Category: Відкрий для себе Румунію

  • Серата Монтеору

    Серата Монтеору

    Розташований приблизно в 20 км від міста Бузеу, в горбистому районі, вкритому лісами, населений пункт Серата Монтеору відомий як курорт, де туристи знаходять готелі та гостьові будинки з критими та відкритими басейнами, деякі з яких живляться солоною водою джерел із лікувальними властивостями.

    На початку поселення називалося Серата, вперше згадується в кінці 15 століття в грамоті волоського правителя Влада Монаха. Економічне значення населеного пункту значно зросло в 19 столітті, коли, крім вина, цуйки, натуральних шовкових тканин і солі, в асортименті продукції, отриманої в Сераті, з’явилася також нафта. Своєю появою курорт завдячує Грігоре Константінеску, який купив землі навколо населеного пункту, під якими були виявлені поклади нафти. Він досяг успіху в нафтовому бізнесі, взявши собі ім’я Монтеору, а прибутки інвестував у розвиток бальнеологічного курорту після того як проаналізував водні джерела з Серати та виявив їх лікувальні властивості. За рекомендацією французького лікаря промисловець Грігоре Константінеску заклав основи бальнеологічного курорту Серата Монтеору.

    Офіційно відкритий як курорт 1 липня 1895 року, Серата Монтеору має, отже, води з лікувальними властивостями, про які згадується в документах ще з 1837 року. Сьогодні джерела мінеральної води представлені 3 гідрогеологічними свердловинами, гірничою свердловиною та 19 джерелами з високим ступенем мінералізації (до 513 г/літр), що дають воду пластового типу. Важливим лікувальним фактором є помірно-континентальний клімат, який характеризує цю територію.

    Курорт мав два готелі з більш ніж сотнею номерів і казино, каплицю, парк у стилі англійських садів та особисту віллу. У наступні роки Грігоре Монтеору продав нафтові родовища консорціуму Offenheim Singer Co, щоб присвятити свої інвестиції в сфері туризму. У 1895 році він ініціював проект будівництва трамвайної лінії типу Декавілль, що мала з’єднювати курорт із залізничною станцією. Проєкт так і не був реалізований, зберігшись лише кантон, який мав стати кінцевою точкою лінії, де сьогодні знаходиться початкова школа, пошта і жандармський пост. Грігоре Монтеору помер у 1898 році, а курорт успадкував його зять, лікар Константін Анджелеску та його дружина Вірджинія Монтеору, а також інша його дочка Елена. Казино, знакова будівля курорту в міжвоєнний період, було фіналізовано в 1900 році і коштувало півмільйона франків. Сьогодні вілла і каплиця Монтеору оголошені історичними пам’ятками.

    casamonteorufotomonicabolanos.png

    Нафтова шахта є, так само, історичною пам’яткою, найстарішою нафтовидобувною шахтою в повіті Бузеу (друга половина 19 століття) і рідкістю в Європі та світі, із свердловинами, виритими на глибині 240 – 320 метрів, і системою розробки нафтових покладів гірничими методами. Для копання свердловин використовували систему дзеркал, що відбивали світло на глибині. Після Другої світової війни та встановлення комуністичного режиму курорт був зруйнований. Лише у 1970 році тут було збудовано два готелі, відкритий басейн і лікувальну базу, які експлуатувалися в рамках профспілкової системи. Нафтова шахта входить до переліку туристичних визначних пам’яток курорту Серата-Монтеру, разом із каплицею та родинним особняком Монтеору.

    За останні 30 років на курорті з’явилося багато пансіонатів і будинків для відпочинку, а до пропозиції проведення вільного часу додалися й інші розваги, такі як пригодницькі парки. Андрей Нягу керує таким парком у Серата Монтеору: “Ми почали з ідеї відкрити освітній центр для дітей. Ми почали з мотузкового парку, а потім потроху розширювалися. У нас є чотири стежки для лазіння по деревах, скеледром, зонаair soft, де ми стріляємо один в одного, приміщення для прокату велосипедів. Ми також пропонуємо піші прогулянки лісом. Є дві стежки, призначені для дітей від чотирьох до 8 … 9 років, і дві інші – для старших дітей і дорослих.  Також маємо стежку, що пролягає через ліс. Це стежка, яка займає близько години, для малих дітей, на якій ми показуємо їм рослини, цікаві каміння, дерева, розповідаємо їм різну інформацію.”  

    З курорту дуже легко можна дістатися до головних туристичних пам’яток повіту Бузеу: табору кам’яних скульптур Мегура, Грязевих вулканів з Берки, монастирів Чолану та Ретешть, виноградників та виноробних заводів з Неєнь або з П’єтроаселе (місце, де було виявлено скарбницю «Квочка з золотими курчатами»), конезаводу з Чіслеу та Музею бурштину з н.п. Кольц. На початку ХХ століття курорт Серата Монтеору конкурував з найважливішими курортами Європи, такими як Карлові Вари, а європейці вибирали для лікування своїх недуг солону воду цього бузеуського курорту. Літній басейн, відкритий у 1904 році, мав 2500 квадратних метрів. У 2010 році Серата Монтеору було оголошену європейським напрямком EDEN, посівши третє місце в номінації “Водний туризм”.

     

  • Серата Монтеору

    Серата Монтеору




    Розташований приблизно в 20 км
    від міста Бузеу, в горбистому районі, вкритому лісами, населений
    пункт Серата Монтеору відомий як курорт, де туристи знаходять готелі та гостьові будинки з критими та відкритими басейнами, деякі з
    яких живляться солоною водою джерел із лікувальними властивостями.

    На початку поселення
    називалося Серата, вперше згадується в кінці 15 століття в грамоті волоського правителя
    Влада Монаха. Економічне значення населеного пункту значно зросло в 19 столітті, коли,
    крім вина, цуйки, натуральних шовкових тканин і солі, в асортименті продукції,
    отриманої в Сераті, з’явилася також нафта. Своєю появою курорт завдячує Грігоре Константінеску,
    який купив землі навколо населеного пункту, під якими були виявлені поклади
    нафти. Він досяг успіху в
    нафтовому бізнесі, взявши
    собі ім’я Монтеору, а прибутки інвестував у розвиток бальнеологічного курорту після того як проаналізував
    водні джерела з Серати та виявив їх лікувальні властивості. За рекомендацією французького
    лікаря промисловець Грігоре Константінеску заклав основи бальнеологічного курорту Серата Монтеору.




    Офіційно
    відкритий як курорт 1 липня 1895 року, Серата Монтеору має, отже, води з лікувальними
    властивостями, про які згадується в документах ще з 1837 року. Сьогодні джерела
    мінеральної води представлені 3 гідрогеологічними свердловинами, гірничою
    свердловиною та 19 джерелами з високим ступенем мінералізації (до 513 г/літр),
    що дають воду пластового типу. Важливим лікувальним фактором є
    помірно-континентальний клімат, який характеризує цю територію.




    Курорт мав два готелі з більш ніж
    сотнею номерів і казино, каплицю, парк у стилі англійських садів та особисту
    віллу. У наступні роки Грігоре Монтеору продав нафтові родовища консорціуму Offenheim
    Singer Co, щоб присвятити свої інвестиції в сфері туризму. У 1895 році він
    ініціював проект будівництва трамвайної лінії типу Декавілль, що мала з’єднювати
    курорт із залізничною станцією. Проєкт так і не був
    реалізований, зберігшись лише кантон, який мав стати кінцевою точкою лінії, де
    сьогодні знаходиться початкова школа, пошта і жандармський пост. Грігоре
    Монтеору помер у 1898 році, а курорт успадкував його зять, лікар Константін
    Анджелеску та його дружина Вірджинія Монтеору, а також інша його дочка Елена.
    Казино, знакова будівля курорту в міжвоєнний період, було фіналізовано в 1900
    році і коштувало півмільйона франків. Сьогодні вілла і каплиця Монтеору
    оголошені історичними пам’ятками.

    casamonteorufotomonicabolanos.png






    Нафтова шахта є, так само, історичною
    пам’яткою, найстарішою нафтовидобувною шахтою в повіті Бузеу (друга половина 19
    століття) і рідкістю в Європі та світі, із свердловинами, виритими на глибині 240 – 320 метрів, і
    системою розробки нафтових покладів гірничими методами. Для копання свердловин
    використовували систему дзеркал, що відбивали світло на глибині. Після Другої
    світової війни та встановлення комуністичного режиму курорт був зруйнований. Лише у 1970 році
    тут було збудовано два готелі, відкритий басейн і лікувальну базу, які експлуатувалися в рамках профспілкової системи. Нафтова шахта входить до
    переліку туристичних визначних пам’яток курорту Серата-Монтеру, разом із каплицею та родинним особняком Монтеору.




    За
    останні 30 років на курорті з’явилося багато
    пансіонатів і будинків для відпочинку, а до пропозиції проведення вільного часу
    додалися й інші розваги, такі як пригодницькі парки. Андрей Нягу керує таким парком
    у Серата Монтеору: Ми почали з ідеї
    відкрити освітній центр для дітей. Ми почали з мотузкового парку, а потім
    потроху розширювалися. У нас є чотири стежки для лазіння по деревах, скеледром,
    зонаair soft, де ми стріляємо один в одного, приміщення
    для прокату велосипедів. Ми також пропонуємо піші прогулянки лісом. Є дві
    стежки, призначені для дітей від чотирьох до 8 … 9 років, і дві інші – для
    старших дітей і дорослих. Також маємо
    стежку, що пролягає через ліс. Це стежка, яка займає близько години, для малих
    дітей, на якій ми показуємо їм рослини, цікаві каміння, дерева, розповідаємо їм
    різну інформацію.




    З курорту дуже легко можна дістатися до головних туристичних пам’яток повіту
    Бузеу: табору кам’яних
    скульптур Мегура, Грязевих вулканів з Берки, монастирів Чолану та Ретешть,
    виноградників та виноробних заводів з Неєнь або з П’єтроаселе (місце, де було
    виявлено скарбницю «Квочка з золотими курчатами»), конезаводу з Чіслеу та Музею
    бурштину з н.п. Кольц. На початку ХХ століття курорт Серата Монтеору конкурував
    з найважливішими курортами Європи, такими як Карлові Вари, а європейці вибирали
    для лікування своїх недуг солону воду цього бузеуського курорту. Літній басейн,
    відкритий у 1904 році, мав 2500 квадратних метрів. У 2010 році Серата Монтеору
    було оголошену європейським напрямком EDEN, посівши третє місце в номінації
    Водний туризм.

  • Новий рік на гірських курортах Румунії

    Новий рік на гірських курортах Румунії

    У Румунії вже склалася традиція влаштовувати вечірки на площах великих міст на початку року. Великі сцени з відомими артистами, жвава атмосфера та грандіозні феєрверки вже стали частиною рецепту успіху новорічної ночі. Крім того, готелі організовують різноманітні лотереї та бали-маскаради, а у селах, туристичні пансіонати можуть похвалитися фольклорними концертами. Але для тих, хто хоче провести новорічну ніч в іншій атмосфері найкращим місцем є гірськолижні курорти Румунії: Сіная, Буштень, Азуґа, Предял, Пояна Брашов. Відстань між цими курортами становить щонайменше 4 км, щонайбільше – 36 км, що дає туристам надзвичайну можливість урізноманітнити своє перебування в румунських Карпатах, перебуваючи на будь-якому з цих курортів. Для початківців на всіх курортах відкриті гірськолижні школи і пункти прокату спорядження.

    З максимальними температурами -3 або -6 градусів нижче нуля Азуґа, один з найстаріших гірськолижних курортів в нашій країні, у повіті Прахова, готовий ще з листопада  прийняти любителів зимових видів спорту. Азуґа має 7 гірськолижних та сноубордних трас загальною довжиною 7 кілометрів та 7 канатних доріг загальною довжиною 4 кілометри. Менеджери схилів розпочали сезон катання на лижах та сноубордах з першим снігом наприкінці листопада і з того часу підтримують схили зі штучним засніженням. Емануель Ґріґорча, прес-секретар мерії курорту Азуґа, розповідає про цей гірськолижний сезон: “Туристів ми приймаємо двома спусками, які добре підходять для катання на лижах і для навчання катанню на лижах. Я маю на увазі трасу для початківців Соріка та нижню частину спуску Соріка, яка обслуговується крісельним підйомником. Не забуваймо, що є також варіант Казаку, коротша траса, але така же хороша для періоду навчання. Докладаються постійні зусилля, ми стежимо за нічними температурами, команда з міських служб курорту Азуґа вночі знаходилися на гірськолижних трасах, щоб укласти штучний сніг і підготувати цей кінець грудня з пропозицією для тих, хто приїздив кататися на лижах в долину річки Прахова. Для навчання катанню на лижах, рекомендуємо туристам скористатися послугами авторизованих інструкторів. Погода примхлива, але вона пропонує, в залежності від бажання, все ж таки можливість зайнятися гірськими походами. Мушу сказати, що ті, хто наважується на гірські походи в цей період, повинні мати відповідне спорядження до погоди та умов, з якими вони зіткнуться на стежках”.

    Після піших прогулянок або катання на лижах на курорті Азуґа є безліч чудових місць, де можна поїсти, і не забувайте, що тут також знаходиться виноробня Rhein Winery, постачальник Королівського дому Румунії з 1892 року. Заснована під час розбудови курортного містечка всього за кілька кілометрів на північ від курорту Сіная, де вже з’явився палац королівської родини – Пелеш та багато вілл і готелів, з 2003 року виноробня Азуґа була включена до туристичного маршруту, де раджу відвідувачам прослідкувати за всіма етапами виробництва ігристого вина та відвідати невеликий музей, в якому представлені техніка та фотографії з початку сімейного бізнесу Рейнів.

    schi azuga sursa primaria azuga -primariaazuga ro.png

    На колишньому кордоні між Волощиною і Трансільванією, між річками Прахова і Тіміш, там, де запах хвойного лісу чарує душу, видніється курорт Предял – найвище місто в Румунії. Цей гірськолижний та бальнеологічний курорт розташований на висоті 1160 м, між горами Бучедж і Баюлуй. Перший будинок тут був побудований ще в 1830 році, а 100 років по тому населений пункт отримав статус міста. Сьогодні це сучасний гірськолижний курорт. Траси розташовані на північних схилах Карпат, а сніжний покрив утримується більше 100 днів на рік. Найпопулярнішою трасою курорту є Клебучет, що освітлена і вночі. Загальна довжина восьми гірськолижних трас – понад 10 км. Крісельні та бугельні підйомники забезпечують підйом гірськолижників до пунктів спуску, а снігові гармати ніколи не втомлюються. Для любителів спокійного відпочинку на курорті існують найкращі можливості розміщення у віллах і котеджах.

    Заслужену назву “Ворота в гори Бучедж” курорт Буштень отримав завдяки тому, що звідси можна познайомитися з горами ближче на не менш ніж 200 гірських маршрутів. У цьому тихому поселенні у підніжжі гір ви помітите будиночки і вілли з сільською архітектурою вже на відстані простої прогулянки. Вони мають ґанок зі стовпами, що підтримують арки в бринковянському стилі та кам’яні сходи. Найбільшим і найціннішим пам’ятником курорту, унікальним в Румунії, є Хрест Героїв, побудований між 1926-1927 роками, завдяки турботі Її Величності Королеви Марії і розташований на висоті 2.291 метр. Хрест виготовлений зі сталі і має вражаючі розміри: 48 метрів заввишки і 14 метрів завширшки. Курорт – один із старих румунських туристичних курортів, розташований у Долині річки Прахова. Він має широкий вибір одиниць розміщення, багато закладів громадського харчування та багату туристичну пропозицію для зимових видів спорту. Гірськолижний спуск має близько 900 метрів, з перепадом рівнів 300 метрів, де можна займатися лижним спортом, сноубордингом і санним спортом.Курорт залишається жвавим і після зимових свят. Протягом усього зимового періоду, майже до квітня, щотижня на гірськолижному курорті відбуваються концерти на встановленій сцені на лижній трасі Каліндеру. Будинок культури пропонує туристам різноманітну програму концертів і театральних вистав.

    Курорт Пояна Брашов був заснований в 1895 році як місце відпочинку для жителів міста Брашов. Пояна Брашов знаходиться у великій, добре освітленій сонцем долині. Свою назву курорт отримав від середньовічного міста Брашов. “Пояна” в перекладі з румунської означає “поляна”. У 1906 році Пояна Брашов став лижним курортом, а три роки поспіль тут пройшло перше в Румунії лижне змагання. З тих пір, курорт, що розташований на висоті 1030 м над рівнем моря, посеред хвойного лісу, біля підніжжя гори Постеварул, залишається улюбленим місцем відпочинку для румунських та іноземних туристів. Сніговий покрив зберігається тут близько 120 днів, з листопада до березня. Тут можна улаштуватися на будь-який смак – шикарні готелі для більш вибагливих туристів, затишні вілли і котеджі для сімейного відпочинку. Якщо у Вас немає можливості привести із собою лижі – не біда. Майже всі готелі мають у своєму розпорядженні центри для прокату лижного спорядження. А для дітей на курорті надаються знижки, і також існує лижня школа для дітей з професійними інструкторами. Крім катання на лижних трасах, на курорті можна провести час на сучасній олімпійській ковзанці, поплавати в басейнах та розслабитися в саунах. А якщо когось тягне до гострих відчуттів можна спробувати політ з парапантом з вершини Постеварул.

  • Новий рік на гірських курортах Румунії

    Новий рік на гірських курортах Румунії


    У Румунії вже склалася традиція влаштовувати вечірки на площах великих міст
    на початку року. Великі сцени з відомими артистами, жвава атмосфера та
    грандіозні феєрверки вже стали частиною рецепту успіху новорічної ночі. Крім
    того, готелі організовують різноманітні лотереї та бали-маскаради, а у селах, туристичні пансіонати можуть похвалитися
    фольклорними концертами. Але для тих, хто хоче провести новорічну ніч в іншій атмосфері
    найкращим місцем є гірськолижні курорти Румунії: Сіная, Буштень, Азуґа, Предял, Пояна Брашов. Відстань між цими курортами становить щонайменше 4
    км, щонайбільше – 36 км, що дає туристам надзвичайну можливість урізноманітнити
    своє перебування в румунських Карпатах, перебуваючи на будь-якому з цих
    курортів. Для початківців на всіх курортах відкриті гірськолижні школи і пункти
    прокату спорядження.




    З максимальними температурами -3 або -6 градусів нижче нуля Азуґа, один
    з найстаріших гірськолижних курортів в нашій країні, у повіті Прахова,
    готовий ще з листопада
    прийняти любителів зимових видів
    спорту. Азуґа має 7 гірськолижних та сноубордних трас
    загальною довжиною 7 кілометрів та 7 канатних доріг загальною довжиною 4
    кілометри. Менеджери схилів розпочали сезон катання на лижах та сноубордах з
    першим снігом наприкінці листопада і з того часу підтримують схили зі штучним
    засніженням. Емануель Ґріґорча,
    прес-секретар мерії курорту Азуґа, розповідає про цей гірськолижний сезон: Туристів
    ми приймаємо двома спусками, які
    добре підходять для катання на лижах і для навчання катанню на лижах. Я маю на увазі трасу для початківців Соріка та нижню частину спуску Соріка, яка
    обслуговується крісельним підйомником. Не забуваймо, що є також варіант Казаку,
    коротша траса, але така же хороша для періоду навчання. Докладаються постійні зусилля, ми
    стежимо за нічними температурами, команда з міських служб курорту Азуґа вночі
    знаходилися на гірськолижних
    трасах, щоб укласти штучний сніг і
    підготувати цей кінець грудня з пропозицією для тих, хто приїздив кататися
    на лижах в долину річки Прахова. Для навчання катанню на лижах, рекомендуємо туристам
    скористатися послугами авторизованих інструкторів. Погода примхлива, але вона
    пропонує, в залежності від бажання, все ж таки можливість зайнятися гірськими
    походами. Мушу сказати, що ті, хто наважується на гірські походи в цей період,
    повинні мати відповідне спорядження до погоди та умов, з якими вони зіткнуться
    на стежках.







    Після піших прогулянок або катання на лижах на курорті
    Азуґа є безліч чудових місць, де можна поїсти, і не забувайте, що тут також
    знаходиться виноробня Rhein Winery, постачальник Королівського дому Румунії з
    1892 року. Заснована під час розбудови курортного містечка всього за кілька
    кілометрів на північ від курорту Сіная, де вже з’явився палац королівської
    родини – Пелеш та багато вілл і готелів, з 2003 року виноробня Азуґа була
    включена до туристичного маршруту, де раджу відвідувачам прослідкувати за всіма
    етапами виробництва ігристого вина та відвідати невеликий музей, в якому
    представлені техніка та фотографії з початку сімейного бізнесу Рейнів.

    schi




    На колишньому кордоні між Волощиною і Трансільванією, між річками Прахова і Тіміш, там, де запах хвойного лісу чарує душу, видніється курорт Предял – найвище місто в Румунії. Цей гірськолижний та бальнеологічний курорт розташований
    на висоті 1160 м, між горами Бучедж і Баюлуй. Перший будинок тут був
    побудований ще в 1830 році, а 100 років по тому населений пункт отримав статус
    міста. Сьогодні це сучасний гірськолижний курорт. Траси розташовані на
    північних схилах Карпат, а сніжний покрив утримується більше 100 днів на рік.
    Найпопулярнішою трасою курорту є Клебучет, що освітлена і вночі. Загальна
    довжина восьми гірськолижних трас – понад 10 км. Крісельні та бугельні
    підйомники забезпечують підйом гірськолижників до пунктів спуску, а снігові
    гармати ніколи не втомлюються. Для любителів спокійного відпочинку на курорті
    існують найкращі можливості розміщення у віллах і котеджах.




    Заслужену назву Ворота в гори Бучедж курорт Буштень отримав
    завдяки тому, що звідси можна познайомитися з горами ближче на не менш ніж 200 гірських
    маршрутів. У цьому тихому поселенні у підніжжі гір ви помітите будиночки і
    вілли з сільською архітектурою вже на відстані простої прогулянки. Вони мають
    ґанок зі стовпами, що підтримують арки в бринковянському стилі та кам’яні
    сходи. Найбільшим і найціннішим пам’ятником курорту, унікальним в Румунії, є
    Хрест Героїв, побудований між 1926-1927 роками, завдяки турботі Її Величності
    Королеви Марії і розташований на висоті 2.291 метр. Хрест виготовлений зі сталі
    і має вражаючі розміри: 48 метрів заввишки і 14 метрів завширшки. Курорт – один
    із старих румунських туристичних курортів, розташований у Долині річки Прахова.
    Він має широкий вибір одиниць розміщення, багато закладів громадського
    харчування та багату туристичну пропозицію для зимових видів спорту. Гірськолижний
    спуск має близько 900 метрів, з перепадом рівнів 300 метрів, де можна займатися
    лижним спортом, сноубордингом і санним спортом.Курорт залишається жвавим і після зимових
    свят. Протягом усього зимового періоду, майже до квітня, щотижня на
    гірськолижному курорті відбуваються концерти на встановленій сцені на лижній
    трасі Каліндеру. Будинок культури пропонує туристам різноманітну програму концертів
    і театральних вистав.



    Курорт Пояна Брашов був заснований в 1895 році як місце відпочинку для жителів
    міста Брашов. Пояна Брашов знаходиться у великій, добре освітленій сонцем
    долині. Свою назву курорт отримав від середньовічного міста Брашов.
    Пояна в перекладі з румунської означає поляна. У 1906
    році Пояна Брашов став лижним курортом, а три роки поспіль тут пройшло перше в
    Румунії лижне змагання. З тих пір, курорт, що розташований на висоті 1030 м над
    рівнем моря, посеред хвойного лісу, біля підніжжя гори Постеварул, залишається
    улюбленим місцем відпочинку для румунських та іноземних туристів. Сніговий
    покрив зберігається тут близько 120 днів, з листопада до березня. Тут можна
    улаштуватися на будь-який смак – шикарні готелі для більш вибагливих туристів,
    затишні вілли і котеджі для сімейного відпочинку. Якщо у Вас немає можливості
    привести із собою лижі – не біда. Майже всі готелі мають у своєму розпорядженні
    центри для прокату лижного спорядження. А для дітей на курорті надаються
    знижки, і також існує лижня школа для дітей з професійними інструкторами. Крім
    катання на лижних трасах, на курорті можна провести час на сучасній
    олімпійській ковзанці, поплавати в басейнах та розслабитися в саунах. А якщо
    когось тягне до гострих відчуттів можна спробувати політ з парапантом з вершини
    Постеварул.

  • Різдво в Румунії – звичаї, традиції, забобони

    Різдво в Румунії – звичаї, традиції, забобони






    Грудень приносить християнському світу
    найпопулярніше свято року. Різдво святкується по всій земній кулі, а подарунки
    та ялинка доповнюють святкову атмосферу. Різдвяна вечеря є, мабуть,
    найпотужнішим символом святкових днів, будучи ядром, навколо якого збираються
    разом всі члени сім’ї, щоб поділити радість Різдва. У традиційних громадах в
    Румунії, витоки народних святкувань Різдва сягають корінням далеких
    дохристиянських часів. У традиційних громадах, найкраще збереженим звичаєм
    різдвяного періоду є колядування.




    Приготовлення
    столу на Святвечір відрізняється від регіону до регіону, навіть від місцевості до
    місцевості, але спільним є те, що всі страви є пісними. Нікому з домочадців не
    дозволяється нічого куштувати, поки священик не освятить стіл, не скуштує страв
    і не вип’є келих вина. Благословення святвечірнього столу і проголошення Різдва
    Христового – це давній звичай, який виконують священики. Кажуть, що Святвечір -
    це час суворого посту. Бажано навіть постити до сходу першої вечірньої зірки,
    що нагадує зірку, яку бачили три царі зі Сходу. До того часу нічого не можна
    їсти, і таким чином людина буде здоровою, матиме багато щастя і буде більш
    гідною для Святого Причастя. Існує повір’я, що на Святвечір небеса відкриваються
    і лише добрі люди можуть насолоджуватися цією миттю, а ангельські голоси можуть
    почути лише чисті серцем. Відкриття небес дозволяє кожному християнину загадати
    бажання, яке обов’язково здійсниться. Напередодні Різдва господарі повинні
    зібрати у сусідів усі позичені речі, бо вони мають бути вдома. Господиня, яка
    відповідає за різдвяні короваї, виходить у сад чи город і з повними руками
    тіста промовляє: Яблуко, нехай ти будеш таким же плодючим, як тісто на
    моїх руках. Інші господині, поставивши хліб у піч, не забувають сказати
    Як піч повна хліба, так нехай дерева будуть повні яблук. Діти
    різного віку також беруть участь у підготовці до Святвечора і задовго до нього
    готуються колядувати.

    ucra-craciun-negostina.jpg




    Кажуть,
    що кожен, хто хоч раз побував у Марамуреші, ніколи не зможе забути ці місця і сяюче щастя
    на обличчях тамтешніх мешканців. Марамуреш – це справжня поезія, насолода для
    очей і душі, культурна перлина, якою повною мірою насолоджуються румуни.
    Здебільшого тихий куточок нашої країни оживає на свята, коли всі одягають
    святковий одяг, а господині готують найсмачніші страви. Оскільки Різдво – одне
    з найважливіших християнських свят, воно завжди святкується з помпою. На Різдво
    села наповнюються колядками, а багато традицій і звичаїв, притаманних зимовим
    святам, все ще живі в селянських домівках. Після спеціального різдвяного богослужіння
    люди всю ніч колядують по домівках, поширюючи звістку про народження Спасителя.
    Групи колядників можна почути на сільських вулицях до пізньої ночі, а їхні
    старання господарі винагороджують горіхами, яблуками та бубликами, а також вино
    та горілкою. У Марамуреші можна почути переважно християнські колядки з
    місцевою специфікою, а також деякі пастуші колядки, варіанти Міоріци, відомі з
    давніх часів. Перші колядники – наймолодші, в їхньому репертуарі – короткі
    колядки. Дівчата і хлопці, а також одружені люди мають у своєму репертуарі
    християнські колядки, а також інші, які пов’язують реальність з міфом.






    Розташована на півночі Румунії, Буковина славиться своїми
    традиціями і звичаями, що зберіглися від предків, своєю гастрономією, а також
    монастирями з настінними розписами. Але це також місце для любителів активного
    туризму. З кожним роком з’являється все більше різноманітних пропозицій, що
    просувають туристичні пакети в гостьових будинках у сільських місцевостях
    Буковини. По суті, агротуризм або велнес-туризм у сільській місцевості – це
    повернення до природи, харчування екологічно чистими продуктами, і все це
    заради здорового життя. Який би пансіонат ви не обрали, сільський чи сучасний,
    чарівність Буковини залишається незмінною. Всі дії, які відбуваються
    напередодні Різдва, насправді є ритуалом захисту тварин, садів і домашнього
    господарства: жінки прибирають весь будинок і готують калачі, а чоловіки дбають
    про те, щоб повернути все, що вони позичили. Також напередодні Святвечора жінки
    печуть калач у формі вісімки, який навесні мають закурити і покласти між рогами
    волів, що орють землю. На Святвечір жінки готують різдвяну вечерю, яка повинна
    містити 12 страв, багато з яких готуються зі свинини, забитої кількома днями
    раніше. Також на Святвечір починають ходити по домівках колядники: вранці діти
    ходять колядувати, вдень – школярі, а ввечері – молодь. В Буковині, колядування здійснюється за
    суворим ритуалом. Групи складаються з членів однієї сім’ї або в залежності від
    соціального статусу і особистих спорідненостей, а ворота ніколи не зачиняються
    в ніч напередодні Різдва.




    На завершення нашої
    сьогоднішньої віртувальної різдвяної подорожі по північним традиційним регіонам Румунії
    нагадаю вам лише, що одним із символів Різдва, про який ми всі думаємо в ці дні, безсумнівно, є Санта Клаус(Moş Crăciun або Батько Різдво). Для нас він є міжнародним
    джерелом гаджетів і дорогого одягу, товстий дідусь, одягнений у червоне, який
    приїжджає на санях, запряжених оленями. Але подібний персонаж існує також у
    традиційному буковинському повір’ї, це старий чоловік з білою бородою, який
    приїжджає на білому коні, після третього співу півня, тобто в ніч з 24 на 25
    грудня. Більше жартома, ніж серйозно, від старших до молодших, люди схильні з
    ентузіазмом сприймати всі версії дідуся з білою бородою і підкрученими вусами,
    одягненого в туніку і червоні шаровари, який несе подарунок для кожного в
    мішку, повному сюрпризів. Незалежно від
    того, чи приїжджає він на білому коні, чи в санях, запряжених оленями, чи
    спускається по димарю, або просто чудесним чином проникає через замкову
    щілину, цей Дід відіграє в колективній уяві ту саму корисну і радісну роль у
    родині, яка гарантує йому привілейоване місце в топі загальних уподобань щодо
    казкових персонажів.

  • Казино у місті Ватра Дорней

    Казино у місті Ватра Дорней

    Якщо Сінаю називають «Перлиною
    Карпат», то Ватра Дорней, безперечно, можна називати «Перлиною Південної
    Буковини». Ватра Дорней – це дивовижне поєднання між лікувальним і гірськолижним
    курортом. Оточений величезним хвойним лісом, який забезпечує його чистим,
    лікувальним повітрям і дарує очам прекрасні краєвиди, курорт є острівцем тиші і
    природної краси. Курорт стає більш привабливим взимку завдяки гірськолижним
    схилам. За документами це місто-курорт молодше на два роки, ніж інше румунське
    місто на сході країни – Ясси, а також ніж українське місто Чернівці.




    Вперше ця місцевість згадується
    в грамоті господаря Олександра Доброго від 15 лютого 1410 року. Якщо вести
    відлік від першої офіційної письмової згадки, то в лютому наступного року місту-курорту виповниться 614 років. Однак є припущення, що ця місцевість
    була заселена вже в ХІ-ХІІ ст. Курорт розташований вздовж двох річок: Дорни і
    Бістріци. У зв’язку з назвою курорту, старі мешканці регіону розповідають, що
    воно походить від красуні Доріни, яка перетворилася на козулю і яка була
    випадково убита на полюванні воєводою Драгошом. У поляні, де впала убитою
    Доріна сьогодні росте курорт, відомий як в Румунії, так і за її межами.




    Ватра Дорней відомий не тільки
    як гірськолижний, але і як бальнеологічний курорт, завдяки своїм більш ніж 40
    мінеральним джерелам і чистому повітрю. Перші аналізи мінеральних вод у цій
    місцевості були зроблені на початку 19 століття, а в 1845 році був побудований
    перший курортний заклад. На даний момент, містечко налічує близько 20 тисяч
    мешканців. Ватра-Дорней славиться зимовим курортом, а для любителів гірськолижного
    спорту – непоганими спусками. Влітку тут можна гарно відпочити і лікуватися у
    санаторіях. На цьому курорті є потрохи зі всього, і цілюща джерельна вода, і
    чисте запашне повітря. В цьому ви зможете переконатися лише на власному
    досвіді. Один з перших кам’яних будинків був зведений наприкінці ХІХ століття,
    а саме 1897 року. Це – міська ратуша, яка зберіглася до наших днів. Рік по тому
    було зведено інший будинок – казино, про який розповім я вам сьогодні.




    Перше офіційне казино в
    Румунії, казино на курорті Ватра Дорней, безумовно, є монументальною будівлею
    зі своєю історією. Це перше офіційне казино відвідували такі видатні постаті
    того часу, як ерцгерцог Франц Фердинанд та австрійський імператор Франц Йосиф.
    Воно розташоване на вулиці Республіки № 5, між Курортним парком та річкою
    Дорна. До казино ходили далеко не всі. Воно приваблювало переважно тогочасних
    аристократів, інтелектуалів, королівських осіб або заможних туристів. Після
    об’єднання Буковини з Румунією у 1918 році земля, на якій стояло казино, перейшла
    до Церковного фонду Буковини. З роками були проведені деякі реставрації та
    зміни, наприклад, у 1937 році була встановлена тераса з видом на курортний
    парк. Після
    кількох років використання у військових цілях будівля зазнала певних
    пошкоджень, і був проведений новий ремонт. Пізніше вона функціонувала як
    робітничий клуб і спа-центр, але як казино більше ніколи не використовувалося.
    Через кілька років будівля була занедбана і перетворилася на руїну. У 1998 році
    з ініціативи тодішнього мера місцева рада вирішила заснувати Фонд Казино
    Ватра Дорней з метою пошуку фінансових ресурсів, необхідних для
    відновлення та зміцнення казино. З 2003 року воно перебуває під управлінням
    Сучавської та Радеуцької архієпархії. 2017 рік, здається, був щасливим для
    колись великого казино, оскільки було підписано новий контракт на реставрацію
    будівлі-пам’ятки. І ось, після 5 років реставраційних робіт, на основі проекту,
    профінансованого 5 мільйонами євро з європейських фондів, будівля казино
    нещодавно була знову відкрита.




    Церемонія повторного відкриття
    будівлі-пам’ятки відбулася 28 листопада, в 105-ту річницю прийняття Генеральним Конгресом
    Буковини, що засідав у Чернівцях (нині в Україні),
    пропозиції про об’єднання Буковини з Королівством Румунія. Богослужіння
    освячення будівлі супроводжувалося читанням єпархіальним радником Сектору
    пам’яток, спадщини та церковної архітектури Сучавської та Редеуцької
    архиєпархії Василем Демчуком тексту так званої
    грамоти освячення, в якій також згадується
    про те, як ця будівля з’явилася в центральній частині курорту: Будівля, що є власністю Фонду
    Румунської Православної Церкви, була побудована між 1896-1898 роками
    за проектом віденського архітектора Петера фон Бранга. Буковинський фонд Румунської
    православної церкви викупив у австрійської держави 27 червня 1870 року за 1 450
    000 флоринів, гульденів, австрійської валюти, палацові маєтки Кимпулунг і Жучіка,
    а разом з ними і парк площею 35 гектарів з купальнями Ватра Дорней. На цій
    землі Фонд побудував будівлю купалень і казино, які з самого початку
    називалися Центральним павільйоном купалень або Палацом лікування курортного
    закладу. Бачення тодішнього мера та інвестиції Фонду у Ватра Дорней призвели до
    будівництва бальнеологічного курорту європейського рівня, а 17 грудня 1907 року
    Ватра Дорней було оголошено містом Австро-Угорської імперії.




    Також відома як Казино Лазень або Центральний
    павільйон Лазень, будівля протягом багатьох років виконувала кілька функцій: гральний
    зал, концертний і виставковий зал, а також робітничий клуб. Частину коштів на
    будівництво казино було зібрано на публічному аукціоні, до якого долучився сам
    імператор Франц Йосиф, а іншу частину – позичено у віденському банку. Казино
    було урочисто відкрито 10 липня 1899 року в присутності імператора Франца
    Йосифа та спадкоємця престолу ерцгерцога Франца Фердинанда. Нове відкриття казино
    – це велике надбання для Буковини. Окрім того, що ця архітектурна перлина стане
    головною туристичною визначною пам’яткою, в ній відбуватимуться концерти та
    шоу, а також виставки. Насправді, ще до відкриття в залах казино вже було
    організовано кілька виставок, в тому числі одна під назвою
    Буковина 1774 – 1944, від анексії до Другої світової війни,
    виставка, запропонована Національним музеєм Буковини, на якій представлені
    репродукції документів і старовинних фотографій, що супроводжуються
    пояснювальними текстами.

  • Різдвяні ярмарки в містах Румунії

    Різдвяні ярмарки в містах Румунії

    Наближаються зимові свята, і святкові пропозиції на румунських гірських курортах здебільшого розпродані. Навіть курорти стають все більш завантаженими під час святкового сезону, оскільки вони урізноманітнили свою пропозицію. На додаток до готельних та лікувальних послуг, все більше курортів розвивають велнес-послуги та аквапарки. Як і в попередні роки, найпопулярнішими напрямками для зимових канікул є гірські курорти в Долині річки Прахова та Пояна Брашов.

    2023-sursa-foto-fb-com-targul-de-craciun-sibiu.jpg

    Але не лише гірські курорти перебувають у центрі уваги туристів. У грудні все більше і більше міст Румунії отримують поштовх до розвитку завдяки різдвяним ярмаркам, які відкрилися вже з кінця листопада. Траян Бедулеску, прес-секретар Національної асоціації туристичних агентств ANAT, розповідає: “Я думаю, що цього року буде набагато більший ажіотаж, ніж у попередні роки. Ми виявили, що деякі різдвяні ярмарки відкрилися раніше, а деякі з них продовжать роботу після 1 січня ще кілька днів. У столиці цього року ми маємо кілька різдвяних ярмарків, що дуже добре. Різдвяний ярмарок у місті Сібіу фігурує в деяких чартах як найдешевший та найдоступніший ярмарок в Європі. Це добре, це має велике значення для просування нашої країни. А Брашовський різдвяний ярмарок також добре розрекламований на європейському рівні. Орадя, Тімішоара, Крайова, місто, яке останніми роками зростає в туристичному плані, та Ясси також користуються попитом на різдвяні ярмарки. Враховуючи, що місто Тімішоара знаходиться на заході Румунії, воно також привабить іноземних туристів з сусідніх країн, хоча б тому, що Тімішоара також отримує вигоду від висвітлення в ЗМІ як культурна столиця Європи. Це перший крок, це перший рік. Згадайте приклад про Сібіу. 2007 рік був лише початком для просування цього міста, яке пройшло довгий шлях.”

    Від світлових гірлянд та прикрас у місті до запаху глінтвейну на різдвяних ярмарках – зимовий святковий сезон є особливим періодом для прогулянок. А якщо ви хочете скуштувати солодкі чи солоні делікатеси з ярмарків, то прогулянка буде ще більш доречною. 17 листопада відбулося урочисте відкриття Різдвяного ярмарку в Сібіу (центр), який буде відкрито до 2 січня 2024 року на Головній площі і, вперше, у внутрішньому дворику палацу Брукенталь, де заходи завершаться 27 грудня. Понад 110 експонентів вітають щодня відвідувачів широким асортиментом виробів, від різноманітних подарунків до сезонних продуктів харчування та напоїв. Цьогорічні атракції включають проекції на будівлях на Великій площі, Майстерню Санти, оглядове колесо, туристичний потяг та льодову ковзанку. У “Майстерні Санти” діти отримують унікальний і незабутній досвід, навчаться новим навичкам, розважаються і створюють незабутні спогади.Новинкою цьогорічного Різдвяного ярмарку є його розширення у внутрішньому дворику палацу Брукенталь. Це нове місце розглядається як альтернатива суєті та метушні з Великої площі. Тут відвідувачі зустрічаються з особливими виробами ручної роботи, кондитерськими магазинами, баром, а також багатьма кулінарними сюрпризами.

    Різдвяний ярмарок у Крайові (південь Румунії), також відкрився 17 листопада. Сотні людей були свідками запалення близько двох мільйонів лампочок. Цього року Крайова може похвалитися найвищим оглядовим колесом в Румунії. Воно заввишки 40 метрів, вміщує 140 осіб і було привезено з Нідерландів. Цьогорічна головна тема ярмарку заснована на казці Ганса Крістіана Андерсена “Снігуронька”. Ярмарок, організований на кілька зон з різними елементами, кольорами та фігурками, має дерев’яні будиночки, де відвідувачі можуть придбати різноманітні сезонні товари від понад 70 торговців: традиційну їжу, глінтвейн, пряники, прикраси та подарунки ручної роботи. На ярмарку в Крайові, який працюватиме до 2 січня 2024 року, встановлена гігантська ялинка, льодова ковзанка, проходять концерти та творчі майстер-класи. Встановлено 40-метрову карусель з 200.000 світлодіодів, яка вміщує 140 осіб.

    sursa-fb-com-targul-de-craciun-craiova.jpg

    Столиця Румунії, безумовно, є особливим місцем під час Різдва. Три різдвяні ярмарки в Бухаресті також відкрилися з кінця листопада, і жителі столиці можуть брати участь у різноманітних заходах цієї зими. Найбільший різдвяний ярмарок організований на площі Конституції. Ярмарок можна відвідати до 26 грудня. 30-метрова ялинка, вбрана в червоне, яскраві прикраси, ошатні будиночки, традиційні та міжнародні делікатеси, заходи, підготовлені для всіх відвідувачів, концерти колядок та святкова музика – все це створює чарівну різдвяну атмосферу в самому серці міста, кажуть організатори. Понад 130 різдвяних будиночків приймають майстрів з усієї країни. Працює карусель, оглядове колесо і тематичний потяг. Ярмарок має дві зони, присвячені святковій музиці. Різдвяний ярмарок з 6-го столичного району «Drumul Taberei 2023» називається West Side Christmas Market і відкрився 29 листопада. Він проходить у районному парку, який для любителів катання на ковзанах є ідеальним місцем, щоб потренувати свої навички на льоду. Крім того, тут є 33-метрове панорамне колесо, а діти можуть зустрітися з Дідом Морозом. Як і на кожному різдвяному ярмарку, маленькі смачні намети чекають на своїх відвідувачів, щоб поласувати різдвяними делікатесами. Ярмарок I.O.R Park – це третій різдвяний ярмарок у Бухаресті, який відкрився 1 грудня 2023 року. Тут також столичні жителі можуть насолодитися ковзанкою і можуть придбати різдвяні прикраси, домашні солодощі та інші тематичні вироби.

    Різдвяний ярмарок у Брашові розпочався 30 листопада і за традицією проходить на Ратушній площі. Цьогорічна тема ярмарку – “Казковий грудень” – триватиме до 7 січня. 50 ремісників та виробників зайняли свої місця за прилавками і продають свої найкрасивіші вироби та смачні страви. Зона для виробників продуктів харчування та агропродовольчих товарів налічує 13 домиків, зона для ремесел і народних промислів – 17 домиків, зона для їжі, приготованої на місці, – 12 домиків і зона для торговців продуктами харчування та непродовольчими товарами – 8 домиків. На площі Святого Іоанна брашовчани також мають ковзанку та п’ять трейлерів з вуличною їжею. Теж 30 листопада, з відкриттям ярмарку, було запалено яскраві вогні на площі Ради та різдвяну ялинку.

     

  • Різдвяні ярмарки в містах Румунії

    Різдвяні ярмарки в містах Румунії




    Наближаються зимові свята, і святкові пропозиції на румунських гірських курортах здебільшого розпродані. Навіть курорти стають
    все більш завантаженими під час святкового сезону, оскільки вони
    урізноманітнили свою пропозицію. На додаток до готельних та лікувальних послуг,
    все більше курортів розвивають велнес-послуги та аквапарки. Як і в попередні
    роки, найпопулярнішими напрямками для зимових канікул є гірські курорти в Долині
    річки Прахова та Пояна Брашов.

    2023-sursa-foto-fb-com-targul-de-craciun-sibiu.jpg




    Але не лише гірські курорти перебувають у центрі уваги туристів. У грудні
    все більше і більше міст Румунії отримують поштовх до розвитку завдяки
    різдвяним ярмаркам, які відкрилися вже з кінця листопада. Траян Бедулеску, прес-секретар Національної асоціації туристичних
    агентств ANAT, розповідає: Я думаю, що цього
    року буде набагато більший ажіотаж, ніж у попередні роки. Ми виявили, що деякі
    різдвяні ярмарки відкрилися раніше, а деякі з них продовжать роботу після 1
    січня ще кілька днів. У столиці цього року ми маємо кілька різдвяних ярмарків,
    що дуже добре. Різдвяний ярмарок у місті Сібіу фігурує в деяких чартах як
    найдешевший та найдоступніший ярмарок в Європі. Це добре, це має велике
    значення для просування нашої країни. А Брашовський різдвяний ярмарок також
    добре розрекламований на європейському рівні. Орадя, Тімішоара, Крайова, місто,
    яке останніми роками зростає в туристичному плані, та Ясси також користуються
    попитом на різдвяні ярмарки. Враховуючи, що місто Тімішоара знаходиться на
    заході Румунії, воно також привабить іноземних туристів з сусідніх країн, хоча
    б тому, що Тімішоара також отримує вигоду від висвітлення в ЗМІ як культурна
    столиця Європи. Це перший крок, це перший рік. Згадайте приклад про Сібіу. 2007
    рік був лише початком для просування цього міста, яке пройшло довгий
    шлях.




    Від світлових гірлянд та прикрас у місті до запаху
    глінтвейну на різдвяних ярмарках – зимовий святковий сезон є особливим періодом для прогулянок. А якщо
    ви хочете скуштувати солодкі чи солоні делікатеси з ярмарків, то прогулянка
    буде ще більш доречною. 17 листопада відбулося урочисте відкриття Різдвяного
    ярмарку в Сібіу (центр), який буде відкрито до 2 січня 2024 року на Головній
    площі і, вперше, у внутрішньому дворику палацу Брукенталь, де заходи завершаться 27 грудня. Понад 110
    експонентів вітають щодня відвідувачів широким асортиментом виробів, від різноманітних подарунків до сезонних продуктів харчування та напоїв.
    Цьогорічні атракції включають проекції на будівлях на Великій площі, Майстерню
    Санти, оглядове колесо, туристичний
    потяг та льодову ковзанку. У Майстерні Санти діти отримують унікальний і незабутній досвід, навчаться новим
    навичкам, розважаються і створюють незабутні спогади.Новинкою цьогорічного Різдвяного ярмарку є його
    розширення у внутрішньому дворику палацу Брукенталь. Це нове місце
    розглядається як альтернатива суєті та метушні з Великої площі. Тут відвідувачі
    зустрічаються з особливими виробами ручної роботи, кондитерськими магазинами,
    баром, а також багатьма кулінарними сюрпризами.

    Різдвяний
    ярмарок у Крайові (південь Румунії), також відкрився 17 листопада. Сотні людей були свідками запалення
    близько двох мільйонів лампочок. Цього року Крайова може похвалитися найвищим оглядовим колесом в Румунії.
    Воно заввишки 40 метрів, вміщує 140 осіб і було привезено з Нідерландів.
    Цьогорічна головна тема
    ярмарку заснована на казці Ганса Крістіана Андерсена
    Снігуронька. Ярмарок,
    організований на кілька зон з різними елементами, кольорами та фігурками, має
    дерев’яні будиночки, де відвідувачі можуть придбати різноманітні сезонні товари
    від понад 70 торговців: традиційну їжу, глінтвейн, пряники, прикраси та
    подарунки ручної роботи. На ярмарку в Крайові, який працюватиме до 2 січня 2024
    року, встановлена гігантська ялинка, льодова ковзанка, проходять концерти та
    творчі майстер-класи. Встановлено 40-метрову карусель з 200.000 світлодіодів,
    яка вміщує 140 осіб.

    sursa-fb-com-targul-de-craciun-craiova.jpg


    Столиця Румунії, безумовно, є особливим місцем під час Різдва. Три різдвяні
    ярмарки в Бухаресті також відкрилися з кінця листопада, і жителі столиці можуть
    брати участь у різноманітних заходах цієї зими. Найбільший різдвяний ярмарок
    організований на площі Конституції. Ярмарок можна відвідати до 26 грудня.
    30-метрова ялинка, вбрана в червоне, яскраві прикраси, ошатні будиночки,
    традиційні та міжнародні делікатеси, заходи, підготовлені для всіх
    відвідувачів, концерти колядок та святкова музика – все це створює чарівну
    різдвяну атмосферу в самому серці міста, кажуть організатори. Понад 130 різдвяних
    будиночків приймають майстрів з усієї країни. Працює карусель, оглядове колесо
    і тематичний потяг. Ярмарок має дві зони, присвячені святковій музиці.
    Різдвяний ярмарок з 6-го столичного району «Drumul Taberei 2023» називається
    West Side Christmas Market і відкрився 29 листопада. Він проходить у районному парку,
    який для любителів катання на ковзанах є ідеальним місцем, щоб потренувати свої
    навички на льоду. Крім того, тут є 33-метрове панорамне колесо, а діти можуть
    зустрітися з Дідом Морозом. Як і на кожному різдвяному ярмарку, маленькі смачні
    намети чекають на своїх відвідувачів, щоб поласувати різдвяними делікатесами.
    Ярмарок I.O.R Park – це третій різдвяний ярмарок у Бухаресті, який відкрився 1
    грудня 2023 року. Тут також столичні жителі можуть насолодитися ковзанкою і
    можуть придбати різдвяні прикраси, домашні солодощі та інші тематичні вироби.


    Різдвяний
    ярмарок у Брашові розпочався 30 листопада і за традицією проходить на Ратушній
    площі. Цьогорічна тема ярмарку – Казковий грудень – триватиме до 7
    січня. 50 ремісників та виробників зайняли свої місця за прилавками і продають
    свої найкрасивіші вироби та смачні страви. Зона для виробників продуктів
    харчування та агропродовольчих товарів налічує 13 домиків, зона для ремесел і
    народних промислів – 17 домиків, зона для їжі, приготованої на місці, – 12 домиків
    і зона для торговців продуктами харчування та непродовольчими товарами – 8 домиків.
    На площі Святого Іоанна брашовчани також мають ковзанку та п’ять трейлерів з
    вуличною їжею. Теж 30 листопада, з відкриттям ярмарку, було запалено яскраві
    вогні на площі Ради та різдвяну ялинку.

  • Замок Пелеш – перлина румунської архітектури

    Замок Пелеш – перлина румунської архітектури

    Цієї осені виповнилося 140 років з дня урочистого відкриття замку Пелеш на курорті Сіная, літньої резиденції королів Румунії, розташованої за 44 км від Брашова і 122 км на північ від Бухареста. Побудований за бажанням короля Румунії Кароля I, Пелеш вважається однією з найбільш відвідуваних туристичних пам’яток в нашій країні, найважливішою історичною будівлею в Румунії, а також однією з найважливіших і найкрасивіших пам’яток в Європі, з огляду на її історичну та художню цінність. Замок Пелеш – це справжня галерея, де зустрічаються великі напрямки і течії в живописі, скульптурі та декоративному мистецтві, місце з багатою історією, яке приймало коронованих осіб і митців-візіонерів, яке було резиденцією творця сучасної Румунії, короля Кароля I, будучи вираженням прагнення утвердити і легітимізувати румунський народ серед сучасних націй Європи.

    10 травня 1866 року Кароль I, принц Гогенцоллерн-Зігмарінгенський, став правителем Румунії – і згодом був коронований королем 10 травня 1881 року, – розпочавши найдовше правління румунських держав – 48 років – період, протягом якого він домігся незалежності країни, завдяки чому його престиж надзвичайно зріс, він відновив економіку, наділив Румунію низкою інституцій, характерних для сучасної держави, і заснував династію. Одним з його найбільших досягнень було зведення замку Пелеш, який досі є однією з найбільш вражаючих історичних будівель на європейському континенті.

    Так, 5 серпня 1866 року князь Кароль у супроводі Димитрія Стурдзи, Кароля Давіли та інших радників вперше відвідав курорт Сіная, у травні 1869 року Кароль у супроводі брата Леопольда знову побував у цій місцевості, а в 1871 році разом з його дружиною Єлизаветою вперше приїхав на літо до Сінаї, проживаючи у Сінайському монастирі. На той час у свідомості князя міцно утвердилася ідея побудувати тут літню резиденцію. Але не тільки краса цього місця спонукала правителя побудувати там замок, но й маленька принцеса Марія, його єдина чотирьохрічна дитина, яка кілька разів повторювала, будучи хвора на скарлатин – “я хочу поїхати до Сінаї, напитися води з Пелеша”. У 1873 році Кароль I купив тут ділянку землі і того ж року доручив архітектору Вільгельму Додереру, професору Віденської політехніки, розробити плани нового замку.

    Правитель вирішив використовувати, наскільки це було можливо, матеріали, доступні в нашому регіоні, але мармур, необхідний для будівництва, довелося привезти з інших країв. 29 серпня 1875 року з великою помпою був закладений перший камінь у фундамент замку. Таким чином, замок Пелеш став першою будівлею в Румунії, фундамент якої був зроблений з бетону. Два пергаменти – з декларацією про наміри та акт про заснування замку Пелеш – були закладені в фундаменті замку, який був побудований за планами архітекторів Йоганнеса Шульца та Карела Лімана. До складу маєтку входили приміщення для прислуги, мисливський будиночок, стайні, колодязі з водогонами та парк. Для того, щоб замок простояв якомога довше, були використані найкращі методи будівництва, доступні на той час: фундаменти були побудовані на глибоких шарах бетону, захищені від тиску гори надзвичайно міцною кладкою.

    Війна за незалежність у 1877-78 роках, однак, перервала інтенсивну роботу в Пелеші, розпочату в 1875 році. Роботи були відновлені в інтенсивному темпі навесні 1879 року. 10 травня 1881 року Кароль I був коронований королем, і королівське подружжя переїхало до Мисливського павільйону (Фойшор), де роботи були вже завершені. Восени 1883 року замок та його господарські будівлі були завершені, а 7 жовтня відбулася офіційна інавгурація замку Пелеш як королівської резиденції. Після завершення будівництва замку роботи перейшли до благоустрою доріг і парку, платформу, на якій стояв замок, було збільшено, а від розширеної тераси починалися дороги і алеї. Замок мав дуже сучасне на той час обладнання, скляна стеля почесної зали була рухомою і приводилася в дію електричним двигуном, а з 1883 року в замку з’явилося центральне опалення – перша будівля такого типу в Європі. З моменту відкриття замок був обладнаний гідрантами, які працюють і донині.

    salonul-de-muzica-al-reginei-elisabeta-castelul-peles-foto-valentin-tigau.png

    Протягом багатьох років замок приймав у своїх стінах багатьох особистостей, письменників, музикантів, а також королів і королев, найважливішим з яких вважається візит імператора Австро-Угорщини Франца-Йосифа в 1896 році, який був дуже вражений красою і багатством будівлі. Варто також згадати, що 2 000 фігур, вирізьблених на панелях Почесної зали, були створені 140 митцями, які працювали протягом шести місяців, вдень і вночі, а витрати на будівництво, оздоблення та меблювання Почесної зали досягли в 1911 році 1,5 мільйона золотих леїв, в той час, коли золотий лей був еквівалентний 12 доларам США. Замок Пелеш зазнав кілька змін, постійно розширюючись, а нинішнього вигляду споруда набула лише в 1914 році, в рік смерті короля Кароля I. Вітражі замку Пелеш були придбані та встановлені між 1883 та 1914 роками, більшість з них були привезені зі Швейцарії та Німеччини і датуються 15 та 17 століттями. Замок також має сім терас, прикрашених кам’яними статуями, фонтанами та декоративними вазами з каррарського мармуру. Підрахунки, зроблені в той час, показали, що між 1875 і 1914 роками на весь маєток Пелеш було витрачено близько 16 мільйонів золотих леїв.

    У замку 160 кімнат, кілька внутрішніх входів і сходів, а центральна вежа має не менше 66 метрів заввишки. Окрім Пелеша, до складу маєтку входять й інші менші будівлі: Пелішор, Вартівня, Економат, Мисливський будинок Фойшор, Стайні, Електростанція та Вілла Шипот. У 1916-1918 роках у замку Пелеш мешкали генерал Макенсен та німецькі офіцери, які задовольнялися лише використанням замку, не дбаючи про нього, але й не змінюючи нічого, навіть адміністрацію чи персонал. Замок (і маєток) мали особливе значення для історії Румунії, тут у 1893 році народився майбутній король Кароль II (1930 – 1940), перший король династії, народжений на румунській землі і перший хрещений у православній релігії, потім, у липні 1921 року, у Фойшор, народився його син, майбутній король Міхай I, у липні 1931 року відбулося весілля принцеси Іляни, однієї з сестер Кароля II, а в 1933 році відбулися урочистості з нагоди півстолітнього ювілею Пелешського замку. До 1948 року будівля була резиденцією королівської сім’ї, потім був конфіскована комуністичним режимом і в 1953 році став музеєм.

    Цікаво, що Пелеш також приваблював подружжя Чаушеску, яке хотіло облаштувати в замку одну зі своїх протокольних резиденцій. У період з 1975 по 1990 рік Ніколає Чаушеску наказав закрити маєток для відвідувачів, єдиними особами, допущеними на територію маєтку, були обслуговуючий персонал, військові та співробітники служби безпеки, а вся територія була оголошена протокольною зоною. Тільки, знаючи, що сім’я Чаушеску мала звичку наказувати всілякі знесення і зміни, і беручи до уваги, що через вогкість і брак повітря балки будівлі атакував грибок, музеєзнавці налякали їх, сказавши, що всередині замку є грибок, який атакує дерев’яні елементи і є дуже шкідливим для людини. Обережні, Чаушеску провели в замку лише одну ніч, переночувавши у Фойшорі.

    У 1990 році Пелеш і Пелішор були відкриті для відвідувачів, а в 2006 році румунський уряд оголосив про повернення замку колишньому королю Румунії Міхаю I, де-факто, датою повернення замку королівській родині було 20 лютого 2007 року. Замок не був проданий румунській державі – на той час він оцінювався в 30 мільйонів євро – і залишається приватною власністю Королівського дому, але перебуває в управлінні Міністерства культури, яке залишило його в туристичному обігу. Натомість королівська родина має право на скромну річну орендну плату і право проводити тут кілька святкувань щороку. Після замку Бран, Пелеш є другим найбільш відвідуваним замком в країні, відвідувачі можуть насолодитися розширеним туром на першому та другому поверхах у супроводі багатомовних гідів.

  • Замок Пелеш – перлина румунської архітектури

    Замок Пелеш – перлина румунської архітектури




    Цієї осені виповнилося
    140 років з дня урочистого відкриття замку Пелеш на курорті Сіная, літньої резиденції королів Румунії, розташованої за 44 км від Брашова і
    122 км на північ від Бухареста. Побудований за бажанням короля Румунії Кароля I, Пелеш вважається однією з
    найбільш відвідуваних туристичних пам’яток в нашій країні, найважливішою
    історичною будівлею в Румунії, а також однією з найважливіших і найкрасивіших
    пам’яток в Європі, з огляду на її історичну та художню цінність. Замок Пелеш -
    це справжня галерея, де зустрічаються великі напрямки і течії в живописі,
    скульптурі та декоративному мистецтві, місце з багатою історією, яке приймало
    коронованих осіб і митців-візіонерів, яке було резиденцією творця сучасної
    Румунії, короля Кароля I, будучи вираженням прагнення утвердити і
    легітимізувати румунський народ серед сучасних націй Європи.




    10 травня 1866 року Кароль I, принц Гогенцоллерн-Зігмарінгенський,
    став правителем Румунії – і згодом був коронований королем 10 травня 1881 року,
    – розпочавши найдовше правління румунських держав – 48 років – період, протягом
    якого він домігся незалежності країни, завдяки чому його престиж надзвичайно
    зріс, він відновив економіку, наділив Румунію низкою інституцій, характерних
    для сучасної держави, і заснував династію. Одним з його найбільших досягнень
    було зведення замку Пелеш, який досі є однією з найбільш вражаючих історичних
    будівель на європейському континенті.




    Так, 5 серпня 1866 року князь Кароль у супроводі Димитрія
    Стурдзи, Кароля Давіли та інших радників вперше відвідав курорт Сіная, у травні
    1869 року Кароль у супроводі брата Леопольда знову побував у цій місцевості, а
    в 1871 році разом з його дружиною Єлизаветою вперше приїхав на літо до Сінаї, проживаючи
    у Сінайському монастирі. На той час у свідомості князя міцно утвердилася ідея
    побудувати тут літню резиденцію. Але не тільки краса цього місця спонукала
    правителя побудувати там замок, но й маленька принцеса Марія, його єдина чотирьохрічна
    дитина, яка кілька разів повторювала, будучи хвора на скарлатин – я хочу
    поїхати до Сінаї, напитися води з Пелеша. У 1873 році Кароль I купив тут
    ділянку землі і того ж року доручив архітектору Вільгельму Додереру, професору
    Віденської політехніки, розробити плани нового замку.




    Правитель вирішив використовувати, наскільки це було
    можливо, матеріали, доступні в нашому регіоні, але мармур, необхідний для
    будівництва, довелося привезти з інших країв. 29 серпня 1875 року з великою
    помпою був закладений перший камінь у фундамент замку. Таким чином, замок Пелеш
    став першою будівлею в Румунії, фундамент якої був зроблений з бетону. Два
    пергаменти – з декларацією про наміри та акт про заснування замку Пелеш – були
    закладені в фундаменті замку, який був побудований за планами архітекторів
    Йоганнеса Шульца та Карела Лімана. До складу маєтку входили приміщення для
    прислуги, мисливський будиночок, стайні, колодязі з водогонами та парк. Для
    того, щоб замок простояв якомога довше, були використані найкращі методи
    будівництва, доступні на той час: фундаменти були побудовані на глибоких шарах
    бетону, захищені від тиску гори надзвичайно міцною кладкою.




    Війна за незалежність у 1877-78 роках, однак, перервала
    інтенсивну роботу в Пелеші, розпочату в 1875 році. Роботи були відновлені в
    інтенсивному темпі навесні 1879 року. 10 травня 1881 року Кароль I був коронований королем, і королівське подружжя переїхало до Мисливського
    павільйону (Фойшор), де роботи були вже завершені. Восени 1883 року замок та
    його господарські будівлі були завершені, а 7 жовтня відбулася офіційна
    інавгурація замку Пелеш як королівської резиденції. Після завершення
    будівництва замку роботи перейшли до благоустрою доріг і парку, платформу, на якій
    стояв замок, було збільшено, а від розширеної тераси починалися дороги і алеї.
    Замок мав дуже сучасне на той час обладнання, скляна стеля почесної зали була
    рухомою і приводилася в дію електричним двигуном, а з 1883 року в замку
    з’явилося центральне опалення – перша будівля такого типу в Європі. З моменту
    відкриття замок був обладнаний гідрантами, які працюють і донині.

    salonul-de-muzica-al-reginei-elisabeta-castelul-peles-foto-valentin-tigau.png




    Протягом багатьох років замок приймав у своїх стінах
    багатьох особистостей, письменників, музикантів, а також королів і королев,
    найважливішим з яких вважається візит імператора Австро-Угорщини Франца-Йосифа
    в 1896 році, який був дуже вражений красою і багатством будівлі. Варто також
    згадати, що 2 000 фігур, вирізьблених на панелях Почесної зали, були створені
    140 митцями, які працювали протягом шести місяців, вдень і вночі, а витрати на
    будівництво, оздоблення та меблювання Почесної зали досягли в 1911 році 1,5
    мільйона золотих леїв, в той час, коли золотий лей був еквівалентний 12 доларам
    США. Замок Пелеш зазнав кілька змін, постійно розширюючись, а нинішнього
    вигляду споруда набула лише в 1914 році, в рік смерті короля Кароля I. Вітражі замку Пелеш були придбані та встановлені між 1883 та 1914 роками,
    більшість з них були привезені зі Швейцарії та Німеччини і датуються 15 та 17
    століттями. Замок також має сім терас, прикрашених кам’яними статуями,
    фонтанами та декоративними вазами з каррарського мармуру. Підрахунки, зроблені
    в той час, показали, що між 1875 і 1914 роками на весь маєток Пелеш було
    витрачено близько 16 мільйонів золотих леїв.




    У замку 160 кімнат, кілька внутрішніх входів і сходів, а
    центральна вежа має не менше 66 метрів заввишки. Окрім Пелеша, до складу маєтку
    входять й інші менші будівлі: Пелішор, Вартівня, Економат, Мисливський будинок
    Фойшор, Стайні, Електростанція та Вілла Шипот. У 1916-1918 роках у замку Пелеш
    мешкали генерал Макенсен та німецькі офіцери, які задовольнялися лише
    використанням замку, не дбаючи про нього, але й не змінюючи нічого, навіть
    адміністрацію чи персонал. Замок (і маєток) мали особливе значення для історії
    Румунії, тут у 1893 році народився майбутній король Кароль II (1930 – 1940), перший король династії, народжений на румунській землі і
    перший хрещений у православній релігії, потім, у липні 1921 року, у Фойшор,
    народився його син, майбутній король Міхай I, у липні 1931 року
    відбулося весілля принцеси Іляни, однієї з сестер Кароля II, а в 1933 році відбулися урочистості з нагоди півстолітнього ювілею
    Пелешського замку. До 1948 року будівля була резиденцією королівської сім’ї,
    потім був конфіскована комуністичним режимом і в 1953 році став музеєм.




    Цікаво, що Пелеш також приваблював подружжя Чаушеску, яке
    хотіло облаштувати в замку одну зі своїх протокольних резиденцій. У період з
    1975 по 1990 рік Ніколає Чаушеску наказав закрити маєток для відвідувачів,
    єдиними особами, допущеними на територію маєтку, були обслуговуючий персонал,
    військові та співробітники служби безпеки, а вся територія була оголошена
    протокольною зоною. Тільки, знаючи, що сім’я Чаушеску мала звичку наказувати
    всілякі знесення і зміни, і беручи до уваги, що через вогкість і брак повітря
    балки будівлі атакував грибок, музеєзнавці налякали їх, сказавши, що всередині
    замку є грибок, який атакує дерев’яні елементи і є дуже шкідливим для людини.
    Обережні, Чаушеску провели в замку лише одну ніч, переночувавши у Фойшорі.




    У 1990 році Пелеш і Пелішор були відкриті для
    відвідувачів, а в 2006 році румунський уряд оголосив про повернення замку
    колишньому королю Румунії Міхаю I, де-факто, датою повернення замку
    королівській родині було 20 лютого 2007 року. Замок не був проданий румунській
    державі – на той час він оцінювався в 30 мільйонів євро – і залишається
    приватною власністю Королівського дому, але перебуває в управлінні Міністерства
    культури, яке залишило його в туристичному обігу. Натомість королівська родина
    має право на скромну річну орендну плату і право проводити тут кілька
    святкувань щороку. Після замку Бран, Пелеш є другим найбільш відвідуваним
    замком в країні, відвідувачі можуть насолодитися розширеним туром на першому та
    другому поверхах у супроводі багатомовних гідів.

  • Казино у місті Ватра Дорней

    Казино у місті Ватра Дорней

    Якщо Сінаю називають «Перлиною Карпат», то Ватра Дорней, безперечно, можна називати «Перлиною Південної Буковини». Ватра Дорней – це дивовижне поєднання між лікувальним і гірськолижним курортом. Оточений величезним хвойним лісом, який забезпечує його чистим, лікувальним повітрям і дарує очам прекрасні краєвиди, курорт є острівцем тиші і природної краси. Курорт стає більш привабливим взимку завдяки гірськолижним схилам. За документами це місто-курорт молодше на два роки, ніж інше румунське місто на сході країни – Ясси, а також ніж українське місто Чернівці.

    Вперше ця місцевість згадується в грамоті господаря Олександра Доброго від 15 лютого 1410 року. Якщо вести відлік від першої офіційної письмової згадки, то в лютому наступного року місту-курорту виповниться 614 років. Однак є припущення, що ця місцевість була заселена вже в ХІ-ХІІ ст. Курорт розташований вздовж двох річок: Дорни і Бістріци. У зв’язку з назвою курорту, старі мешканці регіону розповідають, що воно походить від красуні Доріни, яка перетворилася на козулю і яка була випадково убита на полюванні воєводою Драгошом. У поляні, де впала убитою Доріна сьогодні росте курорт, відомий як в Румунії, так і за її межами.

    Ватра Дорней відомий не тільки як гірськолижний, але і як бальнеологічний курорт, завдяки своїм більш ніж 40 мінеральним джерелам і чистому повітрю. Перші аналізи мінеральних вод у цій місцевості були зроблені на початку 19 століття, а в 1845 році був побудований перший курортний заклад. На даний момент, містечко налічує близько 20 тисяч мешканців. Ватра-Дорней славиться зимовим курортом, а для любителів гірськолижного спорту – непоганими спусками. Влітку тут можна гарно відпочити і лікуватися у санаторіях. На цьому курорті є потрохи зі всього, і цілюща джерельна вода, і чисте запашне повітря. В цьому ви зможете переконатися лише на власному досвіді. Один з перших кам’яних будинків був зведений наприкінці ХІХ століття, а саме 1897 року. Це – міська ратуша, яка зберіглася до наших днів. Рік по тому було зведено інший будинок – казино, про який розповім я вам сьогодні.

    Перше офіційне казино в Румунії, казино на курорті Ватра Дорней, безумовно, є монументальною будівлею зі своєю історією. Це перше офіційне казино відвідували такі видатні постаті того часу, як ерцгерцог Франц Фердинанд та австрійський імператор Франц Йосиф. Воно розташоване на вулиці Республіки № 5, між Курортним парком та річкою Дорна. До казино ходили далеко не всі. Воно приваблювало переважно тогочасних аристократів, інтелектуалів, королівських осіб або заможних туристів. Після об’єднання Буковини з Румунією у 1918 році земля, на якій стояло казино, перейшла до Церковного фонду Буковини. З роками були проведені деякі реставрації та зміни, наприклад, у 1937 році була встановлена тераса з видом на курортний парк. Після кількох років використання у військових цілях будівля зазнала певних пошкоджень, і був проведений новий ремонт. Пізніше вона функціонувала як робітничий клуб і спа-центр, але як казино більше ніколи не використовувалося. Через кілька років будівля була занедбана і перетворилася на руїну. У 1998 році з ініціативи тодішнього мера місцева рада вирішила заснувати Фонд “Казино Ватра Дорней” з метою пошуку фінансових ресурсів, необхідних для відновлення та зміцнення казино. З 2003 року воно перебуває під управлінням Сучавської та Радеуцької архієпархії. 2017 рік, здається, був щасливим для колись великого казино, оскільки було підписано новий контракт на реставрацію будівлі-пам’ятки. І ось, після 5 років реставраційних робіт, на основі проекту, профінансованого 5 мільйонами євро з європейських фондів, будівля казино нещодавно була знову відкрита.

    Церемонія повторного відкриття будівлі-пам’ятки відбулася 28 листопада, в 105-ту річницю прийняття Генеральним Конгресом Буковини, що засідав у Чернівцях (нині в Україні), пропозиції про об’єднання Буковини з Королівством Румунія. Богослужіння освячення будівлі супроводжувалося читанням єпархіальним радником Сектору пам’яток, спадщини та церковної архітектури Сучавської та Редеуцької архиєпархії Василем Демчуком тексту так званої “грамоти освячення”, в якій також згадується про те, як ця будівля з’явилася в центральній частині курорту: “Будівля, що є власністю Фонду Румунської Православної Церкви, була побудована між 1896-1898 роками за проектом віденського архітектора Петера фон Бранга. Буковинський фонд Румунської православної церкви викупив у австрійської держави 27 червня 1870 року за 1 450 000 флоринів, гульденів, австрійської валюти, палацові маєтки Кимпулунг і Жучіка, а разом з ними і парк площею 35 гектарів з купальнями Ватра Дорней. На цій землі Фонд побудував будівлю купалень і казино, які з самого початку називалися Центральним павільйоном купалень або Палацом лікування курортного закладу. Бачення тодішнього мера та інвестиції Фонду у Ватра Дорней призвели до будівництва бальнеологічного курорту європейського рівня, а 17 грудня 1907 року Ватра Дорней було оголошено містом Австро-Угорської імперії”.

    Також відома як Казино Лазень або Центральний павільйон Лазень, будівля протягом багатьох років виконувала кілька функцій: гральний зал, концертний і виставковий зал, а також робітничий клуб. Частину коштів на будівництво казино було зібрано на публічному аукціоні, до якого долучився сам імператор Франц Йосиф, а іншу частину – позичено у віденському банку. Казино було урочисто відкрито 10 липня 1899 року в присутності імператора Франца Йосифа та спадкоємця престолу ерцгерцога Франца Фердинанда. Нове відкриття казино – це велике надбання для Буковини. Окрім того, що ця архітектурна перлина стане головною туристичною визначною пам’яткою, в ній відбуватимуться концерти та шоу, а також виставки. Насправді, ще до відкриття в залах казино вже було організовано кілька виставок, в тому числі одна під назвою “Буковина 1774 – 1944, від анексії до Другої світової війни”, виставка, запропонована Національним музеєм Буковини, на якій представлені репродукції документів і старовинних фотографій, що супроводжуються пояснювальними текстами.

  • Різдво в Румунії – звичаї, традиції, забобони

    Різдво в Румунії – звичаї, традиції, забобони

    Грудень приносить християнському світу найпопулярніше свято року. Різдво святкується по всій земній кулі, а подарунки та ялинка доповнюють святкову атмосферу. Різдвяна вечеря є, мабуть, найпотужнішим символом святкових днів, будучи ядром, навколо якого збираються разом всі члени сім’ї, щоб поділити радість Різдва. У традиційних громадах в Румунії, витоки народних святкувань Різдва сягають корінням далеких дохристиянських часів. У традиційних громадах, найкраще збереженим звичаєм різдвяного періоду є колядування.

    Приготовлення столу на Святвечір відрізняється від регіону до регіону, навіть від місцевості до місцевості, але спільним є те, що всі страви є пісними. Нікому з домочадців не дозволяється нічого куштувати, поки священик не освятить стіл, не скуштує страв і не вип’є келих вина. Благословення святвечірнього столу і проголошення Різдва Христового – це давній звичай, який виконують священики. Кажуть, що Святвечір – це час суворого посту. Бажано навіть постити до сходу першої вечірньої зірки, що нагадує зірку, яку бачили три царі зі Сходу. До того часу нічого не можна їсти, і таким чином людина буде здоровою, матиме багато щастя і буде більш гідною для Святого Причастя. Існує повір’я, що на Святвечір небеса відкриваються і лише добрі люди можуть насолоджуватися цією миттю, а ангельські голоси можуть почути лише чисті серцем. Відкриття небес дозволяє кожному християнину загадати бажання, яке обов’язково здійсниться. Напередодні Різдва господарі повинні зібрати у сусідів усі позичені речі, бо вони мають бути вдома. Господиня, яка відповідає за різдвяні короваї, виходить у сад чи город і з повними руками тіста промовляє: “Яблуко, нехай ти будеш таким же плодючим, як тісто на моїх руках”. Інші господині, поставивши хліб у піч, не забувають сказати “Як піч повна хліба, так нехай дерева будуть повні яблук”. Діти різного віку також беруть участь у підготовці до Святвечора і задовго до нього готуються колядувати.

    ucra-craciun-negostina.jpg

    Кажуть, що кожен, хто хоч раз побував у Марамуреші, ніколи не зможе забути ці місця і сяюче щастя на обличчях тамтешніх мешканців. Марамуреш – це справжня поезія, насолода для очей і душі, культурна перлина, якою повною мірою насолоджуються румуни. Здебільшого тихий куточок нашої країни оживає на свята, коли всі одягають святковий одяг, а господині готують найсмачніші страви. Оскільки Різдво – одне з найважливіших християнських свят, воно завжди святкується з помпою. На Різдво села наповнюються колядками, а багато традицій і звичаїв, притаманних зимовим святам, все ще живі в селянських домівках. Після спеціального різдвяного богослужіння люди всю ніч колядують по домівках, поширюючи звістку про народження Спасителя. Групи колядників можна почути на сільських вулицях до пізньої ночі, а їхні старання господарі винагороджують горіхами, яблуками та бубликами, а також вино та горілкою. У Марамуреші можна почути переважно християнські колядки з місцевою специфікою, а також деякі пастуші колядки, варіанти Міоріци, відомі з давніх часів. Перші колядники – наймолодші, в їхньому репертуарі – короткі колядки. Дівчата і хлопці, а також одружені люди мають у своєму репертуарі християнські колядки, а також інші, які пов’язують реальність з міфом.

    Розташована на півночі Румунії, Буковина славиться своїми традиціями і звичаями, що зберіглися від предків, своєю гастрономією, а також монастирями з настінними розписами. Але це також місце для любителів активного туризму. З кожним роком з’являється все більше різноманітних пропозицій, що просувають туристичні пакети в гостьових будинках у сільських місцевостях Буковини. По суті, агротуризм або велнес-туризм у сільській місцевості – це повернення до природи, харчування екологічно чистими продуктами, і все це заради здорового життя. Який би пансіонат ви не обрали, сільський чи сучасний, чарівність Буковини залишається незмінною. Всі дії, які відбуваються напередодні Різдва, насправді є ритуалом захисту тварин, садів і домашнього господарства: жінки прибирають весь будинок і готують калачі, а чоловіки дбають про те, щоб повернути все, що вони позичили. Також напередодні Святвечора жінки печуть калач у формі вісімки, який навесні мають закурити і покласти між рогами волів, що орють землю. На Святвечір жінки готують різдвяну вечерю, яка повинна містити 12 страв, багато з яких готуються зі свинини, забитої кількома днями раніше. Також на Святвечір починають ходити по домівках колядники: вранці діти ходять колядувати, вдень – школярі, а ввечері – молодь. В Буковині, колядування здійснюється за суворим ритуалом. Групи складаються з членів однієї сім’ї або в залежності від соціального статусу і особистих спорідненостей, а ворота ніколи не зачиняються в ніч напередодні Різдва.

    На завершення нашої сьогоднішньої віртувальної різдвяної подорожі по північним традиційним регіонам Румунії нагадаю вам лише, що одним із символів Різдва, про який ми всі думаємо в ці дні, безсумнівно, є Санта Клаус(Moş Crăciun або Батько Різдво). Для нас він є міжнародним джерелом гаджетів і дорогого одягу, товстий дідусь, одягнений у червоне, який приїжджає на санях, запряжених оленями. Але подібний персонаж існує також у традиційному буковинському повір’ї, це старий чоловік з білою бородою, який приїжджає на білому коні, після третього співу півня, тобто в ніч з 24 на 25 грудня. Більше жартома, ніж серйозно, від старших до молодших, люди схильні з ентузіазмом сприймати всі версії дідуся з білою бородою і підкрученими вусами, одягненого в туніку і червоні шаровари, який несе подарунок для кожного в мішку, повному сюрпризів.  Незалежно від того, чи приїжджає він на білому коні, чи в санях, запряжених оленями, чи спускається по димарю, або просто чудесним чином проникає через замкову щілину, цей Дід  відіграє в колективній уяві ту саму корисну і радісну роль у родині, яка гарантує йому привілейоване місце в топі загальних уподобань щодо казкових персонажів.

  • Церква-фортеця Чіснедіоара

    Церква-фортеця Чіснедіоара

    Незалежно від того, приїжджаєте ви з Сібіу чи з Чиснедіє, як тільки в’їжджаєте в Чіснедіоару, побачите укріплену фортецю, репрезентативну пам’ятку романського стилю в Трансільванії, на скелястій вершині пагорба Святого Міхаїла. Цю добре збережену середньовічну споруду в самому серці Трансільванії можуть відвідати любителі історії і не тільки. Але щоб потрапити туди, треба йти брукованою стежкою зі сходинками 15-20 хвилин. Від місця до місця туристи можуть відпочити на лавочках, звідки можна милуватися панорамою околиць.

    Кажуть, що засновниками Чіснедіоари були поселенці французького походження, які потрапили на цю територію завдяки цистерціанському ордену. Вони перебрали базиліку Чіснедіоара і перетворили її на романську фортецю, але з готичними впливами. Плато, на якому побудована базиліка, було обнесено кам’яним муром. Звідси відкривається приголомшливий вид на гори і саксонське село в казковому оточенні. Фортеця втратила свою колишню роль, але з року в рік одягає свої “зоряні” шати, стаючи то сценою для театральних вистав, то головним героєм історичних фільмів чи документальних стрічок. Сьогодні вона належить місту Чіснадіє. У церкві більше не проводяться богослужіння, але завдяки дуже хорошій акустиці тут проходять різноманітні концерти, театральні вистави та виставки.

    Будівництво церкви розпочалося близько 1180 року і тривало понад 20 років. Її першим “власником” була Препозиторія міста Сібіу (Praepositura Cibiniensis), яка у 1191 році була підтверджена Папою Римським Целестином II як церковний центр усіх трансільванських саксонців – “ecclesia Theutonicorum Ultrasilvanorum”. У 1223 році Препозиторія подарувала церкву угорському королю Андрію/Андрашу ІІ. У наступні роки тевтони привели на свої території німецьких селян (пізніше названих саксами), здобули кілька перемог над половцями, а також анексували землі, що не входили до складу королівства, і передали їх у розпорядження Папи Римського. Це не дуже сподобалося Андрію ІІ, тому в 1225 році він вигнав тевтонів (за допомогою війська). Однак сакси залишилися, і в 1224 році король видав Андріївську грамоту (Andreanum) – документ, що встановлював набір привілеїв для німецьких поселенців. Деякі з цих прав були дійсними аж до 1800 року. Оригіналу акта більше не існує, але Андріївський диплом був підтверджений Карлом Робертом Анжуйським у 1317 році – і фрагмент цього підтвердження зберігається сьогодні в Національному архіві міста Сібіу.

    ucra-cisnadioara-2.png

    Церква-фортеця Чіснедіоара, яку Андрій ІІ отримав від Препозитури Сібіу, незабаром була подарована родичу короля (magistrus Gocelinus), який, у свою чергу, подарував “гору Святого Міхаїла разом з церквою і всією землею, що її належить” Цистерціанському абатству з н.п. Кирца. Мабуть, найцікавішою інформацією про цю церкву-фортецю є те, що вона зберіглася у своєму теперішньому стані протягом 800 років. Точніше, останні зміни в церкві були зроблені в 1241 році, після татарської навали. Тоді були побудовані західний портал церкви, огороджувальна стіна, товщиною 6 м, і вежа з-зовні стіни, яка була з’єднана з нею рухомим мостом (сьогодні цієї вежі вже не існує). Між часом зникли внутрішні розписи, але церква багато в чому зберіглася такою, якою була в середині 13-го століття. Протягом багатьох століть фортеця була занедбаною. Після 1800 року жителі Чіснедіоари використовували її як фруктовий та овочевий склад. З 1940 року в церкві знаходяться меморіальні дошки німецьких та австро-угорських солдатів, які загинули в Першій світовій війні в боях навколо Сібіу. Меморіальні дошки були перенесені з кладовища Гуштеріца.

    Виділяються три вежі: надбрамна (південна), вежа перед порталом (західна) і східна вежа, що знаходиться на відстані близько 5 метрів від стіни огорожі. Доступ до фортеці здійснюється через невелику браму. Увагу привертають вісім отворів у вигляді дверей, розташованих десь під старою в’їзною дорогою. У часи наближення загарбників ці двері могли замикатися зсередини. Звідти на нападників кидали валуни. Сьогодні туристи можуть побачити деякі з цих валунів всередині фортеці. Навіть у документі, датованому приблизно 1850 роком, згадується, що всередині укріплення є круглі валуни, які використовували для перекидання через стіни у разі нападу. В оборонних цілях біля стіни зберігалося кілька кулястих каменів. Легенда свідчить, що кожен холостяк села, перш ніж одружитися, повинен був піднятися до фортеці з таким валуном, не використовуючи жодних інструментів, щоб довести свою силу. Інша легенда розповідає, що коли пара хотіла розлучитися, їх замикали в невеликому будиночку всередині фортеці, де вони залишалися доти, доки не сходилися, а якщо не сходилися, то ніколи не виходили звідти.

    У Чіснедіоарі, в центрі села, ви можете відвідати євангелічну церкву, побудовану в 18 столітті в стилі бароко. Цей населений пункт люблять туристи не тільки за фортецю та євангельську церкву, але й за спокій та красу навколишніх пейзажів. Приїхавши сюди, не поспішайте: припаркуйте машину в центрі села і вирушайте на прогулянку до Срібної долини (за один кілометр від села). З лівого боку ви побачите особливий пам’ятник природи: П’ятра Броаштей, як називають його місцеві жителі, геологічний пам’ятник крейдяного періоду. Слідуйте за вказівниками до велосипедних доріжок або розслаблюючого гірського походу.

  • Церква-фортеця Чіснедіоара

    Церква-фортеця Чіснедіоара


    Незалежно від того, приїжджаєте ви з Сібіу чи з Чиснедіє, як тільки
    в’їжджаєте в Чіснедіоару, побачите укріплену
    фортецю, репрезентативну пам’ятку романського стилю в Трансільванії, на
    скелястій вершині пагорба Святого Міхаїла. Цю добре збережену середньовічну споруду в самому
    серці Трансільванії можуть відвідати любителі історії і не тільки. Але щоб
    потрапити туди, треба йти брукованою стежкою зі сходинками 15-20 хвилин. Від місця до місця туристи можуть відпочити на лавочках, звідки можна
    милуватися панорамою околиць.




    Кажуть, що засновниками Чіснедіоари були поселенці французького походження, які
    потрапили на цю територію завдяки цистерціанському ордену. Вони перебрали
    базиліку Чіснедіоара і перетворили її на романську фортецю, але з готичними
    впливами. Плато, на якому побудована базиліка, було обнесено кам’яним муром. Звідси
    відкривається приголомшливий вид на гори і саксонське село в казковому
    оточенні. Фортеця втратила свою колишню роль, але з року в рік одягає свої
    зоряні шати, стаючи то сценою для театральних вистав, то головним
    героєм історичних фільмів чи документальних стрічок. Сьогодні вона належить
    місту Чіснадіє. У церкві більше не проводяться богослужіння, але завдяки дуже
    хорошій акустиці тут проходять різноманітні концерти, театральні вистави та
    виставки.




    Будівництво церкви розпочалося близько 1180 року і тривало понад 20 років. Її
    першим власником була Препозиторія міста Сібіу (Praepositura
    Cibiniensis), яка у 1191 році була підтверджена Папою Римським Целестином II як
    церковний центр усіх трансільванських саксонців – ecclesia Theutonicorum
    Ultrasilvanorum. У 1223 році Препозиторія подарувала церкву угорському
    королю Андрію/Андрашу ІІ. У наступні роки тевтони привели на свої території
    німецьких селян (пізніше названих саксами), здобули кілька перемог над
    половцями, а також анексували землі, що не входили до складу королівства, і
    передали їх у розпорядження Папи Римського. Це не дуже сподобалося Андрію ІІ,
    тому в 1225 році він вигнав тевтонів (за допомогою війська). Однак сакси
    залишилися, і в 1224 році король видав Андріївську грамоту (Andreanum) -
    документ, що встановлював набір привілеїв для німецьких поселенців. Деякі з цих
    прав були дійсними аж до 1800 року. Оригіналу акта більше не існує, але
    Андріївський диплом був підтверджений Карлом Робертом Анжуйським у 1317 році -
    і фрагмент цього підтвердження зберігається сьогодні в Національному архіві міста
    Сібіу.

    ucra-cisnadioara-2.png




    Церква-фортеця Чіснедіоара, яку Андрій ІІ отримав від Препозитури Сібіу,
    незабаром була подарована родичу короля (magistrus Gocelinus), який, у свою чергу,
    подарував гору Святого Міхаїла разом з церквою і всією землею, що її
    належить Цистерціанському абатству з н.п. Кирца. Мабуть, найцікавішою
    інформацією про цю церкву-фортецю є те, що вона зберіглася у своєму
    теперішньому стані протягом 800 років. Точніше, останні зміни в церкві були
    зроблені в 1241 році, після татарської навали. Тоді були побудовані західний
    портал церкви, огороджувальна стіна, товщиною 6 м, і вежа з-зовні стіни, яка
    була з’єднана з нею рухомим мостом (сьогодні цієї вежі вже не існує). Між часом
    зникли внутрішні розписи, але церква багато в чому зберіглася такою, якою була
    в середині 13-го століття. Протягом багатьох століть фортеця була занедбаною.
    Після 1800 року жителі Чіснедіоари використовували її як фруктовий та овочевий
    склад. З 1940 року в церкві знаходяться меморіальні дошки німецьких та
    австро-угорських солдатів, які загинули в Першій світовій війні в боях навколо
    Сібіу. Меморіальні дошки були перенесені з кладовища Гуштеріца.




    Виділяються три вежі: надбрамна (південна), вежа перед порталом (західна) і
    східна вежа, що знаходиться на відстані близько 5 метрів від стіни огорожі.
    Доступ до фортеці здійснюється через невелику браму. Увагу привертають
    вісім отворів у вигляді дверей, розташованих десь під старою в’їзною дорогою. У
    часи наближення загарбників ці двері могли замикатися зсередини. Звідти на
    нападників кидали валуни. Сьогодні туристи можуть побачити деякі з цих валунів
    всередині фортеці. Навіть у документі, датованому приблизно 1850 роком,
    згадується, що всередині укріплення є круглі валуни, які використовували для
    перекидання через стіни у разі нападу. В оборонних цілях біля стіни зберігалося
    кілька кулястих каменів. Легенда свідчить, що кожен холостяк села, перш ніж
    одружитися, повинен був піднятися до фортеці з таким валуном, не використовуючи
    жодних інструментів, щоб довести свою силу. Інша легенда розповідає, що коли
    пара хотіла розлучитися, їх замикали в невеликому будиночку всередині фортеці,
    де вони залишалися доти, доки не сходилися, а якщо не сходилися, то ніколи не
    виходили звідти.




    У Чіснедіоарі, в центрі села, ви можете відвідати євангелічну церкву,
    побудовану в 18 столітті в стилі бароко. Цей населений пункт люблять туристи не
    тільки за фортецю та євангельську церкву, але й за спокій та красу навколишніх
    пейзажів. Приїхавши сюди, не поспішайте: припаркуйте машину в центрі села і
    вирушайте на прогулянку до Срібної долини (за один кілометр від села). З лівого
    боку ви побачите особливий пам’ятник природи: П’ятра Броаштей, як називають
    його місцеві жителі, геологічний пам’ятник крейдяного періоду. Слідуйте за
    вказівниками до велосипедних доріжок або розслаблюючого гірського походу.

  • Історія замку Сенткерешть

    Історія замку Сенткерешть




    У 6 км від міста Сфинту-Георге на повітовій дорозі 121B в напрямку Долини річки Кріш, біля
    в’їзду в населений пункт Аркуш, посеред величезного дендрологічного парку,
    спокійно чекає на туристів замок Сенткерешть. Він розташований в нижньому кінці
    села, від головної дороги до нього веде інша дорога, обсаджена рядами тополь. Своїм
    сьогоднішнім виглядом замок завдячує усім власникам, кожен з яких щось
    змінював, додавав і вдосконалював в його архітектурі.




    Замковий комплекс Аркуш мав кілька
    етапів будівництва, що характерно для замків 19 століття. З невеликого особняка
    він перетворився на елегантний замок, що поєднує в собі елементи необароко та
    неоренесансу. Замок був вперше задокументований у 1773 році, також перебуваючи
    у володінні родини Даніеля з Виргіша. Пізніше його придбав Дьєрдь Калнокі, а
    після смерті графа в 1844 році маєток залишився його дружині Анні Галлер, яка
    вдруге вийшла заміж за барона Жиґмонда Сенткерешть (на честь якого замок
    отримав свою назву). Обидва опікувалися розширенням особняка, а особливо Анна
    відповідала за облаштування та догляд за дендрологічним парком. Замок Аркуш
    зазнав багатьох змін, характерних для того часу. Особняк був перетворений на
    однорівневий замок, а потім, наприкінці 1890 р., був збагачений другим
    поверхом, який поєднав елементи необароко з акцентами неоренесансу. Перший етап
    збігся з будівництвом сходів, перекриттів та теслярськими роботами. Другий етап
    полягав у добудові кімнат, облаштуванні та декоруванні.




    З часів побудови і до 1945 року замок
    слугував резиденцією для різних шляхетських родин, а після встановлення
    комуністичного режиму перейшов у державну власність, і його призначення
    докорінно змінилося. Він зазнав радикальних змін в інтер’єрах у 1980-х роках,
    коли будівля була облаштована як вілла для диктатора Ніколая Чаушеску. Комуністи
    знищили меблі і відремонтували замок відповідно до уподобань Чаушеску, який
    хотів, щоб він став будинком відпочинку. Як і багато інших колишніх дворянських
    маєтків, які Чаушеску перетворив на мисливські будинки або резиденції для вихідних,
    замок з н.п. Аркуш також був спотворений і перебудований. Чаушеску не побував в
    цьому замку ніколи, але елементи дизайну зі смаком, бренду
    Чаушеску знає все, залишилися. Наприклад, позолочена ванна кімната
    з мозаїкою, яка була використана на виставці на тему кітчу, організованій
    деякий час тому всередині замку. На щастя, екстер’єр будівлі з основними
    елементами архітектури 19 століття, зберігся в хорошому стані.




    Замок розташований в центрі англійського
    парку, який розбудовувався в кілька етапів. Більшість невеликих будівель,
    характерних для англійського парку, зруйновані, і про них можна дізнатися лише
    з інвентарних описів. Центральна особливість парку, велике звивисте озеро, все
    ще з’являється в найперших інвентаризаціях початку 1820-х років. Окремі будівлі
    парку, такі як будинок відлюдника, філіжанка, альтанка, були зведені у 1820-х
    роках. Розширення і перетворення парку відбулося між 1847 і 1857 роками, коли
    родина Сенткерешть збудувала грот і оранжерею. Цілком ймовірно, що розширення
    парку тривало до 1860-х років. З об’єктів парку 19 століття до наших днів
    зберіглися лише озеро і грот. Близько 1890 року барон Сенткерешть Бела заклав у
    парку дендропарк, з якого до наших днів зберіглися різні рідкісні дерева.




    Під час Першої світової війни замок був
    зруйнований і розграбований, тому лише за допомогою фотографій та ілюстрацій
    того часу можна уявити собі, як виглядали елегантні інтер’єри будівлі.
    Останніми власниками замку були барон Бела Сенткерешть молодший (1885-1944) та
    його сестра Єлізавета. Будівля складається з двох корпусів: головний корпус з
    десятиосьовим фасадом розділений навпіл коротшим корпусом. Дві кімнати на
    першому поверсі, які виходили до холу, родина використовувала для
    представницьких цілей. Менша кімната з видом на фонтан, ймовірно, була бальною
    залою, обставленою кількома стільцями, диваном і каміном в стилі неорококо.
    Стеля прикрашена німецькими ренесансними мотивами.




    Похоронна каплиця
    родини Сенткершсть розташована західніше замку, на пагорбі. Орієнтована з
    півночі на південь будівля має 10 метрів завдовжки, 8 метрів завширшки та
    прямокутну наву, завершену вівтарем. Незважаючи на невеликі розміри, каплиця
    має важливу архітектурну цінність завдяки стилю, в якому вона була
    спроектована. Вона має простий класичний фасад, портал готичний, а стіни
    пронизані вікнами у ламаній арці. Ця архітектурна тенденція до змішування
    класичних і готичних елементів рідко зустрічається в цьому регіоні.






    До 2020 року, коли
    був повернутий власникам, замок служив як культурний центр, належавши
    Міністерству культури Румунії. Відвідувачі замку могли спокійно прогулюватися серед
    дев’яти гектарів уцілілих чагарників дендрологічного парку, стежками, що
    оточують англійський парк, могли кататися на човні по озеру та піднятися на
    невеликий пагорб позаду замку, де розташована похоронна каплиця родини Сенткерешть.
    Дерев’яні, металеві та кам’яні скульптури – це фрагменти скульптурних таборів,
    які проводилися в парку з 70-х до 1980-х років.