Tag: культура

40 центрів німецького культурного Ґете-Інституту в Європі розпочали проект FREIRAUM. Німецький термін не дуже легко можна перекласти, але в контексті, може означати певний страх або стриманість щодо ідеї свободи; страх, викликаний
потенційною втратою особистої свободи, або у колективному значенні, страх, пов’язаний з неспроможністю користуватися
свободою, яка гарантується сьогодні європейськими установами.

Проект проведений Ґете-Інститутом спрямований на отримання більш детальної інформації про сприйняття свободи молодими європейцями. Евелін Хуст, директор Ґете-Інституту в Бухаресті відмічає: Ми хотіли побачити, як можна контактувати людей різних країн Європи, щоб разом розглядати ідею
свободи. Чи сьогодні свобода є в
небезпеці? Чи загрожують свободі слова, як на прикладі в Туреччині та Польщі? Чи загрожують праву вибору сімейного життя, як це сталося в Румунії
у випадку «Коаліції заради сім’ї» щодо уточнення поняття «сім’я»? Ми
також завдали
запитання про те, як сприймається свобода в умовах економічного спаду. З іншого боку, чи дійсно ми вільні? Чи обіцянки Європейського Союзу, насправді,
передбачають свободи? Я вважаю, що роль демократії та її переваги, тут сприймаються більш скептично ніж у західних країнах.

Проект FREIRAUM про взаємозв’язок між різними європейських
столицями співставив, шляхом жеребкування, Бухарест зі столицею Литви,
Вільнюс. Руксандра Цукель, режисер фільму «Діти Свободи», стверджує, що вибір
хоча був випадковим, є дуже підхідним для того, щоб висвітлити ідею
сьогоднішньої свободи на відміну від комуністичного періоду, пройденого обома
країнами: Ця тема свободи
дуже важлива. Якщо ми розглядаємо цю тему в нинішньому контексті спалаху популізму та націоналізму, то можна стверджувати, що це все більш серйозна
проблема. Але дуже цікаво, зокрема в Східній Європі, запримітити, що від
покоління до покоління, між батьками та дітьми, історія здається незрозумілою.
Діти, з якими ми розмовляли це учні старших класів, яким 17-18 років. Батькам, які почали свою молодість у 1990-х
роках, відразу після падіння залізної завіси, дуже важко пояснити цим дітям, що
світ змінився та що нинішня свобода була утопією майже 30 років тому.

Здається, що свобода сьогодні означає, як ствердили молоді
люди під час опитування,
поведеного в документальному фільмі
Діти свободи, зокрема
можливість вільно пересуватися
для навчання або кар’єрного росту в інші європейські країни. Однак, у цьому випадку
іноді виникають економічні бар’єри. Знову біля мікрофону Евелін Хуст директор Інституту Гете в
Бухаресті: Я вважаю, що тепер молоді люди користуються свободою мобільності та вибору вчитися або жити де вони бажають більше як колись. Але це стосується тільки дуже освічених молодих людей.
В останні роки ми зрозуміли, що окремі молоді люди страждають,
зокрема після недавньої фінансової кризи, яка призвела до збільшення рівня безробіття в таких країнах як Португалія, Іспанія та
Греція. Напевно, молоді люди, які
живуть у цих країнах запитуються, де
їхні свободи, оскільки через економічну ситуацію, вони не можуть користуватися цими свободами. Ми не
можемо узагальнювати ці речі, але ми думаємо що молоді люди іноді бачать свободу як щось нормальне,
тому що нові покоління не пережили ті часи, коли свобода пересування була надзвичайно обмеженою, як наприклад у Румунії або Східній Німеччині.

Поза «Залізною завісою» життя молодих людей було
непростим, а спроби імітувати західний спосіб життя, часто могло мати серйозні наслідки
стосовно свободи в тоталітарному режимі, в якому щодня порушувалися права
людини. На відміну від Румунії, Литва, окупована тоді Радянським Союзом,
пережила процес русифікації, як на лінгвістичному, так й культурному рівнях. Руксандра
Цукель пояснює, чому молоді литовці мають інший погляд ніж румунські молоді
особи: Це був дуже цікавий досвід, з огляду на те, що ситуація трохи подібна
на ситуацію в Румунії. Очевидно, що між нами і ними, крім історії
комунізму, яку ми разом пройшли, є
велика різниця, тому що вони перебували під окупацією. Саме тому культ мови та
інтерес до національної культури мають зовсім інші конотації. Вони є більше ніж
слова, вони є зброєю боротьби проти тих, хто намагався їх денаціоналізувати. Це складні
речі та мені цікаво, що відбувається з молодими людьми подібного віку в країні,
яка не знала повоєнного тоталітаризму, я думаю про Францію чи Великобританію. У колишніх комуністичних країнах, ця тенденція дуже чітка. Кожен хоче покидати
країну. Різниця між Румунією та Литвою полягає в тому, що молоді румуни хочуть
залишитися в іншій країні, в той час як литовці хочуть повернутися додому після
закінчення навчання.

Дивно, що важкі сліди, залишені комуністичним режимом у
післявоєнній Литві, були майже повністю знищені сьогодні. Якщо молоді люди з
Вільнюса хочуть навчатися в країнах Західної Європи, це тому, що вдома система освіти
здається їм занадто важкою й теоретичною. У документальному фільмі Діти
Свободи молоді литовці ототожнюють ідею свободи з тим що їм найбільше
подобається: можливість вибирати будь-коли для себе.

Проект Ліцейний оглядач був ініційований у 2016 році журналом Культурний оглядач, за підтримки Національного музею румунської літератури та за зразком престижної французької літературної нагороди – Гонкурівська премія ліцеїстів.

Проект спрямований на створення комунікаційної платформи між сучасними румунськими письменниками і молодими читачами та має на меті, зокрема, заохочувати молодих осіб до румунської літератури і розвивати пристрасть до читання. Проект Ліцейний оглядач був нагороджений в рамках гали-вечір Культурного оглядача. У 2018 році із дев’яти бухарестських престижних ліцеїв був обраний журі, до складу якого входили учні, які прочитали книги,номіновані на премію Ліцейного оглядача, мали дискусії про ці твори та потім обрали лауреата, який був премійований на галі-вечорі Культурного оглядача.

У 2016 році лауреатом премії Ліцейського оглядача став Октавіан Совіані за його роман Смерть Зігфріда, який побачив світ у видавництві «Картя роминяске», у 2017 році лауреатом став Влад Зографі за його роман «Побічні ефекти життя», який був надрукований видавництвом «Гуманітас», а у 2018 році лауреатом була Тетяна Цібуляк за її роман «Літо, коли мама мала зелені очі», який побачив світ у видавництві «Картієр». Кармен Мушат, ініціатор проекту Ліцейного оглядача вважає, що цей проект є взаємним шансом для учнів та сучасних письменників. Завдяки цьому проекту, учні відкривають для себе сучасну літературу та розвивають своє критичне мислення, яке, на жаль, застаріла навчальна програма, а також засоби масової інформації, які все менше висвітлюють культурні події, не можуть стимулювати.

Професор Кармен Мушат: Дискусії про ці твори з року в рік надзвичайні, мені вони дуже подобаються. Ці молоді люди виявляють надзвичайну творчість. І коли ми зустрічаємося всі і говоримо про книги, їхні думки не повторюються. Навіть якщо вони обирають ту саму книгу, аргументи, які вони висувають для підтримки свого вибору є дуже різними. Захоплюючою є можливість констатувати, що вони є дітьми з відкритим розумом, які вміють чітко та змістовно висловлювати і відстоювати свої думки. Я вважаю, що це мета освіти: формувати людей, здатних розуміти і виражати себе. Якщо від учнів вимагається лише відтворення навчального матеріалу, не можна розвивати їх мислення ніяким способом. І мова йде не тільки про літературу, але й про їхню поведінку як громадян. Як можна формувати громадянську компетентність молодих осіб, якщо їм не довіряють, якщо їм не дають зрозуміти, що на їх думку розраховуються? На жаль, румунська школа часто зобов’язує їх засвоювати ідеї інших. І у таких умовах ми можемо вимагати, щоб ці молоді люди мали власне критичне мислення?

Для Доріки Болташу Ніколає, викладачки бухарестського Національного коледжу імені Юлії Хашдеу, «Ліцейний оглядач» не є першим позакласним проектом. Вона організувала дебати та майстер-класи для своїх учнів, рекомендувала їм книги сучасних письменників, які б викликали інтерес учнів до літератури: Я взяла участь у дискусіях, які відбулися до оголошення результату журі. Можу сказати, що для мене, а також для моїх колег, викладачів бухарестських ліцеїв, які взяли участь у цьому проекті, було великим сюрпризом почути думки цих учнів, як вони сперечаються, тому що вони мають сміливість, що на звичайному уроці з румунської літератури не дуже можна почути. Радісно бачити, як вони думають, як вони виражають себе, як вони відносяться до деяких цінностей та аспектів життя, про яких вони читають у книгах. І ми з нетерпінням чекали їх почути, тому що ми дивилися як на справжній шоу. Проект «Ліцейний оглядач» – це великий шанс для них.

Учениці Лорена Міхайлеску та Ана Марія Іон Національного коледжу імені Юлії Хашдеу були членами першого журі у проекті Ліцейний оглядач. Проект дав їм можливість зрозуміти, що кожен та кожна думка є важливими та що сучасна література пов’язує нас з світом, в якому ми живемо. Лорена Міхайлеску: Я не думаю, що помиляюсь, коли стверджую, що під час першого випуску проекту, в 2016 році, учні були трохи сором’язливими, але врешті-решт нам вдалося провести цікаву розмову. Нарешті ми, учні відважилися говорити про те, що ми думаємо та чому нам подобаються окремі книги. Мене приємно вразили дебати у ході другого випуску проекту, які були дуже жвавими і напруженими. Мені дуже сподобалася атмосфера, в якій всі учні висловлювали свої аргументи. На третьому випуску проекту «Ліцейний оглядач», який до речі був моїм улюбленим випуском, до складу журі ввійшло майже тридцять учнів, окремі ліцеї мали аж чотири представників. Тому, багато думок та аргументів було висловлено, кожен з них мав особисту цікаву думку. Суть полягає в тому, що протягом цих років я багато чому навчилась від того як читається текст до висловлення власної думки.

У свою чергу, Ана Марія Іон ствердила: Мені
найбільше сподобався останній випуск проекту, тому що я як член журі мала висловити
свою думку та зробити остаточний вибір з моїх улюблених книг. У 2018 році було
багато учасників, як сказала Лорена, отже у нас була дуже оживлена дискусія.
Основною перевагою проекту Ліцейний оглядач залишається, на мою думку те, що
це допомогло нам зрозуміти, що ми різні та що нормально, щоб кожен з нас мав власну
думку про текст. І дуже важливим є той факт, що нас не заставили оцінювати текст рівномірним
способом, як цього вимагається у ліцеї, де на жаль поки що є лише одна думка про літературний текст, та
яка написана у підручнику.

Кожен рік у День румунської культури, що відзначається в день народження видатного національного поета Міхая Емінеску,
якого критика вважає найбільшим творцем
історії нашої літератури, на багатьох сценах
Румунії відбуваються різні урочисті заходи.

Захід, організований Румунським Атенеумом у Бухаресті, зібрав провідних культурних та політичних діячів, які обговорили роль культури поза національним виміром. Президент Румунської Академії Йоан-Аурел Поп заявив, що румунська культура, передусім, є складовою великої європейської
культури. «Національну культуру можна уявити лише в її універсальних рамках. У нашому випадку це європейські рамки, європейський вимір, в якому наша культура завжди
пульсувала, на який посилалася і в чиї течії вона постійно вписувалася, принаймні з часів епохи Відродження.
По-друге, національна культура має й важливий історичний вимір, без якого вона не може функціонувати, без якого втрачає свій статус і розчиняється в інших культурах, або просто помирає разом з народом, який її створив.»

У своєму вступі Йоан-Аурел Поп згадав
і про великі культурні установи в Румунії, без яких місія передачі культурних
творів публіці була б нездійсненню. «З часів Романтизму і до наших днів європейські
тенденції ставали все більш інтенсивними, а деякі з них – все більш
ексцентричними, але всі вони знайшли, в цілому, без часу хронологічного розриву,
місце в румунській культурі. Синхронізація румунської цивілізації із західною
цивілізацією, поза межами великого питання про форми без змісту, яку так гарно
теоретизував Тіту Майореску, була здійснена спочатку через культуру. Європейська
культурна творчість супроводжувалося створенням культурних закладів, необхідних
для модернізації, від бібліотек та музеїв до середніх шкіл та вищих навчальних
закладів, від Трансильванської асоціації літератури та культури румунського
народу до Румунської Академії. Але усі ці установи могли діяти лише завдяки
великому пам’ятнику, яким є наша мова. Мова відіграє роль каталізатора,
коагулянтного елементу, як це відбувається й сьогодні.»

Президент Румунії Клаус Йоханніс
піднявся на сцену Румунського Атенеуму, щоб наголосити на культурних цінностях
румунського народу і згадати видатних культурних діячів та їх твори, які були
визнані на європейському рівні. «Коли ми говоримо про румунську культуру, не
можемо не згадати про її суттєву роль в модернізації нашої країни. Цей процес
призвів до утвердження великих цінностей румунської літератури, музики та
мистецтва в універсальній культурі. Твори Джордже Енеску, Константіна Бринкуша,
Єуджена Йонеско, Еміля Чорана або Трістана Тцари продемонстрували сумісність
між традицією і сучасністю та демонструють спорідненість нашої культури з
європейським духом і міжнародними художніми цінностями. Похвально, що нові
покоління творців у літературі, кіно, образотворчому або виконавському мистецтві
здатні надалі та з винятковими результатами використовувати цей діалог між національним
та універсальним вимірами.»

Звичайно, національний вимір
румунської культури проявляється, як і в будь-якому іншому прикладі в історії,
головним чином через мову, яка не раз була найпотужнішим інструментом
національних прагнень як у минулому, так і сьогодні. Клаус Йоханніс: «2019-ий рік є
роком Культурного сезону Румунія-Франція, фестивалю ім. Джордже Енеску та
фестивалю «Європалія» – великих міжнародних культурних проектів, які
відбудуться під моїм високим патронатом, неперевершеною можливістю знову
показати, що Румунія є простором
художнього прояву. Ми святкуємо культуру в день народження Міхая Емінеску і тому,
що румунська мова стала, починаючи з віку світла, аргументом і фундаментом
наших прагнень до національної єдності та соціального прогресу. До реалізації
як результат політичного бачення і народного зобов’язання, національна єдність
здійснювалася через румунську мову.»

Літературний критик Єуджен Сіміон,
президент відділу філології та літератури Румунської Академії в своєму виступі
спробував дати відповідь на запитання «Якою за рахунком владою є культура?» «Справжня
сила культури, на мій погляд, полягає в тому, що вона є зброєю, яка дає людям
силу вижити в історії. Це тиха зброя, що проявляється у великій історичній
серії, для забезпечення майбутнього нації, в історії з численними невідомими.
Культура, однак, є маргіналізованою владою, яка завжди була змушена долати
постійні випробовування, іноді заперечена в її ідентичності та в її символах.
Нарешті, це явище, що мусить боротися із законами ринкової економіки. Чи встоїть,
виживе, переможе румунська культура, яка пережила багато складних ситуацій? Доти,
доки в румунській мові будуть та виникатимуть або читатимуться поети, як
Емінеску, Аргезі, Блага і, з вашого дозволу, Нікіта Стенеску, доти, доки читатимуться
твори істориків, як Ніколає Йорга, літературних та історичних критиків Еуджена
Ловінеску та Джордже Келінеску, румунська культура надалі буде великою мовчазною,
таємною силою, буде, на моє тверде переконання, нашою найвитонченішою та найбільш
проникливою дипломатією. Залишиться нашою найкращою в історії оборонною силою.»

У фойє Румунського Атенеуму
відбулася фотодокументальна виставка, організована Бібліотекою Румунської
Академії у партнерстві з Національним літературним музеєм Румунії. Глядачі
змогли побачити один з найцінніших рукописів Емінеску, наявний у колекції Бібліотеки
Румунської Академії – Рукопис №2261, що
містить «Легенду про Лучафера (Вечірню зірку)», а також 30-томне факсимільне
видання «Рукописів Міхая Емінеску». Проект був здійснений під керівництвом
академіка Єуджена Сіміона.

У
Парламенті було відзначено
Століття Великого об’єднання

Парламент
Румунії зібрався у середу на
урочистому засіданні, щоб відзначити виповнення 1 грудня, століття Великого Об’єднання, шляхом якого було створено румунську унітарну державу.
Президент Клаус Йоханніс сказав,
що через 100 років після реалізації національної єдності, політики, незалежно
від партії або доктрини повинні відповісти на запитання, якщо вони продовжують
обіцяти багато і давати мало, або якщо у них є мужність і відповідальність
закласти основи розвитку Румунії у другому столітті. Клаус Йоханніс також підкреслив, що румуни мають
великі надії на майбутнє країни та законні очікування від тих, хто їх керує. У свою чергу, прем’єр-міністр Віоріка
Денчіле звернулася до місцевого політичного класу із закликом до єдності. На
урочисте засідання Парламенту Румунії були запрошені взяти участь, зокрема,
колишні президенти Румунії Еміль
Константінеску і Траян Бесеску, члени уряду і глави дипломатичних місій в
Бухаресті. Отримали запрошення і голова Румунської академії, керівник
Національного банку, голова Національної асоціації ветеранів війни, Патріарх
Румунської Православної Церкви, а також представники римсько-католицької і
греко-католицької церков.

Румуни з усього світу
відзначили 1 грудня Національний День Румунії

Днями, в країні та за кордоном проходять військові, релігійні та культурні
заходи з нагоди Національного Дня Румунії та виповнення 100 років від створення румунської національної
держави шляхом об’єднання історичних румунських провінцій в єдину державу. Найбільший військовий парад після 1990 року пройшов у
Бухаресті попід Тріумфальну арку. Взяли участь понад 4000
військовослужбовців і фахівців,а також понад 200 одиниць військової техніки. В урочистому проходженні взяли участь також майже 500 військовослужбовців 22 країн-союзниць та партнерів. Військове проходження відбулося й в місті Альба-Юлія, в центрі країни, місто, де 1 грудня 1918
року реалізувалося Велике Об’єднання. У заході взяли участь 1600 військовослужбовців, 150 одиниць
військової техніки та 23 літаки. Місто Ясси було оголошене Парламентом,
історичною столицею Румунії,а місто Алба-Юлія – ​​столицею Великого Об’єднання, в знак морального визнання в
столітньому році, їх внесок в найбільш важливий проект країни
для румунів. Національний день Румунії відзначили військовослужбовці, які перебувають з
місіями закордоном а також представництва Інституту румунської
культури у співпраці із румунськими дипломатичними місіями, які
організували різні культурні заходи. У Європейському Парламенті була відкрита
виставка про румунів, які змінили світ. Ставши офіційним святом
після антикомуністичної революції 1989 року, день 1 Грудня знаменує
собою завершення наприкінці Першої світової війни в 1918 році, процесу
створення румунської національної унітарної держави, шляхом возз’єднання всіх
провінцій з мажоритарно румунським населенням зі складу багатонаціональних
сусідніх імперій.

Реакції на конфлікт в Азовському морі

Румунія готова до будь-якого сценарію розвитку подій в
російсько-українському конфлікті, – заявив у вівторок президент
Клаус Йоханніс, який закликав, однак, причетні сторони реагувати на ситуацію
спокійно. Раніше МЗС Румунії висловило свою глибоку стурбованість подіями в
Азовському морі і Керченській протоці, стверджуючи, що агресія та порушення
міжнародного права підривають безпеку всього регіону. У заяві румунського
зовнішньополітичного відомства зазначається, що Румунія повністю підтримує
територіальну цілісність та суверенітет України та її право використовувати
свої територіальні води. Захоплення українських суден, поранивши членів їх екіпажів є
серйозним загостренням ситуації та порушенням міжнародних норм, – заявив
Держсекретар США Майк Помпео. Він сказав, що США засуджують ці агресивні
дії Росії. Генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг закликав Росію закликав
Росію звільнити затриманих українських моряків і повернути Україні кораблі,
додавши, що немає жодного виправдання застосуванню сили проти українських
кораблів і моряків. Голова Європейської ради Дональд Туск вважає, що Росія
повинна повернути українські кораблі і моряків, які були затримані і закликав
Москву утриматися від будь-яких провокацій.

Офіційно стартував Культурний сезон Румунія-Франція

У присутності президентів Клауса Йоханніса і
Еммануеля Макрона в Парижі стартував Культурний сезон Румунія- Франція, в рамках якого до 14 липня 2019 року в обох країнах
буде організовано понад 400 заходів. Програмою Культурного сезону передбачено
проведення заходів у сфері культури, освіти, інновації, підприємництва,
гастрономії, туризму, спорту та співробітництва між місцевими органами
влади. Метою культурного
сезону є ознайомлення та зміцнення зв’язків між двома країнами. Президент Клаус
Йоханніс нагадав, що Румунія з 1 січня вперше головуватиме в Раді ЄС. Ми маємо
намір, щоби в цей період Румунія та Франція відзначили ті цінності, які лежать
в основі Європейського Союзу, через великий спільний культурний проект, – сказав
президент Румунії. У свою чергу, Президент Франції Еммануель Макрон сказав, що культурний
сезон має символічний характер, оскільки це перший раз коли Франція організовує
цей захід з країною-членою ЄС, враховуючи, те що, на його думку, культура є глибокий
зв’язок Європи. Два президенти підписали й політичну декларацію в рамках Стратегічного партнерства між двома державами. У приміщенні
Посольства Румунії в Парижі Клаус Йоханніс провів зустріч з представниками
румунської діаспори у Франції.

Cенат схвалив проект закону Про пенсії

Сенат у Бухаресті прийняв проект нового
пенсійного закону, розробленого лівою більшістю. Поступове збільшення пенсійного пункту протягом наступних трьох років,
скорочення пенсійного віку для так званої першої та другої робочої груп, а
період здобуття ступеня магістра та докторського ступеня будуть додаватися до
страхового стажу- є частиною положень нового закону. Мінімальний пенсійний вік
– 15 років.Поправка, підтримана Демократичним
союзом угорців Румунії та прийнята більшістю голосів, передбачає можливість,
але не обов’язок дострокового виходу на пенсію матерів з трьома та більше
дітьми. Опозиція критикувала законопроект, Націонал-ліберальна партія проголосувала
проти, а Союзу Рятуйте Румунію утримався від голосування. З іншого боку, сенатори влади повторили, що закон
відповідає вимогам репрезентативних об’єднань пенсіонерів та виправляє
нерівність у системі.Новий міністр праці Марюс Будий
запевнив, що всі передбачені в проекті збільшення є фінансово стійкими. Проект
буде направлений Палаті депутатів, який, стверджує більшість, буде прийнятий у
грудні.

100-річчя від створення Румунської унітарної національної держави є центральною темою XXV-го Міжнародного
книжкового ярмарку «Гаудеамус», який проходить з 14 по 18 листопада в Центральному
корпусі виставкового комплексу «РОМЕКСПО» у Бухаресті.

Близько 600 книг та численні події: презентації книг,
дебати, покази фільмів, поетичні
читання, публічні виступи, були присвячені зокрема 100-річчю від
створення Румунської унітарної національної держави та 90-тій річниці виходу в ефір першої радіопрограми в
Румунії.Всього на Гаудеамусцього
року налічується більше 300 стендів, зокрема місцевих видавців, але й навчальних закладів, книгодистрибюторів, виробників освітніх ігор,
професійних асоціацій та організацій, що діють у сфері культури та освіти.

Про новини
цьогорічного Міжнародного книжкового
ярмарку «Гаудеамус» розкажуть сьогодні
в рамках рубрики «Світ культури»: Богдан- Александру Стенеску – координатор колекції світової літератури «Бібліотека Поліром», Андрея Ресучану, координатор та ініціатор колекції «Сучасні румунські письменники» видавництва «Гуманітас», Елі Бедіке, ініціатор та координатор колекції «n’autor» видавництва «Неміра».

Книга «Як я застрілив слона» Джорджа Орвелла нещодавно вийшла друком у видавництві Бібліотека Поліром. Богдан-Александру Стенеску
представить цю книгу та інші новини вищезгаданої колекції: Деякі
з них це есе, які охоплюють спогади Джорджа Орвелла про період з 1922 по 1927 роки, коли він працював у Індійській
Імперській
поліції в Бірмі. Серед
них є есе на тему самонакладеної бідності
Орвелла.
Есе, які зуміли, можливо краще ніж
його щоденник, представити портрет
британського письменника. Іншою
новиною є книга Чому ми пишемо
Філіпа Рота, у чудовому перекладі румунського письменника Раду Павела Гео. Книга, яка містить есе, інтерв’ю, конфесії, об’єднує автобіографічні фрагменти Рота, опубліковані в період між
1960 і 2014 роками, а також полеміки, оскільки
Філіп
Рот дуже любив полеміку. Теж на цьому цьогорічному книжковому ярмарку має місце
презентація книги «Життя в листах» Йдеться про Листування I (1879-1890) А.П. Чехова. Упорядником
та перекладачем виступила Соріна Беленеску, а це перший том епістолярної автобіографії
Чехова, який включає надіслані листи Чеховим між 1879 і 1890 роками. Це видання повинно мати три томи, але можливо вийде й четвертий том.

Починаючи з минулим роком, видавництво Гуманітас збагатилося з новою колекцією Сучасні румунські
письменники. Упорядник Андрея Ресучану
вважає, що сучасна румунська література є дуже
різноманітною, та що ця різноманітність має бути на першому плані. Про нові книги, що з’явилися у колекції Сучасні румунські песьменники, які були представлені на книжковому ярмарку Гаудеамус розповідає
Андрея Ресучану: Ми відкриваємо
серію заходів представленням трьох нових книг, виданих видавництвом Гуманітас. Першим є роман
«Прозорість» Раду Ванку, напівфантастична книга з гарною розповіддю про кохання.
Іншу книгу, яку ми презентуємо на книжковому ярмарку це дебют оповідання Юліана Попи під назвою «Гвадалажара». Його
оповідання переповнені меланхолією, чи йде
мова про несповнене кохання, чи про самотність, дезорієнтацію людей похилого віку, відсутність спілкування у нинішні часи. Я вважаю, що цей письменник користуватиметься успіхом. Ми також підготували колективний том, антологію 16 сучасних прозаїків. Це
антологія прози,
яка включає одних з найважливіших
сучасних прозаїків.

Інша колекція, яка спирається на сучасну румунську літературу,
– це «n’autor»,
яка вийшла друком цього року у видавництві Неміра. Колекція, говорить
численними способами про світ, в якому ми живемо – про вчорашні та нинішні реалії, фрагменти румунського суспільства або про світ взагалі та люди, які постійно змінюються. Елі Бедіке: Це нова книга, яку ми презентуємо на книжковому ярмарку. Йдеться про роман під назвою Ніч серед світами, написаний Іриною Джорджеску Грозою.
Ірина дебютувала з короткою прозою два роки тому і тепер
повертається з чудовим романом, героїнею якої є дівчинка, яка живе в комуністичному періоді. Вона є дуже спеціальною. Що стосується способу, в якому ми утверджуємо та сприймаємо літературу, далі іноземна література краще утверджується у
порівнянні з румунською.
Але всі позитивні відгуки під час
презентації цієї колекції, допомагають мені залишатися дуже оптимістичною. Книгопродавці також запевнили мене у цьому під час рекламних
турнірів.

Премії XXV-го Міжнародного книжкового ярмарку Гаудеамус 2018 будуть вручатися в
неділю, 18 листопада.

Бухарестська філія Союзу українців Румунії провела Дні української культури. Захід відбувся за фінансове сприяння СуР-у. Таким чином, 13 жовтня у
Бухарестському національному музеї села імені Дімітрія Густі зібралися
шанувальники української культури, українці, румуни, представники музею, Союзу
українців Румунії, Посольства України в Бухаресті, громадських кіл Румунії,
учні, студенти та засоби масової інформації. Були влаштовані виставки писанок, українського
народного одягу та друкованих видань СуР-у. Також був організований круглий стіл на
тему української культури у Бухаресті. Метою заходу було популяризація української культури серед громадян Румунії й, не лише, та залучення українців до духовної культури.

Виступи на круглому столі

З вітальними словами
виступили Радник посланник Посольства України в Румунії Євген Левицький,
директор Музею села з наукової роботи Аурелія Тудор, представник Міністерства
культури Магдолна Гросу та колишній директор у Міністерстві культури Карол
Кьоніг. Румунська актриса Дойна Гіцеску привітала українську громаду з нагоди
цього свята та прочитала дві цікаві поезії, з-поміж яких Testament
(Заповіт) Михайла Трайсти.

У своїй промові, голова
Бухарестської філії СуР-у пані Ярослава Колотило, колишній радник у
Міністерстві культури відмітила, що: Українці Бухареста мають чим похвалитися,
оскільки у цьому місті є висока елітна культура. Тут знаходяться центральний
провід СуР-у, редакції газет та журналів СуР-у, український відділ
Філологічного факультету, Посольство України в Румунії, та, зрозуміло,
приміщення Бухарестської філії, де українці мають можливість зустрічатися та
проводити різні свята та репетиції ансамблю Зоря. Пані
Колотило згадала попередніх керівників Бухарестської філії, які доклали багато
зусиль для утвердження української культури. Вона відмітила, що українці
Бухареста вперше провели свято, присвячене Тарасу Шевченку в 1992 році.
Упродовж часу вони організували чимало заходів, присвячених українським
письменникам і далі прагнуть, щоб український дух не пропав. У цьому їм
допомагає й заснована два роки тому Українська православна церква Святого Петра
Могили.

Голова комісії культури
СуР-у, письменник Михайло Трайста виступив з доповіддю про історію української
літератури в Румунії, відмітивши, що останнім часом за фінансовим сприянням
СуР-у, щорічно друкуються майже 15-25 книг, в тому числі переклади. Михайло
Трайста представив українську періодику СуР-у та спонукав учасників взяти
додому, якщо бажають, представлені видання.

Святковий концерт

Дні української культури продовжилися святковим
концертом, на якому виступили ансамбль Козачок з села
Балківці Сучавського повіту та вокальний колектив Відимо з Сянока,
Польщі. Концерт зачарував учасників заходу, в тому числі відвідувачів музею
села, які зупинилися, щоб побачити українські танці та послухати пісні. Ведучою
концерту була студентка Беатріса Попович. Мало місце також відвідання хати
українців-гуцулів з села Бряза Сучавського повіту, яку представила музеограф
Ала Мовіляну.

Храмове свято Покрови Пресвятої Богородиці

У неділю, 14 жовтня,
Українська православна церква в Бухаресті Святого Петра Могили відзначила
своє друге храмове свято Покрови Пресвятої Богородиці. Приємно було
побачити скільки народу зібралось: від шестимісячної Катерини до найстаршого
віком парафіяна. Були присутні й представники Посольства України в Румунії.
Богослужіння з нагоди престольного свята відправляли настоятель церкви отець
Дмитро Колотило та отець Юрій Сакалош, який спеціально прибув на це свято з
Вишавської Долини Марамуреського повіту. До церковного хору прилучилися й члени
колективу Відимо, які прикрасили богослужіння своїм співом.

Симпозіум Покрова та її значення для українців

Після богослужіння мав місце
святковий обід та симпозіум Покрова та її значення для
українців. Головний редактор газети Український вісник,
румунською мовою, Іван Робчук у цікавій доповіді відмітив, що в Україні свято
Покрови є не тільки церковним, а й державним та народним, оскільки
цієї дати відзначається й День українського козацтва та День захисника України.
Він додав, що коли козаки з України переселилися до Добруджі, вони взяли зі
собою ікону Покрови Пресвятої Богородиці. З цим святом теж пов’язані різні вірування,
в народі говорять, що на Покрови незаміжні дівчата виходили на вулицю і
виселилися, тому що вважалося цього дня вони зустрінуть майбутнього нареченого.
Пан Іван Робчук додав, що українське слово Покрова було запозичене
румунами завдяки його великому значенню.

Відгуки учасників Днів української культури

Настоятель бухарестської
української православної церкви Святого Петра Могили, отець Дмитро
Колотило відмітив: Ми мали велику приємність прийняти гостей з
Польші, які так гарно співали під час літургії. Ми мали так само приємність
мати делегата від Українського Вікаріату з Сегота, отця Юрія Сакалоша. Був
присутній Посол України в Румунії Олександр Баньков та працівники посольства.
Прекрасно відбулося богослужіння зі всіма парафіянами та гостями! Отець
Сакалош говорив про значення цього свята. Я, у свою чергу відмітив значення
храмового свята, що є не тільки спільнотою тих, які там тоді знаходяться, а й
спільнотою всіх людей, які там молилися та служили та які далі будуть служити і молитися аж
до кінця віків. Отець Дмитро Колотило сказав, що існує обіцянка з боку мерії
столиці на виділення поточного року ділянки землі, необхідної для будування
української православної церкви, будучи відомим той факт, що тепер богослужіння
проводиться у румунській церкві у кварталі Друмул Таберей.

Отець Юрій Cакалош, який
прибув на Покрови до Бухареста з Вишавської Долини Марамуреського повіту висловив свою радість, що українці
Бухареста зуміли згуртуватися й навколо церкви і сподівається, що незабаром вони здобудуть місце для побудови української православної церкви.

Керівник вокального
колективу Відимо Маріанна Яра поділилася своїми враженнями щодо
участі у Днях української культури: З великою радістю ми дивилися виступ танцювального ансамблю «Козачок». Молодь показала на високому
рівні велике мистецтво хореографії. Видно, що люди працюють, а молодь танцює з
задоволенням. Нам було дуже приємно виступати і нас тепло прийняли. Публіка
була настільки душевна, що ми продовжили свій репертуар. Велика радість
наповнювала наші серця. Ми мали можливість побачити ще й хату гуцульську в музеї. Справді, це є великий здобуток української спільноти в Бухаресті, що таке щось існує тут, а світ може побачити, що Румунія – багатокультурна та що українці в Румунії мають
своє належне місце. Ми, як спільнота українців Польщі
разом з спільнотою українців Румунії були в цей день разом. Сама Покрова і покровительство Петра Могили мали велике натхнення на нас всіх, люди котрі були в церкві, мабуть відчували, що Покров Пресвятої Богородиці перебуває над нами постійно.

13-14 жовтня у Бухаресті пройшли Дні української культури, організовані Бухарестською філією Союзу українців Румунії.

У суботу, 13 жовтня, у Бухарестському Національному музеї села відбувся круглий стіл на тему української культури в Бухаресті. Були представлені виставки писанок, українського народного одягу та друкованих видань Союзу українців Румунії. Захід продовжився святковим концертом, на якому виступили фольклорний танцювальний колектив Козачок з села Балківці Сучавського повіту та вокальний колектив Відимо із Сянока, Польщі. Присутні на заході відвідали й хату українців-гуцулів Румунії.

У неділю,14 жовтня, Українська православна церква в Бухаресті Святого Петра Могили відзначила своє друге храмове свято Покрови Пресвятої Богородиці, а потім відбувся симпозіум Покрова та її значення для українців.

У симпозіумі взяли участь представники центрального проводу СуР-у, Посольства України в Румунії, Національного музею села, члени бухарестської філії СуР-у та інші. За словами організаторів, метою заходу була популяризація української культури серед громадян Румунії й не лише та залучення до духовної культури громади, до церкви.

Ми продовжуємо серію матеріалів, присвячених нашому конкурсу з призами Алба-Юлія – місто об’єднання. Ми повертаємося сьогодні на південний захід Трансільванії, щоб ознайомитись з одним з європейських міст з довгостроковим туристичним та комерційним брендом. Інша столиця, разом із вітанням Ласкаво просимо до найбільшої фортеці Румунії!, є месиджами за якими просувається Алба- Юлія.

Ми запитали Кармен Прежа, радник Центру туристичної інформації та просування в Алба-Юлія, як виглядає це місто у 2018 році: Перш за все, ми раді вітати гостей. Ми раді бути в центрі уваги всієї країни, і ми очікуємо туристів з великою кількістю інформації та подій. Як тільки ви прибудете до міста Алба-Юлія, є багато інформації, яку ми можемо надати на нашому веб-сайті turism.apulum.ro. Тут завантажений весь календар подій. Можливо, в даний час, це набагато простіший спосіб спілкування для іноземних та румунських туристів. На цьому сайті знаходиться графік подій, що відбуваються в місті. Ми з нетерпінням чекаємо вас в Алба-Юлія, щоб відкрити нашу тисячолітню історію.

В даний час в межах фортеці втілюються кілька проектів,стверджує Кармен Прежа, радник з туризму в рамках Національного туристично-інформаційного центру в Алба-Юлія: Один з них називається Відкрийте для себе культурну спадщину Альба- Юлії. Усі 64 туристичних визначних пам’яток, виявлених в Альба-Юлії, включені в проект, який передбачає встановлення табличок QR (Quick Response). Таким чином, туристи будуть знаходитись між старим та новим. За допомогою смартфону ці таблички скануються. Кожна відправить туриста в історію туробєктку, в якому він знаходиться. У фортеці проходять фестивалі старої та нової музики, театральні і кінофестивалі. Ми також пропонуємо заходи для людей похилого віку та дітей.

Туристично- інформаційний пункт знаходиться перед православним собором коронації. Ось як вас будуть зустрічати: По-перше, ми покажемо їм карту міста. Як правило, туристи вражені розміром кріпості, яка має 110 га. Ми реалізували проекти, підтримані європейською спільнотою. Потім ми представляємо об’єкти, які можна відвідати, їх історію та події, які відбуваються. Ми допомагаємо туристам знайти житло. Ми можемо запропонувати, в яких ресторанах вони можуть їсти, відповідно до їх вимог. Ми допоможемо придбати квитки і надамо будь-яку іншу інформацію, корисну для їх подорожей. Наші матеріали надруковані румунською, німецькою та англійською мовами. Англійською та німецькою розмовляє більшість наших туристів. Крім того, одна з наших колег розмовляє грецькою, ми також говоримо по-італійськи. Тож ми можемо допомогти туристам будь-якої національності».

Туристів вражає краса фортеці Алба-Юлія. Вона має сім бастіонів та фортифікаційні споруди, пристосовані до військової техніки того часу. Вхід здійснюється через шість воріт, які, в основному, прикрашені статуями та рельєфами. А ті, хто відвідує місто та хочуть зупинитися в Алба-Юлія, можуть скористатися різноманітними пропозиціями проживання. Один з готелів, побудований в 1972 році, три з половиною роки тому був відновлений з нуля. Юлія Гуш, менеджер з маркетингу готелю Трансільванія в Алба-Юлія розповідає: Туристи проживатимуть у традиційному для Алба-Юлії місці, але вони матимуть комфорт, який очікують, особливо, коли ми говоримо про пересічних туристів. Іноземні туристи переконаються, що і в Румунії можна чудово провести канікули. Ми тільки що отримали нагороду Top Hotel Awards за один з кращих готелів, і ми раді, що в місті об’єднання туристи можуть отримати послуги за міжнародними стандартами. У нас також є численні пропозиції. Залежить від періоду, коли туристи приїжджають, і від обраних послуг. Ми можемо запропонувати пакети, які включають і харчування та екскурсії до визначних пам’яток району. Ми в цьому році прийняли сімейні групи. Є сім’ї, які проводять відпустку разом. Ми створюємо для них програму, щоб переконати їх чому місто Алба -Юлія цікаве, від історії, до природи та культури. Багато хто з туристів питає про порцеляни. Ми направляємо їх до магазинів виробників, де вони можуть придбати унікальні сувеніри.

Але чому туристи відвідують місто Алба- Юлія? Юлія Гуш, менеджер з маркетингу готелю Трансільванія розповідає: Перш за все, завдяки всім фестивалям, які Алба- Юлія проводить у літній час. Алба Фест щойно закінчився, це концерти та вистави впродовж трьох днів. Все літо у нас відбуваються музичні та кінофестивалі. Є численні події, у яких молодь може взяти участь. Крім того, околиці Альби-Юлія пропонують безліч можливостей для проведення часу на природі. У нас є річка Муреш для любителів катання на човнах. У нас є резерват у Четатя, що є єдиним місцем у світі, де можна практикувати каньйонінг. Всього за три кілометри від нашого готелю є дендрологічний парк. Це чудове місце для прогулянок або їзди на велосипеді. У нас є парк пригод, і 1 липня буде відкрито аквапарк.

Туристи з усього світу прибувають в Алба-Юлія, продовжує Кармен Прежа, радник Національного центру інформації і туристичного просування Алба-Юлія: У нас є задоволення від зустрічі з туристами з дуже екзотичних місць: Перу, Чилі, Нова Зеландія, Японія. З Європи переважають туристи із західних країн. Ми раді, що як тільки вони приходять до нас, вони дивуються і насолоджуються всім. Так чи інакше, громадяни Заходу виявляють в Румунії ті корені, які вони самі втратили впродовж часу. Я пам’ятаю пару американських туристів, які прибули в Румунію на два тижні. Вони два місяці прожили в Румунії, прибули до нашого центру і ми розповідали більше двох годин. Їм все подобалось і не хотіли відбувати. Ми з нетерпінням чекаємо туристів в Алба- Юлія, не тільки в цей спеціальний рік, але й в будь-який час.

Наостанок, нагадаємо вам, що дата завершення нашого конкурсу – 30 червня 2018 року. Бажаємо вам успіху!

У рік, коли відзначається сторіччя Великого Об’єднання 1 грудня 1918 року, але й Європейський рік спадщини, барометр культурного споживання, природно, спрямований на сприйняття румунами ідентичності та спадщини, а також поточних культурних практик. Проведений, як і в попередні роки, Національним інститутом дослідження та культурного формування, дослідження надає, можливо, сюрпризи тим, хто ставив ставку на краще знання щодо значення сторіччя Великого Об’єднання, вважає Кармен Кроїтору, менеджер Інституту: Цифри, що стосуються сприйняття населенням двох подій, не відповідають очікуванням. Той факт, що більше половини румунів не знали багато про Велике Об’єднання не дивує, але показує рівень непідготовленості. Для нас очевидно, що ці цифри є певним наслідком, тому ми ніколи не будемо звинувачувати румунів, котрі не читають, тих, хто не знає своїх свят або тих, що культурно дезорієнтовані. Для нас зрозуміло, що відсутність концептуального та стратегічного напрямку не може перетворитися на позитивні тенденції.

Проводячи опитування щодо цьогорічного культурного барометру, дослідники записали, спонтанні відповіді на запитання «Що перше спадає на думку, коли ви чуєте синтагму Сторіччя Великого Об’єднання?» 47% респондентів відповіли не знаю», 8% вирішили не відповідати, і 45% висловили різні думки серед яких найбільше стосувались моменту об’єднання Трансільванії з Румунією 1 грудня 1918 року. Отже, «немає дуже чітко окресленої думки в суспільній свідомості про те, що означає відзначення цієї події, підсумовують автори цього дослідження. У цих умовах, яка роль сторіччя, як символа, в тому, як люди будують свою ідентичність місцеву або національну? Відповідає нам, директор Національного Інституту дослідження і культурного формування Анда Бекуц -Марінеску: В цьому контексті Сторіччя має значення, якщо воно пов’язане зі святкуванням подій, що мають відгук у певній громаді. Наприклад, пам’ятники героїв, що загинули у війні в різних місцях. Це своєрідний пам’ятник -спадщина досить поширений по всій країні. Зокрема, коли з нагоди Сторіччя відбуваються події, пов’язані з цим пам’ятником, а місцеві громади можуть більше резонувати. Може йти мова про особливу подією, тому що в деяких випадках ці події поміщаються першим серед переваг. Може йти мова також про вшанування пам’яті героїв взагалі.

Важливість місцевих громад є ще одним сюрпризом барометра культурного споживання в цьому році: 65% румунів ідентифікуються, в першу чергу, через приналежність до села чи міста, в якому вони живуть. Посилання на країну, в якій вони живуть, є еталоном для самосвідомості, по-третє. І це приємний сюрприз, на думку антрополога Вінтіле Мігеїлеску: Цікавим у цьому випадку було самовизначення: хто, ти у першу чергу: румун, олтян (Олтенія-провінція на півдні Румунії), або селян? Більшість відповідей такі: я людина місця. Люди називають себе і європейцями – 6% – 7% – чого не було у попередніх дослідженнях. Але для мене це відродження місця є дуже важливим. Це переоцінка місцевого чинника та місцевих особливостей. Це добре.

За цих обставин очікується, що місцева матеріальна спадщина буде для румунів пріоритетом. І це так: 82% опитаних вважають, що культурна спадщина важлива для них особисто, а 78% вважають, що це важливо для місцевої громади. Проте лише 31% респондентів на національному рівні заявили, що відвідали культурно-історичний об’єкт один раз на рік. І на запитання, хто, власне, є відвідувачами об’єктів нерухомої спадщини, культурний барометр відповідає за допомогою схематичного профілю: середній відвідувач – жінка, у віці 50-64 роки, з середнім рівнем освіти та доходом, що перевищує середній рівень.

Але найбільш очевидні протиріччя виникають через сприйняття нематеріальної спадщини, тобто про народні традиції. 90% румунів вважають, що традиції і звичаї займають важливе місце в румунському суспільстві, 82% вважають, що повага до них допомагає будувати краще майбутнє для своєї громади, але 50% також вважають, що вони перешкоджають розвитку суспільства. Це боротьба між старим і новим, між необхідністю збереження і модернізацією вважає Anda-Бекуц- Марінеску, а Вінтіле Міхейлеску додав: Такою є насправді реальність. Ми поважаємо традиції, але здається, що модернізація взяла верх. Що абсолютно природно. Не варто очікувати, що якщо ви підете в село і захочете відновити місцеві традиції, всі будуть проявляти ентузіазм. Люди будуть ввічливими, але вони будуть воркотіти, і не будуть робити нічого в цьому напрямку. Культ модернізації та традицій суперечать один одному. З часом, в майбутньому, вони можуть зблизитися. Але ми повинні усвідомлювати передумови, що підтримуються даними в цьому барометрі.

Крім того, політика в галузі культури, а також громадські стратегії комунікації повинні враховувати цей загальний портрет румунів у сто років від Великого Об’єднання .

Румунія має тісні зв’язки з Францією і ці зв’язки
мають надзвичайно глибокі коріння. Глава румунської дипломатії Теодор Мелешкану
нещодавно зазначав, що цього року, коли 1 грудня буде відзначено 100
років з дня створення Румунської унітарної національної держави дуже важливо згадати
особливу роль Франції у становленні та успіху Румунії та сучасного румунського
суспільства.

Й з огляду на те, що 20 березня відзначається
Міжнародний день франкофонії, слід сказати, що Франкофонія та Франкофілія
відіграли важливу роль у цьому процесі.

Посол Румунії у Франції Лука Нікулеску в інтерв’ю нашій радіостанції пояснив
чому Румунія має велике значення для Франкофонії та, особливо, чому Франкофонія
має особливе значення для Румунії: «Румунія важлива для Франкофонії. Тут в 2006
році відбувся перший саміт у країні Східної Європи. У Бухаресті діє
регіональний офіс Міжнародної організації франкомовних країн, президентом Агентства
франкомовних університетів є румун Сорін Кимпяну, до складу цієї організації входять
800 університетів зі всього світу. Ми надаємо стипендії «ім. Єуджена Йонеску», на
які Посольство Румунії отримує величезну кількість заявок. У той же час
Франкофонія означає відкритість, розмаїття, багатокультурність. Це перша
організація, до якої Румунія увійшла після 1990 року і дає доступ до країн, в
яких Румунія менше представлена.»

Аби підкреслити чудові відносини між двома
країнами, що були зведені до рівня стратегічного партнерства, Бухарест та Париж
домовились організувати спільний сезон «Румунія-Франція», що буде зосереджений
на сучасній культурі та творчості, а також на таких сферах, як освіта, спорт і
туризм. Це найбільший проект, який спільно впроваджуватиметься двома країнами з
грудня 2018 року до липня 2019 року і збігається з Сотою річницею Великого
Об’єднання, зі 100-річчям від закінчення Першої світової війни, але й з піврічним
головуванням Румунії в Раді Європейського Союзу.

Говорить Посол Румунії у Франції Лука Нікулеску: «Я
б сказав, що цей Сезон є найбільшим двостороннім культурним проектом, з тих, до
яких ми були залучені упродовж останніх 50 років. І я відважуся сказати, що на
мій погляд він буде чимось колосальним. Франція та Румунія мають давні, міцні зв’язки,
але речі розвиваються. Ми є партнерами в Європейському Союзі, в НАТО, у нас є
стратегічне партнерство, від підписання якого сповнюються 10 років. Франція незаперечно
є джерелом натхнення для Румунії у багатьох сферах, але й Румунія може бути
джерелом натхнення для Франції.»

Задуманий як маніфест, що має посилити двостороннє
співробітництво у всій його різноманітності, програма Сезону передбачає проведення
понад 300 заходів протягом семи місяців як у Румунії, так і у Франції.

Скандал навколо НАД

Національна
антикорупційна дирекція опинилася в епіцентрі нового масштабного скандалу.
Колишній депутат від Соціал-демократичної партії Влад Косма, засуджений судом
першої інстанції до п’яти років позбавлення волі, висунув низку серйозних
звинувачень на адресу прокурорів територіального управління Національної
антикорупційної дирекції в повіті Прахова (південь). Він ствердив, що прокурори
відповідного управління спонукали його
сфальсифікувати докази у провадженні колишнього прем’єр-міністра
Румунії Віктора Понти та бізнесмена Себастьяна Гіце, який пізніше втік до
Сербії. У підтвердження своїх слів Влад Косма оприлюднив кілька аудіозаписів. На
спеціальній прес-конференції у середу ввечері головний прокурор НАД Лаура Кодруца
Кьовеші відкинула ці звинувачення: «Прокурори Національної антикорупційної
дирекції не підробляють докази. Прокурори антикорупційного управління
дотримуються положень закону щодо збирання доказів. Спосіб, у який прокурори
Національної антикорупційної дирекції здійснюють кримінальні провадження, підлягає
судовому контролю. У всіх наших кримінальних провадженнях переданих до суду, судді
перевіряють чи прокурори дотримувалися закону щодо забезпечення доказів.» Заперечуючи
існування так званої «нелегітимної паралельної держави», яка нібито намагається
взяти політичний контроль, в тому числі шляхом «замовних справ», Президент
Клаус Йоханніс заявив, що беззастережно підтримує управління по боротьбі з
корупцією і сказав, що він не бачить підстав для звільнення головного прокурора
установи, на чому наполягають окремі політики. Клаус Йоханніс: «Деякі правопорушники
роблять відчайдушні спроби звинувачення та дискредитації НАД і керівництво
цього управління. На мій погляд, ця жалюгідна і непереконлива спроба, а мою думку
про роботу НАД ви знаєте. Але я радий повторити: Національна антикорупційна
дирекція та керівництво НАД роблять дуже хорошу роботу.» У свою чергу,
прем’єр-міністр Віоріка Денчіле доручила міністру юстиції
Тудорелу Тоадеру прояснити речі, тому що затягування цієї ситуації може привести до втрати
довіри до системи: «Ці речі необхідно прояснити. Неможливо затягувати з
перевірками, оскільки все це призводить до недовіри до правосуддя і ми не можемо
цього допустити.» Для владнання ситуації міністр Тудорел Тоадер скоротив свій офіційний візит
до Японії і негайно повернувся додому. Того ж дня він заявив, що на наступному
тижні представить у парламенті звіт про роботу Національної антикорупційної
дирекції, Дирекції по боротьбі з організованою злочинністю і тероризмом та
Генеральної прокуратури. Крім того, у четвер, 22 лютого окремо від доповіді в
парламенті, міністр юстиції повідомить ЗМІ про зміст і висновки оцінки
діяльності НАД.

Рекордне зростання економіки Румунії

Економіка Румунії у 2017 році зросла на 7% порівняно
з попереднім роком, що є найбільшим зростанням з 2008 року. Ці дані у середу оприлюднив
Національний інститут статистики. В останньому кварталі минулого року Румунія
зареєструвала найбільше економічне зростання в Європейському Союзі, що
підтверджують і дані Євростату. Економіст Мірча Кошя в інтерв’ю Радіо Румунія
заявив, що це зростання є ознакою того, що реальна економіка, приватна
економіка в Румунії працює і робить свою роботу незалежно від труднощів, з якими стикається. Він
попередив однак про можливі майбутні загрози. «Якщо зростання продовжиться за
рахунок споживання, то в наступні роки ми не матимемо таких темпів економічного
росту. Оскільки зростання завдяки споживанню не є сталим, воно має пікові
значення, як це було в 2017 році, але потім може впасти навіть до половини
того, що було у минулому році.»

Оснащення Збройних сил Румунії

Уряд Румунії схвалив проект закону про закупівлю
трьох високомобільних ракетно-артилерійських систем оперативно-тактичного
призначення HIMARS американського виробництва, а також прийняв рішення про
визначення умов, за яких Міністерство оборони побудує чотири багатоцільові корвети.
Таким чином, всі чотири військові судна будуть побудовані упродовж наступних
семи років на румунській верфі, а перший корвет буде спущений на воду не
пізніше ніж через три роки. Цим же рішенням передбачено обов’язкову модернізацію
фрегатів, які перебувають на озброєнні ВМФ Румунії. Згідно з прес-релізом
Міністерства оборони, це друга програма модернізації Збройних сил Румунії, що передбачає
виробництво техніки в Румунії, за участі національного оборонно-промислового
комплексу. Перша програма була запущена в січні та передбачає придбання 227 бронетранспортерів
Piranha 8×8 п’ятого покоління, більшість з яких вироблятимуться на Механічному
заводі в Бухаресті.

Європейський рік культурної спадщини

У Бухаресті у четвер офіційно стартував Європейський
рік культурної спадщини. Це означає проведення кількох тисяч подій, завдяки
яким румуни зможуть краще зрозуміти європейську культурну спадщину. Глава
Представництва Європейської Комісії в Румунії Анжела Крістя заявила: «Ми хочемо
переконатися, що культурне надбання є доступним для кожного з нас: є багато
подій, вхід до яких вільний, в яких можуть взяти участь всі бажаючі. У той же час
ми хочемо сприяти дуже демократичному, дуже широкому визначенню європейської
спадщини.». Ця акція, бюджет якої складає 8 мільйонів євро, допоможе просвітити
та поінформувати широку громадськість.