьому фестивалі, тому що
тут я дізналася ще більше який різноманітний та гарний український фольклор та чому
важливо зберігати наші традиції та звичаї. Присутність на цьому фестивалі дало
мені можливість бачити, які гарні наші костюми, пісні і танці, що роблять
мене дуже горду, що я українка.»

Викладачки вишивальної студії «Косиця» Закарпатського музею народної архітектури та побуту в Ужгороді Галина Мунчак та Вікторія
Співак представили на Фестивалі
українського фольклору в Бухаресті чудові відтворені українські сорочки. Пані Галина подає деталі: «Ці сорочки ручної вишивки і творені
майстринями зі музейних зразків, люблязно наданих працівниками музею. Тут
представлені сорочки нашого краю, це Міжгірщина, Воловеччина, Свалявщина, Бойківщина, Рахівщина. Всім сорочкам притаманна колористика нашого краю, поєднання
кольорів. Єдине, що застосовані сучасні матеріали, сучасні нитки, трішки
адаптований крій до ширине сучасної тканини. Я тут вперше зі своєю
колегою Вікторією Співак на запрошення Союзу українців Румунії й звичайно нам
дуже приємно, що так далеко від нашого рідного дому відбувається подія такого
значення, що ми можемо продемонструвати свої роботи їх можна достойно оцінити і
побачити тут. Нам також цікаво подивитися на ваші традиційні сорочки. Ми
були присутні й на конференції, де слухали доповіді представників ЮНЕСКО,
які цікавляться питаннями культури, співпрацею наших країн, ми слухали
також доповіді наших учасниць, які розказували якраз про етнокультуру, історію,
традиції, зокрема весільний обряд, і ось ми привезли й весільну
сорочку нашого краю, щоб ви могли подивитися.»

Олесія Кірвас з Одеської Області знайшла тимчасовий
притулок у Бухаресті, вона з радістю поділилася своїми враженнями від участь у Фестивалі
українського фольклору: «Я дуже вдячна за таку чудову нагоду потрапити на
сьогоднішній фестиваль, тому що все було дуже добре підготовлено. Ми мали змогу
послухати чудові пісні, послухати українську музику, потім нас пригостили тут.
Велика вдячність тим людям, які організували це все, таку чудову програму
створили, тому можу знайти лише хороші слова. Тут було настільки багато
української музики, що я навіть піймала себе на думці, що не завжди в Україні можна
потрапиш на такий фестиваль, а тут ти занурився прямо в абсолютно українське
середовище. Теж я вдячна людям Румунії за те що зустріли, розмістили, все маю для хорошого проживання, маю спокій, це дійсно те, що нам зараз потрібно. Всім
спокою бажаю і миру.»

Після завершення свята, ми запросили експерта СУР з питань
освоєння структурних фондів Андрею Попа, яка посприяла у розроблені цього
проєкту, розповісти про мету, мотивування, а також підбити підсумки «Фестивалю українського
фольклору в Румунії». Ось, що вона сказала: «Метою цього фестивалю
є просування культури, звичаїв і традицій української нацменшини Румунії шляхом
виступів художніх колективів та представницьких ансамблів українського танцю, та участі фахівців на конференції, які розповіли про
значення нематеріальної спадщини українців. Мотивуванням організації цього
культурного заходу є потреба української меншини, як до речі інших меншин
Румунії, у збереженні свого фольклору. Ми мали
намір, і здається що нам вдалося, збільшити популярність художніх колективів та
майстрів, зокрема у контексті пандемії, та війни в Україні, та повернутися до культури і традицій, які свято зберігає
українська меншина Румунії.»

Сучавська
філія Союзу українців Румунії організувала 29 травня 2022 року в селі Негостина
Сучавського повіту новий випуск фестивалю «Співжиття», за фінансове
сприяння СУР-у. У цьому році взяли участь солісти, вокальні й танцювальні колективи етнічних українців, вірменів, рромів та поляків з Румунії, румунський колектив, а також заслужена артистка України Ірина
Стиць. Метою фестивалю було зібрання нацменшин докупи, разом з румунами, щоб популяризувати народні пісні, танці й традиції, заохочувати міжкультурний діалог та взаємну повагу.

Серед
українських колективів та солістів були: вокально-інструментальний гурт Сучавської
філії СУР, танцювальний гурт «Коломейка»,
солістка Алексія Фрасенюк, танцювальний ансамбль «Козачок», танцювальний гурт «Червона
калина», «Негостинські голоси», «Полонинка»,
«Веселка», «Голос полонини», «Задунайська
січ», «Весна», «Мікулянка» та солістка Аделіна Слусаріук. На сцені також
виступили гурт румунів «Буковинcькі бруньки», гурт вірменів «Hayakaghak», гурт поляків
«Мала Пояна», гурт рромів «Квіти Гулії». У
ході фестивалю відбувся також парад народних костюмів. Члени народних колективів
представили свої традиційні костюми, що передаються від покоління до покоління.

На урочистому відкритті перед
учасниками і гостями фестивалю виступили представники нацменшин та інші
офіційні особи. У своїх привітальних виступах вони відмітили свою радість з
того приводу, що цей фестиваль продовжується, оскільки така подія відіграє
значну роль у збереженні культурних цінностей, взаємоповаги, толерантності та
мирного співжиття. Слід уточнити, що на Буковині проживають аж 12 нацменшин,
які мають гарне ставлення до ближнього та до духовних надбань кожного зокрема.

Після параду, народні колективи та
солісти зачарували своїми піснями і танцями, а також хореографією, присутню
публіку в Будинку культури села Негостина. Фестиваль дав можливість мешканцям
села Негостина та гостям пізнати духовні цінності, традиції, звичаї та народні
костюми нацменшин, а також мажоритарного румунського населення. Фестиваль «Співжиття»
організується щороку в різних місцевостях Буковини, де компактно проживає
українська громада.

На фестивалі «Співжиття» була присутня і вчителька Негостинської восьмирічної школи Крістіна Кідеша, член Комісії з питань куьтури Союзу українців
Румунії та член вокального гурту Сучавської філії Союзу українців Румунії, яка поділилася
своїми враженнями: «На фестивалі «Співжиття» я брала участь
разом з вокальним гуртом Сучавської філії СУР. Я можу ствердити, що цей
випуск фестивалю відбувся на високому рівні. На сцені будинку культури села
Негостина виступили представники польської, вірменської, циганської та
української меншин Румунії, та румнський колектив, які зачарували публіку своїми танцями, піснями та
народними костюмами. Однією з пісень, яку виконав гурт Сучавської філії СУР,
під керівництвом пані Зірки Янош, була «Ой у лузі червона калина», яку ми
присвятили Україні. Іншу пісню виконала учениця п’ятого класу Ліцею імені Лацку
Воде міста Сірет, Алексія Фрасинюк у супроводі нашого гурту. Гарно виступили
члени танцювального гурту «Червона калина» з Негостини, які з нетерпінням
чекали цей фестиваль, тому що мали можливість виступити у своєму рідному селі.
Для цього вони доклали всі зусилля, щоб їхній виступ пройшов на високому
рівні. Надзвичайні враження та глибокі почуття передала публіці заслужена
артистка України Ірина Стиць. Це був винятковий момент. Фестиваль «Співжиття»
мабуть залишається моїм улюбленим, тому що він з’єднує меншин, які проживають в
Румунії та дає їм можливість показати свою культуру, слухати народні пісні,
побачити надзвичайні танці та прекрасні костюми кожної меншини. Можу сказати,
що фестиваль пройшов успішно і залишив приємні враження.»

Учитель Балківецької восьмирічної школи Петро Шойман, керівник танцювального
ансамблю «Козачок» розповідає про участь ансамблю
у фестиваль «Співжиття»: «Ми всі
радіємо, коли маємо можливість знову зустрічатися на таких прикрасних
фестивалях і бачити зокрема дітей, які продовжують традиції національних
нацменшин. Ми всі взяли участь у параді традиційних костюмів, в якому всі
змогли представити свої костюми. У свою чергу ансамбль «Козачок» як завжди був
присутній. На цьому гарному національному фестивалі «Співжиття» ми мали
можливість знову зустрітися з нашими друзями: румунами, поляками, вірменами,
циганами та українцями з Тулчанського, Тіміського та Марамороського повітів. Я
був дуже радий бачити таких гарних дітей одягнених у прекрасних костюмах.
Ансамбль Козачок, яким я керую виконав на сцені традиційний український
танець «Гопак». Була гарна неділя, яку я думаю, що ми будемо довго згадувати.
Також вітаю тих, що ініціювали цей фестиваль і тих, що організували цей
випуск та Союз українців Румунії, за підтримку та
фінансування.»

З села Луг над Тисою Марамороського
повіту у фестивалі «Співжиття» взяв участь вокальний гурт «Веселка», під
керівництвом вчительки Анни Самбор, яка розповіла про виступ гурту та про
враження, які склалися в неї: «На
цьогорічному фестивалі були запрошені й ми, члени гурту Веселка з Луга над
Тисою Марамороського повіту. Ми щиро вдячні керівництву СУР Сучавського повіту,
пану Іллю Саучуку за запрошення, а також голові Мараморської філії Сур
Мирославу Петрецькому за те, що дав нам таку можливість відвідати прекрасне
село Негостина, поспілкуватися з гарними людьми. З Марамороського повіту
в фестивалі взяли участь «Голос полонини». Ми разом подорожували до Негостини.
Сучава зустріла нас гарною сонячною погодою. Доказом того, що пісня об’єднує
людей, є те, що на свято прибуло багато людей, молоді особи, представників
різних меншин вірменів, поляків, угорців, ромів, німців, які виступили зі
словами подяки. Наш гурт представив кілька українських пісень, які були оцінені
оплесками присутніх . До речі, зал Будинок культури був переповнений. Ми
виконали пісню «Летіла зозуля» про маму, її любов та переживання через те, що
доля її дівчини нещаслива, а також пісню «Зацвіла калина» про свекруху, яка не
любить свою невістку і хоче її розлучити від свого сина, а також гумористичну
пісню «Дала мені мама корову» та кілька лужанських пісень. Саовіваюся, що
глядачам сподобалося, По додрозі додому ми відвідали виставку керамічних
виробів у селі Марджіння та монастир Сучевіца. Ми повернулися з приємними
враженнями, які надовго залишаться у наших серцях і пам’яті зі сподіванням на
майбутні виступи, що заохочуть всіх нас не забувати нашу рідну мову, традиції
та пісні.»

Сучавська
філія Союзу українців Румунії організувала 29 травня 2022 року в селі Негостина
Сучавського повіту новий випуск фестивалю «Співжиття», за фінансове
сприяння СУР-у. У цьому році взяли участь солісти, вокальні й танцювальні колективи етнічних українців, вірменів, рромів та поляків з Румунії, румунський колектив, а також заслужена артистка України Ірина
Стиць. Метою фестивалю було зібрання нацменшин докупи, разом з румунами, щоб популяризувати народні пісні, танці й традиції, заохочувати міжкультурний діалог та взаємну повагу.

Серед
українських колективів та солістів були: вокально-інструментальний гурт Сучавської
філії СУР, танцювальний гурт «Коломейка»,
солістка Алексія Фрасенюк, танцювальний ансамбль «Козачок», танцювальний гурт «Червона
калина», «Негостинські голоси», «Полонинка»,
«Веселка», «Голос полонини», «Задунайська
січ», «Весна», «Мікулянка» та солістка Аделіна Слусаріук. На сцені також
виступили гурт румунів «Буковинcькі бруньки», гурт вірменів «Hayakaghak», гурт поляків
«Мала Пояна», гурт рромів «Квіти Гулії». У
ході фестивалю відбувся також парад народних костюмів. Члени народних колективів
представили свої традиційні костюми, що передаються від покоління до покоління.

На урочистому відкритті перед
учасниками і гостями фестивалю виступили представники нацменшин та інші
офіційні особи. У своїх привітальних виступах вони відмітили свою радість з
того приводу, що цей фестиваль продовжується, оскільки така подія відіграє
значну роль у збереженні культурних цінностей, взаємоповаги, толерантності та
мирного співжиття. Слід уточнити, що на Буковині проживають аж 12 нацменшин,
які мають гарне ставлення до ближнього та до духовних надбань кожного зокрема.

Після параду, народні колективи та
солісти зачарували своїми піснями і танцями, а також хореографією, присутню
публіку в Будинку культури села Негостина. Фестиваль дав можливість мешканцям
села Негостина та гостям пізнати духовні цінності, традиції, звичаї та народні
костюми нацменшин, а також мажоритарного румунського населення. Фестиваль «Співжиття»
організується щороку в різних місцевостях Буковини, де компактно проживає
українська громада.

На фестивалі «Співжиття» була присутня і вчителька Негостинської восьмирічної школи Крістіна Кідеша, член Комісії з питань куьтури Союзу українців
Румунії та член вокального гурту Сучавської філії Союзу українців Румунії, яка поділилася
своїми враженнями: «На фестивалі «Співжиття» я брала участь
разом з вокальним гуртом Сучавської філії СУР. Я можу ствердити, що цей
випуск фестивалю відбувся на високому рівні. На сцені будинку культури села
Негостина виступили представники польської, вірменської, циганської та
української меншин Румунії, та румнський колектив, які зачарували публіку своїми танцями, піснями та
народними костюмами. Однією з пісень, яку виконав гурт Сучавської філії СУР,
під керівництвом пані Зірки Янош, була «Ой у лузі червона калина», яку ми
присвятили Україні. Іншу пісню виконала учениця п’ятого класу Ліцею імені Лацку
Воде міста Сірет, Алексія Фрасинюк у супроводі нашого гурту. Гарно виступили
члени танцювального гурту «Червона калина» з Негостини, які з нетерпінням
чекали цей фестиваль, тому що мали можливість виступити у своєму рідному селі.
Для цього вони доклали всі зусилля, щоб їхній виступ пройшов на високому
рівні. Надзвичайні враження та глибокі почуття передала публіці заслужена
артистка України Ірина Стиць. Це був винятковий момент. Фестиваль «Співжиття»
мабуть залишається моїм улюбленим, тому що він з’єднує меншин, які проживають в
Румунії та дає їм можливість показати свою культуру, слухати народні пісні,
побачити надзвичайні танці та прекрасні костюми кожної меншини. Можу сказати,
що фестиваль пройшов успішно і залишив приємні враження.»

Учитель Балківецької восьмирічної школи Петро Шойман, керівник танцювального
ансамблю «Козачок» розповідає про участь ансамблю
у фестиваль «Співжиття»: «Ми всі
радіємо, коли маємо можливість знову зустрічатися на таких прикрасних
фестивалях і бачити зокрема дітей, які продовжують традиції національних
нацменшин. Ми всі взяли участь у параді традиційних костюмів, в якому всі
змогли представити свої костюми. У свою чергу ансамбль «Козачок» як завжди був
присутній. На цьому гарному національному фестивалі «Співжиття» ми мали
можливість знову зустрітися з нашими друзями: румунами, поляками, вірменами,
циганами та українцями з Тулчанського, Тіміського та Марамороського повітів. Я
був дуже радий бачити таких гарних дітей одягнених у прекрасних костюмах.
Ансамбль Козачок, яким я керую виконав на сцені традиційний український
танець «Гопак». Була гарна неділя, яку я думаю, що ми будемо довго згадувати.
Також вітаю тих, що ініціювали цей фестиваль і тих, що організували цей
випуск та Союз українців Румунії, за підтримку та
фінансування.»

З села Луг над Тисою Марамороського
повіту у фестивалі «Співжиття» взяв участь вокальний гурт «Веселка», під
керівництвом вчительки Анни Самбор, яка розповіла про виступ гурту та про
враження, які склалися в неї: «На
цьогорічному фестивалі були запрошені й ми, члени гурту Веселка з Луга над
Тисою Марамороського повіту. Ми щиро вдячні керівництву СУР Сучавського повіту,
пану Іллю Саучуку за запрошення, а також голові Мараморської філії Сур
Мирославу Петрецькому за те, що дав нам таку можливість відвідати прекрасне
село Негостина, поспілкуватися з гарними людьми. З Марамороського повіту
в фестивалі взяли участь «Голос полонини». Ми разом подорожували до Негостини.
Сучава зустріла нас гарною сонячною погодою. Доказом того, що пісня об’єднує
людей, є те, що на свято прибуло багато людей, молоді особи, представників
різних меншин вірменів, поляків, угорців, ромів, німців, які виступили зі
словами подяки. Наш гурт представив кілька українських пісень, які були оцінені
оплесками присутніх . До речі, зал Будинок культури був переповнений. Ми
виконали пісню «Летіла зозуля» про маму, її любов та переживання через те, що
доля її дівчини нещаслива, а також пісню «Зацвіла калина» про свекруху, яка не
любить свою невістку і хоче її розлучити від свого сина, а також гумористичну
пісню «Дала мені мама корову» та кілька лужанських пісень. Саовіваюся, що
глядачам сподобалося, По додрозі додому ми відвідали виставку керамічних
виробів у селі Марджіння та монастир Сучевіца. Ми повернулися з приємними
враженнями, які надовго залишаться у наших серцях і пам’яті зі сподіванням на
майбутні виступи, що заохочуть всіх нас не забувати нашу рідну мову, традиції
та пісні.»