Category: Українці в Румунії

  • Молоді гуцули з Вишівської долини

    Молоді гуцули з Вишівської долини

    У селі Вишівська долина Марамороського повіту, при місцевій організації СУРу діє гурт «Мололді гуцули», очолений директоркою Марією Папаригою. Місцева організація працює вже понад 20 років, її першою головою була вчителька Ледія Співалюк, а тепер керує нею вихователька Маріанна Стелла Грінь. Від 2011 року організація має власне приміщення, адміністратором якого є Марічіка Шорбан. Вона також акомпаніює гурту «Молоді гуцули» на акордеоні та супроводжує молодих дівчат та хлопців на різних фестивалях та конкурсах. Брати Агапчуки, які грають на скрипці, також відіграють велику роль у діяльності гурту «Молоді гуцули».

    Від коли СУР відкрив власне приміщення у селі Вишівська долина, тамтешні мешканці мають можливість краще підготуватися, робити репетиції, а також брати участь у різних заходах, як наприклад майстер-класах для дітей різного віку. Директорка Восьмирічної школи села Вишівської долини Марамороського повіту Марія Папарига розповідає як проводять молоді українці, дівчата та хлопці з села Вишівська долина свій вільний час: «Дуже мені подобається говорити про діяльність української молоді нашого рідного села, і насправді було б дуже багато говорити, але сьогодні я розповів лише про кілька заходів, організованих Союзом українців Румунії. Хоча були літні канікули учні та молодь села Вишівська долина продовжували працювати на місцевому приміщенні СУРу. Протягом літа відбулися різні майстер-класи: виготовлення браслетів з бісеру, малювання пазлами та зображення типових українських казок, пірографічні роботи на дереві окремих віршів місцевих українських поетів, а також майстер класи малювання на склі та на полотні. Ми багато співаємо і танцюємо, але через такі майстер-класи заохочуємо наших дітей пізнавати й інші заняття. Я бачила, що вони дуже зацікавлені такою працею. Всі речі зроблені дітьми можна побачити на нашому приміщенні. Всі ті, хто відвідують нас можуть милуватися роботами наших діточок.»

    ucra-atelier-copii.png

    Учениця
    шостого класу Восьмирічної школи Вишівська долина Марусія Доброська, яка взяла участь
    у майстер-класі малювання, організованому в місцевому приміщенні СУРу, ствердила:
    «Була дуже цікава подія. Дотепер ми вивчали зокрема українські пісні й танці,
    але наші керівники подумали нас навчити і малювати. Ми також малюємо в школі й вдома, але тут ми познайомилися з матеріалами, якими користуються справжній
    художники: полотно для малювання, скло для малювання, спеціальні пензлики і
    набір для малювання точками. Спочатку ми навчилися малювати легкі картинки,
    зокрема квіти різної форми, а у наступних вправах ми навчимось техніку малювання
    точками. З нетерпінням чекаю наступних майстер-класів з малювання.»

    ucra-molodi-hutule.png




    «Молоді гуцули» є справжніми шукачами, зберігачами
    та просувачими українського фольклору. Вони пишаються гарними результатами,
    отриманими на різних фестивалях та конукрусах протягом часу. Директорка Марія Папарига
    подає детаді:
    «Теж тут можна побачити багато грамот та кубків призових,
    отриманих на різних національних фестивалях чи конкурсах у галузі культури.
    Останній кубок отримав гурт «Молоді гуцули» на 27-му випуску Міжнародного
    фестивалю турецько-татарського народного танцю, пісні та олдягу, який відбувся на початку вересня
    цього року у місті Костінешть, повіт Констанца. Вони представили на цьому
    фестивалі два гуцульські танці, яких навчались протягом двох тижнів, щоб все
    було добре, тому що вони виступали на дуже важливому фестивалі. Їх виступ був
    дуже успішним. Вони мали нагоду познайомитися з новими людьми, дізнатися більше
    про турецько-татарську культуру. Під час наших зустрічах вони багато розказують
    про фестиваль, в якому брали участь. Зараз «Молоді гуцули» приготовляють нові
    коломийки, щоб їх професійно записати і аудіо і відео за допомогою СУРу. Ми
    подумали на це, щоб залишити і наступному поколінню такі можна сказати
    культурні скарби. Ці коломийки збирають наші молоді хлопці та дівчата від своїх
    родичів, від бабусь та дідусів. Вони дуже зацікавлені вивчати різні мелодії
    наших весільних пісень. У нашому репертуарі є такі пісні, яких ми співаємо вже
    протягом років, від коли був заснований гурт «Молоді гуцули». Ідея збирати нові
    пісні належать дітям, тому що вони сказали, що бажають навчатися нових пісень, саме тому ми запропонували їм шукати пісні, щоб збільшувати наш репертуар. Завдяки
    такій шани та любові до свого рідного, я впевнена, що у Вишівській долині
    українська культура буде і надалі розвиватися та ніколи не пропаде. Дякую всім
    нашим молодим дівчатам та хлопцям за те, що вони зацікавлені у
    просуванні своєї ідентичності. Бажаю їм безмежних успіхів, доброго життя, а
    всім слухачам всього найкращого!»






    Анамарія
    Боднарюк розповідає про участь у Міжнародному фестивалі турецько-татарського
    народного танцю, пісні та одягу в місті Костінешть:
    «Після нашої участі зокрема у культурних подіях в Марамороському повіті та сусідніх регіонах, за пропозицією депутата
    Миколи-Мирослава Петрецького, ми, «Молоді гуцули», з Вишівської долини були
    запрошені на унікальний для нас фестиваль. Протягом 1-4 вересня ми взяли участь
    у 27-му випуску Міжнародного фестивалю турецько-татарського народного танцю, пісні та одягу, який проходив у місті Костінешть, повіті Констанца. Ми співали
    і танцювали на великій сцені і познайомилися з турецько-татарською культурою. Ми
    також були великим сюрпризом для організаторів фестивалю та для всіх присутніх,
    тому що наш фольклор просто зачарував глядачів. Багато з нас вперше купалися в морі.
    Раджу всій молоді шанувати свою ідентичність.»

  • Молоді гуцули з Вишівської долини

    Молоді гуцули з Вишівської долини

    У селі Вишівська долина Марамороського повіту, при місцевій організації СУРу діє гурт «Молоді гуцули», очолений директоркою Марією Папаригою. Місцева організація працює вже понад 20 років, її першою головою була вчителька Ледія Співалюк, а тепер керує нею вихователька Маріанна Стелла Грінь. Від 2011 року організація має власне приміщення, адміністратором якого є Марічіка Шорбан. Вона також акомпаніює гурту «Молоді гуцули» на акордеоні та супроводжує молодих дівчат та хлопців на різних фестивалях та конкурсах. Брати Агапчуки, які грають на скрипці, також відіграють велику роль у діяльності гурту «Молоді гуцули».

    Від коли СУР відкрив власне приміщення у селі Вишівська долина, тамтешні мешканці мають можливість краще підготуватися, робити репетиції, а також брати участь у різних заходах, як наприклад майстер-класах для дітей різного віку. Директорка Восьмирічної школи села Вишівської долини Марамороського повіту Марія Папарига розповідає як проводять молоді українці, дівчата та хлопці з села Вишівська долина свій вільний час: «Дуже мені подобається говорити про діяльність української молоді нашого рідного села, і насправді було б дуже багато говорити, але сьогодні я розповів лише про кілька заходів, організованих Союзом українців Румунії. Хоча були літні канікули учні та молодь села Вишівська долина продовжували працювати на місцевому приміщенні СУРу. Протягом літа відбулися різні майстер-класи: виготовлення браслетів з бісеру, малювання пазлами та зображення типових українських казок, пірографічні роботи на дереві окремих віршів місцевих українських поетів, а також майстер класи малювання на склі та на полотні. Ми багато співаємо і танцюємо, але через такі майстер-класи заохочуємо наших дітей пізнавати й інші заняття. Я бачила, що вони дуже зацікавлені такою працею. Всі речі зроблені дітьми можна побачити на нашому приміщенні. Всі ті, хто відвідують нас можуть милуватися роботами наших діточок.»

    ucra-atelier-copii.png

    Учениця
    шостого класу Восьмирічної школи Вишівська долина Марусія Доброська, яка взяла участь
    у майстер-класі малювання, організованому в місцевому приміщенні СУРу, ствердила:
    «Була дуже цікава подія. Дотепер ми вивчали зокрема українські пісні й танці,
    але наші керівники подумали нас навчити і малювати. Ми також малюємо в школі й вдома, але тут ми познайомилися з матеріалами, якими користуються справжній
    художники: полотно для малювання, скло для малювання, спеціальні пензлики і
    набір для малювання точками. Спочатку ми навчилися малювати легкі картинки,
    зокрема квіти різної форми, а у наступних вправах ми навчимось техніку малювання
    точками. З нетерпінням чекаю наступних майстер-класів з малювання.»

    ucra-molodi-hutule.png

     

    «Молоді гуцули» є справжніми шукачами, зберігачами
    та просувачими українського фольклору. Вони пишаються гарними результатами,
    отриманими на різних фестивалях та конукрусах протягом часу. Директорка Марія Папарига
    подає детаді:
    «Теж тут можна побачити багато грамот та кубків призових,
    отриманих на різних національних фестивалях чи конкурсах у галузі культури.
    Останній кубок отримав гурт «Молоді гуцули» на 27-му випуску Міжнародного
    фестивалю турецько-татарського народного танцю, пісні та олдягу, який відбувся на початку вересня
    цього року у місті Костінешть, повіт Констанца. Вони представили на цьому
    фестивалі два гуцульські танці, яких навчались протягом двох тижнів, щоб все
    було добре, тому що вони виступали на дуже важливому фестивалі. Їх виступ був
    дуже успішним. Вони мали нагоду познайомитися з новими людьми, дізнатися більше
    про турецько-татарську культуру. Під час наших зустрічах вони багато розказують
    про фестиваль, в якому брали участь. Зараз «Молоді гуцули» приготовляють нові
    коломийки, щоб їх професійно записати і аудіо і відео за допомогою СУРу. Ми
    подумали на це, щоб залишити і наступному поколінню такі можна сказати
    культурні скарби. Ці коломийки збирають наші молоді хлопці та дівчата від своїх
    родичів, від бабусь та дідусів. Вони дуже зацікавлені вивчати різні мелодії
    наших весільних пісень. У нашому репертуарі є такі пісні, яких ми співаємо вже
    протягом років, від коли був заснований гурт «Молоді гуцули». Ідея збирати нові
    пісні належать дітям, тому що вони сказали, що бажають навчатися нових пісень, саме тому ми запропонували їм шукати пісні, щоб збільшувати наш репертуар. Завдяки
    такій шани та любові до свого рідного, я впевнена, що у Вишівській долині
    українська культура буде і надалі розвиватися та ніколи не пропаде. Дякую всім
    нашим молодим дівчатам та хлопцям за те, що вони зацікавлені у
    просуванні своєї ідентичності. Бажаю їм безмежних успіхів, доброго життя, а
    всім слухачам всього найкращого!»

     

     

    Анамарія
    Боднарюк розповідає про участь у Міжнародному фестивалі турецько-татарського
    народного танцю, пісні та одягу в місті Костінешть:
    «Після нашої участі зокрема у культурних подіях в Марамороському повіті та сусідніх регіонах, за пропозицією депутата
    Миколи-Мирослава Петрецького, ми, «Молоді гуцули», з Вишівської долини були
    запрошені на унікальний для нас фестиваль. Протягом 1-4 вересня ми взяли участь
    у 27-му випуску Міжнародного фестивалю турецько-татарського народного танцю, пісні та одягу, який проходив у місті Костінешть, повіті Констанца. Ми співали
    і танцювали на великій сцені і познайомилися з турецько-татарською культурою. Ми
    також були великим сюрпризом для організаторів фестивалю та для всіх присутніх,
    тому що наш фольклор просто зачарував глядачів. Багато з нас вперше купалися в морі.
    Раджу всій молоді шанувати свою ідентичність.»

     

  • «Клуб української малечі» у Клужі провів захід під назвою «Дзвоник кличе нас до школи!»

    «Клуб української малечі» у Клужі провів захід під назвою «Дзвоник кличе нас до школи!»

    У суботу, 7 жовтня цього року, «Клуб
    української малечі», який діє при Клузькій філії Союзу українців Румунії,
    організував захід під назвою «Дзвоник кличе нас до школи!». Ведуча заходу
    Людмила Дорош, головний редактор дитячого журналу «Дзвоник», що виходить під
    егідою СУР, підготувала для дітей та дорослих низку заходів, залучивши до цього
    й активних учасників CУРівських подій, а саме пані Наталію Грищенко. Захід
    зібрав разом дітей членів Клузької філії СУРу, а також дітей переселенців з
    України та батьків. Наприкінці зустрічі учасники подякували за цікаво
    проведений час та отримали в подарунок дитячі журнали «Дзвоник» та «Бджілка»,
    які видаються Союзом українців Румунії.

    Головний редактор дитячого журналу
    «Дзвоник» Людмила Дорош розповідає як пройшов захід, організований для дітей на
    тематику школи:
    «Подія під назвою «Дзвоник кличе нас до школи», яку організовує
    Клузька філія СУРу в рамках «Клубу української малечі» була другою відколи
    закінчилися літні канікули. Перша подія була присвячена Дню Незалежності
    України, а ця друга подія – поверненню всіх дітлахів до школи. Я була рада
    знову побачити всіх дітей, побачити їхній ентузіазм і радість, з якою вони
    прийшли на нашу зустріч. Багато з них зізналися, що вони дуже чекали цих
    зустрічей. Навіть якщо сумували за тим, що літні канікули закінчилися, вони
    раділи початку школи, адже це означає, що починається знову і діяльність клубу.
    Цей захід був присвячений школі, тому наша подія була умовно поділена на три
    основні частини. У першій частині ми розповіли дітям різні цікаві факти про
    школу. Наприклад, діти дізналися про те, що школа починається в різних країнах
    світу в різний період, вони також дізналися про різні системи оцінювання, які
    існують у світі. І дуже сподобалася їм інформація про школу, організовану для
    птахів, де англійською мовою їх вчать говорити, розповідати різні вірші та
    декламувати. А ще діти послухали дуже цікаві гуморески таких письменників як,
    наприклад, Глазовий, а також інші кумедні гумористичні вірші, написані
    сучасними українськими авторами. Вони послухали веселі жарти на шкільну тематику
    і дуже всі повеселилися».

    ucra-liudmila-dorosh.png

    Далі пройшов конкурс пантоміми та
    експеримент вгадати фрукти та овочі, які діти їли із заплющеними очима та
    затупленим носом. Людмила Дорош:
    «Друга частина нашого заходу була більш
    активною та більш веселою. Ми запропонували дітям взяти участь у конкурсі
    пантоміми, де вони змушені були жестами та мімікою показати різні дії, які
    виконує людина. Ми поділили дітей на дві команди і вони з великим ентузіазмом і
    енергією взялися за виконання наших завдань. Мушу сказати, що нічия стала
    результатом цього конкурсу, тому що обидві команди дуже вправно та вміло
    виконали всі завдання. Закінчилася друга активна частина заходу цікавим
    експериментом, цікавою грою, в ході якої діти із заплющеними очима та затуленим
    носиком повинні були вгадати, які фрукти чи овочі вони їдять, адже коли
    відчуття смаку об’єднується з нюхом, то розкривається безліч інших, особливих
    для кожного із продуктів і страв, «присмаків» – їхня смакова неповторна
    палітра. А виключивши нюх (і зір), діти обмежили здатність свого мозку
    визначати різницю між наданими продуктами. І це було досить цікаво. Майже
    половина з дітей не змогли вгадати, що вони їдять, і після того як ця гра
    закінчилася, ми їм розказали, що вони саме їли. Вони були приємно здивовані
    констатувати, що насправді це завдання не було таким легким, яким здавалося на
    перший погляд».




    У ході третьої частини заходу діти
    навчилися робити підставку для олівців та асиметричну вазочку мармурового
    вигляду:
    «А третя частина заходу – це творча майстерня. Вона є однією з
    найулюбленіших серед учасників «Клубу української малечі». Цього разу ми
    навчили дітей працювати з пастою для моделювання, яка за своїми властивостями
    нагадує глину, але з нею легше працювати. Ми навчили дітей робити підставку для
    олівців та асиметричну вазочку мармурового вигляду. Ми їм показували,
    розказували і діти з великим ентузіазмом робили свою роботу. І не тільки діти, батьки
    тежі підключилися, не тільки допомогти
    дітям а й вони самі захотіли змайструвати своїми руками цікаві речі з глини.
    Ось такою була наша зустріч «Клубу української малечі».




    Наступного разу діти зі своїми батьками
    продовжать працювати над вазочками, коли вони будуть їх розписувати. Людмила
    Дорош подає деталі:
    «Ми свою роботу не закінчили, вазочки були залишені в СУРі,
    щоб повністю висохли і були готові для розпису. Тож наступна наша подія буде
    продовженням цієї, на ній ми будемо розмальовувати, розписувати наші вазочки.
    Наостанок хочу подякувати батькам насамперед за те, що вони роблять все
    можливе, щоб діти приєдналися до діяльності «Клубу української малечі». Дітям
    хочу подякувати за те, що вони завжди з великим ентузіазмом і великим
    задоволенням приймають все те що ми пропонуємо змайструвати, вони завжди
    відкриті і завжди з великим ентузіазмом роблять все те, що ми їм пропонуємо. І
    не в останню чергу хочу подякувати всім помічникам, які допомагають мені
    організовувати ці події. Цього разу хочу подякувати Грищенко Наталії, яка не
    тільки допомагала дітям і пояснювала, вона взяла участь разом зі мною у читанні
    гуморесок та жартів для дітей і забезпечила музичний супровід нашим подіям.
    Всім дуже-дуже дякую. Я рада, що нам є для кого організовувати ці події і
    переконана, що ми ще проведемо не одну таку цікаву подію».

    ucra-cluj-actiune.png

    Валерія Нестман з Харкова разом зі своєю
    дочкою Кірою з великим задоволенням взяли участь у заході «Дзвоник кличе нас до
    школи!», організований Клузькою філією СУРу:
    «Нещодавно я відвідала захід для
    дітей у «Клубі української малечі» з донькою Кірою. Вона робила вазочку з глини
    в мармуровому стилі, а я їй в цьому допомагала. Так сильно Кірі подобається
    робити щось своїми руками. Атмосфера на заході була дуже дружня, тепла та
    затишна. Приходити до СУРу завжди приємно, начи б тим завітав додому. Там увагу
    приділяють кожному учаснику заходу, діточки почувають себе дуже комфортно, до
    них же ставляться як до митців, завдяки цьому вони реалізовують будь-які свої
    ідеї, пробуючи щось нове. Кожен раз дають нове завдання: то з глини щось
    зліпити, то обклеїти баночку сіллю, то вишити малюнок на папері. Всі завдання
    дуже незвичні, тому спонукають діточок до творчого і креативного підходу. Я з
    донькою прихожу вже не вперше і кожен раз дивуюсь цим ідеям. Намагаємось не
    пропускати події, щоб створити щось цікавеньке. Кіра дуже радіє, коли чує, що
    скоро підемо до клубу. Відвідування різноманітних дитячих заходів, створених
    СУРом, приносить багато задоволення і допомагає заводити нових друзів як
    діточкам, так і дорослим».




    Кіра: «Всім привіт! Я дуже люблю ходити у
    СУР, там дуже цікаві заняття. Мені дуже сильно подобаються загадки для дітей,
    там дуже весело, ми робимо всілякі поробки, щось робимо з сервето. Там дуже
    гарно проводити час. Рекомендую вам теж сходити туди!»




    У березні минулого року 42-річна Ірина
    Краснова зі своїми дочками Алісою та Аріною прибули з міста Одеса до Клужу, де
    знайшли добрих друзів у Клузькій філї СУРу:
    «Наша родина почала відвідувати
    майже всі заходи, які влаштовував СУР. Зустрічі приурочені до значних подій,
    святкових днів, тому ніколи не залишають нікого байдужими. Минуло разу в «Клубі
    української малечі» був цікавий майстер-клас з виготовлення підставочок під
    олівців та мармурових вазочок, якими можна прикрасити шкільний стіл. Як завжди,
    подію супроводжували гуморски, конкурси, вірші, оповідання. Організатори дуже
    творчі й гарно готують цікаву програму, завдяки чому там завжди час спливає
    непомітно. Наша родина дізнається багато нового, тому ми вдячні за такі
    зустрічі, де ми маємо можливість поспілкуватися, трохи повернутися в наше мирне
    життя та ще пригоститися смаколиками, тому ми дуже чекаємо наступний захід».

    ucra-cuj-modelare.png

    14-річна Аріна Краснова регулярно відвідує
    Клузький «Клуб української малечі»:
    «Я з мамою та сестрою з нетерпінням чекаємо
    кожний захід у «Клубі української малечі». Завжди це цікаві емоції та
    спілкування. Минулого разу я зробила вазу, підставку під олівці та чашку. Було
    захоплююче та позитивно. Це наче якесь диво, коли з кусочка глини з’являється
    витвір, зроблений власними руками. Також дякую за піццу».





    8-річна Аліса Краснова також знайшла нових
    друзів у «Клубі української малечі»:
    «Я багато разів ходила з мамою та сестрою
    на майстер-класи. Мені подобається, що я вчусь новому. Нам завжди готують
    цікаву програму, ми декламуємо вірші, співаємо пісні та розгадуємо загадки. Я
    знайшла нових друзів і ще там завжди смачно».

  • «Клуб української малечі» у Клужі провів захід під назвою «Дзвоник кличе нас до школи!»

    «Клуб української малечі» у Клужі провів захід під назвою «Дзвоник кличе нас до школи!»

    У суботу, 7 жовтня цього року, «Клуб
    української малечі», який діє при Клузькій філії Союзу українців Румунії,
    організував захід під назвою «Дзвоник кличе нас до школи!». Ведуча заходу
    Людмила Дорош, головний редактор дитячого журналу «Дзвоник», що виходить під
    егідою СУР, підготувала для дітей та дорослих низку заходів, залучивши до цього
    й активних учасників CУРівських подій, а саме пані Наталію Грищенко. Захід
    зібрав разом дітей членів Клузької філії СУРу, а також дітей переселенців з
    України та батьків. Наприкінці зустрічі учасники подякували за цікаво
    проведений час та отримали в подарунок дитячі журнали «Дзвоник» та «Бджілка»,
    які видаються Союзом українців Румунії.

    Головний редактор дитячого журналу
    «Дзвоник» Людмила Дорош розповідає як пройшов захід, організований для дітей на
    тематику школи:
    «Подія під назвою «Дзвоник кличе нас до школи», яку організовує
    Клузька філія СУРу в рамках «Клубу української малечі» була другою відколи
    закінчилися літні канікули. Перша подія була присвячена Дню Незалежності
    України, а ця друга подія – поверненню всіх дітлахів до школи. Я була рада
    знову побачити всіх дітей, побачити їхній ентузіазм і радість, з якою вони
    прийшли на нашу зустріч. Багато з них зізналися, що вони дуже чекали цих
    зустрічей. Навіть якщо сумували за тим, що літні канікули закінчилися, вони
    раділи початку школи, адже це означає, що починається знову і діяльність клубу.
    Цей захід був присвячений школі, тому наша подія була умовно поділена на три
    основні частини. У першій частині ми розповіли дітям різні цікаві факти про
    школу. Наприклад, діти дізналися про те, що школа починається в різних країнах
    світу в різний період, вони також дізналися про різні системи оцінювання, які
    існують у світі. І дуже сподобалася їм інформація про школу, організовану для
    птахів, де англійською мовою їх вчать говорити, розповідати різні вірші та
    декламувати. А ще діти послухали дуже цікаві гуморески таких письменників як,
    наприклад, Глазовий, а також інші кумедні гумористичні вірші, написані
    сучасними українськими авторами. Вони послухали веселі жарти на шкільну тематику
    і дуже всі повеселилися».

    ucra-liudmila-dorosh.png

    Далі пройшов конкурс пантоміми та
    експеримент вгадати фрукти та овочі, які діти їли із заплющеними очима та
    затупленим носом. Людмила Дорош:
    «Друга частина нашого заходу була більш
    активною та більш веселою. Ми запропонували дітям взяти участь у конкурсі
    пантоміми, де вони змушені були жестами та мімікою показати різні дії, які
    виконує людина. Ми поділили дітей на дві команди і вони з великим ентузіазмом і
    енергією взялися за виконання наших завдань. Мушу сказати, що нічия стала
    результатом цього конкурсу, тому що обидві команди дуже вправно та вміло
    виконали всі завдання. Закінчилася друга активна частина заходу цікавим
    експериментом, цікавою грою, в ході якої діти із заплющеними очима та затуленим
    носиком повинні були вгадати, які фрукти чи овочі вони їдять, адже коли
    відчуття смаку об’єднується з нюхом, то розкривається безліч інших, особливих
    для кожного із продуктів і страв, «присмаків» – їхня смакова неповторна
    палітра. А виключивши нюх (і зір), діти обмежили здатність свого мозку
    визначати різницю між наданими продуктами. І це було досить цікаво. Майже
    половина з дітей не змогли вгадати, що вони їдять, і після того як ця гра
    закінчилася, ми їм розказали, що вони саме їли. Вони були приємно здивовані
    констатувати, що насправді це завдання не було таким легким, яким здавалося на
    перший погляд».




    У ході третьої частини заходу діти
    навчилися робити підставку для олівців та асиметричну вазочку мармурового
    вигляду:
    «А третя частина заходу – це творча майстерня. Вона є однією з
    найулюбленіших серед учасників «Клубу української малечі». Цього разу ми
    навчили дітей працювати з пастою для моделювання, яка за своїми властивостями
    нагадує глину, але з нею легше працювати. Ми навчили дітей робити підставку для
    олівців та асиметричну вазочку мармурового вигляду. Ми їм показували,
    розказували і діти з великим ентузіазмом робили свою роботу. І не тільки діти, батьки
    тежі підключилися, не тільки допомогти
    дітям а й вони самі захотіли змайструвати своїми руками цікаві речі з глини.
    Ось такою була наша зустріч «Клубу української малечі».




    Наступного разу діти зі своїми батьками
    продовжать працювати над вазочками, коли вони будуть їх розписувати. Людмила
    Дорош подає деталі:
    «Ми свою роботу не закінчили, вазочки були залишені в СУРі,
    щоб повністю висохли і були готові для розпису. Тож наступна наша подія буде
    продовженням цієї, на ній ми будемо розмальовувати, розписувати наші вазочки.
    Наостанок хочу подякувати батькам насамперед за те, що вони роблять все
    можливе, щоб діти приєдналися до діяльності «Клубу української малечі». Дітям
    хочу подякувати за те, що вони завжди з великим ентузіазмом і великим
    задоволенням приймають все те що ми пропонуємо змайструвати, вони завжди
    відкриті і завжди з великим ентузіазмом роблять все те, що ми їм пропонуємо. І
    не в останню чергу хочу подякувати всім помічникам, які допомагають мені
    організовувати ці події. Цього разу хочу подякувати Грищенко Наталії, яка не
    тільки допомагала дітям і пояснювала, вона взяла участь разом зі мною у читанні
    гуморесок та жартів для дітей і забезпечила музичний супровід нашим подіям.
    Всім дуже-дуже дякую. Я рада, що нам є для кого організовувати ці події і
    переконана, що ми ще проведемо не одну таку цікаву подію».

    ucra-cluj-actiune.png

    Валерія Нестман з Харкова разом зі своєю
    дочкою Кірою з великим задоволенням взяли участь у заході «Дзвоник кличе нас до
    школи!», організований Клузькою філією СУРу:
    «Нещодавно я відвідала захід для
    дітей у «Клубі української малечі» з донькою Кірою. Вона робила вазочку з глини
    в мармуровому стилі, а я їй в цьому допомагала. Так сильно Кірі подобається
    робити щось своїми руками. Атмосфера на заході була дуже дружня, тепла та
    затишна. Приходити до СУРу завжди приємно, начи б тим завітав додому. Там увагу
    приділяють кожному учаснику заходу, діточки почувають себе дуже комфортно, до
    них же ставляться як до митців, завдяки цьому вони реалізовують будь-які свої
    ідеї, пробуючи щось нове. Кожен раз дають нове завдання: то з глини щось
    зліпити, то обклеїти баночку сіллю, то вишити малюнок на папері. Всі завдання
    дуже незвичні, тому спонукають діточок до творчого і креативного підходу. Я з
    донькою прихожу вже не вперше і кожен раз дивуюсь цим ідеям. Намагаємось не
    пропускати події, щоб створити щось цікавеньке. Кіра дуже радіє, коли чує, що
    скоро підемо до клубу. Відвідування різноманітних дитячих заходів, створених
    СУРом, приносить багато задоволення і допомагає заводити нових друзів як
    діточкам, так і дорослим».




    Кіра: «Всім привіт! Я дуже люблю ходити у
    СУР, там дуже цікаві заняття. Мені дуже сильно подобаються загадки для дітей,
    там дуже весело, ми робимо всілякі поробки, щось робимо з сервето. Там дуже
    гарно проводити час. Рекомендую вам теж сходити туди!»




    У березні минулого року 42-річна Ірина
    Краснова зі своїми дочками Алісою та Аріною прибули з міста Одеса до Клужу, де
    знайшли добрих друзів у Клузькій філї СУРу:
    «Наша родина почала відвідувати
    майже всі заходи, які влаштовував СУР. Зустрічі приурочені до значних подій,
    святкових днів, тому ніколи не залишають нікого байдужими. Минуло разу в «Клубі
    української малечі» був цікавий майстер-клас з виготовлення підставочок під
    олівців та мармурових вазочок, якими можна прикрасити шкільний стіл. Як завжди,
    подію супроводжували гуморски, конкурси, вірші, оповідання. Організатори дуже
    творчі й гарно готують цікаву програму, завдяки чому там завжди час спливає
    непомітно. Наша родина дізнається багато нового, тому ми вдячні за такі
    зустрічі, де ми маємо можливість поспілкуватися, трохи повернутися в наше мирне
    життя та ще пригоститися смаколиками, тому ми дуже чекаємо наступний захід».

    ucra-cuj-modelare.png

    14-річна Аріна Краснова регулярно відвідує
    Клузький «Клуб української малечі»:
    «Я з мамою та сестрою з нетерпінням чекаємо
    кожний захід у «Клубі української малечі». Завжди це цікаві емоції та
    спілкування. Минулого разу я зробила вазу, підставку під олівці та чашку. Було
    захоплююче та позитивно. Це наче якесь диво, коли з кусочка глини з’являється
    витвір, зроблений власними руками. Також дякую за піццу».





    8-річна Аліса Краснова також знайшла нових
    друзів у «Клубі української малечі»:
    «Я багато разів ходила з мамою та сестрою
    на майстер-класи. Мені подобається, що я вчусь новому. Нам завжди готують
    цікаву програму, ми декламуємо вірші, співаємо пісні та розгадуємо загадки. Я
    знайшла нових друзів і ще там завжди смачно».

  • Кулінарне свято у селі Молдова Суліца

    Кулінарне свято у селі Молдова Суліца

    Під гаслом «Українська кухня – осінні
    кулінарні традиції» Сучавська філія Союзу українців Румунії, спільно з сурівською
    організацією села Молдова Суліца, місцевою школою, мерією села та за підтримки
    сільських господинь, організувала у суботу, 23 вересня у селі Молдова Суліца
    Сучавського повіту, кулінарне свято, присвячене
    українській кухні.

    На
    відкритті заходу виступили з промовами голова Філії СУРу Ілля Саучук, мер комуни Молдова Суліца Петру Жекало, директорка місцевої школи Коріна Бутнару, та голова місцевої організації СУРу та членка Повітового комітету Надія Лазер Бойчук, які наголосили на важливості цієї події для місцевої громади й не лише. На
    сцені сільського Будинку культури виступили вокальний гурт «Негостинські голоси», танцювальний ансамбль «Червона калина» з Негостини та вокальний гурт «Квітки» середньої
    загальноосвітньої школи Молдова Суліца. Метою заходу, який проводиться вже п’ятий рік поспіль, є просування українських
    традиційних страв та кулінарних рецептів, успадкованих від бабусь і дідусів, а
    також популяризація здорового харчування, зокрема серед молоді.

    ucra-sauciuc-moldova-sulita.png




    Ініціаторка та коордонаторка кулінарного заходу, голова місцевої організації
    СУРу Надія Лазер Бойчук сказала, що головною метою
    цього проекту є популяризація місцевих кулінарних продуктів серед школярів та
    стимулювання їхньої цікавості до традиційних страв
    . Пані Надія також сподівається, що юуде складена Книга рецептів найпопулярніших традиційних гуцульських страв. Важливо підвищити обізнаність
    дітей зі збереженням звичаїв українського народу, а
    також знанням про місцеву спадщину. Ми хочемо розвивати у наших учнів
    комунікативні навички міжособистісних стосунків, виховання поваги до
    різноманіття та виховання естетичного смаку й інтерактивні стосунки на основі
    міждисциплінарних предметів: української мови, історії та мистецтва. Водночас
    ми хочемо, щоб батьки відчували себе важливими в місцевій громаді тоді, коли
    продукти харчування, які вони приготовили, оцінені учасниками заходу, як з естетичної
    точки зору, так і надзвичайного смаку. «Батьки дітей представили різні види
    їжі, а наприкінці їх скуштували, разом з нашими гостями, які танцювали та
    співали».
    На заході виступили гурт Негостинські голоси
    і танцювальний гурт « Червона Калена» з Негостини та гурт нашої школи «Квітки»
    під керівництвом вчительки Дани Чуперчук, які виконали кілька українських пісень.
    Ми дуже пишаємося нашими господарями, які зуміли порадувати нас всілякими
    смаколиками. І так як сказав Віктор Кротов: «Традиція – це частина нашого
    минулого, якій ми допомагаємо перебратися в наше майбутнє», – додала пані Надія Лазер Бойчук.

    ucra-moldova-sulita.png




    Віоріка Герасимчук, господиня села Молдова Суліца представила
    стародавній рецепт приготування місцевої традиційної страви: голубці в буряковому листі з урдою,
    які завдяки особливій начинці, мають неповторний смак
    .

    ucra-grupul-florile-moldova-sulita.png




    Учителька української мови в Сучавському ліцеї імені
    Міхая Емінеску Делія Мартіняк поділяється своїми враженнями від участі у
    кулінарному заході в селі Молдова Суліца
    : «Як швидко пролетіли роки дитинства, як сумуємо за
    смачними стравами, які з усією відданістю готували наші бабусі. Нещодавно я
    брала участь у спеціальній кулінарній події, завдяки якій я здійснила чудову
    мандрівку в дитинство. Захід, що відбувся в селі Молдова Суліца, дав учасникам
    можливість насолодитись українськими піснями та танцями, після чого відбувся найочікуваніший момент – скуштування виставлених страв. Вітаю організаторів та
    залучення СУР-у до такого типу заходів. Зрозуміло, що український дух
    збережеться надовго, якщо з великою увагою будемо ставитися до освіти, культури
    та релігії. Ця подія доповнює список пріоритетів. Я дуже ціную українців з
    Молдови Суліце, які виявили велику солідарність і єдність. Господині змагалися
    у приготуванні найсмачніших страв, притаманних гірським селам: продукти з
    овечого та коров’ячого молока, м’ясні продукти та вишукані, смачні і апетитні
    десерти. Це справді чудово, чого їм вдалося досягти під керівництвом пані Надії
    Лазар Бойчук, голова місцевої організації СУР. Я вважаю, що такі дії потрібні,
    щоб зберегти кулінарне надбання, зберігаючи старовинні рецепти, успадковані від
    бабусь і прабабусь. Ми не можемо
    допустити, щоб щось таке цінне, такий справжній скарб, було втрачено. Я також
    вітаю пана Іллю Саучука, голову Сучавської Філії СУР-у, який невтомно підтримує
    та бере участь у всіх заходах, які зберігають та популяризують українські
    цінності в нашому повіті.»

    ucra-vocile-negostinei-la-sulita.png





    У кулінарному святі взяла участь і вчителька української мови Антонета Крайнічук, яка викладає українську мову в Ліцей імені Лацку Воде в
    Сереті Сучавського повіту, влна є й коордонаторка вокального гурту «Негостинські
    голоси»:
    «У суботу, 23 вересня, наш
    вокальний гурт мав велику честь брати
    участь у культурно-мистецькому заході «Українська кухня – осінні кулінарні традиції», організованому у селі
    Молдова Суліца. Перед газдами, наш гурток виконав українські
    народні пісні: «Горіла сосна, палала», «Місяць і зіронки», «Чорні очі» та «Ой на горі церква». Наш
    виступ був оцінений теплими оплесками.
    Найочікуванішим моментом було куштування українських гуцульських страв, приготовлених сільськими
    господинями. Ми також мали нагоду почути безліч рецептів і покуштувати
    різних смачних страв, а саме: вареники з сиром, з картоплею та з
    капустою, галушки, зибу, молоко та молочні продукти, ковбаси, гриби,паску,
    паляниці, солодощі та багато іншого. Добро відомо, що українці є одними з
    найгостинних народів. Вони вміють шляхом
    приготування їжі та гостінням зробити справжнє свято. Українська кухня- це неоцінений здобуток ,
    яким варта пишатися і який не слід
    забувати.»

    ucra-cervona-calena-la-sulita.png

  • Кулінарне свято у селі Молдова Суліца

    Кулінарне свято у селі Молдова Суліца

    Під гаслом «Українська кухня – осінні
    кулінарні традиції» Сучавська філія Союзу українців Румунії, спільно з сурівською
    організацією села Молдова Суліца, місцевою школою, мерією села та за підтримки
    сільських господинь, організувала у суботу, 23 вересня у селі Молдова Суліца
    Сучавського повіту, кулінарне свято, присвячене
    українській кухні.

    На
    відкритті заходу виступили з промовами голова Філії СУРу Ілля Саучук, мер комуни Молдова Суліца Петру Жекало, директорка місцевої школи Коріна Бутнару, та голова місцевої організації СУРу та членка Повітового комітету Надія Лазер Бойчук, які наголосили на важливості цієї події для місцевої громади й не лише. На
    сцені сільського Будинку культури виступили вокальний гурт «Негостинські голоси», танцювальний ансамбль «Червона калина» з Негостини та вокальний гурт «Квітки» середньої
    загальноосвітньої школи Молдова Суліца. Метою заходу, який проводиться вже п’ятий рік поспіль, є просування українських
    традиційних страв та кулінарних рецептів, успадкованих від бабусь і дідусів, а
    також популяризація здорового харчування, зокрема серед молоді.

    ucra-sauciuc-moldova-sulita.png




    Ініціаторка та коордонаторка кулінарного заходу, голова місцевої організації
    СУРу Надія Лазер Бойчук сказала, що головною метою
    цього проекту є популяризація місцевих кулінарних продуктів серед школярів та
    стимулювання їхньої цікавості до традиційних страв
    . Пані Надія також сподівається, що юуде складена Книга рецептів найпопулярніших традиційних гуцульських страв. Важливо підвищити обізнаність
    дітей зі збереженням звичаїв українського народу, а
    також знанням про місцеву спадщину. Ми хочемо розвивати у наших учнів
    комунікативні навички міжособистісних стосунків, виховання поваги до
    різноманіття та виховання естетичного смаку й інтерактивні стосунки на основі
    міждисциплінарних предметів: української мови, історії та мистецтва. Водночас
    ми хочемо, щоб батьки відчували себе важливими в місцевій громаді тоді, коли
    продукти харчування, які вони приготовили, оцінені учасниками заходу, як з естетичної
    точки зору, так і надзвичайного смаку. «Батьки дітей представили різні види
    їжі, а наприкінці їх скуштували, разом з нашими гостями, які танцювали та
    співали».
    На заході виступили гурт Негостинські голоси
    і танцювальний гурт « Червона Калена» з Негостини та гурт нашої школи «Квітки»
    під керівництвом вчительки Дани Чуперчук, які виконали кілька українських пісень.
    Ми дуже пишаємося нашими господарями, які зуміли порадувати нас всілякими
    смаколиками. І так як сказав Віктор Кротов: «Традиція – це частина нашого
    минулого, якій ми допомагаємо перебратися в наше майбутнє», – додала пані Надія Лазер Бойчук.

    ucra-moldova-sulita.png




    Віоріка Герасимчук, господиня села Молдова Суліца представила
    стародавній рецепт приготування місцевої традиційної страви: голубці в буряковому листі з урдою,
    які завдяки особливій начинці, мають неповторний смак
    .

    ucra-grupul-florile-moldova-sulita.png




    Учителька української мови в Сучавському ліцеї імені
    Міхая Емінеску Делія Мартіняк поділяється своїми враженнями від участі у
    кулінарному заході в селі Молдова Суліца
    : «Як швидко пролетіли роки дитинства, як сумуємо за
    смачними стравами, які з усією відданістю готували наші бабусі. Нещодавно я
    брала участь у спеціальній кулінарній події, завдяки якій я здійснила чудову
    мандрівку в дитинство. Захід, що відбувся в селі Молдова Суліца, дав учасникам
    можливість насолодитись українськими піснями та танцями, після чого відбувся найочікуваніший момент – скуштування виставлених страв. Вітаю організаторів та
    залучення СУР-у до такого типу заходів. Зрозуміло, що український дух
    збережеться надовго, якщо з великою увагою будемо ставитися до освіти, культури
    та релігії. Ця подія доповнює список пріоритетів. Я дуже ціную українців з
    Молдови Суліце, які виявили велику солідарність і єдність. Господині змагалися
    у приготуванні найсмачніших страв, притаманних гірським селам: продукти з
    овечого та коров’ячого молока, м’ясні продукти та вишукані, смачні і апетитні
    десерти. Це справді чудово, чого їм вдалося досягти під керівництвом пані Надії
    Лазар Бойчук, голова місцевої організації СУР. Я вважаю, що такі дії потрібні,
    щоб зберегти кулінарне надбання, зберігаючи старовинні рецепти, успадковані від
    бабусь і прабабусь. Ми не можемо
    допустити, щоб щось таке цінне, такий справжній скарб, було втрачено. Я також
    вітаю пана Іллю Саучука, голову Сучавської Філії СУР-у, який невтомно підтримує
    та бере участь у всіх заходах, які зберігають та популяризують українські
    цінності в нашому повіті.»

    ucra-vocile-negostinei-la-sulita.png





    У кулінарному святі взяла участь і вчителька української мови Антонета Крайнічук, яка викладає українську мову в Ліцей імені Лацку Воде в
    Сереті Сучавського повіту, влна є й коордонаторка вокального гурту «Негостинські
    голоси»:
    «У суботу, 23 вересня, наш
    вокальний гурт мав велику честь брати
    участь у культурно-мистецькому заході «Українська кухня – осінні кулінарні традиції», організованому у селі
    Молдова Суліца. Перед газдами, наш гурток виконав українські
    народні пісні: «Горіла сосна, палала», «Місяць і зіронки», «Чорні очі» та «Ой на горі церква». Наш
    виступ був оцінений теплими оплесками.
    Найочікуванішим моментом було куштування українських гуцульських страв, приготовлених сільськими
    господинями. Ми також мали нагоду почути безліч рецептів і покуштувати
    різних смачних страв, а саме: вареники з сиром, з картоплею та з
    капустою, галушки, зибу, молоко та молочні продукти, ковбаси, гриби,паску,
    паляниці, солодощі та багато іншого. Добро відомо, що українці є одними з
    найгостинних народів. Вони вміють шляхом
    приготування їжі та гостінням зробити справжнє свято. Українська кухня- це неоцінений здобуток ,
    яким варта пишатися і який не слід
    забувати.»

    ucra-cervona-calena-la-sulita.png

  • Книга рецептів «Українська традиційна кухня: сьогодні і колись»

    Книга рецептів «Українська традиційна кухня: сьогодні і колись»

    За фінансового
    сприяння Союзу українців Румунії,
    у бухарестському видавництві «РЧР Едіторіал» вийшла
    двомовна українсько-румунська книга «Українська
    традиційна кухня: сьогодні і колись»,
    перший том. Упорядниця книги про українську кухню – Ольга Сенишин, редакторка дитячого
    журналу «Дзвоник», яка живе у місті Клуж-Напока, але вона родом з України, тож
    природно в неї виникло бажання написати
    книгу про українські рецепти, які нагадують про смачні страви та спогади з її дитинства. Вона бажає популяризувати українську кухню в Румунії й не лише.

    Д-р Міхаєла Гербіл, старша
    викладачка Філологічного факультету Клузького університету імені Бабеша Бойоя та
    Людмила Дорош,
    головна редакторка дитячого журналу «Дзвоник» допомогли
    Ользі Сенишин з перекладом та редагуванням. Рецензію на книгу «Українська
    традиційна кухня:
    сьогодні і колись» написала лектор Клузького університету Христина Сілагі. Книга українських рецептів
    складається з 5 розділів і містить понад 200 переписів, а в першій частині десь 140. Кожному
    розділу передує вступ, який містить цікаву та корисну інформацію про
    обговорювану страву, а також елементи української культури та цивілізації. Складається перший том книги з 2 частин – «Салати та
    холодні закуски» і «Гарячі страви». Слід уточнити, що готується до друку другий том книги «Українська традиційна кухня: сьогодні і колись»
    з рецептами десертів і солодкої випічки.


    Ольга Сенишин розповідає як виникла ідея написати книгу про українську кухню: «Задум
    створити двомовну книгу українських рецептів народивсь досить давно – років 5
    назад. Якось я проходжалася павільйонами книжкового ярмарку в Клужі і натрапила
    на стіл, де була невеличка збірочка рецептів чи то македонських чи то сербських
    страв. І тоді виникло в мене питання: «А ми, українці, маємо щось таке? Мені б
    таке дуже знадобилося.» На той час я прожила в Румунії вже багато років і знала
    з особистого досвіду, як часто розмови з родичами, сусідами, знайомими точаться
    навколо спільного і відмінного між румунами та українцями, між нашими звичаями
    та нашою культурою. Це відноситься і до кулінарії, яка є важливою частиною
    нашого життя. І тоді мені думалося, як би було зручно і приємно мати хоч якусь
    збірочку українських рецептів, якою можна би було просто користуватися або
    дарувати всім тим, хто таким цікавиться.
    Мою ідею створити збірник рецептів на українській і румунській мовах відразу
    підтримав голова Клузької філії Союзу українців Румунії пан Іван Гербіл, а
    допомогу в перекладі та редагуванні пообіцяли Людмила Дорош та Міхаєла Гербіл.
    На досвід цих людей я дуже розраховувала і без них, без їхньої підтримки і
    порад цієї книжки просто не було б. Збірка містить рецепти сучасні – тобто ті,
    які і зараз готують господині чи заклади харчуванняв різних регіонах країни. Деякі з рецептів є
    давніми, інші – набули широкого розповсюдження відносно недавно. Але всі вони
    містять українські традиційні складники і готуються характерними для українців
    способами.
    »


    Упорядниця книги рецептів Ольга Сенишин розповідає про зміст книги та представляє
    зацікавленим господиням та любителям кулінарії смачний рецепт:
    «По мірі роботи над збіркою я зрозуміла, що
    румунському читачеві, та й не тільки йому, було б не лишнім розповісти дещо
    детальніше про деякі наші звичаї і свята, до яких готуються ті чи інші страви.
    Тому в книзі є трішки інформації з української історії та кулінарії, порівняння
    рецептів з іншими подібними. Щодо самих рецептів, то більшість з них легкі,
    елементарні, які в стані зробити людина і без особливого досвіду на кухні. Я
    розраховую, що це заохотить молодь як українську так і румунську спробувати
    готувати. А також і доросле місцеве покоління поексперементувати. Особливо з
    такими цінними злаковими як, наприклад, гречка чи пшоно. Вони відносно недавно
    потрапили на румунський ринок і більшість їх уникає через те, що не знають як
    їх готувати і з чим було б смачно вживати. В Україні ж ці складники є традиційними
    й існує багато чудових переписів їхнього приготування. Збірка рецептів складається з 5 розділів і містить
    понад 200 переписів. Напевно кожен розділ для мене має щось особливе. Я дуже
    люблю солодощі, то ж там найбільше моїх улюблених рецептів. Але випічка
    розміщена у другій книзі, а на разі було надруковано лише першу, яка містить 2
    частини – «Салати та холодні закуски» і «Гарячі страви». З цих розділів до
    особливо вишуканих переписів я б зарахувала печеню з м’ясом і грибами або судака, запеченого з грибами і
    раками. Ними не тільки можна ситно накормити сім’ю, їх не соромно на стіл поставити перед дорогими гостями. А я недавно
    готувала куліш з рибою. Це дуже проста в приготуванні, легка, дієтична і в той
    же час смачна страва. Щиро всім рекомендую спробувати.»

    ucra-reteta-cu-peste.png

    На думку Людмили Дорош, яка родом теж із України, кухня -
    це теж візитна картка певної країни. Людмила допомогла в техноредагуванні книги про
    українську кухню і частково – в перекладі на румунську:
    «Кухня – це теж візитна картка певної країни, один
    зі способів дізнатися краще про той чи інший народ, зрозуміти, чому
    традиційними стали ті чи інші продукти, той чи інший спосіб приготування. Це,
    як би я сказала, кулірнарний шматочок української історії.
    У цій книзі подані й
    невеликі історичні пояснення про виникнення тієї чи іншої справи, про причини
    вживання тих чи інших злаків та їхню користь і т.п. І це, на мою думку, дуже
    цікаво й дуже добре. Була досить довга й клопітка праця: спочатку зібрати й упорядкувати рецепти, потім -
    перекласти її румунською, потім – приготування самих рецептів, аби помістити у
    книзі оригінальні, автентичні фотографії. Під час
    техноредагування мені зустрічався якийсь цікавий рецепт і, як це стається
    кожній господині, яка періодично не знає, що приготувати для своєї сім’ї, я
    готувала якийсь із рецептів із книги, який мені в той момент здався доречним.
    Тож я теж почала користуватися книгою ще до її фізичної появи. Я переконана, що
    ця книга буде цікавою для багатьох господинь та любителів кулінарії, а також і
    для тих, хто цікавиться українською культурою. Серед моїх друзів та знайомих є
    багато бажаючих отримати цю книгу, вони вже знають дещо про Україну, а тепер
    вони матимуть можливість пізнати її глибше.»

    Старша
    викладачка Філологічного факультету Клузького університету д-р
    Міхаєла Гербіл, редакторка збірнику «Українська традиційна кухня: сьогодні і
    колись» говорить про користь
    цієї книги:
    «Як редакторка двомовної
    збірки «Українська традиційна кухня:
    сьогодні і колись», перший том, яка
    вийшла в кінці минулого року за фінансовою підтримкою СУРу можу сказати є
    особливо корисною не лише для тих, які захоплюються гастрономією, а і для
    викладачів та студентів, оскільки вона сприяє популяризації української гастрономічної
    культури в румунському просторі, ознайомлюючи румунського читача з українською
    національною кухнею та традиційним світоглядом. Як зазначає упорядниця цієї
    збірки, пані Ольга Сенишин у вступному слові у цьому збірнику мова йде про
    українську національну кухню та її особливості, кухню різноманітну та
    різнокольорову, просту та вишукану, смачну, ситну і здорову. З композиційної
    точки зору збірка складається з двох великих розділів з багатьма належними підрозділами. Майже кожен з них починається
    з невеликими вступними частинами, в яких описано чи історію певної страви, чи
    інші цікаві аспекти пов’язані з українською кухнею. Якби зібрати всі ці пояснювальні
    частини та вступне слово без власне рецептів може вийти окрема книга, в якій б висвітлено культурні, економічні і традиційні особливості українців. Хочу
    додати, що це перша такого роду книга видана СУРом і тим більше приверне увагу
    румунського та українського читача з Румунії, який відкриє для себе не лише
    спільні риси традиційної кухні, а і специфічні особливості, які напевно
    спонукатимуть його спробувати різні рецепти.»

    Лектор Клузького університету д-р Христина Сілагі, яка написала
    рецензію на книгу «Українська
    традиційна кухня: сьогодні і колись», наголосила
    на неоціненному вкладі цього збірнику в популяризації української традиційної
    кухні:
    «Серед причин, які
    спонукали нас рекомендувати цю книгу, можна назвати, насамперед, підвищений
    останнім часом інтерес до кухонь інших народів i цьому
    значною мірою сприяє можливість подорожувати в найближчі чи більш віддалені
    простори. Наявність численних кулінарних блогів, спеціалізованих видань,
    друкованих або онлайнових, дозволяє кожному з нас отримати доступ до
    найцікавіших рецептів, дає можливість експериментувати з новими смаками,
    дізнатися часом дивовижні гастрономічні звички. Слід тепло привітати вихід
    книжки «Українська традиційна кухня:
    сьогодні і колись» у видавництві RCR Editorial (РЧР Едіторіал) у Бухаресті, оскільки це
    перша в Румунії двомовна публікація про українську кухню, яка завершує портрет
    українського народу разом з іншими книгами, що торкаються пов’язаних з ним
    історичних, соціальних, мовних, міфологічних тощо аспектів. Простий погляд на
    зміст книги переконує нас у багатстві її змісту. Крім традиційних та сучасних
    рецептів, сторінки цього видання дають читачеві суттєву інформацію про історію
    української кухні, яка характеризується використанням традиційних продуктів,
    але водночас це кухня відкрита до нового, яка з часом збагачується та
    вдосконалюється запозиченими кулінарними елементами з кухонь інших народів. Кожному
    розділу передує вступ, який містить цікаву та корисну інформацію про
    обговорювану страву, а також елементи української культури та цивілізації, невідомі
    більшості з нас, як, наприклад, відколи готують салат в Україні, який салат є
    улюбленим для українців, який овоч найчастіше використовується в салаті, коли
    Україна потрапила в Книгу рекордів за найдовшу ковбасу. Деякі рецепти містять
    дивовижні поєднання інгредієнтів, і, мабуть, тому вони зацікавлять читачів і
    змусять їх спробувати приготувати власні традиційні українські страви, відчувши
    нові смаки.»

    ucra-prezentare-carte.png

    Книга «Українська традиційна кухня: сьогодні і
    колись» вже приносить користь своїм читачам. Члени жіночої організації Бухарестської філії СУРу, 19 лютого 2023
    року з нагоди презентації першого тому збірнику про українську кухню, приготували
    та представили понад 20 традиційних українських страв за рецептами цієї книги.

  • Книга рецептів «Українська традиційна кухня: сьогодні і колись»

    Книга рецептів «Українська традиційна кухня: сьогодні і колись»

    За фінансового
    сприяння Союзу українців Румунії,
    у бухарестському видавництві «РЧР Едіторіал» вийшла
    двомовна українсько-румунська книга «Українська
    традиційна кухня: сьогодні і колись»,
    перший том. Упорядниця книги про українську кухню – Ольга Сенишин, редакторка дитячого
    журналу «Дзвоник», яка живе у місті Клуж-Напока, але вона родом з України, тож
    природно в неї виникло бажання написати
    книгу про українські рецепти, які нагадують про смачні страви та спогади з її дитинства. Вона бажає популяризувати українську кухню в Румунії й не лише.

    Д-р Міхаєла Гербіл, старша
    викладачка Філологічного факультету Клузького університету імені Бабеша Бойоя та
    Людмила Дорош,
    головна редакторка дитячого журналу «Дзвоник» допомогли
    Ользі Сенишин з перекладом та редагуванням. Рецензію на книгу «Українська
    традиційна кухня:
    сьогодні і колись» написала лектор Клузького університету Христина Сілагі. Книга українських рецептів
    складається з 5 розділів і містить понад 200 переписів, а в першій частині десь 140. Кожному
    розділу передує вступ, який містить цікаву та корисну інформацію про
    обговорювану страву, а також елементи української культури та цивілізації. Складається перший том книги з 2 частин – «Салати та
    холодні закуски» і «Гарячі страви». Слід уточнити, що готується до друку другий том книги «Українська традиційна кухня: сьогодні і колись»
    з рецептами десертів і солодкої випічки.


    Ольга Сенишин розповідає як виникла ідея написати книгу про українську кухню: «Задум
    створити двомовну книгу українських рецептів народивсь досить давно – років 5
    назад. Якось я проходжалася павільйонами книжкового ярмарку в Клужі і натрапила
    на стіл, де була невеличка збірочка рецептів чи то македонських чи то сербських
    страв. І тоді виникло в мене питання: «А ми, українці, маємо щось таке? Мені б
    таке дуже знадобилося.» На той час я прожила в Румунії вже багато років і знала
    з особистого досвіду, як часто розмови з родичами, сусідами, знайомими точаться
    навколо спільного і відмінного між румунами та українцями, між нашими звичаями
    та нашою культурою. Це відноситься і до кулінарії, яка є важливою частиною
    нашого життя. І тоді мені думалося, як би було зручно і приємно мати хоч якусь
    збірочку українських рецептів, якою можна би було просто користуватися або
    дарувати всім тим, хто таким цікавиться.
    Мою ідею створити збірник рецептів на українській і румунській мовах відразу
    підтримав голова Клузької філії Союзу українців Румунії пан Іван Гербіл, а
    допомогу в перекладі та редагуванні пообіцяли Людмила Дорош та Міхаєла Гербіл.
    На досвід цих людей я дуже розраховувала і без них, без їхньої підтримки і
    порад цієї книжки просто не було б. Збірка містить рецепти сучасні – тобто ті,
    які і зараз готують господині чи заклади харчуванняв різних регіонах країни. Деякі з рецептів є
    давніми, інші – набули широкого розповсюдження відносно недавно. Але всі вони
    містять українські традиційні складники і готуються характерними для українців
    способами.
    »


    Упорядниця книги рецептів Ольга Сенишин розповідає про зміст книги та представляє
    зацікавленим господиням та любителям кулінарії смачний рецепт:
    «По мірі роботи над збіркою я зрозуміла, що
    румунському читачеві, та й не тільки йому, було б не лишнім розповісти дещо
    детальніше про деякі наші звичаї і свята, до яких готуються ті чи інші страви.
    Тому в книзі є трішки інформації з української історії та кулінарії, порівняння
    рецептів з іншими подібними. Щодо самих рецептів, то більшість з них легкі,
    елементарні, які в стані зробити людина і без особливого досвіду на кухні. Я
    розраховую, що це заохотить молодь як українську так і румунську спробувати
    готувати. А також і доросле місцеве покоління поексперементувати. Особливо з
    такими цінними злаковими як, наприклад, гречка чи пшоно. Вони відносно недавно
    потрапили на румунський ринок і більшість їх уникає через те, що не знають як
    їх готувати і з чим було б смачно вживати. В Україні ж ці складники є традиційними
    й існує багато чудових переписів їхнього приготування. Збірка рецептів складається з 5 розділів і містить
    понад 200 переписів. Напевно кожен розділ для мене має щось особливе. Я дуже
    люблю солодощі, то ж там найбільше моїх улюблених рецептів. Але випічка
    розміщена у другій книзі, а на разі було надруковано лише першу, яка містить 2
    частини – «Салати та холодні закуски» і «Гарячі страви». З цих розділів до
    особливо вишуканих переписів я б зарахувала печеню з м’ясом і грибами або судака, запеченого з грибами і
    раками. Ними не тільки можна ситно накормити сім’ю, їх не соромно на стіл поставити перед дорогими гостями. А я недавно
    готувала куліш з рибою. Це дуже проста в приготуванні, легка, дієтична і в той
    же час смачна страва. Щиро всім рекомендую спробувати.»

    ucra-reteta-cu-peste.png

    На думку Людмили Дорош, яка родом теж із України, кухня -
    це теж візитна картка певної країни. Людмила допомогла в техноредагуванні книги про
    українську кухню і частково – в перекладі на румунську:
    «Кухня – це теж візитна картка певної країни, один
    зі способів дізнатися краще про той чи інший народ, зрозуміти, чому
    традиційними стали ті чи інші продукти, той чи інший спосіб приготування. Це,
    як би я сказала, кулірнарний шматочок української історії.
    У цій книзі подані й
    невеликі історичні пояснення про виникнення тієї чи іншої справи, про причини
    вживання тих чи інших злаків та їхню користь і т.п. І це, на мою думку, дуже
    цікаво й дуже добре. Була досить довга й клопітка праця: спочатку зібрати й упорядкувати рецепти, потім -
    перекласти її румунською, потім – приготування самих рецептів, аби помістити у
    книзі оригінальні, автентичні фотографії. Під час
    техноредагування мені зустрічався якийсь цікавий рецепт і, як це стається
    кожній господині, яка періодично не знає, що приготувати для своєї сім’ї, я
    готувала якийсь із рецептів із книги, який мені в той момент здався доречним.
    Тож я теж почала користуватися книгою ще до її фізичної появи. Я переконана, що
    ця книга буде цікавою для багатьох господинь та любителів кулінарії, а також і
    для тих, хто цікавиться українською культурою. Серед моїх друзів та знайомих є
    багато бажаючих отримати цю книгу, вони вже знають дещо про Україну, а тепер
    вони матимуть можливість пізнати її глибше.»

    Старша
    викладачка Філологічного факультету Клузького університету д-р
    Міхаєла Гербіл, редакторка збірнику «Українська традиційна кухня: сьогодні і
    колись» говорить про користь
    цієї книги:
    «Як редакторка двомовної
    збірки «Українська традиційна кухня:
    сьогодні і колись», перший том, яка
    вийшла в кінці минулого року за фінансовою підтримкою СУРу можу сказати є
    особливо корисною не лише для тих, які захоплюються гастрономією, а і для
    викладачів та студентів, оскільки вона сприяє популяризації української гастрономічної
    культури в румунському просторі, ознайомлюючи румунського читача з українською
    національною кухнею та традиційним світоглядом. Як зазначає упорядниця цієї
    збірки, пані Ольга Сенишин у вступному слові у цьому збірнику мова йде про
    українську національну кухню та її особливості, кухню різноманітну та
    різнокольорову, просту та вишукану, смачну, ситну і здорову. З композиційної
    точки зору збірка складається з двох великих розділів з багатьма належними підрозділами. Майже кожен з них починається
    з невеликими вступними частинами, в яких описано чи історію певної страви, чи
    інші цікаві аспекти пов’язані з українською кухнею. Якби зібрати всі ці пояснювальні
    частини та вступне слово без власне рецептів може вийти окрема книга, в якій б висвітлено культурні, економічні і традиційні особливості українців. Хочу
    додати, що це перша такого роду книга видана СУРом і тим більше приверне увагу
    румунського та українського читача з Румунії, який відкриє для себе не лише
    спільні риси традиційної кухні, а і специфічні особливості, які напевно
    спонукатимуть його спробувати різні рецепти.»

    Лектор Клузького університету д-р Христина Сілагі, яка написала
    рецензію на книгу «Українська
    традиційна кухня: сьогодні і колись», наголосила
    на неоціненному вкладі цього збірнику в популяризації української традиційної
    кухні:
    «Серед причин, які
    спонукали нас рекомендувати цю книгу, можна назвати, насамперед, підвищений
    останнім часом інтерес до кухонь інших народів i цьому
    значною мірою сприяє можливість подорожувати в найближчі чи більш віддалені
    простори. Наявність численних кулінарних блогів, спеціалізованих видань,
    друкованих або онлайнових, дозволяє кожному з нас отримати доступ до
    найцікавіших рецептів, дає можливість експериментувати з новими смаками,
    дізнатися часом дивовижні гастрономічні звички. Слід тепло привітати вихід
    книжки «Українська традиційна кухня:
    сьогодні і колись» у видавництві RCR Editorial (РЧР Едіторіал) у Бухаресті, оскільки це
    перша в Румунії двомовна публікація про українську кухню, яка завершує портрет
    українського народу разом з іншими книгами, що торкаються пов’язаних з ним
    історичних, соціальних, мовних, міфологічних тощо аспектів. Простий погляд на
    зміст книги переконує нас у багатстві її змісту. Крім традиційних та сучасних
    рецептів, сторінки цього видання дають читачеві суттєву інформацію про історію
    української кухні, яка характеризується використанням традиційних продуктів,
    але водночас це кухня відкрита до нового, яка з часом збагачується та
    вдосконалюється запозиченими кулінарними елементами з кухонь інших народів. Кожному
    розділу передує вступ, який містить цікаву та корисну інформацію про
    обговорювану страву, а також елементи української культури та цивілізації, невідомі
    більшості з нас, як, наприклад, відколи готують салат в Україні, який салат є
    улюбленим для українців, який овоч найчастіше використовується в салаті, коли
    Україна потрапила в Книгу рекордів за найдовшу ковбасу. Деякі рецепти містять
    дивовижні поєднання інгредієнтів, і, мабуть, тому вони зацікавлять читачів і
    змусять їх спробувати приготувати власні традиційні українські страви, відчувши
    нові смаки.»

    ucra-prezentare-carte.png

    Книга «Українська традиційна кухня: сьогодні і
    колись» вже приносить користь своїм читачам. Члени жіночої організації Бухарестської філії СУРу, 19 лютого 2023
    року з нагоди презентації першого тому збірнику про українську кухню, приготували
    та представили понад 20 традиційних українських страв за рецептами цієї книги.

  • Зустріч Голови СКУ Павла Ґрода з українською громадою Бухареста

    Зустріч Голови СКУ Павла Ґрода з українською громадою Бухареста


    На початку
    вересня, на запрошення голови Союзу українців Румунії Миколи-Мирослава
    Петрецького, голова Світового конгресу українців Павло Ґрод здійснив візит до
    Румунії, де мав низку зустрічей з високопосадовцями румунської держави, з
    представниками СУРу, Посольства України в Румунії, з українськими
    переселенцями та українською автохтоною громадою столиці Бухареста. Павло Грод також взяв
    участь у Національній
    нараді вчителів рідної української мови, організованої СУРом на чорноморському
    курорті Юпітер повіту Констанца та в саміті Ініціативи трьох морів у
    Бухаресті.


    Зустріч
    голови СКУ Павла Ґрода з українцями відбулась у приміщенні Бухарестської філії
    СУРу, де зібралися як автохтонні українці, так і переселенці з України, які
    оселилися у столиці Румунії. Голова Бухарестської філії СУРу письменник Михайло
    Трайста привітав високих гостей, а потім коротенько представив діяльність
    Бухарестської філії СУРу. Він говорив про вокальний гурт «Едельвейс», про новостворений
    вокальний гурт «Перемога/Вікторія» та про діяльність театру імені Івана Франка, зокрема студії «Фаворіт», а також про заходи, які
    організовує бухарестська філія протягом року.

    pavlo-grod-petretchi.png


    Привітавши високого гостя, голова СУРу Микола-Мирослав Петрецький подякував Павлу Ґроду за візит, а українській
    громаді Бухареста за допомогу надану українському народу. Депутат також
    відмітив той факт, що Румунія забезпечує захист прав осіб, які належать до
    національних меншин та відзначив солідарність румунів з українським народом та
    активну участь Союзу українців Румунії у підтримці українських переселенців:

    «Союз українців Румунії є складовою СКУ і дуже тісно співпрацює з СКУ, головно
    зараз у цій нелегкі моменти для України та українського народу. Зараз знаємо
    також що для кожного з нас українця і для всіх хто розуміє, що означає
    демократія, дуже важливо, щоб ми залишилися об’єднаними. І на щастя для нас
    світ об’єднався навколо України та українського народу завдяки чому Україні
    вдається відбивати ворога і відвоювати свої території, свої землі. Я хочу
    скористатися цієї нагодою для того щоб подякувати всім вам за вашу підтримку,
    яку ви надавали українському народу та Україні у нелегкі моменти, за те, що ви
    знайшли ресурси та енергію, щоб підтримати нас, щоб підтримати Україну і я
    впевнений, що ви і надалі будете знаходити цю енергію, тому що знаємо, що ворог
    не сидить, не спить, а шукає нових ресурсів, нові можливості для того щоб
    розбити український народ і для того щоб ставити тиск на весь демократичний
    світ. Але так як не вдалося зламати українців у 32-33 роки під час Голодомору,
    я впевнений, що це ні зараз не вдасться ворогу, а Україна та українці вийдуть з
    цього ще більш об’єднані, тому що, треба підкреслити той факт, що українці
    об’єднані тепер більше як ніколи. Що є також дуже важливим є той факт, що ця
    боротьба за демократію, за вірність, за мову, обєднало не тільки Україну а весь
    демократичний світ. Дякую вам за те що ви робити, дякую Михайлу Трайсті, дякую
    за всю вашу підтримку, хоча ми не говоримо про не дуже чисельну
    громаду українців Бухареста, але ви є дуже активна громада, яка активно
    долучається до всіх наших заходів, яка ще з початку масштабного вторгнення
    Росії в Україну щотижня і навіть два-три рази в тиждень протестували
    перед російським посольством. Це є доказом того, що тут в столиці Румунії
    українці об’єднані і те, що там де будуть українці, там буде завжди українська
    мова. Ще раз дякую за вашу присутність, дякую пану президенту СКУ що знайшов
    час відвідати нашу Румунію. І слід уточнити, що Румунія є та держава, яка
    докладає дуже багато зусиль для того щоб надати всі умови українцям Румунії.
    Також відомо, що Румунія серед першими державами, яка стала на допомогу Україні
    та українському народу. Знаємо також, що Румунія та румунський народ доклали
    дуже багато зусиль для підтримки України, були між першими які відгукнулися для
    допомоги України і знаємо також, що Румунія є та, яка має стратегію на короткий
    середній і довгий період для того щоб підтримати Україну та українських
    переселенців, які перебувають тут в Румунії. Я впевнений що як ми й надалі
    будемо йти тими сами кроками також обєднані перемога буде за нами.»

    pavlo-grod-traista.png


    Голова СКУ Павло Ґрод представив діяльність СКУ, який об’єднує понад 20 мільйонів українців зі всього світу, з наголосом
    на три основні пріоритети очолюваної ним організації: перемога України,
    відбудова України та зміцнення української діаспори. Він подякував українцям
    Бухареста за збереження української ідентичності та за підтримку і солідарність
    з громадянами України, які прямували транзитом через Румунію або знайшли
    прихисток у Бухаресті:
    «Я відчуваю себе тут у вас як вдома. Я
    вперше в Бухаресті. Мені трохи соромно признатися, що це мій перший раз у
    Бухаресті але я переконаний що не буде останній раз. Я знав, що тут дуже добре
    організована українська громада, тому що Ярослав Петрецький є активним членом
    проводу СКУ і дуже вміло і пристежно представляє інтереси української громади
    Румунії. Я брав участь і у Нараді вчителів і я бачив що у вас тут є українське
    життя. Наші батьки збудували у Канаді потягом останніх 130 років. А Я
    бачу що тут в Румунії є сильна конкуренція, що ви дійсно побудували цей
    український світ та що ви можете виховувати свідомих українців на багато
    поколінь. Це є дуже важливо. Мені цікаво з вами більше поспілкуватися, ваші
    питання та коментарі почути, бо моя ціль тут в Румунії є кілька: головна є щоб
    прийти і відвідати вас, громаду СУРу, зрозуміти як ви живете, чи йде мова про
    автохтонних українців поколіннями, чи про українських переселенців, які нещодавно
    Як ми світове українство вам можемо допомогти найкраще, також зустрічатися з
    румунськими політиками, з представниками румунської церкви, щоб обговорити
    важливі питання для нас і вас. Ми з головою СУР будемо брати участь у
    важливі міжнародні конференції Ініціативі трьох морів, щоб
    обговорити регіональну стратегію. Пане голово Петрецький дякую
    ще раз можливість тут з вами виступити та розскати трошки про нашу
    діяльність. Дякую що В и так тісно
    співпрацьовуєте з СКУ і чу
    дово провадить українською громадою тут в Румунії.
    Щиро вам дякую і слава Україні».




    Під час заходу президент
    СКУ Павло Ґрод нагородив голову СУРу Миколу-Мирослава Петрецького та голову Бухарестської філії СУРу Михайла Трайсту пам’ятними відзнаками. Потім Павло Грод та
    Микола-Мирослав Петрецький відповіли на запитання українських переселенців,
    зокрема стосовно
    отримання фінансової підтримки на проживання та харчування та стосовно освіти для дітей-біженців. Впродовжені театральна студія «Фаворіт» представила цікаву виставу. Слід
    уточнити, що майже всі члени цієї групи входять і до складу вокального гурту
    «Вікторія/Перемога», який також виступив з кількома українськими піснями.

    teatru-favorit.png




    Акторка
    Христина Назарівна прибула до Бухареста з Одеси. Вона тут знайшла прихисток та
    почала співпрацьовувати з Бухарестською філією СУРу. Тепер Христина очолює
    театральну студію «Фаворіт» та хор українських переселенок «Вікторія/Перемога»,
    що діють при Бухарестській філії СУРу. Ми запросили її розповісти про її
    діяльність та про думки від участі в зустрічі з керівництвом СКУ та СУРу
    : «Це було
    випадково для мене, я як акторка шукала та бажала працювати, але навіть не
    мріяла, тому що не знаю румунської мови і, на жаль, ні англійської. Я тут
    народила четверту дитину – сина. Я прийшла до СУРу послухати казки і розказала
    про себе, і пан Михайло Трайста дав мені можливість, за що я йому дуже вдячна,
    створити той театр. І ось ми працюємо вже більше двох місяців. Я написала перформанс,
    натхнений зі свого пережитого життя, життя своїх друзів та рідних. Для цього
    перформансу я написала й авторську сольну пісню «Дома, дома ми сиділи» про нашу
    країну, про перемогу, де прикінці я стверджую, що все буде добре і ми
    переможемо, бо немає іншого виходу. Я думаю, що такі вечора, які дають нам
    можливість зустрітися один з одним, поєднатися думками, відчуттями, це дуже
    важливо, тому що ми далеко від дома. І це моя п’єса і все, що я роблю воно про
    те, що ми всі різні, ми говоримо на різних мовах, але ми можемо бачити та
    відчувати один одного. Я дуже вдячна, щира подяка всім творчим людям, які дають
    нам можливість співати. У нашому театрі
    зібралися жінки, одні з них за 60 років і жодна з них немає акторського досвіду
    і ми стали просто як родина. Я лише сама акторка, я отримала перед війною другу
    спеціальність акторку, була вихователькою 15 років. Саме головне щоби нас
    зрозуміли, прийти на такі зустрічі щось передати, сказати це важливо. І
    підтримка, чоловіки, які займають такі посади і мають розуміння, вони поруч з
    нами, приходять до нас підтримують нас і зпевняють нас, що все буде добре. І є
    таке відчуття захисту.»

    grup-ucraineni.png




    Далі
    виступив гурт, очолений викладачем музики Кирилом Мазуром, переселенця з
    України. Кирило Мазур зі своєю дружиною Ганною та своїми п’ятьма
    діточками прибули до Бухареста теж з Одеси. Вони активно співпрацюють з
    Бухарестською філією СУРу. Кирило знайшов улюблене місце праці в Бухаресті, він
    викладає музику та є лідером гурту «All in White» (Всі у білому)
    : «Це
    підлітки від 15 до 18 років, які вперше грають на музичних інструментах. Вони
    дуже натхнені, вони хочуть співати, вони хочуть грати, вони хочуть дарувати
    радість. Ми сьогодні грали українські пісні, але у нас є й власні пісні, ми
    пишемо англійською мовою про ті проблеми, що нас турбують. І людям це дуже
    подобається.»

    ana-kiril.png


    Кирило Мазур також поділився своїми враження
    від участі у зустрічі з головою СКУ та СУРу
    : «Після того як вони розказали хто вони
    такі й що вони роблять це мене дуже приємно здивувало та порадувало, тому що я
    бачив, що українці не одні у всьому світі, що один одному допомагають, що щось
    роблять і це дуже добре. Це дає якусь впевненість, що ми не одні, що нас не
    залишуть, що ми не будемо самі.»


    Зустріч українців Бухареста з головою СКУ та депутатом Миколо-Мирославом Петрецьким
    завершилась фуршетом, де учасники мали нагоду поспілкуватися та ближче
    познайомитися між собою.

  • Зустріч Голови СКУ Павла Ґрода з українською громадою Бухареста

    Зустріч Голови СКУ Павла Ґрода з українською громадою Бухареста


    На початку
    вересня, на запрошення голови Союзу українців Румунії Миколи-Мирослава
    Петрецького, голова Світового конгресу українців Павло Ґрод здійснив візит до
    Румунії, де мав низку зустрічей з високопосадовцями румунської держави, з
    представниками СУРу, Посольства України в Румунії, з українськими
    переселенцями та українською автохтоною громадою столиці Бухареста. Павло Грод також взяв
    участь у Національній
    нараді вчителів рідної української мови, організованої СУРом на чорноморському
    курорті Юпітер повіту Констанца та в саміті Ініціативи трьох морів у
    Бухаресті.


    Зустріч
    голови СКУ Павла Ґрода з українцями відбулась у приміщенні Бухарестської філії
    СУРу, де зібралися як автохтонні українці, так і переселенці з України, які
    оселилися у столиці Румунії. Голова Бухарестської філії СУРу письменник Михайло
    Трайста привітав високих гостей, а потім коротенько представив діяльність
    Бухарестської філії СУРу. Він говорив про вокальний гурт «Едельвейс», про новостворений
    вокальний гурт «Перемога/Вікторія» та про діяльність театру імені Івана Франка, зокрема студії «Фаворіт», а також про заходи, які
    організовує бухарестська філія протягом року.

    pavlo-grod-petretchi.png


    Привітавши високого гостя, голова СУРу Микола-Мирослав Петрецький подякував Павлу Ґроду за візит, а українській
    громаді Бухареста за допомогу надану українському народу. Депутат також
    відмітив той факт, що Румунія забезпечує захист прав осіб, які належать до
    національних меншин та відзначив солідарність румунів з українським народом та
    активну участь Союзу українців Румунії у підтримці українських переселенців:

    «Союз українців Румунії є складовою СКУ і дуже тісно співпрацює з СКУ, головно
    зараз у цій нелегкі моменти для України та українського народу. Зараз знаємо
    також що для кожного з нас українця і для всіх хто розуміє, що означає
    демократія, дуже важливо, щоб ми залишилися об’єднаними. І на щастя для нас
    світ об’єднався навколо України та українського народу завдяки чому Україні
    вдається відбивати ворога і відвоювати свої території, свої землі. Я хочу
    скористатися цієї нагодою для того щоб подякувати всім вам за вашу підтримку,
    яку ви надавали українському народу та Україні у нелегкі моменти, за те, що ви
    знайшли ресурси та енергію, щоб підтримати нас, щоб підтримати Україну і я
    впевнений, що ви і надалі будете знаходити цю енергію, тому що знаємо, що ворог
    не сидить, не спить, а шукає нових ресурсів, нові можливості для того щоб
    розбити український народ і для того щоб ставити тиск на весь демократичний
    світ. Але так як не вдалося зламати українців у 32-33 роки під час Голодомору,
    я впевнений, що це ні зараз не вдасться ворогу, а Україна та українці вийдуть з
    цього ще більш об’єднані, тому що, треба підкреслити той факт, що українці
    об’єднані тепер більше як ніколи. Що є також дуже важливим є той факт, що ця
    боротьба за демократію, за вірність, за мову, обєднало не тільки Україну а весь
    демократичний світ. Дякую вам за те що ви робити, дякую Михайлу Трайсті, дякую
    за всю вашу підтримку, хоча ми не говоримо про не дуже чисельну
    громаду українців Бухареста, але ви є дуже активна громада, яка активно
    долучається до всіх наших заходів, яка ще з початку масштабного вторгнення
    Росії в Україну щотижня і навіть два-три рази в тиждень протестували
    перед російським посольством. Це є доказом того, що тут в столиці Румунії
    українці об’єднані і те, що там де будуть українці, там буде завжди українська
    мова. Ще раз дякую за вашу присутність, дякую пану президенту СКУ що знайшов
    час відвідати нашу Румунію. І слід уточнити, що Румунія є та держава, яка
    докладає дуже багато зусиль для того щоб надати всі умови українцям Румунії.
    Також відомо, що Румунія серед першими державами, яка стала на допомогу Україні
    та українському народу. Знаємо також, що Румунія та румунський народ доклали
    дуже багато зусиль для підтримки України, були між першими які відгукнулися для
    допомоги України і знаємо також, що Румунія є та, яка має стратегію на короткий
    середній і довгий період для того щоб підтримати Україну та українських
    переселенців, які перебувають тут в Румунії. Я впевнений що як ми й надалі
    будемо йти тими сами кроками також обєднані перемога буде за нами.»

    pavlo-grod-traista.png


    Голова СКУ Павло Ґрод представив діяльність СКУ, який об’єднує понад 20 мільйонів українців зі всього світу, з наголосом
    на три основні пріоритети очолюваної ним організації: перемога України,
    відбудова України та зміцнення української діаспори. Він подякував українцям
    Бухареста за збереження української ідентичності та за підтримку і солідарність
    з громадянами України, які прямували транзитом через Румунію або знайшли
    прихисток у Бухаресті:
    «Я відчуваю себе тут у вас як вдома. Я
    вперше в Бухаресті. Мені трохи соромно признатися, що це мій перший раз у
    Бухаресті але я переконаний що не буде останній раз. Я знав, що тут дуже добре
    організована українська громада, тому що Ярослав Петрецький є активним членом
    проводу СКУ і дуже вміло і пристежно представляє інтереси української громади
    Румунії. Я брав участь і у Нараді вчителів і я бачив що у вас тут є українське
    життя. Наші батьки збудували у Канаді потягом останніх 130 років. А Я
    бачу що тут в Румунії є сильна конкуренція, що ви дійсно побудували цей
    український світ та що ви можете виховувати свідомих українців на багато
    поколінь. Це є дуже важливо. Мені цікаво з вами більше поспілкуватися, ваші
    питання та коментарі почути, бо моя ціль тут в Румунії є кілька: головна є щоб
    прийти і відвідати вас, громаду СУРу, зрозуміти як ви живете, чи йде мова про
    автохтонних українців поколіннями, чи про українських переселенців, які нещодавно
    Як ми світове українство вам можемо допомогти найкраще, також зустрічатися з
    румунськими політиками, з представниками румунської церкви, щоб обговорити
    важливі питання для нас і вас. Ми з головою СУР будемо брати участь у
    важливі міжнародні конференції Ініціативі трьох морів, щоб
    обговорити регіональну стратегію. Пане голово Петрецький дякую
    ще раз можливість тут з вами виступити та розскати трошки про нашу
    діяльність. Дякую що В и так тісно
    співпрацьовуєте з СКУ і чу
    дово провадить українською громадою тут в Румунії.
    Щиро вам дякую і слава Україні».




    Під час заходу президент
    СКУ Павло Ґрод нагородив голову СУРу Миколу-Мирослава Петрецького та голову Бухарестської філії СУРу Михайла Трайсту пам’ятними відзнаками. Потім Павло Грод та
    Микола-Мирослав Петрецький відповіли на запитання українських переселенців,
    зокрема стосовно
    отримання фінансової підтримки на проживання та харчування та стосовно освіти для дітей-біженців. Впродовжені театральна студія «Фаворіт» представила цікаву виставу. Слід
    уточнити, що майже всі члени цієї групи входять і до складу вокального гурту
    «Вікторія/Перемога», який також виступив з кількома українськими піснями.

    teatru-favorit.png




    Акторка
    Христина Назарівна прибула до Бухареста з Одеси. Вона тут знайшла прихисток та
    почала співпрацьовувати з Бухарестською філією СУРу. Тепер Христина очолює
    театральну студію «Фаворіт» та хор українських переселенок «Вікторія/Перемога»,
    що діють при Бухарестській філії СУРу. Ми запросили її розповісти про її
    діяльність та про думки від участі в зустрічі з керівництвом СКУ та СУРу
    : «Це було
    випадково для мене, я як акторка шукала та бажала працювати, але навіть не
    мріяла, тому що не знаю румунської мови і, на жаль, ні англійської. Я тут
    народила четверту дитину – сина. Я прийшла до СУРу послухати казки і розказала
    про себе, і пан Михайло Трайста дав мені можливість, за що я йому дуже вдячна,
    створити той театр. І ось ми працюємо вже більше двох місяців. Я написала перформанс,
    натхнений зі свого пережитого життя, життя своїх друзів та рідних. Для цього
    перформансу я написала й авторську сольну пісню «Дома, дома ми сиділи» про нашу
    країну, про перемогу, де прикінці я стверджую, що все буде добре і ми
    переможемо, бо немає іншого виходу. Я думаю, що такі вечора, які дають нам
    можливість зустрітися один з одним, поєднатися думками, відчуттями, це дуже
    важливо, тому що ми далеко від дома. І це моя п’єса і все, що я роблю воно про
    те, що ми всі різні, ми говоримо на різних мовах, але ми можемо бачити та
    відчувати один одного. Я дуже вдячна, щира подяка всім творчим людям, які дають
    нам можливість співати. У нашому театрі
    зібралися жінки, одні з них за 60 років і жодна з них немає акторського досвіду
    і ми стали просто як родина. Я лише сама акторка, я отримала перед війною другу
    спеціальність акторку, була вихователькою 15 років. Саме головне щоби нас
    зрозуміли, прийти на такі зустрічі щось передати, сказати це важливо. І
    підтримка, чоловіки, які займають такі посади і мають розуміння, вони поруч з
    нами, приходять до нас підтримують нас і зпевняють нас, що все буде добре. І є
    таке відчуття захисту.»

    grup-ucraineni.png




    Далі
    виступив гурт, очолений викладачем музики Кирилом Мазуром, переселенця з
    України. Кирило Мазур зі своєю дружиною Ганною та своїми п’ятьма
    діточками прибули до Бухареста теж з Одеси. Вони активно співпрацюють з
    Бухарестською філією СУРу. Кирило знайшов улюблене місце праці в Бухаресті, він
    викладає музику та є лідером гурту «All in White» (Всі у білому)
    : «Це
    підлітки від 15 до 18 років, які вперше грають на музичних інструментах. Вони
    дуже натхнені, вони хочуть співати, вони хочуть грати, вони хочуть дарувати
    радість. Ми сьогодні грали українські пісні, але у нас є й власні пісні, ми
    пишемо англійською мовою про ті проблеми, що нас турбують. І людям це дуже
    подобається.»

    ana-kiril.png


    Кирило Мазур також поділився своїми враження
    від участі у зустрічі з головою СКУ та СУРу
    : «Після того як вони розказали хто вони
    такі й що вони роблять це мене дуже приємно здивувало та порадувало, тому що я
    бачив, що українці не одні у всьому світі, що один одному допомагають, що щось
    роблять і це дуже добре. Це дає якусь впевненість, що ми не одні, що нас не
    залишуть, що ми не будемо самі.»


    Зустріч українців Бухареста з головою СКУ та депутатом Миколо-Мирославом Петрецьким
    завершилась фуршетом, де учасники мали нагоду поспілкуватися та ближче
    познайомитися між собою.

  • Національна нарада вчителів рідної української мови

    Національна нарада вчителів рідної української мови

    З 2 по 5 вересня у Юпітері повіту Констанца відбулася
    Національна нарада вчителів рідної української мови. У роботі наради взяли
    участь понад 80 виховательок та вчителів, шкільні інспектори з української мови,
    університетські професори з Румунії та України, Голова Союзу Українців Румунії
    Микола-Мирослав Петрецький, Голова Світового Конґресу Українців Павло Ґрод, а
    також представники Департаменту міжетнічних відносин. Організатором виступив
    Союз українців Румунії, а головними партнерами були Департамент
    міжетнічних відносин, Бухарестський Університет, Бухарестський факультет
    іноземних мов, Румунське суспільне телебачення та Всесвітня служба радіо
    Румунія.

    Під час зустрічі обговорювалися нинішній стан та перспектива
    освіти українською мовою в Румунії. Деталі про обговорені теми подає шкільна
    інспекторка Тіміського повітового шкільного інспекторату Марія Сабо-Кондрей:

    «Теми, які були обговорені це аналіз навчального процесу з української мови та
    літератури, результати національних іспитів учнів 12 класу та вступ до ліцею. Були
    підкреслені гарні результати у повітах, які отримали учні, наприклад у
    Тіміському повіті, у Теоретичному ліцеї імені Юлії Хашдеу в місті Лугож, де
    вперше записалося до дев’ятого класу 103 учні, щоб вивчати українську мову, хоча було передбачено лише 25
    місць. Це показує велику увагу та якість навчання в українській секції ліцею.
    Інша обговорена тема була нормативна база для нового шкільного року, пан
    інспектор Ілля Саучук представив всі закони, які важливі для цього навчального
    року. Інша тема – внесок СУРу в збереження та популяризацію вивчення
    української мови. Також головним сюжетом було питання університетської освіти.
    Інша тема була інтеграція дітей з України в нашу систему навчання. Сучасні
    стратегії, методи і прийоми використання онлайн-платформ були представлені
    шкільною інспекторкою Галиною Миколайчук з Марамороського повіту. Також
    була підкреслена важливість співпраці між румунськими та українськими
    викладачами. Між нами були і викладачі з України, було приємно послухати такі
    цікаві теми як викладання української рідної мови, та української мови як
    іноземної.»

    consfatuiri-petretchi.png


    У своєму вступному слові Голова Союзу Українців Румунії
    Микола-Мирослав Петрецький підкреслив рішучу прихильність Союзу до підтримки
    україномовної освіти, наголосивши на її фундаментальному значенні для розвитку
    української громади:
    «Союз українців Румунії
    ставить дуже великий наголос на навчання рідною українською мовою, підтримуючи
    його, щоб охопити якомога більше категорій та рівнів освіти. Йде мова про
    підтримку учнів та викладачів, так само підтримку освітнього процесу. Ми усвідомили
    той факт, що без того щоби внести вагомий внесок у підготовку молоді у нас
    немає майбутнього, саме тому близько третини заходів, які організовує СУР
    протягом року, присвячені освіті рідною мовою. Ми помітили, що ці зусилля, у
    партнерстві з Міністерством освіти, повітовими шкільними інспекторатами,
    принесли відчутні результати у школах, де вивчається українська рідна мова. Ми
    помітили хорошу динаміку, хороший прогрес у розвитку освіти, як показник цього
    досягнення є результати, які здобувають учні на олімпіадах та конкурсах з
    української мови, також зростання рівня підготовки викладачів, які викладають
    рідну українську мову або інші предмети українською мовою, оснащення навчальних
    закладів, де проводиться навчання українською мовою, зростання кількості учнів,
    які обирають навчання українською мовою або українську мову, а також зростання
    кількості викладачів, які проявляють бажання викладати українську мову або
    українською мовою. І ті, які були присутні на перших заходах такого роду, можуть
    констатувати, що кількість учасників значно зросла і за це я хочу вам всім
    подякувати.»


    Представник української громади Румунії відмітив
    фундаментальну роль вчителів у передачі та популяризації української мови
    : «Хочу підкреслити той факт, що те що ми досягли, ми зробили
    разом. І цього ми добилися завдяки багатолітній співпраці, яка все більше і
    більше розвивається. Для нас всіх дуже важливо є, щоб ми зрозуміли, якими є
    актуальні питання, що стоять перед нами і як можна їх вирішувати. Ми знаємо, не
    будучи всі фахівцями у освіті, що без вашої підтримки ми цього не можемо
    зробити, так як освіта українською мовою в Румунії не може процвітати без
    підтримки Союзу українців Румунії та наших представників.»


    Депутат Микола-Мирослав Петрецьий наголосив на труднощах, з якими
    зіткнулася україномовна освіта в контексті конфлікту в Україні, але підкреслив
    ефективність, з якою вони були подолані за активної підтримки Союзу:
    «Теж дуже важливим є той факт, що відразу після початку
    повномасштабної війни в Україні, ми стикаємося з новими проблемами щодо освіти
    українською мовою, і тут ми мали та маємо велечизну підтримку від вас: від
    викладачів, які викладають українську мову, від викладачів, які викладають
    українською мовою, від директорів шкіл, де викладається і, не в останній раз,
    від наших спеціалістів, шкільних інспекторів. Відомий той факт, що коли все це
    розпочалося, ніхто не був підготовлений до цього, ніхто не знав скільки буде
    тримати. Єдине, що ми знали є те, що треба підтримувати. Мені відомо, що кожен
    з вас докладав надзвичайні зусилля, для того щоб підтримувати не тільки освіту
    українською материнською мовою в Румунії, а і освіту для переселенців з
    України. І також знаємо, що завдяки цій співпраці нам вдалося внести змін на
    законодавчому рівні, як для української нацменшини, так і для переселенців з
    України, які поселилися в Румунію. Ми знаємо, що ці всі питання ви будете
    обговорювати сьогодні й завтра на цій нараді.»

    consfatuiri-jupiter-sala.png


    Голова СУРу Микола-Мирослав Петрецький ще раз запевнив
    учасників наради у постійній підтримці:
    «Хочу запевнити вас, що від СУРу, від мене особисто як
    представника у Румунському Парламенті, ви будете мати всю підтримку і надалі. І
    я неодноразово стверджував, що залежить тільки від нас як ми будемо зберігати
    цей весь скарб, тому що ми мали щастя народитися у такій державі, яка підтримує
    нацменшин, яка підтримує збереження рідної мови, держава, яка на законодавчому
    рівні, на фінансовому рівні підтримує збереження нашої ідентичності, але ніхто
    не може працювати замість нас. Я впевнений, що так як ми робили дотепер разом,
    я впевнений, що так ми будемо йти і надалі, тому що ми знаємо, що період, який
    на нас чекає не буде легкий, ми знаємо, що Російська Федерація робить все, що
    може для того щоб дезінформувати, розбивати, розділювати, в тому числі й
    українські громади, а наш обов’язок, в тому числі й вас викладачів, є пояснювати
    і вчити молоде покоління, що це означає.»


    Наприкінці своєї промови Голова Союзу українців Румунії
    Микола-Мирослав Петрецький подякував всім тим, хто долучився до підтримки
    освіти українською мовою в Румунії:
    «
    Наприкінці хочу подякувати нашим партнерам, які щороку підтримують такі
    заходи: (Департаменту міжетнічних відносин, надійний партнер організацій
    нацменшин. І хочу запевнити вас, пане заступник держсекретаря у нашій
    підтримці, українська громада Румунії й не лише дуже добре усвідомлює допомогу,
    яку надає Департамент міжетнічних відносин всім нацменшинам.) Хочу подякувати
    головій Світового Конгресу українців Павлу Гроду за його підтримку і
    цьогорічний візит до Румунії й, головно, в ці нелегкі моменти, ці візити та
    зустрічі є дуже важливими, тому що зараз
    весь світ повинен знати, що українська діаспора, незважаючи де б вона була,
    вона є об’єднана і рухається головно у той самий напрямок. Ми повинні знати, які пріоритети стоять перед
    українськими громадами, тому що в різних регіонах світу вони стикаються з
    різними проблемами і питаннями. Пане голово, хочу вас запевнити у всій нашій
    підтримці та у співпраці зі Світовим конгресом українців. Хочу подякувати нашим
    колегам, членам СУРу за те, що розуміють якою важливою є освіта для нас, за те,
    що ви кожного разу знаходять нові ідеї для підтримки освіти. Хочу також
    подякувати нашим шкільним інспектором, на яких зараз лежить величезна праця, і
    я це розумію. І, не в останній раз, хочу подякувати членам Комісії з питань
    освіти СУР, які зокрема в цей період дуже багато зробили для освіти українською
    мовою. Ще раз, шановні колеги, дякую Вам, що ви є тут, дякую що ви підтримуєте
    освіту українською мовою, дякую що підтримуєте українську мову, і що є
    найголовніше, дякую за те що ви з нами об’єднані. Бажаю вам міцного здоров’я,
    успіху, спокійного чистого неба, і щоб дав Бог, щоб ми зустрічалися завжди у
    таких прекрасних вишиванках тут, на море. Слава Румунії! Слава Україні! Слава
    нашим народам!»

    consfatuiri-grod.png


    Голова Світового Конґресу Українців Павло Ґрод передав
    вітання СКУ, який налічує понад 20 мільйонів українців з усього світу та,
    відмітив діяльність СУРу, зокрема у освітньому процесі:
    «Мені дуже приємно бути між вами вчителями та у такому чудовому місці. Мені важко повірите, дивлячись на такий
    чудовий краєвид, що лише на 300 кілометрів звідси відбувається гаряча війна
    Росії проти українського народу. Наше спільне завдання є щоб нагадувати кожному
    з нас, що кожен день воюють і гинуть захисники України за нашу незалежність. Важливо,
    щоб наші діти це знали і щоби всі румуни, цілий світ про це знав. І це наш
    обов’язок, щоб їм пригадувати кожного дня. Союз українців Румунії є
    складова і дуже важлива частина, член Світового конгресу українців, який вже
    існує понад 56 років. До складу СКУ входять організації з понад 70 країн-світу.
    СКУ налічує понад 20 мільйонів українців світу. Наше завдання є щоб
    об’єднувати, координувати та представляти інтереси нашої потужної світової
    української діаспори перед країнами світу та перед урядом України. Ми є
    незалежна, неурядова організація, яка також є представлена як неурядова
    організація при Раді Європи та при ООН. У нас сьогодні є три головні
    пріоритети: перший пріоритет – це перемога України, другий пріоритет -
    відбудова України, і третій – це є відбудова сильного українського світу. Я
    хочу сьогодні сфокусуватися на третю точку: відбудова сильного українського
    світу. Мені дуже сподобалося як говорив ваш голова Микола-Мирослав Петрецький
    про ваші пріоритети, це виховування молоді, це є мова, це є освіта, це є знання
    того хто вони є, щоб не загубувати свою українську ідентичність, а навпаки її
    пликали та розвивати. Сьогодні, дорогі вчителі, ваша роль є надзвичайно
    важливою, вона все була важливою, але тепер після повномасштабної війни і
    стільки біженців, які виїхали за кордон, ваша роль стала найважливішою сьогодні
    з усіх наших пріоритетів щодо відбудови сильного українського світу. Сьогодні
    Україна можливо би не могла себе захистити як би не була сильна підтримка від
    міжнародної спільноти, з Північної Америки, з Європи, з цілого світу. І це є
    завдяки вас, це є завдяки нас, бо ми сильно тримаємо інтереси України на
    першому пріоритеті тих країн, де ми проживаємо. Будь-який політик не буде
    приймати рішення, щоби надавати Україні військову чи економічну підтримку, як
    немає підтримки від громадського суспільства в тій країні де вони проживають, і
    тому надзвичайно важливо щоби ми всі трималися українцями, щоби
    виховували свідомих українців на багато поколінь, бо нам треба буде цієї
    міжнародної підтримки Україні на багато десятки років. І тому ваша праця є
    виховувати українську молодь і забезпечити громадську думку у підтримці
    України, бо російський ворог нас швидко не покине. Тому важливо щоби ми знову
    виховували ту українську молодь, бо так як Росія старалася український народ
    знищити геноцидом Голодомором 90 років тому, сьогодні знову старається знищити
    український народ геноцидом.»


    Голова Світового Конґресу Українців Павло Ґрод сказав,
    що українська громада Румунії може бути прикладом для інших українських громад
    світу, зокрема у сфері розвитку освіти рідною мовою
    : «Хочу вам залишити на
    завершенню два головні меседжі й прохання. Я вас закликаю і прошу, щоб ви
    культували нашу молодь, щоби захищала український народ на багато поколінь. І
    друге, як я бачу як ефективно і здібно ви організовуєте українську рідну школу,
    українську програму, ви дійсно є прикладом для багатьох інших громад всюди у
    світі. Тому я вас прошу діліться вашим досвідом з іншими країнами і по східній
    Європі й повсюди у світі, бо дійсно це, що я бачу тут у вас, це є прикладом для
    багатьох інших країн як створити умови для правильного навчання української
    молоді. І тому на завершенню хочу вам подякувати за вашу шалену працю, без вас
    ми не мали б таку сильну українську громаду і ви би не мали б можливість тут
    виховувати не тільки тих 50 тисяч українців, які проживали в Румунії до
    повномасштабної війни, але й ті ще 140 тисяч, які приїхали після війни. І ви
    бачити, що ваша громада тепер помножилась на чотири. Щиро вам дякую, я очікую
    багато від вас навчитися протягом сьогоднішнього дня. Дякую за можливість з
    вами поспілкуватися і бажаю вам подальших успіхів. Слава українцям Румунії!
    Слава Україні!»

    consfatuiri-dri.png


    Заступник держсекретаря
    Департаменту міжетнічних відносин Румунії Дінчер Геафер ствердив:
    «Насамперед
    хочу вам подякувати від імені моєї громади та від мене особисто, я належу до
    татарської громади з Добруджі, за підтримку, яку ваша громада надала
    українським біженцям, серед яких були й татари Кримського півострову й не лише.
    Ми всі стикаємось з дуже важкими часами і ми, на жаль, знаємо, що означає ця
    війна, але ніхто не може сказати коли це закінчиться, скільки часу буде
    тримати, яким чином це буде впливати на всі громади, тому наша підтримка і
    підтримка вашої організації є суттєвою. Пан депутат Петрецький у своїй промові
    говорив про ту фінансову допомогу, яку надає румунський уряд, але хочеться
    уточнити, що це є тільки одним з інструментів, найбільш важливим є людський
    фактор, тому що дуже важливим є залучення та діяльність депутатів нацменшин
    Парламенту в розвитку та збереження традицій та звичаїв етнічних програм.
    Справді, Румунія є піонером, у тому як підтримуються національні меншини і
    яскравим прикладом, ми маємо Закон про доуніверситетську освіту, до розробки
    та покращення якого долучилась Група нацменшин. Присутність в Парламенті
    Румунії депутатів, які представляють громади етнічних меншин, та які мають
    право вирішального голосу є дуже важливим і показує відкритість держави щодо
    збереження прав нацменшин. Я надіюсь, що ви залишитись відкритими і надалі будити
    підтримувати керівництво організації та пана депутата, щоб ми разом могли
    подолати всі виклики. Повертаючись до рідної мови, у цьому випадку української
    мови, це є найбільш важливим елементом у збереженні та просуванні ідентичності.
    Вам належить величезний обов’язок надалі передавати та просувати рідну мову.
    Департамент міжетнічних відносин підтримує вас і буде надалі допомагати вам у
    вашій діяльності. Дякую вам і бажаю вам успіхів у ваших обговореннях!»

    consfatuiri-condrei.png


    Шкільна інспекторка Марія Кондрей-Сабо підбила підсумки
    роботи національної наради вчителів української рідної мови:

    «СУР, на чолі з головою, депутатом у Румунському Парламенті Мирославом-Миколою
    Петрецьким, відіграває важливу роль у розвитку української материнської мови,
    маючи на увазі активну підтримку щодо фінансування українських національних
    конкурсів, олімпіади з української мови та літератури, таборів для учнів та
    інших культурних подій. Велика честь була для нас мати серед нас пана депутата
    і голову Світового Конґресу Українців
    Павла Ґрода. Виступ голови СУР депутата Микола-Мирослава Петрецького мав на увазі
    підкреслення прихильності СУРу до підтримки українсько-мовної освіти. Пан
    Микола-Мирослав Петрецький приділяє велику особливу увагу освіті. Він зазначив,
    що процес навчання та розвиток української материнської мови займає перше місце
    для нього. Ми, викладачі та учні, цю підтримку здавна відчуваємо, й сьогодні
    бачимо результати. Голова Світового
    Конґресу Українців Павло Ґрод оцінив важливий вплив однієї з
    найактивніших складових організацій Світового Конгресу українців. Він відзначив
    постійні зусилля та чітко визначені пріоритети депутата Миколи-Мирослава
    Петрецького, який розуміє важливість та необхідність залучення молодого
    покоління у збереженні української культури, мови, традицій та
    звичаїв. Голова Світового конгресу українців нагородив спеціальними
    відзнаками шкільних інспекторів української рідної мови. Як висновок цих
    національних нарад, можу сказати, що вони необхідні й дуже важливі для нас, щоб
    зрозуміти, що ми повинні підготувати, не забувати і передавати молодому
    поколінню, те що ми маємо найцінніше – материнську мову. Ми маємо важливу роль
    вивчати учнів і показати, що ми сильні. Маючи на увазі, що ми живемо у таких
    моментах, коли український народ показує свою силу, ми сьогодні пишаємось тим,
    що ми є українці.»


  • Національна нарада вчителів рідної української мови

    Національна нарада вчителів рідної української мови

    З 2 по 5 вересня у Юпітері повіту Констанца відбулася
    Національна нарада вчителів рідної української мови. У роботі наради взяли
    участь понад 80 виховательок та вчителів, шкільні інспектори з української мови,
    університетські професори з Румунії та України, Голова Союзу Українців Румунії
    Микола-Мирослав Петрецький, Голова Світового Конґресу Українців Павло Ґрод, а
    також представники Департаменту міжетнічних відносин. Організатором виступив
    Союз українців Румунії, а головними партнерами були Департамент
    міжетнічних відносин, Бухарестський Університет, Бухарестський факультет
    іноземних мов, Румунське суспільне телебачення та Всесвітня служба радіо
    Румунія.

    Під час зустрічі обговорювалися нинішній стан та перспектива
    освіти українською мовою в Румунії. Деталі про обговорені теми подає шкільна
    інспекторка Тіміського повітового шкільного інспекторату Марія Сабо-Кондрей:

    «Теми, які були обговорені це аналіз навчального процесу з української мови та
    літератури, результати національних іспитів учнів 12 класу та вступ до ліцею. Були
    підкреслені гарні результати у повітах, які отримали учні, наприклад у
    Тіміському повіті, у Теоретичному ліцеї імені Юлії Хашдеу в місті Лугож, де
    вперше записалося до дев’ятого класу 103 учні, щоб вивчати українську мову, хоча було передбачено лише 25
    місць. Це показує велику увагу та якість навчання в українській секції ліцею.
    Інша обговорена тема була нормативна база для нового шкільного року, пан
    інспектор Ілля Саучук представив всі закони, які важливі для цього навчального
    року. Інша тема – внесок СУРу в збереження та популяризацію вивчення
    української мови. Також головним сюжетом було питання університетської освіти.
    Інша тема була інтеграція дітей з України в нашу систему навчання. Сучасні
    стратегії, методи і прийоми використання онлайн-платформ були представлені
    шкільною інспекторкою Галиною Миколайчук з Марамороського повіту. Також
    була підкреслена важливість співпраці між румунськими та українськими
    викладачами. Між нами були і викладачі з України, було приємно послухати такі
    цікаві теми як викладання української рідної мови, та української мови як
    іноземної.»

    consfatuiri-petretchi.png


    У своєму вступному слові Голова Союзу Українців Румунії
    Микола-Мирослав Петрецький підкреслив рішучу прихильність Союзу до підтримки
    україномовної освіти, наголосивши на її фундаментальному значенні для розвитку
    української громади:
    «Союз українців Румунії
    ставить дуже великий наголос на навчання рідною українською мовою, підтримуючи
    його, щоб охопити якомога більше категорій та рівнів освіти. Йде мова про
    підтримку учнів та викладачів, так само підтримку освітнього процесу. Ми усвідомили
    той факт, що без того щоби внести вагомий внесок у підготовку молоді у нас
    немає майбутнього, саме тому близько третини заходів, які організовує СУР
    протягом року, присвячені освіті рідною мовою. Ми помітили, що ці зусилля, у
    партнерстві з Міністерством освіти, повітовими шкільними інспекторатами,
    принесли відчутні результати у школах, де вивчається українська рідна мова. Ми
    помітили хорошу динаміку, хороший прогрес у розвитку освіти, як показник цього
    досягнення є результати, які здобувають учні на олімпіадах та конкурсах з
    української мови, також зростання рівня підготовки викладачів, які викладають
    рідну українську мову або інші предмети українською мовою, оснащення навчальних
    закладів, де проводиться навчання українською мовою, зростання кількості учнів,
    які обирають навчання українською мовою або українську мову, а також зростання
    кількості викладачів, які проявляють бажання викладати українську мову або
    українською мовою. І ті, які були присутні на перших заходах такого роду, можуть
    констатувати, що кількість учасників значно зросла і за це я хочу вам всім
    подякувати.»


    Представник української громади Румунії відмітив
    фундаментальну роль вчителів у передачі та популяризації української мови
    : «Хочу підкреслити той факт, що те що ми досягли, ми зробили
    разом. І цього ми добилися завдяки багатолітній співпраці, яка все більше і
    більше розвивається. Для нас всіх дуже важливо є, щоб ми зрозуміли, якими є
    актуальні питання, що стоять перед нами і як можна їх вирішувати. Ми знаємо, не
    будучи всі фахівцями у освіті, що без вашої підтримки ми цього не можемо
    зробити, так як освіта українською мовою в Румунії не може процвітати без
    підтримки Союзу українців Румунії та наших представників.»


    Депутат Микола-Мирослав Петрецьий наголосив на труднощах, з якими
    зіткнулася україномовна освіта в контексті конфлікту в Україні, але підкреслив
    ефективність, з якою вони були подолані за активної підтримки Союзу:
    «Теж дуже важливим є той факт, що відразу після початку
    повномасштабної війни в Україні, ми стикаємося з новими проблемами щодо освіти
    українською мовою, і тут ми мали та маємо велечизну підтримку від вас: від
    викладачів, які викладають українську мову, від викладачів, які викладають
    українською мовою, від директорів шкіл, де викладається і, не в останній раз,
    від наших спеціалістів, шкільних інспекторів. Відомий той факт, що коли все це
    розпочалося, ніхто не був підготовлений до цього, ніхто не знав скільки буде
    тримати. Єдине, що ми знали є те, що треба підтримувати. Мені відомо, що кожен
    з вас докладав надзвичайні зусилля, для того щоб підтримувати не тільки освіту
    українською материнською мовою в Румунії, а і освіту для переселенців з
    України. І також знаємо, що завдяки цій співпраці нам вдалося внести змін на
    законодавчому рівні, як для української нацменшини, так і для переселенців з
    України, які поселилися в Румунію. Ми знаємо, що ці всі питання ви будете
    обговорювати сьогодні й завтра на цій нараді.»

    consfatuiri-jupiter-sala.png


    Голова СУРу Микола-Мирослав Петрецький ще раз запевнив
    учасників наради у постійній підтримці:
    «Хочу запевнити вас, що від СУРу, від мене особисто як
    представника у Румунському Парламенті, ви будете мати всю підтримку і надалі. І
    я неодноразово стверджував, що залежить тільки від нас як ми будемо зберігати
    цей весь скарб, тому що ми мали щастя народитися у такій державі, яка підтримує
    нацменшин, яка підтримує збереження рідної мови, держава, яка на законодавчому
    рівні, на фінансовому рівні підтримує збереження нашої ідентичності, але ніхто
    не може працювати замість нас. Я впевнений, що так як ми робили дотепер разом,
    я впевнений, що так ми будемо йти і надалі, тому що ми знаємо, що період, який
    на нас чекає не буде легкий, ми знаємо, що Російська Федерація робить все, що
    може для того щоб дезінформувати, розбивати, розділювати, в тому числі й
    українські громади, а наш обов’язок, в тому числі й вас викладачів, є пояснювати
    і вчити молоде покоління, що це означає.»


    Наприкінці своєї промови Голова Союзу українців Румунії
    Микола-Мирослав Петрецький подякував всім тим, хто долучився до підтримки
    освіти українською мовою в Румунії:
    «
    Наприкінці хочу подякувати нашим партнерам, які щороку підтримують такі
    заходи: (Департаменту міжетнічних відносин, надійний партнер організацій
    нацменшин. І хочу запевнити вас, пане заступник держсекретаря у нашій
    підтримці, українська громада Румунії й не лише дуже добре усвідомлює допомогу,
    яку надає Департамент міжетнічних відносин всім нацменшинам.) Хочу подякувати
    головій Світового Конгресу українців Павлу Гроду за його підтримку і
    цьогорічний візит до Румунії й, головно, в ці нелегкі моменти, ці візити та
    зустрічі є дуже важливими, тому що зараз
    весь світ повинен знати, що українська діаспора, незважаючи де б вона була,
    вона є об’єднана і рухається головно у той самий напрямок. Ми повинні знати, які пріоритети стоять перед
    українськими громадами, тому що в різних регіонах світу вони стикаються з
    різними проблемами і питаннями. Пане голово, хочу вас запевнити у всій нашій
    підтримці та у співпраці зі Світовим конгресом українців. Хочу подякувати нашим
    колегам, членам СУРу за те, що розуміють якою важливою є освіта для нас, за те,
    що ви кожного разу знаходять нові ідеї для підтримки освіти. Хочу також
    подякувати нашим шкільним інспектором, на яких зараз лежить величезна праця, і
    я це розумію. І, не в останній раз, хочу подякувати членам Комісії з питань
    освіти СУР, які зокрема в цей період дуже багато зробили для освіти українською
    мовою. Ще раз, шановні колеги, дякую Вам, що ви є тут, дякую що ви підтримуєте
    освіту українською мовою, дякую що підтримуєте українську мову, і що є
    найголовніше, дякую за те що ви з нами об’єднані. Бажаю вам міцного здоров’я,
    успіху, спокійного чистого неба, і щоб дав Бог, щоб ми зустрічалися завжди у
    таких прекрасних вишиванках тут, на море. Слава Румунії! Слава Україні! Слава
    нашим народам!»

    consfatuiri-grod.png


    Голова Світового Конґресу Українців Павло Ґрод передав
    вітання СКУ, який налічує понад 20 мільйонів українців з усього світу та,
    відмітив діяльність СУРу, зокрема у освітньому процесі:
    «Мені дуже приємно бути між вами вчителями та у такому чудовому місці. Мені важко повірите, дивлячись на такий
    чудовий краєвид, що лише на 300 кілометрів звідси відбувається гаряча війна
    Росії проти українського народу. Наше спільне завдання є щоб нагадувати кожному
    з нас, що кожен день воюють і гинуть захисники України за нашу незалежність. Важливо,
    щоб наші діти це знали і щоби всі румуни, цілий світ про це знав. І це наш
    обов’язок, щоб їм пригадувати кожного дня. Союз українців Румунії є
    складова і дуже важлива частина, член Світового конгресу українців, який вже
    існує понад 56 років. До складу СКУ входять організації з понад 70 країн-світу.
    СКУ налічує понад 20 мільйонів українців світу. Наше завдання є щоб
    об’єднувати, координувати та представляти інтереси нашої потужної світової
    української діаспори перед країнами світу та перед урядом України. Ми є
    незалежна, неурядова організація, яка також є представлена як неурядова
    організація при Раді Європи та при ООН. У нас сьогодні є три головні
    пріоритети: перший пріоритет – це перемога України, другий пріоритет -
    відбудова України, і третій – це є відбудова сильного українського світу. Я
    хочу сьогодні сфокусуватися на третю точку: відбудова сильного українського
    світу. Мені дуже сподобалося як говорив ваш голова Микола-Мирослав Петрецький
    про ваші пріоритети, це виховування молоді, це є мова, це є освіта, це є знання
    того хто вони є, щоб не загубувати свою українську ідентичність, а навпаки її
    пликали та розвивати. Сьогодні, дорогі вчителі, ваша роль є надзвичайно
    важливою, вона все була важливою, але тепер після повномасштабної війни і
    стільки біженців, які виїхали за кордон, ваша роль стала найважливішою сьогодні
    з усіх наших пріоритетів щодо відбудови сильного українського світу. Сьогодні
    Україна можливо би не могла себе захистити як би не була сильна підтримка від
    міжнародної спільноти, з Північної Америки, з Європи, з цілого світу. І це є
    завдяки вас, це є завдяки нас, бо ми сильно тримаємо інтереси України на
    першому пріоритеті тих країн, де ми проживаємо. Будь-який політик не буде
    приймати рішення, щоби надавати Україні військову чи економічну підтримку, як
    немає підтримки від громадського суспільства в тій країні де вони проживають, і
    тому надзвичайно важливо щоби ми всі трималися українцями, щоби
    виховували свідомих українців на багато поколінь, бо нам треба буде цієї
    міжнародної підтримки Україні на багато десятки років. І тому ваша праця є
    виховувати українську молодь і забезпечити громадську думку у підтримці
    України, бо російський ворог нас швидко не покине. Тому важливо щоби ми знову
    виховували ту українську молодь, бо так як Росія старалася український народ
    знищити геноцидом Голодомором 90 років тому, сьогодні знову старається знищити
    український народ геноцидом.»


    Голова Світового Конґресу Українців Павло Ґрод сказав,
    що українська громада Румунії може бути прикладом для інших українських громад
    світу, зокрема у сфері розвитку освіти рідною мовою
    : «Хочу вам залишити на
    завершенню два головні меседжі й прохання. Я вас закликаю і прошу, щоб ви
    культували нашу молодь, щоби захищала український народ на багато поколінь. І
    друге, як я бачу як ефективно і здібно ви організовуєте українську рідну школу,
    українську програму, ви дійсно є прикладом для багатьох інших громад всюди у
    світі. Тому я вас прошу діліться вашим досвідом з іншими країнами і по східній
    Європі й повсюди у світі, бо дійсно це, що я бачу тут у вас, це є прикладом для
    багатьох інших країн як створити умови для правильного навчання української
    молоді. І тому на завершенню хочу вам подякувати за вашу шалену працю, без вас
    ми не мали б таку сильну українську громаду і ви би не мали б можливість тут
    виховувати не тільки тих 50 тисяч українців, які проживали в Румунії до
    повномасштабної війни, але й ті ще 140 тисяч, які приїхали після війни. І ви
    бачити, що ваша громада тепер помножилась на чотири. Щиро вам дякую, я очікую
    багато від вас навчитися протягом сьогоднішнього дня. Дякую за можливість з
    вами поспілкуватися і бажаю вам подальших успіхів. Слава українцям Румунії!
    Слава Україні!»

    consfatuiri-dri.png


    Заступник держсекретаря
    Департаменту міжетнічних відносин Румунії Дінчер Геафер ствердив:
    «Насамперед
    хочу вам подякувати від імені моєї громади та від мене особисто, я належу до
    татарської громади з Добруджі, за підтримку, яку ваша громада надала
    українським біженцям, серед яких були й татари Кримського півострову й не лише.
    Ми всі стикаємось з дуже важкими часами і ми, на жаль, знаємо, що означає ця
    війна, але ніхто не може сказати коли це закінчиться, скільки часу буде
    тримати, яким чином це буде впливати на всі громади, тому наша підтримка і
    підтримка вашої організації є суттєвою. Пан депутат Петрецький у своїй промові
    говорив про ту фінансову допомогу, яку надає румунський уряд, але хочеться
    уточнити, що це є тільки одним з інструментів, найбільш важливим є людський
    фактор, тому що дуже важливим є залучення та діяльність депутатів нацменшин
    Парламенту в розвитку та збереження традицій та звичаїв етнічних програм.
    Справді, Румунія є піонером, у тому як підтримуються національні меншини і
    яскравим прикладом, ми маємо Закон про доуніверситетську освіту, до розробки
    та покращення якого долучилась Група нацменшин. Присутність в Парламенті
    Румунії депутатів, які представляють громади етнічних меншин, та які мають
    право вирішального голосу є дуже важливим і показує відкритість держави щодо
    збереження прав нацменшин. Я надіюсь, що ви залишитись відкритими і надалі будити
    підтримувати керівництво організації та пана депутата, щоб ми разом могли
    подолати всі виклики. Повертаючись до рідної мови, у цьому випадку української
    мови, це є найбільш важливим елементом у збереженні та просуванні ідентичності.
    Вам належить величезний обов’язок надалі передавати та просувати рідну мову.
    Департамент міжетнічних відносин підтримує вас і буде надалі допомагати вам у
    вашій діяльності. Дякую вам і бажаю вам успіхів у ваших обговореннях!»

    consfatuiri-condrei.png


    Шкільна інспекторка Марія Кондрей-Сабо підбила підсумки
    роботи національної наради вчителів української рідної мови:

    «СУР, на чолі з головою, депутатом у Румунському Парламенті Мирославом-Миколою
    Петрецьким, відіграває важливу роль у розвитку української материнської мови,
    маючи на увазі активну підтримку щодо фінансування українських національних
    конкурсів, олімпіади з української мови та літератури, таборів для учнів та
    інших культурних подій. Велика честь була для нас мати серед нас пана депутата
    і голову Світового Конґресу Українців
    Павла Ґрода. Виступ голови СУР депутата Микола-Мирослава Петрецького мав на увазі
    підкреслення прихильності СУРу до підтримки українсько-мовної освіти. Пан
    Микола-Мирослав Петрецький приділяє велику особливу увагу освіті. Він зазначив,
    що процес навчання та розвиток української материнської мови займає перше місце
    для нього. Ми, викладачі та учні, цю підтримку здавна відчуваємо, й сьогодні
    бачимо результати. Голова Світового
    Конґресу Українців Павло Ґрод оцінив важливий вплив однієї з
    найактивніших складових організацій Світового Конгресу українців. Він відзначив
    постійні зусилля та чітко визначені пріоритети депутата Миколи-Мирослава
    Петрецького, який розуміє важливість та необхідність залучення молодого
    покоління у збереженні української культури, мови, традицій та
    звичаїв. Голова Світового конгресу українців нагородив спеціальними
    відзнаками шкільних інспекторів української рідної мови. Як висновок цих
    національних нарад, можу сказати, що вони необхідні й дуже важливі для нас, щоб
    зрозуміти, що ми повинні підготувати, не забувати і передавати молодому
    поколінню, те що ми маємо найцінніше – материнську мову. Ми маємо важливу роль
    вивчати учнів і показати, що ми сильні. Маючи на увазі, що ми живемо у таких
    моментах, коли український народ показує свою силу, ми сьогодні пишаємось тим,
    що ми є українці.»


  • Кабінет української мови теоретичного ліцеї ім. Юлії Хашдеу в Лугожі

    Кабінет української мови теоретичного ліцеї ім. Юлії Хашдеу в Лугожі

    У Теоретичному ліцеї імені Юлії Хашдеу в Лугожі Тіміського
    повіту функціонує українська секція. Нещодавно тут був відкритий сучасний кабінет української
    мови та літератури, за фінансової підтримки Союзу українців Румунії. К
    абінет гармонійно поєднує усі
    необхідні інформативні матеріали, матеріальні об’єкти, технічні засоби для
    навчання рідної української мови. Приміщення оформлене відповідно до сучасних діючих
    вимог наукової організації роботи вчителя та учнів, яка виступає гарантом
    якісного викладання української мови та літератури в ліцеї імені Юлії Хашдеу.

    Шкільний інспектор української мови у Тіміському повіті Марія Сабо-Кондрей розповідає про роль, яку відіграває кабінет
    української мови у процесі навчання української мови та літератури: «Кабінет української мови має важливу роль. Він відповідає вимогам сучасної
    освіти, для покращення уроків, створення організованої основи для здійснення освітнього процесу, а також становить новий
    спосіб досягнення ефективності навчання. Кабінет пропонує
    найвигідніше використання сучасних засобів та всіх навчальних матеріалів
    відповідно до змісту уроку, також пропонує оптимальні умови для викладача, як для підготовки, так і для проведення уроків, а також для дослідження знань, спрямованих
    на вдосконалення навчального процесу та покращення викладацької діяльності.»

    Навчання української рідної мови в Тіміському повіті набирає обертів, в тому числі за допомогою СУРу, стверджує Марія Сабо-Кондрей: «У Тіміському
    повіті понад 600 учнів вивчають українську рідну мову. У Теоретичному ліцеї
    імені Юлії Хашдеу в Лугожі є 106 учнів у 9,10,11 та 12 класах. Тут є українська
    секція, головний викладач – Віолета Манзур, яка зберігає материнську мову. Вона викладає українську мову та літературу і робить так, щоб уроки української мови були для дітей
    улюбленими. У нас багато культурних подій та конкурсів. 12 березня ми провели повітовий
    етап олімпіади з української мови та літератури, на якому учні отримали гарні
    результати. Учениця 12 класу Андрея Бобля отримала найвищу оцінку – десять. (…) Беремо участь у інших конкурсах таких як: Конкурс історії й традиції української меншини, Конкурс української поезії, а також інші культурні події, які підтримує СУР. Ми дуже вдячні СУРу, зокрема голові Миколі-Мирославу Петрецькому за те що він бореться і допомагає українській
    меншині. Ми знаємо, що головне для маленьких діточок, для учнів, знати, що їх хтось підтримує, що їм хтось допомагає, щоб вони не забували свою рідну мову
    та свою ідентичність, та щоб вони у свою чергу передавали і продовжували все
    що наше та ніколи не забували своє коріння.»

    «Мене звати Андрея Бобля. Я учениця 12 класу Теоретичного ліцею імені Юлії Хашдеу у місті Лугож. Я люблю вивчати українську мову, тому беру участь у різних конкурсах з української мови. Нещодавно я взяла участь в повітовому етапі олімпіади з української мови на якому отримала оцінку десять. Тепер ми маємо і гарний кабінет української мови де проводимо гарні та інтерактивні уроки.»

    ucra-violeta-manzur.png





    Вчителька Віолета Манзур, яка навчає учнів етнічних українців
    українську мову та літературу в Теоретичному ліцеї імені Юлії Хашдеу в місті Лугож, розповідає як відбулося відкриття сучасного кабінету української мови: «Важливим досягненням для української секції нашого
    ліцею було відкриття сучасного кабінету української мови, за фінансової допомоги СУР. Це
    відбулося 6 березня. Були присутні голова СУРу, депутат Микола-Мирослав Петрецький,
    голова Тіміської філії СУР Юрій Глеба, голова Арадської філії Гаврило
    Міколайчук, голова Лугозької організації Іван Ковач, шкільний інспектор
    української мови Марія Сабо-Кондрей, директор Восьмирічної школи Штюка Микола
    Бензар, мер села Штюка Василь Бежера, директорка ліцею Анда
    Урсулеску Лунгу, вчителі української мови, а також учні. Після урочистого перерізання стрічки
    та відкриття кабінету,
    парох української православної церкви міста Лугож Віргілій Бротней освятив кабінет української мови та
    літератури. Потім
    концертну програму провели дитячі ансамблі: «Молода надія» з міста Лугож; «Кедровина» з села Пєтроаса Маре, «Веселі Дiточки» з села Штюка та «Гармонїя» з села Бетхаузен, учні середньої школи Бирна та група дошкільнят дитячого
    садка у села
    Штюки.»




    Далі вчителька Віолета Манзур розповідає про українську секцію ліцею імені Юлії Хашдеу та про здобуті результати учнями протягом часу: «Українська
    секція у нашому ліцеї була заснована у 2007 році, а сьогодні маємо чотири класи:
    9, 10,11 та 12, у яких навчаються понад 100 учнів. Вони приходять з різних
    населених пунктів, де вивчають українську рідну мову, таких як: Лугож, Штюка,
    Дарова, Бенгаузен, Бирна, а аткож з повіту Караш-Северін. Крім української мови
    та літератури, вони вивчали українською мовою ще історію і традиції українців,
    а тепер релігію. Наші учні з великим задоволенням беруть участь у різних
    конкурсах, Вони мають гарні результати, вони отримують численні премії на таких конкурсах.»




    Сучасний кабінет української мови створює дуже добрі умови для навчання рідної мови, – додає вчителька Віолета Манзур: «Наш кабінет оснащений інтерактивною дошкою, ноутбуками, сучасними
    аудіо-відеопристроями. Також маємо
    куточок, де ми розмістили фото та дипломи
    наших учнів, які отримали на різні конкурси та фестивалі. Ще маємо бібліотеку з книгами
    різних українських письменників. Відкриття кабінету української мови це важливе досягнення
    для нашого ліцею, тому що тепер наші учні мають необхідні умови для навчання української
    мови, а вчителі умови для того щоб заохочувати учнів вчитися. У нас такий
    план: зробити все від нас залежне, щоб залучати учнів вивчати і любити
    українську мову і бути кращими. Велике спасибі СУР за фінансову а також
    моральну підтримку.»





    Учениця 11 класу Роксана Сопко рада, що відтепер має
    нагоду проводити уроки у сучасному кабінеті української мови: «Я дуже люблю
    українську мову, тому беру участь у різних конкурсах з української мови. Я
    брала участь також в повітовому етапі олімпіади, на якому отримала першу премію.
    Я також співаю у хорі, яким керує вчитель релігії Василь Білан. Я дуже рада, що
    в нашому ліцеї є сучасний кабінет української мови, де маємо інтерактивну дошку,
    ноутбуки, аудіо- відеопроєктор і тепер ми легше і краще можемо вивчати рідну
    мову. Дякуємо Союзу українців Румунії за те, що вони зробили це можливим.»

  • Кабінет української мови теоретичного ліцеї ім. Юлії Хашдеу в Лугожі

    Кабінет української мови теоретичного ліцеї ім. Юлії Хашдеу в Лугожі

    У Теоретичному ліцеї імені Юлії Хашдеу в Лугожі Тіміського
    повіту функціонує українська секція. Нещодавно тут був відкритий сучасний кабінет української
    мови та літератури, за фінансової підтримки Союзу українців Румунії. К
    абінет гармонійно поєднує усі
    необхідні інформативні матеріали, матеріальні об’єкти, технічні засоби для
    навчання рідної української мови. Приміщення оформлене відповідно до сучасних діючих
    вимог наукової організації роботи вчителя та учнів, яка виступає гарантом
    якісного викладання української мови та літератури в ліцеї імені Юлії Хашдеу.

    Шкільний інспектор української мови у Тіміському повіті Марія Сабо-Кондрей розповідає про роль, яку відіграває кабінет
    української мови у процесі навчання української мови та літератури: «Кабінет української мови має важливу роль. Він відповідає вимогам сучасної
    освіти, для покращення уроків, створення організованої основи для здійснення освітнього процесу, а також становить новий
    спосіб досягнення ефективності навчання. Кабінет пропонує
    найвигідніше використання сучасних засобів та всіх навчальних матеріалів
    відповідно до змісту уроку, також пропонує оптимальні умови для викладача, як для підготовки, так і для проведення уроків, а також для дослідження знань, спрямованих
    на вдосконалення навчального процесу та покращення викладацької діяльності.»

    Навчання української рідної мови в Тіміському повіті набирає обертів, в тому числі за допомогою СУРу, стверджує Марія Сабо-Кондрей: «У Тіміському
    повіті понад 600 учнів вивчають українську рідну мову. У Теоретичному ліцеї
    імені Юлії Хашдеу в Лугожі є 106 учнів у 9,10,11 та 12 класах. Тут є українська
    секція, головний викладач – Віолета Манзур, яка зберігає материнську мову. Вона викладає українську мову та літературу і робить так, щоб уроки української мови були для дітей
    улюбленими. У нас багато культурних подій та конкурсів. 12 березня ми провели повітовий
    етап олімпіади з української мови та літератури, на якому учні отримали гарні
    результати. Учениця 12 класу Андрея Бобля отримала найвищу оцінку – десять. (…) Беремо участь у інших конкурсах таких як: Конкурс історії й традиції української меншини, Конкурс української поезії, а також інші культурні події, які підтримує СУР. Ми дуже вдячні СУРу, зокрема голові Миколі-Мирославу Петрецькому за те що він бореться і допомагає українській
    меншині. Ми знаємо, що головне для маленьких діточок, для учнів, знати, що їх хтось підтримує, що їм хтось допомагає, щоб вони не забували свою рідну мову
    та свою ідентичність, та щоб вони у свою чергу передавали і продовжували все
    що наше та ніколи не забували своє коріння.»

    «Мене звати Андрея Бобля. Я учениця 12 класу Теоретичного ліцею імені Юлії Хашдеу у місті Лугож. Я люблю вивчати українську мову, тому беру участь у різних конкурсах з української мови. Нещодавно я взяла участь в повітовому етапі олімпіади з української мови на якому отримала оцінку десять. Тепер ми маємо і гарний кабінет української мови де проводимо гарні та інтерактивні уроки.»

    ucra-violeta-manzur.png





    Вчителька Віолета Манзур, яка навчає учнів етнічних українців
    українську мову та літературу в Теоретичному ліцеї імені Юлії Хашдеу в місті Лугож, розповідає як відбулося відкриття сучасного кабінету української мови: «Важливим досягненням для української секції нашого
    ліцею було відкриття сучасного кабінету української мови, за фінансової допомоги СУР. Це
    відбулося 6 березня. Були присутні голова СУРу, депутат Микола-Мирослав Петрецький,
    голова Тіміської філії СУР Юрій Глеба, голова Арадської філії Гаврило
    Міколайчук, голова Лугозької організації Іван Ковач, шкільний інспектор
    української мови Марія Сабо-Кондрей, директор Восьмирічної школи Штюка Микола
    Бензар, мер села Штюка Василь Бежера, директорка ліцею Анда
    Урсулеску Лунгу, вчителі української мови, а також учні. Після урочистого перерізання стрічки
    та відкриття кабінету,
    парох української православної церкви міста Лугож Віргілій Бротней освятив кабінет української мови та
    літератури. Потім
    концертну програму провели дитячі ансамблі: «Молода надія» з міста Лугож; «Кедровина» з села Пєтроаса Маре, «Веселі Дiточки» з села Штюка та «Гармонїя» з села Бетхаузен, учні середньої школи Бирна та група дошкільнят дитячого
    садка у села
    Штюки.»




    Далі вчителька Віолета Манзур розповідає про українську секцію ліцею імені Юлії Хашдеу та про здобуті результати учнями протягом часу: «Українська
    секція у нашому ліцеї була заснована у 2007 році, а сьогодні маємо чотири класи:
    9, 10,11 та 12, у яких навчаються понад 100 учнів. Вони приходять з різних
    населених пунктів, де вивчають українську рідну мову, таких як: Лугож, Штюка,
    Дарова, Бенгаузен, Бирна, а аткож з повіту Караш-Северін. Крім української мови
    та літератури, вони вивчали українською мовою ще історію і традиції українців,
    а тепер релігію. Наші учні з великим задоволенням беруть участь у різних
    конкурсах, Вони мають гарні результати, вони отримують численні премії на таких конкурсах.»




    Сучасний кабінет української мови створює дуже добрі умови для навчання рідної мови, – додає вчителька Віолета Манзур: «Наш кабінет оснащений інтерактивною дошкою, ноутбуками, сучасними
    аудіо-відеопристроями. Також маємо
    куточок, де ми розмістили фото та дипломи
    наших учнів, які отримали на різні конкурси та фестивалі. Ще маємо бібліотеку з книгами
    різних українських письменників. Відкриття кабінету української мови це важливе досягнення
    для нашого ліцею, тому що тепер наші учні мають необхідні умови для навчання української
    мови, а вчителі умови для того щоб заохочувати учнів вчитися. У нас такий
    план: зробити все від нас залежне, щоб залучати учнів вивчати і любити
    українську мову і бути кращими. Велике спасибі СУР за фінансову а також
    моральну підтримку.»





    Учениця 11 класу Роксана Сопко рада, що відтепер має
    нагоду проводити уроки у сучасному кабінеті української мови: «Я дуже люблю
    українську мову, тому беру участь у різних конкурсах з української мови. Я
    брала участь також в повітовому етапі олімпіади, на якому отримала першу премію.
    Я також співаю у хорі, яким керує вчитель релігії Василь Білан. Я дуже рада, що
    в нашому ліцеї є сучасний кабінет української мови, де маємо інтерактивну дошку,
    ноутбуки, аудіо- відеопроєктор і тепер ми легше і краще можемо вивчати рідну
    мову. Дякуємо Союзу українців Румунії за те, що вони зробили це можливим.»

  • 770 річницю коронування короля Данила відсвяткувала українська громада в місті Клуж-Напока

    770 річницю коронування короля Данила відсвяткувала українська громада в місті Клуж-Напока

    Річниця коронації Данила Романовича,
    нащадка князя Володимира Мономаха з династії Рюриковичів, є чудовою нагодою
    згадати діяння та досягнення легітимного і визнаного в Європі короля Русі епохи
    Середньовіччя. В українців ця постать займає гідне місце в пантеоні
    національних героїв, його пам’ять всіляко вшановується, а орденом Данила
    Галицького нагороджують за значний особистий внесок у розбудову України, сумлінне
    та бездоганне служіння українському народові. Українська громада Клуж-Напоки
    відсвяткувала 770 річницю коронування українського державотворця 17 червня на
    факультеті іноземних мов Університету імені Бабеша-Бойоя. На організовану
    Союзом українців Румунії у співпраці з відділом української мови та літератури
    Клузького університету подію прийшли її члени, викладачі та студенти, вихідці з
    України та просто зацікавлені.

    «У 1253 році Данило отримав
    корону від папи римського, яку визнали католицька та православна церкви. Титул
    зберігся за ним до самої смерті й в європейській історіографії правитель
    Галицько-Волинської землі відомий, як король Русі Данило Перший,» – так на початку своєї роботи «Король Данило:
    найвеличніший король Русі» висловився голова клузької філії СУР пан
    І.Гербіл. Доповідач говорив про молоді роки майбутнього князя, про його
    багаторічну боротьбу за місто Галич, про князювання у Києві, а також про багатий
    досвід у військовій справі. Важливою сторінкою в діяльності князя Данила
    Романовича є стосунки з монголо-татарами, які в період його князювання були
    дуже активними у здійсненні своїх завойовницьких планів. Данилові Романовичу
    навіть довелося особисто їхати до хана Батия та домовлятися про умови подальшого
    існування Галицько-Волинського князівства. «Данило не відмовився від спроб звільнитися від залежності Золотій Орді. Хоч
    і невдало, але він спробував об’єднатися з іншими державами для того, щоб
    прогнати монголо-татар з теренів Русі,» – нагадав пан доцент. Під час цієї виснажливої боротьби з
    ординцями та пошуків соратників відбулася коронація великого князя Данила, як
    ще один крок до об’єднання європейських держав в протистоянні спільному і небезпечному
    ворогові. На жаль, як доповідач підкреслив, «Данило залишився з титулом Короля Русі,
    але сам на сам із монголо-татарами» й «протягом кількох років …успішно
    відбивав їхні набіги». В загальному, короля Данила вважають «найвеличнішим
    лідером Русі у 13 столітті та одним із найвизначніших постатей давньої історії
    України. Саме за нього Галицько-Волинська держава пережила найбільший
    розквіт….Король Данило не скорився
    монголам і до останнього тримав європейський вектор розвитку України,» – було наголошено на завершення.

    У документальній стрічці, яку було
    переглянуто в продовженні, в хронологічному порядку розповідалося про існування Галицько-Волинського
    князівства від його заснування ще батьком майбутнього короля Романом і до
    успіхів в управлінні нащадків Данила. Йшлося і про досягнення короля Данила
    Романовича у внутрішній та зовнішній політиці, де він проявив себе як «молодий
    реформатор, далекоглядний політик і мудрий дипломат». Крім того, було
    звернено увагу на «унікальну якість Данила – уміння домовлятися з людьми»,
    що не раз допомогало князю в перемовинах з супротивником і навіть з таким
    немилостивим ворогом, як ординський хан. «Протягом тривалого часу князь
    Данило по суті лавірував між прагматичним заходом і хижим, деспотичним сходом,»
    – було наголошено авторами. Коронування князя Данила Романовича розглядалося з
    точки зору тої ваги, яку цей акт додав йому в середовищі його західних сусідів
    і руських князів під час пошуків військових союзників для захисту від
    ординських зазіхань. В підсумках було виділено, що державне формування короля
    Данила «відіграло важливу роль на першому етапі українського державотворення»,
    а «найбільшою заслугою короля Данила було те, що він був патріотом своєї
    землі».

    Виступ редактора дитячого журналу
    «Дзвоник» О. Сенишин на тему: «Король Данило: міфи і реалії» почався із
    загального опису політичної ситуації та суспільства в 13 столітті, що є важливим
    фактором у випадках розгляду і оцінки певних особистостей тих часів, а також
    видумок чи перебільшень навколо них. У виступі було розглянуто такі
    розповсюджені історичні міфи як псевдо «Галицький», що вживається по відношенню
    до Данила Романовича і по сьогодні. Цей прикметник виник декілька століть по
    смерті українського князя. Безсумнівним є те, що його закріпили за руським
    правителем ще за часів російської імперії для того, щоб применшити значення та
    заслуги великого князя. А заодне – піддати сумніву існуваню української
    державності і українського народу. Таким же політичним цілям слугувало і
    затвердження назви «Галицько-Волинське князівство» за тією
    державою, яку він продовжив будувати і яка проіснувала 150 років, хоча
    володіння цього князя виходили далеко за межі територій цих двох регіонів.
    Доповідачка розповіла і про теорії, пов’язані з причетністю до заснування міста Львова. Далі йшла
    мова про відмінність у сучасному розумінні і правдивому значенні таких понять як
    «сміливий», «релігійний», «пацифіст», що вживаються по відношенню до цього
    державотворця. «До кінця 20 початку 21 сторіч
    не вщухали розмови на предмет факту коронації Данила Романовича та його
    королівського титулу. Втім, останні студії українських і зарубіжних колег
    остаточно зняли всі сумніви. …Так званий Галицько-Волинський літопис, ряд
    угорських і польських наративів і актів підтверджують: після 1253 року руський
    князь став королем, а його землі почали називатися королівством Русі (Regnum
    Russiae),» зауважила авторка доповіді. Зате дискусії та пошуки корони Данила Першого перебувають
    у повному розвитку і поки що не привели до якогось результату. На завершення доповідачка
    звернула увагу на загальну непросту ситуацію, в якій довелося жити королю
    Данилу та його соратникам, і в якій їм вдалося досягти немалого. Поєднуючи згадані
    історичні факти з нашим сьогоденням вона підсумувала не тільки свій виступ, а й
    весь захід: «Головне не те, що в Україні було завжди важко. Головне, що
    українці завжди піднімалися, не дивлячись на монголів, не дивлячись на постійні
    напади, на постійні міжособові війни. Вони – змогли, то і ми зможемо.»

    (Авторка: Ольга Сенишин)