Category: Відкрий для себе Румунію

  • Весна в Мечінських горах

    Весна в Мечінських горах

    Навіть якщо вони не такі відомі, як Карпати, Бучеджи або Родна, в Мечінських горах є багато природних красот, які зберігають свій особливий шарм. Це найстаріші гори в Румунії, які зазнали ерозії, і зараз їх висота порівняна з пагорбами, але відвідувачі можуть відкрити для себе тут особливі ландшафти і дивовижні геологічні форми. Розташовані між дельтою Дунаю та узбережжям Чорного моря, Мечінські гори мають найвищу вершину в списку найвищих гірських вершин, пік Цуцуятул висотою 467 метрів, який є одним з особливих місць для відвідування в Румунії. Всі ці природні пам’ятки розташовані в Національному парку гори Мечінулуй, який займає площу понад 11 тисяч гектарів.

    Візит до регіону можна розпочати з Центру туристичної інформації в місті Мечін. Тут відвідувачі можуть знайти інформацію про визначні пам’ятки регіону.  Дан Стайку, директор Центру туристичної інформації міста Мечін, пояснює, чому ця горбиста територія у самому серці Добруджі є привабливою: “Туристичний регіон Мечін став досить привабливим завдяки пішохідним маршрутам та іншим можливостям, які пропонує ця зона, як наприклад для відвідування римських фортець Диногеція та Троесміс. А якщо говорити про маршрути в Мечінських горах, то можна сказати, що вони пропонують фантастичний краєвид. Унікальність ландшафту надають гранітні мегалітичні утворення і контраст між степовим ландшафтом на хребтах і лісовою рослинністю біля підніжжя гір. Можна сказати, що досі ми насолоджувалися спонтанною флорою, і тут ми зустрічали шафран сітчастий (Crocus reticulatus – лат.), шафран золотистий (Crocus chrysanthus – лат.), підсніжник (Galanthus plicatus – лат.), горицвіт весняний (Adonis vernalis – лат.), анемону альпійську  (Pulsatilla alba – лат.). Це рослини, які ми зустрічаємо на стежках в Мечінських горах і які милують наше око”.

    culmea-pricopanului-muntii-macinului-foto-dan-staicu.jpg
    У Мечінських горах прокладено 14 легких пішохідних маршрутів. На ці стежки можна вийти з кількох населених пунктів, міста Мечін, комуни Греч або комуни Черна. У цей період територія Мечінських гір набуває все більше кольорів і відтінків зеленого, пропонуючи прекрасні пейзажі. Починають з’являтися метелики і все більше перелітних птахів. Дан Стайку, директор Мечінського центру туристичної інформації, дав нам рекомендації щодо туристичних маршрутів: “Найвидовищнішим маршрутом у Мечінських горах, завдяки мегалітичним утворенням, є і залишиться маршрут Кулмя Прікопанулуй. Тут туристи щомісяця можуть бачити ці мегалітичні утворення, що створюють чудовий пейзаж. Якщо говорити про цю територію у весняний період, то зараз маршрут Козлук пропонує фантастичний краєвид завдяки рослинності”.

    Національний парк гори Мечінулуй – один з найкрасивіших природних заповідників Румунії, що охоплює понад 10 000 гектарів. Тут ви знайдете пухнасті дуби, а також горунові ліси та унікальні альпійські степові ландшафти. Джерело «Фонтан зцілення» є однією з туристичних визначних природних пам’яток у цьому районі, а також маршрут, який веде до П’ятра Райоаса, Шяуа Шерпару або пік Киримилеу. Один із маршрутів через гори Мечін також веде любителів природи до озера біля комуни Туркоая, озера Якобдял. Воно утворилося внаслідок видобутку граніту з колишнього кам’яного кар’єру і має вигляд, схожий на льодовикові озера. Воно не впадає в жодну проточну воду і не впадає в Дунай.  Озеро живиться з-під землі, тому місцеві жителі називають його “La Fântână”.

    muntii-macin-danstaicu.png

    На маршруті Кулмя Прікопанулуй, який починається в місті Мечін, туристи можуть зустріти кам’яні фігури, створені природою, які носять такі назви, як “Добруджанський сфінкс”, “Черепаха”, “Могила гіганта”, “Яйця динозавра”. Як тільки температура повітря підвищиться, відвідувачі зможуть побачити черепаху, що охороняється в Національному парку гори Мечінулуй”, а саме – добруджанську черепаху  (Testudo graeca ibera – лат.) – один з чотирьох європейських видів родини суходільних черепах. Її було оголошено пам’яткою природи, вона  за звичай зустрічається у напівпустелях, степах і на схилах гір, вкритих травою, чагарником, рідколіссям або гірським лісом, по берегах річок й озер, на сухих морських узбережжях, зарослих дюнах, у низинних та заплавних лісах, таких як у цій частині Румунії.

    Окрім піших прогулянок, туристи можуть відвідати монастирі в цьому районі та зупинитися на дегустацію вина в одній з місцевих виноробень. Відвідувачі також можуть зупинитися на ночівлю в одному з гостьових будинків у селах навколо Національного парку гори Мечінулуй.

  • Віртуальна прогулянка містом Орадя

    Віртуальна прогулянка містом Орадя

    На даний момент місто виглядає вражаюче після того, як багато старих будівель було відреставровано, а центральна частина була модернізована (нова бруківка, сучасні освітлювальні прилади, оновлені вуличні меблі, вуличні знаки з вказівниками для туристів і т.д.). Недарма Орадя зараз виглядає як процвітаюче місто. Більше того, це одне з небагатьох міст Румунії, яке яскраво освітлюється вночі, включаючи будівлі, що належать до культурної спадщини, що створює приємне відчуття, а також дозволяє відчувати себе в безпеці на вулицях. Якщо вас приваблюють старі будівлі, тут ви можете помилуватися кількома стилями архітектури (бароко, неокласицизм, еклектика, неорумунський і т.д.), але особливо архітектурою початку 20-го століття, Арт Нуво. Ви відчуєте, що потрапили у великий музей під відкритим небом.

    2023-02-10-foto-foto-oradea-heritage-002-.png

    У 2011 році Орадя отримала титул “Зелена столиця Румунії”, завдяки великим і численним зеленим територіям. Якщо вас приваблює культурний туризм, у вас є можливість побачити або відвідати щонайменше 15 важливих пам’яток. Крім того, тут є мережа красиво оформлених кафе і ресторанів, де ви можете відпочити з друзями за чашкою кави або навіть поїсти. Щодо дозвілля, я б також згадала, що тут організовують багато заходів, таких як Середньовічний фестиваль, Карнавал квітів, Фестиваль культури і традицій або Орадя ФестіФалл. В рамках кампанії “Орадя з любов’ю” вже другий рік поспіль туристам пропонуються певні безкоштовні послуги або знижки. Як отримати ці переваги? Дуже просто! Якщо ви зупинитеся в місцевому готелі принаймні на дві ночі, то отримаєте ваучер з кодом, пов’язаним з вашим ім’ям, який дозволить вам подорожувати громадським транспортом і мати безкоштовний доступ до всіх музеїв міста. Крім того, ви зможете скористатися привабливими знижками у партнерських кафе та ресторанах готелю.

    Орадя – архітектурний заповідник, прикрашений різними архітектурними стилями (сецесія, бароко, еклектика….). Будівлі, справжні архітектурні коштовності, рідкісне мистецьке багатство, яке надає неповторного шарму місту на березі річки Крішул Репеде. У 1999 році з ініціативи Департаменту пам’яток і визначних місць Брюссельського регіону кілька організацій з європейських міст з багатою спадщиною модерну, від Гельсінкі до Барселони, Глазго і Будапешта, вирішили об’єднатися в першу європейську мережу для співпраці, дослідження, збереження і розвитку модерну. З лютого 2012 року Орадя приєднується до престижного списку міст, що входять до міжнародної мережі Арт Нуво.

    Найважливішою туристичною зоною Орадії є площа Унірій, де ви можете помилуватися статуєю короля Фердинанда I в самому її центрі. Якщо ви озирнетесь навколо, то побачите, що все тут бездоганно: від бруківки, красивих ліхтарних стовпів до вуличних меблів, виготовлених з якісних матеріалів. Більше того, куди б ви не повернули голову, ви побачите деревця та доглянуті газони. На двох боках площі можна милуватися імпозантним греко-католицьким єпископським палацом, збудованим у 1903-1905 роках в еклектичному стилі з елементами бароко і рококо, та римо-католицьким костелом Святого Ладислава, збудованим у 1742 році в стилі провінційного бароко.

    Як тільки ви ступите на площу Унірій, ваш погляд приверне Палац Чорного Орла, який є найкрасивішою будівлею в стилі модерн в Румунії і, в той же час, емблематичною будівлею для міста Орадя. Цей палац був побудований у стилі сецесії між 1907 і 1908 роками за планами архітекторів Марселя Комора і Дезьо Якаба. Він є головною визначною пам’яткою міста не лише завдяки своєму зовнішньому вигляду, але й тому, що в ньому розташовані магазини, ресторани та кафе. Скляний перехід був натхненний знаменитою галереєю Вітторіо Емануеле в Мілані. Вітраж у центрі переходу, що зображає орла в польоті над зеленими пагорбами, був виготовлений після завершення будівництва переходу в 1909 році в майстерні склороба К. Неймана, як емблема архітектурного ансамблю.

    oradea-palatul-vulturul-negru-foto-facebook-visitoradea.png

    На тому ж боці площі розташований Палац Московица Адольфа і синів, збудований у стилі сецесії на початку 1900-х років за проектом братів Ваґо. Хоча будівлі в стилі сецесії зазвичай перевантажені орнаментом та різноманітними прикрасами, цей палац вирізняється своєю простотою, з гладким білим фасадом. Наступна будівля на площі, яка привертає увагу, – це Церква з Місяцем. Вона була збудована у 1784-1790 роках за проєктом архітектора Едера Якаба. На шпилі церкви знаходиться механізм (виготовлений Георгом Рюппе у 1793 році), який приводить у рух сферу діаметром один метр у формі місяця, пофарбовану наполовину в золотий і наполовину в чорний колір, що вказує на фази місяця.

    Палац і вежа Ратуші – це неокласична будівля спроектована архітектором Ріманочі Калманом-молодшим і відкрита в 1904 році. Піднявшись 250 сходинками на вершину годинникової вежі ратуші, ви зможете побачити архітектурний центр міста на 360 градусів. Годинниковий механізм, який називають “материнським годинником”, грає “Марш Янку” у визначений час і був побудований у 1904 році. Перейшовши міст через річку Кріш, можна милуватися красивим і колоритним готелем “Асторія”, що був побудований у 1902 році в неоготичному стилі з елементами сецесії за проектом архітектора Ференца Штарілла.

    Прогулюючись вулицею, паралельною фасаду театру, ви відкриєте музей, який обов’язково варто відвідати. Будинок Дарваш-Ла Рош був побудований між 1909 та 1912 роками братами Ласло та Юзефом Ваґо у стилі модерн-сецесія і є однією з найцінніших будівель міста. Будинок має два вуличні фасади: у бік центральної частини міста та у бік набережної на березі річки Крішул Репеде. Варто зазначити, що музей відтворює буржуазне житло. На вулиці, паралельній правій стороні театру, ви потрапите на найвідомішу та багатолюднупішохідну вулицю – Республіки. По обидва боки вулиці ви знайдете магазини, кафе, ресторани, пекарні, але особливо ретельно відреставровані історичні будівлі.

    Палац Московиц Мікша, хоч і знаходиться на вулиці Республіки, заслуговує на окрему згадку. Будівля була зведена у 1904-1905 роках у стилі мюнхенської сецесії за проектом архітектора Ріманочі Калмана-молодшого. Фасад вирізняється рослинними орнаментами, довгостебловими квітами, а передусім – яскравим синьо-зеленим кольором, якого він набув після реконструкції. Це одна з найбільш інстаграмних будівель в Румунії, не тільки завдяки своїй архітектурній красі, оскільки є панорамною кутовою будівлею, але й завдяки своєму яскравому фасаду, який також добре підсвічується вночі, завдяки невеликим прожекторам.

    oradea-foto-mchirita.jpg

    Після відпочинку в кафе на вулиці Республіки ви можете здійснити коротку прогулянку до барочного комплексу, побудованого в другій половині XVIII ст. Він складається з Палацу бароко, Римо-католицької базиліки та Канонічного ряду, що має 57 арок у стилі бароко, які утворюють коридор довжиною понад 250 метрів, що з’єднує 10 будівель. Палац і базиліка нещодавно були відреставровані, а внутрішній двір комплексу виглядає чудово, з зонами відпочинку і доріжками, де можна прогулятися на дозвіллі, милуючись ландшафтним садом в англійському стилі. Газони виглядають бездоганно, а різнокольорові клумби доповнюють декор. Здається, що це одне з найулюбленіших місць для фотосесій молодят та випускників шкіл.

    Фортеця Орадя, історія якої налічує майже 1000 років, є обов’язковим туристичним об’єктом. Вона є найбільшою і найкраще збереженою п’ятикутною фортецею в Центральній Європі, що займає 15 гектарів і включає в себе вісім ярусних будівель, церкву, парки, озеро і оборонні рови. Після 2010 року тут були проведені масштабні роботи з укріплення, консервації та реставрації. Фортеця не така велика, як та з Алба-Юлії, однак, вона стає багатолюдною, коли в ній проводяться певні заходи або фестивалі. Слід зазначити й те що, місто Орадя розташоване на берегах річки Крішул Репеде, що протікає через місто зі сходу на захід і ділить його на дві приблизно рівні половини. Крішул Репеде протікає через центр міста і створює луг, повний зелені, ідеальне місце для прогулянок, де можна насолодитися швидким плином і енергією води. Набережна вздовж Крішул Репеде має чудовий вигляд, що викликає бажання прогулятися навіть ввечері, коли прибережні доріжки яскраво освітлені.

  • Портове місто Суліна

    Портове місто Суліна

    Суліна Річковий і морський порт. Найсхідніше місто Румунії та Європейського Союзу. Місто розташоване на самій низькій висоті в країні (3,5 м над рівнем моря). Це основні характеристики н.п. Суліна, розташованого на правому березі однойменного гирла Дунаю. Маючи тисячолітню історію, доказами будучи історичні свідчення, археологічні знахідки та письмові згадки, Суліна є сьогодні міським населеним пунктом, важливим портом на Дунаї і Чорному морі. Перша письмова згадка про Суліну датується 950 роком, коли поселення з’являється у візантійському документі під назвою Соліна.

    Найбільше інформації про Суліну з’являється у 18 столітті, коли турки почали використовувати водний шлях до Константинополя, перетинаючи єдине гирло Дунаю посередині. У 19 столітті, коли вплив Османської імперії в Європі зменшився, великі держави встановили вільне судноплавство на Дунаї і, зі збільшенням кількості суден на річці, місто Суліна почало розвиватися. За управління річковим рухом відповідала так звана Європейська Дунайська комісія, що базувалася в Суліні. До кінця 19 століття Суліна стала одним з найбільш процвітаючих міст Румунського королівства. Покращення транспортної інфраструктури до портового міста Констанца з часом призвело до занепаду економічного значення Суліни та інших румунських портових міст у нижній течії Дунаю.

    У 70-х роках минулого століття Суліна став тихим місцем літнього відпочинку для тих, хто хотів відкрити для себе красу дельти Дунаю, а також насолодитися диким пляжем на березі Чорного моря. Слід зазначити, що Суліна пов’язане з решти територією країни лише водою: каналом Суліна в напрямок до Тулчі, каналом Чорне море в напрямок до Констанци і каналами, що перетинають дельту Дунаю до навколишніх сіл. Місто Тулча є єдиним транзитним пунктом до Суліни, звідси здійснюються регулярні рейси пасажирськими суднами. Місто входить до Біосферного заповіднику дельти Дунаю, одного з найбільших у Європі водно-болотних угідь, території національного та міжнародного екологічного значення. Юлія Паскале, голова асоціації “Відкрий для себе Суліну”, просуває цей курортний напрямок і пояснює, чому туристи приїжджають сюди влітку: 

    «Суліна є пунктом тяжіння Румунії та Європи, це нульова миля Дунаю, це місце, де Дунай впадає в море через єдиний судноплавний канал. У нас є і море, і дельта Дунаю. Влітку ми особливо насолоджуємося напівводним пляжем, тому що він зараз розвивається для сімей з дітьми. Але у нас також є дикий пляж та дельта. Це пташиний острів, туристи можуть спускатися до моря на човнах, поїхати до н.п. Сфинтул Георге, до озера Рошу, можуть побачити пеліканів, латаття, ліс Летея, абсолютно все, що пропонує дельта».

     

    Собор “Св. Олескандра і Миколая”, грецька церква “Св. Миколая”, Римсько-католицька церква “Святого Миколая” і Церква старообрядців “Св. Пертра і Павла” є як туристичними визначними пам’ятками, так і переконливими доказами багатокультурності з давніх часів. Історичні дані показують, що тут, особливо в кінці XIX ст. проживали разом греки, румуни, росіяни, вірмени, турки, євреї, албанці, німці, італійці, болгари, англійці, татари, чорногорці, серби, поляки, липовани т.д. Через проблеми пов’язані з орієнтуванням на воді, з якими стикалися командири суден при вході на гирло Суліна, в середині XVII ст. був побудований маяк та необхідні адміністративні будівлі.

    Інфраструктура розміщення з часом покращилася. Це – гостьові будинки з кількома номерами, а також більші об’єкти розміщення з басейнами, ресторанами та місцевими гастрономічними закладами, де готують специфічні страви, переважно з риби. У Суліні є кілька будівель культурної спадщини, що нагадують про період процвітання міста, коли тут працювали консульства та офіси судноплавних компаній. Юлія Паскале:

    «Оскільки Старий маяк, маяк-музей, закритий на ремонт, була відкрита приватна виставка “Стара Суліна”, яка належить колекціонеру Георге Комирзану, який з пристрасті зібрав все, що міг, вивчив і розмістив в одному просторі історію Суліни. Звичайно, ми організовуємо, наскільки це можливо, екскурсії по місту. Хто зацікавлений історією міста, може зв’язатися з нами в Інформаційно-туристичному центрі. Наразі триває реставрація грецької церкви, однієї з найстаріших церков у нашому місті.» 

    Морське кладовище Суліна, єдине в країні і навіть у Європі, поніс славу міста в усьому світі. Це чіткий доказ космополітизму міста, але і розвитку його у Європі в давні часи. Тут відпочивають вічним сном принцеси, племінниці воєвод, інженери, консули, поряд з рибалками, портовими робітниками, вантажниками, безпрецедентний конгломерат вірувань і конфесій.Історії деяких персонажів цього кладовища є частиною історії найсхіднішого міста Румунії, яке варто відвідати навіть поза літнім сезоном. Представницьким для прекрасного минулого старого міста є Палац колишньої Європейської дунайської комісії, розташований на прибережній. Це велична будівля з архітектурою в неокласичному стилі. Європейська дунайська комісія була створена в результаті мирного договору, укладеного після Кримської війни, яким було закріплено свободу судноплавства на Дунаї. До складу комісії входили великі держави середини дев’ятнадцятого століття, фінансовий двигун теперішнього Європейського Союзу: Англія, Франція, Німеччина та Італія, і три імперії, Росія, Туреччина та Австрія. Нарешті, Румунія стала членом незабаром після Війни за незалежність. В даний момент, цей палац є осідком Річкової адміністрації Нижнього Дунаю (сектор Суліна). Цікава історія стоїть за ще однією атракцією зони – Водного заводу. Колись давно, у 1897 році, тут на короткий час зупинилося судно з важливою гостю: Королевою Нідерландів. Спускаючись із судна вона попросила склянку води. Ніхто не сподівався, що тоді одна літня жінка візьме склянку води із Дунаю і подасть королеві. Дивуючись, що є у світі такі порти з інтенсивною діяльністю, де вода не фільтрується, королева Нідерландів, після повернення додому, виділила гроші на будівництво водного заводу у місті Суліна.

  • Курорт Ринка

    Курорт Ринка

    Розташований у південно-західній частині Румунії, повіт Горж відомий насамперед монументальними скульптурами з міста Тиргу-Жіу Константіна Бринкуша, скульптора з великим впливом на сучасне мистецтво, який покинув рідне село Хобіца, щоб знайти славу в Парижі. Горж має багато інших туристичних пунктів, і в холодну пору року однією з них є курорт Ринка.

    У 1930 році Народний банк з міста Новач реалізував проєкт зі створення гірського курорту в Ринці. Проєкт передбачав будівництво 6 турбаз на 5 номерів кожна, а в 1937 році центральна турбаза була здана в експлуатацію за сприяння тодішнього прем’єр-міністра Румунії, ліберала Ґеорґе Тетереску. До грудня 1989 року на курорті також була побудована турбаза, що належала Крайовському університету, і турбаза, що належала шахтарським профспілкам Олтенського вугільного басейну. Поруч знаходилася військова частина, де проходили підготовку новобранці гірських мисливських загонів. Курорт повернувся до уваги туристів, особливо після відкриття Трансальпійської дороги, найвищої і найкрасивішої дороги в Румунії, яка з’єднує курорт з повітом Сібіу.

    Курорт, розташований на висоті 1600 м, є одним з найпопулярніших місць для любителів гірськолижного спорту. Чудове природне оточення робить його також популярним літнім курортом. Якщо влітку курорт відвідують ті, хто займається пішим туризмом в горах Паринг і Кепециній, або ті, хто хоче побачити дивовижні пейзажі з найвищої дороги Румунії, Трансальпіна, то взимку Ринка стає місцем для любителів гірськолижного спорту. Туди можна легко дістатися з комуни Новач, проїхавши близько 20 км дорогою, яка піднімається широкими або більш вузькими кривими до місця, де чекають на туристів пансіонати та готелі.

    Інформацію для поціновувачів гірськолижного спорту на курорті Ринка надав Ніку Мітрою, який інвестував як в туризм, так і в розвиток гірськолижної зони: «У нас не дуже велика територія придатна для гірськолижного спорту, 7 км гірськолижних трас особливо для початківців, які обслуговуються трьома крісельними підйомниками, двома стаціонарними з чотирма і трьома сидіннями і одним відчіпним чотиримісним, а також маємо два підйомники. Гірськолижні траси легкої та середньої складності, легкої, тому що у нас багато лижників-початківців і особливо дітей, і я можу сказати, що це стартовий майданчик для початківців гірськолижного спорту, до складніших трас, подібних до європейських».

    Ми також дізналися подробиці про лижних інструкторів та спеціальні програми в зимовий період: “У нас є інструктори, авторизовані, які навчають дітей кататися на лижах, і єдина різниця між нами, з легкими і середніми схилами, які є у нас, і Австрією полягає в тому, що у нас дитина навчається максимум за два… три дні. Є спеціальні програми. Є готельєри, які дуже покладаються на дитячі табори, сімейні табори. Це діти у супроводі батьків і з лижними інструкторами, які навчають кататися на лижах їх під час перебування тут, і вони виграють з двох причин: отримують задоволення, а батьки також вчяться кататися на лижах”.

    ranca-iarna-sursa-foto-stefan-baciu-rri.png

    Зміна клімату вплинула на тривалість гірськолижного сезону в багатьох курортах Європи, де для компенсації нестачі природного снігу використовують штучне засніження. Як запевнив нас Ніку Мітрою, на курорті Ринка в цьому плані все гаразд: “У нас тут все гаразд, тому що курорт розташований на висоті 1600 метрів. Ми відкриваємо гірськолижний сезон в Румунії 1 грудня. Погодні умови сприятливі для нас. Похолодання настає в кінці листопада, ми робимо штучний сніг, а з природним снігом, який випадає, ми можемо відкрити лижні траси. Кінець гірськолижного сезону у нас припадає на 1 травня, і не один раз сталося так, що ми проводили Кубок 1 травня з гірськолижного спорту”.

    Окрім послуг прокату лижного спорядження, бази відпочинку, пансіонати, готелі, приватні садиби, ресторани, бари, кафе частують туристів традиційними стравами, характерні для місцевості з пастушими традиціями. Трав’яні чаї з медом та гаряче вино з приправами та корицею не залишать нікого байдужим. Насправді, найвища дорога в Румунії, Трансальпіна, яка піднімається на висоту 2.040 метрів, була побудована на транс-гуманній стежці, що з’єднує Горж з південною частиною Трансільванії через перевал Урделе. Саме тому в меню пансіонатів і ресторанів курорту Ринка багато страв з овечого м’яса, але це не означає, що туристи не можуть замовити інші страви румунської та міжнародної кухні. Після снігових розваг поновити сили можна в саунах або відвідати спа-центри. Любителі цікавого дозвілля можуть зіграти в боулінг та більярд.

    Однією із туристичних атракцій курорту Ринка – це озеро Гилческу, що розташоване прямо на краю найпопулярнішої туристичної дороги Трансальпіна, що перетинає гору. Воно оголошене пам’яткою природи, а прилегла територія є природним заповідником. У величезній долині, після шестигодинного походу через крутий Паринг, що починається від курорту Ринка, на туристів чекає влітку озеро Гилческу та майже десять менших озер. Печера Половрач – розташована в горах Кепеценій, на березі ріки Олт, на висоті 670 м над рівнем моря. До печери можна дістатися з комуни Половрач, розташованої між Хорезу та Байя де Ф’єр. Печера Муєрілор – одна з найвідоміших і найвідвідуваніших печер Румунії. Вона розташована в н.п. Бая де Ф’єр і є дуже важливою як через утворення, що розвинулися всередині, так і через реліквії, знайдені в ній. Перед тим, як вирушити вгору по Трансальпіні до курорту Ринка, не пропустіть цю туристичну визначну пам’ятку.

  • Курорт Ринка

    Курорт Ринка




    Розташований у
    південно-західній частині Румунії, повіт Горж відомий насамперед
    монументальними скульптурами з міста Тиргу-Жіу Константіна Бринкуша, скульптора з великим
    впливом на сучасне мистецтво, який покинув рідне село Хобіца, щоб знайти славу в Парижі.
    Горж має багато
    інших туристичних пунктів, і в холодну пору року однією з них є курорт Ринка.




    У 1930 році Народний банк з міста Новач реалізував
    проєкт зі створення гірського курорту в Ринці. Проєкт передбачав будівництво 6
    турбаз на 5 номерів кожна, а в 1937 році центральна турбаза була здана в
    експлуатацію за сприяння тодішнього прем’єр-міністра Румунії, ліберала Ґеорґе
    Тетереску. До грудня 1989 року на курорті також була побудована турбаза, що
    належала Крайовському університету, і турбаза, що належала шахтарським
    профспілкам Олтенського вугільного басейну. Поруч знаходилася військова
    частина, де проходили підготовку новобранці гірських мисливських загонів. Курорт повернувся до уваги туристів, особливо після відкриття
    Трансальпійської дороги, найвищої і найкрасивішої дороги в Румунії, яка з’єднує
    курорт з повітом Сібіу.




    Курорт, розташований на висоті 1600
    м, є одним з найпопулярніших місць для любителів гірськолижного спорту. Чудове
    природне оточення робить його також популярним літнім курортом. Якщо
    влітку курорт відвідують ті, хто займається пішим туризмом в горах Паринг і Кепециній, або ті, хто хоче побачити дивовижні пейзажі з найвищої дороги
    Румунії, Трансальпіна, то взимку Ринка стає місцем для любителів гірськолижного спорту. Туди можна легко дістатися з
    комуни Новач, проїхавши близько 20 км дорогою, яка піднімається широкими або більш
    вузькими кривими до місця, де чекають на туристів пансіонати та готелі.




    Інформацію для
    поціновувачів гірськолижного спорту на курорті Ринка надав Ніку Мітрою, який
    інвестував як в туризм, так і в розвиток гірськолижної зони: «У нас
    не дуже велика територія придатна для гірськолижного спорту, 7 км гірськолижних
    трас особливо для початківців, які обслуговуються трьома крісельними
    підйомниками, двома стаціонарними з чотирма і трьома сидіннями і одним
    відчіпним чотиримісним, а також маємо два підйомники. Гірськолижні траси легкої
    та середньої складності, легкої, тому що у нас багато лижників-початківців і
    особливо дітей, і я можу сказати, що це стартовий майданчик для початківців гірськолижного
    спорту, до складніших трас, подібних до європейських».




    Ми також дізналися подробиці
    про лижних інструкторів та спеціальні програми в зимовий період: У нас є інструктори, авторизовані, які
    навчають дітей кататися на лижах, і єдина різниця між нами, з легкими і середніми
    схилами, які є у нас, і Австрією полягає в тому, що у нас дитина навчається максимум за два… три
    дні. Є спеціальні програми. Є готельєри, які дуже покладаються на дитячі
    табори, сімейні табори. Це діти у супроводі батьків і з лижними інструкторами, які навчають кататися на лижах їх під
    час перебування тут, і вони виграють з двох причин: отримують задоволення, а
    батьки також вчяться кататися на лижах.

    ranca-iarna-sursa-foto-stefan-baciu-rri.png




    Зміна клімату вплинула на тривалість гірськолижного сезону в
    багатьох курортах Європи, де для компенсації нестачі природного снігу
    використовують штучне засніження. Як запевнив нас Ніку Мітрою, на
    курорті Ринка в цьому
    плані все гаразд:
    У нас тут все гаразд, тому що курорт розташований на висоті 1600
    метрів. Ми
    відкриваємо гірськолижний сезон в Румунії 1 грудня. Погодні умови сприятливі
    для нас. Похолодання настає в кінці листопада, ми робимо штучний сніг, а з
    природним снігом, який випадає, ми можемо відкрити лижні траси. Кінець гірськолижного сезону у нас припадає на 1 травня, і
    не один раз сталося так, що ми проводили Кубок 1 травня з гірськолижного
    спорту.




    Окрім послуг прокату лижного спорядження, бази відпочинку, пансіонати,
    готелі, приватні садиби, ресторани, бари, кафе частують туристів традиційними стравами,
    характерні для місцевості з пастушими традиціями. Трав’яні чаї з
    медом та гаряче вино з приправами та корицею не залишать нікого байдужим.
    Насправді, найвища дорога в Румунії, Трансальпіна, яка піднімається на висоту 2.040
    метрів, була побудована на транс-гуманній стежці, що з’єднує Горж з південною
    частиною Трансільванії через перевал Урделе. Саме тому в меню пансіонатів
    і ресторанів курорту Ринка багато страв з
    овечого м’яса, але це не означає, що туристи не можуть замовити інші
    страви румунської та міжнародної кухні. Після снігових розваг поновити
    сили можна в саунах або відвідати спа-центри. Любителі цікавого дозвілля можуть
    зіграти в боулінг та більярд.




    Однією із туристичних атракцій курорту Ринка – це озеро Гилческу, що
    розташоване прямо на краю найпопулярнішої туристичної дороги Трансальпіна, що перетинає
    гору. Воно оголошене пам’яткою природи, а прилегла територія є природним
    заповідником. У величезній долині, після шестигодинного походу через крутий Паринг,
    що починається від курорту Ринка, на туристів чекає влітку озеро Гилческу та
    майже десять менших озер. Печера Половрач – розташована в горах Кепеценій, на
    березі ріки Олт, на висоті 670 м над рівнем моря. До печери можна дістатися з
    комуни Половрач, розташованої між Хорезу та Байя де Ф’єр. Печера Муєрілор -
    одна з найвідоміших і найвідвідуваніших печер Румунії. Вона розташована в н.п. Бая
    де Ф’єр і є дуже важливою як через утворення, що розвинулися всередині, так і
    через реліквії, знайдені в ній. Перед тим, як вирушити вгору по Трансальпіні до
    курорту Ринка, не пропустіть цю туристичну визначну пам’ятку.

  • Безкоштовний вхід до музею Брукенталь у Сібіу

    Безкоштовний вхід до музею Брукенталь у Сібіу

    Сібіу. Кожний його куточок є сторінкою історії, кожний будинок має свою історію. Прогулянка старим центром міста допоможе вам зануритися у світ історії і легенд. Вулиці вузенькі. Арочні або квадратні вікна старих будинків свідчать не тільки про розкіш, але і про добрий смак їх власників. Кожний будинок – своєрідний унікум, як що стосується архітектури, так і історичної цінності. Місто зберігає розкіш давніх часів, коли багаті та впливові гільдії домінували в регіональній торгівлі. Подібно Сігішоарі та Брашову, місто Сібіу створює враження німецького міста. Вузькі вулиці з будинками ХVII ст. збігаються на площу, де підносяться церкви. У 2007 році Сібіу був оголошений Європейською культурною столицею. Захід цей був настільки пам’ятним, що в місті до цих пір продаються сувеніри з відповідною символікою. Так само, щороку на початку літа у місті проходить міжнародний театральний фестиваль, коли прямо на вулицях театральні групи з різних куточків світу виступають з виставами для перехожих – музичними, танцювальними, вогненними, акробатичними шоу. Це, мабуть, найпідхідніший період для знайомства туристів з містом Сібіу.

    Сьогодні пропоную вам поринути у світ одного з найбільш відомих і популярних пам’ятників старого центру цього міста – Палацу Брукенталь. Національний музей Брукенталь відомий як у Європі, так за її межами, зокрема тому що його запрошують брати участь у різних міжнародних виставках. Він також організовував виставки лише з власними експонатами за кордоном та в різних музеях Румунії. Зараз музей продовжує ініціативу, започатковану минулого року, і пропонує безкоштовний публічний доступ раз на місяць. Таким чином, якщо у 2023 році пенсіонери могли безкоштовно відвідувати музей раз на місяць, то з 2024 року установа відкрита для всіх мешканців міста. Ми поговорили з Александру Кітуце, директором музею, про нову ініціативу, спрямовану на розширення доступу до цієї установи:

    “Ми хотіли, щоб цей проєкт був продовжений, тому ми перезапустили його в січні цього року, цього разу включивши всіх мешканців міста. Однією з причин є те, що ми намагаємося зберегти традицію, і, як відомо, Національний музей імені Брукенталя є першим музеєм в Румунії, який був відкритий для публіки на початку 19-го століття. Крім того, у своєму заповіті барон Самуїл фон Брюкенталь зазначив, що хотів би залишити громаді те, що він зібрав протягом багатьох років. Тож палац і його колекція в першу чергу призначені для публіки нашого міста, саме тому ми вирішили ще більше відкрити музей для мешканців міста. Щороку ми приймаємо близько 500 тисяч відвідувачів, але вважаємо, що нам важливо бути більш залученими в культурне життя громади і пропонуємо один день безкоштовного входу щомісяця для мешканців міста Сібіу.”

    Велика кількість відвідувачів після минулорічної ініціативи запропонувати пенсіонерам безкоштовний доступ до музею раз на місяць стала однією з причин, чому Александру Кітуце продовжив цю ініціативу:

    “Минулого року ми отримали дуже добрі відгуки, навіть з першого дня, коли музей відкрився для пенсіонерів, дуже багато людей прийшло в гості. Можу сказати, що в січні 2023 року, в перший місяць, коли ми запустили ініціативу, музей відвідало понад 600 пенсіонерів. А минулого року Національний музей імені Брукенталя відвідало понад 4 тисячі пенсіонерів. Цього року в перший день безкоштовного входу до музею прийшли кілька сотень людей різного віку. Ми були раді цьому, це означає, що музей – не запорошена установа, яку відвідуєш один раз в житті. Це культурна установа з відкритими дверми, яка пропонує нові враження, дарує гарний настрій і відключає від турбот і проблем. І це для нас дуже важливо”.

    Основу Національного музею Брукенталя, що складається з групи музеїв, складають колекції європейського мистецтва, гравюр, нумізматики та книг барона Самуеля фон Брукенталя, а також будівля, яку він побудував для їхнього розміщення, – Палац Брукенталя. Після націоналізації у 1948 році до Національного музею Брукенталя приєдналися Музей природознавства (1957), Мисливський музей Августа фон Шпісса (1966), Аптечний музей (1972), Історичний музей Альтемберзького дому (1988) та Музей сучасного мистецтва (2006).

    Найпрекрасніший художній музей Трансільванії, Палац Брукенталь був побудований німецьким губернатором Трансільванії – Самуїлом Брукенталем (1721-1803 рр.) Він був єдиним представником німецької громади Трансільванії, якому вдалось займати важливі посади в австрійській державі і бути одним з фаворитів австрійської імператриці Марії Терезії (1717 – 1780 рр.). Цей палац – прекрасний приклад пізнього віденського бароко, був побудований в 1778 – 1788 рр. на замовлення барона. У своєму заповіті він висловив бажання перетворити палац на загальнодоступний музей, і з 1817-го року колекції Брукенталя відкрилися для широкої публіки. Таким чином, музей в палаці Брукенталь є сьогодні найстарішим музеєм на території Румунії, а також першим музеєм відкритим в Центральній та Східній Європі. Одночасно це є й найбільш обширною колекцією в Трансільванії. Брукенталь зібрав тут багаті колекції картин, антикваріату, монет і рідкісних книг.

    Художня Галерея була відкрита для публіки в 1817 році, на сім років раніше відкриття національної Галереї в Лондоні. Сьогодні Художня Галерея, яка є одна з найбагатших в Європі, містить більше 450 коштовних картин фламандської і голландської шкіл, приблизно 500 картин, що представляють німецьку і австрійську школи і 200 італійських картин в різних стилях, починаючи з Ренесансу. Румунська колекція містить 1500 картин, в основному намальовані художниками, імена яких є частиною національної спадщини: Теодора Амана, Ніколая Грігореску, Йона Андрєєську, Теодора Палладі, Георге Петрашку, Корнеліу Баби, а також трансільванське мистецтво 18-19 століть. У колекції Художньої галереї близько 1200 картин, у тому числі роботи ван Ейка, Мемлінга, ван Гойена, Йорданса, Снейдерса, Пітера Брейгеля Старшого, Пітера Брейгеля Молодшого, Рубенса, Давіда Тенірса Молодшого, Бассано, Мессіни, Тіциана, Веронезе, Лукаса Кранаха Старшого, а також середньовічне мистецтво Трансільванії.

  • Безкоштовний доступ до музею Брукенталь

    Безкоштовний доступ до музею Брукенталь

    Сібіу.
    Кожний його куточок є сторінкою історії,
    кожний будинок має свою історію.
    Прогулянка старим центром міста допоможе
    вам зануритися у світ історії і легенд.
    Вулиці вузенькі. Арочні або квадратні
    вікна старих будинків свідчать не тільки
    про розкіш, але і про добрий смак їх
    власників. Кожний будинок – своєрідний
    унікум, як що стосується архітектури,
    так і історичної цінності. Місто зберігає
    розкіш давніх часів, коли багаті та
    впливові гільдії домінували в регіональній
    торгівлі. Подібно Сігішоарі та Брашову,
    місто Сібіу створює враження німецького
    міста. Вузькі вулиці з будинками ХVII ст.
    збігаються на площу, де підносяться церкви. У
    2007 році Сібіу був оголошений Європейською
    культурною столицею. Захід цей був
    настільки пам’ятним, що в місті до цих
    пір продаються сувеніри з відповідною
    символікою. Так само, щороку на початку
    літа у місті проходить міжнародний
    театральний фестиваль, коли прямо на
    вулицях театральні групи з різних
    куточків світу виступають з виставами
    для перехожих – музичними, танцювальними,
    вогненними, акробатичними шоу. Це,
    мабуть, найпідхідніший період для
    знайомства туристів з містом Сібіу.



    Сьогодні
    пропоную вам поринути у світ одного з
    найбільш відомих і популярних пам’ятників
    старого центру
    цього міста -
    Палацу Брукенталь. Національний музей
    Брукенталь відомий як у Європі, так за
    її межами, зокрема тому що його запрошують
    брати участь у різних міжнародних
    виставках. Він також організовував
    виставки лише з власними експонатами
    за кордоном та в різних музеях Румунії.
    Зараз
    музей продовжує
    ініціативу, започатковану минулого
    року, і пропонує безкоштовний публічний
    доступ раз на місяць. Таким чином, якщо
    у 2023 році пенсіонери могли безкоштовно
    відвідувати музей раз на місяць, то з
    2024 року установа відкрита для всіх
    мешканців міста. Ми поговорили з
    Александру Кітуце,
    директором музею, про нову ініціативу,
    спрямовану на розширення доступу до
    цієї
    установи: Ми хотіли, щоб цей проєкт
    був продовжений, тому ми перезапустили
    його в січні цього року, цього разу
    включивши всіх мешканців міста. Однією
    з причин є те, що ми намагаємося зберегти
    традицію, і, як відомо, Національний
    музей імені Брукенталя є першим музеєм
    в Румунії, який був відкритий для публіки
    на початку 19-го століття. Крім того, у
    своєму заповіті барон Самуїл фон
    Брюкенталь зазначив, що хотів би залишити
    громаді те, що він зібрав протягом
    багатьох років. Тож палац і його колекція
    в першу чергу призначені для публіки
    нашого міста, саме тому ми вирішили ще
    більше відкрити музей для мешканців
    міста. Щороку ми приймаємо близько 500
    тисяч відвідувачів, але вважаємо, що нам важливо бути більш залученими в культурне
    життя громади і пропонуємо один день
    безкоштовного входу щомісяця для мешканців міста Сібіу.


    Велика
    кількість відвідувачів після минулорічної
    ініціативи запропонувати пенсіонерам
    безкоштовний доступ до музею раз на
    місяць стала однією з причин, чому
    Александру Кітуце продовжив цю ініціативу:
    Минулого року ми отримали дуже добрі
    відгуки, навіть з першого дня, коли музей
    відкрився для пенсіонерів, дуже багато
    людей прийшло в гості. Можу сказати, що
    в січні 2023 року, в перший місяць, коли
    ми запустили ініціативу, музей відвідало
    понад 600 пенсіонерів. А минулого року
    Національний музей імені Брукенталя
    відвідало понад 4 тисячі пенсіонерів.
    Цього року в перший день безкоштовного
    входу до музею прийшли кілька сотень
    людей різного віку. Ми були раді цьому,
    це означає, що музей – не запорошена
    установа, яку відвідуєш один раз в житті.
    Це культурна установа з відкритими
    дверми, яка пропонує нові враження,
    дарує гарний настрій і відключає від
    турбот і проблем. І це для нас дуже
    важливо.


    Основу
    Національного музею Брукенталя, що
    складається з групи музеїв, складають
    колекції європейського мистецтва,
    гравюр, нумізматики та книг барона
    Самуеля фон Брукенталя, а також будівля,
    яку він побудував для їхнього розміщення,
    – Палац Брукенталя. Після націоналізації
    у 1948 році до Національного музею
    Брукенталя приєдналися Музей
    природознавства (1957), Мисливський музей
    Августа фон Шпісса (1966), Аптечний музей
    (1972), Історичний музей Альтемберзького
    дому (1988) та Музей сучасного мистецтва
    (2006).


    Найпрекрасніший
    художній музей Трансільванії, Палац
    Брукенталь був побудований німецьким
    губернатором Трансільванії – Самуїлом
    Брукенталем (1721-1803 рр.) Він був єдиним
    представником німецької громади
    Трансільванії, якому вдалось займати
    важливі посади в австрійській державі
    і бути одним з фаворитів австрійської
    імператриці Марії Терезії (1717 – 1780 рр.).
    Цей палац – прекрасний приклад пізнього
    віденського бароко, був побудований в
    1778 – 1788 рр. на замовлення барона. У своєму
    заповіті він висловив бажання перетворити
    палац на загальнодоступний музей, і з
    1817-го року колекції Брукенталя відкрилися
    для широкої публіки. Таким чином, музей
    в палаці Брукенталь є сьогодні найстарішим
    музеєм на території Румунії, а також
    першим музеєм відкритим в Центральній
    та Східній Європі. Одночасно це є й
    найбільш обширною колекцією в
    Трансільванії. Брукенталь зібрав тут
    багаті колекції картин, антикваріату,
    монет і рідкісних книг.


    Художня
    Галерея була відкрита для публіки в
    1817 році, на сім років раніше відкриття
    національної Галереї в Лондоні. Сьогодні
    Художня Галерея, яка є одна з найбагатших
    в Європі, містить більше 450 коштовних
    картин фламандської і голландської
    шкіл, приблизно 500 картин, що представляють
    німецьку і австрійську школи і 200
    італійських картин в різних стилях,
    починаючи з Ренесансу. Румунська колекція
    містить 1500 картин, в основному намальовані
    художниками, імена яких є частиною
    національної спадщини: Теодора Амана,
    Ніколая Грігореску, Йона Андрєєську,
    Теодора Палладі, Георге Петрашку,
    Корнеліу Баби, а також трансільванське
    мистецтво 18-19 століть. У колекції
    Художньої галереї близько 1200 картин, у
    тому числі роботи ван Ейка, Мемлінга,
    ван Гойена, Йорданса, Снейдерса, Пітера
    Брейгеля Старшого, Пітера Брейгеля
    Молодшого, Рубенса, Давіда Тенірса
    Молодшого, Бассано, Мессіни, Тіциана,
    Веронезе, Лукаса Кранаха Старшого, а
    також середньовічне мистецтво
    Трансільванії.

  • Монастир Остров у Вилчанському повіті

    Монастир Остров у Вилчанському повіті


    Відомо,
    що Вилча – це повіт, обдарований природою одними з найкрасивіших і
    найрізноманітніших форм рельєфую Вилча – це повіт,
    створений небесними митцями, щоб поєднати гарний смак, духовність, легенди,
    красу, поезію, і все це в позачасовій географії. Курорт Келіменешть – Кечулата
    відомий своїми мінеральними джерелами, про які чув ще французький імператор
    Наполеон ІІІ, якого регулярно постачали з водних джерел №1 та №2. Але не тільки
    лікувальні мінеральні джерела дали слави цьому поселенню на березі річки Олт,
    при виході річки з ущелини Козія.

    Чотири монастирі біля підніжжя гір Козія є
    також місцем призначення для паломників, які лише ненадовго опинилися у Вилчі. Між
    горами і небом, між берегами річки Олт, затіненої лише буковими та ялицевими
    лісами, у Вилчі є найпрекрасніший острів – Остров. Таким чином, Келіменешть
    володіє божественною спадщиною, шматком землі, піднятої з води сотні років
    тому. Або місце, де впав шматочок неба…Бо тут, на цьому єдиному населеному острові в Румунії,
    знаходиться церква між водами, чиїм свідоцтвом про народження є документ,
    виданий канцелярією князя Раду Великого в 1500 році.


    На початку 20-го століття на острові, у місці під назвою
    Ла Велтоаре, будували казино. Пізніше воно зникло. Парк також був
    відомий у ті часи як справжній дендрологічний сад. З північно-східного боку був
    облаштований басейн, з південного – казино, а літня сцена та кегельбан
    контрастували з монастирем. Коли острів підняли, на ньому вистоїла тільки
    церква. У 1979-1980 роках, коли почалося будівництво гребель ГЕС на річці Олт,
    весь острів з усім, що на ньому знаходилося, опинився на межі затоплення водою.
    Між комуністичною державою та Румунською Православною Церквою тривали довгі
    переговори в пошуках рішень.

    Тоді, за наполяганням єпископату Римніцької
    єпархії та фахівців (багато інженерів з Міністерства енергетики, керівників
    будівельних робіт), столичний Інститут образотворчого мистецтва Ніколає
    Грігореску розробив проєкт порятунку церкви, дуже складний на той час,
    шляхом підняття її на 6 метрів, одне з найризикованіших рішень, застосованих у
    сфері реставрації пам’яток, і друга робота такого роду, виконана в Румунії.
    Піднімання монастиря розпочалося 11 серпня 1981 року і пройшло без серйозних
    інцидентів, завдяки чому пам’ятка була врятована, а роботи вважаються однією з
    найсміливіших ініціатив у галузі реставрації.

    ucra-manastirea-ostrov-valcea-.png


    Легенда свідчить, що дружина комуністичного диктатора
    Елена Чаушеску не хотіла піддаватися на благання монахів врятувати скит і парк,
    який на той час вважався райським куточком. Це був період, коли церкви зносили
    із території Румунії. Однак, одного разі по дорозі до Сібіу вона потрапила в
    автокатастрофу, а на лікарняному ліжку її наснився страшний сон. Так сталося,
    що для порятунку скиту довелося підняти весь острів на шість метрів. Парк був
    оазисом середземноморського клімату, де росли фігові дерева і лимони, де кожне
    зернятко приносило плоди.

    Парк населяли вікові дуби, яких не могли обняти з
    простертими руками двоє людей. Монастир було врятовано, але колишній парк так і
    не повернувся до своєї колишньої краси. За винятком монастирського подвір’я,
    яке літо за літом ніби перетворюється на рай, завдяки любові, з якою монахині
    доглядають кожну рослину. Кожен куточок монастиря і острова приховує в собі
    історію, кожна з яких пов’язана з чудом, яке приписується іконі Божої Матері
    Одигітрія. Наприклад, розповідають про випадок, що стався два
    десятиліття тому, коли одного весняного дня фахівці з Дрегешань планували
    посадити кілька живців виноградної лози. Це був день, коли вздовж долини річки
    Олт від Сібіу до Дрегешань безперервно йшов сніг. Лише на острові не було снігу.


    Існує історія про те, як з’явився острів, і ще одна – про
    ікону. Наприклад, кажуть, що близько 1250 року селянин із сусіднього села хотів
    перетнути річку на возі з волами. Він хотів дістати дрова з лісів гори Козія.
    Коли повертався, повінь застала його прямо посеред річки. Злякавшись, чоловік
    почав молитися, пообіцявши, що якщо врятується, то побудує там церкву. А
    легенда розповідає про те, як під ногами селянина здіймався пагорб. Пагорб
    вийшов з води, а селянин і його воли врятувалися від повені. Так з’явився Остров,
    а на тому місці селянин збудував невеличку церкву.

    Місце, яке проіснувало три
    століття, аж до приходу князя Раду Великого. На його фундаменті інший господар
    Волощини Неаґоє Басараб збудував нову церкву, муровану з каменю. І навколо чудотворної ікони народилася легенда, яка
    також розповідає про селянина, що намагався переправитися через річку Олт біля
    острова. Він був зачарований голосами монахинь, які співали на богослужінні.
    Коли він пригадав, чому опинився на березі річки, тварини відмовилися його
    слухати, наче невидима рука стримувала їх посеред річки. У розпачі селянин
    почав копатися в руслі річки, коли натрапив на святу ікону, яка зараз
    вважається мистецьким шедевром і виставлена у нефі церкви.

  • Кеїле Гридіштей

    Кеїле Гридіштей

    Приблизно в 40 км від Брашова по дорозі до н.п. Кимпулунг Мусчел-Пітешть знаходиться Кеїле Гридіштей, район для любителів зимових видів спорту, а також для спортсменів професіоналів. Кеїле Гридіштей (укр. Ущелина Гредіштей) знаходиться всього в декількох кілометрах від міста Бран, яке є міжнародною туристичною визначною пам’яткою завдяки замку, побудованому в кінці 14 століття, який щороку відвідують близько мільйона румунських та іноземних туристів.

    Це місце, куди туристи приїжджають, щоб відпочити, оскільки це надзвичайно красиве місце, де можна з’єднатися з природою. Тут є хостели та пансіонати, де туристи можуть зупинитися, щоб насолодитися красою цього місця і отримати досвід у справжньому розумінні цього слова. Якщо спробувати локалізувати його більш точно, то ми повинні пов’язати Ущелину Гредіштей з комуною Моечу, відомою своєю мережею туристичних та агротуристичних пансіонатів, і з комуною Фундата, з її трьома селами Фундата, Ширня і Фундеціка, розташованими на висоті понад тисячу метрів над рівнем моря.

    Неподалік знаходиться водоспад Ла Кішатоаре, на лівому березі потоку Туркулуй, який був оголошений біогеологічним заповідником. Влітку біля водоспаду можна розмістити наметове містечко – казкове місце для сніданку чи обіду. Також неподалік знаходяться замок Бран та печера кажанів. На виїзді з Кеїле Гридіштей є лісова дорога довжиною близько 5 кілометрів, що веде до Фундата, найвищого села в цьому районі.

    У Кеїле Гридіштей, біля вершин гір П’ятра Краюлуй у Південних Карпатах, любителі снігу катаються на лижах, навіть незважаючи на те, що зима була не надто щедрою на сніг і температуру, придатну для зимових видів спорту. Александру Гирбача, менеджер Кеїле Гридіштей: “У нас є три гірськолижні траси з трьома установками, трьома підйомниками, всі лижні траси обладнані установкою для штучного снігу. На даний момент відкриті лише дві, у Фундаті, яка знаходяться на висоті понад 1300 метрів. У нас є Alpine Coaster, який можна використовувати як взимку, так і влітку, дуже видовищна інсталяція на рейках. У нас є зіплайни, тюбінги, санна траса. У лютому ми відкриємо криту ковзанку олімпійських розмірів 60 на 30 метрів”.

    Маршрут Alpine Coaster має довжину близько кілометра і є справді вражаючим, оскільки розрахований як на дорослих, так і на дітей, за умови, що вони катаються лише у супроводі дорослих на бобслеї, який рухається по металевих рейках. Зіплайн має довжину 500 метрів, а під час спуску користувачі мають шанс опинитися на висоті понад 50 метрів.

    Розвиток спортивної інфраструктури в Кеїле Гридіштей, що означає окрім розміщення і створення зон для розслаблення, таких як басейн і спа-центр, протягом останнього десятиліття приваблює організацію міжнародних змагань, як взимку, так і влітку. Цього року тут також буде організовано важливе змагання, як зазначив Александру Гирбача, менеджер Кеїле Гридіштей: “Що стосується лижних гонок та лижного біатлону, у нас дійсно є традиція, Фундата була першим населеним пунктом в Румунії, який організував змагання з лижних гонок, якщо я не помиляюся, здається, румунською армією, а з 2013 року ми організуємо Молодіжний олімпійський фестиваль FOTE 2015, Чемпіонат світу з лижоролерного біатлону, а в 2016 і 2017 роках організували два юніорських чемпіонати світу, з лижних гонок та біатлону. Що далі? У 2024 році вперше для Румунії відбудеться чемпіонат Європи з маунтенбайку, також гірського виду спорту, але влітку. Повторюю, це дуже важлива подія для нас, тому що це вперше для Румунії, це перший чемпіонат Європи, організований в Румунії”.

    До Кеїле Гридіштей можна дістатися автотранспортом з Брашова та Ришнова або з півдня, з Пітешть або Тирговіште, по коридору Рукар Бран. Окрім зимових видів спорту, цей регіон рекомендується завдяки унікальним ландшафтам і традиційним гастрономічним стравам. І якщо вже ми згадали про зимові види спорту та змагання, то згадаємо, що в селі Шірня, неподалік від Кеїле Гридіштей, знаходиться музей олімпізму. До речі, 23 червня в Шірні відзначається Міжнародний олімпійський день, в якому беруть участь видатні румунські олімпійські чемпіони.

    Поблизу Фундати можна відвідати кілька природних пам’яток, таких як Національний парк П’ятра Краюлуй, також обов’язкові для відвідування ущелини Моечулуй. Варто прогулятися по природних заповідниках Ла Кішатоаре, Пештера і Кеїле Димбовічіоарей, чеверу кажанів або греблю Печінягу. Крім того, на туристів чекає Пам’ятник румунським героям Першої світової війни, який знаходиться у дворі диспансеру комуни Фундата і побудований в пам’ять про загиблого в Першій світовій війні героя Георге Поенару-Бордя, першого офіцера, який хоробро загинув за батьківщину 14 серпня 1916 року.

  • Кеїле Гридіштей

    Кеїле Гридіштей

    Приблизно
    в 40 км від Брашова по дорозі до н.п.
    Кимпулунг Мусчел-Пітешть знаходиться
    Кеїле Гридіштей, район для любителів
    зимових видів спорту, а також для
    спортсменів професіоналів. Кеїле
    Гридіштей (укр. Ущелина
    Гредіштей)
    знаходиться всього в декількох кілометрах
    від міста Бран, яке є міжнародною
    туристичною визначною пам’яткою завдяки
    замку, побудованому в кінці 14 століття,
    який щороку відвідують близько мільйона
    румунських та іноземних туристів.

    Це
    місце, куди туристи приїжджають, щоб
    відпочити, оскільки це надзвичайно
    красиве місце, де можна з’єднатися з
    природою. Тут є хостели та пансіонати,
    де туристи можуть зупинитися, щоб
    насолодитися красою цього місця і
    отримати досвід у справжньому розумінні
    цього слова.
    Якщо спробувати локалізувати його більш
    точно, то ми повинні пов’язати Ущелину Гредіштей
    з
    комуною Моечу, відомою своєю мережею
    туристичних та агротуристичних
    пансіонатів, і з комуною Фундата, з її
    трьома селами Фундата, Ширня
    і Фундеціка,
    розташованими на висоті понад тисячу
    метрів над рівнем моря.

    Неподалік
    знаходиться водоспад Ла Кішатоаре,
    на лівому березі потоку Туркулуй, який
    був оголошений біогеологічним
    заповідником. Влітку біля водоспаду
    можна розмістити
    наметове містечко – казкове місце для
    сніданку чи обіду. Також неподалік
    знаходяться замок Бран та печера кажанів.
    На виїзді з Кеїле
    Гридіштей
    є лісова дорога довжиною близько 5
    кілометрів, що веде до Фундата, найвищого
    села в цьому районі.

    У
    Кеїле
    Гридіштей,
    біля вершин гір П’ятра Краюлуй у Південних
    Карпатах, любителі
    снігу катаються
    на лижах, навіть незважаючи на те, що
    зима була не надто щедрою на сніг і
    температуру, придатну для зимових видів
    спорту. Александру Гирбача,
    менеджер Кеїле
    Гридіштей:
    У нас є три гірськолижні траси з
    трьома установками, трьома підйомниками,
    всі лижні
    траси
    обладнані установкою для штучного
    снігу. На даний момент відкриті лише
    дві,
    у Фундаті,
    яка
    знаходяться на висоті понад 1300 метрів.
    У нас є Alpine Coaster, який
    можна використовувати як взимку, так і
    влітку, дуже видовищна інсталяція на
    рейках. У нас є зіплайни, тюбінги,
    санна траса. У лютому ми відкриємо криту
    ковзанку олімпійських розмірів 60 на 30
    метрів.


    Маршрут
    Alpine Coaster має довжину близько кілометра
    і є справді вражаючим, оскільки
    розрахований як на дорослих, так і на
    дітей, за умови, що вони катаються лише
    у
    супроводі
    дорослих
    на бобслеї, який рухається по металевих
    рейках. Зіплайн
    має довжину 500 метрів, а під час спуску
    користувачі мають шанс опинитися на
    висоті понад 50 метрів.



    Розвиток
    спортивної інфраструктури в Кеїле
    Гридіштей,
    що означає
    окрім розміщення і створення зон для
    розслаблення,
    таких як басейн і спа-центр, протягом
    останнього десятиліття приваблює
    організацію
    міжнародних змагань,
    як взимку, так і влітку. Цього року тут
    також буде організовано важливе змагання,
    як зазначив Александру Гирбача,
    менеджер Кеїле
    Гридіштей:
    Що стосується лижних гонок та лижного
    біатлону, у нас дійсно є традиція, Фундата
    була першим населеним пунктом в Румунії,
    який організував змагання з лижних
    гонок, якщо я не помиляюся, здається,
    румунською армією, а з 2013 року ми
    організуємо
    Молодіжний олімпійський фестиваль FOTE
    2015, Чемпіонат світу з лижоролерного
    біатлону, а в 2016 і 2017 роках організували
    два
    юніорських чемпіонати світу, з лижних
    гонок та біатлону. Що далі? У 2024 році
    вперше для Румунії відбудеться чемпіонат
    Європи з маунтенбайку, також гірського
    виду спорту, але влітку. Повторюю, це
    дуже важлива подія для нас, тому що це
    вперше для Румунії, це перший чемпіонат
    Європи, організований в Румунії.


    До
    Кеїле
    Гридіштей
    можна дістатися автотранспортом з
    Брашова та Ришнова
    або з півдня, з Пітешть або Тирговіште,
    по коридору Рукар Бран. Окрім зимових
    видів спорту, цей регіон рекомендується
    завдяки унікальним ландшафтам і
    традиційним гастрономічним стравам. І
    якщо вже ми згадали про зимові види
    спорту та змагання, то згадаємо, що в
    селі Шірня,
    неподалік від Кеїле
    Гридіштей,
    знаходиться музей олімпізму. До речі,
    23 червня в Шірні
    відзначається
    Міжнародний олімпійський день, в якому
    беруть участь видатні румунські
    олімпійські чемпіони.


    Поблизу
    Фундати можна відвідати кілька природних
    пам’яток, таких як Національний парк
    П’ятра Краюлуй, також обов’язкові для
    відвідування ущелини Моечулуй. Варто
    прогулятися по природних заповідниках
    Ла Кішатоаре,
    Пештера і Кеїле Димбовічіоарей,
    чеверу
    кажанів
    або греблю Печінягу.
    Крім того, на
    туристів чекає
    Пам’ятник румунським героям Першої
    світової війни, який знаходиться у дворі
    диспансеру комуни
    Фундата і побудований в пам’ять про
    загиблого в Першій світовій війні героя
    Георге Поенару-Бордя, першого
    офіцера,
    який хоробро загинув за
    батьківщину 14
    серпня 1916 року.

  • Євангельська церква в місті Чіснедіє

    Євангельська церква в місті Чіснедіє

    Відоме як у Румунії, так і за кордоном якістю вовняних килимів, виготовлених на фабриках цього міста, місто Чіснедіє, розташоване між пагорбами, всього в 20 км від Сібіу, вражає красою та важливістю будівель, а також гармонією трьох культур, які тут поєднуються: румунської, німецької та угорської. З цього поєднання вийшло особливе поселення з прекрасною історією та багатими традиціями.

    Одна з найкрасивіших євангельських церков Трансільванії, церква з Чіснедіє, була відреставрована після майже 6 років роботи за допомогою європейських фондів. Інвестиції в розмірі понад 8 мільйонів леїв( понад 1,5 млн євро), які вважаються наймасштабнішою роботою з відновлення, дозволили вперше після більш ніж 250 років з часу попередніх розширень і укріплень відновити всю церкву, а також впровадити нові технології, такі як оцифрування. Це був величезний виклик, враховуючи архітектурне багатство будівлі розташованої в центральній частині цього міста. Проєкт передбачав масштабні реставраційні роботи, включаючи відновлення фасадів, підлог, столярних виробів. Також було встановлено систему аудіосупроводу та інфопункт, доступний для людей з обмеженими можливостями. Через шість років після початку проєкту, наприкінці 2023 року, реставраційні роботи у монументальному храмі були завершені. Під час робіт було виявлено кілька фресок, що мають велику історичну цінність, якими тепер можуть милуватися туристи.

    Євангельська церква в місті Чіснедіє має особливу унікальність. Майже така ж відома, як годинникова вежа в Сігішоарі, вежа в Чіснедії є однією з перших годинникових веж у Трансільванії, побудована в 1425 році. У 1795 році на ній був встановлений перший громовідвід на південному сході від Відня. Через те, що церква була розташована так високо, її багато разів спалювала блискавка. Місцева легенда розповідає, що нинішній громовідвід був зроблений у формі останнього удару блискавки, і що відтоді церква не горіла.

    Святиня, присвячена святій Вальпургії – середньовічній бенедиктинській монахині, ігумені монастиря Гайденгайм у Франконії, була збудована німецькими поселенцями на початку 13 століття як романська базиліка з трьома нефами. З часом вона поєднала в собі кілька стилів, нав’язаних необхідністю. У костелі досі зберіглися дзвін 1664 року, бронзова готична купіль і старі барокові вівтарні двері. Церква була укріплена після турецького нападу в 1493 році і оточена трьома поясами стін з оборонними коридорами, вежами, бастіонами і ровами, які можна було заповнювати водою. Поступово центральну вежу було піднято і обнесено валами, а також збудовано два бастіони.

    У цій церкві зберігся знаменитий «Чіснадійський скарб», який з 1915 року був переміщений до Сібіуського музею імені Самуєла фон Брукенталя. Він був захований у стіні, і лише 2 людини знали, де він знаходиться. У 1793 році, коли схованку відкрили, там було знайдено багато цінних середньовічних предметів. Від старовинного вівтаря-поліптиха, розписаного в 1525 році Вінцентієм Цибіненсісом, зберіглася лише верхня частина, яка знаходиться в музеї Брукенталя. У церкві-пам’ятнику в Чіснедіє богослужіння все ще проводяться щонеділі з 10.00 ранку.

    Неподалік євангельської церкви іншою пам’яткою архітектури є будівля, в якій розташована музейна експозиція “Історія текстильної промисловості”. Тут виставлені прапори гільдії сукнарів, датовані 1834 роком, інструменти для обробки вовни, оригінальний ткацький верстат, документи, а також ручні прядки, які використовувалися для обробки вовни між 1700 і 1900 роками. Якщо мені вдалося спонукати вас провести кілька днів у Чіснедіє, то ви повинні знати, що у вас не виникне жодних труднощів із поселенням. На центральній площі міста чекають на туристів старі будинки, побудовані після 1800 року в готичному архітектурному стилі. Також переважають вузькі, звивисті вулички, які все ще зберігають свій середньовічний вигляд.

     

  • Євангельська церква в місті Чіснедіє

    Євангельська церква в місті Чіснедіє

    Відоме
    як у Румунії, так і за кордоном якістю
    вовняних килимів, виготовлених на
    фабриках цього міста, місто Чіснедіє,
    розташоване між пагорбами, всього в 20
    км від Сібіу, вражає красою та важливістю
    будівель, а також гармонією трьох
    культур, які тут поєднуються: румунської,
    німецької та угорської. З цього поєднання
    вийшло особливе поселення з прекрасною
    історією та багатими традиціями.

    Одна
    з найкрасивіших євангельських церков
    Трансільванії, церква з
    Чіснедіє,
    була відреставрована після майже 6 років
    роботи за допомогою європейських фондів.
    Інвестиції в розмірі понад 8 мільйонів
    леїв(
    понад 1,5 млн євро),
    які вважаються наймасштабнішою роботою
    з відновлення, дозволили вперше після
    більш ніж 250 років з часу попередніх
    розширень і укріплень відновити всю
    церкву, а також впровадити нові технології,
    такі як оцифрування. Це був величезний
    виклик, враховуючи архітектурне багатство
    будівлі розташованої
    в
    центральній частині цього
    міста.
    Проєкт передбачав масштабні реставраційні
    роботи, включаючи відновлення фасадів,
    підлог, столярних виробів. Також було
    встановлено систему аудіосупроводу та
    інфопункт, доступний для людей з
    обмеженими можливостями. Через шість
    років після початку проєкту, наприкінці
    2023 року, реставраційні роботи у
    монументальному храмі були завершені.
    Під час робіт було виявлено кілька
    фресок, що мають велику історичну
    цінність, якими тепер можуть милуватися
    туристи.

    Євангельська
    церква в місті Чіснедіє
    має особливу унікальність. Майже така
    ж відома, як годинникова вежа в Сігішоарі,
    вежа в Чіснедії
    є однією з перших годинникових веж у
    Трансільванії, побудована в 1425 році. У
    1795 році на
    ній був встановлений
    перший громовідвід
    на південному
    сході
    від Відня. Через те, що церква була
    розташована так високо, її багато разів
    спалювала блискавка. Місцева легенда
    розповідає, що нинішній громовідвід
    був зроблений у формі останнього удару
    блискавки, і що відтоді церква не горіла.


    Святиня,
    присвячена святій Вальпургії -
    середньовічній бенедиктинській монахині,
    ігумені монастиря Гайденгайм у Франконії,
    була збудована німецькими поселенцями
    на початку 13 століття як романська
    базиліка з трьома нефами. З часом вона
    поєднала в собі кілька стилів, нав’язаних
    необхідністю. У костелі досі зберіглися
    дзвін 1664 року, бронзова готична купіль
    і старі барокові вівтарні двері. Церква
    була укріплена після турецького нападу
    в 1493 році і оточена трьома поясами стін
    з оборонними коридорами, вежами,
    бастіонами і ровами, які можна було
    заповнювати водою. Поступово центральну
    вежу було піднято і обнесено валами, а
    також збудовано два бастіони.

    У
    цій церкві зберігся знаменитий
    «Чіснадійський скар», який з 1915 року
    був переміщений до Сібіуського музею
    імені Самуєла фон Брукенталя. Він був
    захований у стіні, і лише 2 людини знали,
    де він знаходиться. У 1793 році, коли
    схованку відкрили, там
    було
    знайдено багато цінних середньовічних
    предметів. Від старовинного
    вівтаря-поліптиха, розписаного в 1525
    році Вінцентієм Цибіненсісом, зберіглася
    лише верхня частина, яка знаходиться в
    музеї Брукенталя. У церкві-пам’ятнику
    в Чіснедіє
    богослужіння все ще проводяться щонеділі
    з 10.00 ранку.


    Неподалік
    євангельської церкви іншою пам’яткою
    архітектури є будівля, в якій розташована
    музейна експозиція Історія текстильної
    промисловості. Тут виставлені прапори
    гільдії сукнарів, датовані 1834 роком,
    інструменти для обробки вовни, оригінальний
    ткацький верстат, документи, а також
    ручні прядки, які використовувалися
    для обробки вовни між 1700 і 1900 роками.
    Якщо мені вдалося спонукати вас провести
    кілька
    днів у Чіснедіє, то ви повинні знати, що
    у вас не виникне жодних труднощів із
    поселенням. На центральній площі міста
    чекають на туристів старі будинки,
    побудовані після 1800 року в готичному
    архітектурному стилі. Також переважають
    вузькі, звивисті вулички, які все ще
    зберігають свій середньовічний вигляд.

  • Румунські вузькоколійні потяги

    Румунські вузькоколійні потяги




    Румунський лісовий паровоз, призначений для
    курсування вузькоколійкою, з’явився на світ понад століття тому, щоб легше
    проникати через скелясті долини та береги річок, заховані в багатовікових лісах.




    Наразі в нашій країні є вісім вузькоколійних
    парових потягів, сім з яких можна використовувати в туристичних цілях, а один -
    у виставкових. П’ять з них діють протягом цілого року. Найпопулярніший – у
    Марамуреші, остання лісова парова залізниця у світі. Гірськобанатський
    паровоз» в повіті Караш-Северін – це фактично потяг, що курсує першою в країні
    гірською залізницею, яка вважається найкрасивішою в Південно-східній Європі. Паровози
    в долині річки Хирбтібачулуй у Сібіуському повіті, Совата – Муреш, Гуцулка-Молдовіца
    в Сучавському повіті не курсують в холодну пору року, а якщо й курсують, то або
    в кінці тижня, або під час особливих подій. А паровози гір Апусень в Хунедоарі
    та Албі курсують тільки влітку. Детальну інформацію про вартість проїзду, графік
    роботи, атракціони тощо можна знайти на сторінках у Facebook або на веб-сайтах,
    присвячених кожному з них.




    Найвідоміший маршрут вузькоколійного потягу
    це Мокеніца з Вішеул де Сус Марамуреського
    повіту. Тут прогулянка займає
    щонайменше шість годин в обидва боки. Туристи долають 56 кілометрів долиною річки
    Васер, через природний парк Марамуреш, між н.п. Вішеул де Сус та Ізворул Команулуй.
    Останній знаходиться всього в двох кілометрах від українського кордону. Потяг доступний для подорожей протягом цілого
    року, в тому числі і в зимовий сезон. З травня по жовтень, згідно з
    інформацією, опублікованою на сайті mocanita-maramures.ro, поїздки відбуваються щодня. Якщо ви хочете уникнути
    неприємних ситуацій, з якими стикалися інші туристи під час поїздок на цьому
    потязі, вам також варто заздалегідь дізнатися про вартість проїзду.

    ucra-mocanita-sovata.png




    Вузькоколійний потяг Сібіу-Агніта – це фактично лише половина колишньої лінії, яка з’єднувала Сігішоару з Сібіу через Агніту. Побудована між 1895 і 1910 роками,
    «моканіца», як називають румунською мовою цей потяг, курсувала по всій своїй довжині до 1965 року, коли ділянка Сігішоара-Агніта була демонтована, а решта лінії була закрита в 2001 році. У 2007 році стартував проєкт
    реставрації. Потяг та лінія були відреставровані, утримуються та експлуатуються
    волонтерами. З тих 64 кілометрів залізниці в долині Хиртібачулуй, 7 кілометрів
    між станціями Хосман і Корнецел були відновлені волонтерами. Асоціація
    Друзі паровозу організовує регулярні поїздки дизель-потягом і час
    від часу – паровозом. Маршрут пролягає через охоронювану пташину територію, де
    туристи можуть побачите, серед інших, малого підорлика, сіру синицю, лелеку і
    фазана, а якщо пощастить, то й оленів, козуль, лисиць і кроликів. Це на додаток
    до кількох отар овець, корів і коней. Наразі йдуть роботи над продовженням
    маршруту ще на 2,6 кілометра, від н.п. Хосман до колишньої стоянки Фофельдя,
    якою, сподіваємось, бажаючі зможуть проїхати на велопоїзді з цього року.
    Самовідданість і незмінний ентузіазм волонтерів асоціації друзів паровозу
    дійшли до вух короля Великобританії Чарльза ІІІ, який у листі до друзів
    волонтерів висловив своє захоплення їхньою роботою і привітав з героїчними
    зусиллями.




    Поїздка на вузькоколійному паровозику – один
    з найкращих способів розслабитися і провести день на природі, якщо ви приїхали
    до курорту Совата. Тамтешній потяг – це один з 10 вузькоколійних паровозів,
    виготовлених у Польщі в 1949 році, який експлуатується на маршруті Совата -
    Кимпія Четеці з 2011 року. Маршрут займає близько 1,5 години в обидві сторони і
    має довжину 14 км. Ви можете подорожувати в гондолі, тобто у відкритому вагоні,
    або в двох закритих вагонах, всі три побудовані в стилі старих поїздів з
    дерев’яною обшивкою і лавками. Як румунські, так і іноземні туристи зачаровані
    унікальними пейзажами, які пропонують ліси та гори Гургіулуй.




    Вузькоколійка Гуцулка- Молдовіца була побудована мюнхенським власником лісопилки Луїсом Ортібом і введена в експлуатацію в 1888 році для транспортування деревини з лісу до лісопилки. У
    1909 році залізниця перейшла до церковного фонду, який змінив ширину колії з
    800 мм на стандартну 760 мм. Спочатку маршрут паровозу мав 23,9 км, від Молдовіци до Росоші, але з роками було побудовано
    багато варіантів, і вся система досягла в 1987 році зі створенням ділянки
    Рашковей – Рашка праворуч – довжину 73
    км. Лінія використовувалася до 2001 року для
    перевезення деревини, а зараз тільки у туристичних цілях. В даний час довжина
    лінії становить 12 км.

    ucra-mocanita-caras-severin.png




    Паровоз
    Оравіца-Аніна курсує найстарішою гірською залізницею в Румунії. Віадуки
    і тунелі, побудовані в банатських горах, і навколишні ландшафти пропонують
    унікальний досвід. Будівництво залізниці Оравіца-Аніна розпочалося у 1861 році.
    Робота була надзвичайно складною для тогочасних інженерів через те, що це був
    гірський маршрут у західній частині Банатських гір. Маршрут становить 33,4 км і
    складається з 14 тунелів і 10 віадуків. Майже через 3 роки роботи були
    завершені. В результаті залізниця Оравіца-Аніна була урочисто відкрита 13
    грудня 1863 року як перша гірська залізниця в Румунії. Ця залізниця є
    найстарішою в Південно-Східній Європі і була побудована для транспортування
    корисних копалин. Через свою схожість з першою гірською залізницею в Європі, австрійською
    Земмерінгбан, залізниця в Румунії отримала назву Банатський семерінг. У наші дні, однак, залізниця більше не
    використовується для видобутку корисних копалин, а лише для туризму. Подорож
    починається на станції в н.п. Оравіца і по дорозі потяг зупиняється на 5
    станціях: Бредішорул де Жос, Добрей, Лішава, Чудановіца і Гирліште. Маршрут Оравіца-Аніна – це казковий, адже
    окрім чудових гірських пейзажів, побудовані віадуки справді вражають.

    Найдовший
    віадук – це віадук Раковіце, висотою 26,5 метрів і довжиною 115 метрів.
    Незважаючи на те, що це найдовший віадук, за видовищністю він поступається лише
    віадуку Жітін, який є справжнім витвором мистецтва. Він вигнутий з обох кінців,
    а висота його опор сягає 37 метрів. Довжина залізного мосту віадука становить
    31 метр, а довжина тунелю – 230 метрів. Найдовший тунель на маршруті
    Оравіца-Аніна має довжину 660 метрів і знаходиться в кінці маршруту, в Гирліште.
    Через круті повороти (звичайні залізничні криві мають довжину 150 метрів, а
    криві на маршруті Оравіца-Аніна – лише 114 метрів), всередині залізниці були
    встановлені контррейки. Швидкість, з якою рухається потяг, становить лише 17
    км/год, тому маршрут, хоч і недовгий в кілометрах, можна здолати за 4 години в
    обидва боки. Залізнична лінія не електрифікована, тому довелося будувати
    спеціальні вагони і локомотиви. Потяг має два вагони з дерев’яними лавками,
    побудований у 1914 році. Якщо попит високий, додається додатковий вагон.

  • Місто Бреїла

    Місто Бреїла

    Сьогодні ми прямуємо до південно-східної Румунії, до міста з дуже високим туристичним потенціалом, з багатою історією, красивими історичними пам’ятниками, але також з багатьма природними пам’ятками. Бреїла -місто для сітібрейку по вихідних, до якого легко дістатися з Бухареста.

    Місто було засвідчене в документах у 1368 році. Населений пункт Бреїла розвинувся, з одного боку, розташуванням на найближчому пункті Дунаю від моря, а з іншого боку, сусідством з територією багатою на рибні озера. У 14 столітті місто було найважливішим портом Волощини та головним рибальським центром, в якому розвивалася торгівля. У 1540 році Бреїла стало турецькою “раєю” і напротязі трьох століть бреїльська фортеця занепала. 13 січня 1836 року, Бреїлу оголошено ”Porto Franco”, що означає, що всі ті, хто торгував товарами привезеними водним шляхом, були звільнені від сплати податків. Після встановлення цього режиму, місто зазнало багато змін: бруковані вулиці з ліхтарями, аптеки, метеостанція, військова лікарня, парк Бельведере, типографії, банк, військові казарми та театр, відкриття жіночої школи, гімназії та будівництво доків, залізниць і кількох заводів. У 1888 році тут вперше в країні було використано залізобетон. Будучи першим морським портом при Дунаї, Бреїла залишилось відкритим містом, де багато національних меншин (греки, турки, росіяни, болгари, євреї, вірмени) жили у доброму порозумінні, їхні традиції та звичаї збагативши його життя й культуру.

    Розташоване на лівому березі Дунаю, місто має, принаймні в Румунії, унікальну вуличну архітектуру. З висоти місто можна порівняти з величезною павутиною, адже тут є кілька дугоподібних вулиць, які починаються і закінчуються біля Дунаю, перетинаються іншими вулицями, розташованими радіально. Вулиці Бреїли взяли свою форму з обрисів фортечних укріплень, зведених османами в 1540 році після того, як вони зайняли поселення на Дунаї. З розширенням міста, квартали будинків і багатоповерхівок, збудованих в останні десятиліття, перестали дотримуватися геометрії дугоподібних вулиць.

    Центральна частина міста, набережна і портові будівлі нагадують про період процвітання Бреїли на початку 20 століття, коли тут була інтенсивна комерційна діяльність. З різних причин у 19-20 століттях тут оселилися представники понад 20 етнічних громад, що надало місту космополітного характеру. Старі будівлі в центральній частині міста, деякі з яких були перетворені на магазини, ресторани, офісибанків і компаній, де здавалися в оренду кораблі і укладалися великі зернові угоди, свідчать про минуле. Нульова миля міста – це площа Траяна, де стоїть однойменна статуя римського імператора, а також Великий годинник, пам’ятник, на п’єдесталі якого намальований вітрильник – символ порту. Габріела Лиле – досвідчений екскурсовод, готова показати відвідувачам визначні пам’ятки Бреїли: «Ми можемо рушити з площі Траяна, де знаходиться знаменитий Громадський годинник, місце зустрічі мешканців Бреїли в минулому, а також мешканців Бреїли сьогодні, хоча в меншій мірі. Потім ми дійдемо до колишньої Королівської вулиці, тепер вулиці Міхая Емінеску, де є багато будівель, архітектурних коштовностей. Ми можемо повернути в район Грецької церкви, на вулицю Каля Келерашілор, де також є цікаві будівлі, а завершити наш тур можемо в Міському саду».

    В історичній частині міста бачимо імпозантну будівлю грецької церкви, побудовану в 1872 році завдяки внеску багатої тамтешньої грецької громади. Габріела Лиле: «Досліджуючи багато документів в архівах, я дізналася що грецька громада була однією з найактивніших громад у цьому місті. Дійсно, є багато особистостей, які мали будинки, які мали компанії, підприємства, відомі млини в Бреїлі, і коли була побудована ця церква, вони хотіли пишатися громадою, частиною якої вони були».

    braila-foto-facebook-primariamunicipiuluibraila.png

    У середньовіччі фортеця Бреїла стала найбільшою фортецею серед тих, що були побудовані османами на березі Дунаю, з п’ятьма огороженими стінами, розташованими на високій набережній. У 1829 році після перемоги росіян у війні з османами фортецю просто зруйнували, так що сьогодні від колишньої фортеці можна побачити дуже мало залишків.

    На площі Траяна, в обрамленні символічних будівель, таких як Історичний музей і будинок театру, який носить ім’я великої актриси румунської сцени Марії Філотті, родом з Бреїли, знаходиться православна церква “Святих Архангелів Михаїла і Гавриїла”, церква, що з’явилася в результаті перетворення мечеті в 1831 році. Будівля зберігає східні елементи і є однією з небагатьох церков в Румунії без шпилів. Екскурсовод Габріел Лиле пояснює: «Це цікава церква. Церква Святих Архангелів Михаїла і Гавриїла є колишньою мечеттю, яку не знищила російська армія на початку ХІХ ст.. Це цікава церква, в якій досі зберігся саджак, турецький дах, як східний стиль будівництва, і яка не має шпилів. Згодом за церквою збудували дзвіницю. Від османського періоду досі залишилися катакомби міста, але їх зараз неможливо відвідати. Також з османського періоду зберігся лише один турецький будинок, і на тому будинку, як на історичній пам’ятці, вказано початок ХІХ століття».

    Історичний відділ Бреїльського музею посідає надзвичайний фонд історичних та археологічних колекцій, серед яких бронзовий шолом виявлений близько міста Бреїла, що датуєся гето-тракським періодом. У будинку Колекції мистецьких творів, посеред тих 3000 мистецьких творів декоративного мистецтва, найціннішими є твори художників Теодора Амана, Ніколая Грігореску, Теодора Паладі, Ніколая Тоніце та інших. Цікавою є монументальна бронзова статуя Екатерини Теодорою, яка пожертвувала своїм життям за визволення Румунії під час першої світової війни. В культурному житті Бреїле цікаве місце посідає “Меморіальна виставка імені Панаїта Істраті”, письменника, уродженця бреїльських країв, названого Романом Роланом “балканським Горкієм”.

    Навіть якщо промисловий розвиток призвів до зникнення багатьох ремесел, в історичній частині міста збереглися вулиці з такими назвами, як “Зідарь (укр. Мулярі)”, “Кожокарь (укр.Кушніри)”, та “Брашовень” на честь брашовських купців, які приїжджали торгувати в Бреїлі.

  • Місто Бреїла

    Місто Бреїла




    Сьогодні ми
    прямуємо до південно-східної Румунії, до
    міста з дуже високим туристичним потенціалом, з багатою
    історією, красивими
    історичними пам’ятниками, але також з багатьма природними
    пам’ятками. Бреїла -місто для сітібрейку
    по вихідних, до якого легко дістатися з Бухареста.




    Місто було засвідчене в документах у 1368 році. Населений пункт Бреїла
    розвинувся, з одного боку, розташуванням на найближчому пункті Дунаю від моря,
    а з іншого боку, сусідством з територією багатою на рибні озера. У 14 столітті
    місто було найважливішим портом Волощини та головним рибальським центром, в
    якому розвивалася торгівля. У 1540 році Бреїла стало
    турецькою раєю і напротязі трьох століть бреїльська фортеця занепала. 13
    січня 1836 року, Бреїлу оголошено ”PortoFranco”, що означає, що всі ті, хто
    торгував товарами привезеними водним шляхом, були звільнені від сплати
    податків. Після встановлення цього режиму, місто зазнало багато змін:
    бруковані вулиці з ліхтарями, аптеки, метеостанція, військова лікарня, парк
    Бельведере, типографії, банк, військові казарми та театр, відкриття жіночої
    школи, гімназії та будівництво доків, залізниць і кількох заводів. У 1888 році
    тут вперше в країні було використано залізобетон. Будучи першим морським портом
    при Дунаї, Бреїла залишилось відкритим містом, де багато національних меншин (греки,
    турки, росіяни, болгари, євреї, вірмени) жили у доброму порозумінні, їхні
    традиції та звичаї збагативши його життя й культуру.






    Розташоване на
    лівому березі Дунаю, місто має, принаймні в Румунії, унікальну вуличну
    архітектуру. З висоти місто можна порівняти з величезною павутиною, адже тут є
    кілька дугоподібних вулиць, які починаються і закінчуються біля Дунаю,
    перетинаються іншими вулицями, розташованими радіально. Вулиці Бреїли взяли свою форму
    з обрисів фортечних укріплень, зведених османами в 1540 році після того, як
    вони зайняли поселення на Дунаї. З розширенням міста, квартали будинків і багатоповерхівок,
    збудованих в останні десятиліття, перестали дотримуватися геометрії
    дугоподібних вулиць.




    Центральна частина
    міста, набережна і портові будівлі нагадують про період процвітання Бреїли на початку 20 століття,
    коли тут була інтенсивна комерційна діяльність. З різних причин у 19-20
    століттях тут оселилися представники понад 20 етнічних громад, що надало місту
    космополітного характеру. Старі будівлі в центральній частині міста, деякі з
    яких були перетворені на магазини, ресторани, офісибанків і компаній, де
    здавалися в оренду кораблі і укладалися великі зернові угоди, свідчать про
    минуле. Нульова миля міста – це площа Траяна, де стоїть однойменна статуя
    римського імператора, а також Великий годинник, пам’ятник, на п’єдесталі якого
    намальований вітрильник – символ порту. Габріела Лиле – досвідчений екскурсовод,
    готова
    показати відвідувачам визначні пам’ятки Бреїли: «Ми можемо рушити з площі Траяна, де знаходиться
    знаменитий Громадський годинник, місце зустрічі мешканців Бреїли в минулому, а
    також мешканців Бреїли сьогодні, хоча в меншій мірі. Потім ми дійдемо до
    колишньої Королівської вулиці, тепер вулиці Міхая Емінеску, де є багато
    будівель, архітектурних коштовностей. Ми можемо повернути в район Грецької
    церкви, на вулицю Каля Келерашілор, де також є цікаві будівлі, а завершити наш
    тур можемо в Міському саду».




    В історичній
    частині міста бачимо імпозантну будівлю грецької церкви, побудовану в 1872 році завдяки
    внеску багатої тамтешньої грецької громади. Габріела Лиле: «Досліджуючи багато документів в архівах, я дізналася що грецька
    громада була однією з найактивніших громад у цьому місті. Дійсно, є багато
    особистостей, які мали будинки, які мали компанії, підприємства, відомі млини в
    Бреїлі, і коли була побудована ця церква, вони хотіли пишатися громадою,
    частиною якої вони були».

    braila-foto-facebook-primariamunicipiuluibraila.png




    У середньовіччі фортеця
    Бреїла
    стала найбільшою фортецею серед тих, що були побудовані османами на березі
    Дунаю, з п’ятьма огороженими стінами, розташованими на високій набережній. У 1829 році після перемоги
    росіян у війні з османами фортецю просто зруйнували, так що сьогодні від
    колишньої фортеці можна побачити дуже мало залишків.




    На площі Траяна, в
    обрамленні символічних будівель, таких як Історичний музей і будинок театру, який носить ім’я
    великої актриси румунської сцени Марії Філотті, родом з Бреїли, знаходиться православна
    церква Святих Архангелів Михаїла і Гавриїла, церква, що з’явилася в
    результаті перетворення мечеті в 1831 році. Будівля зберігає східні елементи і
    є однією з небагатьох церков в Румунії без шпилів. Екскурсовод Габріел Лиле пояснює: «Це цікава церква. Церква Святих
    Архангелів Михаїла і Гавриїла є колишньою мечеттю, яку не знищила російська
    армія на початку ХІХ ст.. Це цікава церква, в якій досі зберігся саджак,
    турецький дах, як східний стиль будівництва, і яка не має шпилів. Згодом за
    церквою збудували дзвіницю. Від османського періоду досі залишилися катакомби
    міста, але їх зараз неможливо відвідати. Також з османського періоду зберігся
    лише один турецький будинок, і на тому будинку, як на історичній пам’ятці,
    вказано початок ХІХ століття».





    Історичний відділ Бреїльського музею посідає надзвичайний
    фонд історичних та археологічних колекцій, серед яких бронзовий шолом виявлений
    близько міста Бреїла, що датуєся гето-тракським періодом. У будинку Колекції
    мистецьких творів, посеред тих 3000 мистецьких творів декоративного мистецтва,
    найціннішими є твори художників Теодора Амана, Ніколая Грігореску, Теодора
    Паладі, Ніколая Тоніце та інших. Цікавою є монументальна бронзова статуя
    Екатерини Теодорою, яка пожертвувала своїм життям за визволення Румунії під час
    першої світової війни. В культурному житті Бреїле цікаве місце посідає
    Меморіальна виставка імені Панаїта Істраті, письменника, уродженця
    бреїльських країв, названого Романом Роланом балканським Горкієм.




    Навіть якщо промисловий розвиток призвів до зникнення багатьох ремесел, в
    історичній частині міста збереглися вулиці з такими назвами, як Зідарь
    (укр. Мулярі), Кожокарь (укр.Кушніри), та Брашовень
    на честь брашовських купців, які приїжджали торгувати в Бреїлі.